І.А. Суханова
Для структури роману Б. Пастернака «Доктор Живаго» характерна система лейтмотивів, що проходять через увесь твір. Найвідомішими лейтмотивами роману є протиставлені один одному образи заметілі і свічки, неодноразово повторюються в прозових глав і виникають знову в «Віршах Юрія Живаго». Ми розглядали лейтмотив весни, з нашої точки зору не менш значимий для образної системи твору [1].
У романі, однак, є й менш помітні лейтмотиви, які виявляються при лексікосемантіческом аналізі тексту.
У цій роботі ми зупинимося на лейтмотиве яру. На наш погляд, багаторазова повторюваність цього образу на сторінках роману дозволяє і його віднести до лейтмотивом.
За визначенням словників, яр - «крутобокими вибоїна, від весняних вод» [2. II, с.642]; «[б] Ольша, глибока, подовжена вибоїна» [3. II. С.744]; «[р] лубок, довга западина на поверхні землі, вибоїна від дії талих вод, злив» [4. VIII. С.598]; синоніми до слова яр - балка, лог, улоговина, лощина [5. С.304].
Образ яру виникає вже в першій частині роману, в розділах 5 і 6. Маленький Юра з дядьком приїжджають в маєток Кологривова до «педагогу та популяризаторові корисних знань» Воскобойникову. Він живе у флігелі в «запущеної частини парку зі старої напівкруглої алеєю в'їзду». Алея заросла травою, тому що «[п] про неї тепер не було руху, і тільки возили землю та будівельне сміття в яр, який був місцем сухих звалищ» (I, 5) [6]. Юра на самоті бродить по парку і спускається в яр, в якому не тільки «сухі звалища», а й цілком свіжа рослинність: «Він спустився з рідкісного і чистого лісу, який покривав верх яру, у вільшняк, що вистилає його дно. / / Тут була сира темрява, бурелом і падло, було мало квітів, і членисті стебла хвоща були схожі на жезли, а палиця з єгипетським орнаментом, як у його ілюстрованому священному писанні »(I, 6).
Юре сумно, він плаче, потім молиться про померлу матір і, не витримавши емоційного напруження, втрачає свідомість. Після короткочасного непритомності він відчуває почуття легкості, яке не хоче втратити, коли піднімається з яру.
Тут образ яру тільки намічено.
Розвивається він у «варикінскіх» епізодах в частині IX і особливо XIV, потім значно трансформується у вірші «Казка» з Зошити Живаго; тобто яр в маєтку Кологривова постає прообразом, «передвістям» яру Шутьма в Варикіне, що грає значну роль в образній системі роману . В кінці частини VIII і в частині IX, де описуються приїзд і перше перебування доктора в Варикіне, яр постає частиною пейзажу, поки ніщо не провіщає його символічної ролі, однак автор постійно нагадує про його існування: «А ззаду з-за рогу будинку падало світло лампи з вікна в яр »,« було широкого цільного скла вікно на всю стіну, що піднімалося над яром.
З вікна відкривався вид на далеке заовражье »(VIII, 10);" Незабаром все зазеленіло, особливо в Шутьма, як називається яр під Мікуліцинскім будинком, черемха, вільха, ліщина »(IX, 8).
Максимальний розвиток образ яру отримує в частині XIV, де мова йде про другий перебування доктора в Варикіне.
Тут яр недвозначно стає уособленням ворожої сили: за яром виють вовки, і доктор вважає, що в яру їх лежання; йому представляється, що там заліг дракон - «вража сила», що загрожує небезпекою йому і Ларі: «Ідея цієї ворожості, розвиваючись, досягла до вечора такої сили, точно в Шутьма відкрилися сліди допотопного страховиська і в яру заліг жахливих розмірів казковий, спраглий Докторовою крові і шматує Лари дракон »(XIV, 9). У вірші «Казка», яке Юрій Живаго пише в Варикіне, аналогом яру стає печера, саме в ній сидить дракон, але яр як такої теж згадується: «І тоді яром, / Здригнувшись, навпростець / Торкнув кінний кроком / На закличний крик».
Дещо раніше у вірші вжито синонім слова яр - улоговина: «І забрів у видолинок.» У вірші «Казка» відображаються враження, а точніше - розвиваються теми, пов'язані не тільки з яром Шутьма в Варикіне, але і з «першим» яром - у дуплянки, маєтку Кологривова. Згадаймо: в яру Юра плаче і втрачає свідомість, а після непритомності йому стає добре: «Він повалився на коліна і залився сльозами. і раптом не витримав, упав додолу і втратив свідомість. . Але йому було так добре після непритомності, що він не хотів розлучатися з цим почуттям легкості і боявся втратити його »(I, 6). Порівняємо: «У непритомності кінний / То в надлишку щастя / Сльози в три струмки, / То душа у владі / Сну і забуття» («Казка»).
Мотиви перемішуються, послідовність дій і подій змінюється, однак залишається сама сукупність мотивів: яр, сльози, непритомність. Згадаймо також, що в яру Юра молиться.
Порівняємо: «Подивився з мольбою / Вершник у височінь небес» («Казка»).
Як паралель непритомності у вірші фігурує сон. Сон у зв'язку з яром, логом і драконом має місце в XIV частини: «він раптом прокинувся після тяжкої прівідевшейся йому нісенітниці про дракона балці під будинком. Він відкрив очі. Раптом дно яру освітилося вогнем і оголосив тріском і гулом зробленого кимось пострілу. доктор знову заснув, а вранці вирішив, що все це йому наснилося »(XIV, 14).
Зауважимо, що самого поєдинку кінного з драконом у вірші немає - є тільки попередні та наступні події і стани. У прозовому тексті в перших розділах Юра ні з ким не бореться і навіть не грає в всякий поєдинок; в Варикіне доктор відчуває ворожість яру, але боротьби також немає - він не стріляє в вовків (пізніше це буде робити антипод-аналог доктора Антіпов-Стрельников) і не бореться за Лару, коли ворожа сила реалізується в приїхав за Ларою Комарівському.
Згадки про яру не обмежуються вказаними епізодами і віршем «Казка». Яр нагадує про себе і в інших розділах і віршах, то як необхідна деталь пейзажу, то як щось передбачуване, але не існуюче, а іноді і як символ, що читається тільки в контексті всього твору. «Пологий галявина широким бугром йшла вдалину, підводячись з яру» (V, 16); «Ліси глибокими ярами вибігали до річки і урвищами і крутими спусками перетинали дорогу» (XV, 2); «Здавалося, внизу під кручею передбачалося щось інше , ніж нагорі, річка чи яр. Проте під нею було повторення того ж самого, що було нагорі »(XII, I);« І вирує, одурівши, яр »(« Март »),« Де верба вдови свій повойник / хилила, звісивши в яр »(« Весняна бездоріжжя »),« Тут дорога спускається в балку, / Тут і висохлих старих корчів, / І лоскутніци осені шкода, / Все змітає в цей яр »(« Бабине літо »). Порівняємо.: «Він почав ходити по брівці обвалився окопу / / Земля в рові була густо засипана і забита сухим, дрібним, як би стриженим, в трубку зсілим листом опалого верби» (XI, 6). Крім прямого найменування яру, в тексті є його синоніми; так, в цитованих вже фрагментах зустрічаються улоговина («Казка»), балка («Бабине літо»). У частині VIII візник Вакх показує приїжджим яр Шутьма: «Далеко попереду, в кінці, рівнина впиралася в поперечну, грядою поднимавшуюся височина. Вона стіною, під якою можна було припустити яр або річку, стояла впоперек дороги / / Бачиш вишку на Шиханов? - Запитав Вакх. - Микулич твій і Мікулішна. А під ними розпадок, лог, ім'я йому Шутьма »(VIII, 8). Слово розпадок стає синонімом яру, логу в контексті, за визначенням словників, розпадок - «[у] зкая долина» [3. III. Ст. 1231].
Висловимо припущення, що своєрідною модифікацією теми яру, черговим нагадуванням про нього служить урбанонім Сивцев Вражек, де відбувається частина московських подій роману: «Будинок братів Громека стояв на розі Сивцева Вражка та іншого провулка» (II, 20). Назва «іншого провулка», як бачимо, неважливо, слово ж вражек - синонім до ярок [2. II. С. 642].
Синонімами справа не обмежується. За нашими спостереженнями [7], слово яр і його синоніми в романі «Доктор Живаго» є частиною текстового семантичного поля (ТСП) ворожості і входить до його складу мікрополя землі, печери. Образ печери амбівалентний: у романі зустрічаються значення, пов'язані з євангельськими образами печери - місця Різдва, поховання і Воскресіння. Таким чином, спорідненість з печерою пояснює зв'язок яру із запамороченням, забуттям, сном - тобто тимчасовим припиненням існування. Яр само як такої і його синоніми пов'язані з «ідеєю ворожості», яка на початку роману намічається поволі (звалище - символ кінця) і досягає максимального розвитку в образі дракона.
Зв'язок яру з ворожістю може відбуватися і з чисто формальних причин: по фонетичному подібністю слова з абсолютно неспоріднених ворог. Словник В.І. Даля вказує слово, омонимичное даним, як синонім слова яр: «Яр, ярок, ворог, вражек» [2. II. С. 642]. Етимологічні словники пояснюють походження слова яр від давньоруського враг (вьраг') [8. I. С. 360; III, С. 115], утвореного від дієслова вьреті - «бити ключем, вирувати». Початкове значення - «потік, паводок», потім «вибоїна від талих вод або злив» [9. С. 303]. Сучасне ж слово ворог (противник, недруг) - старослов'янізми; його початковий, старослов'янське значення - «диявол, чорт, ворог роду людського» зберігалося в давньоруській мові [10. С. 190].
Тому яр може бушувати навесні, як у вірші «Март», подібно хуртовини, хурделиці, тобто ще і в цьому відношенні виявитися аналогом сили, протиставила весни і Воскресіння [1].
Звернемо увагу ще на одну особливість образу яру в романі. У Шутьма постійно лунають постріли, і починаються вони відразу після того, як Вакх «представляє» Шутьма приїжджим: «Два рушничних постріли, один за одним, прокотилися в тій стороні, народжуючи роздрібнюється, які множаться відгомони. / / Що це? Ніяк партизани, діду? Не в нас чи що? / / Христос з вами. Каки партіжане. Степанич в Шутьма вовків пужая »(VIII, 8). Незабаром дійсно читач бачить Мікуліцина: «Їй [Олені Прокловне] назустріч йшов з рушницею додому її чоловік, що піднявся з яру і який передбачав негайно ж зайнятися прочищенням задимлених стовбурів, зважаючи помічених при розрядці недоліків» (VIII, 9).
Постріли Антипова доктор чує крізь сон, в якому йому сниться яр. І коли вже після зустрічі з Антиповим, знову уві сні, доктор чує постріл, він думає: «Це, напевно, Антіпов, чоловік Лари, Павло Павлович, на прізвище Стрельников, знову, як каже Вакх, в Шутьма вовків пужая» (XIV, 18).
У вірші «Весняна бездоріжжя» образ рушничних пострілів виникає в якості метафори - мова йде про спів солов'я, і знову у зв'язку з яром: «Де верба вдови свій повойник / хилила, звісивши в яр, / Як древній соловейразбойнік, / свистав він на семи дубах.
/ / Який біді, який зазнобе / Призначався цей запал? / У кого рушничного великої дробом / Він по гущавині запустив? »У мікрополе печери крім слова яр і його синонімів входять, за нашими спостереженнями, слова: могила, яма, підземелля, підвал, землянка, печера. Образи печери, підвалу (льохи), підземелля ми розглядали в роботах [7, 11].
Тут же зупинимося на образі землянки. І.П. Смирнов пов'язує епізоди в землянці Ліверія з платонівським міфом про печеру [12.С. 113-115], що, на наш погляд, підтверджує наші припущення про негативні коннотациях, придбаних словом землянка. Землянка у романі завжди пов'язана з війною і руйнуванням, громадської нестабільністю. У землянки йдуть вибиті з Зибушіна дезертири після падіння «Зибушінской республіки»: «Там за шляхами на кілька верст кругом тяглися лісові вирубки руйнувалися землянки працювали тут колись сезонних лісорубів. Тут і засіли дезертири »(V, 4).
Надіслані до них козаки «справили враження на солдатів, хоча у них самих були гвинтівки в землянках» (V, 10). У землянках знаходиться зброя - в яру час від часу стріляють: паралель очевидна.
Зауважимо, що в одному з епізодів у землянці Ліверія доктор сприймає просторікування «партизанського начальника» наступним чином: «Завів шарманку, диявол!» (XI, 5) - згадаймо первісне значення старослов'янської враг, омонімічной давньоруському враг - яр. У тексті неодноразово підкреслюється розташування цього приміщення нижче поверхні землі: «Піднявшись із землянки назовні, доктор смів рукавицею сніг з товстої колоди Доктор піднявся з колоди в намірі спуститися назад у землянку.
Раптово думки його прийняли новий напрямок. Він передумав повертатися вниз до Ліверія »(XII, 9).
У епілозі друзі Живаго під час Вітчизняної війни виявляються в місті Карачеве, «зруйнованому повністю»: «На перш забудованої стороні безпритульні мешканці колупатися в купах недогоревшей золи Інші нашвидку рили собі землянки і різали землю пластами для обкладання верхньої частини житла дерном» (XVI, 3). Цей опис лих населення в епілозі нагадує схожу картину в частині IV, де мова йде ще про Першу світову війну: «Візник віз Гордона повз зруйнованих сіл. Частина їх була покинута жителями.
В інших - люди тулилися в льохах глибоко під землею »(IV, 8), тобто люди йдуть під землю в період війни і лих, щоб якось їх пережити. Мотив догляду під землю з метою спасіння проявляється в двох ситуаціях, коли під землею ховаються підлітки, причому «незіпсований хлопчик» Вася Брикін ховається в печері (слово з євангельськими асоціаціями), а «порочне підліток» Терешко Галузін у схожій ситуації ховається в загидженому приміщенні під коморою: «При розправі з деревнею і пожежі, коли Вася переховувався у підземній печері з-під вийнятого каменю» (XV, 3); «Під коморою була темрява хоч око виколи, задуха і воніща.
Забралися останніми завалили зсередини отвір, через яке вони пролізли, землею і камінням, щоб діра їх не видавала »(X, 7). Простір під коморою вище поверхні землі, але заховані відгороджують себе землею і камінням від зовнішнього світу.
Особливий сенс, крім звичайного мовного значення, набуває таким чином фразеологізм «як крізь землю провалитися», спожитий у дещо зміненому вигляді в прямій мові доктора у зв'язку з прийняттям рішення виїхати до Варикіно, щоб уникнути арешту: «На якийсь час нам треба провалитися крізь землю »(XIV, 3).
З землянками та підвалами пов'язані наради змовників, причому підземне розташування цих приміщень підкреслюється в тексті. Так, в частині II організатори страйку радяться в землянці: «в стороні від дороги в поле як з-під землі виросли дві постаті, яких раніше не було на поверхні вилізуть вони із землянки Ні до чого тоді і комітет, і з вогнем гра, і лізти під землю! після відходу його і Антипова із землянки на засіданні було ухвалено приступити до страйку в той же вечір »(II, 6). Підпільники у Хрестовоздвиженському (X) мають запасний вихід теж під поверхнею землі (відхід під землю з метою порятунку): «У разі небезпеки присутніх був забезпечений спуск під підлогу і вихід з-під землі на глухі задвірки Костянтинівського глухого кута за монастирські стіни» (Х, 6). Отже, небезпека, змова, війна, нестабільність, зброя, стрілянина - з усіма цими поняттями прямо чи опосередковано асоціюється все, що знаходиться нижче рівня землі. Все це, очевидно, пов'язано зі зловісним чином «чорної земної бурі», «бурі чорної червивий землі», що виникає в задумі «поеми про трьох днях», який приходить Юрію Живаго під час тифозного марення (VI, 15) - тобто в період тимчасового припинення існування. «Чорна земна буря», пов'язана, можливо, і з неодноразово виникають у романі чином землетрусу: «І земля хитнеться під ногами» («Магдалина II») - фрагмент сходить до євангельського епізоду Розп'яття Христа, як і наступний: «Коливається землі уклад: / Вони ховають Бога »(« На Страсний "). У прозових розділах: «Гордон жодного разу в житті не був свідком землетрусу. Але він правильно розсудив, що похмуре і за віддаленістю ледве помітне бурчання ворожої артилерії найбільше порівнянно з підземними поштовхами і гуламі вулканічного походження »(IV, 8);« Перед святом всі кинулися з міста. Землетрус чи яке передбачається? »(Х, 5).
У контексті таких асоціацій зловісним смислом наповнюються і використані в тексті фразеологізми: «Удома по обидва боки дороги немов вбирає і йшли в землю» (XI, 2); "Точно цей суворий, підхмарних, богатирський ліс, як-то спіткнувшись, весь як є , полетів вниз і повинен був провалитися крізь землю, крізь землю »(XII, I);« провалиться крізь землю, / Канули, як у воду »(« Весілля »).
У цьому контексті символічний сенс може набувати й рядок вірша «Пояснення»: «І, піднявшись з напівпідвалу».
Яр, землянка, підземелля, підвал опиняються в контексті твору аналогами ями, могили. (Підземелля в частині III, гл. Лютого названа університетська анатомічці, де живе «таємниця життя і смерті», підвалом у вірші «Погані дні» названа гробниця Лазаря, яма виявляється контекстуальним синонімом могили у вірші «Август»: «У лісі казенної землемершею / Стояла смерть серед цвинтаря, / Дивлячись в обличчя моє мертве, / Щоб вирити яму мені по росту ». Традиційна зв'язок смерті і землі експлікована тут абсолютно чітко).
Можливо, такі конотації слова яр сходять до старозавітного «ями погибелі» (у синодальному перекладі): «Ти, Боже, поскидаєш до ями погибелі» (Псалом 54:24). Можливо, уявлення про яр як місці проживання нечистої сили сходить до фольклору.
Можна згадати і приклади з російської класичної літератури - негативні конотації, властиві назвою повісті А.П. Чехова «У яру» чи «погану репутацію» яру в Обломовке в романі І.А. Гончарова «Обломов»: «в яру передбачалися і розбійники, і вовки, і різні інші істоти, яких або в тому краю, або зовсім на світі не було» [13. С. 110].
Мікрополе землі, печери не повністю входить в ТСП ворожості; як уже говорилося, печера, підвал, льох і навіть землянка можуть мати позитивні конотації. Образ приміщення, що знаходиться нижче рівня землі, як правило, амбівалентна. Сховатися під землю можна і для збереження життя. У контексті фольклорних джерел вірша «Казка» і додатково виявляються за їх урахуванням зв'язків вірші з прозовими главами (цього питання ми маємо намір присвятити наступну роботу) мотив догляду під землю з метою порятунку, можливо, пов'язаний з одним із варіантів легенди про Єгорій Хороброму: «все православні по лісах розбіглися, поробили там собі землянки і жили з вовками »[14. С. 254]. Сусідство землянок з вовками в процитованому уривку може підтверджувати наше припущення. «Таємниця життя» може втілюватися у конкретні речі, під землею може перебувати те, що життя підтримує, - запаси продуктів харчування: «Картоплю встигли викопати до дощів і настання холодів.
і вся вона у головному засіку льоху Туди ж у підпіллі спустили дві бочки огірків, які засолили Тоня, і стільки ж бочок наквашенной нею капусти. Свіжа розвішані по стовпах кріплення У сухий пісок зариті запаси моркви. Тут же достатню кількість зібраної редьки, буряка і ріпи »(IX, 2);« Чим же ви жили? Втім, що я дурниці питаю. Картоплею. Знаю. / / Так. Її тут скільки завгодно.
Тутешні господарі були досвідчені і запасливі. Знали, як її засипати. Вся в збереженні в підвалі. Чи не погнило і не померзли »(XIV, 16). Раніше, на початку VII частині, є епізод в закритому розподільнику, де, серед голодної Москви, виявляються фантастичні багатства - запаси борошна, макаронів, цукру і т.д. Розподільник розташований нижче рівня землі, в підвалі: «прямо із землі, без порогу, увійшли під кам'яні склепіння глибокого, поступово знижується підвалу». І далі: «Вони піднялися з підвалу на повітря» (VII, 3). У цьому контексті по-іншому сприймається і репліка Тоні в кінці попередньої частини: «Він з-під землі такі речі дістає! Рис, родзинки, цукор »про Євграфов, у якого« якийсь роман з владою »(VI, 16).
Тут з'єднуються реальний і символічний плани - «з-під землі» тобто, мабуть, теж з якого-небудь розподільника, але дістає те, що підтримує життя - звідти, де «таємниця життя і смерті»; при цьому вираз не перестає бути звичайним мовним фразеологізмом, а буквальний і символічний смисли не кидаються в очі.
Ця амбівалентність відбивається і в образі яру. У дуплянки Юра у яру не тільки втрачає свідомість, а й знову його знаходить, причому йому стає добре. У Сивцевом Вражке герой живе не тільки під час розрухи і голоду, але і в попередні щасливі роки.
Навіть яр Шутьма в Варикіне пов'язаний з весною і Воскресінням: «Ми приїхали в Варикіно ранньою весною. Незабаром всі зазеленіло, особливо в Шутьма, як називається яр під Мікуліцинскім домом »(IX, 8). Тут же мова йде про спів солов'я: «І інше, що розпадається на два склади, манливе, проникливе, благальне, схоже на прохання або благаючи:« Ду-нись! Ду-нись! Ду-нись! »(IX, 8). Далі, у тому прозовому епізоді, який пов'язаний з віршем «Весняна бездоріжжя» (а в ньому - соловейразбойнік в сусідстві з яром - див. вище) «заклацав соловей.
/ / »Прокинься! Прокинься! - Кликав і переконував він, і це звучало майже як перед Великоднем: «Душе моя, душе моя! Повстання, що спиш! »(IX, 16).
Отже, в образі яру відбиваються всі властивості, характерні для мікрополя печери. Печера, яр, землянка, підземелля, підпілля, підвал і т.д. - Все, що знаходиться нижче поверхні землі, містить «таємницю життя і смерті». На наш погляд, тут можливий зв'язок з інтермедіального джерелом. Вплив канонів іконопису на «Вірші Юрія Живаго» наголошувалося дослідниками, однак детально не аналізувався.
Ми ж звернемо увагу, у зв'язку з темою цієї роботи, на наступний факт. На давньоруських іконах може абсолютно однаково зображуватися Віфлеємська печера (сюжет «Різдво Христове»), печера дракона («Чудо Георгія про змія»), гробниця Лазаря («Воскресіння Лазаря»), Гроб Господній («Дружини-мироносиці біля Гробу Господня»), печера на острові Патмос («Іоанн і Прохор») та ін Саме з ікон може відбуватися вираз отвір скелі у вірші «Різдвяна зірка»: печери на іконах виглядають як пролом в шарі жовтуватою земної поверхні, під якою виявляється чорна темрява. Аналогічні зображення зустрічаються на іконах «Розп'яття» і «Зняття з хреста»: земля біля підніжжя хреста як би розверзається і стає видно череп Адама; «пекло землі» в іконах «Зішестя в пекло» відрізняється від таких печер тільки великим розміром і розташуванням у кілька іншій площині. Ця інтермедіального зв'язок може пояснювати модифікації образу печери в романі «Доктор Живаго».
Список літератури
1. Суханова І.А. Лейтмотив весни в романі Б. Пастернака «Доктор Живаго» у зв'язку з композицією віршованій голови / / Текст у фокусі літературознавства, лінгвістики і культурології. Ярославль, 2002. С. 107-116.
2. Даль В.І. Тлумачний словник живої великоруської мови. У 4 т. М.: Госуд. вид-во іноз. і нац. словників, 1955.
3. Тлумачний словник російської мови. У 4 т. / За ред. Д.М. Ушакова. М.: ОГИЗ, 1935-1940.
4. Словник сучасної російської літературної мови. У 17 т. М. - Л.: 1950-1965.
5. Александрова З.Є. Словник синонімів російської мови. М.: Сов. енциклопедія, 1969.
6. Текст роману цитується за виданням: Пастернак Б.Л. Доктор Живаго. М.: Сов. письменник, 1989. У дужках римська цифра позначає номер частини, арабська - номер розділу.
7. Суханова І.А. Взаємодія текстових семантичних полів у романі Б.Л. Пастернака «Доктор Живаго» / / Мова російської літератури ХХ століття, вип. 2. Ярославль (у пресі).
8. Фасмер М. Етимологічний словник російської мови. У 4 т. М.: Прогрес, 1964-1973.
9. Шанський М.М. та ін Короткий етимологічний словник російської мови. М.: Просвещение, 1971.
10. Етимологічний словник російської мови. Т. I. Вип. 3. / Под ред. Н.М. Шанського. МДУ, 1968.
11. Суханова І.А. Деякі інтертекстуальні зв'язки вірша Б. Пастернака «Погані дні»
12. Смирнов І.П. Роман таємниць «Доктор Живаго». М.: НЛО, 1996.
13. Гончаров І.А. Обломов. М.-Л.: Госуд. вид-во худож. лит., 1951.
14. Афанасьєв А. Народния російські легенди. Б.м., 1909.