1   2   3   4
Ім'я файлу: Гербологія 3.doc
Розширення: doc
Розмір: 384кб.
Дата: 14.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Краснов-Вячеслав-Производителю-инновационных-лекарственных-средс
Not long ago I have seen very interesting film.docx
bestreferat-197116.docx
Гомонюк_А_Кваліф.робота_Магістр.pdf
Пппппппппппппппппп.docx
Бакальская_ЕВ._Экономическое_обоснование_бизнес-решений.docx
гарачі клавіши ворд.pdf
баранник 2.docx
Лекція 7.docx
avtorska dovidka_Kucharska.doc
Поліграфічні стандарти ISO.docx
1.docx
inn.docx
Аналіз плоского важільного механізму2019.pdf
1438 Впевненість як риса особистості.docx
Бойко В.В. Теория и устройство судна.pdf

Міністерство освіти і науки України

Житомирський національний Агроекологічний Університет
Агрономічний факультет

Кафедра захисту рослин


Курсова робота

з дисципліни «Гербологія» на ему: Характеристика бурянового угрупування та розробка системного захисту його регулювання в польових умовах Івано-Франківської області


Виконав: студент 1 курсу

групи ЗР-17-1

спеціальності «Захист

і карантин рослин»

Бедлінський Владислав
Перевірила: к.с.-г.н., ст. викладач

Плотницька Н.М.


Житомир 2018
Зміст
Вступ………………………………………………………………………………..

Мета курсової роботи……………………………………………………………..

Розділ 1. Кліматичні та ґрунтові умови………………………………………….

  1. Кліматичні умови…………………………………………………….

  2. Ґрунтові умови……………………………………………………….

Розділ 2. Морфо-біологічна характеристика культурного компоненту агрофітоценозу……………………………………………………………………..

Розділ 3. Агробіологічна характеристика бур'янового компоненту агрофітоценозу……………………………………………………………………

Розділ 4. Заходи регулювання рівня присутності бур'янового компоненту агрофітоценозу……………………………………………………………………...

    1. Визначення стратегії регулювання рівня присутності бур'янів……

    2. Система регулювання бур'янів в агрофітоценозах механічними прийомами обробітку ґрунту…………………………………………

  1. Система регулювання рівня присутності бур'янів в агроценозах хімічними засобами………………………………………………………………

  1. Аналіз списку гербіцидів, що дозволені для застосування на посівах……………………………………………………………………..

  2. Система застосування гербіцидів на посівах………………………………………………………………………………

Розділ 5. Запобіжні (попереджувальні) заходи впливу на бур'яновий компонент агрофітоценозів………………………………………………………..

Висновки……………………………………………………………………………

Список використаної літератури…………………………………………………


Мета курсової роботи.

Сприяти освоєнню студентами агрономічного факультету спеціальності «Захист рослин» курсу «Гербології та агроценології». Методичні рекомендації включають план написання, форму викладу та зміст курсової роботи. В них висвітлені методичні поради з фітоценотичного аналізу поширених бур'янів та розробки інтегрованої системи регулювання рівня їх присутності на прикладі культур ланки сівозміни в умовах Івано-Франківської області у відповідності з індивідуальним шифром .

Вступ

Поширення бур'янів.

Видовий склад бур'янів у різних ґрунтово-кліматичних зонах України має суттєві відмінності. Це пов'язано як із неоднаковими їх вимогами щодо умов зростання, так і з ареалом окремих культур, до яких вони пристосовані. Зокрема, редька дика, зірочник середній та інші вологолюбні бур'яни більше поширені у Поліссі та Лісостепу і майже відсутні у степовій зоні, де їм не вистачає вологи, а гірчак степовий поширений переважно у північному степу Криму та в південних областях України (Миколаївській, Херсонській, Одеській). Бромус житній, рижій льоновий, пажитниця льонова поширені у Поліссі, де вирощують жито і льон; специфічні для посівів рису бур'яни (плоскуха рисова, бульбоочерет) поширені у районах вирощування цієї культури. Однак багато злісних бур'янів (пирій повзучий, березка польова, лобода біла, осот рожевий) мають дуже широкий ареал у межах усієї України.

Бур'яни, погіршуючи умови росту і розвитку культурних рослин, завдають великої шкоди сільському господарству. На території України їх налічується понад 1,5 тис. видів, з них близько 100—120 видів значно засмічують посіви сільськогосподарських культур.

Шкодочинна дія бур'янів.

Шкодочинна дія бур'янів на культурні рослини виявляється по-різному:

Затіняють культурні рослини , особливо високорослі, що призводить до недорозвинення у них механічних тканин і вилягання. Це знижує врожай і утруднює його збирання.

Забирають із ґрунту багато вологи, висушуючи не тільки його верхній шар, але й підґрунтя, що дуже погіршує умови росту культурних рослин, особливо у посушливих районах.
Кліматичні та ґрунтові умови

1.1 Кліматичні умови

Полісся України займає північну та північно-західну частину країни, зо­крема Чернігівської, Житомирської, Волинської, Рівненської, Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей.

КліматПолісся помірно-континентальний, сума опти­мальних температур досягає 2500 °С, період інтенсивної ве­гетації (травень—серпень) 90—130 діб, опадів випадає 550— 700 мм, з них 65—70 % в теплий період року. Це сприяє вирощуванню високих урожаїв зернових та кормових куль­тур, льону-довгунця, картоплі, овочевих.

Ґрунтовий покрив досить неоднорідний. Орні землі — це здебільшого дерново-підзолисті ґрунти різного ступеня зв'язності — піщані, глинисто-піщані, супіщані, суглинкові тощо. У західних областях (Львівській, Волинській, Рів­ненській) трапляються також ґрунти, що утворилися на вап­няках, а в Житомирській і Чернігівській — світло-сірі та сірі лісові. Як правило, грунтові відміни залягають у комплексі, вони переважно кислі, бідні за вмістом гумусу (0,8—1,5 %) та рухомих форм фосфорної кислоти й калію. Тому одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур тут не­можливе без підвищення потенційного та ефективного рівня родючості ґрунтів (вапнування, внесення підвищеної кількості органічних і мінеральних добрив, зниження рівня ґрунтових вод, особливо в західних районах, впровадження сівозмін зі значним насиченням багаторічними травами та іншими бобовими культурами для поліпшення азотного ба­лансу).

Валова продукція сільського господарства районів Полісся становить 22—23 % обсягу країни, у тому числі 92—93 % льоноволокна, 46—47 картоплі, 55—56 % озимого жита. Зер­нові та зернобобові культури в структурі посівних площ господарств займають близько 45 %, картопля — 11—12, льон-довгунець — 4—6 %. Серед зернових переважають озимі, зокрема озима пшениця, яка займає 33 % площ зер­нових. Райони Полісся є основними виробниками товарного зерна озимого жита. Тут зосереджено близько 60 % площ жита, і в структурі зернових культур воно займає майже 19 %, поступагочись тільки озимій пшениці. Порівняно на невели­кій площі висівають також овес, який менш, ніж ячмінь, вибагливий до родючості ґрунту.

Орні землі на Поліссі займають 36—37, а кормові вгіддя — 22—55 % сільськогосподарської площі. В окремих районах та господарствах природні кормові вгіддя взагалі домінують у структурі земель і виробництві кормів, що є доброю переду­мовою для утримання великої рогатої худоби.

Таблиця 1.

Кліматичні умови Івано-Франківської області

Місяць
Декада
Температура повітря, ºС
Опади, мм


Січень
1
-4

-5

-5

-5
9

13

10

29

2

3

За місяць


Лютий
1
-5

-4

-2

-4
10

10

10

30

2

3

За місяць


Березень
1
0

1

3

1
10

11

11

32

2

3

За місяць


Квітень
1
6

8

10

8
17

19

20

56

2

3

За місяць


Травень
1
12

14

15

14
24

26

30

80

2

3

За місяць


Червень
1
16

17

18

17
32

35

36

103

2

3

За місяць


Липень
1
18

19

19

19
38

36

35

109

2

3

За місяць


Серпень
1
19

18

17

18
30

28

27

85

2

3

За місяць


Вересень
1
15

14

12

14
20

19

18

57

2

3

За місяць



Жовтень
1
10

8

6

8
17

14

14

45

2

3

За місяць


Листопад
1
4

3

1

3
14

13

13

40

2

3

За місяць


Грудень
1
1

0

2

0
12

12

11

35

2

3

За місяць

За рік






701


Характеристика клімограми Госсена-Вольтера:

За клімограмою на початок вегетаційного сезону у Івано-Франківській області 06.04 температура становила +6, до 3 декади червня вона становила +15, з 1 декади липня до 2 декади серпня вона становила +20, на кінець вегетаційного сезону 04.10 вона становила +8. В цілому температурні данні сприятливі для нормального проходження вегетаційних періодів основних культур даної ланки.

Характеристика діаграми зволоження:

Згідно даних на протягом вегетаційного сезону з 06.04 до 04.10 рівень зволоження був достатнім, тобто на 1 градус середньомісячної температури припадало понад 3 мм опадів.
1.2 Ґрунтові умови

Таблиця 2.

Характеристика грунту


№
Показники
Значення

1
Тип грунту
Дерново-середньо-опідзолений

2
Вміст гумусу
1,34

3
Механічний склад
Піщаний

4
Глибина орного шару,см
18


Дерново-підзолисті ґрунти розвиваються під впливом під­золистого і дернового ґрунтотворних процесів. Ґрунтовий профіль у них чітко диференційований на генетичні горизонти за елювіально-ілювіальним типом.

Дерново-середньопідзолисті, в яких глибина гумусово-елювіаль­ного горизонту НЕ становить 15-18 см, а елювіального Е чи Еп - 5-20 см;

Дерново-середньопідзолисті ґрунти відрізняються від слабопідзолистих наявністю добре вираженого суцільного елю­віального горизонту. Гумусово-елювіальний горизонт НЕ в цілин­них ґрунтах має товщину 18-20 см, у освоєних збігається із глибиною оранки (20-25 см), сірий, грудкувато-пилуватий з горизонтальним діленням на плитки, складається із відмитих від гумусових і глинистих речовин зерен кварцу, які надають горизонту білуватого відтінку. Елювіальний горизонт у верхній частині ЕЬ - сірувато-палевий, слабогумусований, не повністю відмитий від глинистих речовин, в нижній - білуватий, складається із повністю вимитих зерен кварцу, пластинчастий. Елювіально-ілювіальний горизонт ЕІ неоднорідний, являє собою фактично недорозвинутий ілювіальний горизонт І, який міститься у промивному режимі. Складається він із окремих гнізд і клинів відмитого піску. Ілювіальний горизонт -темно-червоний, грудкувато-призматичний, щільний, твердий. До глибини 70-80 см (особливо в орних землях) грані окремостей пок­риті відмитими мінеральними зернами, ними ж заповнені і міжагре-гатні пори-тріщини. Часто нижня частина ілювіального горизонту має легший гранулометричний склад і переходить у пісок. У ґрунтах на морені перехід ілювіального горизонту у породу дуже нечіткий. Майже всюди порода у цих ґрунтах оглеєна.

За гранулометричним складом дерново-підзолисті ґрунти пере­важно піщані та супіщані. У ґрунтах, на морені, здеформованих, фракції середнього і дрібного піску містяться майже в однакових кількостях і становлять 30-40 %, грубий пил - близько ЗО %; у ґрунтах на лесовидних суглинках різко переважає грубий пил (40-50 %), менше дрібного піску (20-30 %) і дуже мало (5-10 %)середнього піску.

Вбирний ґрунтовий комплекс дерново-підзолистих ґрунтів, які розвинулись на морені, ще бідніший. Вони більш кислі: рН сольове 4,4-4,6 у верхньому горизонті змінюється на більш кислу вглиб по профілю. Гідролітична-кислотність становить 1,95-3,15 мекв/100 г ґрунту при меншій, ніж у попередніх грунтах, ємності вбирання (2,80-3,40 мекв/100 г ґрунт).

Використання та охорона ґрунтів зони

Зона Українського Полісся має великі можливості для розвитку землеробства і тваринництва. Грунтово-кліматичні умови зони сприятливі для вирощування зернових, бобових, прядивних, корене­плодів, картоплі, овочевих, багаторічних та однорічних трав, а також різних ягідних і плодових культур.

Сільськогосподарське використання ґрунтів Українського Поліс­ся значною мірою залежить від їх типового складу і властивостей.

Для окультурення і підвищення родючості дерново-підзолистих ґрунтів, які в цій зоні займають 66,7 % орних земель, необхідно здійснювати комплекс агротехнічних заходів, найважливішими з яких є: застосування підвищених норм органічних і мінеральних добрив, вапнування, торфування, поглиблення орного шару, осу­шення і зрошення (за необхідності), запровадження науково обґрунтованих сівозмін тощо.

Органічні добрива створюють основу для раціонального використання інших видів добрив, забезпечують рослини майже всіма необхідними елементами живлення, поліпшують водно-фізичні та агрохімічні властивості ґрунтів, знижують шкідливу дію кислотності, змінюють спрямованість і силу мікробіологічних.

З органічних добрив у цій зоні можна використовувати гній, торф, торфогноєві компости, прості суміші гною і торфу, зелені добрива, рідкий гній, пташиний послід, сапропелі, ставковий мул та ін.

Найбільш сприятливі умови для живлення рослин й одержання високих урожаїв сільськогосподарських культур створюються під час встановлення оптимальних способів, строків і глибини внесення місцевих добрив.

Розділ 2. Морфо-біологічна характеристика культурного компоненту агрофітоценозу

Картопля

Вимоги до температури. Картопля належить до рослин помірного клімату. На температуру нижче 7-8°С та вище 30°С реагує припиненням росту. Надмірна спека (вище 25°С) сильно пригнічує рослини. Якщо ґрунт прогрівається вище 29°С - бульби не утворюються або формуються дочірні бульбочки. Бульби картоплі, які пройшли період спокою, починають проростати за 3-5°С, однак агрометеорологічним показником початку росту картоплі вважають температуру 7°С. Проте оптимальна температура для проростання бульб є 18-20°С, за якої сходи з'являються через 12-13 днів. Максимальний урожай картоплі забезпечується за середньодобової температури 17-18°С. Картопля чутлива до незначних приморозків. Пошкодження картоплиння настає за -1,5-2°С.

Вимоги до вологи.

Картопля досить вимоглива до вологи, оскільки формує велику підземну масу при відносно малорозвиненій кореневій системі. Тому високі врожаї збирають при вологості ґрунту 75-85% НВ. Зниження вологості до 60% призводить до зменшення врожайності на 3-9%, а до 40% НВ - на 40-43%. Найменше вологи картоплі потрібно під час проростання й появи сходів, коли молоді рослини використовують вологу з материнської бульби. Функцію регулятора з забезпечення вологою відіграють також молоді бульби. В умовах нестачі вологи в ґрунті рослина бере воду з бульб, а при повному зволоженні - бульби наповнюються вологою і є додатковим резервом її для росту рослин.

Вимоги до світла.

Картопля - рослина короткого дня, вимоглива до світла. При затіненні порушуються процеси фотосинтезу, і знижується врожайність. Навіть при незначному зменшенні освітлення, відбувається пожовтіння рослин, витягування стебел, погіршується засвоєння елементів живлення з ґрунту. Такі несприятливі умови можуть скластися при надмірному загущенні картоплі. Викопані бульби, що були декілька днів на світлі, зеленіють. Для насіннєвих бульб це корисно, оскільки зменшується ураження хворобами і гризунами під час зимового зберігання. Продовольчу картоплю закривають від світла і не допускають позеленіння, бо вона стає гіркою і отруйною.

Вимоги до ґрунту.

Найкраще картопля росте на пухких, добре розпушених ґрунтах. Коренева система картоплі інтенсивно дихає, поглинаючи кисню у 5-10 разів більше, порівняно з іншими рослинами. Для насичення ґрунту достатньою кількістю кисню, його потрібно утримувати в досить розпушеному стані з об'ємною масою не більше 1,0-1,2 г/см3. Малопридатні для вирощування картоплі важкі глинисті ґрунти, особливо з близьким заляганням ґрунтових вод. Не підходять також засолені ґрунти, оскільки картопля має дуже низьку солестійкість. Найкраще росте на слабокислих і нейтральних ґрунтах. При рН нижче 5,0 і вище 8,0 вона росте погано.

Овес

Овес посівний — один з найбільш холодостійких ярих культур. Насіння його починає проростати при температурі 1 — 2 °С, сходи добре витримують весняні заморозки до мінус 3-5 °С, нерідко і до мінус 7—10 °С, а зимуючий овес — навіть до мінус 14 °С. При морозі мінус 10 °С листки вівса ярого можуть загинути, але вузол кущення зберігається і рослина з настанням тепла розвивається знову, формуючи врожай зерна. На початку вегетації овес негативно реагує на підвищення температури (20 °С і більше), внаслідок яких затримується ріст кореневої системи і надземних органів. Сприятливою для вівса у період сходи — кущення є температура 15 — 18 °С.У період вегетації овес найкраще розвивається при 18 — 22 °С і чутливий до можливого зниження температури у період цвітіння і наливання зерна до мінус 1,5 — 3 °С, що інколи трапляється в північних районах його вирощування. Під дією таких температур формується зерно з низькою схожістю. Для нормального розвитку вівса протягом усього вегетаційного періоду сума ефективних температур має становити від 1500 до 1800 °С. Овес вибагливий до вологи, починаючи з набухання зерна в ґрунті, яке нормально відбувається при поглинанні до 65 % води від його маси. Багато вологи потребує овес у період трубкування — викидання волотей, особливо за 10 — 15 днів до викидання волоті, коли ефективно формуються генеративні органи рослини. Посуха, яка можлива в цей період, призводить до різкого зниження врожаю зерна. Свідченням підвищених вимог вівса до вологи є досить високий коефіцієнт його транспірації, який становить 414 — 523. Овес маловибагливий до ґрунтів, витримує кислі ґрунти (рН 5 — 5,5), але водночас добре реагує на вапнування кислих дерново-підзолистих ґрунтів. Краще росте на легких піщаних і супіщаних ґрунтах. Хороші врожаї дає овес на окультурених болотистих ґрунтах та осушених торфовищах. Погано росте лише на солонцюватих ґрунтах. Овес — самозапильна рослина, але за високих температур під час цвітіння можливе й перехресне його запилення. Сорти. В Україні районовано понад 10 сортів вівса, в тому числі Альф, Буг, Грамена, Деснянський, Комес, Полонез, Львівській 1, Синельниківський 68, Чернігівський 27 та ін.
Горох

Горох невибагливий до тепла. Насіння його починає проростати, коли ґрунт прогріється всього до 1 - 2 °С, а сходи добре витримують короткочасні заморозки до мінус 5-7 °С. Найсприятливішою температурою для гороху у період вегетації є 15 -18 °С. Проте в період наливання і дозрівання зерна для гороху потрібна дещо вища температура (близько 25 °С).

До вологи горох вибагливий починаючи з проростання: насіння бубнявіє при поглинанні до 115 % води від власної сухої маси. Найвищі врожаї формує у районах з річною кількістю опадів 450 — 600 мм і вологістю ґрунту 70 — 80 % НВ. До ґрунтів у гороху підвищені вимоги. Найкращими для нього є середні за механічним складом суглинкові й супіщані родючі чорноземні ґрунти, багаті на фосфор, калій та кальцій, з нейтральною або слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6 - 7). За тривалістю вегетаційного періоду горох належить до скоростиглих культур — визріває за 75 — 115 днів. Тому його часто вирощують як парозаймаючу культуру. Це самозапильна рослина, проте в жарку погоду спостерігається також його перехресне запилення.

Сорти. Районовані в Україні й СНД сорти зернового гороху належать переважно до середньостиглих сортотипів. Серед них поширені: Аграрій, Акціонер, Вінничанин, Грапіс, Інтенсивний 92, Надійний, Норд, Топаз 2, Світязь, Таловець 50, Харківський 85 та ін.

Розділ 3. Морфо-біологічна характеристика культурного компоненту агрофітоценозу


Час появи сходів, міс.



Картопля






Глибина, з якої зявл. сходи






Температура проростання насіння
Опти

мальна






Мінімальна






Період спокою нас., міс





Тривалість життєздатності нас в грунті, років




Морфологічні ознаки


К-ть нас.

З 1 росл., тис шт.,

І час

проростання






Форма і розмір насіння






плід






Суцвіття






Коренева система






листя






Стебло, см






Родина






Ботанічний клас






Назва роду і виду






№








Час появи сходів, міс.



Овес



Глибина, з якої зявл. сходи






Температура проростання насіння
Опти

мальна






Мінімальна






Період спокою нас., міс





Тривалість життєздатності нас в грунті, років




Морфологічні ознаки


К-ть нас.

З 1 росл., тис шт.,

І час

проростання






Форма і розмір насіння






плід






Суцвіття






Коренева система






листя






Стебло, см






Родина






Ботанічний клас






Назва роду і виду






№







Час появи сходів, міс.



Горох



Глибина, з якої зявл. сходи






Температура проростання насіння
Опти

мальна






Мінімальна






Період спокою нас., міс





Тривалість життєздатності нас в грунті, років




Морфологічні ознаки


К-ть нас.

З 1 росл., тис шт.,

І час

проростання






Форма і розмір насіння






плід






Суцвіття






Коренева система






листя






Стебло, см






Родина






Ботанічний клас






Назва роду і виду






№






Картопля


  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас