41..Органолептичні показники якості води та їх гігієнічна характеристика.
Органолептичні властивості води поділяються на 2 підгрупи:
1) фізико-органолептичні - сукупність органолептичних ознак, що сприймаються органами чуття і оцінюються за інтенсивністю сприйняття та
2) хіміко-органолептичні - вміст певних хімічних речовин, здатних подразнювати рецептори відповідних аналізаторів і викликати ті чи інші відчуття.- Смак і присмак - Колірність - температура - Запах – Кламутність – Прозорість - Забарвлення - Водневий показник
Прозорість води, тобто здатність пропускати світло, залежить від кількості в ній завислих часток мінерального та органічного походження. Воду вважають прозорою, якщо через 30-сантиметровий шар її можна читати шрифт певного розміру.
Каламутність питної води не повинна перевищувати 1,5 мг·л-1.
Забарвленість води обумовлена наявністю у ній гумінових речовин, а для відкритих водойм — розмноженням водоростей (цвітіння води). Вона вимірюється у градусах інтенсивності забарвлення і не повинна бути більшою за 20.
Смак та запах води залежить від наявності у ній органічних речовин рослинного походження та продуктів їх розпаду. Вони можуть надавати воді землистого, мулистого, трав'янистого та болотного смаку і запаху. При гноєнні органічних сполук вода має гнилісний запах. Присмак та запах глибоких підземних вод створюються розчиненими у них мінеральними солями та газами, наприклад, сірководнем.
Інтенсивність запаху та смаку води вимірюється у балах за п'ятибальною системою (дуже слабкий — 1 бал, слабкий — 2, помітний — 3, виражений — 4, дуже сильний — 5). Запах та смак питної води не повинні перебільшувати 2 балів.
Питна вода з температурою 8—12°С справляє найкращий ефект щодо задоволення спраги та стимулює функцію апарату травлення.
Органоліптичні якості води значною мірою залежать від якісного та кількісного складу хімічних речовин, що зустріча ються у природних водах або забруднюють їх внаслідок різних причин.
42..Показники якості води за хімічним складом(хім.Реч.Природ.Походження).
Показники нешкідливості за хімічним складом - це хімічні речовини, які можуть негативно впливати на здоров’я людини, викликаючи розвиток різноманітних захворювань.
Хімічні речовини природного походження (берилій, молібден, миш’як, свинець, нітрати, фтор, селен, стронцій) зумовлюють виникнення ендемічних захворювань. Деякі з них (молібден, селен, фтор) належать до біомікроелементів, вміст яких в організмі не перевищує 0,01 %, але які є есенціальними для людини. Вони обов’язково повинні надходити в організм в оптимальних добових дозах, при недотриманні яких можуть розвинутись або гіпомікроеле-ментози, або гіпермікроелементози. Інші (берилій, миш’як, свинець, нітрати, стронцій) при надмірному надходженні здатні чинити токсичну дію.
43.Показники якості води за хімічним складом(хім..Реч.Антропогенного походження)їх гігієнічна характеристика.
Хімічні речовини, що надходятьуводувнаслідок промислового, сільськогосподарського і побутового забруднення джерел водопостачання. До них належать важкі метали (кадмій, ртуть, нікель, вісмут, сурма, олово, хром тощо), детергенти (синтетичні миючі засоби або поверхнево активні речовини), пестициди (ДЦТ, ГХЦГ, хлорофос, метафос, 2,4-Д, атразин тощо), синтетичні полімери та їх мономери (фенол, формальдегід, капролактам тощо). їх вміст у воді мусить бути безпечним для здоров’я людей та їх нащадків при постійному протягом усього життя вживанні такої води. Він повинен гарантувати не тільки відсутність гострих та хронічних отруєнь, а й відсутність неспецифічної шкідливої дії, пов’язаної з пригніченням загальної резистентності організму. Він має забезпечувати збереження репродуктивного здоров’я, гарантувати відсутність мутагенної, канцерогенної, ембріотоксичної, тератогенної, гонадотоксичної дії та інших віддалених наслідків. Такий вміст ми називаємо граничнодопустимою концентрацією (ГДК).Токсичні хімічні речовини при одночасній наявності у воді здатні чинити на організм людини комбіновану дію, наслідком якої найчастіше є сумація негативних ефектів, тобто адитивна дія. Щоб гарантувати збереження здоров’я в умовах такої комбінованої дії, необхідно дотримуватись правила сумаційної токсичності: сума співвідношень фактичних концентрацій речовин у воді до їх ГДК не повинна перевищувати
44. Показники,що характеризують епідемічну безпечність води(сан.-мікробіологічні і сан.-хім. Показники) їх гігієнічне значення
Для оцінки якості води щодо епідеміологічних вимог в санітарній практиці широко використовують бактеріологічні показники забруднення води — ступінь загальної бактеріальної забрудненості води та наявність у ній кишкової палички.
Перший показник характеризує мікробне число, тобто кількість мікробних колоній, що виростають при посіві 1 мл води, через добу на спеціальних середовищах (м'ясо-пептонний агар). За існуючими нормами у 1 мл питної води не повинно міститися більше ніж 100 мікробів, а у воді плавальних басейнів — 1000.
Другий показник — наявність у воді кишкової палички, яка є індикатором забруднення води фекаліями. Цей показник характеризують дві величини — колі-титр і колі-індекс.
Колі-титр — найменша кількість води, в якій виявляється одна кишкова паличка. Чим менше (нижче) колі-титр, тим більше фекальне забруднення води.
Колі-індекс — кількість кишкових паличок, що міститься у 1 л води.
У чистій воді артезіанських свердловин колі-титр, як правило, вищий за 500 мл, а колі-індекс — менший 2. Для водогінної води колі-індекс має бути не більше 3, а колі-титр — 300 мл. У забруднених, погано обладнаних колодязях колі-титр може бути 100 мл, а колі-індекс — 10. Такі ж величини характеризують воду у штучних плавальних басейнах.
Згідно з державним стандартом щодо хімічного складу питна вода має відповідати вимогам двох груп показників. Одні показники характеризують її токсикологічний стан, другі — органічну якість.
45.Особливості виникнення та ознаки воднихепідемій(наведіть приклади водних епідемій).
Збудникикишковихінфекційних хвороб передаються фекально-оральним шляхом. Потрапляючи у воду з випорожненнями людей і побутовимистічними водами населенихпунктів, вони заражають воду. Особливо небезпечніщодоцьогостічні води інфекційнихлікарень. Причиною зараження води можуть бути такожсудноплавство з викидомфекалій у водойми, забруднення нечистотами берегів, місцямасовогокупання, праннябілизни, просочування в підземні води нечистот з вигребівубиралень, занесення в криниціпатогеннихмікроорганізмівзабрудненимивідрамитощо.
Причиноюзахворювань людей через забруднення води можуть бути і віруси.
Через воду можутьпередаватися і антропозоонознізахворювання (хвороби, наякіхворіютьтварини і люди). Серед таких захворювань треба назватилептоспіроз, туляремію, бруцельоз І гарячку Ку.
Крімпатогеннихмікробівіззабрудненою водою в організмлюдиниможутьпроникатицистилямблій, яйця аскарид і волосоголовців, личинки анкілостом, церкаріїпечінковоїдвоустки, а такожмікрофІляріїришти і церкарії шистосом, якіспричинюютьпоширені в жарких країнахзахворювання на дракункульоз і шистосомоз.
46. Ендемічне значення води. Роль води у виникнені геохімічних ендемій
Масові захворювання населення інфекційної природи – найбільш загрозливий, але не єдиний негативний наслідок уживання неякісної води. Масові ураження можуть мати неінфекційну природу, тобто спричинюватися наявністю у воді хімічних – як мінеральних, так і органічних домішок.
Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:
а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу твердість(сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчнокам'яна хвороби, подагра) або, навпаки, низьку твердість (серцево-судинні захворювання, остеопоротичні змiни у кістковій системі).
б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження(водно-нітратна метгемоглобінемія тощо).
в) Біогеохімічні ендемії– захворювання, які пов’язані із недостатнім або надлишковим вмістом у грунті, а отже і у воді та продуктах харчування певної території того чи іншого мікроелементу. Такі території називаються біогеохімічними (ендемічними) провінціями. Найрозповсюдженішими ендеміями є ендемічний флюороз (надлишок F), ендемічний карієс (недостатність F), ендемічний зоб (недостатність I), уровська хвороба (надлишок Sr), молiбденовий артрит (надлишок Mo) або ендемiчна подагра, борний ентерит (надлишок B).
г)Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин(“копитна хвороба” (Аs),отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай-ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо(поліхлорбіфеноли) тощо).
47. Токсикологічне значення води.
Токсикологічна роль води обумовлена хімічними речовинами, які можуть негативно впливати на здоров’я людини, спричиняючи розвиток різноманітних хвороб. Їх поділяють на хімічні речовини природного походження, ті, що додають до води як реагенти та хімічні речовини, що надходять у воду внаслідок промислового, сільськогосподарського і побутового забруднення джерел водопостачання. Недостатня або неефективна очистка таких вод на водогінних станціях сприяє тривалій токсичній дії малих концентрацій хімічних речовин, рідше, при аварійних та інших надзвичайних ситуаціях – гострим отруєнням.
48. Фтор,його біологічна роль і гігієнічне значення.
В організмі людини фтор (разом з кальцієм та фосфором) виконує ряд найважливіших функцій: забезпечує міцність і твердість кісткової тканини, правильний ріст скелета, волосся та нігтів, формування дентину та зубної емалі, приймає участь у кровотворенні, сприяє засвоєнню заліза, виведенню з організму солей і радіонуклідів.
В основному фтор до організму людини надходить із питною водою. Окрім води основними джерелами фтору є чорний і зелений чай, волоські горіхи, морепродукти. Добова потреба у фторі складає 2-3 мг. Оптимальною для здоров'я населення концентрацією фтору у питній воді є 0,7-1,5 мг/л.
Недостатнє надходження фтору до організму людини спричинює розвиток таких захворювань, як карієс зубів, остеомієліт щелепних кісток, хроніосепсис, ревматизм, різні захворювання травної системи через погіршення розжовування їжі та сповільнення її евакуації зі шлунка. Надлишок фтору призводить до флюорозу емалі зубів, порушення обміну жирів і вуглеводів, уповільнення росту, деформації скелета.
Дефторування води. Показання до використання цього методу - підвищений (понад 1 5 м г /л) вміст фтору у воді і велика кількість серед населенняхворих флюорозом зубів II і вище ступенів. Дефторування води показано лише тоді, коли для оздоровлення ендемічного вогнища флюороза неможливо змінити джерело водопостачання або розбавляти його водою воду з низькою концентрацією фтору.
Фторування води. Вибір дози фтору повинен забезпечити протидії каріозний ефект. Однак, якщо зміст фтор-іона у воді перевищує 15-20 мг /л, це призведе до поразки населення флюорозом. Ось чому під час фторування води вміст у ній фтор-іона має бути в межах 70-80% від максимальних рівнів відповідно до різними кліматичними районами - в межах 07-15 мг /л.
49. Флюороз – крапчастість зубної емалі – ендемічне захворювання, на яке страждає населення певних територіальних районів, вода і грунт яких містять підвищену кількість фтору. Наприклад, у воді Бучацького водоносного горизонту, який формується у фторовмісних гірських породах, концентрація фтору складає понад 1,5 мг/л і досягає інколи 12 мг/л. Саме це стало причиною ендемічного флюорозу у Бучацькій біогеохімічній провінції (Полтавська область). Надмірне надходження фтору, який є сильним окислювачем і, внаслідок цього, протоплазматичною отрутою, призводить до інактивації ферментних систем одонтобластів – клітин, які відповідають за процеси ремінералізації зубів. На початку флюорозу спостерігаються фарфоро- або крейдоподібні плями на симетричних різцях, які згодом пігментуються, забарвлюються в жовто-коричневий колір. Надалі з'являються ерозії емалі, руйнується коронка зуба. В подальшому спостерігається флюороз скелета (остеосклероз, осифікація хрящів), що призводить до обмеження рухливості, порушення обміну речовин, гастроентерит, гепатит, нефрит, міокардит. Крім ендемічного флюорозу, відомий промисловий флюороз, окремі випадки якого зустрічаються серед робітників алюмінієвої і магнієвої промисловості, а також серед робітників, зайнятих у виробництві хімічних добрив.
50. . Фторування та дефторування питної води як гігієнічна проблема. Методи фторування та дефторування питної води, показання та протипоказання до їх застосування.
Фторування – насичення води фтором. Використовується в регіонах, де концентрація фтору в питній воді складає менше 0,7 мг/л. Для фторування використовується фтори амонію, біфторид амонію фтори натрію, біфторид натрію, кремніфториста кислота. Фторування є ефективним засобом зниження захворюваності карієсом. Фторування води. Вибір дози фтору повинен забезпечити протидії каріозний ефект. Однак, якщо зміст фтор-іона у воді перевищує 15-20 мг /л, це призведе до поразки населення флюорозом. Ось чому під час фторування води вміст у ній фтор-іона має бути в межах 70-80% від максимальних рівнів відповідно до різними кліматичними районами - в межах 07-15 мг /л.
Для фторування питної води можна використовувати фтормістні сполуки, зокрема кремніефторістий натрій (Na2SiF6), кремніефторістую кислоту H2SiF6 натрію фторид (NaF), кремніефторістий амоній (NH4) 2SiF6 кальцію фторид (CaF2), фторістоводородную кислоту (HF) і т. п. 1 Є два способи фторування води: протягом року однією дозою і посезонно зимової та літньої дозами. У першому випадку протягом року додають однакову дозу фтору, яка відповідає кліматичним умовам населеного пункту. Якщо доза змінюється в залежності від сезону року, то в холодний період, коли середньомісячна температура повітря (в 13.00) не перевищує 17-18 ° С, воду можна фторованих на рівні 1 мг /л, а в теплий період (наприклад, в червні - серпні) - на більш низькому рівні. Це залежить від середньої максимальної температури (в 13.00) в ці місяці. Наприклад, при температурі 22-26 ° С використовують дозу 08 мг /л фтор-іона, при 26-30 ° С і вище - 07 мг /л.
Дефторування– видалення надлишкової кількості фтору, якщо концентрація його в воді регіону, яку використовують для пиття, становить більше 1,5мг/л. Застосовують хімічні методи (воду пропускають крізь шар гідроксиду алюмінію або магнію) та фільтраційні (фільтрація проводиться через шар окису алюмінію). Дефторування води. Показання до використання цього методу - підвищений (понад 1 5 м г /л) вміст фтору у воді і велика кількість серед населенняхворих флюорозом зубів II і вище ступенів. Дефторування води показано лише тоді, коли для оздоровлення ендемічного вогнища флюороза неможливо змінити джерело водопостачання або розбавляти його водою воду з низькою концентрацією фтору. При дефторування концентрацію фтору у воді доводять до оптимальної для певної місцевості. Для видалення з води надлишку фтору запропоновано безліч методів, які можна розділити на реагентні (методи осадження) і фільтраційні. еагентние методи грунтуються на сорбції фтору свежеосажденная алюмінію або магнію гідроксиду. Цей метод рекомендується для обробки поверхневих вод, так як, окрім фторування, досягається ще й освітлення, і знебарвлення.
51. Наукові обґрунтування норм фізіологічних, побутових, господарських, виробничих потреб у воді та їх особливості в умовах тропіків.
Фізіологічні функції: 1) пластична- вода складає 65% маси тіла людини, 70%-внутрішньоклітинно, 30%- позаклітинно. 2) участь у обміні речовин і енергії- усі процеси асиміляції і дисиміляції в організмі перебігають у водних розчинах 3)роль у підтриманні осмотичного тиску і кислотно-лужної рівноваги 4)участь в теплообміні і терморегуляції1г вологи-2,43кДж тепла 5) транспортна функція – доставка до клітин поживних речовин кров’ю, лімфою, виділення шлаків, обміну сечею, потом. 6)як складова частина харчового раціону та джерело надходження макро і мікроелементів 7) існують нервово-психічні розлади, зумовлені неможливості задовольнити спрагу.
За дослідженнями Є.Адольфа (США) при втраті 1 – 5 % води від маси тіла виникає спрага, нездужання, економія рухів, втрата апетиту, почервоніння шкіри, подразливість, сонливість.
При втраті 6 – 10 % води від маси тіла виникають запаморочення, задишка, “мурашки” в кінцівках, важкість ходьби, нечітка мова, зменшується об’єм крові, припиняється слиновиділення, підвищується температура.
Втрата 11 – 20 % маси тіла супроводжується маренням, утрудненням ковтання, з’являється глухота, послаблення зору, болюче сечовиділення, навіть анурія, розпухає язик, німіє шкіра.
Подальше зневоднення несумісне з життям.
Власне гігієнічні потреби у воді в умовах тропічного клімату також істотно вищі. Норми водопостачання в цих умовах повинні досягати 150 – 500 л/добу. Крім харчових, питних потреб вода необхідна для зняття теплового навантаження, підтримки чистоти тіла, дихання шкіри, загартування організму (частіші купання, обливання водою).
Вода необхідна також для господарських, санітарно-побутових потреб (підтримання чистоти одягу, житла, каналізація), для виробничих потреб, рекреаційних цілей (зрошення озеленень, вулиць, фонтани та інше, тобто створення сприятливих умов відпочинку).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 17