Ім'я файлу: ТЕМА 5.docx
Розширення: docx
Розмір: 85кб.
Дата: 10.01.2023
скачати
Пов'язані файли:
курсовая мерчандайзинг.docx
ВАРІАНТ 3 ВІДПОВІДІ.docx
Реферат №1.docx
Система орфографічних вправ.doc
лаб 2 Карита.docx
лабораторна 3.docx
лабораторна 4.docx
ЕП-2.2 Федосенко.docx
Биполярный транзистор КТ3107 - StudentLib.com.doc
Практична робота 4 (1).doc
Практична робота 4 (2).doc
Практична робота 4 (3).doc
Практична робота 4 (4).doc
full_166850588223930.docx
ЗБТв221 Залюбівська обмін речовин.pptx
курсовая важно!.docx
Новий Документ Microsoft Office Word (2).docx
Медовець О.І_стаття_Фарм.doc
СРСР.docx
Ендокрина_система_Скемська_Сніжана.docx
TPZSAP_lab_1.docx
Порівняння_Борисп_та_бровар_Правки_29_01.docx
Анілін (1).pptx

ТЕМА 5. ОБОРОТНІ КОШТИ

1. Склад, структура та класифікація оборотних коштів



Оборотні кошти – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу – це залишки готової продукції на складах підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.

Склад оборотних коштів – це сукупність вартості окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

У різних галузях народного господарства співвідношення оборотних коштів має свою специфіку. Це пояснюється особливостями організації виробництва, постачання, збуту та системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації виготовленої продукції необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. У цілому в народному господарстві України в 2002 році в структурі оборотних коштів товарно-матеріальні цінності становили 21,6%, дебіторська заборгованість – 69,5, грошові кошти – 3,9 поточні фінансові інвестиції – 1,7 та інші оборотні кошти – 3,3% (табл. 7.1)[28].

Таблиця 7.1

Структура оборотних коштів
1995
1997
1998
1999
2000
2001
2002

1
2
3
4
5
6
7
8

Оборотні

кошти

100

100

100

100

100

100

100

в тому числі:

товарно-матеріальні цінності


44,2


36,4


28,4


24,8


23,9


23,1


21,6

Продовження таблиці 7.1.

1
2
3
4
5
6
7
8

Товари відвантажені та надані послуги

17,0

11,6

4,2

2,3

-

-

-

Дебіторська заборгованість

28,3

47,5

62,1

67,1

65,9

68,5

69,5

Поточні фінансові інвестиції

-

-

-

-

-

1,5

1,7

Грошові кошти
5,9
1,8
2,0
2,2
3,5
3,4
3,9

Інші оборотні кошти
4,6
2,7
3,3
3,6
6,7
3,5
3,3

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

  • залежно від участі їх у кругообігу коштів;

  • за методами планування, принципами організації та регулювання;

  • за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Залежно від методів планування принципів організації та регулювання оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих оборотних коштів належать кошти, щодо яких установлюються нормативи запасів: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів та залишки готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні кошти включають фонди обігу, за винятком готової продукції на складі.

Елементний склад оборотних коштів підприємства показано на рис. 7.1.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

  • власні та прирівняні до власних;

  • залучені;

  • інші.

2. Визначення потреби в оборотних коштах


Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування (розрахунок нормативів).

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності підприємств.

Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

  1. Аналітичний (дослідно-статистичний), який передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.

  2. Коефіцієнтний - заключається в уточненні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.

  3. Прямого рахунку – це науково обґрунтований розрахунок нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів (виробничими запасами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів, залишками готової продукції). В умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва в практичній діяльності господарюючих суб’єктів метод прямого рахунку є основним, інші методи розрахунків використовуються здебільшого як допоміжні.


Рис.7.1. Елементний склад оборотних коштів підприємства [9].

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою:



де НОК – норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн.;

СдC – середньодобове споживання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис. грн.;

НЗ – норма запасу, днів.

Середньодобове споживання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво і розраховується за формулою:

,

де СдC – середньодобове (середньоденне) споживання певного виду ресурсів тис. грн.;

ЗРП – загальна річна потреба в даному виді ресурсів, тис. грн.

На підприємстві існує декілька видів виробничих запасів: транспортний, підготовчий, технологічний, поточний (складський) та резервний (страховий) запас.

Транспортний запас створюється на період часу знаходження матеріалів в дорозі з моменту одержання їх у постачальника (з моменту оплати) до фактичного прибуття вантажу на підприємство і не перевищує двох днів.

На практиці величина нормативу оборотних коштів, вкладених у транспортний запас, визначається на основі фактичних даних за попередній рік:



де ТЗ – розмір оборотних коштів, вкладених у транспортний запас, грн.;

ТТР – термін транспортування, днів.

Підготовчий запас створюється на період, необхідний для розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад підприємства. Норматив оборотних коштів, вкладених у ньому визначається за формулою:



де ПЗ – норматив оборотних коштів, вкладених у підготовчий запас, грн.;

Тпідгот. – термін на розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад, днів.

Технологічний запас створюється на час підготовки виробничих запасів до використання їх в технологічному процесі. Величина оборотних коштів у ньому визначається слідуючим чином:

,

де ТЗ – норматив оборотних коштів, вкладених у технологічний запас, грн.;

Ттехнол. – термін підготовки, днів.

Поточний (складський) запас створюється для забезпечення безперебійного процесу виробництва необхідними матеріальними ресурсами на період часу між окремими поставками виробничих запасів від постачальників. Середній інтервал між поставками визначається шляхом ділення кількості днів у місяці (30) на число визначених договором поставок. Наприклад, якщо умовами договорів між постачальниками і підприємством передбачено надходження матеріалів 3 рази на місяць, то їх поточний запас має дорівнювати 10 дням (30/3). У норматив оборотних коштів, як правило, включається середній поточний запас у розмірі 50 % інтервалу між поставками ресурсів від постачальників (дата чергового одержання матеріалів, останній день інтервалу співпадає з мінімальним (нормативним) їх запасом).

Резервний (страховий) запас створюється для забезпечення безперервності виробництва при виникненні непередбачених перебоїв з постачанням підприємства виробничими запасами від постачальників. Резервний (страховий) запас визначається двома способами:

1) за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором;

2) за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Норматив оборотних коштів, вкладених у резервний запас визначається за формулою:

,

де РЗ – норматив оборотних коштів, вкладених у резервний (страховий) запас, грн.;

Трез. – дні резервного запасу (період зриву поставок).

На підставі норм, обчислених за всіма видами запасів, визначається норматив оборотних коштів для окремих видів, груп і в цілому щодо сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів. На підприємствах загальна потреба в оборотних коштах визначається за допомогою спеціального розрахунку (табл. 7.2).
Таблиця 7.2

Розрахунок загальної потреби в оборотних коштах для основних матеріалів

Види матеріальних цінно-стей
Середньодобове (одноденне) споживання, тис. грн.
Норми оборотних коштів, днів
Потреба в оборотних коштах, тис. грн.

(гр.2хгр. 8)

транс-портний запас
підготовчий запас
технологічний запас
поточний (складський) запас
резер-

вний (страховий)

запас
разом

1
2
3
4
5
6
7
8
9

А
15,5
3
2
4
10
5
24
372,0

Б
7,8
2
2
2
8
4
18
140,4

В
10,5
1
1
2
14
7
25
262,5

Г
9,1
4
2
2
12
6
26
236,6

Д
8,4
2
1
2
6
3
14
117,6

Усього
51,3
х
х
х
х
х
22
1129,1

Примітка. Сума оборотних коштів щодо сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів дорівнює 1129,1 тис. грн., а середня норма оборотних коштів становить 22 дні (1129,1/51,3).

Розрізняють максимальний виробничий запас, середній і мінімальний.

Максимальний виробничий запас розраховується за формулою:

,

де Тпост – інтервал поставки в днях.



Середній запас:

.

Мінімальний запас:



Визначення нормативів оборотних коштів у запасних частинах та інструменту, у швидкозношуваних та малоцінних предметах відрізняється від методики нормування оборотних коштів у виробничих запасах. Так, норматив запасних частин та інструменту для ремонту визначається множенням фактичних витрат певного виду запасних частин або інструменту в базовому році на індекс виробничої програми і індекс зниження частки витрат ресурсів у розрахунковому (плановому) році:



де Нз.ч.і – норматив запасних частин, інструменту, грн.;

Вф – фактичні витрати певного виду запасних частин (інструменту), грн.;

Ів.п. – індекс виробничої програми у розрахунковому (плановому) році;

Ів.р – індекс зниження частки витрат певного ресурсу у розрахунковому (плановому) році.

Загальними принципами нормування оборотних коштів у швидкозношуваних та малоцінних предметах є такі:

1) окреме визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства, і тих, що використовуються (експлуатуються) у виробництві;

2) грошова оцінка складських запасів за повною їх вартістю (собівартістю), а предметів, що використовуються у виробництві – у розмірі 50% їх первісної вартості;

3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які використовуються (експлуатуються), і розрахунок норм для окремих їх груп на основі коефіцієнтів, що характеризують залежність розміру запасу від чисельності працівників, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується за формулою:

,

де Ннзв – норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві, грн.;

ВС – виробнича собівартість продукції, випущеної за певний період (місяць, квартал, рік), грн.;

Тц - тривалість виробничого циклу, днів;

Дп – дні відповідного періоду;

Кнв - коефіцієнт наростання витрат.

Вказаний норматив можна розрахувати також і за слідуючою формулою:



де ТПсд – середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю.

Коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва) дорівнює:



або



де Вп – первісні витрати (одноразово зроблені на початку виробничого циклу);

Вр – решта витрат, що були здійснені до закінчення виробництва продукції.

Первісні витрати та решта витрат, що були здійснені при виготовленні продукції, становлять виробничу собівартість (ВС).

Коефіцієнт наростання витрат (співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартості готової продукції) потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити через розподіл витрат за днями виробничого циклу [9]. З цією метою за даними кошторису витрат на виробництво всі витрати розподіляють на одноразові (вартість сировини та основних матеріалів, що включаються в процес виробництва із самого його початку) і такі, що поступово зростають (решта витрат). Якщо витрати на заробітну плату та обслуговування виробництва важко розрахувати в розрізі днів виробничого циклу, то їх умовно розподіляють однаковими частинами на кожний день циклу.

Приклад. Розглянемо методику визначення коефіцієнта наростання витрат на умовному прикладі. Припустимо, що собівартість якогось виробу становить 50000 грн., а середня тривалість виробничого циклу 5 днів. Розподіл витрат за днями виробничого циклу подано в табл. 7.3.
Таблиця 7.3

Розподіл витрат на виготовлення виробу за днями виробничого циклу, грн.

Дні виробничого

циклу
Щоденні витрати
Сума витрат за наростаючим підсумком

1
2
3

Перший
35000
35000

Другий
2000
37000

Третій
2500
39500

Четвертий
5000
44500

П’ятий
5500
50000

Усього
50000
206000

За цих умов середня собівартість незавершеного виробництва дорівнюватиме 41200 грн. (206000:5), а коефіцієнт наростання витрат – 0,82 (41200:50000).

На підприємствах, де виготовляється матеріаломістка продукція коефіцієнт наростання витрат розраховують спрощеним варіантом з приміненням вказаних вище формул.

Так, виходячи з даних таблиці 7.3, коефіцієнт наростання витрат дорівнюватиме:



Як видно із розрахунків, похибка розрахунків не суттєва – лише 0,03 (0,85-0,82), вона цілком допустима для таких практичних розрахунків.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодіврозраховується, виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми витрат, які будуть здійснені в плановому періоді за вирахуванням суми майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується за формулою:



де Нв.м.п – норматив витрат майбутніх періодів, грн.;

Впоч – залишок витрат на початок планового періоду, грн.;

Впл – витрати, які будуть здійснені у плановому періоді, грн.;

Впогаш.пл. – витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому періоді.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукціївизначається як добуток середньоденного випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях.

,

де Нг.п– норматив залишків готової продукції, грн.;

Псд – середньоденний випуск продукції, грн.;

НЗ – норма запасу готової продукції на складі, днів.

Таким чином, сукупний норматив власних оборотних коштів підприємства на розрахунковий (плановий) період дорівнює сумі нормативів, розрахованих для окремих елементів: виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції.

3. Оцінка ефективності використання оборотних коштів виробничих підприємств


Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю).

Прискорення оборотності цих коштів зумовлює:

1) збільшення обсягу продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;

2) вивільнення частини коштів і, завдяки цьому, створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Розглянемо показники ефективного використання оборотних коштів.

Коефіцієнт оборотності (кількість оборотів), що розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період.

Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період, і розраховується за формулою:



де Коб – коефіцієнт оборотності, оборотів;

РП – вартість реалізованої продукції, грн.;

ОК – середній залишок оборотних коштів, грн.

Середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної:



де ОК1,....п-1 – величина оборотних коштів на початок кожного місяця (кварталу) розрахункового періоду, грн.;

ОКп – величина оборотних коштів на початок першого місяця (кварталу) наступного періоду, грн.;

п- загальна кількість місяців (кварталів).

Розрахунковим періодом, за який визначають обсяг реалізованої продукції та середні залишки оборотних коштів, може бути місяць (30 днів), квартал (90 днів) та рік (360 днів).

Показником, оберненим коефіцієнту оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів. Він показує скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції за певний період. Величина цього показника обчислюється за формулою:

.

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді і коефіцієнта оборотності за той же період:



або



де Тоб – тривалість одного обороту, днів;

ДП – дні періоду.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник рентабельності (віддачі) оборотних коштів, який являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:



де Рок – рентабельність оборотних коштів, %;

Прп – прибуток від реалізації продукції, грн.

Для розрахунку рентабельності оборотних коштів можна використовувати різні види прибутку, основні з них - валовий та чистий. Залежно від цього отримуємо і відповідні показники рентабельності оборотних коштів – валову або чисту рентабельність.

В результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається процес вивільнення їх з обороту, а при сповільненні - в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду).

Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає:

  • стабільність оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції;

  • зростання залишків оборотних коштів при випереджаючих темпах зростання обсягів реалізованої продукції.

Ефективне використання оборотних коштів дає змогу підприємству зекономити значні суми грошових коштів, збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас