«Особливості технології виробництва цукру-піску в промислових умовах»

1 2 3 4

Ім'я файлу: bestreferat-146111.docx
Розширення: docx
Розмір: 80кб.
Дата: 31.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
inbound6751233997143340838.doc
inbound8739709942672773562.docx
inbound7121680974496144259.doc
ПР3.doc
inbound1868766687641721090.docx
Order-pre-id-8850-973.docx
3.doc

Курсова робота

На тему: «Особливості технології виробництва цукру-піску в промислових умовах»
ЗМІСТ
ВСТУП

Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Коротка історія цукроварної справи

1.2 Реальний стан ринку цукру на Україні

Розділ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Розділ 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ-ПІСКУ НА ЗАТ «АНДРУШКІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД»

3.1 Загальні відомості про підприємство

3.2 Приймання цукрового буряка

3.3 Зберігання буряка

3.4 Подача буряка на завод

3.5 Миття буряка

3.6 Отримання бурякової стружки і дифузійного соку

3.7 Очищення дифузійного соку

3.7.1 Технологчні параметри процесу переддефекації

3.7.2 Технологічні параметри процесу основної дефекації

3.7.3 Технологічні параметри процесу І сатурації

3.7.4 Технологічні параметри процесу дефекації перед ІІ сатурацією

3.7.5 Технологічні параметри процесу ІІ сатурації

3.7.6 Технологічні параметри процесу сульфітації

3.8 Згущування соку випаровуванням

3.9 Уварювання, кристалізація і центрифугування утфелів

3.10 Сушка, охолодження і зберігання цукру

3.11 Отримання вапняного молока і сатураційного газу

3.12 Розрахунок виходу цукру та витрати вапняного молока

ВИСНОВКИ

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Існує істотний брак багатьох ресурсів, необхідних для розвитку української цукрової промисловості. Це, насамперед, капітал, енергія та добрива. За кожен КВт енергії, кожну тонну добрив, витрачені на виробництво цукру в Україні, треба заплатити, до того ж їх уже не можна буде використати в інших галузях. Те саме стосується й кожної гривні інвестицій. Виграє чи програє Україна від того, що ці обмежені ресурси буде використано саме на виробництво цукру, а не на інші цілі, залежить від відносної конкурентоспроможності виробництва цукру.

Той факт, що галузь історично відігравала в певній країні істотну роль, не означає, що ця галузь автоматично є конкурентоспроможною. У минулому виробництво цукру в Україні визначалось планом, а тому, з погляду критеріїв ринкової економіки, тут не обійшлось без істотних викривлень.

Україна належить до традиційно цукрових держав світу, що зумовлюється досить сприятливими ґрунтово-кліматичними та економічними умовами для розвитку буряківництва й виробництва цукру. Коріння галузі сягає 20-х років XIX століття. Однак її матеріально-технічна база неодноразово зазнавала значного руйнування, а вирощування цукрових буряків опинялось у кризі, як це, зокрема, бачимо і в останні роки.
Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Коротка історія цукроварної справи
Виробництво цукру для вживання його в їжу йде своїм корінням в глибину століть.

Первинною сировиною для отримання цукру була цукрова тростина, батьківщиною якої вважається Індія. Воїни Олександра Македонського, що брали участь в поході до Індії в IV ст. до н.е., першими з європейців познайомилися з цією рослиною. Після повернення з Індії вони із захопленням розповідали про тростину, з якої можна одержувати мед без допомоги бджіл, а зброджений напій вживати як міцне вино. Поступово з Індії цукрова тростина розповсюджується в сусідні країни з теплим кліматом.

У стародавніх рукописах зустрічаються відомості про вирощування цукрової тростини в Китаї в ІІ ст. до н.е., а в І ст. до н.е. цукрову тростину вже почали вирощувати на Яві, Суматрі і інших островах Індонезії.

Про вирощування тростини і виробництво з неї цукру в Аравії згадує римський учений Пліній – старший І ст. н.е. Араби культуру вирощування і обробки цукрової тростини принесли під час завоювання Палестини, Сірії, Месопотамії, Єгипту, Іспанії, Сицилії в VII-IX ст., а в IX ст. цукром з тростини почала торгувати Венеція.

Хрестові походи сприяли розповсюдженню використання цукрової тростини для отримання цукру в країнах Європи, у тому числі і в Київській Русі.

Венеціанці, перші з європейців, навчилися виготовляти рафінад з тросникового цукру-сирцю. Але ще дуже довго, аж до початку XVIII ст. цукор залишався великою рідкістю на столах європейців.

Велику роль в розповсюдженні цукрової тростини і отримання з неї цукру зіграла Португалія. У XV ст. португальці висадили цукровий очерет на островах Мадейрі і Томі Сану в Атлантичному океані, а після відкриття Колумбом Америки крупні плантації з'явилися на островах Гаїті, Куба, Ямайка, а потім в Мексиці, Бразилії, Перу.

Законодавцем моди у виробництві цукру в XVII ст. стала Голландія. Вона посилено стала заводити плантації цукрової тростини в своїх колоніях, а також значно розширила виробництво цукру на Яві. В цей же час в місті Амстердам починають будуватися перші цукрові заводи. Трохи пізніше аналогічні заводи з'являються в Англії, Німеччині, Франції.

Історія цукрової промисловості Росії починається в 1719 році з моменту будівництва перших цукрових заводів в Санкт-Петербурзі і Москві.

У Росії для виготовлення солодких сиропів, напоїв і настоянок використовували не цукровий очерет, а в'ялені або сушені коренеплоди буряка, брукви, ріпи.

Культивувався буряк з давніх часів. У стародавніх Ассирії і Вавилоні буряк вирощувався вже за 1,5 тис. років до н.е. Окультурені форми буряка відомі на Близькому Сході з VIII-VI ст. до н.е. А в Єгипті буряк служив головною їжею рабів. Так, з диких форм буряка, завдяки відповідній селекції, поступово були створені сорти кормового, столового і білого буряка. З білих сортів столового буряка були виведені перші сорти цукрового буряка.

Поява нового альтернативного тростині, цукроноса історики пов'язують з епохальним відкриттям німецького ученого-хіміка, члена Прусської академії наук А.С. Маргграфа (1705-1782). У доповіді на засіданні Берлінської академії наук в 1747 р. він виклав результати дослідів по отриманню кристалічного цукру з буряка.

Одержаний цукор, як затверджував Маргграф, по своїх смакових якостях не поступався очеретяному. Проте Маргграф не бачив широких перспектив практичного застосування свого відкриття.

Далі в дослідженні і вивченні даного відкриття пішов учень Маргграфа - Ф.К. Ахард (1753-1821). Він з 1784 року активно узявся за удосконалення, подальшу розробку і впровадження в практику відкриття свого вчителя.

Ахард чудово розумів, що однією з найважливіших умов успіху нової, вельми перспективної справи, є поліпшення сировини-буряка, тобто підвищення її цукристості. Вже в 1799 році праці Ахарда увінчалися успіхом. З'явилася нова гілка культурного буряка – цукрова. У 1801 році в своєму маєтку в Кюцерне (Сілезія) Ахард побудував один з перших цукрових заводів в Європі, на якому освоїв отримання цукру з буряка.

Комісія, направлена Паризькою академією наук, провела обстеження ахардовского заводу і дійшла висновку, що вироблення цукру з буряка нерентабельне.

Лише єдині на той час англійські промисловці, які були монополістами по виробництву і продажу тростинного цукру, угледіли в цукровому буряці серйозного конкурента і кілька разів пропонували Ахарду крупні суми за умови, що він відмовиться від проведення своїх робіт і публічно заявить про безперспективність виробництва цукру з буряка.

Але Ахард, що свято вірив в перспективність нового цукроноса, на компроміс не йшов.

З 1806 року Франція відмовляється від виробництва цукру з очерету і переходить на бурякоцукрове, яке з часом набувало всього більшого поширення. Наполеон надавав велику підтримку тим, хто проявляв бажання вирощувати буряк і виготовляти з нього цукор, оскільки побачив в розвитку нової галузі можливість одночасного розвитку сільського господарства і промисловості.

Слід зазначити, що у Франції, разом з розвитком виробництва цукру з буряка, велика увага приділялася поліпшенню якості буряка як сировини для цукрової промисловості.

Цьому сприяла успішна діяльність однієї з перших в Європі крупних селекційно-насіннєвих фірм «Вільморен-Андріє», заснованої Ф. У. Вільмореном.

Фірма набула світової популярності і успішно працює ось вже близько двохсот років, поставляючи насіння різних сільськогосподарських культур власної селекції в багато країн світу.

1.2 Реальний стан ринку цукру на Україні
Ринок сирцевого цукру в Україні почав розвиватися в кінці минулого століття. Зв'язано це було з дефіцитом цукру, який виник після значного скорочення виробництва бурякового цукру, різкого коливання цін на цей продукт протягом року.

Аналізуючи коливання цін на цукор протягом року впродовж останніх чотирьох (1998-2000) років видно, що найнижча ціна на цукор доводиться на період вересень-січень, коли йде сезон виробництва. Це було пов'язано з перенасиченням ринку як буряковим, так і сирцевим цукром, виробництво якого велося перед самим початком сезону.

Не дивлячись на те, що розмови і листування про ввезення цукру-сирцю до України щорічно починалися в кінці власного сезону цукроваріння, тобто в листопаді-грудні, Закони (у 1998 – Указ Президента) чомусь приймалися тільки на початку літа.

В той момент ціна цукру на споживчому ринку вже досягала максимальної величини, виникав ажіотажний попит, ліквідовувати який вдавалося тільки у вересні з початком виробництва бурякового цукру, коли цукро- і сільгоспвиробникам, з метою погашення кредитів і інших боргових зобов'язань, доводилося масово продавати цукор.

У 1998-1999 роках цей процес був практично стихійним, але така практика продовжувалася і в 2000-2001 році, коли щорічно за пільговими митами ввозилося 260 тис. тонн цукру-сирцю.

У 2002-2003 роках, з утворенням крупних компаній - регіональних монополістів по виробництву цукру і трейдерів цукру-сирцю, які пішли по шляху скупки цукрових заводів по окремих регіонах, ця схема програвалася вже за сценарієм: скорочення продажу цукру на початку весни, що провокувало ситуацію з підвищенням його ціни у зв'язку з різко зростаючим попитом, подальше “викидання” на ринок цукру після підвищених цін, створення населенням запасів “про всяк випадок” і т.д.

Тобто, 2003 (частково і 2002 рік) вже характеризуються значно збільшеним впливом на формування ринкових цін на цукор з боку крупних цукрових компаній.

Ситуація з ввезенням цукру-сирцю в 2003 році з проведенням аукціонів в липні-серпні (ввезення цукру-сирцю обмежувалося по термінах: кінцевий термін ввезення квоти на 200 тис. тон – 15 вересня 2003 р., а квоти на 360 тон – 1 вересня) прочинила ще одну особливість реалізації цукру, виробленого з сирцю.

Компанії, практично одні і ті ж, весною ввозили цукор-сирець під митний контроль, як давальницьку сировину, переробляли його і реалізовували цукор за максимальними цінами, а потім, після отримання квот (ліцензій) проводили повторне його розтможування вже за іншим кодом.

Митні органи цнотливо прикривали очі на цю невідповідність, Легалізація і збут сирцевого цукру перед початком сезону виробництва бурякового цукру, тобто в період найбільших попиту і ціни, дозволяв таким компаніям і трейдерам, що в основному володіють власними цукровими заводами, тримати під контролем ціни на цукор, а в період вересня-січня - викачувати ринок, скуповувати цукор за низькими цінами, одержуючи при цьому хороший прибуток від подальшого його продажу, а потім героїчно боротися із створеними труднощами, повторюючи з року в рік той же сценарій.

Не був виключенням і 2004 рік, але зменшення квоти на пільгове ввезення очеретяного цукру-сирцю до 125 тис. тон дещо понизив його вплив на падіння цін в період виробництва.

Крім того, минулого року спостерігалося значне скорочення імпорту цукру-сирцю до України по давальницьких схемах. Причинами цього явища стали – збільшення вітчизняного виробництва бурякового цукру, зміни в українському законодавстві про проведення давальницьких операцій з цукром, збільшення виробництва цукру в країнах, традиційних імпортерах давальницького цукру з України.

Давальницький імпорт цукру-сирцю за січень-листопад 2004 року склав 25,7 тис. тон проти 204,1 тис. тон за аналогічний період 2003 року.

Все це, в сукупності із зростанням цін на ПММ і інфляційними процесами, привело до підйому ціни на цукор в період виробничого сезону 2004 роки коли середній рівень оптових цін склав 2250–2350 грн./т проти 2050–2200 грн./т у 2003 році.

З приходом теплої погоди, коли активізувалося виробництво охолоджувальних напоїв і мороженого, відбулося істотне підвищення цін, пік якого припав на літні місяці – період консервації ягід і фруктів. Це пов'язано з тим, що компанії-цукровиробники, які переробляють також і сирець, у відсутності його пільгового ввезення вирішили компенсувати втрачений прибуток за рахунок напруження цін у весняно-літній період. Крім того, напруження цін виявилося тим механізмом тиску на Уряд України, який привів до ухвалення рішення про ввезення цукру-сирцю по досить дивних, з позицій Закону, схемах.

Тільки економічні інтервенційні заходи з боку Держави могли стабілізувати ціни на ринку цукру. В першу чергу – це реалізація цукру з Держрезерву в літні місяці в об'ємі до 100 тис. тон за цінами, значно нижче ринкових.

Але, Держрезерв, як будь-яка госпрозрахункова організація, захоче, якщо не одержати прибуток від заміни резерву цукру, то, хоча б, провести його без збитку.

Крім того, продаж цукру трейдерам, а не прямим споживачам, тільки дасть першим можливість заробити на різниці цін.

Виходом з ситуації, що склалася, могло бути зменшення ажіотажного попиту у весняно-літній період шляхом цільового продажу цукру з Держрезерву безпосередньо промисловим споживачам. Але урядовці не змогли, або не захотіли збивати ціни на цукор таким шляхом.

Досить примітний і той факт, що займатися стабілізацією ринку цукру Кабмін доручив НАК «Нафтогаз України», а не МІНАП або Держрезерву. Та і час для ввезення до України очеретяного цукру-сирцю вибраний дуже «вдало» – перед самим початкам сезону цукроваріння, що приведе до різкого падіння цін на цукор, і як наслідок, дасть можливість крупним трейдерам скуповувати його за собівартістю, а наступного року прокрутити цю схему ще раз.
Розділ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Технологія виробництва цукру піску на ЗАТ «Андрушківський цукровий завод» проаналізована і описана на основі технологічних інструкцій виробничих цехів та експлуатаційних інструкцій обладнання.

Доставка і очистка сировини

Мийка коренеплодів

Зважування

Подрібнення до стружки

Отримання дифузійного соку (вміст сухих речовин 12%)

Очистка дифузійного соку

Згущення до сиропу

(65% сухих речовин)

Уварювання утфелю І

(92% сухих речовин)

Вибілювання і центрифугування утфеля І

Сушка вологого цукру

Пакування, зберігання

Відтік утфелю І

Варка утфелю ІІ (93 % СР)

Центрифугування утфеля ІІ

Цукор ІІ кристалізації

Клеровка

Відтік утфелю ІІ

Варка утфелю ІІІ (95 % СР)

Утфелемішалка з охолодженням

Центрифугування

Цукор ІІІ кристалізації

Афінація і центрифугування

Меляса

Цукор-рафінад

Загальна технологічна схема бурякоцукрового виробництва

Цукор-пісок повинен вироблятися згідно з вимогами ДСТУ 2316-93 (ГОСТ 21-94) за технологічною інструкцією, з додержуванням санітарних норм і правил, затверджених в установленому порядку.

Цукор-пісок виробляється з розмірами кристалів від 0,2 до 2,5 мм. Допускаються відхилення від нижньої і верхньої межі зазначених розмірів до 5 % від маси кристалів цукру-піску.

За органолептичними показниками цукор-пісок повинен відповідати вимогам, що вказані в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 – Органолептичні показники цукру

Показник	Характеристика для цукру-піску	Характеристика для цукру-піску для промислової переробки	Метод випробування
Смак і запах	Солодкий, без сторонніх присмаку і запаху, як в сухому цукрі, так і в його водному розчині	Солодкий, без сторонніх присмаку і запаху, як в сухому цукрі, так і в його водному розчині	За ГОСТ 12576
Сипучість	Сипучий	Сипучий, допускаються грудки, що розпадаються при легкому надавлюванi	Те саме
Колір	Білий	Білі з жовтуватим відтінком	Те саме
Чистота розчину	Розчин цукру повинен бути прозорим або таким, що має слабу опалесенцію, без нерозчинного осаду, механічних або інших сторонніх домішок	Розчин цукру повинен бути прозорим або таким, що має слабу опалесенцію, без нерозчинного осаду, механічних або інших сторонніх домішок	Те саме

За фізико-хімічними показниками цукор-пісок повинен відповідати вимогам, що вказані в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2 – Фізико-хімічні показники цукру

Показник	Норма для цукру-піску	Норма для цукру-піску для промислової переробки	Метод випробування
Масова частка цукрози (в перерахунку на суху речовину), %, не менше	99,75	99,55	За ГОСТ 12571
Масова частка редукуючих речовин (в перерахунку на суху речовину), %, не більше	0,050	0,065	За ГОСТ 12575
Масова частка золи (в перерахунку на суху речовину), %, не більше	0,04	0,05	За ГОСТ 12574
Кольоровість, не більше: умовних одиниць	0,8	1,5	За ДСТУ 2075
одиниць оптичної густини (одиниць ІСUМSА)	104	195	Те саме
Масова частка вологи, %, не більше	0.14	0,15	За ГОСТ 12570
Масова частка феродомішок, %, не більше	0,0003	0,0003	За ГОСТ 12573

За мікробіологічними показниками цукор-пісок для виробництва молочних консервів, продуктів дитячого харчування і біофармацевтичної промисловості повинен відповідати вимогам, що вказані в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 – Мікробіологічні показники цукру

Показник	Норма	Метод випробування
Кількість мезофільних аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів, КСО в 1 г, не більше	1,0 х 103	За ГОСТ 26968
Плісняві гриби, КСО в 1 г, не більше	1,0 х 10	Те саме
Дріжджі, КСО в 1 г, не більше	1,0 х 10	Те саме
Бактерії групи кишкових паличок (коліформи), в 1 г	Не допускаються	СанПиН 42-123-4940
Патогенні мікроорганізми, в тому числі бактерії роду	Не допускаються	Те саме
Сальмонелла, в 25 г	Те саме	Те саме

Розділ 3. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ-ПІСКУ НА ЗАТ «АНДРУШКІВСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД»

3.1 Загальні відомості про підприємство
ЗАТ «Андрушківський цукровий завод» знаходиться в с. Андрушки Попільнянського району Житомирської області, по вул. Заводській 7.

Сировиною для переробки є цукровий буряк вирощений і зібраний в Попільнянському і Ружинському районах. Першочергово, за контрактом, переробляється сировина кооперативу «Цюрюпинський». За договорами переробляється буряк і з інших районів. Коренеплоди доставляються найманим або власним транспортом постачальника, а також підвідною лінією залізниці прогону «Козятин-Фастів».

3.2 Приймання цукрового буряка
При прийманні цукрового буряка на завод, сировинна лабораторія проводить аналіз одержуваного буряка. Технологічна якість цукрового буряка характеризується рядом показників, з яких основними є цукристість і чистота соку буряка, вони взаємозв'язані: із збільшенням цукристості підвищується і його чистота.

Приймання цукрового буряка, відбір зразків, визначення забрудненості і цукристості проводять відповідно до вимог ДСТУ 17421–92 "Цукровий буряк для промислової переробки. Вимоги при заготівлі", договорів, контрактів і інструкцій по прийманню, зберіганню і обліку цукрового буряка.

Коренеплоди кондиційного цукрового буряка повинні відповідати наступним вимогам:

фізичний стан не втратили тургор

цвітушні коренеплоди не більше 1 %

підв'ялені коренеплоди не більше 5 %

коренеплоди з сильними механічними пошкодженнями не більше 12 %

зелена маса не більше 3 %

вміст муміфікованих, підморожених, загнивших коренеплодів не допускається.

Партії буряка оглядаються, діляться по категоріях, зважуються разом з транспортом. Проводиться визначення загальної забрудненості, а потім на напівавтоматичній лінії УЛС–1– цукристості.

3.3 Зберігання буряка
Після проведення технологічної оцінки цукрового буряка, він поступає на зберігання. Коренеплоди укладають в кагати на заздалегідь підготовленому кагатному полі. Коренеплоди цукрового буряка – живі організми, в яких протікають процеси дихання, а при неправильному зберіганні може відбуватися проростання і загнивання коренеплодів цукрового буряка.

Проростання характеризується відношенням маси паростків до маси всього буряка в зразку. Проростання починається через 5–7 діб після прибирання при підвищеній температурі і вологості. Коренеплоди, що знаходяться в кагаті, проростають нерівномірно: у верхній частині в 2 рази інтенсивніше, ніж в нижній. Проростання – негативне явище, оскільки веде до втрат сахарози, у зв'язку з посиленням дихання і збільшення виділення теплоти. Інтенсивніше проростають коренеплоди в не вентильованих кагатах, і на яких залишилися паросткові бруньки.

Для боротьби з проростанням відділяють верхівки голівки коренеплоду при збиранні і обробляють коренеплоди перед укладанням в кагати 1% розчином натрієвої солі гідразиду малеїнової кислоти (3–4 л на 1т буряка). Якщо головка буряка низько зрізана, або вона злегка підв'ялена, то при укладанні в кагати використовують 0,3%–й розчин пірокатехіну (3–4 л на 1т буряка).

Мікроорганізми в першу чергу розвиваються на відмерлих клітинах, механічно пошкоджених, підморожених і підв’ялених ділянках коренеплодів, потім уражаються живі, але ослаблені клітини. Тому важливою умовою оберігання сировини від псування є її цілісність. Необхідно створити сприятливі умови для захисних реакцій у відповідь на механічні та інші пошкодження.

Для придушення життєдіяльності мікрофлори на коренеплодах застосовують 0,3%–й розчин пірокатехіну, 18–20%–й розчин вуглеаміакату (2–2,5% на 1т буряка), препарат ФХ–1(1–1,5% до маси оброблюваного буряка). ФХ–1 є суспензією свіжого фільтраційного осаду (1,05–1,15г/см³), обробленого свіжим хлорним вапном (1,5% до маси буряка).

Велике значення має температура і вологість як для проростання, так і для розвитку мікроорганізмів. Підтримка температури 1–2 ˚С, газового складу повітря в міжкореневому просторі, вологості за допомогою примусового вентилювання кагатів, ліквідація осередків гниття сприяють збереженню коренеплодів цукрового буряка від гниття, проростання.

Механізовані способи обробітку і збирання цукрового буряка привели до того, що значно збільшилася його забрудненість.

За останні роки забрудненість приймальної сировини в середньому по Україні склала 14–16%, в окремих випадках, перевищувала 30%.

Домішки, потрапляючи в кагат, ущільнюють його простір, погіршують аерацію. Крім того, дрібні корені і бій легко вражаються мікроорганізмами, тим самим сприяючи масовому гниттю сировини.

3.4 Подача буряка на завод

При збиранні і транспортуванні буряка окрім землі, що прилила до коренів, до нього домішуються легкі і важкі домішки – бадилля, солома, пісок, каміння і навіть окремі металеві предмети.

У разі попадання цих домішок в бурякорізку, ножі тупляться і ушкоджуються, що веде до погіршення якості бурякової стружки. Для отримання стружки високої якості необхідно більш повно відокремлювати від буряка легкі і важкі домішки. Для цього по тракту подачі буряка на завод встановлюють соломовловлювачі і каменевловлювачі, пісковловлювачі.

Буряк, що поступає на завод, накопичується в залізобетонній місткості, яка називається бурячною і розташована поряд з головним корпусом заводу.

На початку нижньої ділянки гідротранспортера, заглибленої в землю, встановлюють пісковловлювач великої місткості, за ним встановлюють чотиривалковий соломовловлювач.

Для уловлювання важких домішок використовуються два каменевловлювачі модернізовані АТП–м. Їх переваги полягають в тому, що вони не вимагають додаткової витрати води для відділення важких домішок від буряка, потрібна незначна потужність для приводу.

Буряк з нижнього гідротранспортера у верхній піднімають за допомогою електронасосного агрегату ДН–ПНЦ–3×20. Підйом буряка здійснюється на висоту 20 м.

На ротаційних водовідбирачах-камневловлювачах, встановлених до коренемийок, від маси буряка разом з транспортерною водою відділяються камені, пісок, шматки і хвостики коренів, а також частково бадилля і солома. Для того, щоб повторно використовувати воду для транспортування буряка, її необхідно очистити і освітлити.

Щоб шматки і хвостики буряка направити у виробництво або використовувати на корм худобі, їх необхідно уловити. Це проводиться на установці, що складається з хвостиковловлювача і класифікатора КХЛ–6. Хвостики, битий буряк і легкі домішки з хвостиковловлювача сортуються. Хвостики і шматочки буряка надходять в мийку.

Такий тракт подачі найбільш ефективний, оскільки тут найбільший ефект відділення домішок від буряка, найменші втрати буряка при очищенні і транспортуванні і не відбувається втрат хвостиків і бою, які інакше склали б приблизно 3%.

1 2 3 4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас