Федеральне агентство з освіти
ГОУ «Санкт - Петербурзький державний політехнічний університет»
Чебоксарский інститут економіки та менеджменту (філія)
Кафедра фінансів, грошового обігу і кредиту
ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА
на тему:
Оцінка фінансово-господарської діяльності ВАТ «Чебоксарский агрегатний завод»
Проект виконав
студент І.В. Давидов
Науковий керівник,
д.е.н., професор І.П. Павлов
Завідуюча кафедрою,
к.е.н. Л. М. Корнілова
Чебоксари
2010
Зміст
1. Теоретичні та методичні засади оцінки фінансової та господарської діяльності організації
1.1 Предмет, значення і завдання оцінки фінансової та господарської діяльності організації
1.2 Методика і система показників аналізу фінансово - господарської
діяльності організації
2. Оцінка фінансово-господарської діяльності ВАТ «Чебоксарский
агрегатний завод »
2.1 Загальна характеристика ВАТ «Чебоксарский агрегатний завод»
2.2 Комплексний аналіз фінансової та господарської діяльності ВАТ «Чебоксарский агрегатний завод»
3. Напрями підвищення ефективності фінансової та господарської діяльності ВАТ «Чебоксарский агрегатний завод»
3.1 Стратегія розвитку ВАТ «Чебоксарский агрегатний завод»
3.2 Заходи, спрямовані на підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності ВАТ «ЧАЗ»
Висновок
Список літератури
Програми
1. Теоретичні та методичні засади оцінки фінансової та господарської діяльності організації
1.1 Предмет, значення і завдання оцінки фінансової та господарської діяльності організації
Оцінка - це поняття, що лежить в основі всієї практичної та наукової діяльності людини. Аналітичні оціночні методи настільки поширені в науці, що часто під словом «оцінка» розуміють будь-яке дослідження взагалі, як у природничих і гуманітарних науках, так і в практичній діяльності. Процедура оцінки входить у складову частину будь-якого науково - практичного аналітичного дослідження (прикладного або фундаментального) і зазвичай утворює її першу стадію, коли дослідник переходить від простого опису нерозчленованого явища, до вивчення його будови.
Оцінка фінансово-господарської діяльності організації є важливою частиною, а по суті, основою для прийняття рішень на мікроекономічному рівні, тобто на рівні суб'єктів господарювання. Будь-який економічний суб'єкт є складною системою з безліччю взаємозв'язків, як між його власними складовими, так і з зовнішнім середовищем. За допомогою аналітичних процедур оцінки, виявляються найбільш значущі характеристики і сторони діяльності організації, робляться прогнози її майбутнього стану, після чого на основі цих прогнозів будуються плани виробничої та ринкової активності, і розробляються процедури контролю над їх виконанням [16. С.78].
Предметом оцінки фінансово-господарської діяльності можна вважати структуру та зміст інформаційних потоків в організації. Говорячи про фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта, слід брати до уваги такі особливості:
1. функціонування організації, її ділова активність носить циклічний характер. Оцінку рекомендується проводити на всіх фазах економічного циклу; на хід господарських процесів впливають безліч факторів об'єктивного і суб'єктивного характеру. Всі ці фактори в процесі оцінки необхідно ретельно вивчити;
для відображення повної картини стану організації важливі не тільки кількісні, але і якісні характеристики її ділової активності. Їх оцінка - важлива частина всього аналізу фінансово-господарської діяльності;
оцінці в організації піддається не тільки виробнича сфера, а й юридичні, соціальні та екологічні аспекти його функціонування;
4. не слід ототожнювати предмети і сфери діяльності бухгалтерського обліку та оціночного аналізу фінансово-господарської діяльності.
Головне завдання - це аналітична оцінка результатів господарської діяльності, виявлення факторів, що обумовили успіхи і невдачі в аналізованому періоді, а також планування і прогнозування діяльності організації на майбутнє.
Змістом аналітичної оцінки є глибоке і всебічне вивчення економічної інформації про функціонування аналізованого суб'єкта господарювання з метою прийняття оптимальних управлінських рішень щодо забезпечення виконання виробничих програм організації, оцінки рівня їх виконання, виявлення слабких місць і внутрішньогосподарських резервів [21. С.78].
Оцінка повинна являти собою комплексне дослідження дії зовнішніх і внутрішніх, ринкових і виробничих факторів на кількість і якість виробленої організацією продукції, фінансові показники роботи організації і вказувати можливі перспективи розвитку подальшої виробничої діяльності організації та обраної галузі господарювання.
Основний напрямок оцінки: від складного комплексу - до складових його елементів, від результату - до висновків про те, як такий результат досягнуто і до чого він приведе надалі. Схема аналітичної оцінки повинна бути побудована за принципом «від загального до конкретного». Сенс цього принципу цілком очевидна: спочатку дається опис найбільш загальних, ключових характеристик аналізованого об'єкта або явища, і лише потім приступають до оцінки окремих деталей.
Успішність аналітичної оцінки визначається різними факторами. З певною часткою умовності можна виділити кілька основних принципів, які доцільно мати на увазі, приступаючи до оцінки:
1. Перш ніж почати виконання будь-яких аналітичних процедур, необхідно скласти досить чітку програму аналітичної оцінки, включаючи опрацювання макетів аналітичних таблиць, алгоритмів розрахунку основних показників і необхідних для їх розрахунку і порівняльної оцінки джерел інформаційного та нормативного забезпечення. Оцінка проводиться на основі облікової інформації, тому починати його треба з добору необхідних даних та експертизи матеріалів, наданих експертам для аналізу.
2. При проведенні аналітичних процедур показники діяльності організації завжди з чимось порівнюються. Порівняння можуть проводитися з попереднім періодом, з планом і з середньогалузевими показниками. Будь-які відхилення від нормативних або планових значень показників, навіть якщо вони мають позитивний характер, повинні ретельно аналізуватися. Сенс такої оцінки полягає в тому, щоб, з одного боку, виявити основні фактори, що викликали зафіксовані відхилення від заданих орієнтирів, а з іншого боку, ще раз перевірити обгрунтованість прийнятої системи планування і, якщо необхідно, внести в неї зміни. Завершеність і цілісність будь-якої оцінки, що має економічну спрямованість, значною мірою визначаються обгрунтованістю використовуваної сукупності критеріїв. Як правило, це сукупність включає якісні і кількісні оцінки, а її основу зазвичай складають обчислюються показники, що мають зрозумілу інтерпретацію і, по можливості, деякі орієнтири (межі, нормативи, тенденції). Виконуючи оцінку, не потрібно без необхідності гнатися за точністю, як правило, найбільшу цінність представляє виявлення тенденцій і закономірностей.
3. Основна мета проведення аналітичної оцінки - підвищення ефективності функціонування господарюючих суб'єктів і пошук резервів такого підвищення. Для досягнення цієї мети проводяться: оцінка результатів роботи за минулі періоди; розробка процедур оперативного контролю над виробничою діяльністю; вироблення заходів щодо попередження негативних явищ в діяльності організації і в її фінансові результати; розкриття резервів підвищення результативності діяльності; розробка обгрунтованих планів і нормативів.
У процесі досягнення основної мети аналітичної оцінки, вирішуються такі завдання:
визначення базових показників для розробки виробничих планів і програм на майбутній період;
підвищення науково-економічної обгрунтованості планів і нормативів;
об'єктивне і всебічне вивчення виконання встановлених планів і дотримання нормативів щодо кількості, структурі і якості продукції, робіт і послуг;
визначення економічної ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
прогнозування результатів господарювання;
підготовка аналітичних матеріалів для вибору оптимальних управлінських рішень, пов'язаних з коригуванням поточної діяльності та розробкою стратегічних планів.
Проведення оціночного аналізу фінансової та господарської діяльності слід проводити, керуючись певними принципами:
1. конкретність - аналіз грунтується на реальних даних, результати його отримують конкретне кількісне вираження;
2. комплексність - всебічне вивчення економічного явища або процесу з метою об'єктивної його оцінки;
3. системність - вивчення економічних процесів, у взаємозв'язку один з одним, а не ізольовано;
4. регулярність - аналіз слід проводити постійно через заздалегідь певні проміжки часу, а не від випадку до випадку;
5. об'єктивність - критичне і неупереджене вивчення економічних явищ, вироблення обгрунтованих висновків;
6. дієвість - придатність результатів оцінки для використання в практичних цілях, для підвищення результативності виробничої діяльності;
7. економічність - витрати, пов'язані з проведенням оцінки, повинні бути істотно менше того економічного ефекту, який буде одержано в результаті його проведення;
8. порівнянність - дані і результати оцінки повинні бути легко порівняти один з одним, а при регулярному проведенні аналітичних процедур має дотримуватися наступність результатів;
9. науковість - при проведенні оцінки, слід керуватися науково обгрунтованими методиками і процедурами.
Фінансову і господарську діяльність організації можна представити як безперервний процес залучення різного роду ресурсів, об'єднання їх у процесі виробництва для отримання певного фінансового результату. Виходячи з цього, можна виділити три укрупнені сфери застосування аналізу: ресурси, виробничий процес, фінансові результати [16. С.78].
На думку автора підручника Шеремета А. Д.: «Економічний аналіз - це науковий спосіб пізнання сутності економічних явищ і процесів, заснований на розчленовуванні їх на складові частини та вивченні у всьому різноманітті зв'язків і залежностей» [24. С.78].
Розрізняють макроекономічний оцінний аналіз, який вивчає економічні явища та процеси на рівні світової та національної економіки та її окремих галузей, і мікроекономічний оцінний аналіз, що вивчає ці процеси та явища на рівні окремих суб'єктів господарювання. Останній, отримав назву економічного аналізу господарської діяльності.
Комплексний економічний оцінний аналіз виробничо-фінансової діяльності займає центральне місце у системі управління організацією. На його основі розробляються і обгрунтовуються управлінські рішення. Жодне організаційне, технічне та технологічне захід не має здійснюватися до тих пір, поки не обгрунтована його економічна доцільність.
Управлінські рішення та дії мають бути засновані на точних розрахунках, глибокому і всебічному економічному аналізі. Вони повинні бути науково обгрунтованими, мотивованими, оптимальними. Економічна оцінка передує рішенням і діям, обгрунтовує їх і є основою наукового управління виробництвом, забезпечує його ефективність.
Недооцінка ролі аналітики, помилки в планах і управлінських діях в сучасних умовах приносять відчутних втрат. Навпаки, ті організації, в яких добре поставлений аналіз, мають хороші результати, високу економічну ефективність.
Важлива роль аналізу в підготовці інформації для планування і прогнозування результатів діяльності, оцінки якості та обгрунтованості планових показників, у перевірці та об'єктивної оцінки їх виконання. Розробка планів для організації по суті також є прийняття рішень, які забезпечують розвиток виробництва в майбутньому планованому відрізку часу. При цьому враховуються результати діяльності за попередні періоди, вивчаються тенденції розвитку економіки підприємства, виявляються і враховуються додаткові резерви виробництва.
Економічна оцінка господарської діяльності є засобом не тільки обгрунтування планів, а й контролю над їх виконанням, з метою виявлення недоліків, помилок та оперативного впливу на економічні процеси, коригування планів і управлінських рішень. Планування починається і завершується оцінкою результатів діяльності організації. Аналітична оцінка дозволяє підвищити рівень планування, зробити його науково обгрунтованим.
Ця функція оцінки - контроль над виконанням планів та підготовка інформації для їх обгрунтування - не слабшає, а посилюється в ринковій економіці, оскільки в умовах невизначеності, конкуренції та мінливості зовнішнього середовища потрібно систематична оперативне коректування поточних і перспективних планів. Постійно змінюються зовнішні умови вимагають, щоб процес планування був безперервним. Менеджер з планування повинен вміти оцінювати і аналізувати зміну кожної ситуації та оперативно вносити корективи в плани організації.
Велика роль відводиться оцінці в справі визначення й використання резервів підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта в конкурентному середовищі, на основі використання досягнень науково-технічного прогресу і передового інноваційного досвіду.
Щоб вижити в конкурентній боротьбі і зміцнювати свої ринкові позиції, кожна організація повинна здійснювати постійний пошук резервів підвищення ефективності своєї діяльності. Це об'єктивний процес, без якого неможливо поступальний розвиток суспільства.
Аналітична оцінка сприяє ощадливому використанню ресурсів, виявленню і впровадженню передового досвіду, наукової організації праці, нової техніки і технології виробництва, попередженню зайвих витрат, різних недоліків у роботі і т.д. У результаті цього зміцнюється економіка організації, підвищується ефективність її діяльності.
Таким чином, економічна оцінка господарської діяльності, є важливим елементом в системі управління виробництвом, дієвим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково обгрунтованих планів-прогнозів і управлінських рішень і контролю над їх виконанням, з метою підвищення ефективності функціонування організації. На думку автора Любушина А.В., аналітична оцінка господарської діяльності виділяється в спеціальну галузь економічних знань. Вона полягає в дослідженні економічних процесів і явищ, що зумовили їх фактів і причин, об'єктивного аналізу виробничо-господарської діяльності, науковому обгрунтуванні бізнес-планів і контролі за ходом їх виконання [17. С.78].
Оцінка дозволяє виявити внутрішньогосподарські резерви і розробити заходи щодо їх реалізації, обгрунтувати і поширити передовий досвід господарювання в умовах ринкової економіки, виявити і усунути негативні явища в роботі організації. Вона служить базою для прийняття оптимальних управлінських рішень.
В умовах переходу до ринкової економіки посилюється роль управління у підвищенні ефективності виробництва. За допомогою управління, забезпечується цілеспрямоване соціально-економічний вплив на трудові ресурси, для організації і координації їх діяльності, з метою досягнення високих кількісних і якісних результатів при мінімальних витратах, в інтересах зростання добробуту всього населення держави. Ці завдання вирішуються в організаціях, які є основною ланкою в системі управління.
Виходячи з висловлювань різних авторів підручників і навчальних посібників, з питання про розуміння аналітичної оцінки, можна зробити висновок, що всі вони не сильно відрізняються один від одного, і в цілому, говорять про одне й те ж.
1.2 Методика і система показників аналізу фінансово-господарської діяльності організації
Методика аналізу фінансово-господарської діяльності - це сукупність аналітичних процедур використовуваних для визначення фінансово - господарського стану підприємства [21. С.78].
Деталізація процедурної сторони методики аналізу фінансово-господарської діяльності залежить від поставлених цілей і різних факторів інформаційного, методичного, кадрового та технічного забезпечення. Таким чином, не існує загальноприйнятої методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, проте у всіх суттєвих аспектах процедурні боку схожі.
Важливе становить для оцінки та аналізу - його інформаційне забезпечення. Це пов'язано з тим, що відповідно до Закону РФ «Про інформацію, інформатизації і захисту інформації», організація може не надавати інформацію, що містить комерційну таємницю. Але звичайно для прийняття багатьох рішень потенційними партнерами фірми, достатнім є проведення експрес-аналізу фінансово-господарської діяльності.
Навіть для проведення деталізованого аналізу фінансово-господарської діяльності, найчастіше не потрібно інформації становить комерційну таємницю.
Для проведення спільної деталізованої оцінки фінансово-господарської діяльності організації, потрібні відомості за встановленими формами бухгалтерської звітності, а саме:
форма № 1 «Бухгалтерський баланс»;
форма № 2 «Звіт про фінансові результати»;
форма № 3 «Звіт про рух капіталу»;
форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів»;
форма № 5 «Додаток до бухгалтерського балансу».
Оцінка фінансово-господарської діяльності організації проводиться у три етапи.
На першому етапі приймається рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і перевіряється її готовність до читання. Завдання про доцільність аналізу дозволяє вирішити ознайомлення з аудиторським висновком. Існує два основних типи аудиторських висновків: стандартне висновок і нестандартне.
Стандартне аудиторський висновок являє собою уніфікований коротко викладений документ, що містить позитивну оцінку аудиторської фірми про достовірність поданої у звіті інформації та її відповідності діючим нормативним документам.
У цьому випадку проведення аналізу доцільно і можливо, так як звітність в усіх суттєвих аспектах об'єктивно відображає фінансово-господарську діяльність підприємства.
Нестандартне аудиторський висновок складається в тих випадках, коли аудиторська фірма не може скласти стандартне аудиторський висновок у силу ряду причин, а саме: деякі помилки в бухгалтерській звітності організації, різні невизначеності фінансового та організаційного характеру і т. п. У цьому випадку цінність аналітичних висновків складених з даної звітності знижується.
Перевірка готовності звітності до читання носить технічний характер, і пов'язана з візуальної перевіркою наявності необхідних звітних форм, реквізитів і підписів на них, а також найпростішої лічильної перевіркою проміжних підсумків і валюти балансу.
Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу, це необхідно для того, щоб оцінити умови функціонування організації в даному звітному періоді і врахувати в аналізі чинники, вплив яких спричинило зміни в майновому і фінансовому становищі організації і які знайшли своє відображення в пояснювальній записці.
Третій етап є основним в аналізі господарської діяльності. Метою цього етапу є оцінка результатів господарської діяльності та фінансового станів господарюючого суб'єкта. Необхідно відзначити, що ступінь деталізації аналізу фінансово-господарської діяльності може варіювати залежно від поставлених цілей.
На початку аналізу доцільно охарактеризувати фінансово-господарську діяльність організації, вказати галузеву приналежність та інші відмітні ознаки.
Потім проводитися аналіз стану «хворих статей звітності», а саме статей збитків (форма № 1 - рядки 310, 320, 390, форма № 2 рядки -110, 140, 170), довгострокових і короткострокових кредитів банків та позик, непогашених в строк ( форма № 5 рядка 111, 121, 131, 141, 151) простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості (форма № 5 рядка 211, 221, 231, 241) а також прострочених векселів (форма № 5 рядок 265).
У разі наявності сум за цими статтями, необхідно вивчити причини їх появи. Іноді інформацію може дати лише подальший аналіз і остаточні висновки можна буде зробити пізніше.
Аналіз господарсько-фінансової діяльності грунтується на системі показників, що включає:
а) вартісні і натуральні, в залежності від покладених в основу вимірювачів;
б) кількісні та якісні, в залежності від того, яка сторона операцій і процесів вимірюється;
в) об'ємні та питомі, в залежності від застосування окремо взятих показників або ж їх співвідношень.
Вартісні показники відносяться в даний час до числа найбільш поширених показників. Використання вартісних показників грошового вимірника, випливає з наявності товарного виробництва і товарного обігу, товарно-грошових відносин і дії закону вартості в умовах вільного ринку.
Натуральні показники використовуються в плановій та обліково-аналітичній практиці всіх організацій. Поряд з натуральними показниками в аналітичній практиці використовується і їх різновид - умовно-натуральні показники - вони застосовуються при плануванні та аналізі діяльності організації, що випускають вироби різноманітного асортименту, при використанні натуральних вимірників для узагальнюючої характеристики обсягу виробництва, для порівняльного вивчення випуску всієї продукції за період.
Кількісні показники, використовуються для вираження абсолютних і відносних величин, що характеризують обсяг виробництва і реалізації продукції, його структуру та інші сторони роботи підприємств. Кількісні показники, можуть виражатися як у вартісному, так і в натуральному вимірі. Якісні показники використовуються для оцінки випущеної продукції, з точки зору її відповідності встановленим вимогам для оцінки економічної ефективності трудових, матеріальних і грошових витрат.
Величини оптового і роздрібного товарообігу, оборотних коштів, витрат обігу, прибутку - все це об'ємні показники.
Питомі показники є вторинними, виробничими від відповідних об'ємних показників.
Кожен з розглянутих вище показників має свій певний сенс і своє значення для контролю та аналізу.
І оскільки жоден із пропонованих показників не може виступати в якості універсального, для оцінки ефективності виробництва була введена система показників, в якій показники оцінки і планування підвищення економічної діяльності були об'єднані в чотири групи (і, таким чином, економічна ефективність розглядається як багатомірне явище) :
1. Показники ефективності використання основних фондів;
2. Показники ефективності використання оборотних коштів;
3. Показники ефективності використання праці;
4. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів;
В даний час основні фонди підприємств забезпечують їх матеріально-технічну базу, зростання і вдосконалення якої є важливою умовою підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.
До основних фондів відносять матеріальні активи, якими підприємство володіє для використання в процесі виробництва або постачання товарами та послугами, а також для надання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання, яких перевищує один рік. Розглянемо показники ефективності використання основних засобів в табл. 1.1:
Таблиця 1.1
Показники ефективності руху основних засобів
Найменування показника | Формула розрахунку | Значення |
1. Фондовіддача | Фондовіддача = Виручка / Середньорічна вартість ОЗ | Фондовіддача показує, скільки продукції (у вартісному вираженні) вироблено в даному періоді на 1 руб. ст. основних фондів. Чим краще використовуються ОФ, тим вище показу-тель фондовіддачі. |
2.Фондоемкость | Фондомісткість = Середньорічна вартість ОЗ / Виручка | Показник, зворотний фондовіддачі. Він характеризує ст. основних виробництв. фондів, що припадають на один. ст. випуск. продукції. |
3.Фондовоору-боргованості | Ф.вооруж. = Активна частина ОС / Середньорічна вартість ОЗ | Показник відображає ступінь забезпеченості раб. середовищ. праці (ОФ). |
4.Фондорента-бельність | Ф.рентаб. = Прибуток / Середньорічна вартість ОЗ | Показує ефективність використання тільки ОФ, тобто величину прибутку на рубль стій-мости у відсотках |
Показники оборотності оборотних коштів можуть обчислюватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, і по окремих елементах. Основні показники, використовувані в аналізі ефективності використання оборотних активів представлені в табл. 1.2 [22. С.78].
Таблиця 1.2
Показники ефективності використання оборотних активів
Показник | Формула розрахунку | Значення | ||
1 | 2 | 3 | ||
Коефф.общей оборотності капіталу, (Ок) | Виручка від реалізації / Середній підсумок балансу | Показує швидкість обороту всіх коштів підприємства (авансованого капіталу) | ||
Середній термін обороту капіталу, (Ск) | ||||