65. Основні джерела забруднення атмосферного повітря, повітря житлових та громадських приміщень.
Основні джерела забруднення повітря населених місць, виробничих приміщень: викиди промислових підприємств, автотранспорту, пило-, газоутворення промислових підприємств, метеорологічні фактори (вітри) та тип поверхонь регіонів (пилові бурі пустинних місць без зелені).
Джерела забруднення повітря житлових приміщень, приміщень комунально-побутового призначення, громадських - продукти життєдіяльності організму людей, які виділяються шкірою та диханням (продукти розкладення поту, шкірного сала, змертвілого епідермісу, інші продукти життєдіяльності, які виділяються у приміщення пропорційно кількості людей, терміну їх перебування у приміщенні та кількості вуглекислого газу, який накопичується у повітрі пропорційно перерахованим забруднювачам).
66. Основні забруднювачі повітря житлових (громадських) приміщень, основні індикаторні показники ступеня забруднення приміщень.
Джерела забруднення повітря житлових приміщень – продукти життєдіяльності організму людей , які виділяються шкірою та дихання (продукти розкладання поту, шкірного сала, змертвілого епідермісу, інші продукти життєдіяльності, які виділяються у повітря приміщення пропорційно кількості людей, терміну їх перебування у приміщенні та кількості СО2, який накопичуєтьсяу пвітрі пропорційно перерахованим забруднювачам а тому використовується як показник ступеня забруднення цими речовинами приміщень (як індикатор цих забруднень). Через шкіру і дихання виділяється основному органічні продукти обміну речовин, для оцінки ступення забруднюванення визначають окислюваність повітря (вимірюють кількість атомарного кисню, необхідного для окислення органічних сполук в 1 м3 повітря за допомогою титрованого розчину біхромату калію K2Cr2O7. ( чисте повітря якщо показник =4-6 мг/м3 кисню) в приміщеннях з дуже поганим сан. станом може = 20 мг/м3.
67. Вплив різних концентрацій діоксиду вуглецю на організм людини, методи визначення концентрації СО2 у повітрі.
Концентрація СО2 збільшується пропорційно кількості людей і терміну їх перебування в приміщенні , але не досягає шкідливих для організму рівня, відображає ступінь забруднення повітря іншими продуктами життєдіяльності. І лише в замкнутих недостатньо вентильованих приміщеннях за рахунок бродіння, горіння кількість СО2 може досягати концентрацій небезпечних для здоров'я. Концентрація СО2 2-2,5% не викликає помітних відхилень в самопочутті; до 4% - підвищення інтенсивності дихання, серцевої діяльності, зниження працездатності; при 5% - задишка підвищення серцевої діяльності, зниження працездатності; 6% - зниження розумової діяльності, головні болі, запаморочення; 7% - нездатність контролювати свої дії, втрата свідомості і навіть смерть; 10% - викликає швидку, а 15-20% - миттєву смерть через параліч дихання. Для визначення СО2 використовують методи Суботіна-Нагорського з гідроксидом барію, Калмикова, інтерферометричний, портативний експресний метод Лунге –Цеккендорфа (Прохорова). Граничнодопустима концентрація СО2 в житлових приміщеннях = 0,07-0,1%, у виробничих - до 1 – 1,5%.
68. Гігієнічне значення вентиляцій житлових та громадських будинків, показники ефективності вентиляції.
Повітря приміщень вважається чистим, якщо концентрація СО2 не перевищує 0,07% (по Петенкоферу), або 0,1% (по Флюге). На цій підставі розраховують необхідний об'єм вентиляції - кількість свіжого повітря, яке повинно надходити в приміщення, щоб концентрація СО2 не перевищувала норму, за формулою: V= K*n/(P-P1). Вентиляція - одна із складових у комплексі заходів щодо оздоровлення виробничого середовища, забезпечення оптимальних умов праці і відпочинку. Вентиляційні пристрої підтримують в межах норми заданих метереологічних умов і чистоти повітря, стану повітря робочої зони, який відповідає санітарному законодавству щодо температури, відносної вологості, вмісту в ньому пилу, токсичних речовин. Розрізняють природну і штучну механічну вентиляцію. За організацією повітрообміну вентиляцію поділяють на загальнообмінну (зміна повітря в усьому об'ємі приміщення), місцеву (повітрообмін на окремій частині приміщення). Природна вентиляція здійснюється внаслідок теплового або вітряного тиску й поділяється на неорганізовану та організовану (аерацію). Ефективність аерації: визначити метеорологічні умови у виробничому приміщенні та санітарний стан повітря робочої зони за умов роботи аераційної систем; з'ясувати напрямок руху повітря біля відкритих аераційних отворів; визначити кількість повітря, що виділяється з приміщення через аераційний отвір; розрахувати і порівняти об'єми припливного та витяжного повітря, оцінити повітрообмін у виробничому приміщенні і ефективність аерації. Виміри цих показників проводить лікар з гігієни праці.
69. Визначення поняття «мікроклімат», його гігієнічне значення.
Мікроклімат - сукупність фізичних факторів виробничого середовища: температура, вологість, рухомість повітря і теплове випромінювання від навколишніх поверхонь, обладнання і відкритих джерел, що впливають на тепловий стан організму.
Поділяється на комфортний і дискомфортний. На стан виробничого мікроклімату впливають: характер технологічного процесу, умови повітрообміну і приміщенні, метеорологічні умови зовнішньої атмосфери, період року, доби. Мікроклімат впливає на загальний стан здоров'я людини, на функції органів і систем, які забезпечують терморегуляцію, а саме на фізичні процеси (тепловіддача конвекцією, радіацією, потовипаровуванням) і хімічні (зміни рівня обмінних процесів), які забезпечуються ЦНС і серцево-судинною системою, ендокринної системою. В разі перебування людини в дискомфортних умовах виникають патологічні стани.
70. Гігієнічне значення температури повітря, поняття «температурний режим», методи вимірювання.
Джерелом тепла на Землі є сонце. Однак сонячні промені безпосередньо повітря не нагрівають. Нагрівання повітря відбувається за рахунок контакту його з нагрітим грунтом. Нагріті приземні шари повітря піднімаються вгору, поступово охолоджуючись. Коливання температури протягом доби залежать від: географічної широти, інтенсивності сонячної радіації, тривалості дня, близькості морів, водойм, прозорості атмосфери, висоти над рівнем моря, рослинного покриву.
В житлових і громадських приміщеннях оптимальна температура повітря в холодний та перехідний сезони повинна становити 20-22 °С, допускається 18-22 °С, в теплий сезон – 20-25 °С (згідно Сніп П-33-75 "Опалення, вентиляція, кондиціонування повітря"). Температура вище 24–25°С або нижче 16-15 °С вважається несприятливою, здатною порушувати теплову рівновагу організму. Перепади температури по горизонталі та вертикалі не повинні перевищувати 2-3 °С, добовий перепад – 2 °С (при центральному опаленні) і до 5 °С (при місцевому опаленні).
Прилади для вимірювання температури повітря – термометри (побутовий, мінімальний, максимальний, максимально- мінімальний), термографи (призначені для запису коливань температури за певний проміжок часу (добу, тиждень, місяць, сезон)).Висока температура повітря (вище 25 °С) та висока вологість повітря (вище 65%) сприяють перегріванню організму, внаслідок утруднення віддачі тепла шляхом випаровування води з поверхні шкіри. Процес випаровування відбувається постійно (навіть при відсутності видимого потовиділення (при 15-20 °С) людина втрачає через шкіру близько 0,4-0,6 л води за добу. При високій температурі зовнішнього середовища невеликий рух повітря є сприятливим чинником, так як посилює втрату тепла конвекцією та випаровуванням. При сильному русі повітря (протяг) різко збільшується втрата тепла випаровуванням, що може призвести до простудних захворювань.
71. Гігієнічне значення вологості повітря, показники вологості повітря, методи вимірювання.
Вологість впливає на теплообмін організма. Вологість характеризується: 1. Абсолютною вологістю – (пружність) водяної пари, що знаходиться даний момент в повітрі (Па), або кількість водяної пари в грамах, яка міститься в 1 м3 повітря у момент дослідження. 2. Максимальна вологість – пружність водяної пари (Па) при повному насиченні повітря вологою при даній температурі. 3. Відносна вологість відношення абсолютної вологості до максимальної вираженої у відсотках. Вологість повітря вимірюється психрометрами: статичними (психрометр Августа), і динамічними (аспіраційний психрометр Ассмана). Для систематичного спостереження за вологістю повітря використовують гігрограф. При визначені вологості повітря за допомогою аспіраційного психрометра виходять із показань «сухого» і «вологого» термометрів, таблиць, графіків. Статичний метод: 1. Абсолютна вологість = A=f-a*( t-t1)B 2. Відносна: P=(A*100%)/F Динамічний метод: 1. Абсолютна: A=t-0,5*(t-t1)B/755 2. Відносна: P=A*100/F. Норми відносної вологості (%) в теплий період - 30-60; в холодний і перехідний період - 30-45; допустима 65.
72. Гігієнічне значення температури оточуючих предметів (радіаційна температура, інфрачервоне випромінювання), методи вимірювання.
Для визначення радіаційної температури в приміщеннях використовують кульові термометри, а температуру стін – пристінні термометри. Визначення радіаційної температури проводиться на рівні 0,2 і 1,5 м від підлоги, прилад має інерцію (15 хв), тому показання термометра знімають не раніше цього строку. При комфортних умовах мікроклімату різниця в показаннях кульового термометра на рівнях 0,2; 1,5 не перевищує 3градусиС. Нормативні величини радіаційної температури (в градусах) –1. Житлові приміщення - 20; 2. Лікарняні палати – 20-22; 3. Лікарські кабінети- 22-24; 4. Учбові лабораторії – 18.
Для визначення температури стін приміщень використовують пристінні термометри з плоским, спірально вигнутим резервуаром, який прикріплюється до стіни спеціальною замазкою (віск + каніфол) або алебастром. Високі рівні інфрачервоного випромінювання в гарячих цехах підприємств вимірють за допомогою актинометрів і виражають в мкал/см2хв.
73. Гігієнічне значення руху повітря закритих приміщень, методи вимірювання.
Рухомість повітря вимірюється за допомогою анемометрів і кататермометрів. Анемометри використовують для дослідження рухомості односпрямованих, а кататермометри – різноспрямованих потоків повітря. Анемометри реєструють відносно великі швидкості руху повітря (крильчасті – від 0,3 – 5 м/с, чашкові від 1 до 30 м/с). При визначенні швидкості руху повітря менше 1 м/с використовують метод кататермометрії. Для обчислення швидкості руху повітря менше 1 м/с використовують формулу Хілла: V= ]( H/Q-0,20)/0,40]2; При швидкості руху повітря від 1 до 7 м/с- формула Хілла, уточнена Вейсом
V= ]( H/Q-0,14)/0,49]. Електроанемометри визначають швидкість руху повітря від 0,03- 0,05 до 5 м/с і більше. Норми швидкості руху повітря(м/с): теплий період - 0,2-0,3 (допустимий – 0,5), в холодний період року і перехідний - 0,2 (допустимий - 0,2).
74.Вплив гострої дії нагрівного мікроклімату на організм людини, шляхи запобігання його впливу.
Гостра дія: гостра гіпертермія (напруження процесів терморегуляції та погіршення функціонального стану організму), тепловий удар (^ t тіла, падіння діяльності серця, втрата свідомості), судомна хвороба (сильне потіння > втрата великої кількості солей і вітамінів > болючі судоми).
Профілактика: наукове обґрунтування гігієнічних нормативів мікроклімату для різних приміщень, доведення мікроклімату до оптимальних норм, підбір одягу, загартовування, раціональний режим праці і відпочинку, раціональний харчовий і питний режим, медико-профілактичні заходи (медичний відбір при прийомі на роботу, періодичні медичні огляди, санітарно-просвітницька робота).
75. Вплив хронічної дії нагрівного мікроклімату на організм людини, шляхи запобігання його впливу.
Хронічна дія: хронічна гіпертермія: ШКТ (втрата апетиту, v шлункової секреції, гіпоацидний гастрит, ахілія, почащення гострих гастритів), ССС (розширення судин > ^ навантаження на серцевий м'яз > тахікардія > гіпертрофія і дистрофія міокарда > погіршення стану здоров'я), нирки (багато води втрачається через шкіру > сеча більш концентрована > частіше буває сечокам'яна хвороба), v опірності організму, швидка втома. Профілактика: наукове обґрунтування гігієнічних нормативів мікроклімату для різних приміщень, доведення мікроклімату до оптимальних норм, підбір одягу, загартовування, раціональний режим праці і відпочинку, раціональний харчовий і питний режим, медико-профілактичні заходи (медичний відбір при прийомі на роботу, періодичні медичні огляди, санітарно-просвітницька робота).
76. Вплив гострої дії охолоджуючого мікроклімату на організм людини, шляхи запобігання його впливу.
Гостра дія: місцеве охолодження: обмороження, місцеві запальні процеси (невралгія, міозити), простудні захворювання (нефрит, поліневрит, ангіна, пневмоні, грип); загальне охолодження: генералізована гіпотермія, помірна гіпотермія ( v захисних сил організму, сприяє алергічним захворюванням, v працездатності). Профілактика: наукове обґрунтування гігієнічних нормативів мікроклімату для різних приміщень, доведення мікроклімату до оптимальних норм, підбір одягу, загартовування, раціональний режим праці і відпочинку, раціональний харчовий і питний режим, медико-профілактичні заходи (медичний відбір при прийомі на роботу, періодичні медичні огляди, санітарно-просвітницька робота).
77. Вплив хронічної дії охолоджуючого мікроклімату на організм людини, шляхи запобігання його впливу.
Хронічна дія: v працездатності, v захисних сил організму. Профілактика: наукове обґрунтування гігієнічних нормативів мікроклімату для різних приміщень, доведення мікроклімату до оптимальних норм, підбір одягу, загартовування, раціональний режим праці і відпочинку, раціональний харчовий і питний режим, медико-профілактичні заходи (медичний відбір при прийомі на роботу, періодичні медичні огляди, санітарно-просвітницька робота).
78. Назвіть клініко-фізіологічні показники стану організму, що вивчаються при дослідженні комплексного впливу мікроклімату на організм.
Оцінка напруження процесів терморегуляції здійснюється за такими клініко-фізіологічними показниками: температура шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С; різниця температур шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С; частота дихання за 1 хв.; частота серцевих скорочень (пульс) за 1 хв.; артеріальний тиск у мм.рт.ст.; проба на тривалість довільної затримки дихання на глибині вдиху у секундах; наявність та інтенсивність потовиділення шкіри чола (описово або за методом Міщука – йодкрохмальна проба, визначенням електропровідності шкіри) в умовних одиницях.
79. Фізичні виробничі шкідливості, їх класифікація, значимість у професійній патології.
Шкідливий виробничий чинник – це виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання або зниження працездатності працівників і (або) негативного впливу на здоров’я нащадків.
До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать:
рухомі машини та механізми;
пересувні частини виробничого устаткування;
підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;
підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;
підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;
підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;
небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;
відсутність чи нестача природного світла;
недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.
80. Хімічні виробничі шкідливості. Класифікація хімічних небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, різновиди їх дії на організм.
До хімічних відносяться хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнювальні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.
Залежно від шляху проникнення в організм людини: через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покрови та слизові оболонки.
81. Біологічні фактори як виробничі шкідливості. Професійні інфекції, інвазії, інші види патологій.
Професійне захворювання– захворювання, що викликане тривалою дією шкідливого виробничого фактора, або надмірним напруженням праці.
До біологічних належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).
Професійні інфекції та інвазії Професійні мікози Ерізіпелоїд “Вузли доярок” Алергічні захворювання Поствакцинальні ускладнення Токсикози Зоонози Травми та укуси, що зу¬мовлені тваринами.
82. Попередні та періодичні мед.огляди. Їх гіг. Значення та основне завдання.
Метою будь-якого медичного огляду працівника є визначення стану його здоров’я, зокрема, можливості виконання ним певних трудових обов’язків, своєчасного виявлення гострих чи хронічних професійних захворювань, встановлення у разі необхідності медичних протипоказань щодо здійснення окремих видів робіт, а також попередження виникненню та розповсюдженню інфекційних хвороб.
Розрізняють наступні види медичних оглядів:
— попередній (під час прийняття на роботу);
— періодичні (протягом трудової діяльності працівника, не рідше 1 разу на 2 роки);
— позачергові (за ініціативою працівника або роботодавця).
Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:
— визначення стану здоров’я працівника і реєстрації вихідних об’єктивних показників здоров’я та можливості виконання без погіршення стану здоров’я професійних обов’язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;
— виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).
Перелік загальних медичних протипоказань до роботи зі шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу наведено у додатку 6 до Переліку № 246.
Метою періодичні медичних оглядів є:
— своєчасне виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань (отруєнь), загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників;
— забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
— вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;
— розробки індивідуальних та групових лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів працівникам, що віднесені за результатами медичного огляду до групи ризику;
— проведення відповідних оздоровчих заходів.
Періодичність проведення медичних оглядів, фах лікарів, які беруть участь у їх проведенні, перелік необхідних лабораторних, функціональних та інших досліджень, медичні протипоказання допуску до виконання робіт, пов’язані із впливом виробничих факторів, визначені в Переліку шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов’язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведеному в додатку 4 до Порядку № 246, та Переліку робіт, для виконання яких є обов’язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведеному в додатку 5 до Порядку № 246.
Періодичність проведення медичних оглядів у закладах охорони здоров’я може змінюватися закладом державної санітарно-епідемічної служби, виходячи з конкретної санітарно-гігієнічної та епідемічної ситуації, але не рідше одного разу на два роки.
83. Специфічна та неспецифічна дія шуму на організм людини, шумова хвороба
Специічний вплив пов*язаний з порушенням функції слуховвого аналізатора, сприиненим тривалим спазмом судин звукосприймального апарату, що веде до порушень обмінних процесів. Наслідками цього є дегенеративні зміни в закіненнях завиткового нерва і клітинах корієвого органа.
У розвитку проесійної приглуховатості розрізняють три стадії
1 – слухова адаптація – на кінець робочої зміни слуховий поріг зростає на 10 – 16 дБ, однак через 3- 5 хв повертається до норми
2 – слухова втома -на кінець робоої зміни слуховий поріг зроостає на 15 дБ, а ас відновлення функції аналізатора зростає до 1 години
3 – прогресуюа прислухуватість – шум з рівнем більше 80 дБ досить швидко викликає зниження слуху і розвиток приглухуватості, первинні прояви як зустріаються у робітників зі стажем роботи до 5 років
Неспецефічний вплив шуму на організм людини пов*язаний з виникненням збудження у корі великого мозку, гіпоталамусі, і спинному мозку. У корі вм на початкових етапах вплив шуму розвивається позамежове гальмування , яке виявляється порушенням врівноваженості і рухливості процесів збудження та гальмування . На зміну цій фазі приходить виснаження нервових клітин, що характеризується :
- дратівливістю,
- емоційною неврівноваженестю,-
-зниженням уваги,
- працездатності,
погіршенням пам*яті.
+ призводить до зміни функцій багатьох внутрішніх органів
Шумова хвороба – розвивається внаслідок тривалого впливу інтенсивного шуму. Під шум.хв. розуміють заг.захв. організму з переважним ураженням:
-органів слуху
-ЦНС
-системи кровообігу
-травного каналу внаслідок тривалого впливу інтенсивного шуму.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 17