Вступ актуальність теми

Ім'я файлу: 1й розділ.docx
Розширення: docx
Розмір: 95кб.
Дата: 22.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
додатки Укрсиббанк.doc
Додатки.doc
звіт з практики кафе Ладушка.doc
6PV_2015.doc
Тезис Ризик – менеджмент у комерційному банку.doc
РП банки.doc
оцінка ефективності (1).doc
РП вир пр банк (1) (2) (1).docx
XYZ (таблица 2.5 (часть 1)) (1).doc
1619510821508309-1.doc
Monografiya_Bigun.doc
програма для навчання з електробезпеки 2-4 група.docx

ВСТУП
Актуальність теми. В ринкових умовах однією з найважливіших проблем підприємства є проблема залучення ресурсів під фінансування нових чи підтримку інвестиційних проектів, що вже впроваджені в дію. Закони ринкової економіки не змінюються з роками: бізнес починається з грошей, постійно їх потребує і існує заради примноження грошей. Тому однією з найголовніших проблем фінансового менеджменту є формування раціональної структури джерел фінансування необхідних обсягів витрат та забезпечення бажаного рівня доходів.

Питання фінансування підприємства в першу чергу стосуються розподілу прибутку (дивідендної політики) та формування структури капіталу. Саме ці рішення визначають довгострокову життєздатність підприємства і, як правило, належать до компетенції його вищих керівників. При цьому раціональна структура джерел фінансування тісно пов’язана з дивідендною політикою, яку проводить підприємство. Їх зв’язок полягає у тому, що досягнення достатньої чистої рентабельності власного капіталу та високого рівня дивіденду залежить віл структури капіталу; в свою чергу, можливості підприємства щодо формування тієї чи іншої структури капіталу залежать від чистої рентабельності власного капіталу та норми розподілу прибутку на дивіденди.

Проблема планування структури капіталу має дві складові:

перша – співвідношення часток боргу та власних коштів;

друга – вибір конкретних фінансових інструментів для залучення капіталу.

Оптимізація структури капіталу – це безперервний процес адаптації до змін економічної ситуації, податкового законодавства, змін конкурентних переваг. Рішення про вибір структури капіталу неможливо прийняти ізольовано. Воно є частиною обґрунтованої стратегії фінансування, яка враховує ринкову позицію підприємства, майбутні інвестиційні потреби, очікувані грошові потоки, дивідендну політику і потребу у фінансуванні. Одним з аспектів вивчення даної теми є адаптація зарубіжних теорій структури капіталу до вітчизняних умов господарювання, їх вдосконалення в цьому напрямку. Оптимізація структури капіталу є однією із найбільш важливих та складних задач, що вирішуються в процесі управління його формуванням. Граничні межі оптимальної структури капіталу дозволяють визначити поле відбору конкретних його значень. В процесі цього відбору враховується вплив різноманітних чинників, що характеризують індивідуальні особливості діяльності конкретного підприємства.

Мета даної дипломної роботи – проаналізувати організацію і ефективність управління структурою капіталу підприємства, що досліджується, виявити основні проблеми фінансового менеджменту і дати рекомендації по удосконаленню напрямків формування та використання фінансових ресурсів.

Предметом дипломної роботи виступає оптимізація структури капіталу підприємства.

Об'єктом дослідження виступає ТОВ " АРКАДА ДНІПРО".

Відповідно до мети задачами дипломної роботи є:

визначити економічну сутність та значення капіталу підприємства;
розглянути поняття оптимальної структури капіталу підприємства та методи її оптимізації;
дослідити характеристику основних критеріїв оптимізації структури капіталу;
проаналізувати фінансово-господарську діяльність підприємства;
проаналізувати джерела фінансування та структури капіталу підприємства ТОВ "АРКАДА ДНІПРО" відповідно до мети оптимізації структури капіталу;
зробити оцінку ефективності використання капіталу підприємства;
запропонувати шляхи вдосконалення оптимізації структури капіталу підприємства;
проаналізувати ефективність всіх можливих варіантів оптимізації структури капіталу.

Методи дослідження. Для досягнення цієї мети в магістерській роботі був використаний набір методів і прийомів, а саме:

методи збору та обробки статистичних даних для аналізу функціонування підприємства в сучасних умовах;
теоретичні узагальнення та порівняльні методи, абстракція, систематичний підхід до встановлення та обґрунтування економічних зв'язків та проектних відносин підприємств;
графічні методи побудови аналітичних, ілюстративних графіків та діаграм.

Для написання роботи було використано наступні джерела інформації: нормативно-правові акти в сфері інноваційної діяльності, праці вітчизняних та закордонних науковців.

Структура та обсяг дипломної роботи. Структура роботи визначається цілями дослідження та включає вступ, три розділи та висновки.

Кількість робіт - ____ сторінок друкованого тексту. У дипломних матеріалах містяться таблиці _____ та ____ малюнків, представлених на сторінці _____. Список використаних літературних джерел включає назви ____.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Сутність, склад та класифікація джерел фінансування капіталу підприємства

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді. Процес реалізації цієї мети при управлінні формуванням капіталу забезпечується вирішенням основних задач за допомогою виконання взаємопов’язаних з ними функцій (рис. 1.1).

Класичне визначення структури капіталу, дане Ф. Модільяні та М. Міллером, звучить наступним чином: структура капіталу – це комбінація цінних паперів корпорації.

Серед сучасних авторів найбільш значний внесок у трактування суті, форм прояву, механізмів формування та використання капіталу здійснив І. О. Бланк. Для забезпечення всестороннього аналізу суті капіталу він розглядає його під різним кутом зору.

Перш за все капітал є об’єктом економічного управління. Капітал є категорією економічною і проявляється у сфері економічних відносин. Тому, виступаючи носієм економічних характеристик, капітал є об’єктом економічного управління як на макро-, так і на мікрорівні будь-яких економічних систем.

По-друге, науковець розглядає капітал як нагромаджену вартість (цінність). З цього погляду капітал у найбільшому узагальненні характеризується як раніше нагромаджений запас продуктів попередньої праці, як нагромаджений запас економічних благ (майна) на відповідний момент часу. По-третє, капітал розглядається як виробничий ресурс (фактор виробництва).

Рис. 1.1 Взаємозв’язок задач та функцій управління формуванням капіталу
У теоріях капіталу його характеристика як виробничого ресурсу займає центральне місце. Проте не менш важливим є четвертий підхід, який передбачає трактування капіталу як інвестиційного ресурсу.

Ми у своєму дослідженні особливу увагу звернемо саме на таку функціональну роль капіталу, як інвестиційний ресурс, а більш узагальнено – як джерело фінансування інвестиційної та поточної діяльності і як джерело доходу. Ці доходи можуть бути і процентами, і результатом самозростання капіталу в процесі обороту.

Крім цих підходів, слід виділити трактування І. О. Бланком капіталу як об’єкта купівлі-продажу, об’єкта власності і розпорядження. З позицій оцінки платоспроможності капітал можна розглядати як носій факторів ризику і на противагу цьому – як носій факторів ліквідності.

Підсумовуючи зазначене, можна зробити висновок, що капітал являє собою нагромаджений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, залуче ний його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу. Якщо характеризувати капітал за його місцем, особливостями і характером використання, формами прояву, то можна провести певну класифікацію (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Класифікація капіталу підприємства

Класифікаційна ознака	Види капіталу
За рівнем залучення в економічний процес	Капітал, який використовується в економічному процесі Капітал, який не використовується в економічному процесі
За сферами використання	Капітал, використовуваний у реальному секторі економіки Капітал, використовуваний у фінансовому секторі економіки
За організаційно-правовими формами використання	Акціонерний капітал Пайовий капітал Індивідуальний капітал
За особливостями функціонування у процесі кругообороту	Капітал у грошовій формі Капітал у виробничій формі Капітал у товарній формі
За напрямами використання в господарській діяльності	Капітал як інвестиційний ресурс Капітал як виробничий ресурс Капітал як кредитний ресурс
За термінами використання	Капітал, що використовується в короткостроковому періоді Капітал, що використовується в довгостроковому періоді
За напрямами використання в господарській діяльності	Капітал як інвестиційний ресурс Капітал як виробничий ресурс Капітал як кредитний ресурс
За особливостями використання в інвестиційному процесі	Первинно інвестований капітал Реінвестований капітал
За особливостями використання	Основний капітал, оборотний капітал

Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, а й різноманіттям граней, у яких він виступає.

Фінансовий стан підприємства в сучасних умовах є важливим показником його діяльності та відображає всю інформацію про те чи інше підприємство, що функціонує. Аналіз формування та ефективності використання капіталу на сьогодні є однією з найважливіших складових фінансового аналізу, та виступає головним джерелом фінансування діяльності підприємства. На основі результатів такого аналізу керівництво підприємства має змогу зробити низку висновків щодо діяльності підприємства та прийняти рішення щодо ефективності та рентабельності окремих видів господарської діяльності, прибутковості видів продукції.

Капітал – одна з найбільш уживаних економічних категорій у понятійному апараті фінансової науки. Єдиної точки зору щодо змісту та економічної інтерпретації капіталу не існує. Це зумовлено тим, що, як і будь-яке економічне явище, ця категорія має різні форми прояву. Крім того, кожен науковець адаптує зміст використовуваних термінів до вирішення завдань власного дослідження для того, щоб найповніше розкрити досліджувану проблему [1, с. 129]. В досліджуваних роботах, як правило, виділяють функціональні особливості капіталу, його речовинні ознаки, вплив на теоретичних особливостей формування та

На нашу думку, таке трактування поняття власного капіталу не повністю розкриває його сутність. Тому що у процесі формування власного капіталу акціонерного товариства потрібно значну увагу звертати не лише на статутний капітал, а й на інші його не менш важливі складові. У сучасній науковій літературі трапляються ідентичні визначення власного капіталу, а саме власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Наведені визначення власного капіталу розкривають сутність цього економічного поняття. Тобто в такому трактуванні враховано всі суттєві характеристики власного капіталу. В Економічній енциклопедії пропонується таке визначення власного капіталу: «Власний капітал – капітал, вкладений власником підприємства, фірми або компанії (для акціонерного товариства – акціонерний капітал), який є різницею між сукупними активами фірми та її зобов’язаннями».

Вкладений капітал – кошти, вкладені акціонерами в активи компанії в обмін на акції, які утворюють частину власного капіталу і на які нараховуються відсотки у процесі розподілу прибутків. Отже, можна зробити висновок, що поняття «власний капітал» означає сукупність коштів власників, вкладених у підприємство, і прибутку, утвореного за рахунок ефективного використання початкового капіталу.
Базова структура капіталу за Є. Ф. Брігхемом – це взаємозв’язок боргового зобов’язання, привілейованих акцій та загального активу (акціонерного капіталу), з яким фірма планує нарощувати капітал [10, c. 484]. Структура капіталу – це форма або складова капіталізації, що відноситься до виду і пропорції цінних паперів, що використовуються для
збільшення довгострокових фінансових ресурсів [2, c. 25].
Такі визначення припускають, що компанія фінансує свою діяльність
винятково за рахунок емісії і продажу інвесторам цінних паперів. Але українські підприємства за умов нерозвиненості фондового ринку здебільшого мають зовсім інші джерела фінансування.
Повне самофінансування передбачає формування капіталу лише за рахунок власних його видів, що відповідають організаційно -правовій формі підприємства, змішане – за рахунок власних і позикових коштів, що залучаються в різних пропорціях.

Тому структуру капіталу потрібно визначати, виходячи з всієї сукупності джерел фінансування, що використовує підприємство.

Згідно з іншим підходом структура капіталу акціонерного товариства – це співвідношення між різними джерелами капіталу (власними і залученими), що використовується для довгострокового фінансування інвестиційної діяльності акціонерного товариства. До власного належать звичайні та привілейовані акції, до залученого – довгострокові позики [15, c. 43].
Даний підхід не враховує задоволення потреб у фінансуванні за рахунок використання короткострокових коштів.
На наш погляд, найбільш вдалими і прийнятними є визначення, наведені нижче.
Структуру капіталу підприємства вимірюють через відносну величину різноманітних джерел фінансування або співвідношення власного та позиченого капіталу в різноманітних його модифікаціях [3, c. 146].
Структура капіталу характеризується співвідношенням власних і позикових коштів, які використовуються підприємством в процесі господарської діяльності [9, с. 260] для фінансування активів [8, c. 128].
Структуру капіталу можна виразити за допомогою:
а) коефіцієнта відношення зобов’язань до загального капіталу:
загальні зобов’язання (1.1)

загальний капітал

б) коефіцієнта відношення власного капіталу до загального капіталу:

власний капітал (1.2)

загальний капітал
Підприємство має підтримувати певний баланс між заборгованістю та власним капіталом.

Структура капіталу – це форма або складова капіталізації, що відноситься до виду і пропорції цінних паперів, що використовуються для збільшення довгострокових фінансових ресурсів [2, c. 25].

Такі визначення припускають, що компанія фінансує свою діяльність винятково за рахунок емісії і продажу інвесторам цінних паперів. Але українські підприємства за умов нерозвиненості фондового ринку здебільшого мають зовсім інші джерела фінансування.

Оптимізація – поняття відносне і може застосовуватися лише у прив’язці до певного критерію, який потрібно мінімізувати або максимізувати, чи досягнути оптимального його значення.

Оптимальна структура капіталу за визначеним критерієм – це таке співвідношення власного та позикового капіталів, за досягненням якого значення такого критерію наближається до оптимального [15, c. 43-44].

Оптимізація структури капіталу включає в себе наступні етапи:

аналіз структури капіталу на певний момент часу (загальна сума капіталу, темп приросту, співвідношення складових, значення визначеного критерію оптимізації за наявної структури (або критеріїв), визначення основних фінансових показників, на які впливає структура капіталу);
дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ, що можуть вплинути на структуру капіталу.

Контрольний перелік рішень для визначення структури капіталу:

а) галузеві особливості операційної діяльності, які визначають структуру активів та тривалість операційного циклу;

б) стадія життєвого циклу підприємства: наявність потреби у залученні коштів та пов’язаний з цим ризик;

в) стабільність збуту: стабільний продаж забезпечує рівномірний потік грошових надходжень. Тому підприємство може брати на себе більше кредитних зобов’язань;

г) структура активів: якщо у власності підприємства є активи, які якнайкраще підходять до ролі застави, воно може ширше використовувати кредитне фінансування;

ґ) величина операційного важеля: при прийнятті управлінських рішень доцільно використовувати один з варіантів:

поєднання низького ефекту операційного важелю зі значним фінансовим важелем;
поєднання високого ефекту операційного важелю з низьким фінансовим важелем;

д) вигода(прибутковість): чим вище рівень отримуваного прибутку, тим більше можливостей фінансування за рахунок власного капіталу;
е) податки: чим вищий рівень оподаткування та прибутку, тим більш ефективне використання кредиту;

є) ринкові умови: привабливість кредитування обернено пропорційна відсотковій ставці за кредит;

ж) рішення керівництва: консервативний, агресивний чи компромісний тип фінансового менеджменту на підприємстві [8; 10; 33; 74].

Безпосередній розрахунок показника цільової структури капіталу. Структура капіталу оптимізується в процесі реалізації різних методів (табл. 1.2).

Для розрахунку оптимальної структури капіталу можна використовувати такі способи:

а) створення математичної моделі задачі оптимізації структури капіталу за визначеним критерієм (критеріями).

Такий метод потребує володіння певним математичним апаратом, застосування якого дозволяє записати цільову функцію задачі оптимізації та дослідити її поведінку;
Таблиця 1.2

Характеристика методів оптимізації капіталу

Метод	Характеристика
Оптимізація структури капіталу по критерію максимізації рівня прогнозної фінансової рентабельності	базується на обчисленні показника фінансового левериджу при різних умовах залучення позикових коштів
Оптимізація структури капіталу по критерію мінімізації його вартості	базується на попередній оцінці вартості власного та позичкового капіталу при різних умовах його залучення та проведенні багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу
Оптимізація структури капіталу по критерію мінімізації рівня фінансових ризиків	диференційований відбір джерел фінансування різноманітних складових активів підприємства, в залежності від власного ставлення засновників та менеджменту до фінансових ризиків

б) Метод ітерацій.

Сутність ітеративного процесу полягає у пошуку такого фіксованого значення суми складової частки капіталу, яке б приводило до оптимального значення критерію. Формула розрахунку значення критерію оптимальності повинна представляти собою функцію залежності значення критерію від вибраної складової частини капіталу. Значення решти змінних при цьому мають бути незмінними.

Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикованої структури капіталу дозволяють визначити поле відбору конкретних його значень. В процесі цього відбору враховуються раніше розглянуті чинники, що характеризують індивідуальні особливості діяльності даного підприємства.

Таким чином, оптимальне значення структури капіталу – таке співвідношення власного коштів та позикового капіталу, яке забезпечує досягнення оптимальних значень цільових показників діяльності підприємства у відповідності з обраними критеріями фінансового менеджменту.

Методика аналізу ефективності використання капіталу підприємства

Питання аналізу ефективності використання капіталу виробничих підприємств порушувало в наукових працях багато вітчизняних і закордонних науковців та практиків. Серед них слід відзначити роботи І. Бланка, О. Бідник, І. Викиданець, А. Гончарова, О. Литовченко, Л. Мойсеєнко, Г. Семенова, В. Подольської, Н. Пойда-Носик, Б. Стеценко, У. Шарпа, І. Яремко. У них розкрито сутність капіталу, проведено його класифікацію, окреслено підходи до оцінювання вартості капіталу та формування структури капіталу підприємства, розроблено систему показників оцінювання ефективності та інтенсивності використання капіталу. Але ряд питань, пов’язаних з аналізом методів та етапів оптимізації структури капіталу підприємств, залишається мало дослідженими й потребує подальшого доопрацювання.

Структура капіталу підприємства визначає обсяги і впливає на прогнози результатів не лише фінансової, а й операційної та інвестиційної діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу, на систему показників фінансової стійкості та платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків) і в підсумку формує співвідношення ступеня прибутковості та ризику у процесі розвитку підприємства.

Оптимізація – поняття відносне і може застосовуватися лише у прив’язці до певного критерію, який потрібно мінімізувати або максимізувати, чи досягнути оптимального його значення. Можна виділити три критерії оптимізації структури капіталу:

максимальна фінансова рентабельність при допустимому рівні фінансового ризику
мінімальна вартість капіталу
ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості

Оптимальна структура капіталу за визначеним критерієм – це таке співвідношення власного та позикового капіталів, за досягненням якого значення такого критерію наближається до оптимального.

Оптимізація структури капіталу включає в себе наступні етапи:

аналіз структури капіталу на певний момент часу (загальна сума капіталу, темп приросту, співвідношення складових, значення визначеного критерію оптимізації за наявної структури (або критеріїв), визначення основних фінансових показників, на які впливає структура капіталу);
дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ, що можуть вплинути на структуру капіталу.
Безпосередній розрахунок показника цільової структури капіталу.

Контрольний перелік рішень для визначення структури капіталу:

галузеві особливості операційної діяльності, які визначають структуру активів та тривалість операційного циклу;
стадія життєвого циклу підприємства: наявність потреби у залученні коштів та пов’язаний з цим ризик;
стабільність збуту: стабільний продаж забезпечує рівномірний потік грошових надходжень. Тому підприємство може брати на себе більше кредитних зобов’язань;
структура активів;
величина операційного важеля.

При прийнятті управлінських рішень доцільно використовувати один з варіантів:

поєднання низького ефекту операційного важелю зі значним фінансовим важелем;
поєднання високого ефекту операційного важелю з низьким фінансовим важелем;
використання помірних значень обох показників.

Для розрахунку оптимальної структури капіталу можна використовувати такі способи:

створення математичної моделі задачі оптимізації структури капіталу за визначеним критерієм (критеріями). Такий метод потребує володіння певним математичним апаратом, застосування якого дозволяє записати цільову функцію задачі оптимізації та дослідити її поведінку;
метод ітерацій. Сутність ітеративного процесу полягає у пошуку такого фіксованого значення суми складової частки капіталу, яке б приводило до оптимального значення критерію. Формула розрахунку значення критерію оптимальності повинна представляти собою функцію залежності значення критерію від вибраної складової частини капіталу. Значення решти змінних при цьому мають бути незмінними. Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикованої структури капіталу дозволяють визначити поле відбору конкретних його значень[2]. В процесі цього відбору враховуються раніше розглянуті чинники, що характеризують індивідуальні особливості діяльності даного підприємства.

Вартість капіталу – це ціна, яку платить підприємство за його залучення з різних джерел. Концепція такої оцінки капіталу не зводиться тільки до визначення ціни залучення, а й визначає цілий ряд напрямків господарської діяльності в цілому, в яких вартість капіталу є головним критерієм прийняття рішення про здійснення и нездійснення господарської операції [8]. Під вартістю капіталу розуміють рівень витрат, які пов’язані з використанням капіталу, виражений у вигляді річної ставки процента. Якщо структура капіталу неоднорідна, як у переважній більшості випадків, загальну вартість капіталу оцінюють шляхом зважування цін окремих складових, таким чином визначають середньозважену вартість капіталу (weighted average cost of capital – WACC):
СЗВК= і n i Ві ПВ1 (1.1)
де СЗВК – середньозважена вартість капіталу;

Ві – вартість окремого елементу капіталу;

ПВі – питома вага окремого елементу капіталу в структурі капіталу.

При визначенні СЗВК виникає дві проблеми:

як визначати вартість окремих компонентів капіталу;
у якому вигляді враховувати ці компоненти Існує два методи обліку компонентів: за ринковою чи балансовою вартістю.

Обидва методи мають як переваги, так і недоліки. Ринкова вартість звичайно більше близька до реальної на даний час. Але при цьому вона постійно змінюється, що перешкоджає процесу оцінки. Балансова оцінка питомої ваги дозволяє достатньо просто провести розрахунки, але при цьому може давати не зовсім коректні результати, які пов’язані з нечастими переоцінками активів на підприємстві та з визначенням фізичного та морального зносу[2]. Вартість акціонерного капіталу для переважної більшості вітчизняних підприємств дорівнює вартості загальної суми простих акцій. Вартість акціонерного капіталу визначається очікуваною доходністю акцій емітента. На відміну від інших джерел фінансування, наявність статутного капіталу не означає жорстких зобов’язань по виплаті дивідендів.

В американській практиці фінансового менеджменту широкого використання набув метод визначення вартості акцій САРМ (Capital Asset Pricing Model).

Використання даного методу приводить до достатньо точних і обґрунтованих з фінансової точки зору результатів. Дана модель ґрунтується на припущенні, що необхідна ставка прибутку по будь-яким цінним паперам дорівнює безризиковій ставці повернення плюс премія за ризик, пов’язаний з даним видом активів. Інший метод – чистої теперішньої вартості також застосовується при розвиненому фондовому ринку. Вартість акціонерного капіталу визначається відношенням суми дивідендів на акцію до ринкової ціни акції з урахуванням темпу приросту виплат дивідендів.

Методи САРМ та чистої теперішньої вартості не можливо застосувати для оцінки акцій підприємств. Тому найбільш прийнятним буде використання іншого методу, що передбачає використання балансової (номінальної) вартості акцій. Нерозподілений прибуток як елемент власного капіталу є капіталізованою частиною чистого прибутку, що буде використана в майбутньому періоді.

Отже, ціною нерозподіленого прибутку виступають заплановані на його суму виплати власникам. Вартість банківського кредиту дорівнює процентній ставці за кредитом, зменшеній на суму економії на податках, оскільки проценти входять до валових витрат підприємства. Вартість позикового капіталу, що формується за рахунок емісії облігацій, визначається в залежності від виду емітованих облігацій: з виплатою відсотків та з дисконтом. Для повного врахування джерел при визначенні СЗВК також необхідно враховувати активи, що використовуються підприємством на умовах лізингу, оскільки вони можуть не відображатися у балансі лізингоотримувача. При оцінці вартості капіталу з урахуванням лізингу, сума лізингового капіталу дорівнює вартості лізингового майна, а його ціною є всі витрати, пов’язані з обслуговуванням лізингу. Вартість кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, оскільки являє собою безкоштовне фінансування підприємства за рахунок постачальників. Така практика характерна для розвиненої ринкової економіки. В російських наукових виданнях розглядається питання впливу величини кредиторської заборгованості за СЗВК, внаслідок фінансування багатьох підприємств переважно за рахунок цього джерела. Ціною кредиторської заборгованості перед постачальниками та підрядчиками можуть бути штрафні санкції або зміна ціни продукції, в залежності від терміну оплати. Заборгованість перед бюджетом може збільшуватися на суму пені за прострочення сплати. Ціною заборгованості з оплати праці може виступати сума її збільшення внаслідок індексації. Позики, надаючи можливість розвитку й підвищення прибутковості підприємства, у той же час формують певний рівень фінансового ризику.

Для того, щоб не втратити платоспроможність, при формуванні оптимальної структури капіталу варто враховувати ефект фінансового важелю (левереджу). У науці склалося два підходи до визначення ефекту фінансового важелю, в залежності від переважання окремих зовнішніх форм фінансування та розвиненості фондового ринку:

західноєвропейська концепція;
підхід американської школи фінансового менеджменту.

Відповідно до концепції західноєвропейських фінансистів, ефект фінансового важелю – це приріст рентабельності власних коштів, отриманий завдяки використанню позикових коштів, не зважаючи на їх платність.

Рівень ефекту фінансового важеля (ЕФВ) визначається за формулою:
ЕФВ = (1 - ставка податку на прибуток)  (ЕР - СРСВ)  ВК ПК (1.2)
де (ЕР - СРСВ) – диференціал;

ПК / ВК – плече фінансового важелю;

ЕР – економічна рентабельність активів;

СРСВ– середня розрахункова ставка відсотка;

ПК – позикові кошти;.

ВК – власні кошти.

Найбільш важливі правила для фінансового менеджера: - якщо нова позика приносить підприємству збільшення рівня ЕФВ, вона є вигідною; - ризик кредитора виражається через величину диференціала: чим він більше, тим менше ризик, і навпаки.

При зростанні плеча фінансового важеля банкір прагне:

компенсувати зростання свого ризику за рахунок підвищення ціни кредиту;
збільшення за будь-яку ціну плеча фінансового важеля може призвести до негативних наслідків, його розмір потрібно регулювати в залежності від диференціала;
диференціал не повинен бути негативним;
оптимальний ефект фінансового важеля повинен дорівнювати ⅓-½ рівня економічної рентабельності активів.

Чим більше сила впливу фінансового важеля, тим більше фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством:

зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра;
зростає ризик падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора.

Таким чином, оптимальне значення структури капіталу – таке співвідношення власного коштів та позикового капіталу, яке забезпечує досягнення оптимальних значень цільових показників діяльності підприємства у відповідності з обраними критеріями фінансового менеджменту.

Формування механізму оптимізації структури капіталу

Вартість – виражена в грошах цінність будь-чого або величина витрат на будь-що. Вартість є тією реальною базою, що робить гроші і товар економічно тотожними поняттями [23, c. 73].

Загальну вартість підприємства часто необхідно визначити, коли розглядається можливість його покупки, продажу, а також щоб установити зміну його вартості в часі. Така оцінка також може використовуватися, коли підприємство з метою реорганізації своєї внутрішньої структури звільняється від деяких підрозділів чи напрямків діяльності. У той же час і власник, і менеджери зацікавлені в зростанні вартості компанії, адже це дасть можливість залучити додаткові інвестиції.

Вартість підприємства являє собою поточну вартість чистих грошових потоків (чистий прибуток + амортизаційні відрахування):
ЧГП

ВП=СЗВК (1.4)
де ВП – вартість підприємства;

ЧГП – чистий грошовий потік;

СЗВК – середньозважена вартість капіталу.

Відношення плати за використання фінансових ресурсів до загального обсягу цих ресурсів називається ціною капіталу і виражається у відсотках [29, с. 255].

Вартість капіталу – це ціна, яку платить підприємство за його залучення з різних джерел.

Концепція такої оцінки капіталу не зводиться тільки до визначення ціни залучення, а й визначає цілий ряд напрямків господарської діяльності в цілому, в яких вартість капіталу є головним критерієм прийняття рішення про здійснення и нездійснення господарської операції [8].

Під вартістю капіталу розуміють рівень витрат, які пов’язані з використанням капіталу, виражений у вигляді річної ставки процента.

Якщо структура капіталу неоднорідна, як у переважній більшості випадків, загальну вартість капіталу оцінюють шляхом зважування цін окремих складових, таким чином визначають середньозважену вартість капіталу (weighted average cost of capital – WACC):

СЗВК=Ві *ПВіn1
(1.5)

де СЗВК – середньозважена вартість капіталу; В_і – вартість окремого елементу капіталу;

ПВ_і – питома вага окремого елементу капіталу в структурі капіталу [4; 8; 10].

При визначенні СЗВК виникає дві проблеми:

а) як визначати вартість окремих компонентів капіталу;

б) у якому вигляді враховувати ці компоненти

Існує два методи обліку компонентів: за ринковою чи балансовою вартістю. Обидва методи мають як переваги, так і недоліки. Ринкова вартість звичайно більше близька до реальної на даний час. Але при цьому вона постійно змінюється, що перешкоджає процесу оцінки.

Балансова оцінка питомої ваги дозволяє достатньо просто провести розрахунки, але при цьому може давати не зовс ім коректні результати, які пов’язані з нечастими переоцінками активів на підприємстві та з визначенням фізичного та морального зносу.

Вартість акціонерного капіталу для переважної більшості вітчизняних підприємств дорівнює вартості загальної суми простих акцій.

Вартість акціонерного капіталу визначається очікуваною доходністю акцій емітента. На відміну від інших джерел фінансування, наявність статутного капіталу не означає жорстких зобов’язань по виплаті дивідендів. В американській практиці фінансового менеджменту широкого використання набув метод визначення вартості акцій САРМ (Capital Asset Pricing Model). Використання даного методу приводить до достатньо точних і обґрунтованих з фінансової точки зору результатів.

Дана модель ґрунтується на припущенні, що необхідна ставка прибутку по будь-яким цінним паперам дорівнює безризиковій ставці повернення плюс премія за ризик, пов’язаний з даним видом активів.

Інший метод – чистої теперішньої вартості також застосовується при розвиненому фондовому ринку. Вартість акціонерного капіталу визначається відношенням суми дивідендів на акцію до ринкової ціни акції з урахуванням темпу приросту виплат дивідендів.

Методи САРМ та чистої теперішньої вартості не можливо застосувати для оцінки акцій підприємств. Тому найбільш прийнятним буде використання іншого методу, що передбачає використання балансової (номінальної) вартості акцій.

Нерозподілений прибуток як елемент власного капіталу є капіталізованою частиною чистого прибутку, що буде використана в майбутньому періоді. Отже, ціною нерозподіленого прибутку виступають заплановані на його суму виплати власникам.

Вартість банківського кредиту дорівнює процентній ставці за кредитом, зменшеній на суму економії на податках, оскільки проценти входять до валових витрат підприємства.

Вартість позикового капіталу, що формується за рахунок емісії облігацій, визначається в залежності від виду емітованих облігацій: з виплатою відсотків та з дисконтом.

Для повного врахування джерел при визначенні СЗВК також необхідно

При оцінці вартості капіталу з урахуванням лізингу, сума лізингового капіталу дорівнює вартості лізингового майна, а його ціною є всі витрати, пов’язані з обслуговуванням лізингу.

Ціна кредиторської заборгованості перед постачальниками та підрядниками може бути пені або зміною ціни на продукцію, залежно від дати платежу.

Бюджетна заборгованість може збільшитися на суму процентів за простроченням.

Ціною заборгованості може бути сума їх збільшення внаслідок індексації.

Кредити, які дають можливість розвивати та підвищувати прибутковість підприємства, водночас становлять певний рівень фінансового ризику. Щоб не втратити платоспроможність, під час створення оптимальної структури капіталу слід враховувати ефект фінансового важеля (важеля).

Існує два підходи до визначення важелів у науці залежно від поширеності деякого зовнішнього фінансування та розвитку фондового ринку:

а) західноєвропейська концепція;

б) підхід американської школи фінансового менеджменту.

Відповідно до концепції західноєвропейських фінансистів:

Ефект фінансового важелю – це приріст рентабельності власних коштів, отриманий завдяки використанню позикових коштів, не зважаючи на їх платність [8].

Для правильності та повноти розрахунку потрібно використовувати дані не бухгалтерського, а аналітичного балансу (головним принципом формування такого аналітичного балансу є врахування всіх позикових коштів за період), складеного наступним чином (рис. 1.2).

Рисунок 1.2. – Формування вхідних даних для розрахунку ЕФВ
Найбільш важливі правила для фінансового менеджера:

якщо нова позика приносить підприємству збільшення рівня ЕФВ, вона є вигідною;
ризик кредитора виражається через величину диференціала: чим він більше, тим менше ризик, і навпаки. При зростанні плеча фінансового важеля банкір прагне компенсувати зростання свого ризику за рахунок підвищення ціни кредиту;
збільшення за будь-яку ціну плеча фінансового важеля може призвести до негативних наслідків, його розмір потрібно регулювати в залежності від диференціала;
диференціал не повинен бути негативним;
оптимальний ефект фінансового важеля повинен дорівнювати ⅓-½ рівня економічної рентабельності активів.

Чим більше сила впливу фінансового важеля, тим більше фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством:

зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра;
зростає ризик падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора.

Для американської школи фінансового менеджменту характерне сприйняття ефекту фінансового важелю як зміну чистого прибутку на кожну просту акцію (у відсотках), яка відбувається за рахунок зміни нетто - результату експлуатації інвестицій (також у відсотках).

Існує три принципових підходи до фінансування різних груп активів підприємства, реалізація яких супроводжується різним рівнем фінансового ризику (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Характеристика підходів до фінансування різних груп активів

Види активів	Консервативний підхід	Компромісний підхід	Агресивний підхід
Змінна частина оборотних активів	КПК	КПК	КПК
Постійна частина оборотних активів	ДПК+ВК	ДПК+ВК	КПК
Необоротні активи	ДПК+ВК	ДПК+ВК	ДПК+ВК

де: КПК = короткостроковий позиковий капітал

ДПК = довгостроковий позиковий капітал ВК = власний капітал

Отже, зростання фінансового ризику підприємства може бути обумовлене такою зміною ставки податку на прибуток підприємств, економічної рентабельності, ставок відсотків за кредит, сум власного та позикового капіталу, яка призводить до зростання ефекту фінансового важелю більше за ⅓-½ економічної рентабельності активів.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
Структуру капіталу підприємства вимірюють через відносну величину різноманітних джерел фінансування або співвідношення власного та позиченого капіталу в різноманітних його модифікаціях.

Структура капіталу підприємства визначає обсяги і впливає на прогнози результатів не лише фінансової, а й операційної та інвестиційної діяльності.

Оптимізація структури капіталу є однією із найбільш важливих та складних задач, що вирішуються в процесі управління його формуванням.

Оптимізація структури капіталу включає в себе наступні етапи:

а) аналіз структури капіталу на певний момент часу (загальна сума капіталу, темп приросту, співвідношення складових, значення визначеного критерію оптимізації за наявної структури (або критеріїв), визначення основних фінансових показників, на які впливає структура капіталу);

б) дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ, що можуть вплинути на структуру капіталу;

в) безпосередній розрахунок показника цільової структури капіталу;

Структура капіталу може оптимізуватися в процесі реалізації різних методів:

- оптимізація структури капіталу по критерію максимізації рівня прогнозної фінансової рентабельності;

- оптимізація структури капіталу по критерію мінімізації його вартості;

- оптимізація структури капіталу по критерію мінімізації рівня фінансових ризиків.

Дослідження теорій структури капіталу (традиційної, Міллера- Модільяні, стратегічного компромісу, ієрархії) ми прийшли до висновку, що на практиці пошук і вибір оптимальної співвідношення власного і позикового капіталів капіталу повинен ґрунтуватися на поєднанні найбільш значущих для підприємства науково обґрунтованих висновків розглянутих нами теорій. Позики, надаючи можливість розвитку й підвищення прибутковості підприємства, у той же час формують певний рівень фінансового ризику. Для того, щоб не втратити платоспроможність, при формуванні оптимальної структури капіталу варто враховувати ефект фінансового важелю (левереджу) – приріст рентабельності власних коштів, отриманий завдяки використанню позикових коштів, не зважаючи на їх платність.

СПИСКО ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДЛЯ 1ГО РОЗДІЛУ

Викиданець І.В. Методи оптимізації структури ка% піталу підприємства // І. Викиданець// Вісник ДонНУ% ЕТ. Сер. Економ науки. — 2009. — №2. — С. 208—215.
Порохня В.М., Кухарева Л.В. Оптимізація вартіс% ної структури капіталу підприємства//В.М. Порохня., Л.В. Кухарева//Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. — 2006. — №1. — С. 206—214.
Шевчук Н. Капітал підприємства:формування та ефективність функціонування/ Н. Шевчук //Ринок цінних паперів України. — 2004. — №5—6. — С. 39— 44.
Шмигонь Н.М. Оптимізація структури капіталу підприємства/ Н.М. Шмигонь// Держава та регіони. Економіка і підприємництво. — 2003. — №4. — С. 238— 243.
Юхименко П. Теорії оптимізації структури капіта% лу підприємства та їх адаптація до українських економ% ічних реалій/П. Юхименко, О. Загурський, В. Могилко/ / Банківська справа. —2010. — №2—3. — С.78—85.
Маматова, Л. Ш. Оптимізація структури капіталу та її вплив на потенціал підприємства / Л. Ш. Маматова // Вісник Приазовського державного технічного університету : зб. наукових праць / ДВНЗ "ПДТУ". – Маріуполь, 2017. – Вип. 34. – С. 299–305.
Євтух О.Т. Фінансовий менеджмент для магістрів і не тільки : [навч. посіб.] / О.Т. Євтух, О.О. Євтух. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 456 ϲ
Семенов А.Г. Методи оптимізації структури капіталу / А.Г. Семенов, С.А. Король // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2011. – № 2. – С. 181–188.
Modigliani F. The Cost of Capital, Corporate Finance and the Theory of Investment / F. Modigliani, M.H. Miller //American Economic Review. – 1958. – № 48. – Р. 261–297.

скачати