[ Аналіз ефективності управління власним капіталом на прикладі ВАТ Завод Залізобетон ] | - | - |
Головним джерелом фінансування діяльності підприємства є власний капітал - статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, прибуток підприємства. Від ступеня оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу багато в чому залежать фінансове становище підприємства і його стійкість. Тому для будь-якого підприємства важливий точний аналіз складу, структури і динаміки капіталу. Власний капітал починає формуватися в процесі створення підприємства з утворення статутного капіталу, тобто інвестовані кошти. У результаті виробничо-господарської діяльності, створюються резерви, за рахунок в основному накопиченої нерозподіленого прибутку минулих років, так званий накопичений капітал. У разі нестачі власних коштів підприємство досить часто вдається до допомоги позикового капіталу як короткострокового, так і довгострокового.
У процесі подальшого аналізу необхідно більш детально вивчити, склад, динаміку і структуру власного капіталу підприємства, з'ясувати причини зміни окремих їх складових і дати оцінку цих змін за звітний період. Аналіз власного капіталу ВАТ «Завод Залізобетон» проведемо за даними бухгалтерської фінансової звітності.
Таблиця 5
Аналіз складу і динаміки власного капіталу ВАТ «Завод Залізобетон»
Показники | Роки | Відхилення | ||||
2005 | 2006 | 2007 | 2006 до 2005 р. | 2007 до 2006 р. | Темп росту,% | |
1.Уставний капітал, тис. грн. | 15340 | 15340 | 15340 | 0 | 0 | 100 |
2.Резервний капітал, тис. грн. | 2045 | 2045 | 2045 | 0 | 0 | 100 |
3.Добавочний капітал, тис. грн. | 17793 | 17793 | 30375 | 0 | 12582 | 171 |
4.Прібиль, тис.руб. | 7105 | 10517 | 9616 | 3412 | -901 | 91 |
5.Ітого, тис.руб. | 42283 | 45695 | 57376 | 3412 | 11681 | 126 |
Аналізуючи дані таблиці 5, можна сказати, що за 2006 рік власний капітал збільшився на 3394 тис.руб., В 2007 році ще на 11681 тис.руб. Статутний капітал становить 15340 тис.руб., На резервний доводитися 2045 тис.руб ..
Ці види власного капіталу протягом усього періоду дослідження знаходяться на одному рівні. Найбільший вплив на зростання у 2006 році надав приріст прибуток на суму 3412 тис.руб., А в 2007 році показник прибутку знизився на 901 тис.руб., А приріст за додатковим капіталом у сумі 12582 тис.руб. і надав основне безпосередній вплив на зростання власного капіталу.
Структура капіталу представлена на малюнку 5 показує що найбільшу питому вагу займає додатковий капітал - в 2007 досяг 52,9%, частка прибутку знизилася до 16,8%. Статутний капітал в 2005 році склав 36,3%, а в 2007 - 26,7%.
Рис.6. Структура власного капіталу ВАТ «Завод Залізобетон»
Такі стійкі позитивні тенденції говорять про фінансової стабільності та стійкості підприємства. Вони показують, що організація розвивається, при цьому робить ставку на розширення власного капіталу, збільшуючи тим самим незалежність від зовнішнього фінансування. Відзначимо, що власний капітал є найдешевшим джерелом фінансових ресурсів.
Фактори зміни власного капіталу неважко встановити за даними звіту форми № 3 «Звіт про зміни капіталу» і даними аналітичного бухгалтерського обліку, що відображає рух статутного, резервного та додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку, фондів цільового фінансування і надходжень. Однак ВАТ «Завод Залізобетон» не складає цей звіт. За даними форми № 2 «Звіт про фінансові результати» підприємство отримало за 2006 рік чистого прибутку на суму 1111 тис.руб., А 2007 році значна сума інших витрат привела до отримання збитку в 817 тис.руб ..
Кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток, який являє собою реалізовану частину чистого доходу, створеного додатковим працею. Прибуток розраховується зіставленням доходів і витрат організації за звітний період. Значення прибутку зумовлене тим, що вона залежить в основному від якості роботи підприємства, підвищує економічну зацікавленість його працівників в найбільш ефективному використанні ресурсів, оскільки прибуток - основне джерело виробничого і соціального розвитку підприємства.
На зміну фінансових результатів організації впливає багато факторів. До факторів першого порядку відносяться зміни прибутку від продажів продукції, товарів, робіт, послуг та прибутку від іншої реалізації майна. Також значний вплив на чистий прибуток надають інші доходи і витрати організації. Узагальнюючим показником фінансово-господарської діяльності є чистий прибуток, що залишається в розпорядженні організації після обов'язкової сплати податку на прибуток. Аналіз прибутку або збитків передбачає розгляд з точки зору правильності оцінки, визначення витрат і фінансових результатів діяльності підприємства.
Так як у власному капіталі ВАТ «Завод Залізобетон» прибуток займає значну частину, то проведемо аналіз фінансових результатів за даними звіту про прибутки і збитки і дамо оцінку ефективності фінансово-господарської діяльності за звітний період.
За даними таблиці 12, видно що підприємство протягом трьох років має негативні тенденції у фінансових результатах діяльності.
Порівнюючи 2005 і 2006 рік приходимо до висновку, що не дивлячись на те що виручка від реалізації і собівартість залишилися на колишньому рівні, валовий прибуток зріс на 18%, помітно були знижені комерційні витрати (у 2 рази), на цьому тлі прибуток від продажів склала 6831 тис.руб. що на 149% більше ніж у 2005 році. Проте сальдо інших доходів і витрат виявилося більшою мірою негативним, що в підсумку призвело до зниження чистого прибутку на 67%, яка склала 1111 тис.руб. (Більш ніж у три рази менше, ніж 2005 році).
Таблиця 6
Результати господарської діяльності ВАТ «Завод Залізобетон» у період 2005-2007 рр..
(Тис.руб.)
Найменування показника | Роки | Темп росту,% | |||
2005 | 2006 | 2007 | 2005 р | 2006 | |
Виручка (нетто) від продажу товарів, робіт і послуг | 154466 | 155753 | 285793 | 100,8 | 183,5 |
Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг | 146820 | 146662 | 277433 | 99,9 | 189,2 |
Валовий прибуток | 7646 | 9091 | 8360 | 118,9 | 92,0 |
Комерційні витрати | 4906 | 2260 | 2987 | 46,1 | 132,2 |
Прибуток (збиток) від продажу | 2740 | 6831 | 5373 | 249,3 | 78,7 |
Відсотки до отримання | 97 | 40 | 19 | 41,2 | 47,5 |
Відсотки до сплати | 784 | 541 | 1033 | 69,0 | 190,9 |
Інші доходи | 26467 | 9648 | 16560 | 36,5 | 171,6 |
Інші витрати | 13988 | 4829 | 10772 | 34,5 | 223,1 |
Прибуток (збиток) до оподаткування | 3608 | 2221 | 1747 | 61,6 | 78,7 |
Відкладені податкові активи | 18 | 55 | 17 | 305,6 | 30,9 |
Поточний податок на прибуток | 178 | 1165 | 1514 | 654,5 | 130,0 |
Чистий прибуток (збиток) звітного періоду | 3412 | 1111 | -817 | 32,6 | -73,5 |
Керівництвом в 2007 році було прийнято рішення про значне збільшення виробництва, у зв'язку з чим виручка від реалізації зросла на 83%, при цьому зростання собівартості склав 89%. Отримана валовий прибуток при цьому склала 8360 тис.руб., Що на 8% менше минулого року, тобто ефективність не тільки не виросла а навпаки знизилася. Зростання комерційних витрат на 32% надав також негативний вплив, в результаті виручка від продажів склала 5373 тис.руб .. І не дивлячись на те, що в 2007 році перевищення інших витрат над доходами над доходами склало 4610 тис.руб., А в 2006 лише 3626 тис.руб., Після сплати податків фінансовий результат склав негативну величину - (-817 тис.руб. ).
За 2006 рік структури сукупного прибутку характеризується переважним питомою вагою прибутку від продажів в 99% і сальдо інших доходів і витрат в 1,0%.
За звітний період відбувається зниження питомої ваги прибутку від продажів в структурі сукупного фінансового результату на 16,6%, частка прибутку від продажів склала 82,4%. Частка чистого прибутку складає 76%, оскільки ставка податку на прибуток встановлена на рівні 24%, а податкових пільг ВАТ «Залізобетон не має.
Таблиця 7
Структура фінансових результатів ВАТ «Завод Залізобетон»
Найменування | Роки | Відхилення | ||
2006 | 2007 | (+,-) | % | |
1.Прібиль від продажів, тис.руб. | 6831 | 5373 | -1458 | 78,7 |
2.Удельний вага,% | 99 | 82,4 | -16,6 | 83,2 |
3.Сальдо доходів, витрат, тис.руб. | -24 | -3 | 21 | 12,5 |
4.Удельний вага,% | 1 | 17,6 | 16,6 | 1760,0 |
5.Совокупная прибуток, тис.руб. | 2221 | 1747 | -474 | 78,7 |
6.Удельний вага,% | 100 | 100 | - | 100,0 |
7.Налог на прибуток, тис. грн. | 1165 | 1514 | 349 | 130,0 |
8.Удельний вага,% | 24 | 24 | - | 100,0 |
9.Чістая прибуток (збиток), тис. грн. | 1111 | -817 | -1928 | -73,5 |
10.Удельний вага,% | 76 | 76 | - | 100,0 |
З введенням в дію Цивільного кодексу РФ повернулося розуміння власного капіталу як залишкової лічильної величини, що розраховується як різниця між активами і наявними зобов'язаннями підприємства. Таким чином, величина власного капіталу не може бути визначена до тих пір, поки не оцінені активи і пасиви підприємства. Тому важливим показником, що характеризує структуру капіталу і визначальним фінансову стійкість підприємства, є сума чистих активів та їх частка в загальній валюті балансу. Величина чистих активів порівнюється з розміром власним капіталом підприємства і не повинна бути менше нього.
Розрахуємо величину чистих активів ВАТ «Завод Залізобетон» за звітний період за даними бухгалтерського балансу (таблиця 8).
Чисті активи - це величина, що визначається шляхом розрахунку вирахування із суми активів підприємства, прийнятих до розрахунку, суми його зобов'язань, прийнятих до розрахунку на підставі наказу Мінфіну РФ і Федеральної комісії з ринку цінних паперів в редакції від 08.04.2002г. № 16-00-14/125 «Порядок розрахунку вартості чистих активів акціонерних товариств».
ВАТ «Завод Залізобетон» має тенденцію до збільшення вартості чистих активів. Якщо в 2005 році вона становила 42283 тис.руб., То в 2006 році 45695 тис.руб., А в 2007 році 57276 тис.руб.
Таблиця 8
Розрахунок чистих активів ВАТ «Завод Залізобетон»
Найменування | Роки | Відхилення, (+;-) | |||
2005 | 2006 | 2007 | 2006 до 2005 р. | 2007 до 2006 р. | |
1.Нематеріальние активи, тис. грн. | - | - | - | - | - |
2.Основні засоби, тис.руб. | 3306 | 3601 | 18186 | 14880 | - |
3.Капітальние вкладення, тис. грн. | 4326 | 3935 | 2202 | - | - |
4.Запаси і витрати, тис. грн. | 1161 | 40186 | 64379 | 63218 | 24193 |
5.НДС, тис.руб. | 1963 | 1570 | 2271 | 308 | 701 |
6.Задолженность дебітори, тис.руб. | 61859 | 31597 | 6164 | -55695 | -25433 |
7.Денежние кошти, тис. грн. | 3 | 134 | 119 | 116 | -15 |
8.Прочіе оборотні активи, тис. грн. | 0 | 0 | 2772 | 2772 | 2772 |
9.Ітого активів для розрахунку, тис.руб. | 72618 | 81023 | 96093 | 23475 | 15070 |
10.Заемние кошти, тис. грн. | 3268 | 2262 | 2290 | - | - |
11.Задолженность кредитори, тис.руб. | 27067 | 33066 | 36527 | 9460 | 3461 |
12.Ітого пасивів, тис. грн. | 30335 | 35328 | 38817 | 8482 | 3489 |
13.Чістие активи, тис. грн. | 42283 | 45695 | 57276 | 14993 | 11581 |
Чисті активи безпосередньо використовуються в основній діяльності і приносять дохід, тому їх зростання і фактичне відповідність вартості власного капіталу підприємства позитивно характеризує результати фінансово-господарської діяльності. Чисті активи не перевищують величину власного капіталу ВАТ «Завод Залізобетон» протягом усього звітного періоду, що відповідає умовам чинного законодавства РФ.
Таким чином, у процесі аналізу було встановлено, що власний капітал ВАТ «Завод Залізобетон» при фінансуванні господарської діяльності є істотним, знижує залежність від зовнішніх джерел, однак вимагає вжиття заходів, спрямованих на підвищення його ефективності.
2.3 Управління власним капіталом на підприємстві
Ключовим питанням в аналізі структури капіталу є оцінка раціональності співвідношення власного і позикового капіталу, а також обгрунтування управлінських рішень щодо оптимізації співвідношень джерел фінансування активів. Збільшення власного капіталу може відбуватися за рахунок залучення додаткових коштів власників та реінвестування чистого прибутку для цілей розширення і розвитку діяльності. Фінансування переважно за рахунок власних джерел коштів має обмеження, які пов'язані з можливістю виникнення різних видів підприємницьких ризиків, що роблять істотний вплив на формування прибутку. Якщо для фінансування активів залучається позиковий капітал, тобто довгострокові і короткострокові кредити і позики, то вважається, що таке підприємство знаходиться у фінансовій залежності від кредиторів. Таке фінансування дотримання цілого ряду умов, які б підтверджували здатність позичальника в повній сумі і в установлені терміни погасити свої зобов'язання, зберігаючи при цьому привабливість для інвесторів.
Керівництво підприємства повинно мати чітке уявлення, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність. Тому аналіз наявності джерел формування та розміщення капіталу має велике значення. При формуванні структури капіталу необхідно враховувати особливості кожної його складової, а також сферу діяльності підприємства. Це залежить, перш за все, від виду діяльності, тривалості операційного та фінансового циклу, структури та ефективності використання активів, здатності організації формувати чистий приплив коштів і суму прибутку; важливе значення має інвестиційна і дивідендна політика, ціна позикового капіталу та інші фактори.
Фінансова стійкість є внутрішньою стороною фінансового стану підприємства, що відбиває збалансованість грошових потоків, доходів і витрат, коштів і джерел їх формування. Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу, уміти організовувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для нормального функціонування.
Показники фінансової стійкості характеризують структуру капіталу підприємства. Аналіз фінансової стійкості проведемо за даними бухгалтерського балансу.
У ВАТ «Завод Залізобетон» коефіцієнт автономії досить високий від 0,56-0,60, тобто більше 50% складає власний капітал. За 2007 рік спостерігається його підвищення на 0,03.
Коефіцієнт фінансової стійкості показує, що організація використовує залучений довгостроковий капітал. Даний коефіцієнт майже відповідає оптимального значення.
Коефіцієнт фінансової залежності за 2006-2007 роки становить 0,4-0,44, тобто залежність від зовнішніх джерел існує не настільки значна і так само відповідає оптимального значення. Співвідношення власного та позикового капіталу досить висока і знаходиться в межах від 1,29-1,48, що також свідчить про незначну фінансової залежності об'єкта. У західній практиці прийнято вважати, що нормальне значення коефіцієнта фінансової стійкості дорівнює близько 0,9, а критичним вважається його зниження до 0,75.
Таблиця 9
Показники фінансової стійкості ВАТ «Завод Залізобетон»
Показник | Оптимальне значення | Значення показника | Відхилення, (+/-) | |
2006 | 2007 | |||
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) СК / А | > 0,5 | 0,56 | 0,60 | 0,03 |
Коефіцієнт фінансової стійкості: (СК + ДП) / А | > 0,7 | 0,59 | 0,62 | 0,03 |
Коефіцієнт фінансової залежності: ЗК / А | <0,5 | 0,44 | 0,40 | -0,03 |
Коефіцієнт фінансування: СК / ЗК | > 1 | 1,29 | 1,48 | 0,18 |
Коефіцієнт інвестування: СК / ВА | 0,5-0,7 | 6,06 | 2,81 | - |
Коефіцієнт постійного активу: ВА / СК | > 0,5-0,8 | 0,17 | 0,36 | 0,19 |
Фінансовий леверидж (важіль): ЗК / СК | <0,5 | 0,77 | 0,68 | -0,10 |
Коефіцієнт маневреності: (СК-ВА) / СК | <0,5 | 0,84 | 0,64 | - |
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами КООС: (СК-ВА) / ОА | 0,1 | 0,52 | 0,49 | -0,03 |
Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів: ОА / ВА | X | 16,20 | 4,71 | - |
Коефіцієнт співвідношення активів з власним капіталом: А / СК | X | 1,77 | 1,68 | -0,10 |
Коефіцієнт співвідношення оборотних активів з власним капіталом: ОА / СК | X | 1,61 | 1,32 | -0,29 |
Розрахований коефіцієнт становить по підприємству за 2006-2007 роки всього 0,59-0,62.
Розрахунки коефіцієнта інвестування показують, що 2006-2007 р. він був дуже високим, так в 2006 році становив 6,06, а в 2007 році 2,81 і при цьому є оптимальним. Отримані дані свідчать про те, що підприємство достатньо раціонального використовує капітал, так як для покриття довгострокових активів залучаються власні кошти. Стан поточних активів відображається в показниках забезпеченості підприємства обіговими коштами. Як показують розрахунки, підприємство має власний оборотний капітал, що так само підтверджує нераціональність використання капіталу. Встановлено, що достатнім значенням при формуванні поточних активів є 10% власного капіталу.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власних коштів підприємства найбільш рухлива, щоб вільно маневрувати ними. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці. У ВАТ «Завод Залізобетон» значення коефіцієнта маневреності за 2006-2007 роки мають оптимальне значення, що свідчить про стабільне фінансове становище. Показник маневреності функціонального капіталу характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів і швидко реалізованих цінних паперів. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник змінюється від 0 до 1. По підприємству даний коефіцієнт також має оптимальне значення.
Мінімальна фінансова стабільність досягається у випадку, коли зобов'язання гарантовано покриваються поточними активами. Виходячи з цього, ознакою такої стабільності є виконання умови:
ОА / ВА> ЗК / СК, (5)
де ОА / ВА - співвідношення поточних активів і нерухомості,
ЗК / СК - співвідношення позикових коштів до власного капіталу.
За даними ВАТ «Завод Залізобетон» отримано нерівність:
2007 год16, 20> 1,29
У розглянутому варіанті ця умова дотримується і свідчить про забезпеченість ВАТ «Завод Залізобетон» умови мінімальної фінансової стабільності.
Таким чином, підприємство має запас фінансової міцності. Діяльність практично будується як на власних так і на земних джерелах, адже використання власного капіталу істотно знижує фінансові ризики.
Структура капіталу є чинником, який безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства. Загальне правило забезпечення фінансової стійкості - необоротні активи повинні бути сформовані за рахунок довгострокових джерел, як власних, так і позикових, що повністю не дотримується.
Засоби, які використовуються для формування капіталу підприємства, мають свою ціну. Ця величина, як правило, не відображає навіть вартості позикового капіталу. Власний капітал також має свою вартість.
Під вартістю капіталу слід розуміти в широкому сенсі те, у що обходиться підприємству весь використовуваний капітал, або те, яку віддачу отримують юридичні або фізичні осіб від вкладення своїх коштів у дане підприємство. Таким чином, вартість капіталу представляє собою розмір фінансової відповідальності, взятої на себе підприємством за використання даних капіталів у своїй діяльності. Тому поняття «вартість капіталу» дуже близьке за економічним змістом рентабельності капіталу.
Акціонери вкладають у підприємство свої кошти з метою отримання прибутку від інвестицій. Тому, з точки зору акціонерів найкращою оцінкою результатів господарської діяльності є наявність прибутку на вкладений капітал. Показник прибутку на вкладений акціонерами капітал, називається рентабельністю власного капіталу і визначається:
R = ПП / СК х 100%, (6)
де ЧП - чистий прибуток підприємства,
СК - середня величина власного капіталу.
Чисельник даної формули являє собою прибуток, яка надходить у розпорядження підприємства після сплати податків. Знаменник відображає капітал, наданий власниками в розпорядження підприємства, тобто статутний, додатковий, резервний капітал та нерозподілений прибуток.
Таблиця 10
Вплив факторів на рентабельність власного капіталу
Показник | Роки | Відхилення, (+,-) | ||||||||||||||||||||||
2006 | 2007 | |||||||||||||||||||||||
1.Чістая прибуток, тис.руб. | 1111 | -817 | -1928 | |||||||||||||||||||||
2.Собственний капітал, тис. грн. | 45695 | 57276 | 11581 | |||||||||||||||||||||
3.Совокупние активи, тис. грн. | 81023 | 96093 | 15070 | |||||||||||||||||||||
4.Виручка від продажів, тис.руб. | 155753 | 285793 | 130040 | |||||||||||||||||||||
5.Коеффіціент фінансової маневреності | 0,84 | 0,64 | -0,2 | |||||||||||||||||||||
6.Коеффіціент оборотності активів | 1,92 | 2,97 | 1,05 | |||||||||||||||||||||
7.Рентабельность продажів,% | 0,71 | -0,29 | -1,00 | |||||||||||||||||||||
8.Рентабельность власного капіталу,% | 2,4 | -1,4 | -3,9
При аналізі власного капіталу ВАТ «Завод Залізобетон» необхідно розрахувати його рентабельність (таблиця 10). Для розрахунку впливу факторів на показник рентабельності власного капіталу рекомендується використовувати наступну факторну модель: R ск = КФМ х Коа х R пр, (7) де КФМ - коефіцієнт фінансової маневреності, Коа - коефіцієнт оборотності сукупних активів, R пр - рентабельність продажів підприємства. Розрахунок показав, що рентабельність власного капіталу ВАТ «Завод Залізобетон» знизилася на 3,9%. На зміну рентабельності власного капіталу вплинули такі фактори як: прискорення швидкості оборотності активів на 1,05, що призвело до зниження на 0,35%, зниження коефіцієнта фінансової маневреності на 0,2, яке призвело до збільшення рентабельності власного капіталу на 0,54% ; зниження рентабельності продажів на 1,0% призвело до зменшення показника на 1,6%. Таким чином, за період 2006-2007 року всі показники рентабельності капіталу підприємства мають тенденцію до зниження. Основними причинами зниження рентабельності сукупного капіталу є уповільнення швидкості обігу коштів і зниження рентабельності продажів. У 2006 році відзначається деяке зростання аналізованих показників, однак зниження ділової активності у 2007 році призвело до зниження прибутковості підприємства. Дані фактори також свідчать про не низької ефективності використання власного і позикового капіталу ВАТ «Завод Залізобетон». Тому для підприємства необхідно розробити комплекс заходів, спрямований на підвищення ефективності та оптимізацію структури капіталу. По-перше слід повністю використати виробничу потужність, це дозволить знизити витрати на 1 тонну переробки зерна, що підвищить рівень рентабельності. По-друге слід розвивати нові виробництва (вібропресованние вироби), які мають високу окупність і простоту виготовлення. Так само організувати збути продукції в максимальних обсягах, це дозволить навіть при низьких цінах за рахунок обсягу збільшити величину прибуток, навіть попри низьку рентабельність. Глава 3. Шляхи підвищення ефективності використання власного капіталу 3.1 Вдосконалення системи управління власним капіталом Управління капіталом підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:
Основними напрямками управління капіталом підприємства є: робота з джерелами фінансування (власний капітал, розподіл прибутку, випуск і придбання цінних паперів тощо); інвестиції підприємства та оцінка їх ефективності (прибутковість капіталу, поточна і перспективна вартість підприємства, оцінка фінансових ризиків тощо); управління основним і оборотним капіталом; фінансове планування; аналіз та контроль фінансової діяльності. Важливою частиною механізму управління капіталом на підприємстві є системи і методи його аналізу. Аналіз управління власним капіталом являє собою процес дослідження ефективності використання та формування капіталу на підприємстві з метою виявлення резервів поліпшення його використання і забезпечення ефективного розвитку підприємства. Основними системами та методами аналізу управління власним капіталом є: горизонтальний (трендовий) аналіз, що базуються на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються темпи зростання (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда); вертикальний (структурний) аналіз базується на структурному розкладанні окремих видів показників. У процесі здійснення цього аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових; порівняльний аналіз, який базується на порівнянні значень окремих груп аналогічних показників між собою. У процесі використання цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних відхилень порівнюваних показників; аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношення різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою. У процесі використання цієї системи аналізу визначаються різні відносні показники, що характеризують окремі результати фінансової діяльності та рівень фінансового стану підприємства. Для створення інформаційної бази управління необхідно визначити методику розв'язання окремих завдань, показники і фактори; прийоми прийняття управлінського рішення; потреба в інформації за завданнями управління; усунути дублювання інформації, вивчивши взаємозв'язок завдань; визначити обсяг, зміст, періодичність, джерела інформації для формування системи управління власним капіталом [9, с.92]. У зв'язку з цим істотно зростає важливість і роль аналізу фінансової діяльності в системі управління підприємством, основним змістом якого є комплексне системне дослідження механізму формування, розміщення та використання капіталу з метою забезпечення фінансової стабільності і фінансової безпеки підприємства. Тому основними етапами управління власним капіталом є: 1. Провести аналіз пасиву. Управління власним капіталом доцільно почати з оцінки його структури і складу за даними балансу, при цьому необхідно враховувати особливості кожної його складової. 2. Розрахунок показників рентабельності власного капіталу, визначення прибутковості діяльності. Обчислюються відношенням прибутку до використовуваних джерел коштів. Різні моделі управління та оцінки використання власного капіталу дозволяє фінансовому аналітику зробити обгрунтований висновок про те, що подальший пошук нових показників аналіз пасивного капіталу необхідний, а можливості - невичерпні. 3. Провести оцінку фінансової стійкості. Важливим показником, який характеризує фінансовий стан підприємства і його стійкість, є забезпеченість запасів, тобто матеріальних оборотних активів джерелами фінансування. Надлишок або нестача планових джерел коштів є одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства, відповідно до якого виділяють чотири типи фінансової стійкості: абсолютна фінансова стійкість; нормальна фінансова стійкість; нестійкий фінансовий стан; кризовий фінансовий стан. 4. Провести ув'язку активів і пасивів бухгалтерського балансу. Даний аналіз дозволяє оцінити фінансовий стан підприємства, з якого видно, яка частка коштів підприємства і частка джерел їх утворення. 5. Зробити розрахунок теоретичної величини власного капіталу. Цей розрахунок корисний в оцінці фінансової стійкості, виробленої як самим підприємством, так і його діловими партнерами. При цьому існують деякі проблеми в аналізі використання власних коштів: власний капітал інвестується на довгостроковій основі і тому піддається найбільшому ризику; розробка та вибір оптимальних варіантів джерел фінансування діяльності господарюючих суб'єктів; проблема порівняння витрат і результатів при реалізації різних проектів і вибір кращого для раціонального використання інвестицій. Основна мета фінансової роботи, проведеної на підприємстві, - підвищити ефективність управління. Вибір кращого варіанта управлінського рішення є заключною стадією процесу управління власного капіталу. Від того, наскільки правильно він буде зроблений, залежить ефективність прийнятого управлінського рішення. Таким чином, різні принципи і методи управління сприяють посиленню творчого моменту у прийнятті управлінського рішення, будучи надійним знаряддям, уравновешивающим зайвий оптимізм, недооцінку ситуації, перестраховку і острах ризику, а оптимізація структури капіталу сприятиме зростанню ринкової вартості самого підприємства у перспективі розвитку. 3.2 Фінансові механізми управління формування операційного прибутку, як фактор зростання власного капіталу підприємства Основу формування власних внутрішніх фінансових ресурсів підприємства, спрямованих на виробничий розвиток, складає балансовий прибуток, яка характеризує один з найважливіших результатів фінансової діяльності підприємства. Вона являє собою суму наступних видів прибутку підприємства: прибутку від реалізації продукції (або операційний прибуток); прибутку від реалізації майна; прибутку від позареалізаційних операцій. Серед цих видів головна роль належить операційного прибутку, на частку якої доводиться в даний час 90-95% загальної суми балансового прибутку. На багатьох підприємствах вона є єдиним джерелом формування балансового прибутку. Тому управління формуванням прибутку підприємства розглядається звичайно як процес формування операційного прибутку (прибутку від реалізації продукції). Операційний аналіз часто використовують при плануванні господарської діяльності. Якщо визначений обсяг продажів, то на його основі можна розрахувати величину витрат і продажну ціну, щоб підприємство могло отримати певний прибуток. За допомогою даних аналізу легко прорахувати різні варіанти виробничої програми, коли змінюються поточні витрати, ціни на продукцію або матеріали, структура комерційної діяльності, тобто оцінити зміну параметрів господарського процесу. Важливе значення має прогнозування фінансових результатів на основі операційного аналізу і класифікації витрат підприємства на змінні і постійні. Змінні витрати змінюються прямо пропорційно росту або зниження обсягів продукції і товарів, а постійні витрати не залежать від обсягу продукції і товарів і змінюються практично тільки під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів фінансово-господарської діяльності. При складанні прогнозу фінансових результатів доцільно класифікувати витрати не тільки за функціональною ознакою, а й скласти прогноз по маржинальної прибутку. Підхід, заснований на маржинальної прибутку дає корисну інформацію для планування і прийняття рішень. Маржинальний дохід - це різниця між виручкою і всіма змінними витратами, включаючи виробничі та адміністративні. На відміну від нього валова маржа або валовий прибуток обчислюються як різниця між виручкою і виробничою собівартістю реалізованої продукції, робіт, послуг, включаючи постійні непрямі виробничі витрати [26, с.252]. Прогноз прибутку відображає виробничу діяльність підприємства. Його складання слід починати з побудови прогнозу обсягу продажів. Інформацію за обсягом продажів можна отримати з розділу бізнес плану по запланованому обсягу продажів. Рис.7. Схема формування прибутку та маржинального доходу Цей прогноз покликаний дати уявлення про ту частку ринку, яку підприємство збирається завоювати. Найважливішим завданням кожного підприємства є отримання більшого прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії у витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання. Витрати на виробництво та реалізацію продукції - один з найважливіших якісних показників діяльності підприємств. Виробнича діяльність підприємства супроводжується витратами різного виду і відносної значущості. В обліку можливі два варіанти обліку витрат і калькулювання собівартості. Перший, традиційний варіант обліку витрат для вітчизняної практики, передбачає обчислення собівартості продукції шляхом групування витрат на прямі і непрямі. Другий варіант, широко використовуваний в економічно розвинених країнах, передбачає іншу угруповання витрат - на змінні і постійні за видами вироби. Основне значення такої системи обліку полягає у високому ступені інтеграції обліку, аналізу та прийняття управлінських рішень, що в підсумку дозволяє гнучко й оперативно приймати рішення по нормалізації фінансового стану підприємства і збільшення його прибутковості. Аналітичне подання розглянутої моделі грунтується на наступній базовій формулою [12, c .181]: S = VC + FC + GL, (8) де S - реалізація у вартісному вираженні (виручка); VC - змінні витрати; FC - умовно-постійні витрати; GL - валовий дохід. Оскільки в основу операційного аналізу закладений принцип прямо пропорційної залежності показників, маємо наступне: VC = k + s, (9) де k - коефіцієнт пропорційності. Використовуючи формулу базової моделі, а також умову, що критичним вважається обсяг реалізації, при якому валовий дохід дорівнює нулю, маємо: S = k х S + FC, (10) Оскільки S у цій формулі характеризує критичний обсяг реалізації у вартісному вираженні, тому, позначивши його Sm, маємо: Sm = FC / (1 - k), (11) Формулу можна представити в наочному вигляді шляхом переходу до натуральних одиницях виміру. Для цього вводяться додаткові позначення: Q - обсяг реалізації в натуральному вираженні; P - ціна одиниці продукції; V - змінні витрати на одиницю продукції; Qc - критичний обсяг продажів у натуральних одиницях. Перетворюючи формулу базової моделі операційного аналізу, маємо: Qc = FC / P - V, (12) Знаменник в розглянутій формулою представляє собою питомий маржинальний дохід. Таким чином, економічний сенс критичної точки гранично простий: він характеризує кількість одиниць продукції, сумарний маржинальний дохід яких дорівнює сумі умовно-постійних витрат. Очевидно, що формула критичного обсягу продажів може бути легко трансформована в формулу для визначення обсягу реалізації у натуральних одиницях (Qi), що забезпечує заданий валовий дохід (GI). Qi = (FC + GI) / (P - V), (13) Маржинальний доход являє собою суму валового доходу або валового прибутку і умовно-постійних витрат. Ця категорія заснована на тому, що повне поглинання все умовно-постійних витрат передбачає списання їх повної суми на поточні результати підприємства і прирівнюється до одного з напрямків розподілу прибутку. У формалізованому вигляді маржинальний дохід (Dm) можна представити двома основними формулами: Dm = GL + FC або Dm = S - VC, (14) Приступаючи до аналізу впливу на прибуток окремих факторів, перетворимо формулу маржинального доходу наступним чином: GI = Dm - FC, (15) Виведена формула прибутку використовується саме тоді, коли доводиться рахувати загальний прибуток від продажів при реалізації підприємством декількох видів продукції. якщо відомі питомі ваги маржинального доходу у виручці по кожному виду продукції в загальній сумі виручки від продажів, то тоді Dy для загальної суми виручки прораховується як середньозважена величина. В аналітичних розрахунках використовують ще одну модифікацію формули визначення прибутку від продажів, коли відомими величинами є обсяг реалізації в натуральному вираженні і ставка маржинального доходу в ціні за одиницю продукції. Знаючи, що маржинальний прибуток можна представити: Dm = Q х Dc, (16) де Dc - ставка маржинального доходу в ціні одиниці продукції. Тому формулу прибули можна записати наступним чином: GI = Q х Dc - FC, (17) Таким чином, для прийняття управлінських рішень в області збільшення прибутку від продажів, необхідно враховувати вплив наступних змін: кількості та структури проданого; рівня цін по виробах; рівня умовно-постійних витрат. Основні взаємозв'язку показників операційного аналізу, змінних і постійних витрат і формування критичного обсягу продажу продукції в процесі управління прибутком підприємства представлені на рисунку 8. Рис.8. Взаємозв'язок показників операційного аналізу Процес управління, спрямований на зростання прибутку, характеризується у фінансовому менеджменті категорією левериджу, тобто деякого фактора, невелика зміна якого може призвести до суттєвої зміни результуючих показників. Існує три види левериджа, що визначаються шляхом перекомпановкі і деталізації статей звіту про прибутки та збитки: виробничий леверидж; фінансовий леверидж; виробничо-фінансовий леверидж. Логіка такого угрупування полягає в наступному: чистий прибуток являє собою різницю між виручкою і витратами двох типів - виробничого та фінансового характеру. Вони не взаємопов'язані, проте величиною і часток кожного з них можна управляти. Величина чистого прибутку залежить від багатьох факторів. З позиції фінансового управління діяльністю підприємства на неї чинять вплив те, наскільки раціонально використані надані підприємству фінансові ресурси; структура джерел коштів. Перший момент знаходить відображення в структурі основних і оборотних коштів. Основними елементами собівартості продукції є постійні та змінні витрати, причому співвідношення між ними може бути різним і визначається технологічною політикою підприємства. Зміна структури собівартості може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням постійних і зменшенням змінних витрат. Однак залежність носить нелінійний характер, тому знайти оптимальне співвідношення змінних і постійних витрат нелегко. Цей взаємозв'язок і характеризується категорією виробничого левериджу, який відображає потенційну можливість впливати на валовий дохід шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску [11, c .188]. Рівень виробничого левериджу (УПЛ) вимірюють показником: Ущ = TGI / TQ, (18) де TGI - темп зміни валового доходу,% TQ - темп зміни обсягу реалізації в натуральному вираженні,%. Формулу виробничого левериджу можна привести до більш простішого вигляду. Для цього використовуємо інше уявлення формули базової моделі: P х Q = V х Q + FC + GI або c х Q = FC + GI. (18) Економічний сенс виробничого левериджа простий - він показує ступінь чутливості валового доходу до зміни обсягу реалізації. Для підприємства з високим рівнем левериджу незначна зміна обсягу реалізації може призвести до суттєвої зміни валового доходу. Чим вище рівень постійних витрат по відношенню до рівня змінних витрат, тим вище рівень виробничого левериджу. Тому підприємство, що підвищує свій технічний рівень з метою зниження питомих змінних витрат, одночасно збільшує і рівень левериджу. Підприємство з більш високим рівнем виробничого левериджа вважається більш ризикованим з позиції виробничого ризику, тобто ризику неотримання валового доходу. Другий момент знаходить відображення в співвідношенні власних і позикових коштів як джерел довгострокового фінансування, доцільності та ефективності їх використання. Використання позикових коштів пов'язане для підприємства з певними, часом значними витратами. Яке повинно бути оптимальне поєднання власних і залучених довгострокових фінансових ресурсів, як воно вплине на прибуток? Цей взаємозв'язок характеризується категорією фінансового левериджу, який відображає потенційну можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу довгострокових пасивів. За аналогією з виробничим левериджем рівень фінансового левериджу (УФП) вимірюється показником, що характеризує відносну зміну чистого прибутку при зміні валового доходу: УФЛ = TNI / TGI, (19) де TNI - темп зміни чистого прибутку,%; TGI - темп зміни валового доходу,%. Фінансовий леверіжд показує, у скільки разів валовий дохід перевершує прибуток. Нижньою межею є одиниця. Чим більше обсяг залучених підприємством позикових коштів, тим більше виплачена по них сума відсотків, тим вище рівень левериджу. Ефект фінансового левериджу полягає в тому, що чим вище його значення, тим більше не лінійний характер набуває зв'язок між чистим прибутком і валовим доходом - незначна зміна валового доходу в умовах високого левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку. З категорією фінансового левериджу пов'язане поняття ризику. Фінансовий ризик - це ризик, пов'язаний з можливим браком коштів для виплати відсотків за борговими терміновим позиках і позиками. Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня ризикованості підприємства. Якщо підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів, то рівень левериджу дорівнює одиниці. У цьому випадку говорять, що леверидж відсутня, а зміна чистого прибутку повністю визначається зміною валового доходу, тобто виробничих умов. Рівень фінансового левериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу. Вихідним є виробничий леверидж, що представляє собою взаємозв'язок між сукупною виручкою підприємства, його валовим доходом і витратами виробничого характеру. До останніх відносяться сукупні витрати підприємства, зменшені на величину витрат з обслуговування зовнішніх боргів. Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і величиною доходів до виплати відсотків і податків, тобто валовим доходом. Узагальнюючим критерієм є Виробничо-фінансовий леверидж, для якого характерна взаємозв'язок трьох показників: виручка, витрати виробничого та фінансового характеру та чистий прибуток. Рівень виробничо-фінансового левериджу (Вул) може бути оцінений: Вул = УПЛ х УФЛ = (c х Q / GI) х (GI / GI - In) = cQ / (GI-In) (20) Виробничий і фінансовий ризики узагальнюються поняттям загального ризику, тобто ризику, пов'язаного з можливим браком коштів для покриття Ткання витрат і витрат на обслуговування зовнішніх джерел коштів. Ефективність управління прибутком підприємства визначається не тільки результатами її формування. Але і характером її розподілу, тобто формуванням напрямків її майбутнього використання у відповідності з цілями і завданнями розвитку підприємства. Характер розподілу прибутку визначає багато істотних аспектів діяльності підприємства, впливаючи на її результативність. Цей вплив проявляється в різних формах зворотного зв'язку розподілу прибутку з її формуванням у майбутньому періоді. Отже, прибуток є головною рушійною силою ринкової економіки, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців. Висока роль прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників і персоналу визначають необхідність ефективного і безперервного управління нею, включаючи планування і регулювання. Таким чином, управління прибутком підприємства на основі операційного аналізу повинен являти собою процес вироблення і прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах її формування, розподілу і використання [28, c .214]. 3.3 Основні напрямки оптимізації власного капіталу Оптимізація структури капіталу є однією з найбільш важливих і складних завдань, що вирішуються в процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість. Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами: аналіз капіталу підприємства; оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу; оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності; оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків; оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості; формування показника цільової структури капіталу. Розглянемо основні напрями аналізу капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу у передплановому періоді та їх впливу на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу. На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу та основних складових елементів капіталу в співставленні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції; визначається співвідношення власного і позикового капіталу і його тенденції; у складі позикового капіталу вивчається співвідношення довго-і короткострокових фінансових зобов'язань; визначається розмір прострочених фінансових зобов'язань і з'ясовуються причини прострочення. На другій стадії аналізу розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, обумовлена структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються та вивчаються в динаміці наступні коефіцієнти: коефіцієнт автономії. Він дозволяє визначити в якій мірі використовуються підприємством активи сформовані за рахунок власного капіталу, тобто частку чистих активів підприємства в загальній їх сумі; коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування). Він дозволяє встановити яка сума позикових коштів залучена підприємством на одиницю власного капіталу; коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності. Він характеризує відношення суми власного і довгострокового позикового капіталу до загальної суми використовуваного підприємством капіталу і дозволяє, виявити фінансовий потенціал майбутнього розвитку підприємства; коефіцієнт співвідношення довго-і короткострокової заборгованості. Він дозволяє визначити суму залучення довгострокових фінансових кредитів у розрахунку на одиницю короткострокового позикового капіталу, тобто характеризує політику фінансування активів підприємства за рахунок позикових коштів. Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку та рівень фінансових ризиків, що генерують загрозу його банкрутства. На третій стадії аналізу оцінюється ефективність використання капіталу в цілому та окремих його елементів. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і розглядаються в динаміці такі основні показники: період обороту капіталу. Він характеризує число днів, протягом яких здійснюється один оборот власних і позикових коштів, а також капіталу в цілому. Чим менший період обороту капіталу, тим вище за інших рівних умов ефективність його використання на підприємстві, так як кожен оборот капіталу генерує певну додаткову суму прибутку; коефіцієнт рентабельності всього використовуваного капіталу. За своїм чисельним значенням він відповідає коефіцієнту рентабельності сукупних активів, тобто характеризує рівень економічної рентабельності; коефіцієнт рентабельності власного капіталу. Цей показник, що характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності підприємства, є одним з найбільш важливих, так як він служить одним з критеріїв формування оптимальної структури капіталу; капіталовіддача. Цей показник характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю капіталу, тобто в певній мірі служить вимірником ефективності операційної діяльності підприємства; капіталомісткість реалізації продукції. Він показує який обсяг капіталу задіяний для забезпечення випуску одиниці продукції і є базовим для моделювання потреби в капіталі в майбутньому періоді з урахуванням галузевих особливостей операційної діяльності. Розглянемо основні аспекти оцінки основних факторів, що визначають формування структури капіталу. Практика показує, що не існує єдиних рецептів ефективного співвідношення власного і позикового капіталу не тільки для однотипних підприємств, але навіть і для одного підприємства на різних стадіях його розвитку і при різній кон'юнктурі товарного і фінансового ринків. Разом з тим, існує ряд об'єктивних і суб'єктивних факторів, облік яких дозволяє цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови найбільш ефективного його використання на кожному конкретному підприємстві. Основними з цих факторів є: галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Характер цих особливостей визначає структуру активів підприємства, їх ліквідність. Підприємства з високим рівнем фондомісткості виробництва продукції в силу високої частки необоротних активів, має звичайно більш низький кредитний рейтинг і змушені орієнтуватися у своїй діяльності на використання власного капіталу. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу. Чим нижче період операційного циклу, тим більшою мірою (за інших рівних умов) може бути використаний підприємством позиковий капітал. стадія життєвого циклу підприємства. Зростаючі підприємства, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентноспроможну продукцію, можуть залучати для свого розвитку велику частку позикового капіталу, хоча для таких підприємств вартість цього капіталу може бути вище середньоринкової (на підприємствах, що знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу, рівень фінансових ризиків більш високий, що враховується їх кредиторами). У той же час підприємства, що знаходяться у стадії зрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал. кон'юнктура товарного ринку. Чим стабільніше кон'юнктура цього ринку, а відповідно і стабільніше попит на продукцію підприємства, тим вище і безпечніше стає використання позикового капіталу. І навпаки - в умовах несприятливої кон'юнктури і скорочення обсягу реалізації продукції використання позикового капіталу прискорено генерує зниження рівня прибутку і ризик втрати платоспроможності; в цих умовах необхідно оперативно знижувати коефіцієнт фінансового левериджу за рахунок зменшення обсягу використання позикового капіталу. кон'юнктура фінансового ринку. Залежно від стану цієї кон'юнктури зростає або знижується вартість позикового капіталу. При істотному зростанні цієї вартості диференціал фінансового левериджу може досягти від'ємного значення (при якому використання позикового капіталу призведе до різкого зниження рівня фінансової рентабельності, а в ряді випадків - і до збиткової операційної діяльності). У свою чергу, при суттєвому зниженні цієї вартості різко знижується ефективність використання довгострокового позикового капіталу (якщо кредитними умовами не обумовлена відповідне коригування ставки відсотка за кредит). Нарешті, кон'юнктура фінансового ринку впливає на вартість залучення власного капіталу із зовнішніх джерел - при зростанні рівня позичкового відсотка зростають і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал. рівень рентабельності операційної діяльності. При високому значенні цього показника кредитний рейтинг підприємства зростає і воно розширює потенціал можливого використання позикового капіталу. Проте в практичних умовах цей потенціал часто залишається незатребуваним у зв'язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливість задовольняти додаткову потребу в капіталі за рахунок більш високого рівня капіталізації отриманого прибутку. У цьому випадку власники воліють інвестувати отриманий прибуток у власне підприємство, що забезпечує високий рівень віддачі капіталу, що за інших рівних умовах знижує питому вагу використання позикових коштів. коефіцієнт операційного левериджу. Зростання прибутку підприємства забезпечується спільним виявом ефекту операційного і фінансового левериджу. Тому підприємства зі зростаючим обсягом реалізації продукції, але мають чинності галузевих особливостей її виробництва низький коефіцієнт операційного левериджу, можуть значно більшою мірою (за інших рівних умов) збільшувати коефіцієнт фінансового левериджу, тобто використовувати велику частку позикових коштів у загальній сумі капіталу. ставлення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори при оцінці кредитного рейтингу підприємства керується своїми критеріями, не співпадаючими іноді з критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємством. У ряді випадків, незважаючи на високу фінансову стійкість підприємства, кредитори можуть керуватися й іншими критеріями, які формують негативний його імідж, а відповідно знижують і його кредитний рейтинг. Це надає відповідне негативний вплив на можливість залучення підприємством позикового капіталу, знижує його фінансову гнучкість, тобто можливість оперативно формувати капітал за рахунок зовнішніх джерел. рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг з прибутку, різниця у вартості власного і позикового капіталу, який залучається з зовнішніх джерел, знижується. Це пов'язано з тим, що ефект податкового коректора при використанні позикових засобів зменшується. У цих умовах більш привабливим є формування капіталу з зовнішніх джерел за рахунок емісії акцій (залучення додаткового пайового капіталу). У той же час при високій ставці оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позикового капіталу. фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Неприйняття високих рівнів ризиків формує консервативний підхід власників і менеджерів до фінансування розвитку підприємства, при якому його основу складає власний капітал. І навпаки, прагнення отримати високий прибуток на власний капітал, незважаючи на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, при якому позиковий капітал використовується в максимально можливому розмірі. рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством, власникам підприємства не хочеться привертати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, навіть незважаючи на сприятливі до цього передумови. З урахуванням цих факторів управління структурою капіталу на підприємстві зводиться до таких основних напрямах, як встановлення оптимальних для даного підприємства пропорцій використання власного та позикового капіталу та забезпечення залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового левериджу. Проведення багатоваріантних розрахунків з використанням механізму фінансового левериджу дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, що забезпечує максимізацію рівня фінансової рентабельності. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації грунтується на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення та здійсненні різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов'язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових частин активів підприємства. Заключним етапів оптимізації структури капіталу є формування показника цільової структури капіталу. Граничні межі максимально рентабельної та мінімально ризикової структури капіталу дозволяють визначити поле вибору конкретних його значень на плановий період. У процесі цього вибору враховуються раніше розглянуті фактори, що характеризують індивідуальні особливості діяльності даного підприємства. Остаточне рішення, прийняте з цього питання, дозволяє сформувати на майбутній період показник "цільової структури капіталу", відповідно до якого буде здійснюватися наступне його формування на підприємстві шляхом залучення фінансових коштів з відповідних джерел. Висновок Отже, капітал - являє собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових коштів та реальних капітальних товарів, що втягуються його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику і ліквідності. Тому управління капіталом підприємства займає одне з центральних місць у загальній системі управління підприємством. Управління капіталом являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з оптимальним його формуванням з різних джерел, а також забезпеченням ефективного використання в різних видах господарської діяльності підприємства. Тема дипломної роботи - «Управлінням власним капіталом підприємства» на прикладі ВАТ «Завод Залізобетон». У першому розділі були розглянуті теоретичні аспекти та економічна сутність власного капіталу та принципи його формування. Наведено методи оцінки вартості капіталу. У другій чолі розглянута система управління власним капіталом підприємства на прикладу ВАТ «Завод Залізобетон». Було проведено аналіз структури власного капіталу та факторів, які чинять на неї вплив. Розглянуто основні моменти управління власним капіталом та ефективності його використання на підприємстві. У третій главі наведені основні шляхи підвищення ефективності використання власного капіталу. Оцінка основних показників господарської діяльності показала, що в 2007 році було виготовлено 164677 м3 продукції, що на 40,6% більше ніж у 2006 році. Найбільшу питому вагу займають збірні залізобетонні конструкції обсяг виробництва, яких виріс значно і склав 88989 м3. Другим за обсягом виробництва є бетон товарний. У 2007 році його виробництво становило 52734 м3, що на 44,1% більше ніж у 2006 році. Виробництво стінових матеріалів фактично не змінилося, а товарного розчину зросла і склала 12047 м3, що вище на 39,6%. У 2007 році за підсумками року було отримано збиток в сумі 817 тис.руб. Це в першу чергу обумовлено більш швидкими темпами приросту собівартості в порівнянні з виручкою (89,2% проти 83,5%). У зв'язку з чим валовий прибуток знизився на 731 тис.руб. Прибуток від продажів хоч і була на високому рівні однак її суми інших витрат значно перевищили інші доходи і як наслідок прибуток до оподаткування склав 1747 тис.руб., Що всього 78,7% від рівня 2006 року. У зв'язку із зростанням обсягів виробництва зросла середньооблікова чисельність персоналу на 35 чол або на 4,2%, при цьому середній рівень оплати праці становив 9324 тис.руб., Що на 19,3% більше ніж у минулому році. Показником характеризують прибутковість організації є рентабельність. Так рентабельність основної діяльності в 2007 році знизилася до рівня 2005 р. і склала 1,88%, хоча в 2006 році становила 4,39%. Таким чином, не дивлячись на значне збільшення випуску продукції організація не змогла забезпечити підвищення ефективності діяльності і утримати собівартість в оптимальних межах. У зв'язку з чим перейдемо до розгляду тенденцій в собівартості продукції ВАТ «Завод Залізобетон» Оцінка складу, структури і динаміки сукупно використовуваного капіталу ВАТ «Завод Залізобетон» показала, що сукупно використовуваний капітал за в 2007 році склав 96093 тис.руб., При цьому він виріс в порівнянні з минулим роком на 15070 тис.руб. або 18,6%. Власний капітал в 2007 році склав 57276 тис.руб., Що на 11581 тис.руб. або 25,34% більше ніж у 2006 році. Відзначимо так само приріст капіталу і в 2006 році на 3412 тис.руб .. Позиковий капітал також має тенденції до зростання, так в 2006 році він збільшився на 3489 тис.руб., А в 2007 році ще на 9,88% або на 3489 тис.руб. Аналізуючи структуру капіталу підприємства можна зазначити, що основна частина фінансово-господарської діяльності фінансується в рівних частках за рахунок позикового і власного капіталу. Власний капітал становить 59,60% в 2007 році, що на 3,21% більше ніж у минулому році. Позиковий капітал навпаки становив у 2006 році 43,60%, в 2007 році - 40,40%, тобто співвідношення власного і позикового капіталу в співвідношенні 60/40 на даному підприємстві виконується. За 2006 рік власний капітал збільшився на 3394 тис.руб., В 2007 році ще на 11681 тис.руб. Статутний капітал становить 15340 тис.руб., На резервний доводитися 2045 тис.руб .. Ці види власного капіталу протягом усього періоду дослідження знаходяться на одному рівні. Найбільший вплив на зростання у 2006 році надав приріст прибуток на суму 3412 тис.руб., А в 2007 році показник прибутку знизився на 901 тис.руб., А приріст за додатковим капіталом у сумі 12582 тис.руб. і надав основне безпосередній вплив на зростання власного капіталу. Структура капіталу показує що найбільшу питому вагу займає додатковий капітал - в 2007 досяг 52,9%, частка прибутку знизилася до 16,8%. Статутний капітал в 2005 році склав 36,3%, а в 2007 - 26,7%. Приріст власного капіталу відбувається виключно за рахунок чистого прибутку. Дане підприємство протягом трьох років має негативні тенденції у фінансових результатах діяльності. Порівнюючи 2005 і 2006 рік приходимо до висновку, що не дивлячись на те що виручка від реалізації і собівартість залишилися на колишньому рівні, валовий прибуток зріс на 18%, помітно були знижені комерційні витрати (у 2 рази), на цьому тлі прибуток від продажів склала 6831 тис.руб. що на 149% більше ніж у 2005 році. Проте сальдо інших доходів і витрат виявилося більшою мірою негативним, що в підсумку призвело до зниження чистого прибутку на 67%, яка склала 1111 тис.руб. (Більш ніж у три рази менше, ніж 2005 році). Керівництвом в 2007 році було прийнято рішення про значне збільшення виробництва, у зв'язку з чим виручка від реалізації зросла на 83%, при цьому зростання собівартості склав 89%. Отримана валовий прибуток при цьому склала 8360 тис.руб., Що на 8% менше минулого року, тобто ефективність не тільки не виросла а навпаки знизилася. Зростання комерційних витрат на 32% надав також негативний вплив, в результаті виручка від продажів склала 5373 тис.руб .. І не дивлячись на те, що в 2007 році перевищення інших витрат над доходами над доходами склало 4610 тис.руб., А в 2006 лише 3626 тис.руб., Після сплати податків фінансовий результат склав негативну величину - (-817 тис.руб. ). Показники фінансової стійкості характеризують структуру капіталу підприємства. У ВАТ «Завод Залізобетон» коефіцієнт автономії досить високий від 0,56-0,60, тобто більше 50% складає власний капітал. За 2007 рік спостерігається його підвищення на 0,03. Коефіцієнт фінансової стійкості показує, що організація використовує залучений довгостроковий капітал. Даний коефіцієнт майже відповідає оптимального значення. Коефіцієнт фінансової залежності за 2006-2007 роки становить 0,4-0,44, тобто залежність від зовнішніх джерел існує не настільки значна і так само відповідає оптимального значення. Співвідношення власного та позикового капіталу досить висока і знаходиться в межах від 1,29-1,48, що також свідчить про незначну фінансової залежності об'єкта. У західній практиці прийнято вважати, що нормальне значення коефіцієнта фінансової стійкості дорівнює близько 0,9, а критичним вважається його зниження до 0,75. Розрахований коефіцієнт становить по підприємству за 2006-2007 роки всього 0,59-0,62. Розрахунок показав, що рентабельність власного капіталу ВАТ «Завод Залізобетон» знизилася на 3,9%. На зміну рентабельності власного капіталу вплинули такі фактори як: прискорення швидкості оборотності активів на 1,05, що призвело до зниження на 0,35%, зниження коефіцієнта фінансової маневреності на 0,2, яке призвело до збільшення рентабельності власного капіталу на 0,54% ; зниження рентабельності продажів на 1,0% призвело до зменшення показника на 1,6%. За період 2006-2007 року всі показники рентабельності капіталу підприємства мають тенденцію до зниження. Основними причинами зниження рентабельності сукупного капіталу є уповільнення швидкості обігу коштів і зниження рентабельності продажів. У 2006 році відзначається деяке зростання аналізованих показників, однак зниження ділової активності у 2007 році призвело до зниження прибутковості підприємства. Дані фактори також свідчать про не низької ефективності використання власного і позикового капіталу ВАТ «Завод Залізобетон». Тому для підприємства необхідно розробити комплекс заходів, спрямований на підвищення ефективності та оптимізацію структури капіталу. Основними напрямами підвищення ефективності управління капіталом підприємства є робота з джерелами фінансування (власний капітал, залучення позикового капіталу, короткострокове і довгострокове кредитування, розподіл прибутку, випуск і придбання цінних паперів тощо); інвестиції підприємства та оцінка їх ефективності (прибутковість капіталу, поточна і перспективна вартість підприємства, оцінка фінансових ризиків і т.д.); управління основним і оборотним капіталом, фінансове планування, аналіз та контроль фінансової діяльності. Список використаних джерел
|