Введення

Рішення соціально-економічних завдань обумовлює необхідність ефективної боротьби з негативними явищами, що гальмують суспільний розвиток. Найбільш небезпечним з них є злочинність. Її різке зростання в останні роки викликає в населення невпевненість у своїй безпеці, ускладнює хід перетворень у суспільстві. Це викликає об'єктивну потребу значного підвищення рівня боротьби зі злочинними діяннями, вдосконалення кримінального законодавства та розробки науково-практичних рекомендацій його застосування.
Реалізація цих проблем набуває важливого значення у випадках, коли особа вчиняє кілька злочинів і його протиправна поведінка характеризується підвищеною суспільною небезпекою. При вирішенні таких справ судово-слідчим органам доводиться стикатися з чотирма завданнями: по-перше, обгрунтовано притягнути особу до кримінальної відповідальності за вчинення двох і більше злочинів, по-друге, правильно кваліфікувати вчинене за кільком нормам кримінального закону, по-третє, призначити винному законне і справедливе покарання за кожне скоєний злочин і, по-четверте, правильно обрати принцип і визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів.
Метою даної роботи є розкриття теми та її основоположних моментів.
Для досягнення поставленої мети в роботі реалізуються такі завдання:
- Вивчається поняття сукупності злочинів,
- Розглядаються види сукупності злочинів.
При підготовці матеріалу з обраної теми були використані роботи Круглікова Л.Л., Смирнова М.М., Ємельянової А.К., Рарога А.І. та інших авторів.

1. Поняття сукупності злочинів

Сукупність злочинів - вид множинності. Під сукупністю злочинів розуміється одночасне або послідовне вчинення двох або більше злочинів, передбачених статтями або частинами статей КК, за умови, що ні по одному з них не був винесений вирок.
При сукупності злочинів особа несе кримінальну відповідальність за кожне скоєний злочин за відповідною статтею або частиною статті КК (ч. 1 ст. 17 КК). Не утворює сукупності вчинення двох або більше злочинів, передбачених статтями Особливої ​​частини КК як обставину, що тягне більш суворе покарання.
З законодавчою регламентацією сукупності злочинів як виду множинності відпали спірні для практики питання про поняття сукупності і про наявність її при скоєнні злочинів, передбачених різними частинами статей. [1]
При сукупності суб'єкт робить кілька злочинів, кожне з яких володіє своїми юридичними ознаками, що в кінцевому рахунку тягне кваліфікацію скоєного по самостійним статтями або різними частинами однієї і тієї ж статті КК одночасно.
Важливою ознакою сукупності виступає те, що винний ще не був засуджений ні за один із вчинених злочинів. Відсутність засудження за скоєні злочини відрізняє сукупність від рецидиву. З вилученням із КК ст. 16 (неодноразовість злочину) сукупність може бути утворена поєднанням однакових, однорідних і різнорідних злочинів. Наприклад, якщо суб'єкт скоїв крадіжку майна (ч. 1 ст. 158 КК), а потім ще один аналогічний злочин, все вчинене буде кваліфікуватися за сукупністю двох крадіжок. Сукупність буде також наявна, якщо винний після крадіжки здійснить хуліганство. При сукупності, незалежно від того, чи утворюють її діяння, що охоплюються однаковими, різними статтями або різними частинами однієї статті, потрібно, щоб ці норми завжди відображали самостійні склади злочинів із власними санкціями. [2]
При сукупності злочинів всі злочинні діяння повинні бути вчинені винним до вступу вироку в законну силу за будь-яке з них. В іншому випадку мова може йти лише про рецидив, який тягне інші, ніж при сукупності, правові наслідки.
У спеціальній літературі нерідко сукупність злочинів як вид множинності змішується з самостійним правовим явищем - призначенням покарання за сукупністю злочинів і за кількома вироками. Такий підхід також не грунтується на законі. Призначення сукупності - обгрунтування відповідальності особи за вчинення декількох злочинів, за жоден з яких її не було засуджено. На відміну від сукупності як виду множинності злочинів призначення покарання за їх сукупністю виступає лише одним з правових наслідків такої множинності.

2. Види сукупності злочинів

Згідно з ч. 1 ст. 17 КК сукупність злочинів - це вчинення особою двох або більше злочинів, за жоден з яких її не засуджувалося. У науці кримінального права та правозастосуванні це називається реальна сукупність злочинів.
Реальну сукупність утворюють не менше двох злочинів, кожне з яких містить всі ознаки складу злочину. Наприклад, Г.І. навмисне у сварці заподіяв тяжка шкода здоров'ю Г., з необережності спричинив смерть потерпілого. Після цього в парку під час сварки задушив потерпілого Б.В цей же день Г.І. прийшов до потерпілого К. і в сварці задушив і його. З квартири К. винний викрав телевізор. Суд визнав Г.І. винним у скоєнні трьох злочинів: умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, з необережності спричинила смерть; вбивства двох осіб та крадіжки чужого майна, що заподіяла значної шкоди потерпілому. [3]
Характерною відмітною ознакою реальної сукупності є вчинення особою злочинів різними діями (актами бездіяльності). Різні самостійні дії найчастіше відбуваються в різний час. Наприклад, спочатку особа вчинила вбивство, а після закінчення декількох днів - хуліганство. Але різночасність дій, що утворюють реальну сукупність злочинів, не є визначальною ознакою. Можлива реальна сукупність злочинів, скоєних різними діями (актами бездіяльності) одночасно. Наприклад, під час незаконного зберігання зброї особа вчиняє посягання на співробітника правоохоронного органу або в період злісного ухилення від погашення кредиторської заборгованості легалізує (відмиває) грошові кошти, придбані злочинним шляхом. Прикладом реальної сукупності злочинів, що характеризуються одночасністю актів бездіяльності, може бути ухилення фізичної особи від сплати податку (ст. 198 КК) і невиконання вироку суду (ст. 315 КК). Незважаючи на збіг у часі, сукупність буде реальною, тому що злочини вчинені різними діями (актами бездіяльності). [4]
У реальному сукупності можуть перебувати злочину різнорідні, однорідні і тотожні. Різнорідними злочинами називають діяння, що посягають на різні об'єкти, з різною формою вини, різними способами. Розкрадання предметів, що мають особливу цінність, і свідомо помилковий донос утворюють реальну сукупність різнорідних злочинів.
Кримінальний кодекс передбачає реальну сукупність тотожних злочинів. Питання про поняття тотожного злочину в науці кримінального права є дискусійним. Тотожними будуть злочину одного і того ж виду, виконані на різних стадіях здійснення злочинної діяльності (замах на вбивство і закінчена вбивство), або коли одне діяння скоєно в співучасті і таке ж поодинці (крадіжка здійснена як поплічник, а потім - одноосібно), якщо здійснено два скінчених злочину одного і того ж виду (два простих грабежу).
У реальному сукупності можуть перебувати злочину, за жоден з яких особа раніше не засуджувалося. Якщо за одне з двох злочинів винний раніше засуджувався, то сукупності злочинів немає. У цьому випадку може бути рецидив злочинів. Якщо ж новий злочин скоєно в період, коли покарання за перший злочин ще не відбуте, суд застосовує правила сукупністю вироків.
Іншим видом сукупності злочинів у теорії кримінального права називають ідеальну сукупність. У частині 2 ст. 17 КК дається наступне її визначення: сукупністю злочинів визнається і одну дію (бездіяльність), що містить ознаки злочинів, передбачених двома або більше статтями КК. Ідеальну сукупність утворює і вчинення однією дією двох злочинів, передбачених різними частинами однієї і тієї ж статті, що містять склади самостійних злочинів. Наприклад, під час футбольного матчу вболівальник застосував насильство до співробітників міліції, яка забезпечує громадський порядок на стадіоні, одному з них завдав кілька ударів (ч. 1 ст. 318 КК), а іншому заподіяв легкий шкода здоров'ю (ч. 2 ст. 318 КК) . Дії вболівальника утворюють ідеальну сукупність злочинів, передбачених різними частинами однієї і тієї ж статті КК.
Ідеальну сукупність утворюють не менше двох вчинених особою посягань, що містять всі ознаки складів самостійних злочинів, передбачених різними статтями, а в певних випадках - і частинами однієї і тієї ж статті Особливої ​​частини КК. [5]
Обов'язковою ознакою ідеальної сукупності злочинів при їх кваліфікації по різних частинах однієї і тієї ж статті є закріплення цими частинами ознак самостійних складів злочинів. Якщо частинами статті передбачені різновиди складу одного й того ж злочину, ідеальна сукупність виключена. Наприклад, крадіжка з проникненням в житло в особливо великому розмірі охоплюється ознаками складів, закріплених п. "а" ч. 3 та п. "б" ч. 4 ст. 158 КК. Кваліфікувати вчинене необхідно по найбільш тяжкому ознакою, передбаченому п. "б" ч. 4 ст. 158 КК, як крадіжку в особливо великому розмірі з проникненням в житло. Тобто в даному випадку має місце конкуренція кримінально-правових норм. Ідеальна сукупність злочинів, які кваліфікуються по різних частинах однієї і тієї ж статті, зустрічається у судовій практиці вкрай рідко. Це пояснюється особливостями побудови кримінально-правових норм про злочин. Статтями Особливої ​​частини КК, як правило, передбачаються ознаки одного самостійного злочину і тільки іноді - кількох злочинів.
Ідеальну сукупність можуть утворити однорідні і різнорідні злочини, які посягають на один чи різні об'єкти. Приклад ідеальної сукупності однорідних разнооб'ектних злочинів - вчинення квартирної крадіжки, коли серед викраденого майна виявилися і наркотиковмісних ліки. Крадіжки майна з проникненням у квартиру потрібно кваліфікувати за п. "а" ч. 3 ст. 158 КК (об'єкт - відносини власності) та самостійно кваліфікувати розкрадання лікарських засобів, що містять наркотики, за ч. 1 ст. 229 КК (основний об'єкт - безпеку здоров'я населення, додатковий - відносини власності). Можлива ідеальна сукупність однооб'ектних злочинів, наприклад: грабіж і знищення чужого майна (об'єкт обох злочинів - відносини власності), замах на вбивство однієї особи і необережне заподіяння смерті іншій (об'єкт - життя людини) та ін [6]
Обов'язковою ознакою злочинів, що складають ідеальну сукупність, той же, що і в реальному сукупності: ні за один із злочинів, що входять у сукупність, особа раніше не засуджувалося. [7]
Виділення двох видів сукупності злочинів у теорії кримінального права і судово-слідчій практиці пов'язане з особливостями цих видів сукупності:
1) реальну сукупність можуть утворити тотожні злочину: наприклад, три простих крадіжки утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 158, ч. 1 ст. 158 КК і ч. 1 ст. 158 КК. Ідеальна сукупність тотожних злочинів, як правило, неможлива;
2) реальна сукупність злочинів утворюється двома і більше різними самостійними діями (актами бездіяльності). В ідеальній сукупності складаються злочини, вчинені однією дією (бездіяльністю) особи.
Враховуючи, що в ідеальній сукупності є злочини, скоєні однією дією, ці злочини складаються в більш тісному зв'язку між собою. У злочинів, які утворюють ідеальну сукупність, спільним є не лише суб'єкт вчинення злочину, але й ознака об'єктивної сторони складу у вигляді дії або частини дії. Наприклад, здійснюючи втечу зі слідчого ізолятора, обвинувачений застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, у вигляді заподіяння легкої шкоди здоров'ю охоронця. Ці дії утворюють ідеальну сукупність втечі, поєднаного з застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 3 ст. 313 КК), а також дезорганізації діяльності установ, що забезпечують ізоляцію від суспільства (ч. 3 ст. 321 КК). Загальним дією для об'єктивних сторін складів цих злочинів є насильство.
Реальна сукупність злочинів за загальним правилом становить велику суспільну небезпеку в порівнянні з ідеальною.
При реальної та ідеальної сукупності злочинів особа притягується до кримінальної відповідальності за всі злочини. Кожне з них кваліфікується самостійно за окремою статтею або частиною статті Особливої ​​частини КК, а покарання призначається за правилами сукупності злочинів, передбачених ст. 69 КК.
Сукупність злочинів як реальну, так і ідеальну слід відмежовувати від єдиного складеного злочину. Єдине злочин з врахованої реальною сукупністю злочинів у чинному КК зустрічається у двох різновидах:
1) вчинення злочину щодо двох і більше осіб,
2) вчинення злочину, пов'язаного з іншим злочином. [8]
Вчинення злочину щодо двох і більше осіб як кваліфікуючу ознаку мається на ряді складів (п. "а" ч. 2 ст. 105; ч. 2 ст. 107; ч. 3 ст. 109 КК; п. "ж" ч. 2 ст. 126; п. "а" ч. 2 ст. 127.1; п. "а" ч. 2 ст. 127.2; п. "ж" ч. 2 ст. 206 КК та ін.)
Відповідно до правила, закріпленим у ч. 1 ст. 17 КК, два і більше (5, 10 і т.д.) простих умисних позбавлення життя людей (вчинені в різний час, кожного разу з новим умислом) не утворюють реальної сукупності злочинів. Ці злочини юридично означають наявність одного складеного злочину, визначеного кваліфікуючою ознакою вбивства, вчиненого щодо двох або більше осіб. Всі діяння необхідно кваліфікувати як одне вбивство, передбачене п. "а" ч. 2 ст. 105 КК.
Реальною сукупності немає і при здійсненні злочину, пов'язаного з іншим злочином, передбаченим КК як кваліфікуюча або конститутивний ознака складу. У чинному КК є, наприклад, норма про вбивство, зв'язаному з іншим злочином (п. п. "в", "з" і "до" ч. 2 ст. 105 КК). Якщо викраденого вбили, коли до жертви був втрачений інтерес, то скоєне означає наявність не двох злочинів - викрадення людини (ст. 126 КК) і вбивства (п. "в" ч. 2 ст. 105 КК), а одного складеного злочину - вбивства , сполученого з викраденням людини. Кваліфікувати таке вбивство слід тільки за п. "в" ч. 2 ст. 105 КК.
При ідеальній сукупності вчинені злочину не охоплюються повністю ознаками одного складу злочину, передбаченого однією статтею КК. Це вимагає кваліфікації вчиненого за двома і більше статтями КК, норми яких тільки в такому поєднанні охоплюють всі ознаки вчинених злочинів. Наприклад, винний незаконно позбавив волі потерпілого, заподіявши при цьому тяжка шкода його здоров'ю. У скоєному наявний ідеальна сукупність злочинів, закріплених п. "в" ч. 2 ст. 127 і ч. 1 ст. 111 КК. Незаконним позбавленням волі, з'єднаним із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, не охоплюється умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю. [9]
До складних належить питання про відмінність ідеальної і реальної сукупності злочинів від конкуренції кримінально-правових норм. Конкуренція норм означає, що скоєно один злочин, ознаки якого встановлені в двох або більше кримінально-правових нормах, з яких застосовуватися повинна одна норма. При ідеальній сукупності однією дією, а при реальній сукупності - двома або кількома відбуваються два або більше злочинів, передбачених двома або поруч кримінально-правових норм. Кваліфікувати скоєні однією або кількома діями злочини треба по двох або більше статтям або частин однієї і тієї ж статті КК. У разі конкуренції кримінально-правових норм кваліфікувати суспільно небезпечне діяння потрібно по тій статті, яка містить норму, найбільш детально і повно описує ознаки такого діяння.

Висновок

Отже, юридичне значення сукупності злочинів полягає в тому, що її наявність свідчить про підвищену суспільну небезпеку суб'єкта і скоєного, наслідком чого є особливий порядок призначення покарання, передбачений ст. 69 КК. Крім того, на відміну від рецидиву, який передбачає кваліфікацію лише за однією статтею КК, сукупність злочинів вимагає застосування декількох статей.
Сукупність злочинів слід відрізняти від складових (складних) злочинів, які являють собою єдиний злочин, що кваліфікується в силу прямої вказівки закону лише за однією статтею КК. Наприклад, тільки за ст. 162 КК кваліфікується напад з метою заволодіння майном, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Сукупність злочинів - це одночасне або послідовне вчинення однією особою кількох тотожних, однорідних або різнорідних злочинних діянь за умови, що за жоден з них не був винесений вирок.
При сукупності суб'єкт здійснює декілька окремих злочинів, які кваліфікуються за кількома статтями самостійним чи різним частинам однієї і тієї ж статті або по одній і тій же статті КК.
Розрізняють сукупність реальну та ідеальну. При сукупності злочинів особа несе відповідальність за кожне скоєний злочин за відповідною статтею або частиною статті КК.
Якщо скоєне передбачено загальним і спеціальним складами, сукупність відсутній, і діяння кваліфікується за спеціальним складом.

Список використаних джерел

1. Кримінальний Кодекс РФ. - М.: Проспект, 2009.
2. Постанова Президії ВР РФ від 19 вересня 2007 р . N 246-П07 / / Довідково-інформаційна система "КонсультантПлюс".
3. Ємельянова А.К. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. - М.: Изд-во «Пріор», 2006.
4. Кругліков Л.Л. Кримінальне право Росії. Частина загальна. - Волтерс Клувер, 2005.
5. Наумов А.В. Російське кримінальне право. Загальна частина. Курс лекцій. - М.: Видавництво БЕК, 2005.
6. Пічників Н.П., Чернишов К.Н, Кримінальне право (Загальна частина) Конспект лекцій. - Тамбов: ТДТУ, 2007.
7. Російське кримінальне право. Загальна частина. т.1 / під ред. Л.В. Іногамовой-Хегай, В.С. Коміссарова, А.І. Рарога. - М.: Проспект, 2007.
8. Смирнов М.М. Кримінальне право. Загальна частина (конспект лекцій). - М.: А-Пріор, 2007.
9. Кримінальне право. Загальна частина. Підручник для вузів / під ред. І.Я. Козаченко. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.
10. Кримінальне право. Загальна і особлива частини: підручник для вузів / під ред. Н.Г. Каднікова. - М.: Городец, 2006.