Аудит праці та заробітної плати 2

ВСТУП

На сьогоднішній момент дослідження теми: "Аудит праці та заробітної плати" є особливо актуальним. Контроль поряд з плануванням, регулюванням, обліком і аналізом є однією з функцій управління будь-якого економічного суб'єкта. Однією з ланок системи контролю виступає фінансовий контроль. Його призначенням є забезпечення дотримання законодавства у процесі формування та використання фінансових ресурсів, оцінка економічної ефективності фінансово-господарських операцій у всіх ланках економіки. Аудитор не тільки оцінює достовірність фінансової звітності підприємства, законність здійснених господарських операцій, а й допомагає виявити допущені помилки, виправити їх, а також рекомендує побудова такої системи обліку, яка дозволить надалі максимально уникати помилок. В умовах ринку інформація про фінансовий стан і результати діяльності економічних суб'єктів є предметом уваги різних користувачів. Підприємства, кредитні установи, біржі вступають в договірні відносини по використанню майна, грошових коштів, здійснення інвестицій. Всі учасники угод зацікавлені в тому, щоб отримувати і використовувати достовірну інформацію про своїх партнерів для прийняття обгрунтованих рішень. Інтереси користувачів фінансової інформації не завжди збігаються, і тому існує об'єктивна потреба в незалежній її оцінкою аудиторами - спеціалістами, які мають відповідну підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання таких послуг. Розглядаючи проблеми аудиту обліку праці та заробітної плати, можна помітити, що одне тільки визначення розміру заробітної плати може викликати значні труднощі у всіх учасників трудових взаємин. Для більшості людей заробітна плата є основним джерелом доходів і часто саме вона є тією причиною, яка змушує робітника на його робоче місце. Тому важливо не тільки правильно організувати облік праці і заробітної плати на підприємстві, але й здійснювати контроль за цією областю бухгалтерського обліку.

Мета даної курсової роботи - вивчити методику аудиту з обліку праці і заробітної плати та розробити рекомендації з удосконалення обліку і контролю праці та заробітної плати.

Основними завданнями курсової роботи є:

1. визначити мету, завдання, об'єкти аудиту розрахунків по заробітній платі та джерела аудиторських доказів;

2. розкрити методику аудиту наявності та руху особового складу, використання робочого часу і виробітку;

3. розглянути методику аудиту розрахунків по заробітній платі;

4. викласти методику перевірки утримань і відрахувань із заробітної плати;

5. перерахувати основні типові порушення, які можуть бути виявлені в ході аудиторської перевірки.

1 Мета, завдання та джерела аудиторської перевірки

Аудит являє собою перевірку стану бухгалтерського обліку і внутрішньогосподарського контролю, відповідності фінансово-господарських операцій законодавству, достовірності звітності, а також консультаційні, експертні та інші послуги, надавані аудиторами підприємствам та організаціям. Згідно з Федеральним законом від 30.12.2008 р. № 307-ФЗ «Про аудиторську діяльність» метою аудиту є висловлення думки про достовірність фінансової (бухгалтерської) звітності аудіруемих осіб і відповідності порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству Російської Федерації. Під достовірністю розуміється ступінь точності даних (фінансової) бухгалтерської звітності, яка дозволяє користувачеві цієї звітності на підставі її даних робити правильні висновки про результати господарської діяльності, фінансовому та майновому положенні аудіруемих осіб і приймати базуються на цих висновках обгрунтовані рішення.

Метою аудиту розрахунків з персоналом з оплати праці є вираз аудитором думки про достовірність, а також веденні бухгалтерського обліку в галузі праці та заробітної плати відповідно до порядку встановленим законодавством Російської Федерації.

Основними завданнями аудиту розрахунків з персоналом з оплати праці є:

1. підтвердження достовірності вироблених нарахувань і виплат працівникам за всі підставах і відображення їх в обліку;

2. встановлення законності та повноти утримань із заробітної плати та з інших виплат співробітникам на користь підприємства, бюджету, Пенсійного фонду, інших юридичних і фізичних осіб;

3. перевірка організації аналітичного обліку розрахунків з персоналом та взаємозв'язку аналітичного та синтетичного обліку;

4. перевірка дотримання організацією податкового законодавства по операціях, пов'язаних з розрахунками з оплати праці;

5. перевірка дотримання організацією законодавства за розрахунками з позабюджетними фондами, із соціального страхування та забезпечення;

6. оцінка заходів, що вживаються адміністрацією щодо своєчасного стягненню заборгованості з працівників (за підзвітними сумами, за фактами нестач і псування цінностей, поверненню позичок та ін);

7. перевірка розрахунків по депонованої заробітної плати.

Джерелами інформації для перевірки розрахунків з персоналом з оплати праці служать документи щодо зарахування, звільнення і переведення працівників організації, первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та звітність. В якості первинних документів переважно використовуються уніфіковані форми первинної документації. По обліку особистого складу використовуються: штатний розклад, контракти, договори цивільно-правового характеру (підряду, возмездного надання послуг та інші форми трудового договору), договори на видачу позик, продаж товарів у кредит та ін Також до первинної документації відносять: наказ (розпорядження ) про прийом на роботу (ф. № Т-1), особова картка (ф. № Т-2), облікова картка наукового працівника (ф. № Т-4), наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу (ф. № Т-5), наказ (розпорядження) про надання відпустки (ф. № Т-6), наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту) (ф. № Т-8). По обліку використання робочого часу та розрахунків з персоналом з оплати праці застосовуються: табель обліку використання робочого часу з розрахунком зарплати і без розрахунку (ф. № Т-12, 13), розрахунково-платіжна відомість (ф. № Т-49), розрахункова відомість (ф. № Т-51), платіжна відомість (ф. № Т-53) особовий рахунок (ф. № Т-54), листки тимчасової непрацездатності, шляхові листи, податкові картки працівників, авансові звіти з прикладеними до них первинними документами , виконавчі листи. Крім того, застосовуються первинні документи з обліку виробітку та відрядної заробітної плати: наряди, рапорти, маршрутні листи. До регістрам, які підлягають перевірці, ставляться зведені відомості розподілу заробітної плати (за видами витрат та інших), регістри за рахунком 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» в частині розрахунків за виконавчими листами та депонованої заробітної плати, журнали-ордери по рахунках 68, 69, 70, 71, 73, 76, 84 та ін (при журнально-ордерній формі обліку), Головна книга, баланс (ф. № 1).

Приступаючи до перевірки розрахунків з персоналом з оплати праці, аудитор повинен з'ясувати, які форми і системи оплати праці застосовуються на підприємстві; чи є внутрішнє положення про оплату праці працівників та колективний трудовий договір; списковий і середньосписковий склад працівників; як організовані облік розрахунків з оплати праці (склад і кваліфікація бухгалтерів, забезпеченість нормативними матеріалами, хто здійснює контроль за їх роботою, комп'ютеризований чи дана ділянка обліку); обмежений чи склад співробітників, які отримують готівку на господарські та інші витрати; чи здійснюється на підприємстві видача позик, продаж товарів у кредит, як оформляються ці операції.

2 Аудит наявності та руху особового складу, використання робочого часу і виробітку

На етапі планування необхідно визначити стратегію і тактику аудиту, терміни його проведення; розробити загальний план і програму аудиту (Додатки). Планування полягає у розробці загального плану аудиту із зазначенням очікуваного обсягу, графіків, термінів проведення аудиту, виконавців, а також у розробці аудиторської програми, яка визначає обсяг, види і послідовність здійснення аудиторських процедур і включає робочу документацію аудитора.

При проведенні аудиту операцій з дотримання трудового законодавства та розрахунків з оплати праці аудитор використовує такі аудиторські процедури по суті для отримання аудиторських доказів:

• перевірка арифметичних розрахунків клієнта (перерахування);

• перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій (підтвердження);

• усне опитування персоналу, керівництва аудируемого особи і незалежної (третьої) сторони;

• перевірка документів, спостереження, аналітичні процедури.

На першому етапі аудиторської перевірки, аудитор повинен перевірити, як ведеться облік особового складу і використання робочого часу співробітників, організацію і документальне оформлення обліку вироблення. Прийом на роботу оформляється наказом (розпорядженням) адміністрації організації, який оголошується працівникові під розписку. Наказ видається на підставі письмового трудового договору (контракту). Згідно ТК РФ основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Облік чисельності в організаціях ведеться в особових картках. Особова картка заповнюється в одному примірнику на підставі відповідних документів: паспорта, військового квитка, трудової книжки, диплома про закінчення навчального закладу. На керівних працівників та ІТП (інженерно-технічні працівники) заповнюється особистий листок з обліку кадрів. Облік особистого складу ведеться у відділі кадрів організації з використанням таких первинних облікових документів: накази (розпорядження) про прийом на роботу, про переведення на іншу роботу, про надання відпустки, про припинення дії трудового договору. Кожному працівнику привласнюється табельний номер, за яким він значиться в табелі обліку робочого часу і у всіх документах на зарплату. У кожній організації встановлено певний трудовий режим. Контроль за його дотриманням ведеться за допомогою табельного обліку. Він передбачає спостереження за приходом і відходом з роботи, з'ясування причин запізнень і неявок, отримання даних про фактично відпрацьований час. Табель є іменний список бригади, зміни, цеху, відділу, де вказується табельний номер працівників, прізвище, ім'я, по батькові, кількість відпрацьованих годин, в тому числі нічних, вихідні дні, неявки на роботу через хворобу, у зв'язку з відрядженням, відпусткою і т.д. Облік явок і використання робочого часу здійснюється методом суцільної реєстрації або за відхиленнями, тобто відміток тільки неявок, запізнень, понаднормових годин, прогулів. Після закінчення місяця табель закривається, тобто в ньому підраховується по кожному працюючому: кількість днів явок на роботу, неявок з причин, нічні, переробка. Табель складається в одному примірнику. Документ підписується і здається в бухгалтерію. У бухгалтерії складаються зведені дані про відпрацьований час, і нараховується заробітна плата. Для нарахування зарплати бухгалтерія відкриває особові рахунки на кожного працівника, в тому числі і сумісників, крім осіб, які працюють за договором підряду. На основі особових рахунків заповнюється розрахунково-платіжна відомість. Особові рахунки відкриваються на рік з розбивкою по місяцях, де вказується кожний вид нарахувань і утримань. Аудитор перевіряє правильність складання, оформлення і розрахунків у розрахункових та платіжних відомостях, в особових рахунках працівників, а також правильність заповнення табелів обліку використання робочого часу. Крім цього, аудитор перевіряє наявність усіх необхідних наказів (розпоряджень), пов'язаних з урахуванням особового складу. Особлива увага звертається на правильність заповнення документів, тобто наявність всіх реквізитів, підписів відповідальних осіб, відсутність підчисток і не обумовлених виправлень, і на відповідність вимогам нормативних документів. На цьому етапі здійснюється також перевірка організації обліку і контролю виробітку. Облік виконання робіт і вироблення продукції здійснюють майстри, начальники ділянок та інші працівники, на яких покладено ці обов'язки. Основними первинними документами з обліку виробітку є: наряди на відрядні роботи, наряди-завдання, маршрутні листи, рапорти про вироблення, листки на доплату, акти про шлюб, список осіб, які працюють понаднормово, листки про простої. У них заздалегідь наводяться дані про встановлені норми часу, обсяги робіт, розцінки. Виписані рапорти про вироблення і наряди реєструються в реєстрі нарядів, нумеруються по порядку і видаються працівникам і бригадирам під розписку в реєстрі. Після закінчення завдання або місяця майстер виробляє приймання продукції, її якості і закриває наряд. Нормувальники перевіряють правильність норм і розцінок, після цього вбрання підписуються начальником цеху. З відділу праці та заробітної плати наряди і рапорти разом з табелями-розрахунками передаються в бухгалтерію у встановлені терміни. Аудитор перевіряє оформлення первинних документів (нарядів, рапортів, маршрутних листів тощо), правильність застосування та норм розцінок, наявність підписів посадових осіб, заповнення відповідних реквізитів, звертає увагу на наявні виправлення [1].

3 Аудит розрахунків по заробітній платі

На другому етапі аудиторської перевірки аудитор визначає основні категорії працюючих, види нарахування і порядок їх оформлення. Перевірка починається з того, що аудитор звіряє сальдо по рахунку 70, відбите в журналі-ордері (обороти по кредиту цього рахунку - нарахування заробітної плати перевіряють за даними журналів-ордерів № 10 і 10 / 1, а дебетові дані за рахунком 70 - видача заробітної плати, утримання та ін - за даними журналів-ордерів № 1 «Каса» і № 2 «Розрахунковий рахунок») з даними Головної книги і бухгалтерського балансу. Якщо встановлені розбіжності, то з'ясовуються причини і даються рекомендації. Підтвердження достовірності зроблених нарахувань здійснюється вибірково. В обсяг вибірки включаються різні категорії працюючих або звільнених (керівники, фахівці, робітники, службовці та ін), різні часові періоди (зазвичай за один місяць кожного кварталу) та основні види нарахувань (питома вага в структурі нарахованої заробітної плати повинен перевищувати 5%) . Якщо облікова інформація обробляється вручну, то аудитор за даними розрахункових відомостей підтверджує достовірність проведених розрахунків і використовуваних у розрахунках показників. При цьому вивчаються первинні документи, які є підставою для нарахування заробітної плати. Особлива увага звертається на правильність їх заповнення, відповідність вимогам нормативних документів з нарахування і виплати заробітної плати. При перевірці первинних документів встановлюється наявність підписів посадових осіб, відповідальних за облік виконаних робіт, правильність заповнення всіх реквізитів, чи немає в документах підчисток, необумовлених виправлень. Аналізуючи наряди на відрядну роботу за датами їх видачі, зіставляючи прізвища робітників у нарядах і табелях обліку робочого часу з даними обліку особового складу, аудитор визначає, чи немає випадків включення в них вигаданих осіб, повторного нарахування сум за раніше оплаченим первинним документам. Методом арифметичного контролю визначаються неточності в підрахунках у первинних документах або розрахункових відомостях. Як відомо, розрізняють основну і додаткову оплату праці. До основної ставиться оплата, нарахована працівникам за відпрацьований час, кількість і якість виконаних робіт: оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками, окладами, премії відрядникам і повременщикам, доплати у зв'язку з відхиленнями від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за понаднормові роботи, за бригадирство, оплата простоїв не з вини робітників і т.п. До додаткової заробітної плати відносяться виплати за невідпрацьований час, передбачені законодавством по праці: оплата чергових відпусток, перерв у роботі матерів, що годують, пільгових годин підлітків, за час виконання державних і громадських обов'язків, вихідної допомоги при звільненні та ін При перевірці нарахування заробітної плати аудитору необхідно знати, що основними формами оплати праці є погодинна, відрядна і акордна. Перші дві форми оплати праці мають свої системи: проста погодинна, погодинно-преміальна; пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, побічно-відрядна. При почасових формах оплату виконують певну кількість відпрацьованого часу незалежно від кількості виконаних робіт. У цьому разі заробіток робітників визначають множенням годинної або денної тарифної ставки його розряду на кількість відпрацьованих ним годин або днів. При використанні почасово преміальної системи оплати праці від суми заробітку за тарифом додають премію в певному відсотку до тарифної ставки або іншому вимірнику. Первинними документами з обліку праці працівників при погодинній оплаті праці є табелі [2].

При прямій відрядній системі оплата праці робітників здійснюється за число одиниць виготовленої ними продукції і виконаних робіт з твердих відрядних розцінок, встановлених з урахуванням необхідної кваліфікації. Відрядно-преміальна система оплати праці робочих передбачає преміювання за перевиконання норм вироблення і досягнення певних якісних показників (відсутність шлюбу). При відрядно-прогресивній системі оплата підвищується за вироблення понад норму. При побічно-відрядній системі оплата праці наладчиків, комплектувальників, помічників майстрів та інших робітників здійснюється у відсотках до заробітку основних робітників дільниці, що обслуговується.

Акордна форма оплати праці передбачає визначення сукупного заробітку за виконання певних стадій роботи або виробництво певного обсягу продукції. Розрахунок заробітку при відрядній формі оплати праці здійснюється за документами про вироблення [3].

Для правильного нарахування оплати праці робітникам велике значення має облік відхилень від нормальних умов праці, які оплачуються додатково до діючих розцінок на відрядну роботу. Доплати оформляють такими документами:

• додаткові операції, не передбачені технологією виробництва, - нарядом на відрядну роботу, який звичайно містить будь-якої відмітний знак (наприклад, яскрава риса по діагоналі);

• відхилення від нормальних умов роботи - листком на доплату, який виписують на бригаду або окремого робітника. У ньому вказують номер основного документа (наряду, відомості та інших), до якого провадиться доплата, зміст додаткової операції, причину, працівника, що одержує доплату і розцінку.

Таким чином, аудитор перевіряє наявність вищезазначених документів та виробляє аудит доплат, розміри та умови виплати яких, підприємства встановлюють самостійно і фіксують в колективному договорі. При цьому розміри доплат не можуть бути нижчими за встановлені законодавством.

Простої не з вини робітника підтверджується листком про простої з зазначенням причин і винуватців простою, його тривалості, тарифної ставки робітника, розміру оплати і суми. Згідно зі ст. 157 ТК РФ, час простою не з вини робітника оплачується в розмірі не нижче 2 / 3 тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду. Час простою з вини працівника не оплачується. На виявлений брак продукції повинен бути складений акт, в якому відображаються витрати на брак і сума втрат. Браком у виробництві вважаються вироби, деталі та вузли, що не відповідають вимогам стандартів або технічним умовам, які не можуть бути використані за прямим призначенням. На підставі ст. 156 ТК РФ брак не з вини працівника оплачується нарівні з придатними виробами, але не нижче 2 / 3 тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду. Частковий брак з вини працівника оплачується за зниженими розцінками залежно від ступеня придатності продукції. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає [4].

Доплата за роботу в нічний час здійснюється на підставі табеля обліку робочого часу з підсумковим кількістю за місяць і регулюється ст. 96 і 154 ТК РФ. Нічним вважається час з 22 години до 6 ранку (тривалість роботи (зміни) у нічний час скорочується на одну годину). Оплата такого часу проводиться:

• робочим повременщикам - не нижче 7 / 6 денного години при 7-годинному робочому дні і не нижче 6 / 5 - при 6-годинному робочому дні;

• робочим відрядникам - понад відрядній заробітної плати доплата за кожну годину проводиться не нижче 1 / 6 або 1 / 5 тарифної ставки робітника.

Доплата за роботу в надурочний час також підтверджується даними табеля. Згідно ст.152 ТК РФ понаднормова робота оплачується за перші дві години не менш ніж у полуторному розмірі, а за наступні години - не менш ніж у подвійному. Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік (ст. 99 ТК РФ). За бажанням працівника понаднормова робота замість підвищеної оплати може компенсуватися наданням додаткового часу відпочинку, але не менше часу, відпрацьованого понаднормово.

Оплата роботи у святкові дні повинна підтверджуватися наказом на роботу в святкові дні і табелем обліку робочого часу. Робота у вихідний і неробочий святковий день оплачується не менш ніж у подвійному розмірі (ст. 153 ТК РФ):

• відрядникам - не менше ніж за подвійними відрядними розцінками;

• працівникам, праця яких оплачується за денним і годинниковим ставками, - у розмірі не менш подвійної денної або годинної ставки;

• працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі не менше одинарної денної або годинної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний і неробочий святковий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

За бажанням працівника, який працював у вихідний або святковий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. У цьому випадку робота в неробочий святковий день оплачується в одинарному розмірі, а день відпочинку оплаті не підлягає [5].

Згідно зі ст. 114 ТК РФ штатним працівникам щорічно надаються чергові відпустки. Право на використання відпустки за перший рік роботи виникає у працівника після закінчення шести місяців його безперервної роботи в даній організації. За угодою сторін оплачувану відпустку працівникові може бути наданий і до закінчення шести місяців. Наступні чергові відпустки - за графіком, затвердженим адміністрацією підприємства. Підставою для розрахунку суми відпускних є наказ, в якому вказується, кому надається відпустка, з якого числа, тривалість відпустки. Мінімальна тривалість відпустки - 28 календарних днів. При перевірці даного об'єкту аудиту необхідно проконтролювати правильність обчислення відпускного допомоги. Розрахунок оплати за відпустку проводиться виходячи із середньої заробітної плати та кількості днів наданого відпустки. Середній денний заробіток для оплати відпусток, що надаються в календарних днях, і виплати компенсації за невикористані відпустки обчислюється шляхом ділення суми заробітної плати, фактично нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців), на 12 і на середньомісячне число календарних днів (29,4). Якщо один або кілька місяців розрахункового періоду відпрацьовані не повністю або з нього виключалося час, а також нараховані за цей час суми, коли:

• за працівником зберігався середній заробіток відповідно до законодавства РФ, за винятком перерв для годування дитини;

• працівник отримував допомогу з тимчасової непрацездатності або допомога по вагітності та пологах;

• працівник не працював у зв'язку з простоєм з вини роботодавця або з причин, не залежних від роботодавця і працівника;

• працівник участі у страйку, але у зв'язку з цим страйком не мав можливості виконувати свою роботу;

• працівникові надавалися додаткові оплачувані вихідні дні для догляду за дітьми-інвалідами та інвалідами з дитинства;

• з інших причин, передбачених законодавством РФ,

то середній денний заробіток обчислюється шляхом ділення суми фактично нарахованої заробітної плати за розрахунковий період на суму середньомісячного числа календарних днів (29,4), помноженого на кількість повних календарних місяців, і кількість календарних днів у неповних календарних місяцях. Сума відпускних визначається множенням середнього денного заробітку на кількість днів відпустки. Необхідно відзначити, що заміна відпустки компенсацією за нього не допускається. Лише частина відпустки, що перевищує 28 календарних днів, за письмовою заявою працівника може бути замінена грошовою компенсацією (ст. 126 ТК РФ). Якщо працівник звільняється або переводиться на інше підприємство і не використав чергову відпустку, то йому нараховується компенсація (ст. 127 ТК РФ). Крім того, за сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові за його письмовою заявою може бути надана відпустка без збереження заробітної плати, тривалість якого визначається за угодою між працівником і роботодавцем і регламентується ст. 128 ТК РФ. Аудитор перевіряє правильність розрахунку середнього денного заробітку, суми відпускних, а також правильність надання відпусток працівникам відповідно до графіка відпусток [7].

Далі аудитор приступає до перевірки посібників з тимчасової непрацездатності. Ці посібники виплачують робітникам і службовцям за рахунок відрахувань на соціальне страхування. Підставою для виплати допомоги є лікарняні листки (листки тимчасової непрацездатності), видані лікувальними установами. Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від страхового стажу роботи співробітника і середнього заробітку:

при безперервному стажі роботи до 5 років - 60% заробітку;

від 5 до 8 років - 80% заробітку;

більше 8 років - 100% заробітку.

Незалежно від стажу роботи допомога видається у розмірі 100% внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання; особам, які мають на своєму утриманні трьох і більше дітей, які не досягли 16 років; по вагітності та пологах та в інших випадках. Допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачуються за перші два дні хвороби - за рахунок роботодавця, починаючи з третього дня - за рахунок коштів ФСС РФ. Допомоги обчислюються виходячи із середнього заробітку за 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому людина захворіла. При перевірці правильності розрахунку середнього заробітку аудитор повинен пам'ятати, що в його суму включаються всі види оплат, крім оплати за роботу, виконану в надурочний час, у святкові дні, за сумісництвом, за невідпрацьований час, премії, що не входять до фонду оплати праці, і інших виплат, які мають одноразовий характер. Розміри допомоги по тимчасовій непрацездатності та умови їх виплати встановлюються Федеральним законом від 29 грудня 2006 року № 255-ФЗ «Про забезпечення допомога з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах громадян, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню». В даний час максимальний розмір допомоги за повний календарний місяць не може перевищувати 18720 крб. Відповідно до закону № 255-ФЗ (ред. від 24.07.2009) з 1 січня 2010 року при розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності, по вагітності та пологах та по догляду за дитиною потрібно враховувати їх граничні розміри, які залежать від граничної величини бази для нарахування страхових внесків до ФСС РФ. У 2010 році база складе 415000 крб., Надалі ця сума буде щорічно індексуватися. Аудитор повинен перевірити правильність розрахунку допомоги по непрацездатності, тобто чи правильно визначено розрахунковий період в календарних місяцях, розмір середнього денного заробітку виходячи з фактичного заробітку, розмір середнього денного заробітку виходячи з граничної величини бази для нарахування страхових внесків, розмір денної допомоги виходячи зі страхового стажу працівника і сума самого допомоги по непрацездатності, що дорівнює добутку суми денної допомоги і кількості календарних днів непрацездатності [9].

Крім цього, аудитор повинен перевірити правильність розрахунків по депонованої заробітної плати. Згідно з Порядком ведення касових операцій у РФ (затверджений рішенням Ради Директорів ЦБР 22 вересня 1993 № 40) на виплату заробітної плати в касі підприємства відводиться три дні, а в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них місцевостях - п'ять днів. У тому випадку, якщо працівник не отримав належну йому заробітну плату в установленому порядку, її слід депонувати. Депонування - це передача грошових коштів або цінних паперів на зберігання в банк, депозитарій або інше аналогічне установа. Касир в платіжній або розрахунково-платіжної відомості проти прізвища осіб, які не отримали заробітну плату в графі «Підпис в отриманні» робить відмітку «Депоновано». Гроші здаються в банк і зараховуються на розрахунковий рахунок організації. З банку їх отримують при зверненні працівника до бухгалтерії. Працівник має право на отримання депонованої заробітної плати протягом 3 років. Після закінчення цього терміну незатребувані суми приєднуються до прибутку в якості інших доходів. У бухгалтерії облік розрахунків з депонентами ведуть у книзі обліку депонованої заробітної плати. У ній для кожного депонента відводиться окремий рядок, в якій вказують прізвище, ім'я, по батькові та депоновану суму, відзначається її видача (дата і сума). У книзі щомісячно підраховується загальна депонована сума і сума видана, виводиться залишок. Видача депонованих сум оформляється видатковим касовим ордером. Для обліку депонованих сум призначений рахунок 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок 4 «Розрахунки по депонованим сумам» [10].

На закінчення аудитор перевіряє правильність складання бухгалтерських записів. Синтетичний облік по нарахуванню заробітної плати ведеться по кредиту рахунку 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці». Тому при нарахуванні заробітної плати та інших виплат аудитору спочатку необхідно визначити їх джерела, а потім перевірити бухгалтерські записи. Виділяють такі джерела:

1. За рахунок віднесення зарплати на собівартість продукції або реалізації товарів, робіт, послуг, в цьому випадку, дебетуються рахунки: 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 29 «Обслуговуючі виробництва і господарства », 44« Витрати на продаж »і кредитується рахунок 70;

2. Нарахування оплати праці по операціях, пов'язаних з заготовлением і придбанням виробничих запасів, здійсненням капітальних вкладень, ліквідацією основних засобів відображають за дебетом рахунків 08 «Вкладення у необоротні активи», 10 «Матеріали», 11 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей »і кредитом рахунку 70;

3. За рахунок власних коштів підприємства. Нараховані суми премій, матеріальної допомоги, допомоги, виплати соціального характеру, що проводяться за рахунок власних коштів відображають за дебетом рахунка 91 «Інші доходи і витрати» і кредиту рахунку 70. Нарахування доходів від участі в капіталі організації оформляють записом: дебет рахунку 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» і кредит рахунку 70.

Нарахування відпустки оформляється наступними проводками: дебетуються рахунки 20, 23, 25, 26, а кредитується рахунок 70. Якщо організація створює резерв на майбутні відпустки, то спочатку створюється резерв проводкою: дебет рахунків 20, 23, 25, 26, кредит рахунку 96 «Резерви майбутніх витрат», а потім нараховані суми відпускних рівномірно списують на зменшення створеного резерву наступною проводкою: дебет рахунку 96 , кредит 70 рахунку. Нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності оформляють такими бухгалтерськими записами: дебет рахунків 20, 23, 25, 26, 44, кредит рахунка 70 - за перші два дні хвороби за рахунок коштів підприємства і дебет рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення» і кредит рахунку 70 - починаючи з третього дня хвороби за рахунок коштів ФСС РФ. Депонування заробітної плати відображають за дебетом рахунка 70, кредитом рахунка 76.4.

4 Аудит утримань і відрахувань із заробітної плати

На третьому етапі аудиторської перевірки, аудитор перевіряє законність і повноту утримань із заробітної плати та з інших виплат, правильність застосування податкових відрахувань, дотримання законодавства при розрахунках з позабюджетними фондами, із соціального страхування та забезпечення. З нарахованої працівникам організації заробітної плати, оплати праці за трудовими угодами, договорами підряду та за сумісництвом виробляють різні утримання, які можна розділити на три групи:

1) обов'язкові утримання:

- Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО);

- За виконавчими документами;

2) утримання з ініціативи роботодавця:

- Для відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок заробітної плати;

- Для погашення невитраченого і своєчасно неповерненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення в іншу місцевість, а також при видачі коштів під звіт на господарські потреби;

- Для повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок, а також сум, зайво виплачених працівникові, відповідно до ст.155 і 157 ТК РФ;

- При звільненні працівника до закінчення робочого року, в рахунок якого він одержав щорічну оплачувану відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки;

- Для відшкодування шкоди, заподіяної з вини працівника підприємству (ст.238 ТК РФ);

3) утримання, вироблені за погодженням між працівником і роботодавцем:

- Аліментів за письмовою заявою працівника;

- Сум в погашення позик, кредитів, виданих працівнику;

- Профспілкових внесків;

- На благодійні цілі.

Загальний розмір всіх утримань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 20%, у випадках, передбачених ФЗ, а також при утриманні за кількома виконавчими - 50% заробітної плати, належної працівнику (ст.138 ТК РФ). При утриманні з заробітної плати при відбуванні виправних робіт, стягнення аліментів на дітей, відшкодування шкоди здоров'ю іншої особи та ін розмір утримань із заробітної плати не може перевищувати 70%. Перевірка правильності утримань із заробітної плати здійснюється аудитором вибірково.

Основним видом утримання, яким при перевірці приділяється головна увага, є податок на доходи фізичних осіб. Цей податок регулюється главою 23 НК РФ. Приступаючи до перевірки правильності утримання ПДФО, аудитору спочатку необхідно виявити суми, які підлягають оподаткуванню цим податком. Платниками ПДФО є фізичні особи, які отримали прибутки. Доходами визнаються заробітна плата, дивіденди, відсотки, орендна плата. Фізичні особи діляться на резидентів - перебувають на території РФ не менше 183-х календарних днів і нерезидентів - інші. Резидент зобов'язаний сплачувати податок на доходи незалежно від місця їх отримання (ст.209 НК РФ). Нерезиденти повинні платити ПДФО тільки з доходів, отриманих на території РФ. Обов'язок зі сплати ПДФО покладено ст.226 НК РФ на роботодавців (податкових агентів). Податкові агенти зобов'язані утримувати податок з усіх видів доходів фізичних осіб, крім наступних:

- Доходи, що не підлягають оподаткуванню за ст.217 НК РФ (державні допомоги (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності) і пенсії, аліменти, гранти, стипендії тощо);

- Доходи, отримані індивідуальними підприємцями, які сплачують ПДФО самостійно відповідно до ст.227 НК РФ;

- Виграші в лотерею, на тоталізаторах (фізичні особи самостійно сплачують податок з суми виграшу) [11].

Крім того, самостійно фізичні особи сплачують ПДФО у разі отримання наступних доходів: за договорами цивільно-правового характеру, найму або оренди з іншими фізичними особами, доходи за межами РФ (тільки для резидентів), доходи від податкового агента без утримання їм ПДФО.

При визначенні розміру оподатковуваної бази платник податків має право на наступні податкові відрахування: стандартні (ст.218 НК РФ), соціальні (ст.219 НК РФ), майнові (ст.220 НК РФ) і професійні (ст.221 НК РФ) податкові відрахування . Найбільш поширеною групою відрахувань є стандартні відрахування, оскільки їх виробляють безпосередньо самі організації, в той час як право на інші групи відрахувань платники податків, як правило, підтверджують самостійно. Стандартні податкові відрахування включають: відрахування в розмірі 3000 руб. - Інвалідам ВВВ, інвалідам, які перенесли променеву хворобу; 500 руб. - Інваліди I, II групи, афганці, чорнобильці, 400 руб. - Всім іншим співробітникам, поки їх сукупний дохід не досяг 40000 руб.; 1000 руб. - На кожну дитину у віці до 18 років, якщо навчається на денному відділенні, то до 24 років, поки сукупний дохід не досягне 280000 крб. На отримання соціальних податкових відрахувань платник податків має право в сумі доходів, що перераховуються ним на благодійні цілі у вигляді грошової допомоги організаціям науки, культури, освіти, охорони здоров'я; в сумі, сплаченої платником податку за своє навчання в освітніх установах; за послуги з лікування, надані йому медичними установами РФ, а також послуги з лікування подружжя, батьків, дітей. Право на одержання майнових податкових відрахувань має платник податків у сумах, отриманих ним від продажу житлових будинків, квартир, садових або земельних ділянок; в сумі, витраченої платником податків на нове будівництво або придбання на території РФ житлового будинку, квартири. Право на отримання професійних податкових вирахувань мають платники податків - фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, приватні нотаріуси, адвокати; платники податків, які отримують доходи від виконання робіт (надання послуг) за договорами цивільно-правового характеру і авторські винагороди чи винагороди за створення, виконання та використання творів науки, літератури, мистецтва. Аудитор повинен перевірити чи має право платник податків на отримання податкових відрахувань.

Після перевірки обчислення податкової бази аудитор перевіряє правильність застосування податкових ставок. Ст.224 НК РФ передбачає чотири види ставок ПДФО - 13, 30, 35 і 9%. Для доходів, оподатковуваних 13%, податкова база визначається як грошове вираження таких доходів, зменшених на суму податкових вирахувань (стандартних, соціальних, майнових і професійних). Також ставка 13% застосовується до наступних доходами: доходи у вигляді матеріальної вигоди, доходи, отримані за договорами страхування та договорами недержавного пенсійного забезпечення (у разі роблять свої внески організацією). Податкова ставка 35% встановлюється для наступних доходів: виграші в лотерею, виграші та призи у конкурсах в частині перевищення 2000 руб. протягом податкового періоду, страхові виплати за договорами добровільного страхування на термін менше 5-ти років в частині перевищення сум внесків, процентні доходи по внесках в банках в частині перевищення суми та ін Згідно ст.224 НК РФ податкова ставка 30% встановлюється для доходів , одержуваних нерезидентами. Ст.217 НК РФ встановлює податкову ставку в розмірі 9% для доходів від пайової участі в діяльності організацій, отриманих у вигляді дивідендів. Для розрахунку ПДФО використовують розрахунково-платіжну або розрахункову відомість. Також інформацію про утримання та відрахування працівників відображаються в особовому рахунку. Аудитор перевіряє правильність заповнення цих документів і розрахунків сум утриманих із заробітної плати.

Іншим видом утримань є утримання за виконавчими листами. За виконавчими листами судів проводяться утримання аліментів (штрафів). Вони можуть утримуватися і за заявою працівника. Тут аудитору необхідно перевірити наявність отриманих виконавчих листів, їх реєстрації в спеціальному журналі. Крім того, необхідно перевірити правильне обчислення сум аліментів і відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку. Розмір аліментів на неповнолітніх дітей встановлюється в наступному розмірі: на 1 дитину - 1 / 4, на 2 дітей - 1 / 3, на 3 дітей і більше - 1 / 2 заробітку (доходу) за вирахуванням податку на доходи. Причому аудитору необхідно знати, що утримання аліментів відбувається з усіх видів доходу як за основною, так і за сумісною роботі, з усіх видів доплат, з оплати за час відпустки, з допомоги з тимчасової непрацездатності, з винагороди за загальні річні підсумки роботи. Винятком є суми разових одноразових премій, компенсаційних виплат за роботу у шкідливих умовах, не мають постійний характер, разової матеріальної допомоги. Утримані із заробітної плати аліменти повинні бути в триденний термін з дня видачі зарплати видано стягувачеві з каси або переведені поштою. Тут аудитор перевіряє правильність розрахунку і стягнення аліментів.

Найбільш поширений вид утримання - це утримання за заподіяний матеріальний збиток. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду, заподіяну організації, передбачається ТК РФ, а саме главою 39 «Матеріальна відповідальність працівника». Існують повна та часткова матеріальна відповідальність. Повна матеріальна відповідальність, виникає при укладенні договору про повну матеріальну відповідальність між організацією та працівником, який відповідає за збереження майна. При такій формі відповідальності працівник зобов'язаний відшкодувати пряму дійсну шкоду в повному розмірі. Договір укладають у двох примірниках: один зберігається в організації, інший - у працівника. Часткову матеріальну відповідальність несуть працівники за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів, інструментів, якщо шкода заподіяна в ході трудового процесу. Ця відповідальність не може перевищувати середнього місячного заробітку винного працівника на день виявлення шкоди. Якщо працівник не згоден добровільно відшкодувати заподіяну роботодавцеві збиток, а сума заподіяної шкоди, що підлягає стягненню з працівника, перевищує його середньомісячний заробіток, то стягнення здійснюється в судовому порядку. Аудитор перевіряє, чи укладені договори з працівниками про повну матеріальну відповідальність. [14]

Крім цього, виділяють і інші види утримань: утримання із заробітної плати, вироблені роботодавцем; утримання підзвітних сум; утримання за договорами позики. Трудове законодавство надає право роботодавцю робити утримання із заробітної плати працівника, тільки у випадках передбачених законодавством:

• відшкодування невідпрацьованого авансу, виданого працівнику в рахунок зарплати;

• погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого в зв'язку зі службовим відрядженням або переведенням на іншу роботу в іншу місцевість;

• повернення сум, зайво виплачених працівнику внаслідок лічильних помилок;

• при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав щорічну оплачувану відпустку, за невідпрацьовані дні відпустки.

Заробітна плата, зайво виплачена працівникові, не може бути з нього стягнена, за винятком випадків:

1. лічильної помилки;

2. якщо органом по розгляду індивідуальних трудових спорів визнана вина працівника у невиконанні норм праці або просте;

3. якщо заробітна плата була зайво виплачена працівнику у зв'язку з його неправомірними діями, встановленими судом.

Необхідність робити утримання підзвітних сум із зарплати працівника може виникнути в тому випадку, коли працівником не був своєчасно поданий авансовий звіт і не повернуто виданий аванс на відрядження або на придбання матеріальних цінностей. У такій ситуації роботодавець вправі утримати авансовану підзвітну суму з заробітної плати працівника. За загальним правилом, для здійснення утримання необхідно дотримуватися двох умов:

1. наказ про утримання підзвітної суми повинен бути складений не пізніше місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу;

2. необхідна письмова згода працівника на утримання підзвітної суми.

У тому випадку, коли і якщо зазначені умови дотримані, виписується прибутковий касовий ордер на суму або частину суми неповерненого авансу, за яким і стягується (перебуває) підзвітна сума. Ситуація з утриманням з зарплати працівника грошових коштів за договорами позики багато в чому схожа з утриманнями за виконавчими листами. У будь-якому випадку, договір позики є цивільно-правовим договором, та стягнення грошових коштів по ньому здійснюється у четверту чергу. Багато чого залежить від того, хто саме надав працівникові кредит і на яких умовах. Можлива ситуація, при якій організація перерахувала працівнику за договором безпроцентної позики грошові кошти на придбання житла. У цьому випадку в цивільно-правовому договорі може бути прямо передбачена можливість щомісячного утримання певної фіксованої суми із заробітної плати працівника в рахунок погашення заборгованості. Таке утримання буде абсолютно обгрунтованим, оскільки, з одного боку воно передбачене цивільно-правовим договором, а з іншого боку є згода працівника на це утримання. У тому випадку, якщо позика узятий у сторонній організації, наприклад, в банку, утримання із зарплати можуть здійснюватися тільки на підставі виконавчого документа, оформленого уповноваженим на те органом [15].

Також аудитор повинен перевірити правильність розрахунків по ЕСН (єдиного соціального податку). З 1 січня 2001р. главою 24 НК РФ встановлено єдиний соціальний податок (ЄСП), який призначений для мобілізації коштів для реалізації прав громадян на державне пенсійне і соціальне забезпечення (страхування) і медичну допомогу. Він об'єднує в собі страхові внески, щоб до Пенсійного фонду РФ, Фонд соціального страхування РФ, а також Фонд обов'язкового медичного страхування. Тому при перевірці розрахунків по ЕСН аудитору необхідно перевірити правильність визначення податкової бази для обчислення податку, правильність застосування податкових ставок, встановити порядок і строки сплати податку на підприємстві, а також їх документальне обгрунтування і перевірити правильність відображення відповідних господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Як було зазначено вище, Пенсійний фонд Російської Федерації (ПФР) утворений з метою забезпечення соціального страхування. Він призначений для виплати державних пенсій, надання матеріальної допомоги престарілим і непрацездатним громадянам і т.д. Для цього кожна організація і підприємство, а також індивідуальні підприємці проводять щомісяця понад оплати праці відрахування до ПФР відповідно до встановленого в централізованому порядку тарифом страхових внесків. Соціальне страхування поширюється на всі категорії працівників незалежно від місця їх роботи і посади, є обов'язковим і здійснюється за рахунок внесків підприємств, яке має зареєструватися як страхувальник в галузевому або регіональному відділенні Фонду соціального страхування РФ (ФСС РФ). Кошти ФСС РФ витрачаються на оплату лікарняних листів за хвороби, вагітності та пологах, допомоги на народження дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею віку 1,5 років, допомоги на поховання, на оплату путівок до санаторіїв та будинків відпочинку та інші виплати. Обов'язкове медичне страхування покликане забезпечити всім громадянам країни рівні можливості в отриманні медичної і лікарської допомоги. З цією метою всі організації, незалежно від форм власності, а також індивідуальні підприємці зобов'язані перераховувати внески до фондів обов'язкового медичного страхування (ФОМС РФ). Так як медичне страхування створено з метою гарантії громадянам на випадок виникнення необхідності медичної допомоги та проведення профілактичних заходів за рахунок коштів цього фонду, для цього створюються Федеральний (ФФОМС РФ) і територіальні (ТФОМС РФ) фонди обов'язкового медичного страхування як самостійні некомерційні фінансово-кредитні установи [17].

Приступаючи до перевірки даного розділу бухгалтерського обліку, аудитор спочатку встановлює правильність визначення податкової бази, яка регламентується главою 24 НК РФ, а саме ст.237 НК РФ. При цьому аудитору необхідно врахувати, що в неї не включаються суми, зазначені в ст.238 та ст.239 НК РФ (державні допомоги, допомоги по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворою дитиною, вагітності та пологах, компенсаційні виплати та ін.) Таким чином, податкова база (для осіб, які є роботодавцями) буде визначатися як сума виплат та інших винагород, нарахованих платниками податків на користь фізичних осіб за трудовими і цивільно-правовими договорами, а також за авторськими договорами. Податкова база для платників податків, що не виробляють виплати фізичним особам (індивідуальні підприємці, адвокати), буде визначатися як сума доходів від підприємницької або іншої професійної діяльності за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх отриманням. Далі аудитором перевіряється правильність застосування тієї чи іншої податкової ставки, які регламентуються ст.241 НК РФ. Відповідно до даної статті, страхові тарифи внесків для платників податків-роботодавців та платників податків, що не виробляють виплат фізичним особам, відрізняються один від одного. Крім того, усередині кожної групи вони поділяються на роботодавців, які виробляють виплати фізичним особам, і роботодавців, які виступають в якості сільськогосподарських товаровиробників, а також індивідуальних підприємців, не залучають найману працю, і адвокатів відповідно. Таким чином, аудитору щодо правильності застосування податкової ставки необхідно встановити категорію платника податків та, виходячи з цього, розмір страхового тарифу. Аудитору слід пам'ятати, що роботодавці повинні сплачувати страхові внески на обов'язкове пенсійне страхування. Тобто частина податку, яку вони сплачували у ПФР, тепер, сплачується у федеральний бюджет. Таким чином, страховий тариф поділено на дві частини. За рахунок першої частини фінансується страхова, а за рахунок другої - накопичувальна частина трудової пенсії. Розмір кожної частини залежить від віку працівників (що народилися до 1966 р. і з 1967 р.). Також аудитор перевіряє порядок обчислення і строки сплати податку. Податок сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому була нарахована зарплата. На закінчення аудитор перевіряє правильність складання бухгалтерських записів. Розрахунки по єдиному соціальному податку ведуться на рахунку 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення», до якого відкриваються 3 субрахунки: 69.1 - «Розрахунки по соціальному страхуванню», 69.2 «Розрахунки з пенсійного забезпечення», 69.3 «Розрахунки з обов'язкового медичного страхування». За кредитом рахунка 69 повинні відображатися суми відрахувань до ПФР, ФСС РФ, ФОМС. При цьому записи проводяться в кореспонденції з:

рахунками, на яких відображено нарахування оплати праці, - в частині відрахувань, вироблених за рахунок організації (Дт 20, 23, 25, 26, 44 та ін Кт 69);

рахунком 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - в частині відрахувань, вироблених за допомогою співробітників (Дт 70 Кт 69);

рахунком 99 «Прибули і збитки» - на суму пені за несвоєчасне внесок платежів (Дт 99 Кт 69);

рахунком 51 «Розрахунковий рахунок» - на суму, отриману у випадках перевищення відповідних витрат над платежами (Дт 51 Кт 69).

За дебетом рахунка 69 повинні відображатися перераховані суми платежів (Дт 69 Кт 51).

З 1 січня 2010 року замість єдиного соціального податку вводяться страхові внески: до Пенсійного фонду РФ, Фонд соціального страхування РФ і Фонди (федеральний і територіальні) обов'язкового медичного страхування. Загальний порядок розрахунку та сплати страхових внесків буде регулюватися Федеральним законом від 24.07.2009 № 212-ФЗ «Про страхові внески до ПФР, ФСС РФ, ФФОМС і ТФОМС»

Після закінчення перевірки аудитор формує пакет робочих документів, складає звіт про виконану роботу і представляє його спільно з робочою документацією керівнику аудиторської групи.

5 Типові порушення при розрахунках по заробітній платі

Типовими помилками, які виявляються під час перевірки розрахунків по заробітній платі, є наступні:

• відсутність документів, що підтверджують законність виплат працівникам грошових коштів (положень, наказів, розпоряджень, договорів підряду);

• незастосування окремих уніфікованих форм первинних документів з оплати праці;

• невірне нарахування і розрахунок податку на доходи фізичних осіб;

• невірний розрахунок сум по іншим видам оплат;

• помилки при нарахуванні виплат за середнім заробітком (відпускних, по тимчасовій непрацездатності);

• неналежне ведення обліку (неправильна кореспонденція рахунків, розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку);

• недотримання порядку видачі грошових коштів під звіт і повернення невикористаної суми (порушення термінів повернення, не надано авансовий звіт, працівник не відзвітував за раніше отриманими авансами);

• неправомірне списання втрат від псування цінностей понад норми природних втрат на витрати (або за рахунок фондів підприємства) замість віднесення їх на винних осіб;

• сальдо по рахунку 70 відбите в журналі-ордері не відповідає даним Головної книги і бухгалтерського балансу;

• невключення до сукупного доходу працюючих премій та виданих подарунків.

ВИСНОВОК

Будь-яка аудиторська перевірка, як правило, починається з розробки загального плану і програми аудиту. Починаючи цю розробку, аудитори повинні грунтуватися на попередніх знаннях про економічне суб'єкті, а також на результатах проведених аналітичних процедур. За допомогою таких аналітичних процедур аудитори виявляють області, значущі для аудиту. Після розробки плану та програми аудитор приступає до аудиторської перевірки. У курсовій роботі були визначені та розглянуті мета, завдання, об'єкти аудиту праці та заробітної плати, а також наведені основні джерела інформації для отримання аудиторських доказів. Були розкриті особливості обліку та аудиту наявності та руху особового складу працівників, використання робочого часу і виробітку. Також у курсовій роботі була викладена методика проведення аудиту розрахунків по заробітній платі, тобто розглянуті види заробітної плати, форми і системи оплати праці, особливості обліку та аудиту відпрацьованого і невідпрацьованого часу. Крім цього, були відображені особливості та порядок утримань і відрахувань із заробітної плати. При цьому особлива увага приділялася податку на доходи фізичних осіб, як одному з основних видів утримань. У даній роботі були розглянуті типові порушення, які найбільш часто зустрічаються в ході аудиторської перевірки розрахунків по заробітній платі. Після проведеної аудиторської перевірки, аудитор складає аудиторський висновок, де висловлює думку про достовірність і порядку ведення бухгалтерського обліку розрахунків по заробітній платі. До основних рекомендацій з удосконалення обліку і контролю праці та заробітної плати можна віднести наступні: автоматизувати розрахунки з оплати праці, використовувати уніфіковані форми документів, уточнити правильність виконання розрахунків, застосовувати найбільш раціональні системи ведення аналітичного обліку по працюючих.

Програми

Загальний план аудиту операцій з оплати праці та розрахунків з персоналом організації

Програма аудиту