52. Гігієнічні вимоги до якості питної води та їх особливості в умовах тропічного клімату.
Ці вимоги включають:
• хороші органолептичні властивості: бути прозорою, без забарвлень, не мати видимих завислих включень, запахів, присмаків, мати приємний освіжаючий смак (який залежить від температури води, розчинених солей і газів);
• мати оптимальний сольовий склад;
• не містити отруйних речовин у токсичних концентраціях;
• не містити збудників інфекційних та інших захворювань
53 . Гігієнічна характеристика водних ресурсів та джерел водопостачання в аридних (засушливих) та
гумідних (зволожених) зонах тропіків, епідемічні та ендемічні захворювання водного походження в умовах тропіків.
У зволожених (гумідних) тропіках проблеми води, як правило не існує: покрита лісами місцевість, джунглі, часті рясні дощі, тропічні зливи постійно збагачують як поверхневі, так і підземні води.
В сухих, аридних зонах, особливо в пустелях існує гостра нестача води, сезонні зміни дощів на засухи або й майже відсутність дощів створюють для всього живого суворі умови життя або і унеможливлюють його. У зв’язку з цим в аридних зонах є традиційним збір дощових вод у період дощів із зберіганням їх запасів у засушливий період. Традиційним є метод збору дощової води з дахів будівель. Така вода слабо мінералізована – до 30 – 50 мг/л містить забруднення пилом з дахів, листям дерев з ринв, змивами пташиного посліду. Зберігають запаси води в діжках, заглиблених у землю бетонних чи цегляних цистернах, які з метою запобігання загнивання води забезпечуються вентиляційними каналами. Відбір води з таких цистерн здійснюється помпами зі шлангом або вивідною трубою з краном, вмонтованою на 15 – 20 см вище дна. На рівні дна влаштовується випускна труба для осаду.Використовуються також запруди, але вода в них зберігається недовго – фільтрується в ґрунт, випаровується, втрачає свої якості, а тому для пиття не використовується, а лише для господарських потреб.
Відкриті водойми (ріки, струмки, озера) легко та сильно забруднюються і стають джерелом інфекцій, інвазій, зоонозів, простіших, грибків із-за інтенсивного випаровування вода, як правило, високо мінералізована.
В ряді випадків використовують привізну воду, наливні колодязі, водосховища.
Підземні, грунтові та артезіанські води в засушливих регіонах, як правило, залягають глибоко, високо мінералізовані, хоча і чисті, не несуть небезпеки в епідемічному відношенні. І головне, таких вод в аридних зонах також недостатньо.
54. . Гігієнічна характеристика методів і засобів очистки, знезараження, спеціальних методів
кондиціонування води в умовах тропіків.
Підземні води – ґрунтові і, особливо, артезіанські не потребують очищення і знезараження. У деяких випадках вимагають провести пом’якшення, опріснення, дефторування.
У залежності від їх розмірів та ступеню забруднення поверхневі водойми, здатні до самоочищення за рахунок осідання завислих частинок, сонячної радіації, аерації (окиснення органічних речовин), розведення, біохімічного окиснення, дії сапрофітних мікроорганізмів, бактеріофагів, нітри- та нітрофікації.
Проте у жарких регіонах можливе розмноження патогенних мікроорганізмів, вірусів, інших збудників хвороб. При значних забрудненнях водойм вода в них може навіть загнивати, ставати непридатною для використання в господарсько-питних цілях.
При централізованому водопостачанні воду з відкритих водойм необхіднообов’язково очищати на водогінних станціях: - на малих шляхом відстоювання і фільтрації через повільні фільтри англійського типу (з біологічною плівкою); - на великих – шляхом коагуляції, відстоювання, фільтрації на швидких (американських) фільтрах.
Що стосується методів знезараження води на водогонах тропічних широт, то вони також ідентичні традиційним. Найбільш вживаним є хлорування (за хлорпотребою, перехлоруванням, подвійним хлоруванням з преамонізацією і з використанням газоподібного хлору, хлорного вапна, гіпохлориту кальцію), озонування, опромінення ультрафіолетовою радіацією. Ці методи також розглядалися у розділі “Комунальна гігієна”.
При місцевому водопостачанні очистка води з відкритих джерел досягається практично лише відстоюванням.
Що стосується знезараження, то одним із простих і надійних методів є кип’ятіння, але воно дозволяє знезаразити невеликі об’єми води, а в пустелях, із-за відсутності палива може бути, і недоступним.
З хімічних методів для знезараження індивідуальних запасів води в умовах тропічного клімату використовують таблетки “Halazone” з хлораміном, “Chlor-dechlor” з вмістом препарату хлору більшої концентрації (вода знезаражується перехлоруванням) і гіпосульфітом натрію, який звільняється з розчинної пластикової капсули після експозиції хлорування, потім вода дехлорується. Якщо вода дуже підозріла, використовують 2 – 3 таблетки. У нас (в СНГ) для цієї мети використовують “Аквацид” і “Аквасептол”, які містять 4 мг активного хлору на 1 л води.
В багатьох країнах тропічного поясу широке використання знайшли портативні бактеріальні фільтри, у яких вода фільтрується через змінні керамічні мілкопористі фільтри, так звані свічки Беркфельда, Шамберлена, що вмонтовуються в судину. Вода фільтрується під тиском від ручної помпи, або підключенням до крана водогону
Дезодорація (усунення присмаків і запахів води) досягається озонуванням або фільтруванням через активоване вугілля. Знезалізнення проводять аерацією, розбризкуванням води в градирнях. Закисне залізо окиснюється до нерозчинного окисного, яке потім затримується на фільтрах.
Опріснення та дезактивація води здійснюється дистиляцією або фільтрацією через іонообмінні фільтри – катіоніти, які затримують катіони, а у воду виділяється іон водню, і аніоніти, які затримують аніони, а в воду виділяється ОН-іон.
55. Гігієнічне, епідемічне і ендемічне значення ґрунту.
Ґрунт це:
- середовище, в якому відбуваються процеси трансформації та накопичення сонячної енергії;
- провідна ланка кругообігу речовин у природі, середовище, в якому безперервно перебігають різноманітні складні процеси руйнування та синтезу органічних речовин;
- головний елемент біосфери, де відбуваються процеси міграції, трансформації та обміну всіх хімічних речовин як природного, так і антропогенного (техногенного) походження. Міграція здійснюється по коротких (ґрунт –– рослина –– ґрунт, ґрунт –– вода –– ґрунт, ґрунт –– повітря –– ґрунт) та довгих (ґрунт –– рослина –– тварина –– ґрунт, ґрунт –– вода –– рослина –– ґрунт, ґрунт –– вода –– рослина –– тварина –– ґрунт, ґрунт –– повітря –– вода –– рослина –– тварина –– ґрунт та інших) міграційних ланцюгах;
- формує хімічний склад продуктів харчування рослинного і тваринного походження;
- відіграє важливу роль у формуванні якості води поверхневих і підземних джерел господарсько-питного водопостачання;
- впливає на якісний склад сучасної атмосфери;
- має ендемічне значення – аномальний природний хімічний склад ґрунту в ендемічних провінціях є причиною виникнення і локального розповсюдження ендемічних хвороб (геохімічних ендемій): ендемічного флюорозу і карієсу, ендемічного зобу, копитної хвороби, молібденової подагри, урівської хвороби або хвороби Кашина-Бека, хвороби Кешана, селенозу, борного ентериту, ендемічної нефропатії тощо;
- має епідемічне значення – може бути фактором передачі збудників інфекційних захворювань та інвазій людей: кишкових інфекцій бактеріальної (черевний тиф, паратифи А і В, бактеріальна дизентерія, холера, ешерихіоз), вірусної (гепатит А, ентеровірусні інфекції: поліомієліт, Коксакі, ЕСНО) та протозойної етіології (амебіаз, лямбліоз); зооантропонозів (лептоспірози: інфекційна жовтуха або хвороба Васильєва-Вейля, безжовтушний лептоспіроз, бруцельоз, туляремія, сибірка); мікобактерій туберкульозу; спороутворюючих клостридій – збудників правцю, газової гангрени, ботулізму; геогельмінтозів – аскаридозу, трихоцефальозу, анкілостомідозу.
- є природним середовищем для знешкодження рідких та твердих побутових та промислових відходів за рахунок процесів самоочищення (санітарне значення ґрунту). Самоочищення ґрунту обумовлене наявністю сапрофітних гнильних, нітри- та нітрофікуючих бактерій, простіших організмів, личинок комах, хробаків, грибків, вірусів, бактеріофагів, а також його фізико-хімічними властивостями. Полягає в здатності ґрунту перетворювати органічні сполуки на мінеральні речовини, придатні для засвоєння рослинами: вуглеводи – на воду і вуглекислоту; жири – на гліцерин і жирні кислоти, а потім – також на воду і вуглекислоту; білки – на амінокислоти, з виділенням аміаку, амонійних солей і подальшим їх окисленням до нітритів і нітратів; сірки білків – на сірководень і т.д.
56. Основні фізичні властивості ґрунту та їх гігієнічне значення.
- механічний склад – процентний розподіл часток грунту за їх розміром. Визнач. Просіюванням через сита Кноппа ( 7 номерів 0,25 – 10 мм.). до механічних елементів належать каміння, гравій, пісок, пил.
- пористість – сумарний об’єм пор в одиниці об’єму грунту, виражений у %. Розмір пор в однорідному грунті тим більший, чим більші за розміром окремі механічні елементи грунту, тобто його зернистість.
- повітропроникність – це здатність ґрунту пропускати повітря через свою товщу. Підвещується із збільшенням пор і не залежить від їх загального об’єму (пористості).
- водопроникність – здатність ґрунту поглинати та пропускати воду, яка надходить з поверхні.
- вологоємність – кількість вологи, яку здатний утримувати ґрунт за рахунок сорбційних та капілярних сил.
- капілярність ґрунту – здатність ґрунту піднімати по капілярах воду, з нижніх шарів угору.
В ґрунтах легкого механічного складу ( піщаних, супіщаних і легких суглинистих ) порівняно з важкими ( глинами, важкими суглинками ) превалює фізичний пісок, пори мають більший розмір, пористість не висока, повітропроникність, водо проникність та фільтраційна здатність значні, капілярність і вологоємність малі. В таких ґрунтах швидко проходять процеси самоочищення від органічних забруднень і потужна міграція хімічних речовин з ґрунту в підземні та поверхневі води, атмосферне повітря та рослини.
57. Основні біотичні та абіотичні складові ґрунту, їх гігієнічна характеристика.
- Біотичні складові – ґрунтові мікроорганізми;
- абіотичні: тверда речовина ( мінеральні та органічні сполуки та органо-мінеральні комплекси ), ґрунтова волога ґрунтове повітря.
Мінеральні (неорганічні) речовини ґрунтів на 60-80% представлені кварцом, алюмосилікатами, а саме польові шпати, слюда, вторинні глинисті мінерали. Гігієнічне значення: вони зумовлюють поглинальну здатність та ємність поглинання катіонів ґрунтом.
Органічні речовини ґрунту представлені власне ґрунтовими органічними сполуками, що синтезовані ґрунтовими м. о. і називаються гумусом, так і речовинами, які потрапили в ґрунт іззовні.
58. . Ґрунт як фактор передачі збудників інфекційних захворювань.
Епідемічне значення - як фактор передачі збудників інфекційних захворювань та інвазій людей: кишкових інфекцій бактеріального (черевний тиф, паратиф А і В, бактеріальна дизентерія, холера, ешерихіоз), вірусної (гепатит А, ентеровірусні інфекції: поліомієліт, Коксакі, ЕСНО) та протозойної етіології (амебіаз, лямбліоз); зооантропонозів (інфекційна жовтуха,бруцельоз, туляремія, сибірка); мікобактерій туберкульозу; споро утворюючих клостридій – збудників правцю, газової гангрени, ботулізму; геогельмінтозів – аскаридозу, трихоцефальозу, анкілостомі дозу;
59. Джерела забруднення ґрунту, їх класифікація і гігієнічна характеристика.
. Джерела забруднення:
- атмосферні,
- водні,
- добрива,
- отрутохімікати,
- радіоактивні викиди,
- покидьки,
- нечистоти,
- останками мертвих тварин і рослин
Класіфікація: рідкі і тверді
- біологічні : віруси, бактерії, яйця гельмінтів, найпростіші
-хімічні: 1) ті що потрапили цілеспрямовано, частіше це в сільському та лісничому господарстві: пестициди, мінеральні добрива, структуроутворювачі грунту, стимулятори росту рослин + захоронення побутових і промислових відходів.
2)ті що потрапили випадково з техногенними рідкими, твердими чи газоподібними відходами: це реч., які потрапили в грунт з побутовими і промисловими стічними водами і твердими відходами, атмосферними викидами промислових підприємств, вихлопні газ автотранспорта та ін.
60. Процеси самоочищення ґрунту від органічних речовин (зобразити схематично).
Самоочищення грунту обумовлене наявністю сапрофітних гнильних, нітри- та нітрифікуючи бактерій, найпростіших організмів, личинок комах, хробаків, грибків, вірусів, бактеріофагів, а також його фізико-хімічними властивостями. Полягає в здатності грунту перетворювати органічні сполуки на мінеральні речовини, придатні для засвоєння рослинами: вуглеводи – на воду та вуглекислоту; жири- гліцерин і жирні кислоти, а потім – вода і вуглекислота; білки – на амінокислоти з виділенням аміаку, амонійних солей і подальшим їх окисленням до нітритів і нітратів; сірки білків – на сірководень.
Схема: Органічні речовини( білки, жири та вуглеводи) + мікроорганізми + кисень повітря => гумус( заново синтезована органічна речовина) + карбонати, фосфати, сульфати, нітрати + енергія.
61. . Системи видалення відходів, їх гігієнічна характеристика.
1) Сплавна( у повністю каналізованих населених пунктах) - рідкі та частково дрібні тверді сплавляють на очисні споруди каналізацією, решту твердих вивозять автотранспортом
2)Вивізна ( у не каналізованих)- рідкі і тверді вивозять у місця знешкодження та утилізації спец. транспортом
3)Змішана( у частково каналізованих населених пунктах)- поєднання сплавної та вивізної
62. . Санітарне очищення населених місць, забезпечення збирання та вивезення твердих побутових
відходів.
санітарне очищення населених місць має бути плановим (здійснювати за графіком), регулярним (у теплий період вивіз- щоденно, а в холодний – 1 раз на 1-3 доби), комунальним (здійснюватись комбінатами комунальних підприємств або трестами) і не залежати від бажання окремих осіб або установ.
3 етапи: 1- збирання і тимчасове зберігання твердих побутових відходів
2 – вивезення
3 – знешкоджування та утилізацію
Існують такі систем для збирання, вивезення:
1 – планово-подвірна система ТПВ – збирають у спецільні сміттєзбирачі, що розташовані на обладнаних майданнчиках на території домоволодінь , а потім спец. транспортом за графіком вивозять до місця знешкодження. Розрізняють метод «стаціонарного» (сміттєзбирачі випорожнюють у сміттєвози й повертають на місце) та «змінного посуду» (контейнери разом з ТВ вивозять контейноровозами в місця знешкоджування, а натомість залишають порожні чисті).
2 – планово- поквартирна система – відходи збирають у квартирах. мешканці виносять їх у визначений час до сміттєзбиральної машини системи планово-регулярної очистки
63. Санітарне очищення населених місць. Методи знешкодження твердих побутових відходів.
За кінцевою метою методи знешкоджування ТПВ поділяються на :
1 – утилізацію(перероблення відходів на органічні добрива, біопаливо, виділення вторинної сировини)
2-ліквідаційні (поховання в землю, скидання в море,спалювання без використання тепла)
За технологічним принципом:
1-біотермічні( поля заорювання, удосконалені звалища, полігони складування, компостування, біокамери, заводи біотермічної переробки
2 – термічні(сміттєспалювальні заводи без або з використанням теплової енергії,піроліз з отриманням горючого газу та нафтоподібних мастил
3 – хімічні (гідроліз)
4 – механічні (сепарація відходів з подальшою утилізацією, пресування в будівельні блоки)
5 – змішані
64. Екологічне становище в Україні і у світі щодо накопичення відходів.
В Україні площі під сміттєзвалищами та полігонами ТПВ займають близько 4% території країни. За обсягами накопичення ТПВ наша країна посідає одне з перших місць у світі. Питома вага звалищ і полігонів ТПВ в Україні у сумарних викидах парникових газів, що потрапляють у стратосферу Землі, складає 2,8 %, при цьому спостерігається тенденція їх щорічного збільшення. Наразі в Україні недосконалою є система санітарного очищення населених пунктів, відсутня взаємодія органів державної санітарно-епідеміологічної служби, охорони навколишнього природного середовища та житлово-комунального господарства з метою здійснення контролю за санітарним станом територій, а також збиранням, видаленням, знешкодженням та захороненням побутових відходів і відходів тваринного походження Така Напружена ситуація у сфері повадження з відходами виникла через ряд причин, з яких головними є:
• незадовільне становище щодо утилізації, знешкодження та видалення відходів через відсутність достатньої кількості відповідних спеціалізованих підприємств та полігонів для централізованого розміщення промислових та побутових відходів;
• невикористання в повній мірі центральними і місцевими органами державної влади своїх повноважень, визначеними 18 – 23 статтями Закону України «Про відходи»;
• незадовільне фінансування заходів у сфері поводження з відходами на всіх рівнях (національному, регіональному, місцевому, підприємства);
• низька плата за розміщення відходів, яка не відповідає європейській практиці, і не стимулює підприємства-утворювачів відходів впроваджувати заходи щодо їх утилізації, або передачі цих відходів спеціалізованим підприємствам.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 17