Шляхи вдосконалення податкової системи Республіки Білорусь

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УО «Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра економічної теорії та історії економічних вчень

Курсова робота

на тему:

Шляхи вдосконалення податкової системи Республіки Білорусь

Студентка Д.С. Красовська

Керівник асистент

К.І. Шарова

МІНСЬК 2009

Введення

У сучасному світі такі слова, як «податки» та «оподаткування» вже викликають не страх і невідомість, як раніше, а скоріше інтерес і привід для дискусій. Адже система даного явища стрімко розвивається, змінюється, удосконалюється. Практично кожна людина в своєму житті стикається з таким механізмом економічної діяльності, як оподаткування, тому перебільшити його значення важко. Оподаткування значно впливає на підприємницьку активність. У свою чергу, висока підприємницька активність сприяє розвитку та розширенню ринку товарів і послуг. Внаслідок цього споживачі можуть вибрати ту продукцію, яка найкращим чином задовольняє їх потребам. Крім того, в даний час на частку податків припадає 80-90% всіх бюджетних надходжень. Від того, наскільки правильно побудована система оподаткування, залежить ефективне функціонування всього народного господарства. Таким чином, податки становлять невід'ємний елемент ринкової економіки.

Саме тому темою даної курсової роботи обрано дуже важливе й актуальне питання - питання про податки і оподаткування, а також про шляхи їх вдосконалення в нашій країні, Республіці Білорусь.

Метою роботи є, перш за все, формування загального уявлення про систему оподаткування та пошук можливих шляхів по реформуванню та вдосконаленню механізму оподаткування. Виходячи з цілей, можна визначити наступні завдання:

1. Вивчити історію виникнення податків, а також систему оподаткування в розрізі її еволюції.

2. Визначити сутність оподаткування, його основні принципи, а також методи.

3. Виявити практичне застосування системи оподаткування та її специфіку.

4. Проаналізувати податкове регулювання в Республіці Білорусь та виявити його сутність.

5. Виявити та обгрунтувати можливість і шляхи вдосконалення податкової системи в Республіці Білорусь.

Методологічною основою написання роботи послужили праці таких вітчизняних економістів, як Н.Є. Заєць («Податки та оподаткування»), В.М. Шимов («Національна економіка Білорусі»). Роботи економістів Російської Федерації - М.В. Мілякова і Н.Г. Іванової дозволили ще ширше розглянути систему оподаткування загалом і порівняти значення і успішність функціонування даної системи в сусідніх країнах. Статті в періодичних виданнях дали найбільш повне уявлення про справжній стан оподаткування і податкового регулювання в Республіці Білорусь, дозволили зробити висновки про специфіку чинної податкової системи і виділити основні шляхи її вдосконалення в нашій країні.

1. Сутність сучасної податкової системи

1.1 Вчення про податки: виникнення і еволюція

Поняття «податок» сягає своїм корінням сивої давнини. У ньому укладений не тільки економічний, а й філософський зміст. У дослідженні змісту і природи цього поняття слід дотримуватися логіки послідовного проникнення в сутність процесів, що асоціюються в сучасній свідомості з відчуженням індивідуальних доходів на користь державного бюджету.

Перші згадки про податки знайшли своє місце у філософських трактатах античних мислителів. Філософами податок трактувався як суспільно необхідне і потужне явище і це при тому, що відомі їм на той час форми податків були варварськими: військові трофеї, використання праці рабів, жертвопринесення і ін У Римській імперії витрати по управлінню державою покривалися переважно за рахунок коштів, одержуваних від здачі в оренду громадських земель. Досить насиченою є й історія акцизів. В Англії за 20-річний період існування республіки при Кромвеля було введено до 200 видів акцизів, причому обкладенню піддавалися всілякі об'єкти, наприклад коробки для масла або солом'яна потерть. У Голландії в XVII ст. непрямих податків, як основних фіскальних інструментів поповнення скарбниці, було так багато, що, за словами державного діяча де Вітта, на порцію риби, подану в готелі, падало 34 різних акцизу.

У міру суспільного розвитку податкові форми поступово змінювалися, наближаючись до їх сучасному змістом. Незмінним залишався глибинний зміст поняття «податок» - опосередкований процес усуспільнення необхідною для суспільства частині індивідуальних доходів [7, с.5-6].

Податок - примусова виплата уряду домогосподарством або фірмою грошей (або передача товарів послуг) в обмін на які домогосподарства або фірма безпосередньо не отримують товари чи послуги, причому така виплата не є штрафом, накладеним судом за незаконні дії [4, с. 486].

Фундаментальні принципи оподаткування були сформульовані класиками більше 300 років тому. У результаті розвинулася особлива сфера економічної теорії - наука про оподаткування. Зміцнення науки відбулося в період повсюдного розвитку товарно-грошових відносин. З цього часу податок розглядається економістами як невід'ємний елемент розширеного відтворення і чинника зростання економічного потенціалу. Проте теорія оподаткування є найменш дослідженою областю податкових відносин, адже без дослідження теорії успіх податкових реформ неможливий.

Будь-яка податкова система базується на об'єктивній методологічній базі, яка включає як теоретичний комплекс, так і науково-практичну базу.

Існують різні податкові концепції. Серед них концепції ресурсного, майнового оподаткування; оподаткування кінцевих вартісних результатів доходу та ін Суспільство в залежності від рівня свого економічного розвитку приймає в законодавчому порядку ту чи іншу концепцію. Теорія і методологія оподаткування складають фундамент податкового механізму.

Зважаючи на вищевикладене можна відзначити тривалість існування такого економічного явища як оподаткування, а також визначити основну сутність системи оподаткування в наступному: податок є невід'ємним елементом розширеного відтворення і чинника зростання економічного потенціалу. Обрана концепція оподаткування залежить, перш за все, від рівня економічного розвитку держави.

1.2 Зміст і принципи оподаткування

Дослідження оподаткування не вимагає додаткових відомостей для осягнення економічної природи податкових відносин. Необхідність податків випливає з класичних функцій держави, яка виконує різноманітну діяльність (політичну, економічну, зовнішньоекономічну, оборонну та ін), що вимагає коштів. Крім податків у держави, по суті, немає інших джерел коштів для фінансування своїх потреб. Воно може, звичайно, використовувати фінансові позики для покриття витрат, але і їх необхідно повертати та сплачувати відсотки.

Економічна сутність податків випливає із сутності фінансів. Початком виникнення фінансових відносин є додатковий продукт. Одна його частина направляється на розширене відтворення частини витрачених засобів і робочої сили, а друга частина направляється в дохід держави. Податки в якості перераспределительной категорії є засобом і джерелом утворення централізованого фонду фінансових ресурсів держави.

При конструюванні податкового механізму необхідно враховувати такі основні вимоги:

- Оподаткування висловлює зміну форм власності (форма примусового вилучення коштів у скарбницю держави є податковою тоді, коли вартість у грошовому вираженні переходить з індивідуальної або корпоративної власності в державне користування);

- За своєю економічною природою оптимальне оподаткування грунтується на рентної складової, тобто незалежно від походження додаткового доходу - від використання землі, надр, праці чи капіталу;

- Вся система оподаткування повинна будуватися в межах новостворюваної вартості; податкові відносини не повинні поширюватися на капітал, що авансуються або інвестується для розширення виробництва товарів, робіт, послуг [7, с.11].

Виділяють такі цілі податкової системи:

- Створення умов для інвестування заощаджень корпорацій і приватних осіб з метою формування нових робочих місць і боротьби з безробіттям;

- Забезпечення конкурентоспроможності продукції шляхом стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, новітніх технологій;

- Проведення протекціоністської політики, сприяння галузевому і територіальному переливу капіталу;

- Стимулювання накопичення капіталу і заощаджень, стримування особистого споживання капіталу;

- Забезпечення соціальних потреб всіх верств населення.

Отримані фінансові ресурси повинні бути використані виключно на загальнодержавні потреби під суворим конституційним контролем.

Оподаткування в будь-якому цивілізованому державі має базуватися на певних принципах - основних ідеях і положеннях, що існують у податковій сфері. Ці принципи в усі часи були предметом особливої ​​уваги з боку суспільства, так як від них багато в чому залежало соціально-економічне благополуччя населення.

Актуальними і в даний час є принципи, сформульовані основоположником класичної політичної економії шотландським філософом і економістом Адамом Смітом (1723-1790) в роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів»:

1. Принцип справедливості, який стверджує загальність оподаткування і рівномірність розподілу податків між громадянами (рівний обов'язок громадян сплачувати податки) пропорційно з їх доходами («відповідно до їх доходу, якими вони користуються під заступництвом держави»). Цей принцип означає, що податки повинні стягуватися з урахуванням можливостей платника податків, який зобов'язаний брати участь у фінансуванні відповідної частини витрат держави.

2. Принцип визначеності, згідно з яким сума, спосіб і час платежу повинні бути точно і заздалегідь відомі платникові податків. Це стійкість основних видів податків і податкових ставок протягом ряду років. У той же час податкова система повинна бути гнучкою і легко адаптується до мінливих соціально-економічних умов. Про визначеності оподаткування свідчить стабільність законодавства про податки і збори. Звичайно, податкові реформи йдуть безперервно, але вони, як правило, зачіпають окремі податки і збори.

3. Принцип зручності припускає, що податок повинен стягуватися в такий час і таким способом, які найбільш зручні для платника. Система і процедура виплати податків повинні бути понятими і зручними для платників податків.

4. Принцип економії, тобто скорочення витрат справляння податку, раціоналізація системи оподаткування. Суми зборів по кожному конкретного податку повинні відповідно до аналізованим принципом істотно перевищувати витрати на його збір і обслуговування [6, с 7-9].

В даний час принципи оподаткування можна розділити на дві групи. Перша група включає в себе загальні, або функціональні, принципи, які, так чи інакше, використовуються в податкових системах світу. Про них писали у своїх працях А. Сміт, Д. Рікардо та А. Вагнер. Пізніше ці принципи були розвинуті Н. Тургенєв, А. Соколовим, М. Олексієнко та ін

Чотири принципи відповідають принципам, зазначеним Адамом Смітом та описаним вище (принцип рівномірності (справедливості), а також принципи визначеності, зручності та економності).

Крім цих класичних принципів згодом склався комплекс принципів, виділених як державою, так і платниками:

- Принцип загальності, виражає єдиний підхід до платників податків незалежно від джерела доходу;

- Принцип однократності оподаткування одного і того ж об'єкта за певний період;

- Принцип стабільності податкової системи;

- Принцип оптимальності податкових вилучень, тобто забезпечення держави податковими доходами при відносно невеликій кількості податків і справедливої ​​тяжкості оподаткування юридичних і фізичних осіб.

Друга група принципів оподаткування включає в себе економічні і організаційно-правові принципи побудови податкової системи в конкретних умовах суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку країни. Дана сукупність принципових вимог відноситься до підсистеми внутрішньонаціональних принципів, на підставі яких приймається закон (кодекс) про податкову систему конкретної країни на певний період часу. Ця система демонструє, які фундаментальні принципи оподаткування в повній мірі застосовні в цій країні, які застосовуються лише частково, а які і зовсім не вписуються в систему податкових відносин платників податків з державою [7, с.31-32].

Вищевикладені групи принципів відображають наступні схеми:

Класифікація принципів оподаткування

Принцип - вихідне положення Принцип - основа дії податкового

теорії податків механізму

Теоретичні принципи оподаткування

Таким чином, було визначено, що принципи оподаткування є невід'ємною базою при формуванні податкової системи. Саме від принципів залежить соціально-економічне благополуччя населення. Основні з них сформувалися ще в 18 ст., А потім були доповнені новими, що виникли внаслідок соціально-економічного розвитку. Теоретичні принципи оподаткування застосовуються в тій або іншій мірі в податковій системі будь-якої країни, проте, виходячи з конкретної економічної ситуації, можуть формуватися різні економічні та організаційно-правові принципи, які знаходять своє відображення на практиці.

1.3 Основні елементи оподаткування

Оподаткування - це процес встановлення і стягнення податків в країні, визначення величини податків та їх ставок, а також порядку сплати податків і кола юридичних і фізичних осіб, які сплачують податки, збори (мита).

При встановленні податків повинні бути визначені всі елементи оподаткування. Акти законодавства про податки і збори повинні бути сформульовані таким чином, щоб кожен точно знав які податки (збори), коли і в якому порядку він повинен платити.

Податок вважається встановленим лише в тому випадку, коли визначені платники податків і елементи оподаткування. Основні з них:

- Об'єкт оподаткування;

- Податкова база;

- Податковий період;

- Податкова ставка;

- Порядок обчислення податку;

- Порядок і терміни сплати податку.

У необхідних випадках в законодавчих актах можуть також визначатися податкові пільги та підстави для їх використання платником.

Між елементами оподаткування існують певний зв'язок і взаємозалежність. Кожен елемент оподаткування має свій зміст і призначення, тобто елементи оподаткування - це родові ознаки, що відображають соціально-економічну сутність податку.

Об'єкт оподаткування - предмет, дія чи явище (дохід, майно, товар, додана вартість, окремі види діяльності, передача чи продаж майна та ін), які відповідно до закону підлягають обкладенню податком. Часто назва податку випливає з об'єкта оподаткування (прибутковий податок та ін.)

Податкова база (основа оподаткування) - частина об'єкта оподаткування, що утворюється в результаті обліку всіх належних пільг і вирахувань. До неї безпосередньо застосовується податкова ставка.

Податковий період - час, за який проводиться нарахування податку або збору і протягом якого платник має обов'язки по їх сплаті. У Білорусі податковим періодом є, як правило, місяць, квартал, календарний рік.

Податкова ставка - величина податку з розрахунку на одиницю оподаткування. Вона встановлюється або у відсотках, або у твердих сумах. Розрізняють тверді, або рівні ставки; пропорційні ставки; прогресивні ставки; регресивні ставки.

Тверді ставки визначаються в абсолютній сумі.

Пропорційні ставки встановлюються у відсотках до оподатковуваного доходу, обороту або вартості майна (наприклад, ставки з податку на нерухомість).

Прогресивні ставки - це ставки, що збільшуються із зростанням об'єкта оподаткування. При цьому прогресія буває простою і складною. При простій ставка податку зростає і поширюється на всю суму податкової бази; при складній прогресії податкова база ділиться на частини, кожна з яких оподатковується своєю ставкою.

Регресивні ставки знижуються у міру зростання податкової бази.

Порядок обчислення податку - алгоритм обчислення суми податку, виходячи з податкової бази, податкової ставки і податкових пільг.

Податкові пільги - повне або часткове звільнення від податків певних платників, виключення з оподатковуваного обороту деяких доходів і витрат, застосування знижених ставок податку, відстрочка у сплаті податків та ін

Перераховані вище елементи оподаткування не мають ніякої сили, якщо відсутній суб'єкт оподаткування (платник) - юридична або фізична особа, яка за законом держави зобов'язаний платити податок. Суб'єкт може бути формальним, якщо він переносить податок на іншу особу, що стає носієм податку, або фактичним (кінцевим) платником.

Носій податку - фактичний (кінцевий) платник, який сплачує його зі своїх доходів. Наприклад, при поземельном податок обкладається власник землі [7, с.19-21].

Визначення елементів оподаткування законом покликане створити додаткові гарантії від раптових змін в силу властивих закону таких якостей, як визначеність, стабільність, особлива процедура прийняття. При цьому процес прийняття податків складається з кількох етапів, на кожному з яких ставляться і вирішуються конкретні завдання.

З вищевикладеного випливає, що оподаткування неможливо без попереднього визначення таких елементів, як об'єкт оподаткування, податкова база, податковий період, податкова ставка, порядок обчислення податку, порядок і терміни сплати податку. У свою чергу дані елементи є взаємопов'язаними і взаємозалежними.

2. Податки, їх функції і значення

2.1 Класифікація і види податків

Класифікація податків - це угруповання податків за різними ознаками. Для організації раціонального управління оподаткуванням вона має велике значення. Найбільшого поширення одержало розподіл податків за способом вилучення - на прямі і непрямі. У теорії та практиці оподаткування існують і інші не менш важливі класифікаційні ознаки. Ці ознаки універсальні, а поведінка під них тих чи інших видів податків і зборів залежить від стану суспільно-економічних відносин в країні [7, с.24].

Склад податків податкової системи Білорусі можна класифікувати певним чином, об'єднавши групи податків за класифікаційними ознаками: об'єкт оподаткування, особливості ставки, повнота прав відповідних бюджетів у використанні вступників податкових сум і ін Дана класифікація необхідна як для складання податкових розрахунків, складання звітності з використанням комп'ютерної обробки даних, так і для проведення науково-практичних досліджень. Користуючись такою класифікацією, можна визначити роль кожного податку і податкової групи по відношенню до республіканського бюджету, місцевим бюджетам, по відношенню до фінансового стану як платників, так і держави.

Класифікація податків за певними ознаками дозволяє систематизувати облік податків і податкових груп, у свою чергу це сприяє введенню податків і зборів класифікаційних кодів для платників.

Застосування класифікаційних кодів веде до можливості отримання оперативної інформації про стан податкових процесів, виявленні негативних сторін податкової техніки та їх виправлення.

Як було зазначено вище, основним класифікаційним ознакою поділу податків є спосіб їх вилучення. Відповідно до нього розрізняють прямі і непрямі податки.

Прямі податки - це податки, що стягуються державою безпосередньо з доходів або майна платника податків. Вони діляться на реальні та особисті.

Реальні податки побудовані без урахування особи платника та рівня прибутковості об'єкта оподаткування. Сам факт наявності майна є підставою для оподаткування. Наприклад, податок на цінні папери, промисловий податок.

Особисті податки - це податки, що стягуються з доходів або майна платників. У світовій практиці вони представлені такими видами: прибутковий податок з фізичних осіб, майновий податок, податок зі спадщини і дарувань, податок на прибуток з корпорацій та іншими.

Непрямі податки - це податки на товари та послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни чи тарифу і стягуються в процесі споживання товарів і послуг. Вони поділяються на акцизи, державні фіскальні монополії, мита і т.п.

У свою чергу акцизи поділяються на індивідуальні (оподаткування по сировині, з напівфабрикатів, по готовій продукції, за потужністю обладнання) і універсальні (універсальний непрямий податок часто називають податком з обороту). Універсальні непрямі податки поділяються на одноразові, багаторазові та податок на додану вартість.

Державні фіскальні монополії поділяються на повні та часткові, в залежності від повної або часткової монополії держави на виробництво та продаж деяких товарів (спиртних напоїв, тютюнових виробів, солі, сірників) з метою збільшення за цей рахунок доходів державного бюджету.

Мито, однак, мають найскладнішу структуру. Вони класифікуються за різними ознаками. Найбільш поширена класифікація проводиться за такими ознаками:

- За походженням: внутрішні, транзитні, експортні (вивозяться) і імпортні (ввізні);

- По цілям стягування: фіскальні, протекціоністська, сверхпротекціонние, зрівняльні, антидемпінгові, дискримінаційні, преференційні і статистичні;

- За характером стягування (за ставками): специфічні, адвалорні (стягуються в процентному співвідношенні до митної вартості товару) і кумулятивні (змішані) мита;

- За характером відносин: конвенційні і автономні.

Положення Конвенції мито представляє собою платіж за міжнародним договором, що встановлює принципи митного режиму приєдналися до конвенції з загальними правилами здійснення митного контролю та справляння митних зборів.

Автономна мито - вид митного тарифу, що встановлюється урядом країни в законодавчому порядку; для нього характерні більш високі ставки на відміну від договірного тарифу.

Класифікація податків може здійснюватися і в залежності від способу налогоіз'ятія. Існують наступні способи:

1) Кадастровий. Передбачає використання кадастру (реєстру, опису), що містить перелік типових відомостей про оцінку та середньої прибутковості об'єкта оподаткування (землі, будинків), що використовуються при обчисленні відповідного податку.

2) Деклараційний. Передбачає подачу платником до податкових органів офіційної заяви - декларації про величину об'єкта оподаткування, в яку, як правило, включають дані про доходи та витрати платника, джерела доходів, податкові пільги та порядок обчислення.

3) Адміністративна. Передбачає числення та вилучення податку у джерела виплати доходу. У даному випадку податок утримується бухгалтерією ще до виплати доходу, що виключає можливість від його відхилення [7, с.24-30].

Таким чином, була розглянута класифікація податків за різними класифікаційними ознаками, основним з яких є розподіл податків за способом вилучення. Класифікація податків за певними ознаками забезпечує систематизацію обліку податків і податкових груп, у свою чергу це сприяє введенню податків і зборів класифікаційних кодів для платників.

2.2 Економічна сутність та функції податків

Податкова система є найважливішим елементом ринкових відносин. Податки стають в руках держави одним з найважливіших інструментів управління розвитком економіки.

У цих умовах висуваються дуже високі вимоги до механізму оподаткування, який повинен, перш за все, сприяти високої ділової активності підприємців, забезпечити потужну мотивацію праці промислових колективів, працівників. У той же час він має сприяти якісному прогресу в галузях національної економіки, встановлення оптимальних пропорцій між ними, спонукати підприємства активно використовувати фонди економічного стимулювання, мінімізувати товарні запаси, скорочувати виробничі витрати. [12, с.28].

Функції податків є проявом сутності податків, способом вираження їх властивостей. Функції податків показують, яким чином реалізується їх суспільне призначення як інструменту розподілу та перерозподілу державних доходів.

Виділяють чотири функції податків: фіскальна, розподільча, регулююча і стимулююча.

Фіскальна функція податків виявляється в безперебійному забезпеченні держави фінансовими ресурсами, необхідними для здійснення його діяльності. Це основна функція, характерна для всіх держав на різних етапах їх розвитку.

Останні десятиліття у світовій практиці характеризуються різким збільшенням податкових надходжень до бюджетів держав, що пов'язано із зростанням обсягів виробництва, розвитком науково-технічного прогресу, реальним збільшенням національного доходу.

Фіскальна функція відбиває форму примусового позбавлення належить юридичній або фізичній особі власності у формі капіталу або заробітку і може розглядатися як своєрідний вид експлуатації з боку держави.

Для цієї функції характерно лише одна властивість: максимальна мобілізація фінансових ресурсів в доходи державного бюджету, що дозволяє безперебійно забезпечувати його витрати.

Податки формують більшу частину державного бюджету, який у свою чергу призначений для розвитку науки, охорони здоров'я, культури та інших громадських потреб. Розумне використання бюджетних ресурсів стимулює суспільний прогрес.

Звідси випливає, що податкові відносини включають також стимулюючу функцію, яка реалізується через систему пільг, винятків, преференцій (переваг).

Існують такі види пільг: неоподатковуваний мінімум об'єкта; вилучення з обкладення визначених елементів об'єкта; звільнення від сплати податків окремих категорій платників; зниження податкових ставок, цільові податкові пільги; інші податкові пільги.

Діючі пільги з оподаткування прибутку підприємств спрямовані на стимулювання:

- Фінансування витрат на розвиток виробництва та житлове будівництво;

- Малих форм підприємництва;

- Зайнятості інвалідів;

- Благодійної діяльності, соціально-культурної та природоохоронної сфер.

Преференції можуть встановлюватися у вигляді інвестиційного податкового кредиту і цільової податкової пільги для фінансування інвестиційних і інноваційних витрат.

Для стимулюючої функції на відміну від фіскальної характерно стимулювання соціально-економічної діяльності плетельщіка, пріоритетних для держави напрямів. Стимулюючий вплив виявляється можливим через введення різних видів податкових пільг і преференцій.

Із сутності податків випливає і розподільна (перерозподільна) функція. Вона забезпечує процес перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому одна його частина направляється на розширене відтворення витрачених факторів виробництва (капіталу, праці, природних ресурсів), а інша частина - в централізований фонд державних ресурсів, тобто до бюджету держави. У цій функції реалізується суспільне призначення податків як особливого централізованого інструменту розподільних відносин.

Через податки реалізується головне їхнє суспільне призначення - формування фінансових ресурсів держави, акумульованих у бюджетній системі та позабюджетних фондах, необхідних для здійснення власних функцій держави (політичних, оборонних, зовнішньоекономічних, соціальних та ін.)

Сьогодні регулюючі можливості податків настільки великі, що їх можна розглядати як прояв регулюючої функції податків. Податки, активно беручи участь у перерозподільчі процеси, роблять серйозний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи чи послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення. Необхідність регулювання економічних процесів породжена функціями держави щодо регулювання економіки. Економічні функції держави ускладнюються і отримують розвиток в ринкових умовах, які передбачають свободу господарюючих суб'єктів, розширення їхніх прав, зростання самостійності і одночасно відповідальності за результати виробництва.

Регулююча функція невіддільна від інших функцій податків. Розширення податкового методів вилучення та мобілізації державою частини доходу господарюючих суб'єктів відбувається при постійному зіткненні віх функцій у процесі виробництва. Кожна функція відображає певну сторону податкових відносин.

Таким чином, виділяють наступні функції податків: фіскальна, перерозподільна і регулююча. Функції податків є проявом сутності податків, способом вираження їх властивостей. Функції податків показують, яким чином реалізується їх суспільне призначення як інструменту розподілу та перерозподілу державних доходів.

3. Податкова система в Республіці Білорусь

3.1 Аналіз оподаткування Білорусі

Як було зазначено в попередніх розділах, всяка держава при побудові системи оподаткування спирається на загальні, чи функціональні принципи, проте в той же час кожна система має свої особливості. Що стосується Республіки Білорусь, то існуючі особливості системи оподаткування, характерні для економіки республіки отримали свій розвиток у світлі сформованих соціально-економічних відносин у державі. Зокрема, не допускається встановлення податків, які порушують єдиний економічний простір і єдину податкову систему держави; встановлення податків, які прямо або побічно обмежують вільне пересування в межах республіки капіталу, товарів, грошових коштів або обмежують законну діяльність платників; встановлення додаткових податків або використання підвищених або диференційованих ставок податків залежно від форм власності, організаційно-правової форми суб'єктів господарювання, громадянства фізичної особи. [7, с. 33].

Оподаткування в Республіці Білорусь регулюється податковим законодавством, яке являє собою сукупність нормативних правових актів, прийнятих або виданих уповноваженими на те органами і застосовуваних при регулюванні податкових відносин.

Податкове законодавство Республіки Білорусь включає в себе:

1. Податковий кодекс Республіки Білорусь та прийняті відповідно до нього закони, що регулюють питання оподаткування;

2. Декрети, Укази і розпорядження Президента Республіки Білорусь, які містять питання оподаткування;

3. Постанови Уряду Республіки Білорусь, що регулюють питання оподаткування і прийняті на підставі та на виконання Податкового кодексу, податкових законів і актів Президента Республіки Білорусь.

4. Нормативні правові акти республіканських органів державного управління, органів місцевого управління та самоврядування, що регулюють питання оподаткування в межах вищевикладених джерел.

Податкова система Білорусі включала 15 основних податків і зборів, що розподіляються між республіканськими і місцевими бюджетами, і 8 видів відрахувань у різні позабюджетні фонди. Крім загальноприйнятих у світовій практиці податків на доходи і прибуток (прибуткові податки з фізичних та юридичних осіб), внесків на соціальне страхування (відрахування в фонди соціального захисту), податків на споживання (ПДВ, акцизи, податок на паливо), майнових податків на власність і капітал (податок на нерухомість, плата за землю, рентні платежі) та податків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (митні збори, податок на експорт та імпорт) до її складу входили і такі цільові платежі як надзвичайний податок, державні мита і збори, транзитний податок, три виду зборів в дорожні фонди, відрахування у галузеві фонди підтримки НДДКР, в місцеві позабюджетні фонди на утримання дитячих дошкільних установ і деякі інші види місцевих зборів і платежів [10, с. 606].

Одним з найважливіших принципів побудови податкової системи держави є ефективність оподаткування. Реалізація цього принципу полягає у дотриманні наступних вимог:

- Податки повинні впливати на прийняття економічних рішень;

- Податкова структура повинна сприяти проведенню політики стабілізації і розвитку економіки країни;

- Нормативні ставки та порядок обчислення платежів до бюджету повинні бути стабільними і залишатися незмінними протягом ряду років;

- Податкові ставки повинні бути гнучкими і враховувати (через систему пільг) пріоритетне значення окремих галузей економік і соціальну значимість для населення окремих товарів і товарних груп для населення;

- В умовах існування Співдружності незалежних держав, що функціонує в рамках єдиного економічного простору, механізми оподаткування у всіх країнах співдружності повинні бути максимально зближені;

- Податкове законодавство не повинно допускати довільного тлумачення, має бути зрозумілим платникам;

- Адміністративні витрати з управління податками і дотриманню податкового законодавства повинні бути мінімальними.

Аналіз законів про оподаткування підприємств, прийнятих Верховною Радою Білорусі в грудні 1991р. і введених в дію з 1 січня 1992 р. з подальшими доповненнями та змінами, показують, що вони не відповідають усім перерахованим вище вимогам.

По-перше, перелік податків і неподаткових платежів, які підприємства повинні платити в бюджет був досить широкий і не формував цілісну та логічно пов'язану податкову систему, а заходи щодо її впорядкування проводилися шляхом механічного об'єднання неоднорідних за економічним змістом податкових та неподаткових платежів.

По-друге, окремі види податків нерідко дублюють один одного (податок на додану вартість і податок на прибуток).

По-третє, існування великої кількості податків, невиправдано відносяться на собівартість продукції (екологічний, земельний, надзвичайні податки). При цьому необхідно зазначити, що факт віднесення податків і зборів на собівартість продукції не має належного теоретичного обгрунтування. Віднесення частини податків на собівартість конкретних виробів веде до їх подорожчання, створюючи тим самим основу для зростання цін.

По-четверте, протягом аналізованого періоду спостерігалась висока податкове навантаження на фонд заробітної плати.

Скасування в 2006 р. надзвичайного податку і відрахувань у Республіканський фонд сприяння зайнятості населення дозволила зменшити податкове навантаження на фонд заробітної плати, а також посприяла зниженню зацікавленості суб'єктів господарювання у використанні схем при нарахуванні заробітної плати, які виходять з-під контролю податкових органів.

По-п'яте, стягнення зборів і відрахувань з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) у державні цільові бюджетні фонди надає швидше негативний вплив на економіку Білорусі, тому що погіршує конкурентоспроможність вітчизняних товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках країни.

Така система не створює сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності, і більше того, змушує багатьох платників ухилятися від виплати податків.

Спочатку податкова система Білорусі була орієнтована на виконання переважно фіскальної функції, базувалася на помилковому думці про те, що чим вище ставка і чим більша кількість податків будуть платити підприємства, тим більше податкових платежів надійде до бюджету (див. Додаток Б). Однак міжнародний досвід показує, що неодмінною умовою успішного формування бюджету є висока підприємницька активність, яка може бути забезпечена лише за умови, що виплачуються їм податки будуть їм під силу, будуть давати можливість нормально функціонувати на умовах самофінансування і технічного вдосконалення виробництва.

З метою виходу з циклічних криз держава була змушена постійно вносити доповнення і зміни в діючу податкову систему. В основному ці зміни стосувалися скорочення кількості стягнутих податків і зборів (див. додаток А).

Чи можна взагалі говорити про скоєний оподаткування при нестабільності нормативних актів, що регулюють дані відносини. Наприклад, «Закон« Про податки і збори, які стягуються до бюджету Республіки Білорусь »піддавався змінам і доповненням більше 10 разів. Аналогічно змінювалися закони і стосовно кожного конкретного податку.

Поряд з нестабільністю спостерігається і неоперативність податкового законодавства. Взятий курс на розробку податкового кодексу до цих пір не отримав логічного завершення. Досить зазначити, що загальна частина податкового кодексу була прийнята ще в 2002р.

Істотним змінам піддаються склад, структура і норми відрахувань у позабюджетні фонди. Їх скорочення з 12 в 1992 р. до 3 у 1998 р. сталося, однак, за рахунок об'єднання відомчих централізованих фондів в єдиний інноваційний фонд, а також за рахунок зміни складу платежів. Одночасно були введені нові форми цільових республіканських зборів: на утримання відомчого житлового фонду, на утримання дитячих дошкільних установ, на підтримку виробників сільськогосподарської продукції, на утримання пожежної служби. Фонд соціального страхування та Пенсійного фонду були об'єднані в Фонд соціального захисту населення. Були скасовані фонд регулювання роздрібних цін і фонд розвитку охорони здоров'я.

Було скасовано стягування акцизного податку з натурального хутра та виробів з нього, шин, для легкових автомобілів, одягу з натуральної шкіри, вогнепальної та газової зброї та боєприпасів до неї, знижені ставки акцизів щодо легкових автомобілів.

Законом «Про бюджет на 2000 рік» було зроблено скорочення податкових платежів. Були об'єднані відрахування до місцевого фонд стабілізації економіки виробників сільськогосподарської продукції, на утримання житла. З 2000 р. вони стали вноситися єдиним платежем.

Множинність фондів знижувала маневреність у використанні державних фінансових ресурсів, збільшувала управлінські витрати, послаблювала державний фінансовий контроль за витрачанням централізованих фінансових ресурсів. У зв'язку з цим відбувалося постійне реформування системи позабюджетних і бюджетних фондів і відповідно системи цільових податків. [12, с.29].

У своїй статті «Оптимізація оподаткування за законодавством Республіки Білорусь» юрист Сергій Литовко позначив також деякі труднощі з використанням пільг, передбачених законодавством. Наприклад, Декретом Президента Республіки Білорусь від 20.12.2007 № 9 «Про деякі питання регулювання підприємницької діяльності на території сільських населених пунктів» встановлений особливий порядок оподаткування організацій і індивідуальних підприємців, які перебувають (проживають) у сільських населених пунктах і здійснюють в цих, а також інших сільських населених пунктах діяльність з виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг).

У цьому ж Декреті закріплені та обмеження застосування особливого порядку оподаткування за видами діяльності (виробництво підакцизних товарів, виробництво та (або) реалізація ювелірних виробів з дорогоцінних металів і (або) дорогоцінного каміння; здійснення лотерейної, торгово-посередницької, туристичної (за винятком агроекотуризму) , ріелтерської, страхової, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності у сфері грального бізнесу, а також в рамках простого товариства та (або) господарської групи) та території її здійснення [3, с.22].

Безумовно, з правової сторони обмеження ясні, але якщо говорити безпосередньо розвитку цих самих сільських населених пунктів, то за таких умов воно навряд чи зрушить з мертвої точки.

Таким чином, вдосконалення податкової системи останніх років було спрямовано на:

- Введення загальноприйнятих правил оподаткування, принципів, методів і способів регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою податків і зборів;

- Скорочення кількості податків за рахунок скасування малоефективних зборів та відрахувань до цільових бюджетних фондів, об'єднання податків, що мають схожу податкову базу;

- Модернізацію методів розрахунку, а також механізмів і принципів стягнення непрямих податків [11, с.20].

3.2 Оподаткування в інших країнах

Представляється важливим при пошуку шляхів вдосконалення податкової системи звернутися також до досвіду реформування оподаткування в інших країнах. Наприклад, Росія, пройшовши шлях реформування в податковій сфері в 1999-2007 рр.. досягла хороших результатів. Сьогодні податкові доходи Росії, виражені у відсотках до валового внутрішнього продукту, порівнянна з країнами «великої вісімки», поліпшується збирання податків, зростає відповідальність платників податків, податкові борги реструктуруються.

Які ж зміни зазнала податкова система Російської Федерації? Принциповим зміною стала заміна з 2001 р. прибуткового податку на податок на доходи фізичних осіб. Ця заміна не є простим перейменуванням. Після вказаної заміни доходи фізичних осіб розділені на дві частини: 1) доходи, одержувані від оплати праці, де замість прогресивної (12-30%) введена єдина (13%) ставка податку. Цей захід значно стимулювала вихід «з тіні» коштів, фактично спрямованих на оплату праці, посприяла розширенню бази оподаткування, 2) пасивні доходи (за операціями з цінними паперами, виграші та ін), що оподатковуються за підвищеним, але фіксованими ставками (30-35 % залежно від виду пасивного доходу) [2, с.36].

У країнах Європейського Економічного співтовариства ставки податку з продажів вище, ніж у США. У Німеччині вона становить 14%, але з певних товарів (книги, журнали, продовольчі товари) вона нижча і становить 7%. У Республіці Білорусь ставка податку з продажу коливається від 5 до 15%.

Виходячи зі світового досвіду, слід зазначити, що ставки податку на додану вартість і особливо податку на продаж в РБ є високими.

Не зовсім вірно і віднесення податків на собівартість продукції, робіт та послуг з наступним включенням у відпускну ціну товару, що говорить про наявність непрямого податку. З цього можна зробити висновки:

1) Віднесення податків та борів на собівартість продукції не має теоретичного обгрунтування;

2) Собівартість - це цілком певна ринкова категорія з заданим складом виробничих і комерційних витрат, де не повинно бути місце податковим витрат;

3) Включення податків в собівартість продукції, робіт, послуг стимулює зростання цін;

4) Віднесення податків на собівартість продукції є прихованою формою зниження непрямих податків у загальній податковому навантаженні.

Таким чином, можна відзначити, що при вдосконаленні системи оподаткування в Республіці Білорусь слід звернути увагу на досвід розвитку податкової системи в інших станах і можливо запозичити деякі нововведення прийняті в механізмі оподаткування, що посприяє приведення чинного податкового законодавства у відповідність до вимог Світової організації торгівлі.

3.3 Шляхи вдосконалення оподаткування в Республіці Білорусь

Основною метою бюджетно-податкової політики є забезпечення фінансової і соціальної стабільності. Ця політика буде спрямована на створення макроекономічних умов для стимулювання економічного зростання та структурної перебудови економіки, зниження податкового навантаження та підвищення життєвого рівня населення.

Для зміцнення бюджетно-податкової політики буде потрібно більш тісна ув'язка з макроекономічними тенденціями і формування бюджетів всіх рівнів у рамках середньострокового планування. Структура консолідованого бюджету в розрізі вступників у нього податків представлена ​​в додатках В і Г.

Програмою соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 2006-2010 рр.. передбачено продовжувати податкову реформу, яка забезпечить закріплення сформованих позитивних тенденцій у сфері оподаткування та подальше вдосконалення податкового законодавства з метою зниження податкового навантаження, поліпшення податкового адміністрування та підвищення раціональності, справедливості та стабільності податкової системи. Підвищення справедливості та нейтральності податкової системи вимагає, перш за все, ліквідації численних податкових пільг, скасування, які мають негативний вплив на економіку обігових податків і зборів, що обчислюються від виручки від реалізації товарів і послуг, врегулювання значного обсягу заборгованості підприємств за податковими платежами та вдосконалення процедур сплати податків , зборів (зборів). У зв'язку з цим передбачається:

- Скасування дрібних, неефективних, а також чинять негативний вплив на економічну діяльність суб'єктів господарювання податків і зборів;

- Вирівнювання умов оподаткування для всіх категорій платників шляхом максимального скорочення існуючих податкових пільг і оптимізації податкових ставок;

- Вдосконалення системи податкового адміністрування, яка повинна забезпечувати зниження рівня витрат виконання податкового законодавства як для держави, так і для платників;

- Внесення коректив у визначення податкової бази по окремих податках, зборах (мит) з метою уточнення їх економічного змісту;

- Скорочення кількості контролюючих органів та кількості планових перевірок;

- Скорочення можливостей для ухилення від сплати податків.

У податковому законодавстві країни враховані інтереси не тільки інвесторів (Закон Республіки Білорусь «Про податок на додану вартість», яке надає можливість виробляти податкові відрахування не тільки після введення в дію об'єктів завершеного капітального будівництва, але і в період його здійснення, але і галузей економіки, до розвитку яких держава проявляє інтерес. Так, Білорусь має багатим природним потенціалом та історико-культурними ресурсами для розвитку різних видів туризму.

Частка малого підприємництва у ВВП Білорусі перевищує 8%. У ньому зайнято близько 13% населення країни. До 2010 року планувалося довести частку малого і середнього підприємництва у ВВП до 22%, а валовий виручки - до 30, а чисельність зайнятих в цій сфері - до 23-25% від загальної чисельності економічно активного населення.

У Республіці Білорусь діє законодавство, що регулює порядок оподаткування за спрощеною системою. Під цю категорію потрапляють організації з чисельністю працівників до 100 чол. і обсягом виручки на рік - до 2 млрд р.. (Близько 930 тис. дол. США).

Тим не менш, за даними рейтингу Світового банку «Ведення бізнесу-2009» («Doing Business-2010») за таким показником як простота оподаткування Республіка Білорусь посідає останнє сто вісімдесят третього місце [2].

Ставка податку встановлена ​​в розмірі 10% від валової виручки - для платників, які не сплачують ПДВ; 8% - для сплачують ПДВ.

Близько 60% ВВП країни органічно пов'язане із зовнішніми ринками. Підтримка імпортозаміщення та експорту продовжує залишатися в сфері уваги держави. Для розвитку цього напряму створено 6 вільних економічних зон (СЕЗ) [11, с. 21].

Сфера їх діяльності - освоєння нові виробництв, спрямованих на забезпечення потреб внутрішнього ринку в відсутньої продукції, нарощування експортного потенціалу країни.

Правовий статус СЕЗ визначено Указом Президента Республіки Білорусь від 09.06.2005 № 262 «Про деякі питання діяльності вільних економічних зон на території Республіки Білорусь». З явних переваг оподаткування діяльності резидентів ВЕЗ можна відзначити те, що прибуток резидентів ВЕЗ, отримана від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва, звільняється від обкладення податком на прибуток протягом 5 років з дати оголошення ними прибутку. Організації, що є резидентами СЕЗ Республіки Білорусь, сплачують податок на прибуток за ставкою, зменшеною на 50% ставки, встановленої законодавством [3, с. 22].

Можливо, в оподаткуванні Республіки Білорусь, наслідуючи приклад Російської Федерації, слід створити своєрідну систему договірних відносин між державою і громадянами, підприємцями за принципом - віддайте державі хоча б мінімум, і воно відмовиться від жорсткого контролю за вашою підприємницькою діяльністю і рівнем ваших доходів. Таким чином, держава, по суті, відмовиться від використання контрольної функції при оподаткуванні населення.

Разом з тим, у системі оподаткування Республіки Білорусь є і свої плюси, яких немає в Російській Федерації. Наприклад, це стосується видового змісту інвестиційних пільг.

Необхідне подальше спрощення податкової системи, що призведе до існування семи-восьми основних податків. Представляється важливим приділити увагу вдосконаленню системи та порядку справляння місцевих податків і зборів, майнових податків і зборів.

Подальше планування зміщення акцентів у податковій політиці з непрямого оподаткування в бік прямого також є перспективним. Це підтверджується зростанням ВВП, збільшенням доходів населення. Важливо й продовження роботи з систематизації категоріальних податкових пільг, що дозволить вирівняти умови оподаткування для платників та забезпечити часткову компенсацію від реалізації заходів по передбачуваному зниження податкового навантаження [11, с.22].

Оперативне реагування на зміни стану національної економіки, будь то поведінка підприємницьких організацій чи державних органів, має швидко аналізуватися і при необхідності відображатися в законодавстві шляхом внесення коректив та доповнень.

У Нью-Йорку (США) більшу частину всіх доходів бюджету отримують від одного майнового доходу (40%), а в Гаазі цей податок приносить 53% власних доходів міста.

В даний час у власності певної частини населення зосереджена значна майно, яке має обкладатися податком на майно за диференційованими ставками. Житлова площа в межах встановлених норм не повинна обкладатися на відміну від зайвої. Проте в Республіці Білорусь частка податків на власність у ВВП залишається незначною, хоча за останній час дещо зросла.

Таким чином, основними напрямками подальшої реформи податкової системи мають стати:

- Поліпшення податкової структури за рахунок підвищення частки і значення прямого оподаткування та застосування загальноприйнятих моделей побудови основних податків і зборів, перегляду застосовуються податкових пільг та розширення податкової бази кожного з встановлених податків і зборів;

- Оптимізація співвідношення республіканських і місцевих податків і зборів з орієнтацією на підвищення ролі і розширення самостійності місцевих бюджетів за рахунок збільшення питомої ваги майнових податків, екологічних платежів, які будуть основою формування місцевих бюджетів.

Слід продовжити роботу з приведення чинного податкового законодавства у відповідність до вимог Світової організації торгівлі, впорядкування ставок митних зборів в умовах підготовки Республіки Білорусь в цю організацію.

Таким чином, успішна реалізація даних напрямків наблизить характеристики податкової системи країни до міжнародних стандартів, дозволить більш ефективно використовувати бюджетно-податковий механізм для підвищення ефективності та конкурентоспроможності національної економіки.

Висновок

Таким чином, в даній роботі було досліджено поняття «податок», вивчено історію виникнення терміну. Також було наведено кілька визначень даного поняття у відповідності з різними джерелами. Просте з них: «податок» - опосередкований процес усуспільнення необхідної для суспільства частини індивідуальних доходів.

У процесі дослідження системи оподаткування було визначено, що основними її завданнями є: створення умов для інвестування заощаджень, забезпечення конкурентоспроможності продукції, стимулювання накопичення капіталу і заощаджень, стримування особистого споживання капіталу. Були виявлені основні вимоги при побудові податкового механізму. Основні з них: оптимальне оподаткування грунтується на рентної складової, вся система оподаткування повинна будуватися в межах новостворюваної вартості.

Крім того, було позначено поділ принципів на загальні і внутрішньонаціональні і перераховані основні входять до них. При цьому було встановлено, що загальні принципи, виділені ще Адамом Смітом, такі як принцип справедливості, принцип визначеності, принцип зручності, принцип економії, які актуальні і при створенні розвитку податкової системи в даний час.

У даній роботі були також наведені основні елементи оподаткування: об'єкт оподаткування; податкова база; податковий період; податкова ставка, порядок обчислення податку, порядок та строки сплати податку.

Класифікація податків - це угруповання податків за різними ознаками. Була наведена класифікація податків у всьому своєму різноманітті, при цьому за основу розподілу приймалися об'єкт оподаткування, особливості ставки, повнота прав відповідних бюджетів у використанні вступників податкових сум і ін

Було виявлено, що основні функції податків випливають з їх економічної сутності, яку можна уявити, визначивши її як інструмент держави для впливу на суб'єктів господарювання з метою розвитку економіки. Були такі такі функції податків: фіскальна, розподільча, регулююча і стимулююча. Коротко були розглянуті наслідки і значення їх дії. Податки, активно беручи участь у перерозподільчі процеси, роблять серйозний вплив на відтворення, стимулюючи або стримуючи його темпи, посилюючи чи послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення.

При аналізі оподаткування в Республіці Білорусь було виявлено механізм дії даної системи, який має свої (внутрішньонаціональні) особливості, такі як недопущення встановлення податків, які порушують єдиний економічний простір і єдину податкову систему держави; встановлення податків, які прямо або побічно обмежують вільне пересування в межах республіки капіталу, товарів, грошових коштів або обмежують законну діяльність платників. Було розглянуто податкове законодавство і основні його частини.

У роботі була простежується еволюція податкової системи в Республіці Білорусь в розрізі розвитку економічних відносин. Були виявлені основні недоліки системи оподаткування в Білорусі. Був зроблений висновок про необхідність вдосконалення податкової системи з урахуванням міжнародного досвіду, яка показує, що неодмінною умовою успішного формування бюджету є висока підприємницька активність, яка може бути забезпечена лише за умови, що виплачуються їм податки будуть їм під силу, будуть давати можливість нормально функціонувати на умовах самофінансування і технічного вдосконалення виробництва.

Після аналізу вітчизняної системи оподаткування були встановлені основні напрями вдосконалення податкової системи: скасування дрібних, неефективних податків і зборів, вирівнювання умов оподаткування для всіх категорій платників, вдосконалення системи податкового адміністрування, зменшення кількості контролюючих органів та кількості планових перевірок;

скорочення можливостей для ухилення від сплати податків.

При розгляді останніх кроків реформування податкової системи в інших країнах була відзначена можливість застосування деяких методів і в нашій республіці.

Таким чином, було визначено, що основними напрямками подальшої реформи податкової системи мають стати:

- Поліпшення податкової структури за рахунок підвищення частки і значення прямого оподаткування та застосування загальноприйнятих моделей побудови основних податків і зборів, перегляду застосовуваних податкових пільг та розширення податкової бази кожного з встановлених податків і зборів;

- Оптимізація співвідношення республіканських і місцевих податків і зборів з орієнтацією на підвищення ролі і розширення самостійності місцевих бюджетів за рахунок збільшення питомої ваги майнових податків, екологічних платежів, які будуть основою формування місцевих бюджетів.

Таким чином, дана робота підводить деякі підсумки стосовно податків, податкової системи та оподаткування. Розглянуто такі основні моменти: зміст, основні види та сутність податків, принципи оподаткування, особливості функціонування податкової системи в Республіці Білорусь, її основні риси, проблеми та перспективи розвитку і вдосконалення.

Список літератури

1. Аналітичні доповіді «Про соціально-економічне становище Республіки Білорусь і стан державних фінансів» за 2001-2009 рр.. http://minfin.gov.by/rmenu/budget/analytic-data/

2. Єрмак Д.С. У Білорусі бізнес відкрити легко, але працювати сложноhttp: / / naviny.by/rubrics/economic/2009/09/09/ic_articles_113_164406 /

3. Караваєва, І.В. Про тенденції змін у податковій сфері / / Фінанси. - 2008. - N 5. - С. 35-38.

4. Литовко, С. Оптимізація оподаткування за законодавством Республіки Білорусь / / Юрист РБ. - 2008. - N 2 (81). - С. 20-24.

5. Макконнелл К.Р., Брю С.Р. Економікс: підручник тринадцятого видання Москва: ИНФРА-М, 2001 1том 431с.

6. Макроекономіка: навчальний посібник для студентів екон. спец. вузів / [А.В. Бондар та ін]. - 2-е вид. - Мінськ: БГЕУ, 2009. - 415 с.

7. Міляков, Н.В. Податки й оподатковування: підручник / Н. В. Міляков. - 7-е вид. - Москва: ИНФРА-М, 2009. - 518, [1] с.

8. Податки й оподатковування: підручник для студентів екон. спец. установ, обеспеч. получ. вищ. освіти / під заг. ред. Н.Є. Заєць, Т.Є. Бондар, І.М. Алешкевич. - 5-е вид., Испр. і доп. - Мінськ: Вишейшая школа, 2008. - 317с.

9. Податки та оподаткування в схемах т таблицях: навчальний посібник / Н.Г. Іванова .- Спб: Пітер, 2007.-235 с.

10. Податковий кодекс Республіки Білорусь. Загальна частина: 19 грудня 2002 р. № 166-3: з сост. на 9 липня 2008 р.: прийнятий Палатою представників 15 листопада 2002: схвалений Радою Республіки 2 грудень 2002 р. - Мінськ: Амалфея, 2008. - 126 с.

11. Національна економіка Білорусі: підручник для студентів екон. спец. вузів / [В.М. Шимов и др.]; під ред. В.Н. Шимова. - 3-е вид. - Мінськ: БГЕУ, 2009. - 751 с.

12. Полуян, В.М. Оподаткування в Республіці Білорусь та шляхи його вдосконалення / / Вісник Білоруського державного економічного університету. - 2008. - N 2. - С. 19-22.

13. Попов, Є. М. Податки в ринковій економіці (аналіз оподаткування в Білорусі) / / Бухгалтерський облік і аналіз. - 2008. - N 3. - С. 27-33.

14. Програма соціально-економічного розвитку РБ на 2006-2010 рр.. Рада Міністрів РБ, Мінськ: Білорусь, 2006. - 175 с.

15. Статистичний щорічник РБ, 2008 (стат. збірник). Мінстат РБ - Мінськ, 2008 - 613с.

Додаток А

Таблиця 1: Динаміка податків і зборів в Республіці Білорусь за період 1992-2008 р.

1. Дорожні фонди:

а) податок на придбання автотранспортних засобів

б) відрахування від доходів з експлуатації автомобільного транспорту

в) відрахування користувачами автомобільних доріг

16. Відрахування державний фонд сприяння зайнятості

17. Відрахування до фонду соціального захисту населення