СУДОМИ.

Загальні відомості про судомний синдром

• 
  швидкі (клонічні) — швидка зміна скорочень і розслаблень;
  
• 
  тривалі з повільним скороченням м'язів (тонічні);
  
• 
  змішаного характеру (клоніко-тонічні).
  

• 
  перенесеною травмою;
  
• 
  як ендогенною, так і екзогенною інтоксикацією (уремія, печінкова недостатність, кома, отруєння лікарськими препаратами й солями важких металів, побутові отруєння);
  
• 
  судинними порушеннями (тромбоемболія мозку, артеріовенозна аневризма);
  
• 
  пухлинами мозку;
  
• 
  фізичними ушкодженнями (електротравма, термічне ураження, сонячний удар);
  
• 
  метаболічними розладами (гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіпокальціє мія, піридоксиновий дефіцит);
  
• 
  інфекціями (менінгіт, енцефаліт).
  

Класифікація судом

1. 
   Судоми, які є неспецифічною реакцією головного мозку на подразнені чинники: травми, інфекції, інтоксикації тощо. Це – енцефалічні або епізодичні епілептичні реакції.
   
2. 
   Симптоматичні судоми або симптоматична епілепсія на тлі активного поточного церебрального процесу (пухлинного, запального, паразитарного тощо).
   
3. 
   Епілепсію - напади судом на тлі органічних уражень ЦНС.
   

1. 
   Епілептичні
   
2. 
   Неепілептичні
   

1. 
   Тонічні,
   
2. 
   Клонічні
   
3. 
   Тоніко-клонічні.
   

1. 
   Генералізовані,
   
2. 
   Локальні (фокальні).
   

Причини судом

1. 
   Ідіопатична епілепсія.
   
2. 
   Інфекційні захворювання головного мозку.
   
3. 
   Інтоксикації.
   
4. 
   Лихоманка (фебрільні судоми).
   
5. 
   Алкогольна абстиненція.
   
6. 
   Метаболічні розлади.
   
7. 
   Побічна дія лікувальних засобів (нейролептики, метоклопрамід тощо).
   
8. 
   Фізичні фактори (електротравма, перегрівання).
   
9. 
   Афективно-респіраторні напади у молодшому дитячому віці. 10.Непритомність.
   

11. 
    Психогенні (демонстративні) напади.
    
12. 
    Стволові судоми (гормеотонія, декортикаційні, децеребраційні спазми)
    
13. 
    Мультифокальна міоклонія.
    
14. 
    Синдром «ригідної людини». 15.Правець.
    

16. 
    Тетанія (спазмофілія).
    
17. 
    Метаболічні міопатії.
    

• 
  порушення вживання протисудомних засобів;
  
• 
  гострі порушення мозкового кровообігу;
  
• 
  гострі запальні захворювання головного мозку;
  
• 
  закрита черепно-мозкова травма;
  
• 
  пухлини головного мозку (первинні й метастатичні);
  
• 
  алкоголізм (синдром відміни алкоголю);
  
• 
  гострі отруєння фосфорорганічними речовинами і психотропними препаратами;
  
• 
  психічна й фізична перевтома;
  
• 
  хвороби крові (гемофілія, лейкоз, капіляротоксикоз, тромбоцитопенічна пурпура);
  
• 
  уремія, печінкова недостатність;
  
• 
  непритомності, респіраторно-афективні судоми внаслідок сильних емоцій;
  
• 
  спадкові захворювання обміну;
  
• 
  природжені дефекти розвитку ЦНС;
  
• 
  патологія серцево-судинної системи (природжені вади серця, колапс);
  
• 
  істерія.
  

• 
  обтяжена спадковість;
  
• 
  нічне виникнення епізоду;
  
• 
  нетримання сечі в період епізоду судом;
  
• 
  травма в період епізоду судом;
  
• 
  головний біль і сонливість після епізоду судом.
  

• 
  вживання алкоголю,
  
• 
  фізична, психічна перевтома,
  
• 
  порушення регулярного вживання протисудомних засобів.
  
• 
  Диференціально-діагностичні критерії епілептичного нападу:
  
• 
  раптовість розвитку;
  
• 
  можливість розвитку за будь-яких умов, не завжди наявність впливу попереднього психогенного фактора;
  
• 
  відсутність суб'єктивних і об'єктивних ознак, характерних для непритомності (шум і дзвін у вухах, миготіння мушок перед очима, загальна слабість, блідість шкіри, різке зниження артеріального тиску);
  
• 
  пригнічення свідомості під час нападу;
  
• 
  поява мідріазу з арефлексією зіниць на світло;
  
• 
  розвиток постпароксизмальних симптомів аж до епілептичної коми. Диференціальна діагностика має ґрунтуватися на таких відомостях:
  
• 
  особливостях клінічних проявів;
  
• 
  результатах анамнезу;
  
• 
  результатах дослідження очного дна;
  
• 
  результатах обстеження на вторинному й третинному рівнях:
  
  • 
    КТ головного мозку;
    
  • 
    електроенцефалографії;
    
  • 
    люмбальної пункції;
    
  • 
    ангіографії.
    

Алгоритм невідкладної допомоги в разі епілептичного нападу

1. 
   Запобігання забиттю пацієнта.
   
2. 
   Полегшення дихання.
   
3. 
   Запобігання прикушуванню язика: між кутніми зубами рекомендують вставити ручку столової ложки, обгорнену тканиною, або, якщо її немає, невеликий дерев'яний предмет (неприпустимо вставляти металеві предмети, особливо між передніми зубами, тому що це може спричинити ушкодження зубів й асфіксію в разі потрапляння їх у верхні дихальні шляхи).
   
4. 
   Після завершення нападу хворого не слід будити та вводити йому будь-які лікарські препарати.
   

Алгоритм невідкладної допомоги в разі епілептичного стану

1. 
   Забезпечення прохідності верхніх дихальних шляхів.
   
2. 
   Усунення можливості западання язика.
   
3. 
   Внутрішньовенне повільне введення 2—4 мл 0,5 % розчину седуксену (якщо впродовж 5—10 хв доза не спричинила усунення судомного синдрому, необхідно повторно вводити цей препарат).
   
4. 
   За неефективності повторного введення седуксену обґрунтований перехід на барбітурати ультракороткої дії: гексенал чи тіопенталнатрій (300—400 мг 1 % розчину внутрішньовенно). Зазначені препарати справляють пригнічувальний вплив на дихальний центр і в разі їх передозування можлива зупинка дихання (!).
   
5. 
   Усунення ознак гострої серцево-судинної недостатності здійснюють серцевими глікозидами (наприклад внутрішньовенним уведенням 0,5—0,7 мл 0,05
   

6. 
   Усунення набряку головного мозку (осмодіуретики).
   
7. 
   Поліпшення реологічних властивостей крові (низькомолекулярні декстрани або гепарин 2500—5000 ОД підшкірно або внутрішньом'язово 2—4 рази на добу).
   
8. 
   Уведення антигіпоксантів (препарати на зразок ГОМК).
   
9. 
   За першої можливості необхідно перевести хворого на ШВЛ із введенням міорелаксантів.
   

Крампі

• 
  радикулоішемія, зумовлена іритацією нервового корінця і його судин;
  
• 
  грижа диска або стеноз хребтового каналу;
  
• 
  залишкові резидуальні явища після усунення стискання нервового корінця;
  
• 
  дефіцит заліза, магнію, калію;
  
• 
  поліневропатії;
  
• 
  порушення мікроциркуляції в ділянці нижніх кінцівок;
  
• 
  бічний аміотрофічний синдром;
  
• 
  поліневропатії;
  
• 
  гіпотиреоз, інтоксикації стрихніном, уремія;
  
• 
  паранеопластичний синдром;
  
• 
  облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок;
  
• 
  периферичні набряки;
  
• 
  проведення плазмаферезу і гемодіалізу;
  
• 
  уживання деяких лікарських препаратів (циметидин, сальбутамол, каптоприл, еналаприл, діуретики, пеніциламін, препарати золота, колхіцин, рифампіцин, прокаїнамід, клофелін, клофібрат, кортико- стероїди);
  
• 
  запальні захворювання м'язів.
  

• 
  спостерігаються у положенні хворих лежачи на спині;
  
• 
  виникають під час незначного руху стопи в ділянці плесно- фалангових суглобів;
  
• 
  можливі в момент зняття взуття;
  
• 
  супроводжуються вираженим болем, іноді зміною забарвлення шкіри, розширенням зіниць, почастішанням пульсу, значним потовиділенням;
  
• 
  пальпація щільного м'яза не посилює біль.
  

• 
  дослідженні неврологічного стану;
  
• 
  мануальному дослідженні м'язів нижніх кінцівок;
  
• 
  дослідженні вмісту кальцію в крові (виключити дефіцит або гіперфункцію прищитоподібних залоз);
  
• 
  дослідженні вмісту магнію в крові (виключити дефіцит);
  
• 
  дослідженні вмісту гормонів щитоподібної залози (тиреотропін, вільний тироксин) — для виключення гіпотиреозу.
  

• 
  усунення причин і провокувальних факторів;
  
• 
  лікувальна гімнастика;
  
• 
  контрастні водні процедури, фізіотерапія;
  
• 
  у деяких випадках ефективні ніфедипін, клоназепам, токоферол, ка рбамазепін та інші препарати;
  
• 
  якщо крампі виник після гемодіалізу, застосовують внутрішньовенно гіпертонічні розчини, токоферолу ацетат (вітамін Е), хінін;
  
• 
  пасивне розтягнення м'язів, ходьба з опорою на болючу ногу дають негайне полегшення;
  
• 
  запобігти крампі вдається, укутавши ногу й надавши їй напівзігнутого положення, поклавши валик під коліно.
  

Гіперкінези

• 
  тремор (тремтіння);
  
• 
  торсійна дистонія (мимовільні повільні повторювані рухи, обертання, згинання або розгинання різних частин тіла з формуванням патологічних поз);
  
• 
  хорея (безперервний потік швидких неритмічних хаотичних посмикувань);
  
• 
  атетоз (повільні червоподібні рухи у верхніх кінцівках і тулубі, іноді атетоз, подібний до штопороподібного вкручення);
  
• 
  балізм (моторний розлад — дискінезія, що характеризується сильними розмашистими рухами);
  
• 
  тик (мимовільне судомне посмикування м'язів якоїсь частини тіла, частіше верхніх кінцівок, голови, шиї).
  

• 
  первинні (ідіопатичні) — як прояв дегенеративних захворювань, що вибірково уражують базальні (підкіркові) ядра (есенціальний тремор);
  
• 
  вторинні як ускладнення захворювань відомої етіології (травми, пухлини, розсіяний склероз, інфекції, судинні ураження мозку, метаболічна енцефалопатія тощо) або як наслідок інтоксикацій або побічної дії лікарських засобів.
  

Судоми при істерії

Алгоритм диференціальної діагностики істеричного нападу, що супроводжується судомами

• 
  напад починається раптово на фоні конфліктної ситуації і не супроводжується втратою свідомості (на відміну від епілептичного нападу);
  
• 
  спогади про напад і довкілля зазвичай уривчасті;
  
• 
  напад триває від кількох хвилин до кількох годин;
  
• 
  напад характеризується вираженою руховою активністю й емоційним забарвленням (хворі звиваються, б'ються головою, рвуть на собі волосся, одяг, стискують зуби, тремтять, качаються по підлозі, кричать, повторюють одну й ту саму фразу);
  
• 
  хворі зазвичай не падають, а повільно опускаються на підлогу, не завдаючи собі серйозних ушкоджень;
  
• 
  типовою є істерична дуга, коли хворий упирається в поверхню лише п'ятами й потилицею, а тулуб вигнутий дугою;
  
• 
  характерне часте поверхневе дихання, але фізикальних змін у легенях немає, виражених гемодинамічних змін зазвичай не спостерігають;
  
• 
  може розвиватися істеричний мутизм (німота);
  
• 
  форму зіниць не змінено, реакція їх на світло та больові подразники у межах норми;
  
• 
  наявні функціональні зміни у слуховому й зоровому апараті, що проявляються неможливістю сприйняття складних подразників.
  

Алгоритм невідкладної допомоги й лікування в разі істеричного нападу

• 
  ізолювати хворого від ситуації, що зумовила розвиток нападу, відмежувати його від стресових впливів;
  
• 
  заспокоїти хворого й переконати в тому, що нічого страшного з ним не сталося;
  
• 
  застосовувати засоби, що подразнюють шкіру і нюховий нерв (на-
  

• 
  з лікарських засобів ефективні транквілізатори (еленіум — 50—80 мг на добу, седуксен 40—60 мг на добу внутрішньовенно, феназепам — 1—3 мг на добу);
  
• 
  у тяжких випадках парентерально ввести транквілізатори (діазепам
  

• 
  призначити нейролептики в невеликих дозах (галоперидол — 10— 15 мг 0,5 % розчину внутрішньом'язово, етаперазин — 4—12 мг на добу, хлорпротиксен 15—20 мг на добу, периціазин (неулептил) — 10—20 мг на добу, еглоніл — 100—400 мг на добу) усередину;
  
• 
  для профілактики ймовірного колапсу увести підшкірно 2 мл кордіаміну;
  
• 
  у разі фебрильних судом — призначати антипіретики, при гіпокальціємії — 10 % розчин кальцію глюконату.
  

• 
  усувають гіпоксію, дихальну і серцеву недостатність;
  
• 
  проводять дезінтоксикацію;
  
• 
  застосовують протисудомні засоби: седуксен (0,05—1 мл/кг 0,5 % розчину), ГОМК(100—150 мг/кг) внутрішньовенно або внутрішньом'язово; гексенал 0,5 мл/кг 5 % розчину внутрішньом'язово.
  

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. 
   Екстрена терапевтична допомога в умовах надзвичайних ситуацій. Навчальний посібник / Сиволап В.Д., Нерянов Ю.М., Єремеєв В.Г. [та ін]. – Запоріжжя, 2003. – 188 с.
   
2. 
   Перша лікарська допомога при невідкладних станах. Навчальний посібник / В.М. Жебель, В.О. Шапринський, А.Ф. Гуменюк, С.Е. Ло- зинський. – Вінниця: Діло, 2005. – 80 с.
   
3. 
   Практичні навички з медицини невідкладних станів: Навчальний посібник / І.С. Зозуля та інші. – К., 2008 – 165 с.
   
4. 
   Медицина невідкладних станів: збірник тестових завдань / І.С. Зо- зуля та інші. – К., 2008 – 160 с.
   
5. 
   Козелкин А.А., Ревенько А.В., Медведкова С.А. Диагностика неот- ложных состояний в неврологи. Учебно-методическое пособие. Запо- рожье, 2008
   

ІІ. Додаткова

1. 
   Еталони практичних навиків в терапії: Науково-методичний по- сібник. – Київ: Главмеддрук, 2005. – 540с.
   
2. 
   Медицинская помощь при экстремальных ситуациях: Справоч- ник. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 705 с.
   
3. 
   Грабер М.А., Лантернер М.Л. Руководство по семейной медици- не. Пер. с англ. – М.: Бином-Пресс, 2002. – 752с.