Гігієнічне значення води
Фізіологічні функції води:
пластична – вода складає в середньому 65 % маси тіла дорослої людини. 70 % води зосереджено внутрішньоклітинно, 30 % позаклітинно у складі крові, лімфи (7%) та міжклітинної рідини (23 %). Вміст води у кістковій тканині становить 20 % від її маси, у м’язовій – 75 %, у сполучній – 80 %, плазмі крові – 92 %, склоподібному тілі ока – 99 % води. Більша частина води є компонентом макромолекулярних комплексів білків, вуглеводів та жирів і утворює з ними желеподібні колоїдні клітинні та позаклітинні структури. Менша знаходиться у вільному стані;
участь у обміні речовин і енергії – усі процеси асиміляції і дисиміляції в організмі перебігають у водних розчинах;
роль у підтриманні осмотичного тиску і кислотно-лужної рівноваги;
участь у теплообміні і терморегуляції – при випаровуванні 1 г вологи з поверхні легень, слизових оболонок та шкіри (схована теплота паротворення) організм втрачає 2,43 кДж (біля 0,6 ккал) тепла;
транспортна функція – доставка до клітин поживних речовин кров’ю, лімфою, видалення з організму шлаків, обміну сечею, потом;
як складова частина харчового раціону та джерело надходження в організм макро- і мікроелементів;
існують нервово-психічні розлади, зумовлені неможливістю задовольнити спрагу при відсутності води або її поганих органолептичних якостей. Згідно з вченням І.П.Павлова про вищу нервову діяльність запах, смак, присмак, зовнішній вигляд, прозорість, забарвлення води є подразниками, що діють через центральну нервову систему на весь організм. Погіршення органолептичних якостей чинить рефлекторну дію на водно-питний режим і деякі фізіологічні функції, зокрема пригнічує секреторну діяльність шлунку. До води з поганими органолептичними властивостями у людини формується захисна реакція – відчуття відрази, яке примушує відмовлятися від вживання такої води, навіть незважаючи на спрагу.
Епідеміологічна та токсикологічна роль води
Вода може брати участь у розповсюдженні інфекційних захворювань:
як фактор передачі збудників хвороб з фекально-оральним механізмом передачі: кишкових інфекцій бактеріальної і вірусної етіології (черевний тиф, паратиф А і В, холера, дизентерія, сальмонельоз, ешеріхіоз, туляремія, вірусний гепатит А, поліміеліт, ентеровірусні захворювання, викликані вірусами Коксакі, ЕКХО та інші); геогельмінтозів (аскаридоз, трихоцефальоз, анкілостромідоз, рішита та інші); біогельмінтозів (розвиток у біоценозах відкритих водойм зародків лентеця широкого, кошачої, печінкової двовустки); захворювань, що викликані найпростішими (амебна дизентерія, лямбліоз, лептоспіроз та інші);
як фактор передачі збудників захворювання шкіри і слизових оболонок (при купанні або іншому контакті з водою): трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (наприклад, епідермофітія);
як середовище розмноження переносників хвороб – комарів роду Анофелес, які переносять малярійний плазмодій та інші (відкриті водойми).
Ознаки водних епідемій:
одночасна поява великої кількості хворих на кишкові інфекції, різке підвищення захворюваності населення – так званий епідеміологічний вибух;
хворітимуть люди, які користувались одним водогоном, однією гілкою водопровідної мережі, однією водорозбірною колонкою, одним шахтним колодязем тощо;
захворюваність тривалий час утримується на високому рівні – у міру забруднення води і вживання її населенням;
крива захворюваності може мати одно-, дво-, тригорбний або інший характер. Насамперед реєструватимуться захворювання з коротким інкубаційним періодом (ешеріхіози, сальмонельози – 1-3 доби, холера – 1-5 діб, черевний тиф – 14-21доба і нарешті – з найдовшим – вірусний гепатит А і Е – 30 і більше діб);
після проведення комплексу протиепідемічних заходів (ліквідації осередку забруднення, дезінфекція водопровідних споруд, санації колодязів) спалах згасає, захворюваність різко зменшується;
але ще деякий час захворюваність залишається вищою за спорадичний рівень – так званий епідемічний шлейф. Це зумовлено появою під час епідемічного вибуху великої кількості нових потенційних джерел інфекції (хворих і носіїв) та активізацією інших шляхів розповсюдження патогенних мікроорганізмів від цих джерел – контактно-побутового (через забруднені руки, посуд, дитячі іграшки, предмети догляду), через продукти харчування або живими переносниками (мухами) тощо.
Токсикологічна роль води обумовлена скиданням у відкриті водойми, які використовуються для централізованого водопостачання, недостатньо знешкоджених, або зовсім не знешкоджених господарсько-побутових, промислових стічних вод, змивів з полів штучних добрив, отрутохімікатів, з вулиць міст – інших забруднень метеорними водами, скиданням стічних вод, відходів мастильних засобів річкового транспорту тощо. Недостатня або неефективна очистка таких вод на водогінних станціях сприяє тривалій токсичній дії малих концентрацій токсичних речовин, рідше, при аварійних та інших надзвичайних ситуаціях – гострим отруєнням.
Особливості вимог до питної води у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та під час війни.
Обов’язкові:
Епідеміологічна, токсикологічна, радіологічна безпечність
Бажані:
Задовільні органолептичні властивості
Оптимальний фізико-хімічний (мінеральний)склад
Гігієнічна характеристика різних джерел водопостачання з точки зору їх використання принадзвичайних ситуаціях та під час війни.
При виборі джерел води, при розгортанні пунктів водопостачання у першу чергу слід використовувати артезіанські свердловини, якщо вони вціліли і є енергія для підйому води, або якщо є засоби буріння свердловин. У другу чергу слід використовувати колодязну та джерельну воду з її обов’язковим знезараженням або привізну знезаражену і законсервовану воду. У третю чергу – відкриті проточні водойми чи озера, але з очисткою і знезараженням води.
Джерела водопостачання поділяються на підземні та поверхневі.
До підземних джерел відносяться:
міжпластові напірні (артезіанські) та ненапірні води, які залягають у водоносних горизонтах (піщаних, гравелистих, тріщинуватих) між водонепроникними шарами ґрунту (глини, граніти), а тому надійно захищені від проникнення забруднень з поверхні. Поповнення міжпластових вод відбувається у зонах живлення - місцях вклинювання водоносного шару на поверхню, які знаходяться на значній відстані від місць водозабору. Міжпластові води відрізняються стабільною невисокою температурою (5-12°С), постійним фізико-хімічним складом, сталим рівнем і значним дебітом;;
ґрунтові води, які залягають у водоносному горизонті над першим водонепроникним шаром ґрунту, а тому у разі неглибокого розташування недостатньо захищені від потрапляння забруднень з поверхні. Характеризуються сезонними коливаннями рівня стояння, дебіту, хімічного і бактеріального складу, що залежить від частоти і кількості опадів, наявності відкритих водойм, глибини залягання, характеру грунту. Фільтруючись через шар чистого дрібнозернистого ґрунту завтовшки 5-6 м і більше грунтові води стають прозорими, безбарвними, не містять патогенних мікроорганізмів. Запаси ґрунтових вод незначні, тому, щоб використати їх як джерело централізованого водопостачання, передбачають їх штучне поповнення водою за допомогою спеціальних інженерно-технічних споруд; -
джерельна вода, яка витікає з водоносних шарів, які виклинюються на поверхню біля підніжжя пагорбів, гір, в понижених місцях рельєфу.
Поверхневі води поділяються на проточні (ріки, водоспади льодовиків), непроточні (озера, ставки, штучні відкриті водосховища). Склад їх води багато в чому залежить від характеру ґрунтів на території водозбору, гідрометеорологічних умов та суттєво коливається протягом року залежно від сезону і навіть погоди. Порівняно з підземними водами, для поверхневих характерні велика кількість завислих речовин, низька прозорість, підвищена кольоровість за рахунок гумінових речовин, що вимиваються з ґрунту, більш високий вміст органічних сполук, наявність автохтонної мікрофлори, присутність у воді розчиненого кисню. Відкриті водойми легко забруднюються ззовні, тому з епідеміологічної точки зору є потенційно небезпечними.
В ряді маловодних, безводних місцевостей використовують привізну та метеорну (атмосферну) воду (дощову, снігову), яку зберігають в закритих водосховищах, наливних колодязях.
Методи знезараження води та особливості їх використання у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та під час війни.
Види обробки води у польових умовах: знезараження, очистка (освітлення), при необхідності – опріснення, дезактивація, дегазація.
З методів знезараження води у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій використовуються:
- фізичні: кип’ятіння, а на військовій фільтрувальній станції (ВФС-2,5; ВФС-10) – ультрафіолетовим опроміненням;
- хімічні: хлорування. Раніше використовували іони срібла.
З чотирьох способів хлорування води (за хлорпотребою, перехлоруванням, з преамонізацією, післяпереломними дозами хлору) у польових умовах використовують перехлорування та хлорування за хлорпотребою.
Для хлорування води у польових умовах використовують:
- хлорне вапно 3СаCl(OCl) ×Ca(OH)2, яке у свіжому вигляді містить 30 – 35 % активного хлору;
- двотретинно-лужну сіль гіпохлориту кальцію – (ДТСГК) - 3Са(OCl)2 × 2Ca(OH)2 , вміст активного хлору у якій досягає 47 – 57 %;
- таблетки “пантоцид” – парасульфодіхлорамід бензойної кислоти з содою та сіллю СООН С6Н4 NCl2. У свіжому вигляді містять 3,5 мг активного хлору і розраховані на стандартну баклажку 0,75 л;
- таблетки “аквасепт” – натрієва сіль ізоціанурової кислоти, містять 4 – 4,5 мг активного хлору і також розраховані на 0,75 л води.
Дозу хлорного вапна чи ДТСГК для знезараження води за хлорпотребою визначають пробним хлоруванням однакових об’ємів води в трьох склянках (з спеціального набору для контролю хлорування і коагуляції води НХК) різними дозами хлору в межах очікуваної хлорпотреби (найчастіше 3-5 мг/л) з тим, щоб залишковий хлор після 30-хвилинної експозиції був у межах 0,3-0,5 мг/ л. При відсутності набору НХК чи необхідних реактивів хлорпотребу можна визначити шляхом хлорування води у трьох відрах, вносячи 1, 2, 3 столові ложки 1 % розчину хлорного вапна, і вибрати ту дозу, при якій після 30-хвилинної експозиції буде відчутно самий слабкий але наявний запах хлору.
Метод перехлорування води у польових умовах використовується у випадках, коли необхідно швидко отримати знезаражену воду (експозиція знезараження скорочується у два рази), коли вода каламутна, брудна або є підозра у її зараженні патогенними мікроорганізмами (несприятлива епідеміологічна обстановка), коли відсутні лабораторні засоби для визначення хлорпотреби води, а також при очищенні та знезараженні води стандартним хлоркупоросним методом Клюканова (про що сказано далі).
Дози хлору, які застосовуються при перехлоруванні води:
- без підозри на зараження патогенними мікроорганізмами - 10 мг/л;
- при зараженні вегетативними формами патогенних мікроорганізмів – 20 мг/л;
- при зараженні води споровими формами патогенних мікроорганізмів – 150 мг/л.
Експозиція хлорування: 15 хв. влітку, 30 хв. взимку, а при зараженні споровими формами мікроорганізмів – не менше 2 годин.
З відомих методів очищення води (відстоювання, фільтрація, коагуляція з фільтрацією) у польових умовах використовують коагуляцію з фільтрацією через табельні або імпровізовані фільтри.
З метою дезактивації та опріснення води розроблено такі методи:
- дистиляція – дозволяє звільнити воду від розчинених солей, у тому числі радіоактивних, але метод не підходить у перший період ядерного вибуху, коли у складі продуктів є великі концентрації радіоактивного йоду, який сублімує разом з парою. Крім того, дистильовану воду потрібно підсолювати.
- іонообмінна фільтрація – фільтрування води через катіоніти і аніоніти, що також дозволяє звільнити воду від розчинених в ній солей, у тому числі радіоактивних
Характеристика способів хлорування води, їх придатність для знезараження води у польових умовах.
1.Перехлорування (метод Клюканова) Перехлорування - хлорування води дозами хлору, що значно перевищують необхідні для її дезінфекції. Використовується у разі підозри щодо можливого неврахування лабораторією показників якості, що швидко змінюються. Перехлорування застосовується з метою гарантування надійності знезараження. При перехлоруванні потрібно подальше видалення надлишкових кількостей хлору з води. Процес видалення надлишкових кількостей хлору з води називається дехлоруванням і здійснюється введенням в перехлоровану воду речовин, здатних зв'язувати надмірні кількості хлору.
2.За хлорпотребою (гіпохлорит натрію, дихлорізоціанурова килота, натрієва сіль ізоціанурової кислоти (таблетки “аквасепт”)
3.З преамонізацією (перед хлоруванням проводиться амонізація, щоб зменшити утворення в подальшому хлорорганічні сполуки)
4.Післяпереломними дозами (велику кількість хлору вводять поступовими порціями).
Методи очистки води і особливості їх використання при надзвичайних ситуаціях та під час війни.
Методи очищення (освітлення) води, що використовують у польових умовах
У воєнно-польових умовах та при надзвичайних ситуаціях використовують коагуляцію з фільтрацією через швидкі фільтри (табельні чи імпровізовані). Відстоування, яке застосувається за звичайних умов після коагуляції перед фільтрацією через швидкі або повільні фільтри у воєнно-польових умовах, при надзвичайних ситуаціях чи під час війни не застосовується чи його час зведено до мінімуму.
Характеристика методів дезактивації води від радіоактивних продуктів ядерних вибухів.
Методи дезактивації
1) Коагуляція з фільтрацією: дозволяє звільнити воду від завислих носіїв радіоактивності.
2) Дистиляція: дозволяє звільнити воду від розчинених солей, у тому числі радіоактивних, проте метод не підходить для видалення ізотопів йоду, оскільки останні добре сублімують та конденсуються у перегнану воду.
3) Іонообмінна фільтрація: дозволяє звільнити воду від розчинених у ній радіоактивних катіонів і аніонів.
Організація польового водопостачання. Пункти водопостачання, пункти водозабору, індивідуальне водоспоживання.
Польове водозабезпечення військ чи цивільних формувань при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій організовують спеціальні підрозділи інженерної служби формувань (у військах – окрема рота польового водопостачання – ОРПВ):
- розгортанням пунктів водопостачання – ділянок біля джерел води, на яких розгортаються табельні засоби добування, підйому води, її очищення, знезараження, при необхідності – дезактивації, дегазації, накопичення запасів та видачі підрозділам формувань (а при необхідності - консервування).
- розгортанням пунктів водорозбору – ділянок в районі розміщення формувань, на яких розгортаються засоби для накопичення запасів води, яку доставляють з пунктів водопостачання та видачі її особовому складу формувань (і потерпілому від лихоліть населенню);
- шляхом індивідуального водопостачання з знезараженням води кип’ятінням чи спеціальними таблетками (пантоцид, аквасепт та інші).
Особливості вимог до питної води у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій:
- суворо обов’язкові умови – епідеміологічна безпечність та токсикологічна нешкідливість води;
- бажані, але не обов’язкові вимоги – хороші органолептичні якості, оптимальний мінеральний склад. Послаблення до цих двох останніх вимог грунтується на коротких термінах споживання такої води особовим складом формувань: до завершення рятувальних робіт при катастрофах чи у зв’язку з переміщенням військ на війні.
Табельні і імпровізовані засоби обробки води у польових умовах.
Табельні засоби польового водозабезпечення цивільного населення за умов надзвичайних ситуацій та особового складу військ під час війни
1) Засоби добування води: копач шахтних колодязів КШК-40; авто свердлова установка – АСУ-100; установка ротор буріння – УРБ-3 АМ.
2) Засоби підйому води: ручна поршнева помпа БКФ – 4; ручна штангова помпа РШП – 25, механізована штангова помпа – МШП-40; мотопомпа М-600, електропомпа - ЕП-1.
3) Засоби обробки води: тканино-вугільний фільтр ТВФ -200; військова фільтрувальна станція ВФС – 2,5; ВФС-10; модернізована авто фільтрувальна станція – МАФС-3; польова опріснювальна установка – ПОУ-4; опріснювальна польова станція – ОПС-2; реагенти: коагулянт – сульфат алюмінію, хлорид заліза, сульфат заліза; 15% розчин гіпохлориту натрію, хлорне вапно, дихлорізоціанурова кислота, натрієва сіль хлорізоціанурової кислоти, катіоніт – карбоферрогель, аніоніт – сульфовугілля.
4) Засоби накопичення та транспортування води:
Група розвідки джерел водопостачання при надзвичайних ситуаціях та під час війни, її склад, завдання, оснащення
Мета розвідки води: - отримання відомостей технічного і санітарно-епідеміологічного характеру, необхідних для правильного вирішення питання водозабезпечення формувань (та потерпілого населення) доброякісною водою і в достатній кількості найбільш простими та надійними засобами.
Організаційно розвідка проводиться за участю: представника інженерної служби формування (начальник розвідки), медичної служби, хімічної служби.
Оснащення групи розвідки: прилад хімічної розвідки медико-ветеринарний ПХР-МВ (мал. 55.1), польовий рентгенометр-радіометр ДП-5А або ДП-5В (мал. 55.2); набір гідрохімічний НГХ для санітарного аналізу води.
** Примітка. За класичними рекомендаціями Фойта і Рубнера білків у раціоні повинно бути 18%
1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 17