101.Фізичний розвиток як важливий критерій оцінки стану здоров’я. Основні показники фізичного розвитку.
Фізичний розвиток дітей і підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників.
До соматоскопічних показників відносять: стан шкірних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно-рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), а також ознаки статевого дозрівання (обволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитоподібного хряща гортані, мутація голосу у юнаків. Провідними соматометричними показниками вважають: довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна. До фізіометричних показників належать: м’язова сила кистей, життєва ємність легень, станова сила.
Фізичний розвиток – сукупність фізичних і функціональних особливостей організму, що характеризують його ріст і розвиток в даний період життя.
102.Методи оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків.
Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.
Відхилення у межах від –1 до +1(тут символ сигмы) вважають середнім розвитком досліджуваної ознаки, від –1,1 до –2 – розвитком нижче середнього, від –2,1 та нижче – низьким, від +1,1 до +2 – вище середнього, від +2,1 та вище – високим. . Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму – розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються – непропорційним.
методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії дозволяє подолати головний недолік методики сигмальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Фізичний розвиток вважається:
гармонійним, якщо індивідуальні показники маси тіла та обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах М±1R;
дисгармонійним, якщо індивідуальні показники показники маси тіла та обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М1,1R до М2R або від М+1,1R до М+2R за рахунок підвищеного жировідкладання;
різко дисгармонійним, якщо індивідуальні показники показники маси тіла та обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М2,1R і нижче або від М+2,1R і вище за рахунок підвищеного жировідкладання.
103.Оцінка фізичного розвитку комплексним методом. Поняття про біологічний та календарний вік. Показники рівня біологічного розвитку дітей та підлітків.
Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфофункціонального стану організму, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові.
Суть центильного методу полягає у зіставленні фактичної ознаки розвитку окремої характеристики фізичного розвитку з упорядкованим рядом, що включає у свою структуру весь діапазон коливань досліджуваної ознаки. Слід відмітити, що у ході використання методу порівняння середніх арифметичних величин зіставленню підлягають показники стану здоров’я та фізичного розвитку лише однорідних віково-статевих груп. У разі застосування методу розподілу відносних чисел спочатку оцінюють фізичний розвиток окремо кожної дитини, що входить до складу організованого колективу, та визначають оціночну групу, до якої вона відноситься, а потім розраховують відносне число дітей в кожній групі. , кореляційний метод надає можливість установити наявність певного зв’язку між провідними характеристиками стану здоров’я та фізичного розвитку шляхом визначення коефіцієнта кореляції (r).
Біологічний вік дитини – це індивідуальний темп розвитку окремо взятої дитини, який може не відповідати її календарному віку. Біологічний вік визначається за морфометричними, фізіологічними, метаболічними та імунологічними ознаками, які максимально наближені до середніх вікових величин і мають місце у 50 % здорових дітей певної вікової групи.
Для визначення біологічного віку дитини використовують найпростіші маркери, які мають найвищу ступінь кореляції з біологічним дозріванням – це розвиток та зникнення основних рефлексів у дітей грудного віку, терміни прорізування молочних зубів та заміна їх на постійні, довжина тіла та вторинні ознаки статевого дозрівання. У спеціальних дослідженнях біологічний вік визначається рентгенологічним методом за кількістю острівців та ядер окостеніння. Невідповідність між біологічним та календарним віком дитини може вказувати на наявність патології або несприятливих умов для благополучного розвитку та функціонування систем організму.
Спочатку за даними довжини тіла та її щорічного збільшення, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну осифікації кісток кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати календарному вікові, випереджувати його або відставати від нього.
Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та віково-статевих стандартів розвитку функціональних показників
гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах М±1R або від М±1,1Rта функціональні показники характеризуються відхиленнями від –1 і вище;
дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М1,1R до М2R або від М+1,1Rдо М+2R за рахунок дефіциту маси або підвищеного жировідкладання та функціональні показники знаходяться у межах від –1,1 до –2;
різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки, що визначені, перебувають у межах від М2,1R і нижче або від М+2,1Rі вище за рахунок дефіциту маси або підвищеного жировідкладання та функціональні показники характеризуються відхиленнями від –2,1 і нижче.
Функціональні показники під час використання комплексного методу оцінюють за допомогою методу стандартних сигмальних відхилень. Рівень фізичного розвитку за довжиною тіла визначається за допомогою шкал регресії.
104.Порушення стану здоров’я та захворювання, що зумовлені дією факторів навколишнього середовища та навчально-виховного процесу.
Розподіл дітей за групами здоров’я дозволяє виявити осіб, які мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з питань охорони та зміцнення їх здоров’я, профілактики виникнення хронічних захворювань. В першу чергу, це стосується дітей і підлітків, які відносяться до другої групи здоров’я (діти – реконвалесценти, а також діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями з боку серцево–судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитоподібної залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо). Про ступінь опірності (резистентності) організму судять за даними щодо кількості захворювань з тимчасовою втратою працездатності і загострень хронічних хвороб протягом минулого та поточного років, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х–хроматину і гетерохроматину в слизовому епітелії щоки, глікогену в нейтрофілах, активність лужної і кислої фосфатаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрогенази у слині, ступінь бактерицидності шкіри тощо). Оцінка функціонального стану організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою спеціальних функціональних проб (ортостатична проба, проба Мартіне–Кушелевського, проба Летунова, степ–тест (РWС170) тощо). Серед чинників, що формують здоров’я та справляють найбільш потужний вплив на процеси розвитку організму, який росте, виділяють сприятливі (або оздоровчі) та несприятливі (або фактори ризику) чинники.
До числа сприятливих чинників відносять: 1. Раціональний режим добової діяльності. 2. Адекватне та збалансоване харчування. 3. Відповідність навколишнього середовища гігієнічним вимогам. 4. Оптимальний руховий режим. 5. Загартовування. 6. Наявність гігієнічних навичок та здоровий спосіб життя.
До числа несприятливих чинників належать: 1. Порушення режиму дня та навчально–виховного процесу. 2. Недоліки в організації харчування. 3. Порушення гігієнічних вимог до умов ігрової, навчальної та трудової діяльності. 4. Недостатня або надлишкова рухова активність. 5. Несприятливий психологічний клімат у родині та в колективі. 6. Відсутність гігієнічних навичок, наявність шкідливих звичок
105.Гігієнічні вимоги до земельної ділянки, яка відводиться під будівництво дитячих закладів.
Будинки дошкільних закладів слід розміщувати на окремих земельних ділянках, що розташовуються згідно з вимогами містобудівних норм.
Площі земельних ділянок дошкільних закладів, що розміщуються у житловій забудові, слід приймати з розрахунку на одне місце: в дошкільних закладах загального типу та дошкільних дитячих будинках місткістю до 80 місць - не менше ніж 45 кв.м; в комплексах дошкільних закладів місткістю більше 350 місць - не менше ніж 35 кв.м. Озеленення ділянок дошкільних закладів повинно становити не менше ніж 20 кв.м на одне місце. В умовах реконструкції будинків або прилягання ділянок безпосередньо до лісових або паркових територій допускається зменшення площі озеленення на 30% Ділянки дошкільних закладів повинні обладнуватися поливальним водопроводом і мати огорожу заввишки не менше 1,6 м. По периметру ділянки створюється захисна смуга із дерев, чагарників і газонів завширшки 3 м. На земельній ділянці повинні передбачатись такі функціональні зони: забудови, групових майданчиків, спортивно-ігрова, юних натуралістів та господарська. Окремі зони та території майданчиків повинні розмежовуватись живою огорожею У зоні групових майданчиків слід передбачати майданчики для дітей ясельного віку до 3 років площею із розрахунку не менше 8,0 кв.м на місце, майданчики для дошкільників віком від 3 до 6 років площею не менше 7,5 кв.м на місце, тіньові навіси за кількістю групових майданчиків площею не менше 40 кв.м кожен. Майданчики для дітей ясельного віку повинні мати трав'яне покриття, майданчики для дошкільників - частково трав'яне і частково (не більше 60 м) ґрунтове покриття з домішками твердих дрібнозернистих місцевих будівельних матеріалів, які дозволені до використання МОЗ України. Спортивно-ігрова зона дошкільних закладів місткістю до 160 місць включає фізкультурний майданчик, призначений для одночасного використання однією групою. Для закладів більше 160 місць передбачається 2 фізкультурних майданчики - для ясельних і дошкільних груп. Зона юних натуралістів в дошкільних закладах загального типу повинна мати ділянки овочевих і плодово-ягідних культур загальною площею з розрахунку 0,75 кв.м на місце у дошкільних групах, а в будинках дитини - ділянки плодово-ягідних культур площею 0,5 кв.м на місце. Господарська зона повинна розмішуватись біля входу до виробничих приміщень харчоблоку і пральні, відокремлюватись від групових і фізкультурних майданчиків, мати тверде покриття та самостійний в'їзд, ізольований від входів на ділянку. В господарській зоні передбачається закритий сміттєзбірник площею не менше 6 кв.м, обладнаний господарським водопроводом та каналізацією; місце для сушіння білизни і постільних речей не менше ніж 15 кв.м; за необхідністю - сарай та овочесховище, площа яких приймається згідно з місцевими умовами.
106.Гігієнічні вимоги до земельної ділянки загальноосвітнього навчального закладу. Принцип функціонального зонування та його значення.
Земельна ділянка загальноосвітнього навчального закладу має поділятися на наступні функціональні зони: навчальна зона, навчально-виробнича зона, навчально-дослідна зона, фізкультурно-спортивна зона, зона відпочинку, господарська зона, житлова зона, а також сільськогосподарська зона (для шкіл, що розташовані у сільській місцевості).
Фізкультурно-спортивну зону слід розташовувати по довжині земельної ділянки з півночі на південь поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень для початкових класів. Майданчики для учнів 1–4 класів повинні бути обладнані тіньовими навісами, гірками для спуску, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м’ячем, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плескальним басейном тощо. Господарська зона повинна мати окремий в’їзд і розташовуватися поблизу від навчальної (навчально-виробничої) зони та приміщень їдальні. У цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, гаражі, сміттезбірники та підсобно-виробничі приміщення. Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встановлюватися на відстані не менше ніж 25 м від вікон та входу до їдальні на асфальтованому або бетонованому майданчику під навісом.
У житловій зоні земельної ділянки, яка повинна мати окремий вхід з боку вулиць і проїздів та ізолюватися від господарської зони на відстані не менше ніж 100 м, розміщуються гуртожитки для учнів та, у разі потреби, житлові будинки для викладачів і обслуговуючого персоналу.
Майданчики для рухливих ігор у зоні відпочинку (для максимального використання їх під час перерв) мають розташовуватися біля виходів з приміщень і повинні бути розділені для учнів кожної вікової групи.
Навчально-дослідна зона повинна складати не більше ніж 25% від загальної площі земельної ділянки. У міських школах вона може бути зменшена за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранжерей, які органічно пов’язані з комплексом навчальних кабінетів природничого (біологія, хімія) напрямку.
107.Гігієнічні вимоги до будівлі загальноосвітнього навчального закладу. Системи забудови, їх характеристика.
Будівлі загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче, ніж за 25 м від червоної лінії земельної ділянки. Відстань від межі ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами має становити понад 10 м.
Будівля загальноосвітнього навчального закладу має забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку та харчування учнів. Тому на території земельної ділянки її слід розташовувати таким чином, щоб рівень освітлення та інсоляції навчальних приміщень був оптимальним, а взаємозв’язок між ділянкою і будівлею – найбільш раціональним.
Розрізняють компактну, блочну (блочно-секційну) та павільйонну системи
Будівлі загальноосвітніх навчальних закладів повинні мати не більше трьох поверхів. У будівлях загальноосвітніх шкіл передбачається розміщення наступних функціональних груп навчальних приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, блоки (кабінети) трудового навчання та професійної орієнтації, класи продовженого дня, фізкультурно-спортивні приміщення, приміщення харчоблоку, медичний блок, актова зала, бібліотека, адміністративні та допоміжні приміщенн. 30 учнів дозволяється приймати площу класних приміщень, універсальних навчальних та спеціалізованих кабінетів загальноосвітнього циклу, виходячи із розрахунку 2,0 м2 Класні кімнати (навчальні приміщення) для учнів 1–4 класів слід розміщувати тільки на першому поверсі в окремому блоці, який ізольований від приміщень для учнів інших вікових груп. Кабінети з предметів, які найчастіше вивчаються у школах, для 5–9 класів розміщуються на першому поверсі, для 10–12 класів на третьому поверсіПриміщення для трудового навчання (майстерні з обробки деревини, майстерні з обробки металу, комбіновані майстерні з обробки металу та деревини, кабінет обслуговуючої праці тощо) повинні бути ізольованими від інших основних приміщень і мають розташовуватися в окремих блоках на першому поверсі школи або в окремих будівлях з гардеробом і туалетом.
Спортивна зала розміщується на першому поверсі. Актова зала має бути розташована на другому поверсі. Площу обіднього залу слід приймати, виходячи з розрахунку не менше ніж 0,85 м2 на одного учня Площа рекреаційних приміщень розраховується для кожного поверху і повинна бути не меншою 2,0 м2 на одного учня. Медичний блок, що складається із таких приміщень, як кабінет лікаря площею не менше 18 м2 та завдовжки 5 м (для визначення гостроти слуху та зору учнів), кабінет лікаря-стоматолога площею не менше 15 м2, обладнаний витяжною шафою, процедурний кабінет площею 10 + 8 м2 та кабінет психофізіологічного розвантаження площею не менше 18 м2, слід розміщувати на першому поверсі. Гардероб розміщується на перших поверхах навчального закладу з обов’язковим обладнанням секцій для кожного класу. Приміщення для організації занять за програмою продовженого дня для учнів загальноосвітніх навчальних закладів слід розміщувати, орієнтуючись на необхідність забезпечення такою формою навчальної роботи до 20% школярів від загальної кількості учнів 14 класів та до 10% школярів – від загальної кількості учнів 59 класів.
108.Гігієнічні вимоги до планування, облаштування, обладнання основних приміщень навчальних закладів.
У складі шкільних будівель мають бути передбачені 3 групи приміщень — основні (навчальні кабінети, класні кімнати, лабораторії, навчальні майстерні, спортивний зал), допоміжні (бібліотека, рекреаційні приміщення(Приміщення для відпочинку), їдальня, буфет, актовий зал, комори, складські приміщення, туалети та ін.) та службові (кабінети для адміністрації, вчительські, медичний кабінет та ін.) приміщення.
Меблі слід добирати відповідно до довжини тіла учнів. Заборонено використовувати замість стільців лави і табурети. Фізіологічною робочою позою для учнів вважають робочу позу, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової частини дорівнює 145. Разом з тим цілком неприпустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить менше 30 см.
У майстернях з обробки деревини повинно бути передбачене розташування верстатів висотою 75,5; 78,0 та 80,5 см; у майстернях з обробки металу розташування верстатів висотою 87 та 95 см від підлоги до губок лещат, обладнаних захисними екранами.
Кожне робоче місце слід забезпечити сидінням на кронштейні або табуретами висотою 4042 см та розміром сидіння 35 x 35 см і 40 x 40 см У майстерні з обробки металу верстати необхідно розміщувати таким чином, щоб світло на робоче місце падало спереду або справа. Відстань між рядами має складати 1,0 м, відстань від внутрішньої стіни до верстатів не менше ніж 0,8 м.
Забезпечення потрібного рівня освітленості приміщень та їх ультрафіолетового опромінення досягається шляхом дотримання відповідних заходів як під час будівництва дитячих закладів, так і під час їх експлуатації. Одним із таких заходів є оптимальна орієнтація вікон. Будівельними нормами встановлено такі значення коефіцієнта природного освітлення (КПО): в класних кімнатах не менше ніж 1,5 %, в кабінетах креслення і малювання не менше ніж 2 %. За результатами гігієнічних досліджень вважається, що значення КПО мають бути ще більшими і сягати 2,5—5 %. У основних приміщеннях дитячих закладів, де підвищене зорове навантаження, світловий коефіцієнт має бути 1:4 або більше. В інших приміщеннях він може складати 1:5—1:6. Відстань між вікнами (ширина простінків) не повинна бути більшою ніж 0,5 м. При однобічному розташуванні вікон коефіцієнт заглиблення (відношення глибини кімнати до відстані від підлоги до верхнього краю вікна) не повинен бути більшим як 2 м2. Якщо глибина приміщення становить більше ніж б—6,5 м, виникає потреба у двобічному природному освітленні. Аби не заважати вільному проникненню зовнішнього світла до приміщень, протилежні будівлі мають розташовуватися від будівлі дитячого закладу на відстані не менше ніж 2,5—3 їх висоти. У разі застосування комбінованого освітлення приміщень (природне та штучне) оптимальне співвідношення між світловими потоками від вікна і від джерела штучного освітлення становить 2:1.
Важливе значення має колір огороджувальних поверхонь та обладнання, від якого залежить коефіцієнт відбиття. Білий колір відбиває 80—90 % світлових променів, жовтий та світло-блакитний — 70—80 %, зелений — 60 %, світло-коричневий, темно-рожевий — 30—45 %, темно-зелений — 22—25 % світлових променів. Має бути забезпечена певна контрастність У школах, які містять більше ніж 20 класів, влаштовують два гімнастичні зали, в тому числі один (на 144 м2) — для занять з учнями молодших класів.Актовий зал розраховують на одночасне перебування в ньому не менш як 25 % учнів від загальної кількості їх, площею по 0,6 м2 на кожного присутнього.Кількість місць в обідніх залах їдалень у загальноосвітніх школах установлюється з розрахунку одне місце на трьох учнів. Площа обіднього залу в цих закладах установлюється з розрахунку 1,4 м2 на одне місце. У кожному навчальному закладі мають бути розташовані приміщення медичного обслуговування, до складу яких входять: терапевтичний кабінет (площею не менш як 16 м2), процедурна (10 м2), фізіотерапевтичний кабінет (18 м2), стоматологічний кабінет (16 м2), кімната психофізіологічного розвантаження (18 м2). Терапевтичний кабінет може бути використаний і як офтальмологічний. Для цього треба, щоб довжина однієї з його стін була не меншою ніж 5,8 м.
При спортивних залах, мають бути дві роздягальні площею по 16 м2 кожна, дві душові — по 3 м2 кожна та два туалети — по 2 м2 кожний.
| Вид приміщення | Коефіцієнт природної освітленості (КПО) | Світловий коефіцієнт (СК) | Кут падіння () | Кут отвору () | Коефіцієнт заглиблення приміщення | | |||
| не менше | не менше | не менше | не більше | | |||||
| 1. Учбові приміщення | 1,25-1,5 % | 1:4 – 1:5 | 27 | 5 | 2 | | |||
| | Навчальні кімнати | 300люмінісцентні | 150розжарювання | ||||||
| Класи, учбові кабінети, аудиторії, читальні зали, бібліотеки.яскравість | 5000-8000лк | 5000-8000 |
Температура 18-22.
Радіаційна 18
Вологість 30-60%
109.Гігієнічні вимоги до планування шкільного класу. Гігієнічні вимоги до розміщення парт у шкільному класі.
Площа класу має бути не меншою ніж 60 м2, мінімальна площа на одного учня в цих кімнатах становить 2 м2. Найкраща форма класної кімнати — прямокутна (глибина 6—6,3 м, довжина — 8—8,4 м) із співвідношенням глибини до ширини 3:4. Відстань від першого ряду парт до дошки має складати 1,6—2 м, висота стелі — З—3,5 м. Розміщення вікон — лівобічне, кут розгляду (кут між лінією погляду і площиною класної дошки в горизонтальній площині) має бути не меншим як ЗО—35°.
Розміщувати меблі у класних кімнатах, які мають прямокутну конфігурацію, слід таким чином, щоб відстань між зовнішньою стіною і першим рядом парт становила 0,60,7 м (в будівлях із цегли допускається 0,5 м), між рядами двомісних парт (столів) не менше 0,6 м, між третім рядом парт (столів) і внутрішньою стіною або шафами, які розташовані біля стіни, не менше 0,7 м, між передньою партою (столом) і демонстраційним столом не менше 0,8 м. Відстань від передньої стіни з класною дошкою до передніх столів має складати не менше 2,42,6 м, від задніх столів до задньої стіни не менше 0,65 м (в тому разі, якщо задня стіна зовнішньою не менше 1,0 м), від задніх столів до шаф, які стоять вздовж заднього краю стіни не менше 0,8 м, від демонстраційного столу до класної дошки не менше 1,0 м, між столом викладача і переднім столом учнів не менше 0,5 м. Натомість найбільша відстань останнього місця від класної дошки має становити 9 м, висота нижнього краю дошки над підлогою для учнів 1 класу повинна складати 0,70,8 м, для учнів 24 класів 0,750,8 м, для учнів 512 класів 0,80,9 м.
У класних кімнатах, що мають поперечну або квадратну конфігурацію та відрізняються розташуванням меблів в 4 ряди, має бути збільшена відстань від дошки до першого ряду парт (не менше 3 м) для того, щоб забезпечити величину кута розглядання до 35°. Відстань від першого ряду парт до зовнішньої стіни повинна становити 0,81,0 м, між рядами парт (столів) 0,6 м, від задніх парт до шаф, розміщених біля внутрішньої стіни 0,91,0 м. Шкільні меблі повинні бути промаркованими
110.Гігієнічні вимоги до дитячих меблів, їх фізіологічне обґрунтування.
Устаткування шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, сприяти оптимальному забезпеченню педагогічного процесу та ефективному проведенню позакласної навчально-виховної роботи. Навчальні класи та кабінети повинні бути обладнані меблями належної якості. Основні вимоги: – відповідність антропометричним розмірам дітей (профілактика порушень опорно-рухового апарату та органів зору); – травмобезпечність; – нетоксичність матеріалів та барвників, стійкість до санобробки; – світле матове забарвлення столів, з коефіцієнтом відбиття 35-55%.
Розміри шкільних парт (столів). Правильно облаштована парта повинна відповідати розмірам тіла учня, його віку та забезпечувати правильну посадку. В іншому випадку вона може бути однією з причин погіршення зору, сприяти викривленню хребта, викликати зайве м'язове напруження та більш швидку стомлюваність. Робоча поза для учнів вважається фізіологічною, якщо кут нахилу грудної частини тіла до поперекової частини дорівнює 145°. Разом з тим цілком неприпустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить менше 30 см.
До числа основних розмірів навчальних навчальних меблів, відносять наступні :
висота заднього краю стола, що являє собою відстань від заднього краю стола до підлоги;
висота сидіння, що визначається як відстань від переднього краю сидіння до підлоги та повинна відповідати довжині гомілки разом зі стопою з додаванням 1,5–2 см на висоту підбору, забезпечуючи згинання ніг у кульшовому і колінному суглобі під прямим кутом та адекватне спирання стопи на підлогу або підставку;
дистанція сидіння, що являє собою відстань у горизонтальній площині від переднього краю сидіння до проекції на площину сидіння заднього краю кришки стола та може бути нульовою, якщо край стола і стільця розташовані на одній вертикалі, додатною, якщо край сидіння не досягає опущеної від заднього краю стола вертикалі та від’ємною, якщо опущена вертикаль потрапляє на площину сидіння. Для виконання навчальної діяльності в робочій позі сидячи (письмо, читання тощо) оптимальною вважають від’ємну дистанцію, що складає 35 см дистанція спинки, що являє собою відстань від заднього краю кришки стола до спинки стільця, яка повинна перевищувати передньозадній розмір грудної клітки учня на ширину дитячої долоні;
диференція, що являє собою відстань у вертикальній площині від заднього краю кришки стола до площини сидіння, яка повинна дорівнювати відстані від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 56 см та забезпечувати вільне розташування рук на столі. Суттєве зменшення диференції примушує учня сильно нахилятися вперед і спиратися на стіл, що призводить до стиснення органів грудної клітки та черевної порожнини, опущення правого плеча і виникнення лівобічного сколіозу.
глибина сидіння, що являє собою передньозадній розмір сидіння, який має становити від 2/3 до ¾ довжини стегна;
висота спинки, що маєсягати рівня поперекового відділу хребта і забезпечувати спирання на неї грудного відділу хребта;
кут нахилу кришки стола, що повинен дорівнювати 15 та, на цій підставі, дозволяти учневі утримувати книжку або зошит на оптимальній відстані (3035 см) від очей під найбільшим кутом при найменшому нахилі голови, забезпечуючи сталу акомодацію і запобігаючи виникненню міопії;
рельєф сидіння, що повинен відповідати формі стегна та сідниць і мати невеликий нахил назад, який надає учневі змогу не сповзати вперед під час виконання основної навчальної діяльності у положенні сидячи.
111.Поняття про шкільну зрілість. Гігієнічні основи та методика визначення функціональної готовності дитини до навчання у школі.
Під шкільною зрілістю розуміється досягнення дитиною такого рівня психічного розвитку, коли він виявляється здатною брати участь у шкільному навчанні. Умовно методи визначення рівня «шкільної зрілості» можна розділити на три групи: 1) методи визначення рівня морфологічного розвитку дитини, 2) методи оцінки психофізичного розвитку, 3) методи оцінки психічних функцій і мотиваційної, особистісної сфери дитини. Дитина вважається готовою до школи, якщо з фізичного розвитку вона відповідає паспортному віку або випереджає його, не має медичних протипоказань, набрав більше 20 балів за результатами тестової бесіди, 3-9 балів за тест Керна-Ірасека, не має порушень фонематичного сприйняття.
Інтелектуальна готовність дитини до школи полягає в певному кругозорі, запасі конкретних знань, у розумінні основних закономірностей. Повинна бути розвинена допитливість, бажання пізнавати нове, досить високий рівень сенсорного розвитку, а також розвинені образні уявлення, пам'ять, мова, мислення, уява, тобто всі психічні процеси. Важливим показником дозрівання дитини є формування здатності до складно координованої рухової активності. Важливими є показники сформованості дрібної моторики рук.
До 6-7 років нормально розвинена дитина здатна: виконувати олівцем горизонтальне і вертикальне штрихування, копіювати найпростіші геометричні фігури, дотримуючись їх розмірів і пропорцій, здатна до письма і малювання. До першого класу у дитини має бути розвинена увага: 1. Вона повинна бути здатна не відволікатися протягом 10-15 хв. 2. Вміти переключати увагу з одного виду діяльності на інший.
Експрес-оцінка функціональної готовності дитини до вступу та систематичного навчання у школі проводиться на підставі результатів виконання комплексного психофізіологічного тесту Керна-Ірасека, показників дослідження якості звуковимови та точності координації рухів.
Тест Керна-Ірасека складається з трьох завдань: 1) малювання людини; 2) перемальовування короткої фрази з 3 – 4 слів; 3) перемальовування групи крапок. Кожне завдання оцінюється у балах (найкраща оцінка – 1 бал, найгірша – 5 балів).
Оцінка якості та чистоти звуковимови проводиться під час словесного відтворення слів, що достатньо важко артикулюються. Точність координації рухів і, отже, готовність до сприйняття навичок письма, визначають за допомогою тесту “Вирізання кола
Поглиблене психофізіологічне обстеження вищої нервової діяльності дитини з метою визначення рівня її готовності до навчання у школі передбачає дослідження та кількісну оцінку механічної Продуктивність механічної пам’яті вважається високою, якщо результат знаходиться у межах від 80% до 100%, середньою – від 50% до 80%, низькою – менше ніж 50 %., образної і вербально-логічної пам’яті, а також вербально-логічного мислення.
112.Гігієнічні вимоги до організації навчально-виховного процесу у сучасних загальноосвітніх закладах.
Організація навчального процесу в сучасній школі потребує заходів, спрямованих на профілактику та корекцію порушень опорно-рухового апарату учнів:
добір меблів відповідно до зросту учнів;
контроль за робочою позою учнів під час уроків;
контроль за вагою ранця із щоденним навчальним комплектом;
проведення фізкультхвилинок на уроках;
включення до занять з фізичної культури вправ для формування правильної постави та профілактики плоскостопості.
Раціональний режим дня передбачає : 1) правильну організацію уроку; 2) нормування загальної кількості щоденних і щотижневих занять; 3) регламентацію тривалості уроку; 4) раціональний розклад уроків протягом навчального дня, тижня; .) число та тривалість канікул.
На перших уроках працездатність підвищена , з 3-4 уроку вона починає знижуватися, дещо знижена працездатність в понеділок, потім вона підвищується (вівторок та середа), після чого починає спадати. Шкільні канікули : осінні -5 днів, зимові - 12, весняні - 8днів.
Учні перших, других і випускних класів, а також класів компенсуючого навчання повинні навчатися лише у першу зміну. Учні 35 класів можуть навчатися у першу зміну або у підзміну з початком занять не пізніше 12 години. Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування предметів за ступенем важкості (1 група: математика, іноземна мова; 2 група – хімія, фізика; 3 група – рідна мова, історія, географія; 4 група – природознавство, література; 5 група – фізична культура, музика, праця) або рангову шкалу складності шкільних предметів (математика – 11 балів; іноземна мова – 10; фізика, хімія – 9; історія – 8; рідна мова, література – 7; природознавство, географія – 6; фізична культура – 5; праця – 4; креслення – 3; малювання – 2; музика – 1) або методику визначення бального рівня складності окремих предметів (геометрія – 6 балів; алгебра – 5,5 балів; іноземна мова – 5,4 балів; хімія – 5,3 балів; фізика – 5,2 балів; біологія – 3,6 балів; рідна мова – 3,5 балів; література – 1,7 балів; історія – 1,7 балів).
113. Гігієнічні принципи складання та оцінки режиму дня дітей і підлітків різних вікових груп.
До поняття добовий режим належать тривалість, організація і розподіл впродовж доби всіх видів діяльності, відпочинку, прийому їжі. Раціональний режим передбачає відповідність його змісту певним гігієнічним принципам. Ці принципи обумовлені законами вищої нервової діяльності людини і фізіологічними
особливостями організму, що росте. Раціонально спланований режим створює передумови для оптимальної працездатності, попереджує передчасний розвиток втоми, підвищує загальну опірність організму.
Шість основних компонентів режиму:
сон;
перебування на відкритому повітрі (прогулянки);
навчальна діяльність;
ігрова діяльність і відпочинок за власним вибором;
приймання їжі;
особиста гігієна.
Важливо враховувати також:
1) біологічні ритми дітей та підлітків;
2) раціональне чергування діяльності;
3) використання механізму підвищення працездатності клітин кори через систему підкоркових структур.
З метою оцінки режиму дня використовують анкетний метод, самохронометраж і хронометраж. Анкетний метод використовують для опитування батьків і вихователів, учнів. Збираються відомості про харчування (кількість разів прийому їжі, тривалість), про прогулянки (коли і скільки разів вони проводяться), про організацію занять (їх кількість, тривалість), тривалість гігієнічних процедур, інформація про денний сон, ігри, фізичне виховання, загартування. Для опитування заздалегідь готують анкету. Для детальнішого вивчення режиму дня використовується самохронометраж. Учні впродовж певного періоду (день, тиждень, місяць, рік) детально хронометрують і записують свій режим дня. Оцінка режиму дня проводиться за спеціально розробленими одноденними та тижневими хронометражними картами. При обробці порівнюють результати з типовими режимами дня для дітей різного віку і робляться відповідні рекомендації. Метод хронометражного спостереження дозволяє визначити тривалість виконання окремих режимних моментів, детальніше охарактеризувати режим дня. Його можна проводити не відволікаючи дітей від занять. Він здійснюється з допомогою двострілкового секундоміра. Положення стрілки реєструють в кінці виконаного заняття і визначають різницю. При оцінці отриманої інформації звертають увагу на тривалість та раціональне чергування режимних моментів, достатність відпочинку на відкритому повітрі, регулярність харчування, повноцінність сну. Після співставлення з нормативними таблицями необхідно зробити відповідні зауваження і рекомендації.
114. Гігієнічні вимоги до розкладу занять у школі та методика його оцінки.
Учні перших, других і випускних класів, а також класів компенсуючого навчання повинні навчатися лише у першу зміну. Учні 35 класів можуть навчатися у першу зміну або у підзміну з початком занять не пізніше 12 години.
Сучасними науковими дослідженнями встановлено, що найвища активність розумової діяльності у дітей шкільного віку припадає на інтервал 10-12 годин. Цей час характеризується найбільшою ефективністю засвоєння матеріалу при найменших психофізичних затратах організму.
Тому в розкладі уроків для молодших школярів предмети, що вимагають значного розумового напруження, повинні проводитися на 2-3-му уроках, а для учнів середнього і старшого віку - на 2, 3, 4-му уроках.
Не однакова розумова діяльність учнів і в різні дні навчального тижня: її рівень зростає до середини тижня і залишається низьким на початку (понеділок) і в кінці (п'ятниця) тижня.
Тому розподіл навчального навантаження протягом тижня повинен бути таким, щоб найбільший його обсяг припадав на вівторок, середу. На ці дні в шкільний розклад необхідно виносити предмети, які потребують великого розумового напруження, або ті, які не вимагають значного навантаження, але в більшій кількості, ніж в кінші дні тижня.
Виклад нового матеріалу, контрольні роботи найкраще проводити на 2-4-му уроках посеред тижня.
Предмети, які вимагають значних затрат часу для виконання домашніх завдань, не повинні групуватися в один день у розкладі занять.
Не рекомендується сполучення або з'єднання двох чи трьох важких уроків підряд (наприклад, фізика, математика, іноземна мова); необхідно чергувати їх з менш «складними» предметами (наприклад, історія, географія). Раціональне чергування предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками фізкультури, праці, співів і малювання, що надає можливість учням переключатися з розумової діяльності на фізичну. Такий перехід є активним відпочинком і забезпечує високу працездатність як протягом навчального дня, так і протягом усього навчального тижня.
Для раціонального складання шкільного розкладу гігієністи пропонують враховувати складність предметів і перевагу статичногоі динамічного компонентів під час занять. Динамічний компонент переважає на уроках фізкультури, праці, виробничої практики і співів. Це найменш втомлюючі уроки і при правильній організації вони знижують втому, яка виникла на попередніх уроках. Як один із можливих способів оцінки уроків можна використовувати рангову шкалу складності предметів (Сивков І.Г., 1975).
Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування предметів за ступенем важкості (1 група: математика, іноземна мова; 2 група – хімія, фізика; 3 група – рідна мова, історія, географія; 4 група – природознавство, література; 5 група – фізична культура, музика, праця) або рангову шкалу складності шкільних предметів (математика – 11 балів; іноземна мова – 10; фізика, хімія – 9; історія – 8; рідна мова, література – 7; природознавство, географія – 6; фізична культура – 5; праця – 4; креслення – 3; малювання – 2; музика – 1) або методику визначення бального рівня складності окремих предметів (геометрія – 6 балів; алгебра – 5,5 балів; іноземна мова – 5,4 балів; хімія – 5,3 балів; фізика – 5,2 балів; біологія – 3,6 балів; рідна мова – 3,5 балів; література – 1,7 балів; історія – 1,7 балів).
115. Гігієнічні вимоги до організації і методики проведення уроку.
Від правильної організації і проведення уроку залежить не лише рівень навчально-пізнавальної діяльності учня, а і його виховання, розвиток, самопочуття та стан здоров'я.
Серед основних вимог до уроку розрізняють: організаційні, дидактичні, психологічні, психотерапевтичні, санітарно-гігієнічні, етичні.
Організаційні вимоги. Передбачають визначення вчителем мети і завдань уроку та шляхів їхньої реалізації в конкретних умовах конкретного класу; забезпечення заняття необхідними навчальними засобами; продумування стимуляційно-мотиваційного комплексу, хронометраж основних етапів уроку.
Дидактичні вимоги. Полягають у забезпеченні належних дидактичних умов для педагогічно ефективної системи навчально-пізнавальної діяльності учня. Це стає можливим за умови чіткої постановки цілей і завдань уроку, правильного відбору та обґрунтованої структуризації визначеного навчальною програмою змісту освіти, плануванні необхідних методів та прийомів пізнавальної діяльності, виявленні шляхів реалізації навчальних принципів.
Психологічні вимоги. Спрямовані на дотримування психологічних закономірностей процесу навчального пізнання, відповідної його мотивації, позитивного ставлення учнів до навчання.
Психотерапевтичні вимоги. Передбачають дотримування вчителем конгруентності у ставленні до учнів. Мається на увазі таке ставлення, яке співвідноситься з позицією педагога, що виражається словами: "Ти мені подобаєшся", а не "Ти мені будеш подобатися, якщо...". На цій основі відбувається звільнення як учнів, так і вчителя від не завжди помітних мікропсихотравм. Створюється на уроці така психологічна атмосфера і використовуються такі психотерапевтичні засоби, які у сукупності допомагають розкрити внутрішній резервний комплекс особистості, що виявляється не лише у розширенні мнестичних можливостей школяра, а й у цілісному стимулюванні його особистості.
Санітарно-гігієнічні вимоги. Не завжди безпосередньо пов'язані з діяльністю вчителя на уроці, але впливають на перебіг навчальної діяльності. Передбачають відповідні освітленість класу, забезпечення чистим повітрям, належний температурний режим, раціональний розклад уроків, режим навчальної діяльності. Висота парт повинна відповідати віку дітей, оскільки у протилежному випадку порушуватимуться постава та зір дітей.
Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає дослідження умов його проведення, особливостей подання навчального матеріалу, методики та унаочнення викладання, ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу, проведення хронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку (організаційна частина, перевірка домашнього завдання, основна частина, закріплення нового матеріалу, заключна частина).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 17