Дієтотерапія
Дієтотерапія при хворобах ШКТ - без перебільшення найважливіша частина правильного лікування. При багатьох інших хворобах дотримання дієти носить рекомендаційний характер, але здорове харчування при захворюваннях шлунково-кишкового тракту є строго обов'язковим. Якщо хворий нехтує дієтою, то медикаментозне лікування може не зробити потрібного ефекту, і вже через нетривалий час хвороба повернеться.
Дієтичне харчування при захворюваннях ШКТ:
• дозволяє поліпшити моторику кишечника;
• сприяє усуненню запалення слизових оболонок органів травлення;
• знижує навантаження на травну систему і підвищує ефективність лікарської терапії;
• допомагає зменшити больовий синдром;
• дозволяє максимально добре засвоювати їжу;
• покращує самопочуття і знижує прояв симптомів захворювань;
• сприяє усуненню гострої фази хвороби і продовженню ремісії, перешкоджає загостренню хронічної форми недуги;
• прискорює відновлення травної функції.
основним правилом в такій дієті стане збереження певного режиму харчування. Їсти треба 4-5 раз на день, але порції при цьому мають бути невеликими. Також треба дуже ретельно пережовувати їжу
При порушеннях травної системи не можна допускати спустошення шлунку і відчуття голоду, і саме 5-разове живлення при захворюваннях ШКТ перешкоджає цьому. Дуже важливо підбирати такі рецепти блюд, щоб раціон був максимально збалансований.
Особливу увагу потрібно приділити приготуванню
По-перше, слід подрібнювати їжу, оскільки великі шматки важко перетравлюються. По-друге, термічна обробка продуктів при хворобах ШКТ виключає смажіння, а ось готувати їжу в пароварці, варити або запікати продукти цілком допустимо. Категорично не рекомендується їсти занадто гарячі або занадто холодні блюда - це згубно позначається на слизових оболонках травних органів
Як вже говорилося вище, здорове харчування при захворюваннях шлунку і інших травних органів розробляється з урахуванням особливостей протікання недуги і стану пацієнта. Існує декілька різновидів спеціалізованої дієти для хворих з порушеннями роботи ШКТ:
• Стіл №1 - застосовується в терапії виразки шлунку і дванадцятипалої кишки, при загостренні гастриту з підвищеною кислотністю шлункового соку.
• Стіл №2 - цей вид живлення рекомендований при гастриті зі зниженою кислотністю і запальних захворюваннях тонкого і товстого кишечника(ентероколіт, ентерит, коліт).
• Стіл №3 - прописують при хронічних хворобах кишечника, які супроводжуються погіршенням перистальтики.
• Стіл №4 - рекомендоване живлення при розладі шлунку(порушення відоме як функціональна диспепсія). Застосовується також після розладу шлунку і кишечника в якості відновної терапії.
• Стіл №5 - використовується при хронічному запаленні підшлункової залози, в лікуванні хвороб печінки і жовчного міхура.
У лікуванні захворювань шлунково-кишкового тракту крім дієтотерапії медикаментозного лікування. Дуже часто використовують фітотерапію у вигляді приймання фіточаїв.
Лікарські рослини, які мають фітотерапевтичний вплив на органи шлунково-кишкового тракту: полин, корінь аїра, бузина, суниця лісова, чебрець, пустинник, чистотіл, кукурудзяні рильця, м'ята перцева, березове листя і бруньки, калина, кропива дводомна, плоди кропу і петрушки, чорна смородина.
Ці лікарські рослини покращують секрецію шлунка і апетит, нормалізують кислотність, посилюють жовчогінну дію, посилюють тонус жовчного міхура і зменшують в'язкість жовчі, усувають біль у животі
Dr_anosova, [25.10.2022 16:39]
На реальний результат фітотерапії можна розраховувати тільки тоді, коли зрозуміло, що потрібно лікувати, тобто при встановленому діагнозі хвороби.
ПРОТИЗАПАЛЬНА дія лікарських рослин виявляється при їх безпосередньому контакті із ураженою слизовою оболонкою травного каналу. Вона є притаманною алоє, березі, вересу, гірчаку зміїному, материнці звичайній, імбиру, золототисячнику, звіробою, мати-й-мачусі, подорожнику, вільсі клейкій та сірій, ромашці та ін.
СПАЗМОЛІТИЧНА дія сприяє зменшенню болю, що виникає внаслідок спастичного скорочення шлунка, кишечнику, жовчовивідних шляхів, і є характерною для анісу звичайного, кмину звичайного, фенхелю, коріандру, аїру, барбарису, буркуну лікарського, звіробою, меліси, м’яти, липи та ін.
ВІТРОГІННА дія багато в чому пов’язана зі спазмолітичним ефектом лікарських рослин, тобто їх здатністю покращувати відходження газів, що утворюються в кишечнику в результаті процесів бродіння, гниття і усувають відчуття здуття живота. Зазначеною дією наділені безсмертник, материнка, дягель лікарський, лаванда, любисток лікарський, овес, петрушка, ревень, насіння кропу, кміну, корінь валеріани, щавель кінський.
СТИМУЛЯЦІЯ МОТОРИКИ шлунка і кишечника. Необхідність у використанні цієї властивості лікарських рослин виникає при зниженні або підвищенні тонусу шлунка і кишечнику внаслідок різних причин: запалення, неврозів, захворювань інших органів. У результаті зміни тонусу порушується перистальтика зазначених органів, що негативно впливає на процеси травлення. Для фітотерапії цього стану застосовують кору крушини, ягоди брусниці, плоди та кору жостера проносного, траву материнки, золототисячник, полин, плоди кропу, фенхелю, кмину, ревень, сливу, цибулю, буряк, моркву.
ПРОТИМІКРОБНА дія використовується для лікування тих захворювань системи травлення, при яких основну роль відіграє мікробний фактор (ентерит, ентероколіт, коліт, холецистит, виразкова хвороба і т. д.). Вона проявляється за рахунок наявності летучих ефірних олій (фітонцидів), антибіотиків, сполук фенолу та інших речовин, що згубно впливають на патогенну мікрофлору. До рослин з протимікробною дією відносяться чистотіл, звіробій, перстач прямостоячий, береза, вільха, шавлія, ялівець, конюшина, калган, обліпиха, пижмо звичайне, подорожник, полин та інші.
ОБВОЛІКАЮЧА дія рослин проявляється за рахунок наявності сполук, що покривають слизові оболонки і захищають їх від подразнення хлористоводневою кислотою, компонентами жовчі, продуктами харчування, ліками. При цьому зменшується вираженість запального процесу, больового синдрому. Високий вміст слизоутворюючих полісахаридів характерний для кореню алтеї, насіння льону, подорожника, плодів обліпихи та ряду інших рослин.
В’ЯЖУЧА (дубильна) дія властива багатьом рослинам, однак найбільшою мірою вона виражена у кори дуба, бруньок берези, кореневища гірчака зміїного, шкірки плодів граната, кореневища калгану, кори калини, вільхи сірої, коренів листя бадану товстолистого, трави водяного перцю, грициків, листя шавлії й мучниці, плодів чорниць і черемхи. Даний вид дії в основному визначається наявністю в рослинній сировині значної кількості основних органічних кислот типу таніну. Вони покривають уражену слизову оболонку травного каналу, в результаті чого утворюється щільна плівка, яка є захистом від подразливої дії різних хімічних, бактеріальних та механічних факторів. Лікарські рослини, що наділені в’яжучою дією, широко використовуються для лікування проносів.
ЖОВЧОГІННА дія лікарських рослин повязана з їх здатністю підсилювати утворення і секрецію жовчі печінковими клітинами, а також регулювати моторику жовчного міхура і його сфінктера. Жовчогінний ефект забезпечується за рахунок вмісту в рослинах флавоноїдів, вітамінів та ефірних олій. Флавоноїдами багаті росторопша, пижмо, безсмертник, золототисячник, кукурудзяні рильця, барбарис звичайний, звіробій, чистотіл, кульбаба, мята, материнка, артишок, куркума, рутка лікарська, календула та інші.
На моторику жовчовивідних шляхів впливають різні рослинні олії (оливкова, соняшникова, кукурудзяна та інші), плоди горобини червоної та журавлини, коріандр, цикорій.
ПОСЛАБЛЮЮЧА дія рослин широко використовується не тільки для лікування хронічних закрепів, які спостерігаються при хворобах кишечника, але і для боротьби з ними у осіб, які тривалий час знаходяться на ліжковому режимі або ведуть малорухливий спосіб життя. Діючим складником багатьох харчових рослин (сирих яблук, моркви, квашеної капусти, чорносливу, червоного буряка та інших) є пектинові речовини, які активують перистальтику. Найбільш поширеними рослинами з такою дією є сенна, подорожник болотний, ревінь, крушина, рицинова олія.
СЕКРЕТОСТИМУЬЮЮЧА дія зумовлена наявністю в лікарських рослинах різних екстрактивних і гірких речовин, які посилюють виділення шлункового соку. Водночас вони стимулюють апетит. На гіркі речовини багаті полин, безсмертник, золототисячник, тирлич жовтий. Смакові якості їжі, а отже й апетит покращуються за рахунок використання рослин у вигляді приправ. До них відносяться петрушка, селера, коріандр, хрін, куркума, імбир, редька та інші.
СЕКРЕТОЗНИЖУЮЧА дія лікарських рослин використовується для лікування тих хвороб, які перебігають з надлишковою секрецією хлористоводневої кислоти і пепсину (гіперацидний хронічний гастрит, виразкова хвороба). Позитивний результат може бути досягнутий при поєднанні фітотерапії (залізняк бульбистий, ромашка, сік картоплі, морква, маслина європейська, листки шпинату) з дієтою (некисле молоко, свіжий сир, круп’яні супи, солодкі ягоди і фрукти).
КРОВОСПИННА дія притаманна кропиві, деревію, арніці, подорожнику, зайцегубу пянкому і ряду інших лікарських рослин. Вона обумовлена високим вмістом в них вітаміну К, який бере участь у синтезі факторів згортання крові. Збільшення них факторів у сироватці крові сприяє зупинці кровотечі. Природно, що застосування лікарських рослин ефективно тільки в тих випадках, коли є схильність до кровотечі (виразкова хвороба, захворювання кишечнику, геморой). Масивні кровотечі вимагають зовсім іншого лікування, в тому числі і хірургічного. До рослин із зазначеною властивістю належать: грицики, кропива дводомна, деревій, меландрій білий, перстач прямостоячий, вовчуг польовий, родовик лікарський, водяний перець.
РЕПАРАТИВНА дія лікарських рослин полягає в тому, що вони сприяють відновленню цілісності пошкоджених тканин. Необхідність в цьому виникає при виразкових і ерозивних процесах у шлунку і кишечнику, особливо після ліквідації загострень. Найбільшою мірою репаративна дія притаманна обліписі, каланхое, алое, подорожнику, дев’ясилу.
Рослини, що сприяють відновленню кишкової мікрофлори: дев’ясил високий, звыробый, шишки выльхи клейкої і сірої, аїр болотний, перстач прямостоячий, чорниця, евкаліпт кулястий, пижмо звичайна, шавлія, топінамбур, ехінацея пурпурова, меліса лікарська, ромашка лікарська.
ЗАСПОКІЙЛИВА (седативна) дія. У більшості випадків хвороби системи травлення протікають на тлі загальних або місцевих порушень функціонального стану нервової системи. Ці порушення можуть бути як первинними, так і вторинними. Тому показано включення в склад лікувальних зборів лікарських рослин, які мають заспокійливу дією: валеріана, синюха блакитна, шишки хмелю, меліса