Ознаки злочину

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Установа освіти
«БІЛОРУСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПРАВОЗНАВСТВА»
Контрольна робота з кримінального права

ВАРІАНТ № 1

Могилів 2005

План.
1. Завдання № 1
2. Завдання № 2
Список використаних джерел

Завдання № 1
Комков працював сторожем з охорони трьох вівцефермі. Вночі, почувши виття вовків, він вийшов з рушницею на вулицю, зробив два постріли в бік лісу, а потім увійшов до приміщення однієї з вівцефермі. Знаходяться там вівці, злякавшись вовків, скупчилися в одному з кутів приміщення, затоптавши при цьому 15 молодих ягнят, заподіявши тим самим колгоспу збиток.
Прокуратура порушила кримінальну справу за несумлінне ставлення до охорони громадського майна.
Визначте, чи є ознаки злочину в діях Комкова? Які ознаки злочину встановлені теорією кримінального права відповідно з чинним кримінальним законодавством.
Рішення
У Кримінальному кодексі Республіки Білорусь поняття злочину розкривається у частині 1 статті 11. У ній говориться: "Злочином визнається вчинене винне суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що характеризується ознаками, передбаченими цим кодексом і заборонене їм під загрозою покарання". Як випливає з даного визначення, закон називає чотири ознаки злочину: суспільна небезпека, протиправність, винність і караність.
Суспільна небезпека як ознака злочину полягає в небезпеці діяння для суспільних відносин, заподіянні або загрозу заподіяння їм істотної шкоди. У концентрованому вигляді ці суспільні відносини перераховані у статті 2 КК, в якій передбачається, що Кримінальний кодекс має завданням охорону миру і безпеки людства, людини, її прав і свобод, власності, прав юридичних осіб, природного середовища, громадських і державних інтересів, конституційного ладу Республіки Білорусь, власності, встановленого правопорядку від злочинних посягань. Суспільна небезпека злочину існує об'єктивно, незалежно від нашої свідомості і може бути пізнана шляхом з'ясування шкідливого впливу даного діяння на нормальне функціонування суспільних відносин.
Характер і ступінь суспільної небезпеки того чи іншого злочину визначаються насамперед його об'єктом, тобто тими суспільними відносинами, на які посягає суспільно небезпечне діяння. Чим важливіше захищаються кримінальним законом суспільні відносини, тим вище суспільна небезпека даного злочину. Так, злочини проти держави (ст.ст.356-361 КК) більш суспільно небезпечні, ніж злочини проти правосуддя або порядку управління. Вбивство більш суспільно небезпечною, ніж заподіяння тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості.
Ступінь суспільної небезпеки злочину багато в чому залежить від об'єктивних ознак діяння і, перш за все, від тих збитків, що заподіюється або може бути заподіяна суспільним відносинам цим діянням. Чим більша шкода заподіюється (або створюється загроза заподіяння такої шкоди), тим вище суспільна небезпека злочину. Так, розкрадання майна шляхом групового розбою більш небезпечно, ніж розбій, вчинений однією особою. На ступінь суспільної небезпеки впливають і такі об'єктивні ознаки, як спосіб, місце, час, обстановка вчинення злочину. Наприклад, незаконне полювання з застосуванням транспортних засобів (ч. 3 ст. 282 КК) більш суспільно небезпечна і суворіше карається законом, ніж незаконне полювання без використання таких коштів (ч. 1 ст. 282 КК).
Істотно впливають на суспільну небезпеку і суб'єктивні ознаки: вина, мотив і мета. Так, суспільна небезпека умисного тяжкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 147 КК) значно вище, ніж необережного тяжкого тілесного ушкодження (ст. 155 КК). Вбивство з користі або з хуліганських мотивів (пп. 12 і 13 ч. 2 ст. 139 КК) більш небезпечно, ніж вбивство при відсутності зазначених мотивів (ч. 1 ст. 139 КК).
Характер і ступінь суспільної небезпеки злочину знаходять юридичне вираження у санкціях статей Особливої ​​частини Кримінального Кодексу. Так, за злочини, суспільна небезпека яких значна, передбачені покарання у вигляді позбавлення волі на тривалі терміни чи навіть смертна кара. Злочини, що не представляють великої суспільної небезпеки, караються позбавленням волі на нетривалі терміни, виправними роботами, штрафом або іншими більш м'якими покараннями.
Суспільна небезпека - ознака будь-якого злочину. Відсутність її означає, що вчинене діяння не може бути визнано злочином. Частина 4 статті 11 КК говорить: "Не є злочином дія або бездіяльність, формально містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим кодексом, але через малозначність не володіє суспільною небезпекою, властивою злочину. Малозначнi визнається діяння, яке не заподіяло і за своїм змістом і спрямованості не могла заподіяти істотної шкоди охоронюваним законом інтересам ". Буде відсутній суспільна небезпека і, отже, злочин, наприклад, у випадках таємного викрадення малоцінних речей (олівця, коробки сірників і т.д.), хоча формально тут є всі ознаки злочину, передбаченого статтею 205 КК. При визначенні того, чи є діяння малозначним, враховуються не тільки фактично заподіяну шкоду, а й спрямованість дій особи на заподіяння малозначного шкоди.
У багатьох випадках малозначні діяння можуть бути суспільно небезпечними з точки зору адміністративного, трудового чи цивільного права і тому тягти за собою застосування відповідних заходів впливу. З точки ж зору кримінального права малозначні діяння не представляють суспільної небезпеки, властивої саме злочину. Тому в частині 1 статті 1 КК і передбачено, що "Кримінальний кодекс Республіки Білорусь визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, закріплює підстави і умови кримінальної відповідальності, встановлює покарання та інших заходів кримінальної відповідальності, які можуть бути застосовані до осіб, які вчинили злочини" . Із закону випливає, що не всі суспільно небезпечні діяння визнаються злочинними, а тільки такі, які представляють суспільну небезпеку в кримінально-правовому сенсі. Наприклад, дрібне розкрадання майна, вчинене особою вперше, в загальному представляє суспільну небезпеку і буде тягти адміністративну відповідальність. Кримінальної відповідальності тут бути не може, оскільки ці дії, якщо вони вчинені вперше, не представляють суспільної небезпеки у кримінально-правовому сенсі. Якщо таке діяння вчинено особою повторно протягом року після притягнення до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, то таке діяння вже визнається злочином.
Іншою ознакою злочину є протиправність суспільно небезпечного діяння. Протиправність як ознака злочину означає, що дане діяння (дія або бездіяльність) заборонено кримінальним законом під загрозою кримінальної відповідальності. Одні кримінально-правові норми Особливої ​​частини Кримінального кодексу забороняють здійснювати певні дії (наприклад, таємне викрадення майна - крадіжку, ст.205 КК), інші ж - зобов'язують особа виконувати зазначені в законі дії, а невчинення таких дій тягне за собою кримінальну відповідальність (наприклад, ненадання допомоги хворому, ст.161 КК). Кримінальна протиправність (протизаконність) діяння виражається в тому, що воно порушує заборону, передбачене в кримінальному законі, здійснювати (або не робити) дія, яка заподіює або може завдати істотної шкоди суспільним відносинам, охоронюваним кримінальним законом.
Жодне діяння не може бути визнано злочином, якщо воно не передбачено кримінальним законом. У Кримінальному кодексі Республіки Білорусь даний вичерпний перелік злочинів. Третя ознака злочину - винність - передбачений не тільки в частині 1 статті 11 КК, а й у пункті 5 статті 3 КК, де встановлюється, що кримінальній відповідальності підлягає тільки особа, винна у вчиненні злочину. Цей ознака злочину виражається в тому, що суспільно небезпечне діяння відбувається особою умисно або з необережності, тобто винне. Ні одне діяння незалежно від суспільної небезпеки та тяжкості наслідків, що настали не може бути визнано злочином, якщо воно скоєно невинно. Кримінальне право Республіки Білорусь (ст.ст. 3 і 11 КК) виключає об'єктивне зобов'язання, тобто відповідальність за вчинене суспільно небезпечне діяння без провини. Особа здійснює суспільно небезпечне, передбачене кримінальним законом діяння без провини тоді, коли воно не усвідомлювала і за обставинами справи не повинна була або не могла усвідомлювати суспільну небезпеку своєї дії або бездіяльності або не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків і за обставинами справи не повинна була або не могло їх передбачити. Кримінальна відповідальність у таких випадках виключається, а вчинене діяння не може розглядатися як злочин.
Поняття злочину немислимо без покарання. Тому четвертим ознакою злочину є караність. У частині 1 статті 1 КК передбачено, що кримінальне законодавство встановлює покарання та інших заходів кримінальної відповідальності, що застосовуються до осіб, які вчинили злочини. Конкретні покарання за вчинення того чи іншого злочину передбачені у санкціях статей Особливої ​​частини Кримінального кодексу. Види і розміри покарань в них залежать від суспільної небезпечності злочину.
Виходячи з усього вищевикладеного, слід, що ознаки злочину в діях сторожа Комкова відсутні. А саме - в його діях відсутні такі ознаки, як: суспільна небезпека (відсутність істотно заподіяної шкоди; Комков заподіяв незначний збиток, що повинно бути кваліфіковано за кодексом про адміністративні правопорушення); протиправність (у кримінальному законі відсутня норма, яка передбачає відповідальність за несумлінне ставлення до охороні громадського майна); винність (Комков не усвідомлював, не повинен був і не міг усвідомлювати характер свого діяння, не передбачав і не міг передбачити його результати). Також слід зазначити про відсутність причинного зв'язку між діями Комкова і наслідками.
Завдання № 2
Єсін, сторож магазину пішов з посади, давши можливості заздалегідь домовитися з ним Кравчуку і Конєву зробити з магазину крадіжку промислових товарів.
Дайте кримінально-правову оцінку дій сторожа. Чи є в діях Єсіна ознаки співучасті у злочині?
Рішення
Згідно зі статтею 16 КК співучастю у злочині визнається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні умисного злочину. При спільній умисної злочинної діяльності відбувається об'єднання зусиль кількох осіб, що полегшує вчинення злочину і приховування його слідів. Тому співучасть у злочині, як правило, підвищує суспільну небезпеку скоєного.
Проте кримінальний закон виділяє співучасть у самостійний інститут не з метою посилити кримінальну відповідальність за спільне вчинення злочину. Ця мета реалізується в Особливій частині Кримінального кодексу, в окремих статтях якої встановлюється підвищена відповідальність за злочини, вчинені у співучасті, а також шляхом визнання обтяжуючою відповідальність обставиною факту вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією (п. 11 ст. 64 КК).
Не створює інститут співучасті і яких-небудь особливих підставі кримінальної відповідальності. Відповідно до пункту 4 статті 10 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення винне забороненого кримінальним законом діяння у вигляді співучасті у злочині, У чому б не виражалося співучасть, необхідно встановити факт спільного винного вчинення кожним співучасником суспільно небезпечних діянь, що визнаються злочинними згідно з нормами Особливої частини Кримінального кодексу. Спеціальне призначення інституту співучасті полягатимуть в тому, щоб, по-перше, визначити коло осіб, які, не будучи виконавцями цього злочину, визнаються суб'єктами спільно вчиненого злочину і поряд з виконавцями підлягають кримінальній відповідальності за його вчинення, і, по-друге, встановити межі відповідальності, а також особливості призначення покарання таким співучасникам злочину.
Співучасть як своєрідна форма злочинної діяльності характеризується такими об'єктивними і суб'єктивними ознаками.
Об'єктивними ознаками співучасті є: участь у злочині двох або більше осіб і спільність їх дій при здійсненні злочину.
Найменше число винних при співучасті - дві особи. Кожен з них повинен відповідати вимогам статей 27 і 28 КК, тобто досягти встановленого законом віку і бути осудним. Зазначена вимога інституту співучасті є обов'язковим для всіх форм його прояви, зокрема для визнання факту вчинення злочину групою (ст. 17 КК).
Спільність діяльності як ознака співучасті має об'єктивне і суб'єктивне зміст. З об'єктивної сторони спільна діяльність двох або більше осіб при співучасті виявляється у тому, що діяння всіх що беруть участь у злочині взаємно обумовлюють і доповнюють один одного. Це означає, що діяння одного співучасника створюють необхідні умови для діянь іншого співучасника. Ні спільності діяння, а, отже, і співучасті при випадковому збігу злочинних посягань кількох осіб, що діють хоча і одночасно, але самостійно.
Спільність діянь може виражатися в тому, що всі співучасники своїми діяннями безпосередньо беруть участь у вчиненні злочину (соісполнітел'ство) або одні співучасники безпосередньо здійснюють діяння, що виражає об'єктивну сторону вчиненого злочину, а інші - лише створюють умови чи полегшують вчинення даного злочину.
У злочинах з матеріальним складом спільність діяльності при співучасті виявляється також у наступі спільного для всіх злочинного результату, який досягається спільними зусиллями кількох осіб. Ці зусилля можуть бути спрямовані або на безпосереднє вчинення злочину, або на сприяння йому. В обох випадках злочинний результат є загальний і єдиний підсумок спільної діяльності всіх учасників злочину. Немає спільної діяльності - немає і співучасті, а в наявності індивідуальна злочинна діяльність.
Ознакою спільної злочинної діяльності є також наявність причинного зв'язку між діяннями кожного співучасника і настали злочинним результатом. При співучасті діяння кожного окремо не тягнуть злочинного результату; він є наслідком спільних зусиль всіх що у злочині осіб. Дії окремих співучасників є, по суті, складовою частиною загальної причини. Будь-яка суспільно небезпечна діяльність, яка здійснюється у зв'язку з вчиненням будь-якого злочину, але не знаходиться з ним у причинному зв'язку, не може розглядатися як співучасть.
Для співучасті потрібно не тільки зовнішнє єдність спільно діючих осіб, але й їх внутрішнє (суб'єктивне) єдність, наявність певної психічної спільності, узгодженості їх дій. Зазначене суб'єктивне єдність і становить зміст суб'єктивних ознак співучасті.
Співучасть як спільна злочинна діяльність з суб'єктивної сторони характеризується тільки умисною виною. Інтелектуальний ознака умислу при співучасті включає: свідомість співучасником суспільно небезпечного характеру вчиненого у співучасті злочину; свідомість того, що він приєднується до злочинної діяльності іншої особи у вчиненні даного злочину; свідомість значення своїх діянь для досягнення загального злочинного результату; передбачення настання цього результату. Таким чином, особливістю інтелектуального моменту умислу при співучасті є свідомість, за загальним правилом, суспільної небезпеки не тільки власного діяння, а й суспільної небезпеки діянь інших співучасників у скоєнні спільного для них злочини.
Вольова ознака умислу при співучасті характеризується бажанням брати участь у вчиненні злочину спільно з іншими особами і домагатися загального злочинного результату або свідомо допускати його наступ. Спільність умислу співучасників не виключає їх індивідуальної провини, що визначається залежно від характеру та обсягу діянь співучасника, його цілей і мотивів у спільному вчиненні злочину.
Співучасть у злочині зазвичай є результатом змови, при якому всі співучасники знають один одного. Змова може бути попереднім (до вчинення злочину), а може виникнути і в процесі вчинення злочину. Угода може бути досягнуто письмово, усно або шляхом конклюдентних дій. Однак змови між усіма співучасниками не є обов'язковою ознакою співучасті. Можливі випадки, коли один із співучасників, наприклад підбурювач, може не знати про діяльність інших (наприклад, підсобника або організатора), але у всіх випадках він обізнаний про злочинну діяльність виконавця, а виконавець знає, що йому сприяє хоча б одну особу.
Умисний характер злочинної діяльності співучасників не означає збігу їх мотивів. У більшості випадків ці мотиви єдині для всіх співучасників, але вони можуть бути і різними. Так, при заподіянні тілесних ушкоджень мотивом одного може бути ревнощі, а іншого - помста. У подібних випадках питання вирішується таким чином: якщо мотив не входить в законодавчу характеристику вчиненого співучасниками злочину (наприклад, при заподіянні тілесних ушкоджень), то відмінність їх не впливає на кваліфікацію дій співучасників. Якщо ж мотив злочину входить в законодавчу характеристику злочину, то співучасник повинен бути обізнаний про мотиви, якими керувався виконавець, у противному випадку він несе відповідальність згідно з власними мотивами.
Співучасть можливо тільки при вчиненні умисних злочинів. Це означає, що всі співучасники діють умисно і спільно здійснюють умисний злочин. Відсутність умислу на сприяння здійсненню злочину виключає співучасть.
При необережної злочинної діяльності, яка характеризується іншими психічними процесами (недопущення результату в даному конкретному випадку - при злочинному легковажність чи непередбачених його - при злочинній недбалості), співучасть немислимо. Якщо загальний злочинний результат заподіяно спільними необережними діями кількох осіб, то кожен з них відповідає за необережний злочин. Необережне участь в зумисне скоюване виконавцем злочині також не утворює співучасті. Воно не тягне кримінальної відповідальності, за винятком тих випадків, коли утворює самостійний склад злочину. Наприклад, як необережний злочин розглядається неналежне зберігання вогнепальної зброї (ст. 300 КК), якщо їм скористалося іншу особу для скоєння умисного злочину. Ні співучасті і при навмисному участь у злочині, скоєному з необережності.
Виходячи з вищевикладеного, слід, що в діях сторожа Єсіна присутні ознаки співучасті у злочині. А саме - наступні ознаки: участь у злочині трьох осіб (сторож Єсін, Кравчук і Конєв); спільність їх дій (дії учасників зумовлюють і доповнюють один одного - сторож пішов зі свого поста, а Кравчук і Конєв в цей час здійснили крадіжку з магазину) ; наявність причинного зв'язку між діяннями кожного співучасника і настали злочинним результатом; наявність умисної вини у кожного з учасників злочину (кожну особу, що здійснювало злочин, усвідомлювала, що воно приєднується до злочинної діяльності інших осіб у скоєнні даного злочину і усвідомлювала значення своїх діянь для досягнення загального злочинного результату, передбачала настання цього результату).
Дії Єсіна слід кваліфікувати за ч.2 ст.17, ч.2 ст.205 КК РБ.

Список використаних джерел
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року (зі змінами та доповненнями), прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року. - Мінськ: Амалфея, 2005. - 48с.
2. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь. - Мн.: НЦПІ РБ, 2004. - 270 с.
3. Кримінальне право. Загальна частина: Підручник / Н.А. Бабин, А.В. Барков, І.О. Грунтів та ін; Під ред. В.М. Хомича. - Мінськ: Підручники і посібники, 2002. - 496с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
41.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Ознаки злочину 2
Поняття та ознаки злочину
Поняття та ознаки злочину 2
Об`єктивна сторона злочину 2 Ознаки і
Поняття та ознаки субєкта злочину
Поняття та ознаки суб єкта злочину
Елементи складу злочину їх ознаки і функції
Неповернення валюти ознаки вчинення злочину та їх оцінка
Загальне поняття складу злочину та його ознаки
© Усі права захищені
написати до нас