Дсту), виконуються на основі Єдиної системи конструкторської документації (єскд)

Ім'я файлу: андрей лабы.docx
Розширення: docx
Розмір: 4679кб.
Дата: 18.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
Документ Microsoft Word (4).docx
Документ Microsoft Word (5).docx
221pdf-8.docx
zx практические.docx
вышмат.docx
Армения (2).docx
владислава курсовая.docx
Вар. 1.docx
алекс.docx

Креслярсько-графічні роботи, згідно з Державним стандартом (ДСТУ), виконуються на основі Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД). Стандарти – це нормативні документи, що встановлюють єдині правила виконання і оформлення конструкторських документів у всіх галузях

промисловості.

Конструкторські документи включають в себе креслення різних деталей, складальні креслення, текстові та інші документи.

Наприклад, стандарти накладають певні вимоги до форматів, масштабів, ліній креслення, шрифтів і ін.

Всі креслення виконують на аркушах (форматах) певних розмірів.

Формати – це встановлені стандартом ГОСТ 2.301 вимоги до розмірів листів для виконання креслярсько-конструкторських робіт. Вибирають формат в залежності від розмірів та складності виробу.

Відповідно до стандарту існує п'ять основних (А0, А1, А2, А3, А4) і кілька додаткових форматів (табл.4.1).
Таблиця 4.1 – Позначення та розміри основних форматів

Позначення формату	Розміри сторін формату, мм
А0	1189 × 841
А1	841 × 594
А2	594 × 420
А3	420 × 297
А4	297 × 210

Формат А0 що має розміри 1189 × 841 мм є одним з основних форматів, площа його дорівнює 1м². Інші основні формати утворюють шляхом

послідовного розподілу існуючого формату на дві однакові частина паралельно его меншій стороні.

Кожен формат, на якому виконується креслення, має зовнішню и внутрішню рамки. Зовнішня рамка виконується суцільною тонкою лінією, а внутрішня –– суцільною товстою лінією. Відстань між рамками зліва 20 мм (для брошурування), а з трьох інших сторін 5 мм.

Масштаб – це відношення, розмірів зображеного на кресленні предмета до його дійсних розмірів. Переваги надають виконанню зображень в натуральну величину, але кресленик може бути виконаний в збільшеному або зменшеному масштабі.

Таблиця 4.2 – Масштаби креслень

Масштаби зменшення	1:2	1:2,5	1:4	1:5	1:6	1:10	та ін.
Натуральна величина	1:1
Масштаби збільшення	2:1	2,5:1	4:1	5:1	6:1	10:1	та ін.

Масштаб, в якому виконаний кресленик, вказується в основному написі. Якщо ж масштаб вказують на полі креслення, то його позначають буквою М (М1:2, М4:1). На кресленику вказують справжні розміри виробів незалежно від масштабу.

Лінії. При виконанні креслень застосовують різні типи ліній. ГОСТ 2.303 встановлює основні типи ліній що застосовують при виконанні креслень.

Провести аналіз графічного складу завдання. Визначити, які геометричні побудови необхідно застосувати в даному випадку і розбити їх на окремі етапи. Всі побудови спочатку виконуються тонкими лініями, а потім контури елементів деталі обводять суцільною товстою основною лінією. Геометричні побудови на кресленику зберегти. Точки сполучення зберегти у вигляді кіл

невеликого діаметру.

Розглянемо поетапну побудову кресленика деталі, зображеної на рисунку 4.2.

Рисунок 4.1 – Варіант завдання «Плоский контур»

Рисунок 4.2 – Побудова осьових на кресленику

Рисунок 4.3 – Побудова кіл на кресленику

Рисунок 4.4 – Дотична до двох кіл

На аркуші формату А4 наносимо рамку і відділяємо місце для основного напису;
Обираємо масштаб для виконання кресленика деталі;
Починаємо з вертикальної осьової та центрових ліній для побудови кіл (рис. 4.2);

Центрові розміщуємо враховуючи розміри деталі.

Будуємо кола (в даному варіанті діаметрів 24 мм, 40 мм, 12 мм, 24 мм, 20 мм і 45 мм) відповідно до завдання (рис. 4.3).

Для побудови дотичної до двох кіл необхідно:

з'єднати центри кіл відрізком;
з центрів кіл провести перпендикуляри до відрізка, який з'єднує центри;
точки перетину перпендикулярів з колами

– є точками дотику до кіл (рис.4.4);

Рисунок 4.5 – Побудова спряження

Будуємо спряження кіл діаметра 24 мм і 45 мм дугою радіуса 14 мм:

з центру кола діаметра 24 мм проводимо дугу R = 12 + 14 = 26 мм;
з центру кола діаметра 45 мм проводимо дугу R = 22,5 + 14 = 36,5 мм;
точка перетину дуг буде центром дуги спряження (рис.4.5);

Рисунок 4.6 – Побудова дуги спряження

із цього центру проводимо дугу сполучення радіусом 14 мм (рис.4.6).

Наводимо контури деталі основною лінією.
Проставляємо розміри на кресленику.
Заповнюємо основний напис (рис.4.7).

Рисунок 4.7 – Зразок виконання завдання «Плоский контур»

Рисунок 5.1 – Основний напис кресленика

Рисунок 5.2 – Основний напис текстового документу

У його графах приводяться відомості, позначення, вказівки, що характеризують зображення: найменування виробу, матеріал, масштаб та інші дані. Форму основного напису встановлює ГОСТ 2.104-68. На креслениках і схемах основний напис виконують за формою 1 (рис.5.1), а в текстових документах – за формою 2 (рис.5.2). Основні написи розташовують у правому нижньому куті конструкторських документів. На аркушах формату А4 основні написи розташовують уздовж короткої сторони, а на аркушах більших форматів

– уздовж довгої або короткої сторони.

Графа 1– найменування виробу або найменування документа.

Рисунок 5.3

Графа 2 – позначення документа – заповнюється відповідно до прийнятого на кафедрі загальною структурою позначення креслень по всіх завданнях (рис. 5.3).

Всі графічні побудови на креслениках повинні виконуватися тільки за допомогою креслярських інструментів. Напис, буквені й цифрові позначення геометричних елементів повинні бути виконані стандартним шрифтом 5 або 7 за ГОСТ 2.304-81.

Для цього на виді зверху будуємо основу деталі (на прикладі це трикутник АВС). За допомогою ліній проекційного зв’язку ( позначено стрілками) будуємо основу на головному виді, а потім на виді зліва. Відклавши уздовж вісі Z висоту деталі маємо вершину піраміди S. Усі вершини з’єднуємо відрізками для отримання кресленика піраміди ( рис. 5.4).

Рисунок 5.4 – Кресленик піраміди

На головному виді будують зрізи та отвори за розмірами, виміряючи їх на деталі (рис.5.5)

Рисунок 5.5 – Побудова зрізів та отворів

Розклавши лінію зрізу на точки будуємо проекції точок на виді зверху та зліва (рис. 5.6). Для побудови точок 5 та 6, що належать грані піраміди, через ці точки треба провести площину, яка паралельна до основи (G). Площина переріже поверхню піраміди по трикутнику подібному основі, але меншому за

розмірами. Будуємо цей трикутник на виді зверху від

Рисунок 5.6 – Побудова проекцій точок на виді зверху та зліва

точки 8, яка належить ребру АС, паралельно трикутнику основи. Точки 5 та 6 належать цьому трикутнику, будуємо їх на виді зверху за допомогою ліній проекційного зв’язку

Приклади побудови трьох проекцій точок, що належать поверхні піраміди та призми зображено відповідно на рисунку 5.7 та 5.8.

Рисунок 5.7 – Приклад побудови на поверхні піраміди

Рисунок 5.8 – Приклад побудови на поверхні призми

5.2.1 Побудова аксонометричної проекції деталі.

Прямокутнаізометрія(ГОСТ2.317-69)

Положення аксонометричних осей та їхня побудова за допомогою циркуля показано на рисунку 5.9. Практично ізометричну проекцію будують без спотворення по осях проекцій, тобто користуються приведеними коефіцієнтами спотворення, що по всіх осях дорівнюють одиниці. Тоді

зображення в ізометрії виходить збільшеним у 1,22 рази ( тобто масштаб для прямокутної ізометрії буде МА = 1,22 : 1.

1 ₌

0,82

1,22 ^),

Рисунок 5.9 – Розташування висей в ізометрії

Приклад побудови ізометричної проекції точки А приведено на рисунку 5.10.

Рисунок 5.10 – Побудова точки в ізометрії

Розглянемо порядок побудови прямокутної ізометрії предмета, кресленик якого зображений на рисунку 5.11.

Приклад поетапної побудови розглянуто на рисунку 5.12. Коефіцієнти спотворення по осях x, y, z дорівнюють 1.

На вільному полі кресленика намічаємо напрямок аксонометричних осей. Побудову аксонометрії починаємо з основи піраміди, що представляє собою трикутник (АВС). Для побудови вершини А, що належить координатній осі «Х», заміримо абсцису її і відкладаємо на аксонометричній осі «Х′».

Для того щоб побудувати сторону основи, протилежну цій вершині, заміримо на комплексному кресленику абсцису середини сторони і відкладаємо її на аксонометричній осі «Х′» у протилежну сторону від початку координат.
Рисунок 5.11 – Кресленик предмету

Через отриману точку проводимо пряму паралельно осі «Y′» і відкладаємо в обидва боки від осі «Х′» відрізки, які дорівнюють половині довжини сторони основи. Вершини основи з’єднуємо відрізками прямих.

Рисунок 5.12 – Поетапна побудова прямокутної ізометрії

Для побудови вершини S відкладаємо уздовж осі Z висоту піраміди. З’єднавши усі вершини відрізками отримаємо аксонометрію піраміди. Будуємо аксонометрію зрізу та отвору по точках координатним способом.

На рисунку 5.13 розглянуто порядок побудови аксонометрії отвору на прикладі точки 5. На кресленику заміряємо координату «Х» точки 5 та відкладаємо її від 0 уздовж осі «Х′». Послідовно відкладаючи координати «Y′» та «Z′» ( паралельно осям) отримуємо аксонометрію точки 5.

Рисунок 5.13 – Піраміда в ізометрії

Прямокутнадиметрія(ГОСТ2.317-69)

Положення аксонометричних осей та їх побудова без транспортира показано на рисунку 5.14. Показник спотворення по осі Y дорівнює 0,47, а по осях Х та Z – 0,94.

Рисунок 5.14 – Розташування осей у диметрії

Диметричну проекцію, як правило, виконують без спотворення по осях Х і Z з коефіцієнтом спотворення 0,5 по осі Y, тобто користуються приведеним коефіцієнтом спотворення.

На рисунку 5.16 зображена поетапна побудова диметрії призми координатним методом за її креслеником (рис.5.15).

Рисунок 5.15 – Кресленик призми

На вільному полі кресленика намічаємо напрямок аксонометричних осей. Побудову аксонометрії починаємо з основи призми, що представляє собою трикутник (АВС). Для побудови вершини А, що належить координатній осі

«Х», заміримо абсцису її і відкладаємо на аксонометричній осі «Х′». Щоб

побудувати сторону основи, протилежну цій вершині, заміримо на комплексному кресленику абсцису середини сторони і відкладаємо її на аксонометричній осі «Х′» у протилежну сторону від початку координат. Через отриману точку проводимо пряму паралельно осі «Y′» і відкладаємо в обидва боки від осі «Х′» відрізки, які дорівнюють половині координати Y точок В та С. Вершини основи з’єднуємо відрізками прямих.

Для побудови верхньої основи призми заміримо її висоту і відкладаємо її на осі «Z». Через отриману точку проводимо напрямок аксонометричних осей і будуємо верхню основу в тій же послідовності, що і нижню. Вершини верхньої і нижньої основи з’єднуємо відрізками прямих. Потім будуємо отвір та зрізи.

На прикладі точки 5 розглянута побудова прямокутної диметрії отвору (рис.5.17).

Рисунок 5.16 – Поетапна побудова диметрії призми

Послідовно виміряємо координати Х₅ та відкладаємо уздовж осі Х′,

координату Y₅ та відкладаємо 0,5Y₅ паралельно осі Y′, координату Z₅ та

відкладаємо паралельно осі Z′. Послідовність побудови аксонометрії інших точок отвору така ж сама.

Рисунок 5.17 – Побудова прямокутної диметрії отвору

На рисунку 5.19. зображена побудова диметрії піраміди по вторинній фронтальній проекції, кресленик якої на рисунку 5.18.

2
Спочатку будуємо аксонометрію головного виду (вторинну проекцію трикутника–А₂^′ В₂^′ С₂^′). Щоб побудувати А₂^′,В₂^′,С ^′ достатньо виміряти координати Х_А, Х_В, Х_С цих точок та відкласти їх уздовж осі ОХ. Для побудови вторинної проекції точки S треба виміряти та послідовно відкласти координати X_S і Z_S паралельно відповідним осям X^′ і Z′. Як що від вторинної проекції кожної вершини А₂^′,В₂^′,С.₂^′.та S₂′ паралельно Y′ відкласти половину відповідно Y_А, Y_В,Y_С і Y_S отримаємо диметрію піраміди.

Для побудови будь–якої точки на поверхні піраміди (у прикладі точка М) проводимо через точку допоміжну пряму КS, будуємо вторинну проекцію прямої та точки, що їй належить.

Рисунок 5.18 – Проекції піраміди

Рисунок 5.19 – Диметрія піраміди

Приклад виконання ескізу показано на рисунку 5.20.

Рисунок 5.20 – Зразок виконання завдання «Проекційне креслення»

Розріз – зображення предмета, який умовно перетнуто однією або кількома площинами. Умовне розсікання стосується тільки розрізу, який

зображують, і не впливає на інші зображення того самого предмета. При цьому на розрізі зображують те, що розміщено в січних площинах та за ними

(рис. 5.21).

Рисунок 5.21 – Розрізи на кресленику

Залежно від положення січної площини відносно горизонтальної площини проекцій розрізи поділяють на:

горизонтальні– січна площина горизонтальна ;

вертикальні– січна площина вертикальна. У свою чергу, вертикальні розрізи бувають фронтальні, якщо січна площина фронтальна (рис. 5.21), та профільні, якщо січна площина профільна;

похилі – січна площина утворює з горизонтальною площиною кут, що відрізняється від прямого (рис. 5.22). Похилий розріз проектується на додаткову площину, паралельну січній, яка потім суміщується з площиною креслення.

Рисунок 5.22 – Похилий розріз

Залежно від положення січної площини відносно предмета розрізи поділяють на:

поздовжні– січна площина проходить вздовж предмета (рис. 5.23);

Рисунок 5.23 – Повздовжній розріз

поперечні– січна площина розміщена упоперек предмета (рис. 5.24).

Рисунок 5.24 – Поперечний розріз Залежно від кількості січних площин розрізи бувають:

прості– при одній січній площині ( рис. 5.25);
складні– при двох і більше січних площинах. Такі розрізи бувають

ступінчастіта ломані(рис. 5.26).

Рисунок 5.25 – Складний розріз

Рисунок 5.26 – Ломаний розріз

Крім розглянутих, розрізняють ще місцевий розріз, який дає змогу виявити будову предмета в окремому обмеженому місці (рис.5.27). Місцевий розріз на виді виділяють хвилястою лінією, яка не має збігатися з лініями контуру.

Рисунок 5.27 – Вид та розріз Позначення розрізу містить три елементи:

Позначення положення січної площини розімкненою лінією, початковий та кінцевий штрихи якої не повинні перетинати контур відповідного зображення. При складних розрізах штрихи проводять також у місцях перетину січних площин.
Позначення стрілкою напряму зору на початковому та кінцевому штрихах на відстані 2 мм або 3 мм від кінця штриха.
На початку та в кінці лінії перетину ставлять горизонтально одну й ту саму велику літеру українського алфавіту з боку зовнішнього кута (рис.5.28).

Рисунок 5.28 – Позначення перерізу

Напис розрізу безпосередньо над його зображенням за типом А–А без підкреслення. Якщо січна площина збігається площиною симетрії предмета в цілому, а відповідні зображення розміщені на місці основного виду на одному й тому самому аркуші в безпосередньому проекційному зв’язку та не відокремлені іншими зображеннями, то для горизонтальних, фронтальних та профільних розрізів не показують положення січної площини, а сам розріз написом не супроводжують.

Частину виду та частину розрізу можна суміщати, розділяючи їх хвилястою лінією (рис. 5.27).

При виконанні розрізів деталі « технічна форма» слід звернути увагу на наявність тонких стінок типу ребер жорсткості, які у розрізах показують не заштрихованими, якщо січна площина спрямована уздовж ребра або тонкої стінки.

При виконанні аксонометричних проекцій з розрізами ребра жорсткості заштриховують.

Переріз – це зображення плоскої фігури, що утворюється при умовному перетині предмета однією або кількома площинами. При цьому зображується тільки те, що розміщено в січних площинах.

Отже, існує відмінність між розрізом та перерізом: переріз є складовою частиною розрізу.

Перерізи , що не входять до складу розрізів, поділяють на:

а) винесені, тобто такі, що виконані окремо від основного зображення (рис. 5.29);

б) накладені, тобто такі, що розміщені на самому зображенні предмета (рис. 5.30 та рис. 5.31). Такі перерізи обводять тонкою суцільною лінією.

Рисунок 5.30 – Накладений переріз

Рисунок 5.29 – Винесений переріз Рисунок 5.31 – Накладений переріз

Натуральну величину похилого перетину визначають методом заміни площин проекцій, тобто побудовою додаткової проекції перетину на площину, паралельну до січної площини.

Побудову перерізу починають із проведення лінії симетрії натурального виду перерізу, паралельної сліду січної площини, розташовуючи її на вільному місці кресленика.

Якщо переріз не має осі симетрії, то проводять лінію, паралельну площині, від якої й ведуть побудову перерізу. Побудову точок перерізу роблять, відкладаючи або їхні глибини, або висоти від нової осі залежно від того, яку площину проекцій ми замінили.

На розрізі внутрішні форми зображують лініями видимого контуру, а переріз заштриховують відповідно до матеріалу деталі.

На рисунку 5.32 наданий приклад кресленика деталі у двох проекціях. На фронтальній проекції виконаний розріз фронтальною площиною, оскільки ця площина проходить через вісь симетрії деталі, то розріз на кресленику не надписується. Деталь симетрична щодо профільної осьової площини в такому випадку дозволено виконувати об'єднання половини виду з половиною розрізу.

Необхідно побудувати натуральну величину перерізу похилою площиною, яка є фронтально-проектуючою, А–А. Для його побудови застосовуємо метод заміни площин проекцій. Замінимо горизонтальну площину проекцій П₁ на нову горизонтальну площину П₄, паралельну сліду січної площини А–А. Нова вісь Х₂₄ паралельна сліду січної площини А–А.

Рисунок 5.32 – Дійсний розмір перерізу

Оскільки деталь симетрична щодо осі, то форма перерізу також буде симетричною. Від перетину площини А–А із зовнішньою поверхнею деталі ми одержимо частину еліпса (тому що площина перетинає циліндричну поверхню під кутом до осі циліндра не рівним 90^о) та частину прямокутника (тому що площина перетинає призматичну основу), від перетину площини із

внутрішньою поверхнею деталі ми одержимо повний еліпс (тому що площина перетинає внутрішній циліндричний отвір під кутом до його осі).

Відзначимо на сліді січної площини опорні й допоміжні точки, що належать перерізу (1, 2, 3, 4, 5 і 6). Знайдемо їхні горизонтальні проекції. Для побудови проекції перерізу на площину П₄ проведемо лінії проекційного зв'язку, перпендикулярні до осі Х₂₄, і відкладемо на них глибини (координати ) точок, вимірювані із площини П₁. Побудувавши нові горизонтальні проекції всіх точок, з'єднуємо їх у певній послідовності й одержуємо натуральну величину перерізу. Потім виконуємо штрихування цього перерізу, обводимо його суцільною основною лінією.

Приклад оформлення ескізу завдання «технічна форма» рисунку 5.33 та рисунку 5.34.

Рисунок 5.33 – Зразок виконання завдання «Технічна деталь»

Рисунок 5. 34 – Зразок виконання завдання «Аксонометрія деталі»

скачати