Основні демографічні поняття і процеси

Динаміка населення Африки, Америки та Австралії має багато схожих рис - поступальне зростання до початку європейського проникнення, потім - різке зниження і подальший стрімке зростання. Частка Африки в світовому населенні була максимальною (ок.18%) на початку 17в. Вивіз рабів, колоніальні війни, епідемії призвели до падіння. Демографічний розвиток Африки в 20 ст. відбувалося при найвищих у світі показники народжуваності і природного приросту, що призвело до стрімкого росту населення континенту. Різко скоротилася чисельність населення Америки - внаслідок винищування індіанців протягом 16-17 ст, яке не поповнив імміграцією аж до середини 19 століття. Число жителів Австралії і Океанії з кінця 18 ст. зростала, в основному за рахунок європейських поселенців.
В даний час абсолютна чисельність населення промислово розвинених країн Америки - США і Канади збільшується, головним чином, за рахунок припливу іммігрантів, а їх частка у світовому населенні скорочується. Головний чинник зростання населення латиноамериканських країн - висока народжуваність.
При існуючих темпах приросту населення світу його подвоєння відбудеться до 2050 р. Перше подвоєння відбулося до 1500 р, друге - через 300 років, третє - через 100 - до 1900 р., четверте - до 1985 р.
8. Розміщення населення світу; причини нерівномірного розміщення
У цілому розміщення нас-я обумовлено 4 ф-ми:
1) Природно-клімат усл-я. Історично перші ареали з високою щільністю нас-я розміщувалися в р-нах з найбільш сприятливих ум-ми. Високий щільність нас-я відрізнялася на територіях з багатими агроклімат рес-ми. Географ полож-е і хар-ка рельєфу зумовлює концентрацію нас-я в Приморських і пріокеаніч р-нах.
2) Історичний особ-ти заселення земної суші. Збільшення щільності нас-я на океанич узбережжях Америки і Африки пов'язані з особ-мі європейської колонізації.
3) Соц-ек усл-я. У 17-20 ст. поява ареалів з високою щільністю нас-я зв'я з разв-ем пр-ти. Нас-е концентр-ся в р-нах, де було наиб видалення скупчення прир рес-сов.
4) містять-е в демограф з-мах. Близько 60% нас-я - тер-я Азії, 13% - Африка, 11% - Європа, 5% - С. Америка, 8,6% - Лат.Амеріка, 0,5% - Океанія.
До числа наиб великих скупчень нас-я мож віднести слід регіони: * Східно-Азіатський: Китай, Японія, КНДР, Півд.Корея (> 1 млрд. чол.); * Південно-Азіатський: Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Пакистан (> 1 млрд.); * Південно-Східно-Азіатський: Індонезія, Таїланд, Філіппіни, Малайзія (> 300 млн.); * Європейський:> 500 млн; * Атлантич: С-В США, Канада (приблизно 300 млн.)
9. Чисельність, щільність, розміщення населення Росії
Заселене всього 45% (європейська частина - 87%, азіатська-30). Центральний район - 100%, Далекий Схід-1 / 5 загальної площі.
Фактори: природні, історичні, соціально-економічні.
Природні умови визначають сприятливість території для постійного проживання та деяких видів госп діяльності.
Історичні чинники пов'язані з історією заселення та освоєння території. Зменшення щільності із заходу на схід пов'язано з етапністю просування Російської держави в цьому напрямку.
Соціально-економічні фактори відбивають зміни в характері використання територій, рівні їх економічного розвитку (розвиток промисловості в меншій мірі залежить від природних умов, пром.предпріятія будувалися в раніше необжитих районах, в ці райони стало «підтягуватися» і населення).
Нерівномірність розміщення можна простежити по зміні щільності населення - кількістю жителів на одиницю площі. У РФ 145 млн.чол проживає на площі 17,1 млн. кв.км. Середня щільність близько 9 чоловік на 1 кв.км. Усередині країни відмінності дуже великі (Густонаселені регіони - Центральна Росія> 100 чоловік на кв. Км, в Московській області> 300 чоловік, і північні тайгові райони, де населення практично немає).
Особливість розміщення населення Росії - наявність двох різних типів заселення. На Крайній Півночі, що займає 2 / 3 її території, проживає лише 1 / 15 населення (близько 10 млн.чол). Це зона вогнищевого заселення: поблизу великих ресурсних баз, портів, уздовж транспортних шляхів і по долинах річок. А більшу частину Європейської Росії, південь Сибіру і Далекого Сходу займає зона суцільного заселення. Тут всі міста з числом жителів> 500 тисяч і найбільші міські агломерації.
10. Відтворення населення світу. Фактори, що впливають на природний рух населення
Під відтворенням (природним рухом) населення розуміють сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту (перевищення народжуваності над смертністю), які забезпечують безперервне відновлення і зміну поколінь.
Показ-ли В-ва нас-я: * ЄП; * Індекс життєвості: отнош-е річної кількості народжень (заг к-т Р) до річного числа смертей (заг к-т СМ).
За співвідношенням показ-лей Р і РМ країн світу, виділяють 3 типи В-ва нас-я:
* Традиційний: оч висока Р, висока СМ, ​​оч високий ЄП, приклад - Африка. Д / ек-ки слаборозвинених країн. Низька продолж-ть життя. Підвищення Р з-за раннього вступу в шлюб і відсутності контролю Р. Низ ур-нь життя, погане харчування, недостатній розвиток мед облуж-я.
* Перехідний: висока Р, низька СМ, ​​високий ЄП, Лат. Америка, Азія, Австрія і Океанія. Поліпшення якості охорони здоров'я.
* Сучасний: низька Р, низька СМ, ​​низький ЄП, Європа, США, Канада. Висока ср продолж-ть життя. Низька Р з-за пізнього вступу в шлюб, жорстке регулювання Р. Ур-нь СМ опред-ся СМ від хвороб серцево-судинної с-ми. Високий рівень ефек-нь старіння нас-я. Не забезпечується просте В-во нас-я.
Фактори:
· Соціально-економічні - рівень добробуту людей і ступінь розвитку суспільних служб охорони здоров'я, національні і релігійні традиції
· Природно-біологічні - кліматичні умови, хвороби
· Демографічні - статева і вікова структура, брачность, розлучуваності.
11. Оцінка процесів відтворення в Росії в цілому і в регіонах
У цілому в Росії негативний природний приріст населення, смертність перевищує народжуваність. Країна вступила в XXI ст. з скорочується і старіючим населенням.
Надзвичайно високий рівень смертності від зовнішніх причин (нещасних випадків, отруєнь, травм, вбивств і самогубств), в три-п'ять разів перевершує відповідні показники розвинених країн. Дуже висока дитяча смертність. Велика різниця у рівні смертності та тривалості життя між чоловічим і жіночим населенням: чоловіки живуть на 13 років менше. Висока смертність серед чоловіків працездатного віку.
Якщо говорити про перспективи народжуваності в Росії, то розраховувати на те, що її рівень у найближчі десятиліття забезпечить демографічне зростання або хоча б просте відтворення населення, не доводиться.
Населення регіонів Російської Федерації буде скорочуватися нерівномірно. Найбільшою мірою постраждає Далекий Схід, де число жителів до 2025 р зменшиться більш ніж на третину і становитиме близько 4,7 млн. чоловік. На другому місці по очікуваному скорочення чисельності (більше 20%) Північно-Західний федеральний округ. У Центральному окрузі скоротиться приблизно на 16%, далі йдуть Приволзький, Уральський і Сибірський округу - очікуване скорочення на 10 - 13%. Імовірно найбільш благополучна демографічна ситуація буде спостерігатися в ПФО, де чисельність населення внаслідок міграційного припливу і відносно високої народжуваності в республіках Північного Кавказу практично не зміниться.
12. Міграція населення. Види і причини. Географія міжнародної міграції
Міграція населення - це переміщення людей з одного місця в інше, пов'язане зі зміною постійного місця проживання. Головна причина міграцій - економічна. Люди їдуть в інші країни і райони в пошуках роботи (трудова міграція), їдуть в місця з більше високим рівнем життя і заробітної плати. Поряд з цим люди можуть змінювати місця проживання з політичних, національних, релігійних, екологічних та інших причин.
Міграції поділяються на зовнішні (пов'язані з переселенням з однієї країни в іншу), та внутрішні (відбуваються в межах однієї країни).
Види внутрішніх міграцій:
· Міграції, пов'язані з перерозподілом населення між різними поселеннями. Головний вид таких міграцій - переселення людей з сільської місцевості до міст.
· Люди переїжджають з району в район. Наприклад, в даний час люди залишають північні райони країни і переселяються в європейську частину.
· Особливий тип міграцій - примусові і вимушені.
На внутрішні міграції впливають також природні та екологічні умови.
Зовнішня міграція у напрямку руху людей підрозділяється на еміграцію (виїзд людей зі своєї країни), і імміграцію (в'їзд населення в країну).
Відомо кілька хвиль еміграції з Росії; перед початком першої світової війни - в США, Канаду; в роки революції та громадянської війни - в Європу; у 80 - 90-ті роки - в Ізраїль, США, Німеччини. Причини міграцій самі різні - політичні, релігійні, національні, економічні, особисті. Зовнішні міграції впливають на склад і структуру населення Росії. Адже, як правило, виїжджають люди працездатного віку, на утворення яких російською державою були витрачені кошти. Має місце так звана «витік мізків». Кістяк еміграції складають емігранти етнічні - німці, євреї, але швидко зростає і кількість росіян. Однак у США переселяються в основному москвичі і петербуржці.
В даний час у зв'язку із загостренням міжнаціональних відносин з деяких країн ближнього зарубіжжя росіяни, які проживають там, переїжджають жити до Росії. Не дивлячись на падіння виробництва, з'являлося багато нових робочих місць - у приватних фірмах, торгівлі, будівництві. Це приваблювало економічних мігрантів - людей, що переїжджають у пошуках більш високого заробітку і кращих умов життя.
15. Оцінка міграційних процесів у Росії в минулому і сучасному періоді
Дореволюційні міграції.
Росія - найбільша країна в світі. Протягом століть освоєння її величезних просторів супроводжувалося рухом населення з центральних європейських регіонів до околиць. Починаючи з 16-го століття, рухаючись на південь, освоювали Задонський і заволзькі степу. Східний шлях - через Урал до Сибіру та в 17в вийшли до Тихого океану. Головною причиною, виштовхувати людей з центральних районів, стала нестача земель, у тому числі і в отримали волю селян (1861р). Одна частина - за Урал, інша - в південні степові губернії. Масові міграції в міста і фабричні селища на заробітки (на період посівної чи жнив поверталися в село, але поступово стали залишатися в місті назавжди).
Міграції радянського часу.
Посилення міграції в кінці 20-х р, коли радянська влада взяла курс на розвиток промисловості. «Розкуркулювання» села, селяни, щоб уникнути репресій виїжджали в міста та на великі будівництва.
Тотальної депортації в роки війни в СРСР були піддані сім народів: німці, карачаївці, калмики, інгуші, чеченці, балкарці й кримські татари. Після смерті Сталіна почалося поступове повернення депортованих народів на колишні землі.
ВВВ: евакуація із Заходу в східні і південні райони (багато хто після закінчення війни не повернулися додому, залишилися жити на нових місцях). Існував в роки війни і західний міграційний потік - військовополонені, а також цивільні особи, вивезені німецькими окупантами на роботи в Німеччині (частина повернулися, інші загинули або стали «неповерненцями»). Після ВВВ - міграції сільських жителів у міста і на новобудови Сибіру і Далекого сходу. Поступово в районах Європейської Росії мешканців ставало все менше. І в другій половині 70-х років новий напрям міграції - з околиць до центру.
Сучасні міграції в Росії.
У кінці 20 століття територія країни - дві зони: приймаючу і віддає населення, причому + і мінус помінялися місцями. Весь Північ (за винятком Тюменської області), раніше інтенсивно притягає населення (високою заробітною платою і пільгами), тепер настільки ж інтенсивно його втрачає. Перехід на ринкові відносини, скасування північних пільг, відсутність фінансування багатьох підприємств оголили гострі проблеми Півночі, в першу чергу низьку ефективність його господарства і перенаселеність.
13. Оцінка сучасної демографічної ситуації в Росії
Демогр ситуація в РФ оцінюється як вкрай несприятливих. Продовжує посилюватися депопуляція. Ріс пар-ри депопуляції в десятки разів> європейських. Депопуляція в Росії формується як за рахунок низької Р, так і сверхСМ нас-я.
На 01.01.2003 р. Нас-е нашої країни склало 143,6 млн., тобто за 2002 р . Втрати = 878 тис. чол. З 2005 р . начілось абсолютне скорочення нас-я трудосп віку, що поступово приведе до збільшення числа пенсіонерів і, отже, до зростання показника демогр навантаження на молоді покоління. Наша країна навіть за мірками розвинених країн хар-ся унікально низькою Р. Совр пар-ри Р майже в 2 р <необхідного д / заміщення поколінь: к-т сумарною Р = 1,2-1,3 народжень у середовищ на 1 Ж ( при рівні, необхідному хоча б д / простого В-ва нас-я, в 2,15), а в ряді регіонів Центр Росії ур-нь Р ще <. Середня продолж-ть життя в країні складає 64,1 року. РФ по продолж-ти життя займає у світі 134-е місце у М і 100-е місце у Ж. Особливе місце серед причин смерті займають нещасних випадки, отруєння, травми. Вірогідність померти від цих причин д / ріс М в 4,5 р перевищує аналогічний показ-ль в розвинених країнах.

14. Демографічна політика. Її особливості в різних країнах
Демогр пол-ка - целенаправл діяль-ть держ органів і інших соц інститутів у сфері регул-я В-ва нас-я, покликана зберегти / змінити тенденції динаміки його числ-ти і стр-ри.
Розрізняють:
* Прямі держ заходи: обмеження / стимул законодат шляхом міграцій, шлюбів, дітонародження, план-е підготовки спец-ів та ін;
* Непрямі держ заходи: підвищення ур-ня життя, створення с-ми допомоги і пільг д / многодет / малодет сімей, форм-е товариств думки та ін
Демогр надзавданням країни має стати зупинка зниження ЧН та забезпечення переходу до «+» і природному, заснованому на власному нас-ии, демогр зростанню, рез-том якого має стати приблизно 250-мільйонна ЧН РФ до 2050 р . Пріоритетом демогр пол-ки повинна стати трехдетной сім'я. Починаючи з народження третьої дитини сім'я повинна бути виділена в особливу категорію осіб стратегічного держ значення і кожному члену сім'ї призначено Оптимал житло і персонал допомога в розмірі ср з / п.
Одним з важливих факторів, що визначають низьку Р, яв-ся відсутність у молоді і молодих сімей гідних житлових умов та перспективи їх покращення в міру народження дітей. Подолання демогр катастрофи вимагає кардинал зміни даних схем на користь обязат та гарантованого держ забезпечення кожній молодій сім'ї повноцінними д / виховання дітей житловими ум-ми. Логіка демогр розвитку вимагає гарантованого забезпечення перспективного і безпечного дитинства д / кожного без винятку ріс дитини.
Осн напрями демогр пол-ки в зарубіжних країнах.
У країнах, що розвиваються, що ще знаходяться на стадії демогр вибуху, осн мета демогр пол-ки заключ в зниженні к-тів Р і ЄП нас-я. Р зменшується в рез-ті популяризації та поширення контрацептивів, санітарної освіти, консульт-я з питань план-я сім'ї, пропаганди переваг малодетной сім'ї, а також стимул-я малодетности при пом різного роду ек і администр заходів. Некіт країни як 1 з таких заходів не тільки допускають, але і всіляко вітають Добровілля стерилізацію М і Ж. Найбільш яскравий приклад країни Азії. Країни з найбільшою ЧН - Китай, Індія.
В якості 1 з дієвих заходів демогр пол-ки багато що розвиваються країни здійснюють законодат підвищення віку вступу в шлюб. Наприклад, у Китаї він був підвищений до 22 років д / М і 20 років д / Ж, в Індії - відповідно до 21 га і 18 років. У дійсності ж спостерігається ще більше «старіння» шлюбу, яке пояснюється тим, що значна частина молодих людей прагне перш здобути освіту, а потім пройти проф підготовку, часто поєднуючи її з працю діяль-ма. Ще 15-20 років тому ср вік наречених у країнах, що розвиваються становив 16-18 років, а до початку XXI ст. навіть в Африці він став переважати 20 років, в Азії ж і особливо в Лат Амер «постарів» ще>.
У більшості ек розвинених країн, що вступили в смугу демогр кризи, здійснюють демогр пол-ку, котра має на меті підвищення к-тів Р і ЄП (країни Європи).
14. Демографічна політика в Росії, її законодавча основа

Концепція демографічної політики Російської Федерації на період до 2025 року

Демографічна політика РФ спрямована на збільшення тривалості життя населення, скорочення рівня смертності, зростання народжуваності, регулювання внутрішньої та зовнішньої міграції, збереження і зміцнення здоров'я населення і поліпшення на цій основі демографічної ситуації в країні.
Цілями демографічної політики РФ на період до 2025 року є стабілізація чисельності населення до 2015 року на рівні 142 - 143 млн. чоловік і створення умов для її зростання до 2025 року до 145 млн. чоловік, а також підвищення якості життя і збільшення очікуваної тривалості життя до 2015 року до 70 років, до 2025 року - до 75 років.
Завдання:
· Скорочення рівня смертності громадян, насамперед у працездатному віці;
· Скорочення рівня материнської та малюкової смертності, зміцнення репродуктивного здоров'я населення, здоров'я дітей та підлітків;
· Збереження і зміцнення здоров'я населення, збільшення тривалості активного життя, створення умов і формування мотивації для ведення здорового способу життя, зниження рівня захворюваності соціально значущими і представляють небезпеку для оточуючих захворюваннями, поліпшення якості життя хворих, що страждають хронічними захворюваннями, та інвалідів;
· Підвищення рівня народжуваності;
· Зміцнення інституту сім'ї, відродження та збереження духовно-моральних традицій сімейних відносин;
· Регулювання внутрішньої та зовнішньої міграції, залучення мігрантів у відповідності з потребами демографічного та соціально-економічного розвитку.
Заходи:
· Формування мотивації для ведення здорового способу життя;
· Проведення профілактичних заходів з метою раннього виявлення порушень стану здоров'я;
· Рання діагностика захворювань із застосуванням передових технологій;
· Підвищення доступності та якості надання безкоштовної медичної допомоги;
· Поліпшення матеріально-технічного та кадрового забезпечення закладів охорони здоров'я;
· Застосування нових інноваційних технологій лікування і розвиток високотехнологічної медичної допомоги;
· Впровадження комплексних оздоровчих та реабілітаційних програм;
· Пропаганда цінностей сім'ї, посилення державної підтримки сімей, які мають дітей;
· Створення умов для інтеграції іммігрантів у російське суспільство.
Законодавча основа - у сфері сімейного, податкового та житлового права, охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, трудових відносин, міграційної політики.
15. Міське і сільське населення світу. Поняття «урбанізація», типи населених пунктів
* Урбанізація * - це процес підвищення ролі міст у житті суспільства. Вона
виявляється:
1) у збільшенні частки міського населення;
2) у зростанні числа й людності міст;
3) у поширенні міського способу життя.
Наприкінці XX століття в Росії, як і в більшості розвинених країн світу, припинився процес урбанізації - співвідношення міських і сільських жителів збереглося на рівні перепису 1989 р.
Типи сільських поселень:
· Районний центр (де розташовані організації, що керують життям району),
· Село (як правило, велике, з церквою, школою, магазинами),
· Село (трохи менше, і звичайно без церкви),
· Хутір (один або декілька будинків далеко від сіл і сіл).
Міста відрізняються один від одного за багатьма показниками, основний з яких - це чисельність населення: * малі * (до 20 тисяч жителів); ​​* середні * (до 100 тисяч); * великі * (більше 100 тисяч).
Великі міста: * великі * (більш 250тисяч), * найбільші * (від 500 тисяч до 1 мільйона) і * міста-мільйонери .*
16. Статевий і віковий склад населення світу і Росії
Статева структура - співвідношення числа М і Ж. Статева структура складається під впливом 3х основних чинників:
· Співвідношення статей серед новонароджених
· Статеві відмінності в смертності
· Статеві відмінності в інтенсивності міграцій
Фактори, що впливають на статеву структуру: війни, міграція, різниця в тривалості життя чоловіків і жінок.
Вікова структура населення залежить від особливостей відтворення населення в минулому і в сьогоденні (розвинені країни).
Співвідношення статей відіграє значну роль у відтворенні населення, оскільки впливає на брачность і сімейну структуру. Населення, в якому переважають молоді люди, характеризується високою народжуваністю і низькою смертністю, оскільки молоді люди набагато рідше хворіють і вмирають, ніж особи похилого віку. Так, зростання смертності в працездатному віці або підвищення міграційної активності можуть призвести до збільшення частки людей похилого віку у населенні.
Показник демографічного навантаження - узагальнена кількісна характеристика вікової структури населення, що показує навантаження на суспільство непродуктивним населенням.
Вік-пол стр-ра нас-я - розподіль-е ЧН за зростанням групам окремо для М і Ж. На кожн 100 народжених дівчаток в РФ народжується в середньому 105-106 хлопчиків. У зрост стр-рі нас-я розглядають найчастіше склад нас-а за однорічним, п'ятирічним / десятирічним зрост групам (інтервалах), а також за цільовими укрупненим зрост групам (контингентам). В даний час в РФ це контингенти:
* 0-15 років вкл-но - населення молодше працездатного віку;
* М 16-59 років вкл-но, Ж 16-54 років вкл-але - на-е в трудосп віці;
* М 60 років і>, Ж 55 років і старше - на-е пенс (старше трудосп) зрост
У зрост стр-рі нас-я постійно спостерігаються зміни: при зниженні Р і зростанні середньої продолж-ти життя відбувається збільшення частки нас-я старших віків, яке називається демогр старінням. У РФ в останнє десятиліття головною причиною старіння нас-я яв-ся зниження Р. За міжнар критеріям нас-е вважається старим, якщо частка жителів у віці 65 років і старше у всьому нас-ии перевищує 7%. У РФ у цьому віці перебуває 13% нас-я. У соотв зі шкалою демогр старіння ООН, якщо частка нас-я у віці 65 років і старше становить:
* 7% - старе нас-е;
* 4-7% нас-е знаходиться на порозі старості;
* <4% - молоде нас-е.
Типи старіння нас-я:
а) старіння знизу - рез-т сниж-я Р (РФ)
б) старіння зверху - рез-т збільшення ср продолж-ти життя, знижуючи-я СМ в старшому віці в усл-ях низк Р.
Для аналізу статево-віковою структури застосовують статево піраміди - двостороння смугова діаграма, побудована у звичайній системі координат (х-чисельність населення, у-шкала вікових груп, ч ісленность М по лівій стороні діаграми, Ж - по правій). Кожна статевовікова група відображається у вигляді горизонтальної смуги, площа якої відповідає чисельності цієї групи.
Три типи зрост стр-р нас-я:
* Молоде нас-е - широку основу піраміди, різко звужується догори - прогресив тип зрост стр-ри (пряма діаграма - намалювати трикутник 10% -50% -40%);
* Пристаріле нас-е - піраміда звужується від підстави поступово і тільки вгорі - різко, фактично вона має форму трапеції / навіть прямокутника - стаціонарний тип зрост стр-ри нас-я («дзвін», 23% -50% -27%);
* Дуже старе спадної нас-е - піраміда розширюється від підстави вгору і тільки вгорі (в самих старших зрост групах) різко звужується - регресивний тип зрост стр-ри нас-я («урна», 30% -50% -20%).
17. Трудові ресурси, їх роль у розвитку господарства
Населення поділяється на працездатне і непрацездатна.
Нижня (мінімальна) межа працездатного віку визначається з урахуванням фізіології людини і тривалості обов'язкового навчання в загальноосвітній школі. У Росії 16 років, в деяких країнах - 15 років. Верхня межа працездатного віку встановлюється відповідно до закону про пенсійне забезпечення.
У Росії юридична тривалість робочого періоду становить для чоловіків 44 роки (16-60), для жінок 39 років (16-55). Однак юридична тривалість, як правило, більше реальної. Основні причини:
· Не всі починають трудову діяльність з 16 років;
· Частину часу в трудовому періоді людина витрачає на пошук роботи;
· З цього періоду виключаються час, проведений жінками у відпустці по догляду за дитиною;
· На тривалість робочого періоду впливають захворюваність і смертність.
Чисельність трудових ресурсів складається з трьох складових: чисельності осіб працездатного віку, чисельності працівників у віці молодше працездатного віку та чисельності працівників старше працездатного віку.
18. Етнічний склад населення світу. Етнополітичні конфлікти, їх причини та шляхи вирішення
Етнос (народ) - це сформована стійка група людей, що характеризується спільністю мови, території, особливостями побуту, культури і етнічною самосвідомістю.
Всього в світі налічується 3-4 тисячі етносів. Частина з них перетворилися в нації, інші представляють собою народності, племена.
Класифікація етносів проводиться за різними ознаками, головні з яких чисельність і мова. За чисельністю народи світу різні. Переважна більшість народів нечисленне. Лише 310 народів мають чисельність понад 1 млн чол., Але на них доводиться близько 96% населення Землі. До найбільших за чисельністю народам світу належать:
· Китайці (1120 млн чол.);
· Хиндустанци (219 млн чол.);
· Американці США (187 млн ​​чол.);
· Бенгальці (176 млн чол.);
· Російські (146 млн чол.);
· Бразильці (137 млн ​​чол.);
· Японці (123 млн чол.).
Понад 30 млн осіб налічують наступні народи: біхарці, пенджабци, мексиканці, німці, корейці, італійці, в'є, французи, англійці, українці, турки, поляки та ін
Близько половини країн - однонаціональних (державні кордони збігаються з етнічними та основна національність 90%) - Данія, Швеція, Німеччина, Польща, Італія, Японія, Саудівська Аравія, Єгипет, більшість країн Латинської Америки.
Багатонаціональні - це країни, в межах державних кордонів яких проживають кілька етносів. Їх можна розділити на чотири групи:
· З різким переважанням однієї нації за наявності більш-менш значних національних меншин (Великобританія, Франція, Іспанія, Китай, Монголія, Туреччина, Алжир, Марокко, США, Австралійський Союз);
· Двунаціональние (Канада, Бельгія);
· Зі складним, але етнічно однорідним національним складом (Іран, Афганістан, Пакистан, Лаос);
· Зі складним і різноманітним в етнічному відношенні національним складом (Росія, Індія, Швейцарія, Індонезія).
Проблема міжнаціональних відносин в даний час стоїть досить гостро. Це пов'язано:
· З фактичним економічним і соціальним нерівністю народів у деяких розвинених країнах, утиском культурної самобутності національних меншин (баски в Іспанії, корсиканці у Франції, шотландці у Великій Британії, франко-канадці в Канаді);
· З процесом об'єднання споріднених племен у народності, а народностей в нації в багатьох країнах, що розвиваються (Індія, Індонезія, Нігерія, Заїр, Судан);
· З наслідками європейської колонізації, при яких зберігається пригнічення корінного населення (індіанці, ескімоси, аборигени Австралії);
· З расовою дискримінацією (ПАР, США);
· З утворенням нових держав на теренах колишнього СРСР і соціалістичних країн Східної Європи.
Одна з головних "гарячих точок" - Близький Схід, де не вщухає арабо-ізраїльський конфлікт.
Національні суперечності часто мають релігійну основу (між католиками і протестантами в Північній Ірландії та ін).
19. Релігії світу
Християнство - одна з трьох світових релігій, виникла в Палестині в I ст. н. е.. На початку IV ст. X. стає державною релігією Римської імперії, а до XIV поширюється майже по всій Європі. В основі X. Лежить віра в те, що дві тисячі років тому Бог послав у світ свого сина, Боголюдини Ісуса Христа, який жив, проповідував, страждав і помер на хресті, як людина. Головна книга християн - Біблія. X. вірять в єдиного Бога, що існує в трьох особах: Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого. Дуже важливим для християн є уявлення про первородний гріх. Ще одна характерна особливість X. - Воно може існувати тільки у формі Церкви (це чи спільнота віруючих, або храм, або форма християнської віри). Священний символ X. - Хрест. Усі християни вірять в прийдешній кінець світу і в друге пришестя Христа.
Іслам - одна з трьох світових релігій, виникла в VII ст. в Аравії. Її засновником є ​​Мухаммед, в 610 виступив у Мецці як пророк. Священна книга ісламу - Коран, складений після смерті Мухаммеда з його висловлювань.
П'ять основних «стовпів Ісламу»:
· 1) віра в те, що немає іншого Бога, крім Аллаха, а Мухаммед - пророк Його;
· 2) п'ятикратне щоденна молитва;
· 3) милостиня на користь бідних;
· 4) пост в місяць рамадан;
· 5) паломництво до Мекки, що здійснюється хоча б раз у житті (хадж). Вся правова система І. закладена в особливому зводі правил - шаріаті. Мусульмани визнають безсмертя душі і загробне життя. Обов'язковою умовою для кожного віруючого є обряд обрізання. У І. існує заборона на зображення живих істот. У X ст. була створена система теоретичного богослов'я - калам.
Буддизм - найстаріша з трьох світових релігій, що виникла на північному сході Індії в VI-V ст. до н. е.. Її засновником вважається принц Сіддхартха Гаутама, згодом отримав ім'я Будди (букв, «пробуджений» або «просвітлений»). На початку нашої ери Б. розділився на дві гілки: хинаяну і махаяну. У Б. відсутнє протиставлення суб'єкта та об'єкта, духу і матерії. В основі релігії лежить вчення про «чотири благородні істини»: існує страждання, його причина, стан звільнення і шлях до нього. За Б., життя - це вираз «потоків» нематеріальних частинок - дхарм, поєднання яких визначають буття всього існуючого. Переродження відбувається відповідно до закону карми - відплати залежно від поведінки в попередньому житті. Моральний ідеал Б. - не завдавати нікому шкоди. Метою будь-якого буддиста є досягнення нірвани - стану спокою, блаженства, злиття з Буддою.
20. Етнічний та релігійний склад населення Росії
У Російській Федерації проживають представники понад 160 національностей. Чисельність понад 1 млн. чоловік:
§ Росіяни - 115,87 млн. чоловік (79% жителів країни).
§ Татари - 5,56 млн. чоловік, (3,8% жителів країни)
§ Українці - 2,94 млн. чоловік (3% населення)
§ Башкири - 1, 67млн.
§ Чуваші - 1,64 млн.
§ Чеченці - 1,36 млн. (в порівнянні з 1989 роком збільшилася в 1,5 рази)
У 2002 р. налічувалося 23 найбільш численні національності, чисельність населення яких перевищувала 400 тис. чол. У зв'язку із зростанням чисельності населення в цю групу увійшли азербайджанці, кабардинці та ін, вибули з-за зменшення чисельності населення євреї (за рахунок еміграції та природного убутку) і німці.
Російське населення як і раніше є найбільш численним. У порівнянні з 1989 р. його частка у всьому населенні країни зменшилася на 1,7%. Це відбулося, головним чином, за рахунок природного спаду, що склала майже 8 млн. чоловік, яку не зміг компенсувати трохи більше тримільйонний міграційний приріст росіян.
За міжпереписний період зміни в національному складі обумовлені дією трьох факторів:
1. відмінності в природному русі населення
2. процеси в зовнішній міграції, сформовані під впливом розпаду СРСР
3. процеси зміни етнічної самосвідомості під впливом змішаних шлюбів та інших явищ
Конфесійний склад:
1. Загальна чисельність православних 70 - 80 млн. чол. Крім російських православ'я сповідують також велика частина комі-перм'яків, удмуртів, бесермян, марійців, мордви, чувашів і ін
2. У Росії представлені обидві основні гілки ісламу - сунізм і шиїзм (більшість - суніти).
3. У ряді районів Росії є також значне число послідовників буддизму (близько 900 тис. чол.).
4. Загальна чисельність старообрядців св. 2 млн. чол. Переважають росіяни, але є також українці, білоруси, карели, фіни, комі, удмурти, чуваші та ін
5. Католиками латинського обряду є більшість живуть в країні поляків і литовців, частина німців і ін
6. У Росії є і послідовники іудаїзму - переважна більшість віруючих євреїв.
21. Якість населення як найважливіша складова розвитку економіки і якості життя
Якість населення - це інтегральне властивість безлічі людей, об'єднаних у спільноти, що визначає рівень соціальної ефективності їх життєдіяльності.
Категорія «якість населення» - це ресурс і гарант стабільного розвитку, основа національної, економічної безпеки держави. Якість населення невіддільне від життєдіяльності людей, середовища їх проживання, носить конкретно-історичний характер і визначається відповідним способом виробництва. Практично всі характеристики життєдіяльності взаємопов'язані між собою прямими та зворотними зв'язками і тому їх сукупність - це складна цілеспрямована система, яка органічно пов'язує якість населення і якість життя. У результаті якість населення через сферу потреб обумовлює змістовну основу показників якості життя.
Якість населення - це спроможність населення реагувати на сформовані природні, технічні, економічні, соціокультурні умови і пристосовувати їх до своїх потреб, що змінюються. Властивості населення приймають форму спостережуваних і кількісно вимірюваних характеристик (народжуваність і смертність, брачность і розлучуваності, освітній та кваліфікаційний рівень та ін.) Удосконалення якісних характеристик, насамперед здоров'я і освіти, дозволяє підвищити економічність відтворення населення, тобто зберегти чисельність населення і навіть темп її зростання при скороченні абсолютних чисел смертей і народжень. Якість населення визначити досить складно. Досить вдало схоплює категорію «якість населення» соціально-психологічний підхід. У цьому сенсі використовується категорія діяльних здібностей і потреб населення. Якість населення - сукупність діяльних здібностей, якими таке володіє силу досвіду історичного розвитку території. Якість населення виражається в сукупності соціально-демографічних показників, але не зводиться до них.
22. Особливості розселення в Росії
Заселене всього 45% (європейська частина - 87%, азіатська-30). Центральний район - 100%, Далекий Схід-1 / 5 загальної площі.
У РФ 145 млн.чол проживає на площі 17,1 млн. кв.км. Середня щільність близько 9 осіб на 1 кв.км. Усередині країни відмінності дуже великі. Густонаселені регіони - Центральна Росія> 100 чоловік на кв. км, в Московській області> 300 чоловік, і північні тайгові райони, де населення практично немає. Особливість розміщення населення Росії - наявність двох різних типів заселення. На Крайній Півночі, що займає 2 / 3 її території, проживає лише 1 / 15 населення (близько 10 млн.чол). Це зона вогнищевого заселення: поблизу великих ресурсних баз, портів, уздовж транспортних шляхів і по долинах річок. А більшу частину Європейської Росії, південь Сибіру і Далекого Сходу займає зона суцільного заселення. Тут всі міста з числом жителів> 500 тисяч і найбільші міські агломерації.

23. Оцінка процесів урбанізації в Росії
Залежно від типів поселень все населення країни ділиться на міське та сільське. До міського населенню відносять жителів міських поселень: міст і селищ міського типу. У Росії налічується 153 000 сільських населених пунктів, а міст - всього трохи більше тисячі. Однак співвідношення чисельності городян і селян протилежне: 27 відсотків населення країни живе в сільській місцевості, а 73 - в містах.
У Росії селище> 12 тис чол, може мати статус міста. Але бувають і міста поменше, і села побільше. У Краснодарському краї багато станиць з 20-30тисячним населенням. Найбільше сільське поселення в Росії - село Шпаковський поблизу Ставрополя: у ньому живе 50 тис чол. Однак важливо не скільки людей, а те, чим вони зайняті. Головне для селян - тісний зв'язок із землею (із землеробством і тваринництвом). І все ж поняття «село» і «с / х» різняться. У Росії багато сіл, де люди працюють поза с / х.
Чисельність сільського населення країни неухильно скорочувалася протягом 20 століття. Це закономірний процес, який називається урбанізацією, відбувається у всіх країнах на певних стадіях розвитку. Але в Росії була своя специфіка. Світові війни, колективізація, боротьба з особистими підсобними господарствами, поділ сіл на "перспективні" і «неперспективні» - все це призводило до того, що чисельність сільського населення скорочувалася, а міського росла. Багато сіл, особливо в центрі Росії, виявилися занедбані. Зараз сільське населення в цих районах зростає за рахунок переселенців і біженців з колишніх республік СРСР. Це в основному городяни, і тому далеко не всі вони будуть працювати в сільському господарстві: для багатьох це просто щабель на шляху до міста, вони селяться ближче до нього.
Майже п'ята частина населення проживає в 13 містах-мільйонниках - Москві, Санкт-Петербурзі, Новосибірську, Нижньому Новгороді, Єкатеринбурзі, Самарі, Омську, Казані, Челябінську, Ростові-на-Дону, Уфі, Волгограді, Пермі.
24. Регіональні аспекти демографічної політики в Росії
У суб'єктах РФ розробляються регіональні демографічні програми, спрямовані на поліпшення демографічної ситуації, що враховують специфіку кожного регіону (частку сільського населення, що склалася модель сім'ї, звичаї і традиції) та узгоджені з реалізованими заходами пріоритетних національних проектів у сфері освіти, охорони здоров'я, житлової політики та сільського господарства . Першочергова увага приділяється найбільш гострих проблем народонаселення, характерним для конкретного регіону. Програми забезпечуються необхідним фінансуванням, методичним і інформаційним супроводом.
25. Демографічний прогнозування і планування
Прогноз - це наукове передбачення майбутнього розвитку суспільних процесів з урахуванням сучасних і минулих тенденцій динаміки окремих їх складових. До завдань прогнозування входить демонстрація розвитку процесу чи явища в майбутньому, а також роз'яснення того, за яких умов можливі ті чи інші варіанти розвитку. Прогноз повинен
містити відомості про найкращі способи і засоби, необхідних для досягнення намічених цілей і передбачати можливі наслідки розвитку того чи іншого процесу або явища.
Демографічні прогнози дозволяють на основі знання перспектив розвитку цілеспрямовано впливати на розвиток соціально-економічних явищ, коригувати їх у необхідну для країни бік.
2 основних напрямки демографічного прогнозування - глобальне і регіональне.
Глобальне - світ розглядається як єдине і неподільне ціле, що розвивається під впливом багатьох факторів. Результати дозволяють сформулювати і інтерпретувати цілий ряд проблем, що хвилюють людство.
Регіональне прогнозування тісно пов'язане з плануванням. Відомості демографічних прогнозів використовуються для планування в галузі освіти, охорони здоров'я, житлової політики, спорту, торговельного та побутового обслуговування, виробництва і постачання населення предметами споживання.
Демографічні прогнози можуть бути аналітичними (пошуковими), нормативними і прогнозами - застереженнями.
Аналітичний прогноз - визначення очікуваного стану об'єкта прогнозування в залежності від ступеня впливу різних факторів, а також окремих передумов його розвитку (наприклад, демографічний прогноз, для якого в якості гіпотези розроблена передумова створення в найближчій перспективі препаратів і методів, що дозволяють ліквідувати смертність від злоякісних новоутворень) .
Нормативне прогнозування - очікуване стан об'єкта, бажане з точки зору планування. У цьому сенсі нормативний прогноз тісно пов'язаний з плануванням і може служити його основою.
Прогноз-застереження за своєю суттю можна віднести до аналітичними прогнозами, проте він відрізняється від інших аналітичних прогнозів тим, що в ньому містяться передумови несприятливого розвитку процесу на перспективу (наприклад, визначення на майбутнє чисельності та структури населення за умови збереження сучасної несприятливої ​​тенденції зниження народжуваності в Росії).

26. Причини депопуляції населення в Росії. Основні показники, шляхи виходу з демографічної кризи
З 1992 року в Росії почалася депопуляція - це рух населення в негативному напрямку зменшення чисельності, тобто зменшення кількості населення через зниження рівня народжуваності нижче рівня смертності. Депопуляція вимірюється за допомогою співвідношення загальних коефіцієнтів народжуваності і смертності і виражається величиною природного негативного приросту. У разі припливу населення ззовні - позитивного сальдо міграції - спад населення може перекриватися мігрантами.
Депопуляція характеризується перш за все таким скороченням народжуваності, яке не компенсує наявний рівень смертності. Смертність може не рости, а навіть зменшуватися, але якщо падіння народжуваності випереджає за темпами зниження смертності, тоді все одно наступає депопуляція.
Причини:
соціальне розшарування суспільства (розорення населення в роки економічних "реформ")
падіння моралі і моральності, ерозії інституту сім'ї та руйнуванні традиційних міжособистісних відносин, норма однодетной моделі сім'ї,
неефективність існуючої системи соціального захисту населення, крайня нестійкість реалізованої в Росії економічної моделі.
війни, масові епідемії, стихійні лиха, безпліддя
Аборти - одна з головних причин низької народжуваності і негативного природного приросту населення. Утримання від сім'ї та дітонародження, навіть неповне - на рівні малодетности - можна прирівняти до суїциду всього суспільства, розтягнутого в часі. Щоб населення не зменшувалась і зберігало досягнуту чисельність, треба 2,15 дітей у середньому на одну жінку за все життя. Масштаби депопуляції, яка почалася в Росії з 1992 р., поки ще маскуються позитивним сальдо міграції, тим не менше населення скоротилося до 145 млн. У 2000 р. природний приріст відзначений лише в 15 суб'єктах РФ. До 2050 р. може скоротитися ЧН до 105 млн. чоловік (при позитивному міграційному сальдо), і до 70-80 млн. - без міграційного припливу.