Ім'я файлу: Ендокрина_система_Скемська_Сніжана.docx
Розширення: docx
Розмір: 519кб.
Дата: 31.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
курсовая мерчандайзинг.docx
ВАРІАНТ 3 ВІДПОВІДІ.docx
Реферат №1.docx
Система орфографічних вправ.doc
лаб 2 Карита.docx
лабораторна 3.docx
лабораторна 4.docx
ЕП-2.2 Федосенко.docx
Биполярный транзистор КТ3107 - StudentLib.com.doc
Практична робота 4 (1).doc
Практична робота 4 (2).doc
Практична робота 4 (3).doc
Практична робота 4 (4).doc
full_166850588223930.docx
ЗБТв221 Залюбівська обмін речовин.pptx
ТЕМА 5.docx
курсовая важно!.docx
Новий Документ Microsoft Office Word (2).docx
Медовець О.І_стаття_Фарм.doc
СРСР.docx
TPZSAP_lab_1.docx
Порівняння_Борисп_та_бровар_Правки_29_01.docx
Анілін (1).pptx

Хмельницький національний університет

Кафедра фізичної терапії, ерготерапії

РЕФЕРАТ

на тему: «Ендокринна система людини»

Викладач:

Майструк

Микола Іванович.

Підготувала:

Студентка 1 курсу

Групи ФТЕ-22-1

Скемська Сніжана

Хмельницький-2022

План

Вступ

1. Загальні характеристики ендокринної системи;

2. Класифікація, основні поняття ендокринної системи;

3. Патології ендокринної системи людини;

Висновок.

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Ендокринна система – це система залоз внутрішньої секреції – тобто залози не мають вивідних протоків і виробляємий їм секрет виділяється прямо в кров. До ендокринних залоз відносять: гіпоталамо-гіпофізарна система, епіфіз, щитовидна і паращитовидні залози, зобна залоза, наднирники, та залози змішаної секреції: статева та підшлункова залоза. Секрети які вони виробляють називаються гормонами, які мають в незначній кількості високу активність,та специфічність. Гормони за фізіологічною дією поділяються на пускові, тобто впливаючі на інші залози, наприклад гормони гіпофізу, гіпоталамусу, епіфізу, та на виконавців – наднирники, щитовидна та паращитовидні залози, зобна, підшлункова та статеві залози. За хімічною структурою поділяються на пептидні: тропні гормони гипофіза, на стероїдні: стероїди кори наднирників та статеві гормони, похідні з амінокислот: похідні тирозина – тироксин, трийодтиронін ( гормони щитовидної залози). Зв’язок та злагоджену роботу усіх органів та систем наряду з нервовою системою здійснює й ендокринна система. Ендокринна система забезпечує ріст, статевий розвиток, обмін речовин, пристосування організму в умовах стресу, напруження, дії зовнішнього середовища.

Гармони — це біологічно активні речовини, що впливають на функції органів і тканин у дуже малих концентраціях, мають специфічну дію: кожен гормон діє на конкретні фізіологічні системи, органи чи тканини, тобто на ті структури, що містять специфічні рецептори до нього; багато гормонів діють дистанційно — через внутрішнє середовище на органи, які розташовані далеко від місця їх утворення. Більшість гормонів синтезується ендокринними залозами — анатомічними утвореннями, які, на відміну від залоз зовнішньої секреції, позбавлені вивідних проток та виділяють свої секрети у кров, лімфу, тканинну рідину.

1. Загальні характеристики ендокринної системи

Ендокринна система — сукупність ендокринних залоз (залоз внутрішньої секреції), ендокринних тканин органів та ендокринних клітин, дифузно розсіяних в органах, що секретують у кров і лімфу гормони та разом з нервовою системою регулюють і координують важливі функції організму людини: репродукцію, обмін речовин, ріст, процеси адаптації.

Залози внутрішньої секреції, або ендокринні залози, це спеціалізовані органи, які виробляють і виділяють у внутрішнє середовище організму біологічно активні речовини, які є специфічними регуляторами функції різних органів і систем, що впливають на розвиток і ріст організму. Ці речовини одержали назву гормонів.Залозами з чисто ендокринною функцією є гіпофіз, шишкоподібне тіло (епіфіз), щитоподібна і прищитоподібні залози, надниркові залози і параганглії. Крім того, в організмі є органи, які мають внутрішню секрецію поряд з іншими, не ендокринними функціями. До них відносяться слинні залози, підшлункова залоза, статеві залози, тимус, плацента. Головною анатомічною ознакою ендокринних залоз є відсутність у них вивідних проток. Це головна їх відмінність від залоз зовнішньої секреції. Друга особливість залоз внутрішньої секреції полягає в тому, що вони мають надзвичайно густу сітку кровоносних судин. Це пов’язано як з їх високою функціональною активністю, так і з тим, що гормони, які вони виробляють, виводяться переважно у кровоносне русло.

В ендокринній системі виділяють:

1) центральна ланка - секреторні ядра гіпоталамуса, шишкоподібне тіло, які отримують інформацію від ЦНС і за допомогою нейросекреції перемикають її на аденогіпофіз, що безпосередньо бере участь у регуляції залежних від нього ендокринних органів;

2) периферичний ланка – а) залози, залежні від аденогіпофіза (щитовидна залоза, кора надниркових залоз), б) залози, незалежні від аденогіпофіза (мозкова частина надниркових залоз, паращитовидної залози, околофоллікулярние клітини щитовидної залози - клітини острівців Лангерганса підшлункової залози, а також гормоно - клітини шлунково-кишкового тракту, вилочкової залози та ін.),

3) дисперсну (дифузну) ендокринну систему . Відкриття цієї системи підірвало класичний принцип «одна клітина - один гормон», тому апудоціти виявилися здатні виробляти різні пептиди і навіть аміни і пептиди в межах однієї клітини. При цьому пептиди діють і як гормони, і як медіатори.

Відмінними властивостями гормонів є: висока і специфічна біологічна активність, секретується в циркулюючі рідини, дистантність дії, утробність фізіологічного ефекту. Деякі гормони звільняються в кров постійним, змінним по інтенсивності потокам (Параті гормон, пролактин, тиреоїдні гормони). Але для більшості гормонів характерний імпульсний режим секреций, коли гормон надходить у кров порціями, поштовхами. Інсулін поєднує пульсової і постійний режим звільнення, але багато інших гомони - гонадотропіни, стероїди - секретируются тільки імпульсно. Толчкообразний характер секреций важливий для дії гормону, а його порушення властивостей деяких форм патології. Так, втрата імпульсного характеру секреції люлиберина при збереженні його продукції закономірно спостерігається у хворих психогенної анорексією - булімією. Органи, тканини і клітини, вибірково реагують на гормон, називаються відповідно органами, тканинами, клітинами - мішенями або гормонокомпетентнимі структурами. Решта структури організму - «Не мішені» або гормонрезістентние. Виділяють також гормонзавісімих структури, функціонування яких залежить від відповідного гормону і гормоночутливості, фенотипічні ознаки яких можуть проявитися і без відповідного гормону, але ступінь їх прояву визначається гормоном. Дія гормонів на клітини здійснюється за посередництвом особливих біоспеціфічного білків - клітинних рецепторів. Розрізняють два типи таких рецепторів - внутрішньоклітинні та мембранні (поверхневі). Залежно від хімічної структури, гомони діють різному. Ряд гормонів можуть проникати через плазмову мембрану всередину клітини, там взаємодіють з внутрішньоклітинними рецепторами (андрогени, естрогени, кортикостероїди). Низькомолекулярні гормони (в тому числі і гормони щитовидної залози) діють на ядро, відбувається активація хроматину, депрессируют структурні гени, відбувається синтез білка ферменту. Інші (катехоламіни, білкові і пептидні гормони) погано проникають всередину клітини, діють на неї, взаємодіючий з мембранними рецепторами на поверхні клітини. Ряд гормонів збільшує проникність клітинних мембран для тих чи інших речовин, наприклад, інсулін - для глюкози. Деякі гормони діють через Са (через кальмодолін), що також супроводжується активацією різних функцій клітин.

Зміни стану організму під впливом гормонів опосередковуються:

а) через центральну нервову систему, у тому числі кору головного мозку у зв'язку з їх впливом на співвідношення між збудливим і гальмівним процесами і, тим самим, на характер вищої нервової діяльності. Так, переважання процесів збудження у хворих гіпертиреозом обумовлює їх дратівливість, емоційну нестійкість, легку збудливість. При гіпотиреозі переважають процеси гальмування; хворі мляві, малорухливі, інертні, нерідко з ознаками слабоумства. При хворобі Аддіссона (недостатність надниркових залоз) - депресія; при введенні великих доз глюкокортикоїдів - ейфорія. Характер ефекту залежить від хімічної структури гормону, обміну речовин у нервовій тканині;

б) шляхом впливу на афферентную частина рефлекторної дуги, рецептор і сприйнятливість ефектора до нервового імпульсу, змінюючи обмін речовин на периферії;

в) безпосередньою дією на ефектори без участі нервової системи, про що свідчать спостереження на ізольованих органах. Так, гонадотропні гормони гіпофіза викликають овуляцію в ізольованих у пробірці шматочках яєчника.

Епіфіз

Епіфіз — конусоподібний виріст проміжного мозку (епіталамус), верхній мозковий придаток — сплюснутий у краніально-каудальному напрямку, розташовується у поздовжній борозні (між горбками) даху середнього мозку і сполучений з проміжним мозком через спайку повідків надгорбкової ділянки. У людини епіфіз важить 100-200 мг.Епіфіз синтезує гормон мелатонін, секреція якого залежить від подразнення фоторецепторів сітківки ока світлом. У темноті мелатоніну синтезується більше: світло гальмує його секрецію. Мелатонін впливає й на пігменти клітин шкіри (шкіра при цьому світлішає). Учені припускають, що епіфіз виконує роль внутрішнього годинника, що узгоджує зміни стану організму з циклічними змінами світлої і темної частини доби. Іннервація: симпатичною нервовою системою. Отримує колатералі від зорового тракту.



Гіпофіз

Гіпофіз — залоза внутрішньої секреції, розташована в основі головного мозку. Маса залози — 0,5 г. Складається з трьох часток: передньої, середньої та задньої, кожна з яких виробляє власні гормони.

Передня частка гіпофіза здатна посилювати або послаблювати синтез гормонів, які діють на інші залози. Ця частка гіпофіза виробляє гормони, які мобілізують захисні сили організму, стимулюють функцію статевих залоз, регулюють ріст людини (гормон росту) та інші. Середня частка гіпофіза виробляє меланостимулюючий гормон, який сприяє синтезу меланіну і зумовлює забарвлення шкіри. У разі недостатньої кількості меланостимулюючого гормону виникає захворювання. Задня частка гіпофіза, або нейрогіпофіз, виконує функцію «депо» гормонів, які синтезуються в гіпоталамусі: вазопресин, або антидіуретичний гормон, і окситоцин. Вазопресин підвищує артеріальний кров'яний тиск, зменшує діурез (виведення сечі), звідси й друга його назва антидіуретичний. Окситоцин вибірково діє на непосмуговані м'язи матки, а також стимулює лактацію — вироблення молока молочними залозами.

У разі порушення функції гіпофіза розвиваються різноманітні захворювання. Наприклад, за надлишку гормону росту в молодому віці розвивається гігантизм, людина стає велетнем, а за його нестачі — карликовість. У дорослому віці надмірне виділення гормону росту спричинює непомірне розростання окремих частин тіла (ніс, вуха, кінцівки) — акромегалію.



Функції гіпофіза: контролює вироблення гормонів щитоподібною залозою; стимулює функцію надниркових залоз; контролює функцію чоловічих і жіночих статевих залоз, а саме виділення статевих гормонів; регулює дію плаценти як тимчасової залози; початок пологів, а також ріст організму і водний баланс.

Щитоподібна залоза

Щитоподібна залоза розташована на передній частині шиї, прикріплюється до трахеї і гортані щільною волокнистою тканиною і прилягає до щитоподібного хряща (звідси її назва). Це непарна та найбільша з ендокринних залоз (маса близько 15-30 г).

Фолікулярні клітини щитоподібної залози синтезують йодовмісні гормони тироксин і трийодтиронін, а С-клітини — кальцитонін. Тироксин і трийодтиронін стимулюють розвиток органів і тканин, особливо кісткової та нервової, крім того, вони беруть участь у регуляції обміну речовин. Кальцитонін регулює вміст кальцію, сприяє його збереженню в кістках та є антагоністом паратгормону. Порушення функції щитоподібної залози призводить до захворювань: кретинізму (якщо була нестача тироксину під час внутрішньоутробного розвитку), вторинного гіпотиреозу при нестачі тироксину, базедової хвороби при гіперсекреції йодовмісних гормонові.

За нестачі утворення гормонів щитоподібної залози, що регулюють обмін речовин, у новонароджених може розвинутися кретинізм (відставання у розумовому розвитку), а у дорослих людей — гіпотиреоз, тяжкий ступінь якого класифікується як мікседема .За гіперфункції щитоподібної залози (надлишково секреції тироксину) — розвивається гіпертиреоїдизм. До складу гормонів (тироксин, трийодтиронін) щитоподібної залози входить йод. За нестачі йоду у воді та їжі кількість гормонів щитоподібної залози в крові знижується. Для підтримання необхідної кількості гормонів залози в крові посилюється секреція одного з гормонів гіпофіза, що зумовлює збільшення клітин щитоподібної залози і відповідно — її розмірів. Цю хворобу називають ендемічним зобом. Щоб запобігти цьому захворюванню, вживають профілактичних заходів, основним з яких є йодування кухонної солі. Йод входить до складу окремих продуктів харчування: бура водорість ламінарія (морська капуста), морська риба, волоські горіхи, хурма тощо.

Від гормонів щитоподібної залози залежні; правильний ріст і розвиток тканин, зокрема кісткової, обмін речовин, функціонування нервової системи.



Паращитоподібні залози

Паращитоподібні залози попарно розташовані на задній поверхні щитоподібної залози парно на кожному з полюсів. Паращитоподібні залози виробляють паратгормон, що є антагоністом кальцитоніну. Якщо кальцитонін щитоподібної залози знижує рівень кальцію у плазмі крові, то паратгормон підвищує його.



Тимус

Вилочкова залоза розташована позаду тіла груднини в верхній третині. Вона складається із залозистих клітин і клітин ретикулярної тканини, властивої органам кровотворення. Вилочкова залоза розвивається до періоду статевого дозрівання, після — то відбувається її зворотний розвиток, у результаті якого епітеліальна тканина залози атрофується і змінюється скупченням жирової тканини. Вилочкова залоза відіграє основну роль у розвитку клітинного імунітету. Вона впливає на дозрівання клітин крові Т-лімфоцитів.



Надниркові залози

Надниркові залози — це парні залози, що складаються з двох шарів: зовнішнього (кіркового) та внутрішнього (мозкового). Кірковий шар виробляє гормони, які регулюють водно-сольовий обмін, впливають на обмін натрію, калію, а також білків, жирів і вуглеводів.

Мозковий шар виділяє гормони адреналін і норадреналін, які забезпечують термінову мобілізацію всіх ресурсів організму, активізацію функцій органів та їхніх систем, спрямовану на підвищення м'язової працездатності й виживання організму в стресових ситуаціях. Норадреналін має ознаки гормону і медіатору, оскільки здатен передавати збудження в синапсах. Отже, гормони надниркових залоз відіграють важливу роль у захисних і пристосувальних реакціях організму.

В ендокринній регуляції функцій внутрішніх органів беруть участь також деякі відділи нервової системи, зокрема гіпоталамус. Разом з гіпофізом він утворює гіпоталамо-гіпофізарну систему, що є типовим прикладом нервово-гуморальної регуляції функцій організму.



Залози змішаної секреції

До залоз змішаної секреції належать підшлункова залоза і статеві залози.

Підшлункова залоза виробляє як травний сік (зовнішня секреція), так і гормони (внутрішня секреція). Гормони - інсулін і глюкагон - виробляють особливі клітини, розташовані в підшлунковій залозі у вигляді острівців. Інсулін регулює білковий, жировий і, найголовніше, вуглеводний обмін в організмі, стимулюючи споживання клітинами глюкози в крові та синтез глікогену в печінці і м'язах. Нестача інсуліну призводить до цукрового діабету, який характеризується підвищенням рівня глюкози в крові й тканинах організму. Настає тяжке схуднення, отруєння продуктами неповного розщеплення глікогену і збільшення концентрації глюкози в крові.

У статевих залозах, чоловічих і жіночих, крім розвитку статевих клітин (зовнішня секреція), виробляються гормони (внутрішня секреція), що впливають на розвиток і функцію статевої системи людини.

У чоловічих статевих залозах - сім'яниках - секретуються чоловічі статеві гормони - андрогени. Найактивнішим серед них є тестостерон, який стимулює ріст, розвиток і функцію нормального чоловічого організму.

У жіночих статевих залозах - яєчниках - синтезуються і виділяються в кров жіночі статеві гормони - естрогени. Вони стимулюють розвиток жіночих статевих органів, вторинних ознак, регулюють жіночий статевий цикл.

Головні залози внутрішньої секреції (зліва - чоловік, праворуч - жінка):

  • 1.Епіфіз

  • 2.Гіпофіз

  • 3.Щитоподібна залоза

  • 4.Тимус

  • 5.Наднирники

  • 6.Підшлункова залоза

  • 7.Яєчник

  • 8.Сім'яники

3. Патології ендокринної системи

У патології ендокринної системи важливе значення має порушення пермісивними функції гормонів, тобто здатності деяких гормонів (глюкокортикоїдів, катехоламінів - гормонів «адаптації») створювати оптимальні умови для дії інших гормонів, брати участь у процесах адаптації та резистентності, тим самим, підтримувати високу працездатність ефекторних клітин. Ефект одного гормону під дією іншого може змінюватися на пострецепторном рівні, на ефекторні рівні або шляхом впливу одних гормонів на експресію рецепторів інших. Наприклад, адреналін підсилює глікогеноліз в печінці і ліполіз в жировій тканині у присутності кортизолу. У адреналектомірованних тварин із зниженою концентрацією кортизолу ефекти адреналіну значно знижені. Глюкокортикоїди контролюють експресію катехоламінового рецептора і пермісивними впливають на концентрацію циклу АМФ в клітинах, полегшуючи дію катехоламінів на пострецепторном рівні. Тому в умовах гіпокортицизму адреналін не робить належного глікогенолітічного дії, і хвороба Аддісона протікає з тенденцією до гіпоглікемії. Водночас гиперкортицизм посилює гіпертензивну дію катехоламінів, що має значення в патогенезі багатьох форм підвищення артеріального кров'яного тиску.Основою регуляції діяльності ендокринної системи є принцип зворотного зв'язку. Цей принцип вперше був сформульований М.М. Завадовським під назвою «плюс-мінус взаємодія». Розрізняють позитивний зворотний зв'язок, коли підвищення рівня гормону в крові стимулює вивільнення іншого гормону (наприклад, підвищення рівня естрадіолу викликає вивільнення лютеїнізуючого гормону в гіпофізі) і негативний зворотний зв'язок, коли підвищений рівень одного гормону пригнічує секрецію і вивільнення іншого (підвищення концентрації тироїдних гормонів в крові знижує секрецію тіротропіна в гіпофізі). Завдяки такому механізму саморегуляції при досягненні певної концентрації гормону в крові подальша його вироблення гальмується.У регуляції функції деяких залоз важливу роль відіграє зворотній зв'язок зі станом метаболізму. Так, гормонообразовательной діяльність паращитовидних залоз пов'язана з рівнем кальцію в крові; продукція інсуліну залежить від концентрації цукру в крові; ставлення Nа + і К + визначає секрецію альдостерону.Існувало один час уявлення про абсолютне антагонізмі і синергізмі між окремими ендокринними залозами, як виявилося, не відповідає дійсності. Один і той же гормон в одній і тій же дозі, але при різному стані організму або в різні вікові періоди може викликати різний ефект. Наприклад, на тлі гіпофункції щитовидної залози тироксин в замісної дозі стимулює функцію статевих залоз. Одна і та ж група гормонів може бути антагоністична стосовно регуляції одних процесів і синергічного щодо інших. Так, соматотропін і глюкокортикоїди - синергічного в регуляції глікемії і ліпоцідеміі, але антагоністи у регуляції синтезу білків у м'язах і сполучної тканини.

Висновок: Однією з найважливіших систем органів людини є ендокринна система, яка складається зі специфічних органів, які називаються залозами внутрішньої секреції. Вони об’єднані за функціональними ознаками в єдиний ендокринний апарат. Залози внутрішньої секреції – це специфічні залозисті утворення, які приймають участь в регуляції функціональних систем організму за допомогою гормонів, виділяючи їх безпосередньо в кров або тканинну рідину.

Список використаних джерел та літератури



  • Ендокринна система - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0



  • https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%B7%D0%B8

  • Ендокринна система - Фармацевтична енциклопедіяhttps://www.pharmencyclopedia.com.ua › article › end...

  • https://anatom.ua/basis/pdf/l-13/

  • http://medbib.in.ua/obschaya-harakteristika-endokrinnoy-44099.html

скачати

© Усі права захищені
написати до нас