Мануальна терапія. Основа і положення

Реферат з дисципліни мануальна терапія на тему
« Мануальна терапія. Основа і положення»
Студентка 38 групи 4-го курсу
Андрухова Анастасія
Мануальна терапія являє собою лікування хвороб хребта і суглобів методом ручного впливу на кістково-м’язеву систему з метою усунення функціонального порушення суглобів та м’язів і купування больового синдрому.
Головні моменти біомеханізму МТ:
1) механічний – відновлюються функції блокованого суглобу (хребця),
2) рефлекторний – усуваються патологічні імпульси нерва на пропріорецептори м’язів, сухожилків і капсул суглобів.
Основою МТ є вчення про блокування рухів, тобто функціональний блок (ФБ). Під блокуванням розуміють втрату рухів у хребцево- руховому сегменті (ХРС). Як лірично визнають мануальні терапевти
«неповторний функціональний блок», знайомству і тісним контактам з яким присвячене все життя мануального терапевта. Саме в цьому і полягає суть роботи мануального терапевта – пошук і усунення ФБ.
Існує декілька теорій блокування рухів. Найдавнішою є теорія
«сублюксації», відповідно до якої в основі захворювань хребта лежать механічні чинники – підвивихи в міжхребцевих суглобах
(сублюксації), що ведуть до порушення функцій спинномозкових корінців. Цю теорію багато років відстоюють хіропракти, які вважають, що основним засобом лікування є механічний вплив на хребет для репозиції (ліквідації підвивиху), внаслідок чого відбувається відновлення функції спинномозкових корінців.
Доцільно зауважити, що ФБ поділяють на суглобові, м’язеві, зв’язкові, внутрішньокісткові та дуральні. Але виходячи з системного аналізу та складності організації живого, ця точка зору неправильна.
Виникнення ФБ носить мультифакторний характер.
Функціональна блокада чи ФБ викликає:
– зміну суглобових поверхонь дуговідтростчатих суглобів, які спочатку носять характер дистрофічних змін, а потім склерозуються;

– перерозподіл осьового навантаження на міжхребцевий диск, дегідратацію пульпозного ядра і його ущільнення;
– збільшення вертикальних сил на фіброзне кільце, а в подальшому формування тріщин, протрузій, гриж;
– подразнення синувертебрального нерва призводить до дисциркуляторних явищ в зоні ураження: порушення венозного відтоку, венозного стазу і набряку корінця спинномозкового нерва;
– формування сукупності клінічних симптомів і синдромів, характерних для певного розподілу ФБ в ХРС і різного ступеню судинних порушень.
Але при цьому слід зазначити, що ФБ свідчить тільки про порушення функції, але не про дегенеративний процес. Узагалі, ФБ виникає, коли вже пройдено еластичний бар’єр, але ще не подоланий анатомічний.
Потрібно визнати, що значні сублюксації можливі тільки у випадку зниження висоти міжхребцевого диска, які супроводжуються розтягненням капсул міжхребцевих суглобів, коли отримують не властиву їм функцію опори. Однак, після усунення підвивиху сформована патобіомеханічна система при статодинамічному навантаженні призведе до швидкого рецидиву сублюксації.
Дослідженнями останніх років доведено, що підвивихи в міжхребцевих суглобах без ушкодження цілості суглобних відростків можливі тільки на шиї. У інших відділах хребта, з урахуванням анатомічних особливостей будови суглобів, сублюксація може відбутися тільки унаслідок грубої травми.
Окремі автори, прихильники герніогенної теорії, вважають, що основною причиною блокування є грижа і основна задача МТ є вправлення або зсув цієї грижі.
Проте, ряд авторів доводять, що методами МТ можна тільки створити умови, які сприяють її самовправленню. Вони думають, що в переважній більшості випадків блокування має функціональний характер і пов’язане з рефлекторною напругою паравертебральних м’язів, що рентгенологічно побічно підтверджувалося наявністю симптомів «розпірки» та «контрактури диска», які зникали при ефективному застосуванні МТ.
Класичні ротаційні техніки

Ротаційні техніки - це техніки, спрямовані на скручування хребта. Вони широко застосовуються в усьому світі. Скручування хребта допомагають збільшити його гнучкість, поліпшити кровообіг, виправити поставу і повернути рухливість суглобів.
Ротації, як було сказано вище, - «класика» мануальної терапії. Вони відносяться до агресивних технікам, так як їх виконання передбачає активне застосування сили до хребта (виключається локальний вплив) і в деяких випадках може бути досить болючим. З цієї причини ротаційні техніки можуть застосовуватися в якості лікувальної процедури тільки в тих випадках, коли немає загрози травмувати хребет, а також, коли відсутні інші медичні протипоказання.
Протипоказання
Протипоказаннями до виконання ротаційних скруток є грижі міжхребцевих дисків, будь-які новоутворення (онкологічного характеру або гемангіоми) і посттравматичні проблеми хребта
(наприклад, компресійний перелом). Ротаційні техніки не рекомендується застосовувати також в післяопераційний період, особливо, коли на хребті встановлені стабілізатори або фіксатори
(спеціальні конструкції, які з'єднують хребці один з одним).
Ризики
Неправильне виконання ротаційних скруток і зневага протипоказаннями можуть спровокувати травму хребта (переломи або розрив зв'язок), блокування сегмента хребта, компресію (стиск) корінцевих структур. Якщо у пацієнта діагностована грижа, застосування ротації може привести до її секвестрації - відокремлення від заснування міжхребцевого диска і падіння в канал.
Тракційні (дистракційні) техніки
Тракційні (дистракційні) техніки відносяться до малотравматичним м'яким технікам і спрямовані на розтягування пошкодженої структури хребетного стовпа. Процедури роблять на спеціальних столах - горизонтальних або вертикальних. Розтягування хребта дозволяє не

тільки збільшити відстань між хребцями, а й покращує кровообіг і м'язовий тонус, допомагає позбутися від компресії корінцевих структур.
Залежно від відділу хребта, на який направлено тракционное зусилля, розрізняють шийні, грудні і поперекові тракції.
Протипоказання
Застосовувати тракційні техніки корекції хребта протипоказано при наявності посттравматичних проблем (наприклад, компресійного перелому) і великих новоутворень (пухлин онкологічного характеру, гемангіом). Розтягування хребта також неприпустимо при порушенні спинномозкового кровообігу.
Ризики
Тракційні техніки вважаються менш результативними, ніж ротаційні і метод короткого важеля. Зокрема, вони не будуть ефективними при судомах і сильному больовому синдромі. У деяких випадках при застосуванні тракцій може виникнути простріл - різка гострий і раптовий біль в спині (найчастіше, в поперековому відділі).
Метод короткого важеля
Метод короткого важеля - це вплив руками, пальцями або кистями безпосередньо на тіло, дуги і відростки хребців. Це інноваційна м'яка методика, яка повністю виключає ротаційний механізм і має на увазі надзвичайно точне вплив саме на той сегмент, який блокований або зміщений.
Цей метод можна застосовувати навіть при наявності остеохондрозу, протрузий або великих гриж, а також після операцій, за умови, якщо фіксатори (закріплювачі) знаходяться в інших відділах хребта. Метод короткого важеля дозволяє розблокувати знерухомлених сегмент хребта і відновити нормальне положення хребців з високою точністю. Завдяки високій ефективності, позитивні зміни відчутні вже після першого сеансу.

Протипоказання
Основними і чи не єдиними протипоказаннями для застосування методу є переломи (наприклад, компресійний або перелом блоку хребта), новоутворення онкологічного характеру або великі гемангіоми. На відміну від ротаційних і тракційних технік, метод короткого важеля є локально спрямованим і може бути застосований при необхідності тільки в потрібному відділі. Це означає, що його можна застосовувати навіть під час післяопераційного періоду і при наявності стабілізаторів і фіксаторів (конструкцій, які з'єднують і закріплюють хребці) в інших відділах хребта.
Ризики
Метод короткого важеля є найбільш безпечним з вище перерахованих і повністю виключає різного роду ризики такі як біль, травматичність, виникнення компрессий.
Незважаючи на гадану простоту виконання методів корекції хребта, ці процедури вимагають абсолютної точності виконання і величезного досвіду і знань. Тому надзвичайно важливо, щоб лікуванням займалися професіонали. Візит до лікаря з недостатньою кваліфікацією може привести до погіршення стану здоров'я, а в деяких випадках може закінчитися переломом або зсувом хребців. Крім того, тільки фахівець зможе поставити правильний діагноз і підібрати правильну методику лікування та реабілітації, щоб надовго закріпити результат. З будь-якими проблемами спини рекомендується звертатися в спеціалізований медичний заклад, в якому є можливість забезпечити професійне обстеження, лікування і реабілітацію.