Каган Ю.М.
Римські реалії, в тому числі й одяг, вивчали протягом багатьох століть. Майже в кожному коментоване видання авторів при словах, що позначають одяг, сказано, коли, хто, що носив, якою була римська одяг; пояснено це і в словниках, і в книгах, спеціально присвячених римському побуті. Деякі загальні висновки часом здаються надмірно категоричними і прямолінійними. Так, в підручнику з історії костюма читаємо: "Сувора класова диференціація в устрої суспільства наклала відбиток і на характер давньоримського костюма: з одного боку, складні і пишні одягу вільних громадян, а з іншого - прості і грубі одягу бідняків і рабів" 1.
Займаючись римської одягом, ми будемо користуватися авторськими словниками і безпосередньо самими текстами, подивимося, що собою являють латинські слова, що позначають одяг, в які тематичні поля вони входять, з якими іншими полями вони пов'язані, яка в цих слів "душа". Слід також пам'ятати, що і самі звичайні речі можуть бути знайомий і мати приховане значення. Одяг хоча і щось зовнішнє, але і вона несе в собі безліч смислів. Включення лінгвістики в її дослідження поряд з дослідженням даних образотворчих мистецтв, археології може сприяти отриманню більш точної та повної картини смислового поля одягу, ніж той, який дає кожна з названих областей окремо.
Необхідно зробити застереження, що в цій статті ми свідомо не будемо торкатися питань походження слів, що позначають одяг, тому що при всій серйозності і захопливості етимологічних досліджень, які розкривають забуті, однак іноді підспудно живуть смисли, нам важливо, що значення слів, які переходять з епохи в епоху, з одного контексту в інший, часто так сильно змінюється, що етимологія залишається цікавою сама по собі і анітрохи не сприяє або ж дуже мало сприяє розумінню конкретного тексту. Так, нічого не прояснює, що російські слова "одяг" і "надія" етимологічно близькі і відрізняються лише префіксами.
Серед латинських назв одягу є багато запозичень. Це властиво більшості мов. Запозичується річ або матеріал, з якого вона робиться, - і разом з цим приходить назва; річ, схожа на чужу, також набуває нову назву.
У латинській мові серед позначень одягу багато грецьких запозичень: stola, palla, synthesis, paenula, endormis, chlamys та ін, але є і сабинские - trabea; припускають, що етруського походження слово lacerna.
Визнаючи важливість того, в якому тематичному контексті вживається те чи інше слово, важливо знати й те, що в різних мовах ці контексти - "понятійні поля" - можуть збігатися, але частіше за все вони різні і можуть мати різну протяжність, різні зв'язок. Це залежить від теми творів, від мови, від епохи, від жанру, від стилю авторів. "Понятійні поля" часто неоднакові і у авторів, піщущих на одній мові; можуть вони бути неоднакові і в одного і того ж автора.
Необхідність знання хоча б мінімального контексту визнається всіма словниками, в яких дається сполучуваність. У своїх лекціях про побутові римських старожитності І. В. Цвєтаєв говорив не про туніці "взагалі", а розрізняв tunica manicata (manuelata) - з довгими рукавами, t. talaris - до п'ят, t. interior (intima) - нижня, t. laticlavia - з широкою, angusticlavia - з вузькою облямівкою, t. picta - розшита, t. palmata - з рослинним орнаментом. Він говорив не про тозі "взагалі", а описував toga praetexta - з пурпурної облямівкою, pura - без прикрас, virilis - чоловічу, pulla - темно-сіру, sordida - брудну, fusa - широку, restricta - вузьку.
Кілька більш широкий контекст здатний допомогти з'ясувати і асоціативність, метафоричність досліджуваних найменувань. Адже російські висловлювання, які включають слова, пов'язані з одягом, манерою її носити, на зразок "душа нарозхрист" або "він застебнутий на всі гудзики", "по своєму ліжку простягай ніжки", безпосереднього відношення до одягу вже не мають, проте їх метафоричність ще цілком прозора .
Бо слова, пов'язані за змістом, звичайно знаходяться недалеко один від одного, часто навіть в одному рядку, то для порівняно простого вичленування тематичних полів важливо, в якому оточенні перебуває потрібне нам слово.
Як незшитого одяг тога була схожа на одяг, що вживалася багатьма народами. Римська тога - це велика біла вовняне полотнище, викроєні у формі еліпса, в два або три рази перевищує зріст людини. Взагалі, незшитого одяг існувала раніше різноманітної зшитою. Відомо, що спочатку в Римі тогу носили всі - і чоловіки, і жінки, і хлопчики, і дівчатка. Потім жінки змінили її на столу (жінка могла надіти тогу, але це означало, що вона - вулична; у Марціана є епіграма (X, 52), що обіграє таке значення слова "тога"). Поступово - за свідченням Лівія, Светонія, Ювенала - тогу стали витісняти інші види одягу. Ювенал (III, 171) нарікає: nemo togam sumit, nisi mortuus - "лише небіжчика кутають в тогу" (пер. Ф. Петровського).
Однак понятійні поля, в які входить слово "тога", були досить стабільні. Це сфера позначень якихось споконвічних римських властивостей і того, що личить римлянинові на відміну від інших людей. Fabula togata мала чисто римське зміст на відміну від fabula palliata - ранньої римської "комедії плаща". Togatus - це civis Romanus, toga - це vestis forensis, одяг офіційна. У Марціана (X, 18, 4): Eheu! quam fatuae sunt tibi, Roma, togae! - "Скільки ж, Рим, у тебе в тогу одягнених дурнів!" (Пер. Ф. Петровського). Буквально: "скільки дурних тог?". І слово "тога" було разнозначних слову "римлянин". Один з антонімів слова toga - це pallium, плащ, назва одягу грецької і атрибут позначень грецької культури. (Взагалі, слова, що позначають одяг як етнічний знак, часто зустрічаються для протиставлення свого й чужого.) Pallium - одяг лікарів, софістів, педагогів ... За свідченням Плінія Мол. (Листи, IV, 11, 3), pallium - одяг вигнанців. Він писав про вчителя в Сицилії: "Увійшовши в грецькому плащі (вигнанці не мають права носити тогу), він привів його до ладу ..." (Пер. М. Є. Сергієнко та А. І. Доватура). Одяг був явним розпізнавальним знаком. Gallia togata, про яку писав Марціал: Gallia Romanae nomine dicta togae - "Галлії, ім'я якої римська тога дала" (III, 1, 2; пер. Ф. Петровського), - це романізована Галлія, це Gallia Cisalpina, на відміну від Gallia Braccata - Нарбоннську Галлія, "Галлія в штанах".
Якщо слово toga зустрічається у сфері ритуальної офіційності, то поблизу будуть слова того ж ряду: toga praetexta і тут же sella curulis - курульне крісло; слово nomen - не тільки "ім'я", але і "повагу": propter togae nomen - "з поваги до тозі ", toga picta -" розшита тога ", яку належало носити тріумфаторам, і поруч scipio eburneus -" жезл ", посох, оброблений слоновою кісткою. Поряд з цими двома високими темами слово toga є і ще в одному цілком ритуальному понятійному полі похоронного обряду. Поблизу тоді зустрічаються слова in funere - "на похороні", mortuus - "мертвий", і ... позначення ... кольору (toga pulla - "темно-сіра", sordida - "брудна"). Взагалі, ті понятійні поля, в які входить слово toga, у великій мірі перехрещуються з полями позначення кольору. Звичайна тога - toga frequens (у Таціта, наприклад) - це t. pura (іноді перекладають як "біла", але це означає "проста, без прикрас, чиста").
Колірні визначення або ті, які пов'язані з кольором, - praetexta, candida, purpurea, pulla, sordida - відразу ставлять слово toga в потрібний ряд; t. pulla, sordida - "траурна"; purpurea - у тріумфаторів; колір тут - знак, символ. Подібно до того і в російській білі ризи позначали святість, чорні - це чернеча одяг. Колір - дуже важлива прикмета, в чорному були опричники, чорносорочечники. Слово toga може бути навіть взагалі пропущено, досить просто назвати колір: usque ad talos demissam purpuram recordemini - "згадайте доходить до п'ят пурпур ..." (Ціцерон. Мова на захист Авла Клуенція Габіта, 111). Якщо в російській мові "білий", "червоний" можуть ще мати значення "красивий", а "чорний" - "негарний", то в латинській мові при слові toga позначення кольору мають відношення, мабуть, не до краси як до такої , а до знаків відмінності. Це ж треба сказати і про якість тоги, про те, як вона "сидить", якого роду асоціації вона викликає (у Горація в Посланнях (I, 18, 30): Arta decet sanum comitem toga - "Вузька тога пристойна клієнту розумного" ( пер. Н. Гінцбурга)).
Входить слово toga і в сферу позначень віку. Поблизу тоді слова: libera, virilis - "вільна", "чоловіча" (Петроній), pueritia - "дитинство", puerilis - "дитяча" (Горацій), primus iuventae honos - "перша юнацька почесть" (Тацит). І ще одне понятійне поле, в яке входить слово toga, - це сфера позначень мирного часу. Антоніми тоді: arma - "зброя", sagum - "військовий плащ", abolla - "зимовий щільний військовий плащ". Поряд слова: pax - "світ", otium - "дозвілля". Сюди належать і прислів'я: Cedant arma togae! - "Так поступиться зброю тозі!". Pacis est insigne et otii toga - "тога - знак миру і дозвілля". Togatus - "одягнений в тогу"; тут антоніми: armatus - "озброєний", sagulatus - "одягнений у сагум". Sagum - знак війни. Поблизу в цьому випадку зустрічаються слова: bellum - "війна", arma - "зброя", hostis - "ворог", periculum - "небезпека". Saga parare - "готувати плащі", esse in sagis - "бути в плащах", тобто "Бути озброєним", ire ad saga - "готуватися до війни". Цікаво, що й дієслово при sagum частіше інший: не induere, a sumere - цей плащ не "надягають", а "беруть".
У "Realencyclopaedie" Pauly-Wissowa наводяться слова Варрона: Toga dicta est a tegendo - "Тога - покрив - названа від покривання", і слова Ісидора Севільського: Toga dicta, quod velamento corpus tegat atque operiat - "тогою - покривом - називається, т . к. покривалом вкриває тіло і огортає ". Звичайно, слово toga мало і прямий сенс одягу, що прикриває тіло. Інша річ, яким змістом тут наділялося поняття "покривати", яке дорівнює російському "кутати", що означало "ховати", "охороняти", "захищати". Крім слів, уже названих, зі словом toga поєднуються визначення: rasa, pexa - "пухнаста", "нова", pinguis - "товста" (у Светонія про одяг Августа), hirta - "груба", densa - "ворсиста", trita - "потерта", arta - "вузька", bis tria ulnarum toga - "широка".
При всій офіційності і ритуальності були і якісь індивідуальні пристрасті, якісь наслідування моди.
У відомому місці другої промови Ціцерона проти Катіліни (X, 22), де йдеться про "цілих вітрилах замість тог" (пер. В. Горенштейна), саме слово toga відсутня. Там читаємо: manicatis et talaribus tunicis, velis amictos - "в туніках з рукавами і укриті до п'ят". Слово velum одного кореня зі словом vestis, це не тільки "парус", але і "покривало", тобто, можливо, тут названо якийсь синонім тоги, а може бути, взагалі не тога, тому що незшитого одяг, накидка - це не тільки тога. У Вергілія, там, де в перекладі С. Ошерова йдеться про тозі, "одягненою по-Габінський", взагалі немає слова toga, а є trabea: "Ipse Quirinali trabea cinctuque Gabino" (Енеїда, VII, 612). Trabea - білий плащ з пурпуровими смугами. Його одягав консул, а в урочистих випадках вершники, авгури. Це слово могло означати також і стан вершників, і консулат. При імператорах trabea пурпурного кольору.
З усіх переглянутих для цієї статті авторів (промови Цицерона, Горація, Вергілія, Овідія, Петронія, Тацита, Марціала, Ювенала, Апулея) частіше за інших вживає слово toga Цицерон. У Вергілія слова toga взагалі не знаходимо. Немає в нього і слова sagum, що позначає військовий одяг, антоніма тоги, символу війни. Sagum - це короткий плащ, полотнище, теж одяг незшитого. Загальновідома, прославлене Вергілієву визначення римлян як племені, одягненого в тогу (Енеїда, I, 282): Romanos rerum dominos gentemque togatam, виявляється, - єдине місце, в якому зустрічається прикметник togatus. Слова sagum у Вергілія теж немає, але один раз зустрічається зменшувальне sagulum (Енеїда, VIII, 660): Virgatis lucent sagulis - "блищать смужки плащів". Одяг у Вергілія та й у інших авторів найчастіше позначається словом vestis.
Н. М. Благовіщенський писав: "Взагалі, тога, складова в минулому час почесну одяг одних тільки римських громадян, при кесарів цілком втратила своє значення. Для людини недостатнього вона коштувала недешево, та й до того ж нерідко вимагала заміни. Марціал ... скаржиться на те, що клієнту в одне літо доводилося зношувати по чотири тоги і більше. Він же називає її sudatrix, тобто потогінний. Дійсно, тога звичайно шилася з вовняної матерії, і тому клієнтам не дуже-то зручно було, особливо при італійському сонці, розгулювати в ній по місту "2.
У християнських авторів vir togatus - "поважна людина". У словнику Du Cange: togare - vestire - "одягати" (але не обов'язково в тогу), togati - це Romani, mores. Там наведено цікавий приклад з Послання Теодоріха: vestimini moribus togatis, exuite barbaritatem, abjicite mentium crudelitatem - "зніміть з себе варварство, відкиньте духовну грубість". Тут, крім усього, що має відношення до явно позитивного переносному змістом слова togatus, звертає на себе увагу метафоричність дієслів: "надіньте", "зніміть", а мова йде не, про одяг, але про вдачі ... До речі, дієслово induere - "одягати" в поєднаннях з різними словами і в класичній латині мав дуже широке значення. У Цицерона, наприклад, se induere - "видавати себе", "викривати" (пор.: Проти Гая Верреса, II, 106; V, 73; На захист Луція Луціни Мурени, 51, та інші) - У словнику Du Cange наводиться і нове складне слово togiforium - "locus, ubi scholastici disputant -" місце, де вчені розмірковують ". Раніше в подібному сенсі вживалося не слово toga, а pallium. Тога - не одяг вчених або учнів. З'явилося й нове зменшувальне togilla-mappula, т . е. "платочек"; колишнє зменшувальне togula - це "маленька тога". Через те, що слово toga вживалося в описах специфічно римських, в романських мовах воно не отримало ніякого розвитку.
Жіночий одяг, за твердженням етнографів, зазвичай консервативніші чоловічий і менше схильна до змін. У той же час, наприклад, у книзі про грузинський побут добре показано, що жіночий одяг в Грузії XIX-XX ст. змінювалася набагато швидше мужской3 - отже, все може бути по-різному.
У знаковому сенсі чоловічий тозі в Римі відповідала жіноча stola (латинізоване запозичення грецького слова στολή). У грецькій мові це слово означало одяг взагалі і не обов'язково тільки жіночу. У Плінія Мол. читаємо про зачепився довгою, яка доходить до п'ят столі весталки (Листи, IV, 11). Столу - одяг матрони; чужинки, гетери, рабині не сміли носити столу. Що стосується розглянутих нами текстів, то слово stola в них майже не зустрічається. У промовах Цицерона всього два рази, у Вергілія - жодного разу, у Горація - майже немає, у Петронія - теж, хоча у нього є слово stolatae в наріканнях про минулих часах (гл. 44): antea stolatae ibant nudis pedibus ... passis capillis ... Iovem aquam exorabant - "перш йшли матрони босі з розпущеним волоссям ... вимолювали у Юпітера воду". Що стосується "розпущених волосся", то слова, що позначають одяг, часто знаходяться поблизу від слів, що відносяться до зачісок, до всяких стрічок, перев'язей, пов 'і хусткам, що покриває голову. Багато разів це зустрічається в Овідія, у Тибулла. Наприклад, в Листах з Понта (III, 3, 51 сл.):
... Nec vitta pudicos
Contigit crines, nec stola longa pedes.
(Я складав не для тих, у кого стосуються стрічки,
Скромності знаки, волосся, довгі сукні - ступень.)
(Пер. З. Морозкін)
Vitta - священна пов'язка, яку носили жриці, весталки і вільні жінки. Всі ці нитки, стрічки, пояси, пов'язки в свою чергу входять у тематичні поля сакральної життя, ритуалу. У Інституціях Гая (III, 192) читаємо, що в Законах дванадцяти таблиць належало, щоб бажав знайти злодія шукав його з чашею ваг, голий, оперезаний якийсь полотняній пов'язкою (linteo cinctus lancem habens), і, може бути, мова йде не про набедренной, допустимо, пов'язці, а про якусь стрічці символічного значення, так як існує прислів'я про те, що судити слід cum lance et licio - "з чашею ваг і з перев'язом", тобто з дотриманням всіх правил.
Цілком ймовірно, що поступово столу була витіснена тунікою або іншим більш поширеним видом незшитого одягу - palla. У всякому разі, у Вульгаті stola - це вже або одяг взагалі, або - у відповідності з грецьким значенням цього слова - одяг чоловічий. Коли в кн. Буття (41, 42) фараон надягає на Йосипа "одежу віссонну", він одягає на нього столу. Йосип дає своїм братам - столи (45, 42). У кн. Левит (16, 32) йдеться про лляних священних одежах - там теж слово stola (потім, через багато століть, це слово стало позначати особливий шарф у єпископів).
Слово palla може бути запозиченням з грецької мови. Можливо, це спотворене латинізоване слово φάρος - "парус". Palla - великий чотирикутний хустку, який одягали поверх туніки, поверх столи. Позначення кольору при слові palla різноманітніше, ніж при слові toga. Може бути, у цієї жіночого одягу було більше відтінків, але, може бути, вона виробляла більше враження на друкарських чоловіків, тому що palla не тільки просто "біла" - alba, але і nivea - "білосніжна", не просто золотого кольору, але aureola - "золотенькая", rigens auro - "затверділа від золота", fulgens - "сяюча", nitens - "блискуча", не тільки "чорна" - nigra, але fusca - "темна", lugubris - "сумна", furva - "зовсім чорна". За свідченням "Realencyclopaedie", починаючи з II ст. до н.е. palla вживалася часто, а до часу Діоклетіана це слово вже перестає зустрічатися.
Розглянуті автори поряд з іншими позначеннями одягу часто вживають загальне родове назва vestis. Деякі (Горацій, Вергілій) визначено воліють це слово іншим словами. Vestis входить не тільки у тематичну групу описів зовнішнього вигляду людини (Тацит пише: Locupletissimi veste distinguuntur - "Найбільш багаті відрізняються одягом" - Німеччина, 17; пров. А. Бобовича), але і в більш широку групу позначень домашнього майна (тоді vestes - це "тканини", "килими"), а також у групу слів, що зустрічаються в описах ритуальних дій взагалі і похоронного обряду зокрема. Більше того, у сферу позначень печалі: dolorem veste significare - "висловлювати скорботу одягом" (надівши жалобу). Luctus у Цицерона може бути назвою траурної одягу і синонімом слова vestis, а вираз vestes mutare - "змінити одяг" - означає "надіти на себе жалобу", ad vestitum suum redire - "повернутися до свого одягу", "зняти жалобу". Синонім vestis - vestimentum зберігає це ж метафоричне значення: calceos et vestimenta mutavit (у Цицерона) - "змінив взуття та одяг", означає "зняв жалобу". Щоправда, пізніше ця фразеологичность, можливо, зникла, тому що у Петронія vestem mutare (98) не пов'язане ні з яким сумом. У Тацита: veste ferali, crinibus dejectis - "у жалобній одежі з розпущеними волоссям" (Аннали, XIV, 30). У Вергілія в Енеїді (XII, 609): scissa veste Latinus, і тут же про волосся: Canitiem immundo perfusam pulvere turpans - "Латин розриває одягу; Пилом нечистої собі обсипає сивини нещасний".
Vestis теж замикається з позначеннями кольору, які іноді символічні, як це було в поєднаннях зі словом toga і властиво іншим назвам одягу. Найчастіше тоді згаданий золотий колір або пурпуровий, або білий (або заміняє слово "чистий", більш того - "незаплямований"): Arte laboratae vestes ostroque superbo (Енеїда, I, 639) - "Тканини майстерно вони і прикрашені пурпуром гордим"; Fert picturatas auri subtemine vestes (там же, III, 483) - "Заткані золотою ниткою"; Aurea purpuream subnectit fibula vestem (там же, IV, 139) - "Плаття пурпурного край золотою сколотів застібкою" (поруч, звичайно, про волосся: Crines nodantur in aurum - "У волоссі золота пов'язка"); puraque in veste sacerdos (там же, XII, 169) - "... одягнений в білу сукню жрець ..." (Пор. при слові lacerna у Марціана (XIV, 131) визначення coccinea - "червона": Si veneto prasinove faves, quid coccinea sumes? - "Що ж ти в червоному плащі, коли стоїш за" зелених "иль" синіх "?> Г (пер. Ф. Петровського). Тут мова йде про колір одягу учасників ристаний в цирку.
Оскільки одяг різних народів неоднакова, слово виявляється і у тематичній сфері етнічних, племінних характеристик. Там, де у Таціта (Німеччина, 17) "найбільш багаті відрізняються одягом", далі йдуть слова: non fluitante, sicut Sarmatae ac Parthi, sed stricta et singulos artos exprimente - "вона не розвівалися, як у сарматів і парфян, а вузька і облягає тіло ". Або у Вергілія (Енеїда, VIII, 723): quam variae linguis, habitu tam vestis et armis - "стільки ж різних одяг і зброю, скільки говірок" (пор. у Пушкіна в "Братах-розбійників": "Яка суміш одягу та осіб , | Племен, прислівників, станів "). А habitus цілком можна зрозуміти як "стан" ... Але у Вергілія чіткіше виражено уподібнення різної одягу різних мов.
Позначення кольору одягу теж може входити в сферу уявлень про національну і племінної приналежності. У Марціана (X, 6, 7) tunicae pictae - "вишиті", тобто, ймовірно, неодноцветние туніки згадуються при описі вершників з Нілу. Поет навіть робить узагальнення (XIV, 129): Roma magis fuscis vestitur, Gallia rufis ... - "Рим більше темну тканину, а Галлія червону носить ..." (Пер. Ф. Петровського).
Відомо, що при перекладі слова vestis виникають труднощі, головним чином, саме тому що vestis - спочатку не зшитий одяг, а просто покривало, килим, покрив. Варрон писав, що коли-то in lecto togas habebant - "на ложі були тоги", тобто тога теж використовувалася як покривала. Vestis, мабуть, означає покривало, тканина, килим, а не одяг, що надягають на людину, якщо поблизу варті слова argentum - "срібло", vasa - "судини", stragula - "килими", aurum collatum - "карбоване золото" , tus - "пахощі" (у Цицерона) або lectus eburneus - "ложі, оброблене слонової кісткою", marmor, ebur, Tyrrhena sigilla, tabellas, argentum - "мармур, слонова кістка, Тірренське статуетки, картини, срібло ..." (Горацій. Послання, II, 2, 180), crateres - "кратери", aera - "бронза", equus - "кінь", aurum - "золото", (у Вергілія), thalamus - "спальня" (у Петронія) . В "Енеїді" (II, 765), у вірші: Crateresque auro solidi captivaque vestis Congeritur ... С. Ошеров перевів "vestis" як "купа одягу", але поряд з vestis стоїть слово crateres. Може бути, тут мова йде про килими, тим більше що килими, покривала вживалися при ритуальної трапези. У перекладі С. Ошерова (XI, 72): "Два пурпурних плаща золотою заткані ниткою", проте невідомо, про плащах говориться або ж знову про покривалах. Tum geminas vestes, ostroque auroque rigentes - "негнучкі (застиглі) від пурпура і золота"; поблизу ж слово telas - "тканини". Але, з іншого боку, в "Георгиках" (3, 363) vestes rigescunt С. Шервінський переводить "каленеют одягу". Такий одяг не могла драпіруватися, на ній були б не складки, а злами. Якщо поруч зі словом vestis варто визначення virilis (Горацій, Сатири, I, 2, 16), то ясно, що vestis тут є синонімом тоги, якщо servilis - "рабська", то, може бути, мова йде про високо підібраною темній туніці; якщо поблизу інші назви одягу, якщо поруч crines nodantur in auro, якщо redimicula, comae, capilli - "волосся" або "головні пов'язки", то швидше за все йдеться не про килимах, а про одяг, нелегко тільки сказати, про який саме. У Петронія lacerta vestis - (124, 274) - "розірваний одяг", amictus discoloria veste (97) - "покритий різнобарвною одягом", praeligemus vestibus capita (102) - "замотати голову одягом". Який? Взагалі одягом.
Одяг у найзагальнішому вигляді - це не тільки vestis, але і cultus, habitus, ornatum, ornamentum, indumenta, gestamina, lacinia ... Тацит писав: Ornamentum ipsius municipia et colonia in superbiam trahebant, quod versicolori sagulo, bracas, barbarum tegumen, indutus togatos adloqueretur. - "Муніципії і колонії вважали зарозумілістю одяг самого [Цецино], тому що в різнобарвному солдатському плащі, в штанях він розмовляв з людьми, одягненими в тоги ..." (Історія, II, 20; пров. Г. С. Кнабе). Або: quibus nullus per commercia cultus - "у них немає ніякої доставленої торгівлею одягу" (Німеччина, 17).
Часто вживаються слова, що підтверджують велику поширеність одягу незшитого. Це і древнє загальновживане amictus (amicire - "надягати на себе") і pannus - "шматок тканини", centones - "клаптеві ковдри", tegmen, velamen - "покров".
Узагальнене вживання слів vestis або ornatum тощо може пояснюватися не тільки тим, що ці слова позначали покривала, хустки, полотнища, плащі, а тим, що для латинської мови, як і для інших романських мов, у порівнянні з російським, наприклад, характерна більша широта значення. В. Г. Гак в якості прикладів такого роду широти призводить російські слова, що позначають судини. Слова горщик, глечик, бідон, глечик, ваза, банку, баночка на французьку мову переводяться одним і тим же словом pot4. Vestis - це і одяг, і частина одягу.
Коли Овідій пише vestem trahit illa per herbam, то замість "вона тягне одяг по траві" природно перекласти на російську мову: "та подолом траву зачіпає" (Фастів, I, 409; пер. Ф. Петровського). У Римі одяг позначає і слово sinus - "пазуха", "кишеня". Aurea, purpureo conspicienda sinu - ймовірно, дійсно, означає: "У золоті вся заблищав пурпуром яскравих одягів". Однак відсутність ясності в поданні, про яку саме одязі йде мова в тому чи іншому місці, може призвести до превратному розуміння тексту. Так, у Марціана (XIV, 159) згаданий sagum - левконскій плащ, левконская тканину, від якої пропонується відрізати, відірвати шматки для того, щоб щось зав'язати: Vellera Leuconicis accipe rasa sagis; в перекладі Ф. Петровського вийшла не дуже зрозуміла рядок : "Стриженов шерстю набий з сукон левконскіх матрац". Подібність назв займала Апулея. Він писав: "Так от і тога (toga) - її побачиш і на жертви, і на похороні, а плащ (pallium) - він огортає трупи і служить філософу ..." (Флориди, 4). Розуміючи знаковість одягу, він там же (гл. 8) зауважував: "якщо говорити тільки про честь, то не можна присвоювати відзнаки посадової особи - ні одяг, ні взуття" (vestitu vel calceatu).
Звертає на себе увагу часте вживання слів, що позначають всякі пов'язки на стегнах, пояси; важливі і дієслова зі значенням подпоясиванія. Ці слова дуже специфічні, хоча і не завжди можуть бути передані під час перекладу. Наприклад, у Горація (Наука поезії, 50): Fingere cinctutis non exaudita Cethegis - "Винаходячи слова, яких не чули Цетег" (пер. М. Гаспарова). Але тут, імовірно, важливо, що вони не просто Цетег, а "підперезані Цетег" - cinctuti, римляни старого гарту, не зніжені, не щиглі. У них під тогою не було туніки, а був тільки subligaculum. СР у Лукана (VI, 794): nudique Cethegi - "голі Цетег" - без туніки, тільки в тозі.
Поясів і пов'язок дуже багато: subligaculum, cingulum - "пояс", fasciae - "пов'язки", focalia - "шийні хустки", limus, praecinctus - "фартух", campestre - "на стегнах у борців". Все це незшиті шматки тканини, стрічки. Дуже популярні вони у Петронія: incincta quadrato pallio (135) - "опоясала себе чотирикутним фартухом ...". Але, може бути, просто "наділу палій"? Або: venit ergo galbino succincta cingillo (67) - "прийшла, значить, підперезана жовтим поясом ...". Дієслово accingere - "підперізувався" і взагалі "надягати": у Таціта pellibus accincti - "одягнені в шкури", а не "підперезані шкурами". Так як cingulum це не тільки "пояс", а в солдатському мовою ще й "перев'язь", "портупея", то cingulo exuere - "звільнити зі служби", cingulum deponere - "вийти у відставку". Пояси мали і сакральне значення. У цьому римляни не відрізнялися від багатьох інших народів, в тому числі і від східнослов'янських, у яких вважалося гріхом ходити без пояса, а "розперезатися" означало "втратити честь" 5.
Якщо одяг був якимось знаком, то й роздягнутися, оголеність теж нерідко осмислювалася не побутовим чином. При звершенні деяких священнодійств належало бути не тільки відповідним чином одягненим, але іноді потрібно було бути зовсім або майже роздягненим. І причина була, звичайно, не в свободі вдач або в безсоромності. Могло йтися про священну наготі - de nuditate sacra. У звичайний час одягнені, а при священнодіянні - голі. Тут, як і при інших спробах пояснити походження обряду, ритуалу, символу, багато чого залишається неясним і самоцінним. У всякому разі, Ювенал (VI, 525 сл.), Розповідаючи, як одна матрона гола (nuda) повзе по Марсове полю, говорить про ритуальну оголеності як про щось само собою зрозуміле. У нього ж (X, 159) замість назви країни сказано: "Там, де царі оголенням ніг дотримуються суботу" (пер. Ф. Петровського). Позначення взуття та відсутність їх тут не розглядалося, однак, у Тибулла в його сумної елегії (I, 3, 92), можливо, слово nudato ... curre pede - "біжи босоніж" - входять до сфери ритуальних понять. (Ця елегія цікава ще й тим, що на неї відгукнувся О. Мандельштам в "Tristia": "Уже боса Делія біжить".)
У горі розривали одяг, оголювали груди. У Римі (Метаморфози, XIII, 687 слл.):
Ante urbem exequiae tumulique ignesque pyraeque
Effusaeque comas et apertae pectora matres
Significant luctum.
(... Обряд похоронний ...
Волосся дружин по плечах, оголені груди - все явно
Позначало печаль ...)
(Пер. С. Шервінський)
Ритуальна нагота теж не чисто римське встановлення. Це властиво багатьом народам6.
Одягання жерців, жриць, звичайно, зумовлювалося ритуалом, і тут теж велику роль грали всякі незшиті шматки матерії, стрічки, все, на чому не було вузлів, швів; вузли розумілися як осередок зла, невдачі. Незшитого одяг: хустки, плащі, покривала, покриви - все, чим можна було сховатися, - захищала. Про це вже згадувалося. У Петронія не раз читаємо: retexit pallio caput (17), operuerat pallio caput (20) - "закрив голову плащем"; praeligemus vestibus caput (102) - "закриємо голову одягом ...". Звичайно ж і греки, і римляни ходили в місті з непокритою головою. У Светонія Цезар перед смертю накинув на голову тогу - це був ритуальний жест. До того (гл. 14), коли вершники погрожували йому смертю, кілька сенаторів взяли Цезаря під захист, прикривши його тогою.
У сфері ритуальних дій можуть зустрічатися слова, що позначають вотивні одяг, самий факт існування якої припускає якесь особливе значення, яке надавали одязі. У Вергілія в Енеїді (I, 480): Crinibus Iliades passis peplumque ferebant - "Кудрі свої розпустивши, несуть покривало богині". Там же (XII, 769): votas suspendere vestes - "иль по обітниці сюди одягу свої приносили". У Горація: suspendisse potenti vestimenta maris deo - "Вологі | Присвятив я морському | Ризи богу могутньому" (Оди, I, 15, 16; пер. В. Брюсова). Vestimenta - саме загальне позначення того, що одягнута на людині; слово "ризи" в перекладі дуже піднімає сказане в оригіналі, - богу там присвячується сама промокла одяг. За Светонієм, на похоронах Цезаря у похоронного ложа стояв стовп з одягом, в якій Цезар був убитий (84, 1).
Одяг наділяли магічною силою. У Ювенала та ж матрона, яка повзла по Марсове полю, віддає старий одяг, щоб "все, що небезпекою їй загрожує, у ці одягу пішло, приносячи спокута за рік" (In tunicas eat ... - VI, 521). Тацит, розповідаючи про іудеїв, згадував, що кров і закривавлений одяг здатні перепинити, перерізати потік якийсь смоли (... fugit cruorem vestemque infectam sanguine ...) (Історія, V, 6). Число прикладів, підтверджуючих ставлення до одягу як до чогось, наділеному магічною силою, можна збільшити.
Таке ставлення теж не було специфічно римським. Відомо, що у Гоголя в "Сорочинському ярмарку" в основі сюжету лежить загадкова, чаклунська, магічна функція одягу - червоної свитки. Він писав :"... ось прошуся і не допитаний історії про цю кляту свитку ". М. Фасмер в "Етимологічному словнику російської мови" пояснював, що "свита" - різновид верхнього одягу, він зіставляв це слово з болгарським, яке позначає вид тканини, з церковно-слов'янською "с'віто" зі значенням "полотно". Цілком ймовірно, що "свитка" могла бути одягом незшитого і в Гоголя; в цьому слові присутній давній зміст, наделявших тканину, покрив особливою силою.
Що ж стосується всіх розглянутих тут латинських текстів, то понятійні поля, в які входять латинські слова, що позначають одяг, такі: 1) опис зовнішнього вигляду людини; 2) позначення віку; 3) позначення домашнього майна, 4) етнічна приналежність; 5) опис якихось специфічно римських чеснот; 6) офіційний або ж релігійний ритуал, а іноді і те, і інше; 7) похоронний обряд і тема скорботи взагалі; 8) позначення війни і мирного часу; 9) опис зачісок, головних уборів, стрічок, ниток, пов'язок, поясів (у цьому випадку зв'язку з описами ритуалу тісніше, ніж з понятійним полем краси).
Всі ці понятійні сфери пов'язані з позначеннями кольору, які наділені своєю символікою і поглиблюють зміст того чи іншого назви одягу. Таким чином, ясно, що одяг римлян мала не тільки практичну функцію, а й соціальну в широкому сенсі цього слова. Як змінювалися ці понятійні поля в часі, в залежності від жанру, стилю тощо - предмет спеціального дослідження.
Список літератури
1. Карєва Є. В. Історія костюма. М., 1976, с. 18.
2. Благовіщенський Н. М. Римські клієнти Доміціанова століття. - Російська думка, 1890, № 4, с. 36.
3. Волкова Н. Г., Джавахішвілі Г. М. Побутова культура Грузії XIX-XX ст. М., 1982, с. 68.
4. Гак В. Г. Сопоставительная лексикологія. М., 1977, с. 76 і сл.
5. Маслова Г. С. Народний одяг у східнослов'янських традиційних звичаях і обрядах XIX - початку XX ст. М., 1984, с. 46.
6. Див: Календарні звичаї та обряди в країнах закордонної Європи. Зимові свята. М., 1973; Календарні звичаї та обряди в країнах закордонної Європи. Літньо-осінні свята. М., 1978.