14. Штучні джерела УФР, та їх використання з профілактичною метою.
пряма ртутно-кварцева (ПРК), дугова ртутно-кварцева (ДРК), еритемні увіолеві ЕУВ-30, ЛЕ-30, лампи бактерицидні БУВ-30, ЛБ-30.
Використовують з лікувальною метою – при ревматизмі, невралгічних болях, шкірному ТБ і особливо в хір.практиці з метою прискорення загоювання хір., травмат., бойових, гнійних ран та ін.їх ускладнень. Дія УФР на рани складається з її бактерицидних властивостей, здатності до прискорення відторгнення гнійних виділень, стимуляції кератопластичних ф-цій шкіри, заг.знеболюючої дії. А тому з цією метою викор. штуч.дж.УФРширокого діапазону – типу ПРК ламп.
При дії УФВ на поверхню рани і одночасному опроміненні здор.зони навколо рани, з якої виходять регенеративні процеси, прискорюється гідратація рани, скорочується період рубцювання та епітелізації, тобто прискорюється загоєння рани.
ЛЕ – викор. для профілактики світлового голодування. УФО підлягає шкіра на животі та спині. Здійснювати його слід у добре провітреній кімнаті, щоб легко виводився озон, що утв-ся при цьому. Особи, які знах.у приміщенні під час опромінення, мають захищати очі темними окулярами
15. Порушення здоров’я і захворювання, що пов’язані з дефіцитом та надлишком УФР та заходи з
їх профілактики.
• Захворювання через недостатність УФР:
-зниження резистентності та опірності організму;
-анемія;
-рахіт.
• Захворювання через надлишок УФВ:
-опіки, тепловий удар;
-канцерогенний ефект;
-мутації;
-уповільнення процесів вітаміноутворення.
• Заходи профілактики недостатності УФВ :
а) Раціональне планування;
б) Використання у вікнах увіолевого скла;
в) Застосування штучних джерел УФВ.
• Заходи профілактики надлишкового УФР:
а) Світлий одяг з натур.тканин;
б) Раціон.режим праці і відпочинку (з 10-14 год);
в) Використання сонцезахисних кремів;
г) На виробництві – нормування УФВ; захисні екрани для тіла та обличчя; одяг, рукавиці, окуляри; ефективна вентиляція.
16. Визначення поняття „Погода”, фактори що характеризують погоду та їх гігієнічне значення.
Погода - сукупність фізичних властивостей приземного шару атмосфери у відносно короткий проміжок часу (години, доба, тиждень).
Погодохарактеризуючі фактори:
1.Геліофізичні:
- інтенсивність сонячної радіації (сумарна і еритемна - УФ радіація, тривалість сонячного сяйва);
- сонячна активність (сонячні плями, активні області, хромосферні спалахи, радіовипромінювання);
2. Геофізичні:
- напруженість планетарного і аномального геомагнітного поля, геомагнітні бурі, імпульси.
3. Електричний стан атмосфери:
- напруженість електричного поля атмосфери, градієнт потенціалу, електропровідність атмосфери, іонізація повітря, електромагнітні коливання і розряди.
4. Метеорологічні фактори:
- температура повітря, радіаційна температура поверхонь;
- вологість повітря;
- напрямок і швидкість руху повітря;
- атмосферний тиск.
5. Синоптичні явища:
- хмарність, опади, їх характер (дощ, сніг).
6. Хімічний склад приземного шару атмосфери:
• концентрація кисню, вуглекислого газу, атмосферних забруднень.
17. Визначення поняття „Погода”, фактори що формують погоду та їх гігієнічне значення.
Погода – комплекс фізичних властивостей навколоземного шару
атмосфери в даній точці земної кулі у відносно короткий відрізок часу.
Причина зміни погоди – рух повітряних мас (із різними властивостями).
Погодоформуючі фактори:
1. Природні:
Інтенсивність сонячної радіації (сумарна і еритемна - УФ радіація, тривалість сонячного сяйва) та сонячна активність (сонячні плями, активні області, хромосферні спалахи, радіовипромінювання);
Характер підстилаючої поверхні (сніг, вода, ґрунт тощо);
Атмосферна циркуляція (циклони, антициклони, атмосферні фронти, пасати, мусони тощо).
2. Антропогенні:
Забруднення атмосфери промисловими викидами (смог);
Знищення лісів, меліорація, іригація, створення штучних водойм;
Тип погоди залежить також від клімату місцевості та сезону року.
18. Визначення поняття „Клімат”, кліматоформуючі фактори та їх гігієнічне значення.
Клімат - багаторічний режим погод, який систематично повторюється у
даній місцевості.
Кліматоформуючі фактори:
Географічна широта місцевості, яка визначає висоту підняття сонця
над горизонтом, приплив сонячної радіації на одиницю поверхні землі;
Висота над рівнем моря та рельєф місцевості (рівнинна, пересічна,
гори);
Тип поверхні (ліси, лісостеп, степ, пустеля, водойми);
Близькість моря, океану, характер морських течій (теплі, наприклад
Гольфстрім, холодні, наприклад Лабрадорське);
Особливості циркуляції повітряних мас (циклони, антициклони,
атмосферні фронти, пасати, мусони, пануючі місцеві напрямок і сила
вітру, наприклад фен, норд, бора, сироко тощо).
19. Визначення поняття „Клімат”, кліматохарактеризуючі фактори та їх гігієнічне значення.
Клімат - багаторічний режим погод, який систематично повторюється у
даній місцевості.
Кліматохарактеризуючі фактори:
Температурні умови місцевості:
Вологість повітря:
Атмосферний тиск:
Напрямок і швидкість руху повітря;
Світловий клімат:
Ґрунт:
20. Геліометеотропні реакції людини, визначення поняття, специфічні та неспецифічні прояви геліометеотропних реакцій людини.
Геліометеотропні реакції = фронто-синдром– патофізіологічні реакції організму людини на швидку зміну погодних умов.
Неспецифічні: головний біль, запаморочення, підвищена стомлюваність, теипературний дизкомфорт,
дратівливість, порушення сну.
Специфічні: загострення хвороб(Например, реакция на плохую погоду у больного гипертонической
болезнью зачастую проявляется обострением в форме гипертонического криза, при ишемической
болезни сердца - приступом стенокардии, у людей с ампутированной конечностью - т.наз. фантомными
болями, суставными болями у страдающих ревматизмом, приступом бронхиальной астмы и т.п.)
21. Заходи з профілактики геліометеотропних реакцій.
Профілактика геліометеотропних реакцій(буває сезонною та терміновою):
Медична класифікація погоди – визначення типу погоди, що несприятливо впливає на загальний стан організму людини.
Медико-метеорологічне прогнозування – медична інтерпретація метеорологічних прогнозів погоди.
Розробка системи профілактичних заходів (фарм. препарати, мікроелементні та вітамінні комплекси, психотренінг тощо).
22. Дайте визначення поняття „Акліматизація”, фази акліматизації, чинники, що впливають на процес акліматизації.
Акліматизація –це складний соціально-біологічний процес активного
пристосування організму людини до нових кліматичних умов. На процес
акліматизації впливають ряд біологічних (вік, захворюваність,
функціональний стан організму тощо) та соціальних факторів (умови праці
та побуту, раціональне харчування, режим дня тощо).
Фази акліматизації:
І Початкова – супроводжується суб’єктивними змінами.
ІІ Перебудови динамічного стереотипу – може перебігати сприятливо, коли
виникає фізіологічне пристосування до умов перебування, та несприятливо із
виникненням десинхронозу, в основі якого знаходиться неузгодження та
дисгармонічність зовнішніх і внутрішніх біоритмів (поломка біологічного
годинника). Десинхроноз проявляється неврозами, невралгіями, осалгіями,
артралгіями, міалгіями, головним болем, зниженням резистентності
організму, зниженням працездатності тощо.
ІІІ Стійкої акліматизації.
На процес акліматизації впливають ряд біологічних (вік, захворюваність, функціональний стан організму тощо) та соціальних факторів (умови праці та побуту, раціональне харчування, режим дня тощо)
23. Охарактеризуйте основні термобаричні утворення, їх вплив на здоров’я населення.
Атмосферна циркуляція - безперервний і складний рух повітряних мас. Вона є одним з основних факторів погодо- і кліматоутворення, а також вираженим біотропним фактором клімату. У зв'язку з цим типи циркуляційних процесів покладені в основу більшої частини сучасних методів медико-метеорологічного прогнозування. Циркуляцію атмосфери визначає комплекс факторів, з яких головними є енергія Сонця, обертання Землі навколо своєї осі, неоднорідність земної поверхні. Основною формою загальної циркуляції атмосфери у нетропічних широтах є циклонічна діяльність (виникнення, розвиток і переміщення циклонів і антициклонів).
Циклон - атмосферне збудження з пониженим тиском повітря (мінімальний тиск у центрі) і замкнутими ізобарами (лініями рівного атмосферного тиску), з рухом повітря і напрямом вітру проти годинникової стрілки в північній півкулі, за годинниковою стрілкою - в південній. Циклонічні утворення формують звичайно похмуру, вологу, нерідко дощову погоду. Проходження циклонів часто пов'язане з фронтальною діяльністю, яка найбільш несприятлива для організму людини, оскільки супроводжується різкою зміною метеорологічних елементів і значними електромагнітними коливаннями атмосферного походження.
Антициклон - область підвищеного атмосферного тиску із замкнутими ізобарами. Тиск, максимальний в центрі антициклону, до периферії падає. Баричні градієнти в антициклоні менші, ніж в циклоні. Переважають нисхідні рухи повітря, що обумовлює малохмарну погоду зі слабким вітром і добре вираженим добовим ходом метеорологічних елементів. Все це формує переважно сприятливі для організму людини умови погоди. Однак при сонячній антициклональній погоді можуть розвиватися дискомфортні для людини гігротермічні умови (перегрівання, духота), які утворюються внаслідок прогрівання повітряних мас.
24. Вплив метеорологічних умов на динаміку забруднення атмосферного повітря.
Безпосереднім фактором, що визначає ступінь забруднення атмосфери, є напрямок вітру. Аналіз повторюваності різних напрямків вітру у різні періоди року, особливо із боку підприємства – джерела викидів, проводиться з урахуванням відстані між підприємством і житловою забудовою, ураховуючи, що максимум концентрацій шкідливих речовин створюється на відстані , кратній 10 -20 висотам труб для низьких джерел викиду (Н ≤ 50 м), і на відстані 20-40 висот труби для високих джерел ( Н> 50 м).
До основних факторів, що впливають на рівень забруднення атмосфери належать її стратифікація.
Найбільшої уваги потребують метеорологічні умови, що характеризуються інверсійним розподілом температури в атмосфері. До таких умов відносять приземні та піднесені інверсії.
У розглянутому мною випадку шар інверсії розташовується безпосередньо над трубою джерела викиду забруднюючих речовин ( шар інверсії розташовується на висоті 45м, при висоті джерела забруднення 40м). Отже у приземному шарі атмосфери можуть складатися небезпечні умови забруднення, оскільки інверсійний шар обмежує підіймання викидів у вищі шари атмосфери, і сприяє їх опусканню та накопиченню у землі.
На формування певного рівня забруднення атмосферного повітря суттєво впливають також тумани і опади.
Повторюваність туманів.
Туманом називають сукупність зважених у повітрі крапель води або кристалів льоду, які погіршують дальність видимості на відстань до 1 км. Наявність туманів є додатковим метеорологічним фактором , підсилюючим забруднення приземного шару атмосфери.
Середньорічна кількість туманів для міста Миколаїва дорівнює 5 , а кількість туманів для заданого місяця ( лютого) дорівнює 8 . Отже у даний період тумани будуть створювати небезпечні метеорологічні умови поширення домішок у приземному шарі атмосфери.
Сприятливі метеорологічні умови для даної місцевості , з місячною кількістю туманів меншою ніж середньорічна, будуть створюватися з квітня по вересень.
Атмосферні опади
Атмосферні опади ( особливо дощі) відіграють важливу роль у процесах самоочищення атмосфери.
Середньорічна сума атмосферних опадів для заданої місцевості становить 35 , а кількість опадів для лютого місяця становить лише 25 . На основі цих даних ми можемо зробити висновки, що недостатня кількість опадів створюватиме небезпечні метеорологічні умови у даний період року.
Поліпшуючим метеорологічним фактором для міста Миколаїва, кількість атмосферних опадів буде у період з травня по серпень( у ці місяці середньомісячна кількість опадів перевищує середньорічну).
25 Використання кліматичних факторів з оздоровчою і профілактичною метою
-кліматотерапія. Це фактор підвищення резистентності організму. При різних видах кліматолікувальних впливів виявляються наступні реакції: тренування термоадаптаційних механізмів, стимуляція обмінних процесів, нормалізація реактивності, відновлення функціонального стану, внаслідок чого підвищується стійкість організму до хвороб, зменшується кількість рецидивів хвороби, підвищується функціональні резерви організму, його адаптаційні можливості. Аеротерапія – позитивно впливає на механізми термоадаптації, геліотерапія – на симпато-адреналову систему, нейрогуморальну регуляцію, таласемія в поєднанні з морським купанням- на органи кровообігу, дихання, руху та терморегуляції. Неспецифічна профілактична дія ультрафіолетового опромінення на виникнення атеросклерозу, артеріальної гіпертензії. Шляхи досягнення загального неспецифічного ефекту різні і специфічні(виявляється через специфічні впливи на на різні системи) для кожного кліматичного методу лікування.
26. Гігієнічна характеристика клімату та погоди жарких і тропічних широт.
Клімат та погода тропічних широт є досить несприятливим та навіть екстремальним
для життя людини. Характеристика: переважання протягом більшої частини року
сонячної, ясної, сухої і надмірно жаркої погоди. Пустелі субтропічного і тропічного поясів
розміщені у місцях, куди рідко досягають насичені вологою повітряні маси.
Континентальне тропічне повітря, що надходить сюди із пасатами, втрачає вологу, не
досягаючи пустель. До цієї зони належать пустелі Сахара, Лівійська, Нубійська, Намібі,
Калахарі та інші (Африка), а також пустелі Аравії, Південної Америки, центральної
частини Австралії. Характерними для них є повна відсутність хмарності, велика кількість
сонячної радіації, висока температура сухого ґрунту і повітря, сухість та велика
випаровуюча сила повітря, обмеженість або повна відсутність водних ресурсів.
Клімат вологого тропічного лісу
Гумідний клімат тропіків поширений в Екваторіальній Африці, Південній Америці,
місцями в Центральній Америці, на західному узбережжі Індокитаю, південно-західному
узбережжі Індії, півострові Малакко, Філіппінських островах, Новій Гвінеї та інших.
Найбільш типово він виражений у басейнах рік Конго й Амазонки. Клімат жаркий і
вологий. Середньорічна температура дуже висока (+24...+29С). Важлива особливість
клімату – середньомісячна температура протягом року монотонна, з невеликою
різницею між найтеплішим (+27...+28С) і найхолоднішим (+24...+25С) місяцями. Вологість
повітря досягає 70-80% і більше. При високих радіаційних температурах та малій
рухливості повітря в тропічних лісах механізми тепловіддачі організму знаходяться у
великому фізіологічному напруженні.
27. Порушення здоров’я та захворювання, характерні для умов жаркого і тропічного клімату та їх профілактика.
В умовах тропічного клімату температура повітря і радіаційна температура від Сонця,
нагрітих поверхонь ґрунту, інших твердих поверхонь (стін, предметів металу машин
тощо) часто буває вища, чим поверхня тіла людини, а тому вона не лише не може
віддавати тепло радіацією, конвекцією та проведенням, а, навпаки, отримує цими
механізмами додаткове тепло. І єдиним механізмом тепловіддачі і підтримання теплової
рівноваги організму у цих умовах залишається віддача тепла випаровуванням. При
сухому повітрі (відносна вологість менше 40 %) та наявності вітру цей механізм
спрацьовує досить ефективно, що характерно для регіонів з аридним (сухим) кліматом.
При високій вологості та відсутності вітру, що характерно для регіонів з гумідним
(вологим) кліматом і цей механізм спрацьовує погано: піт виділяється і стікає, не
випаровуючись, у зв’язку з чим розвивається перегрів і тепловий, а при прямій інсоляції
сонячний удар, зневоднення організму. З потом виділяється значна кількість солей,
мікроелементів, вітамінів. Звідси, значно зростає потреба організму у додаткових
кількостях води (до 5 – 12 і більше літрів на добу) та названих речовин. У зв’язку з цим
спеціалістами ВООЗ та ООН розроблені медичні заходи по контролю умов проживання та
праці в умовах тропічного клімату і профілактичних заходів, які впроваджуються в країнах
тропічного поясу в процесі їх розвитку. Серед цих медичних заходів важливе місце
займають розрахункові методи визначення теплових навантажень організму та
профілактики перегріву і викликаної ним патології. При оцінці результатів розрахунку
теплообміну організму в умовах жаркого клімату слід враховувати, що з потом з
організму виділяються великі кількості макро- та мікроелементів, особливо хлоридів,
калію, магнію, що негативно впливає на діяльність серця, може призводити до приступів
стенокардії, інфарктів міокарду, особливо у неакліматизованих до такого клімату осіб. А
тому з метою профілактики таких ускладнень необхідно компенсувати втрати солей з
потінням за допомогою використання збагачених солями (фруктових) напоїв, корекцією
харчових раціонів.
Профілактика:
Не виходити на вулицю без головного убору;
Обмежити перебування тривалий час під прямим сонячним промінням, особливо в
години найбільшої сонячної активності (з 12-00 до 17-00);
Протягом дня випивати не менше ніж 1,5-2,0 літри рідини (мінеральна вода без
газу, соки, чай).
Не рекомендується вживати каву, алкогольні напої, напої, з високим вмістом
кофеїну, що сприяють зневодненню та солодкі газовані напої, що посилюють спрагу;
Носити вільний одяг з легких натуральних тканин;
Обмежити перебування у місцях з великим скупченням людей та недостатньою
вентиляцією.
28. Адаптація та акліматизація людини в жаркому і тропічному кліматі.
Адаптація до умов спекотного клімату- сукупність фізіологічних реакцій, які лежать
в основі пристосування організму до кліматопогодних умов, спрямованих на збереження
відносної постійності термічного гомеостазу. Фізіологічна адаптація в спекотному
кліматі починає виявлятися через 7—10 днів його дії. Пізніше біологічне пристосування
до нових умов посилюється, стає стійкішим та ефективнішим.
Акліматизація до умов спекотного клімату- складний соціально-біологічний процес
пристосування людини (контингенту людей) до життя в спекотному кліматі
(відрізняється від адаптації наявністю соціальногокомпоненту). Тривалий процес(1.5-2
міс), однак для повного пристосування до життя і праці (фізичної середньої тяжкості і
напруженої розумової) потрібно кілька років.
29. Фізична природа та гігієнічне значення природного освітлення.
Фізичні основи природного освітлення: світловий потік – потужність видимого випромінювання, сила світла(І)- просторова густина світлового потоку, тобто густина світлового випромінювання у межах тілесного кута у даному напрямку(кд), світловий потік(F) – потужність світлового випромінювання(лм), освітленість(Е) – поверхнева густина світлового потоку(лк) Е=F/S; яскравість(В)- сила світла, що випромінюється з одиниці площі поверхні в певному напрямку B=I/S*cosφ (кд/м²), Коефіцієнт відбиття(β) – відношення відбитого потоку світла до поверхні, що падає на поверхню : β=Fвід/Fпад , коефіцієнт світло пропускання- відношення світлового потоку, що пройшов крізь середовище(Fпр), до світлового потоку, що падає на це середовище(Fпад): τ=Fпр/Fпад , свытнысть- поверхнева густина світлового потоку в 1 лм, що випускаэться з площы 1 м². Недоліки природного освітлення – коливання в залежності від географічної широти, пори року і доби, клімато-погодних умов, хмарності, чистоти атмосфери, відбивальної здатності поверхонь, наявність об’єктів, що кидають тінь – будівель, дерев, гір. Основним показником природного освітлення – КПОкоефіцієнт природного освітлення- відношення природної освітленості у даній точці всередині приміщення до освітленості під відкритим небом. Світловий коефіцієнт – відношення заскленої площі вікон до площі підлоги приміщення.
30. Види джерел штучного освітлення, їх порівняльна характеристика (переваги, недоліки).
Використовують електричні і неелектричні джерела світла. До неелектричних відносять гасові лампи та ліхтарі, гасові світильники, свічки світильники з використанням горіння виділяють значну кількість теплоти, вуглекислого газу,водяної пари,акролеїну, кіптяви., що негативно впливають на людину та приміщення.Ці світильники мають невелику і часто нестійку силу світла, яка суттєво відрізняється від сонячного світла(спектр зсунутий у жовтогарячий бік) Електричні джерела – дугові лампи, лампи розжарювання(вакуумні, газонаповнені сумішшю аргону та азоту,газонаповнені біспіральні, біспіральні з криптоно-ксеноновим наповнювачем), газосвітні, люмінесцентні. Люмінісцентні лампи мають спектр наближений до денного світла. Розрізняють білого світла, теплого білого світла, денного світла. З точки зору формування світлового потоку розрізняють 5 типів освітлюваної апаратури: прямого світла(прожектор, юпітери, лампа з непрозорим абажуром), рівномірно-розсіяного (матово чи молочнобіла куля), відбитого світла, направлено розбитого, відбито-розсіяного. Лампи розжарювання : їх спектр зсунутий у жовтогарячий бік, тому сприйняття відрізняється від денного, спотворення кольорового відчуття, засліплюючи дія прямих променів.також лампи мають низький ККД, тому що більша частина енергії витрачається на тепло випромінювання.
Люмінісцентні лампи високо економічні , світловіддача у 3-4 рази перевищує світловіддачу ламп розжарювання. Велика поверхня свічення зменшує їх яскравість до рівнів, які легко сприймаються, перешкоджає нагріванню приміщень.
31. Порівняльна характеристика ламп розжарювання та люмінесцентних ламп. Гігієнічна оцінка.
Лампи розжарювання широко застосовуються для освітлення жилих і громадських приміщень.Їх спектр зсунутий у жовтогарячий бік, тому сприйняття відрізняється від денного, спотворення кольорового відчуття, засліплюючи дія прямих променів.також лампи мають низький ККД, тому що більша частина енергії aвитрачається на тепло випромінювання(інфрачервоне невидиме оком) . Люмінісцентні лампи високо економічні , світловіддача у 3-4 рази перевищує світловіддачу ламп розжарювання. Велика поверхня свічення зменшує їх яскравість до рівнів, які легко сприймаються, перешкоджає нагріванню приміщень Люмінісцентні лампи- газорозрядні лампи низького тиску, в яких використовується явище люмінесценція, або холодного свічення. мають спектр наближений до денного світла. Розрізняють білого світла, теплого білого світла, денного світла.
32. Гігієнічне значення води.
Фізіологічне
Харчове
Епідеміологічне
Ендемічне
Токсикологічне
Оздоровче(бальнеологічне)
Господарсько-побутове
Народно-господарське
Кліматоформуюче
Естетичне
33. Фізіологічні функції води в організмі людини.
Фізіологічні функції: 1) пластична- вода складає 65% маси тіла людини, 70%-внутрішньоклітинно, 30%- позаклітинно. 2) участь у обміні речовин і енергії- усі процеси асиміляції і дисиміляції в організмі перебігають у водних розчинах 3) роль у підтриманні осмотичного тиску і кислотно-лужної рівноваги 4) участь в теплообміні і терморегуляції1г вологи-2,43кДж тепла 5) транспортна функція – доставка до клітин поживних речовин кров’ю, лімфою, виділення шлаків, обміну сечею, потом. 6) як складова частина харчового раціону та джерело надходження макро і мікроелементів 7) існують нервово-психічні розлади, зумовлені неможливості задовольнити спрагу.
34. Епідеміологічне значення води.
Вода може стати причиною кишкових інфекцій, інфекційних захворювань див 35 питання
35. Роль води у виникненні та розповсюдження інфекційних хвороб серед населення.
Вода- фактор розповсюдження інфекційних захворювань, фактор передачі збудників хвороб з фекально-оральним механізмом передачі: кишкових інфекцій бактеріальної і вірусної природи(черевний тиф, паратиф А і В, холера, дизентерія, сальмонельоз, ешерихіоз, туляремія, вірусний епідемічний гепатит А[хвороба Боткіна], вірусний гепатит Е, поліомієліт, ентеровіруси[Коксакі, ЕСНО]), гельмінтозів (аскаридоз, трихоцефальоз, анкілостомідоз) біогельмінтозів(ехінококоз, гіменолепідоз), протозойної етіології( амебна дизентерія[амебіаз], лямбліоз), зооантропонозів (туляремія, лептоспіроз, бруцельоз);
Як фактор передачі збудників захворювання шкіри і слизових оболонок (при купанні або іншому контакті з водою): трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (епідермофітія); Як середовище розмноження переносників хвороб – комарів роду Анофелес, які переносять малярійний плазмодій(відкриті водойми)
36. Класифікації методів очистки, знезараження води, їх порівняльна гігієнічна характеристика.
Очистка являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження
Основними методами очистки питної води є:
• освітлення (відстоювання, коагуляція, фільтрація, флокуляція)
• знебарвлення (відстоювання та фільтрація)
• дезодорація (фільтрація води через активоване вугілля, аерування, оброблення окислювачами);
• пом’якшення (фізичний, хімічний та іонообмінний способи)
• опріснення (дистиляція, іонообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація, випаровування під вакуумом, діаліз, екстракція, виморожування)
• спеціальні методи очистки (знезалізювання, фторування, дефторування та ін.).
Знезараження являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів.
Основними методами знезараження питної води є:
• хімічні або реагентні методи (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування);
• фізичні або безреагентні (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння) методи.
37. Поняття про загальні та спеціальні методи очистки води, показання та протипоказання до використання.
Очистка являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження. спеціальні методи очистки (знезалізювання, фторування, дефторування та ін.).
Фторування – насичення води фтором. Використовується в регіонах, де концентрація фтору в питній воді складає менше 0,7 мг/л. Для фторування використовується фтори амонію, біфторид амонію фтори натрію, біфторид натрію, кремніфториста кислота. Фторування є ефективним засобом зниження захворюваності карієсом.
Дефторування– видалення надлишкової кількості фтору, якщо концентрація його в воді регіону, яку використовують для пиття, становить більше 1,5мг/л. Застосовують хімічні методи (воду пропускають крізь шар гідроксиду алюмінію або магнію) та фільтраційні (фільтрація проводиться через шар окису алюмінію).
38. Переваги та недоліки методів знезараження води.
Хлорування - шляхом додавання в неї хлору; використовується в нашій країні з давнього часу як найбільш дешевий спосіб. Додавання хлору у воду призводить до хімічних реакцій з речовинами, що знаходяться у воді. Знезараження мікроорганізмів (їх отруєння) відбувається в результаті хімічних реакцій взаємодії хлору з органічними речовинами, з яких складаються мікроорганізми. Концентрації хлору у воді для знезараження від різних видів мікроорганізмів відрізняються в 50 разів.
Переваги: простота методу; «Попутне» видалення неприємного присмаку і запаху води; Запобігання росту водоростей і біообрастаніямі фільтрів; Висока економічність методу (в порівнянні з озонуванням).
Недоліки: Наявність хлорорганічних речовин у питній воді, що є результатом взаємодії хлору з органічними речовинами, що вельми небезпечно і може призводити, зокрема, до канцерогенних захворювань.
2. Хлор в допустимих дозах вбиває не всі види мікроорганізмів. Стійкими до хлору є, наприклад, віруси. Якщо вибирати дозу хлору для знищення всіх мікроорганізмів, то перевищення допустимих концентрацій залишкового хлору буде небезпечним і для здоров'я людини.
Хлорована вода подається споживачеві по трубах від місця хлорування. Трубопровід вносить додаткове зараження, що вимагає підвищення доз хлорування.
. Ефективність знезараження хлором залежить від рН і температури води.
. Екологічну небезпеку для обслуговуючого персоналу та оточуючих представляє реагентне господарство, підвезення і зберігання хлору.
Озонування.
Для знезараження води використовуються озонатори, що створюють озон в результаті високовольтного розряду. Озон знищує мікроорганізми в результаті пошкодження їх клітинних оболонок.
Переваги знезараження води озоном:
1. Екологічність. Після використання газ сам розпадається на молекули кисню і не чинить згубного впливу на навколишнє середовище;
2. Відсутність додаткових запахів і смаків. Володіючи специфічним запахом, озон не передає оброблюваної середовищі;
. Сильні окисні властивості. Озон здатний знищувати бактерії, віруси, плісняві гриби патогенні мікроорганізми. Він ефективний навіть за умови його невисокою концентрації в оброблюваному просторі;
. Не вимагає транспортування. Озон, на відміну від інших хімічних дезінфекторів, не вимагає транспортування і виробляється безпосередньо на місці його застосування.
Недоліки технології знезараження води озонуванням:
1. Використання небезпечного високовольтного (до 3 кВ) і складного устаткування.
2. Висока вартість озонаторів.
. Воду не можна вживати відразу. Протягом одного-двох годин у воді зберігається залишковий озон.
. За наявності у воді розчиненої органіки можуть утворюватися так звані «озоніди», деякі з яких небезпечні для здоров'я.
Знезараження УФ опроміненням.
На відміну від наведених вище методів знезараження, цей метод є фізичним. Вода проходить через камеру знезараження установки, в якій піддається впливу бактерицидного ультрафіолетового опромінювання. Загибель мікроорганізмів відбувається в результаті поразки структури ДНК, відповідальної за спадкові механізми.
Особливості УФ знезараження води:
. Всі види мікроорганізмів, включаючи віруси, знищуються УФ випромінюванням. Нешкідливо для споживача застосовуються великі дози УФ опромінення води для знищення найстійкіших форм мікроорганізмів.
2. Володіє миттєвим дією - не вимагає контактних резервуарів. Знезаражена УФ випромінюванням вода придатна до використання відразу ж.
39. Методи очистки води та їх гігієнічна характеристика.
Ступінь і способи поліпшення якості води та склад водоочисних споруд залежать від властивостей природної води і від вимог, які пред'являються споживачем до якості води. Основними методами очищення води для господарсько-питного водопостачання є освітлення, знебарвлення та знезараження.
Освітлення води, тобто видалення з неї зважених речовин, може бути досягнуто: відстоюванням води у відстійниках, центрифугуванням в гідроциклон, шляхом пропуску її через шар раніше утвореного зваженого осаду в так званих освітлювачах, фільтруванням води через шар зернистого або порошкоподібного фільтруючого матеріалу у фільтрах або фільтруванням через сітки і тканини .
Для досягнення необхідного ефекту освітлення води у відстійниках, освітлювачах і на фільтрувальних апаратах з зернистою фільтруючої завантаженням домішки води необхідно піддати коагулированию, тобто дії солей багатовалентних металів. Попутно при цьому відбувається значне знебарвлення води.
Знебарвлення води, тобто усунення або знебарвлення різних забарвлених колоїдів або істинно розчинених речовин може бути досягнуто коагулированием, застосуванням різних окислювачів (хлор і його похідні, озон, перманганат калію) і сорбентів (активне вугілля, штучні смоли).
Знезараження води виробляють для знищення містяться в ній хвороботворних бактерій і вірусів. Для цього найчастіше застосовують хлорування води, але можливі й інші способи - озонування, бактерицидне опромінення та ін.
Крім зазначених основних методів очищення води можуть застосовуватися й інші спеціальні способи для очищення як господарсько-питної, так і виробничої води.
40.Методи знезараження води та їх гігієнічна характеристика.
Знезараження води спрямоване на знищення у ній мікроорганізмів. Для цього воду переварюють, хлорують, озонують, обробляють ультрафіолетовим промінням тощо.
При переварюванні води протягом 5—10 хв гинуть майже всі мікроби, але цим способом не можна знезаражувати велику кількість води.
Хлорування води — найбільш поширений спосіб її знезараження. Він ефективний, простий і економічний. На водопровідних станціях та у плавальних басейнах воду хлорують газоподібним хлором за допомогою спеціальних приладів — хлораторів, що здатні забезпечити необхідне дозування та безперервне подання хлору. При попаданні у воду хлор утворює хлорноватисту кислоту, що швидко розкладається на вільний хлор та кисень, які згубно діють на мікроби, причому хлор тут відіграє головну роль.
Озонування води здійснюється за допомогою озону, який пропускають через неї. При цьому озон розкладається до атомарного кисню (О3 О2 + О), що згубно діє на мікроорганізми. Крім того, озон покращує фізичні якості води. З гігієнічної точки зору, озонування є одним з кращих методів знезараження води. При цьому зменшується забарвленість води, зникають зайві запахи та присмаки, вода набуває приємного блакитного відтінку і сприймається як джерельна.
Доза озону, необхідна для знезараження води, становить 0,5—6 мг·л-1, тривалість озонування — 3-5 хв.
Знезараження води ультрафіолетовими променями здійснюють у спеціальних бактерицидних установках, де вода (тонким шаром) протікає між штучними джерелами ультрафіолетової радіації.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 17