Аудит і аналіз фінансового стану підприємства

Аудит і аналіз фінансового стану підприємства

Введення

В даний час, з переходом економіки до ринкових відносин, реформуванням бухгалтерського обліку підвищується самостійність підприємств, їх економічна і юридична відповідальність. Поява великої кількості змін в правилах бухгалтерського обліку вимагає значних зусиль щодо їх застосування на практиці з боку, зокрема:

1. керівників організацій - розуміння економічної природи і розрахунку (як відповідальних відповідно до федерального закону "Про бухгалтерський облік" за організацію бухгалтерського обліку на підприємствах) наслідків застосування нових правил бухгалтерського обліку;

2. головних бухгалтерів та інших практикуючих бухгалтерів - забезпечення технікою застосування, розробки відповідного документообігу, угруповання нової інформації та її використання для потреб управління організації та зовнішніх користувачів;

3. аудиторів, консультантів з бухгалтерського обліку - проведення належної роз'яснювальної роботи про переваги та доцільність застосування нових правил, проведення перевірок достовірності бухгалтерської звітності, складеної виходячи з підходів, прийнятих у світовій практиці, за максимально обгрунтованого розкриття звітної інформації про фінансове становище, рух грошових коштів і фінансових результати діяльності організації;

4. викладачів - вироблення нових методик навчання, навчальних матеріалів, посібників, наочних засобів навчання для різних рівнів та ступеня підготовленості бухгалтерських працівників, керівників, керівників, менеджерів та інших працівників організацій;

5. представників організацій, що займаються розробкою програмних продуктів в області бухгалтерського обліку - оновлення програмних продуктів з метою забезпечення можливості виконання залежно від потреб замовника застосування встановлених нових правил та отримання інформації, яка використовується підрозділами та службами організації.

Незважаючи на наявні труднощі функціонування економіки, негативні явища в діяльності більшості господарюючих суб'єктів, за наявності розроблених положень з бухгалтерського обліку, методичних вказівок і підготовлених фахівців і посадових осіб організація зможе представляти для зацікавлених користувачів достовірну і повну інформацію, що характеризує її фінансове становище, рух грошових коштів і фінансові результати діяльності. Тільки на основі достовірної інформації можливий якісний аудит та аналіз фінансового стану підприємства.

Результати такого аналізу потрібні насамперед власникам, а також кредиторам, інвесторам, постачальникам, менеджерам і податковим службам. У даній роботі проводиться фінансовий аналіз підприємства саме з точки зору власників підприємства, тобто для внутрішнього використання і оперативного управління фінансами.

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансова діяльність охоплює процеси формування, руху і забезпечення збереження майна підприємства, контролю за його використанням. Фінансове становище є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства і тому визначається сукупністю виробничо-господарських факторів.

Основними завданнями аналізу фінансового стану підприємства є:

- Оцінка динаміки складу і структури активів, їх стану і руху,

- Оцінка динаміки складу і структури джерел власного і позикового капіталу, їхнього стану і рухи,

- Аналіз абсолютних і відносних показників фінансової стійкості підприємства та оцінка зміни її рівня,

- Аналіз платоспроможності підприємства та ліквідності активів його балансу.

Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Фінансовий стан підприємства (ФСП) залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності

Стійкий фінансовий стан в свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена ​​на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2), звіт про рух капіталу (форма № 3) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу. При цьому достовірність поданої інформації, необхідної для аналізу відіграє величезну роль.

Одним із значущих в даний час, а також перспективних і ефективних видів контролю фінансово-господарської діяльності є незалежний аудит. Головна мета аудиторської перевірки діяльності економічних суб'єктів підприємництва полягає в підтвердженні достовірності показників їх бухгалтерських (фінансових) звітів.

В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші господарюючі суб'єкти вступають в договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Конфіденційність цих відносин повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію. Достовірність інформації підтверджується незалежним аудитом.

Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори позбавлені можливості самостійно переконатися в тому, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відображені у звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, ні відповідного досвіду, і мають потребу в послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняття рішень в області економіки та оподаткування. Аудиторські перевірки необхідні ИМНС, судам, прокурорам і зовнішнім користувачам для підтвердження вірогідності цікавлячої їхньої фінансової звітності.

Потреба в послугах аудиторської перевірки виникає у зв'язку з наступними обставинами:

1.Можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами),

2.Завісімость наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже значні) від якості інформації,

3.Необходімость спеціальних знань для прийняття інформації,

4.Частое відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Все це підкреслює актуальність обраної мною теми дослідження, так як аудит та аналіз фінансового стану підприємства стосується кожного підприємства незалежно від форм власності та його розмірів.

Метою моєї роботи є вивчення практики організації аудиту та аналізу фінансового стану ВАТ «Горінскій КЛПХ».

Основні завдання, які я ставлю в даній роботі, відповідають поставленої мети:

1. Розкрити сутність і значення фінансового стану підприємства,

2. Вивчити основні методики проведення фінансового аналізу,

3. Проаналізувати практику ведення бухгалтерського обліку на конкретному підприємстві,

4. Провести аудит звітності ВАТ «Горінскій КЛПХ»

5. Провести аналіз фінансового стану суспільства,

6. На основі проведеного аналізу діючої практики бухгалтерського обліку, аудиту та аналізу фінансового стану підприємства дати практичні рекомендації щодо вдосконалення практики бухгалтерського обліку, аудиту, виявити шляхи зміцнення фінансового стану суспільства.

Сутність і показники оцінки фінансового стану підприємства

Необхідність оцінки фінансового стану підприємств, що працюють в ринкових умовах

Зміст і основна цільова установка фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики. Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, які є сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами).

Аналіз фінансового стану підприємства переслідує декілька цілей:

• визначення фінансового становища;

• виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;

• виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані;

• прогноз основних тенденцій фінансового стану.

Мета аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але ще й у тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення.

Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямом треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти і найбільш слабкі позиції у фінансовому стані підприємства.

Оцінка фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації в залежності від мети аналізу, наявною інформацією, програмного, технічного та кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу та поглибленого аналізу фінансового стану. Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:

- Майновий стан підприємства;

- Ступінь підприємницького ризику;

- Достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій;

- Потреба в додаткових джерелах фінансування;

- Здатність до нарощування капіталу;

- Раціональність залучення позикових коштів;

- Обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку.

Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої ​​уваги, і розробити заходи щодо їх ліквідації.

Не секрет, що процес прийняття управлінських рішень більшою мірою мистецтво, ніж наука. Результат виконаних формалізованих аналітичних процедур не є або принаймні не повинен бути єдиним критерієм для прийняття того чи іншого управлінського рішення. Результати аналізу - "матеріальна основа" управлінських рішень, прийняття яких грунтується також на інтелекті, логіці, досвіді, особистих симпатіях і антипатіях особи, яка приймає ці рішення.

Все це зайвий раз свідчить про те, що фінансовий аналіз в сучасних умовах стає елементом управління, інструментом оцінки надійності потенційного партнера.

Необхідність поєднання формалізованих і неформалізованих процедур в процесі прийняття управлінських рішень накладає відбиток як на порядок підготовки документів, так і на послідовність процедур аналізу фінансового стану. Саме таке розуміння логіки фінансового аналізу є найбільш відповідним логіці функціонування підприємства в умовах ринкової економіки.

Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності; якщо він заснований на даних тільки бухгалтерської звітності - зовнішній аналіз; внутрішньогосподарський аналіз може бути доповнений і іншими аспектами: аналізом ефективності авансування капіталу, аналізом взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку і т.п.

Показники оцінки фінансового стану

Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше починають вдаватися до допомоги фінансового аналізу, при цьому значення абстрактних даних балансу або звіту про фінансові результати досить невелика, якщо їх розглядати у відриві один від одного. Тому для об'єктивної оцінки фінансового стану необхідно перейти до певних ціннісним співвідношенням основних чинників - фінансовими показниками або коефіцієнтами.

Фінансові коефіцієнти характеризують пропорції між різними статтями звітності. Достоїнствами фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків та елімінування впливу інфляції.

Вважається, що якщо рівень фактичних фінансових коефіцієнтів гірше бази порівняння, то це вказує на найбільш болючі місця в діяльності підприємства, які потребують додаткового аналізу. Правда, додатковий аналіз може не підтвердити негативну оцінку в силу специфічності конкретних умов і особливостей ділової політики підприємства. Фінансові коефіцієнти не уловлюють відмінностей у методах бухгалтерського обліку, не відображають якості складових компонентів. Нарешті, вони мають статичний характер. Необхідно розуміти обмеження, які накладають їх використання, і ставляться до них як до інструмента аналізу.

Для економіста фінансові коефіцієнти мають особливе значення, оскільки є основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, акціонерами і кредиторами. Цільові орієнтири проведеного фінансового аналізу залежать від того, хто його проводить: керуючі, податкові органи, власники (акціонери) підприємства або його кредитори.

Аналіз починається з огляду основних показників діяльності підприємства. У ході цього огляду необхідно розглянути наступні питання:
· Майнове становище підприємства на початок і кінець звітного періоду;

· Умови роботи підприємства в звітному періоді;

· Результати, досягнуті підприємством у звітному періоді;

· Перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства.

Майнове становище підприємства на початок і кінець звітного періоду характеризуються даними балансу. Порівнюючи динаміку підсумків розділів активу балансу, можна з'ясувати тенденції зміни майнового стану. Інформація про зміну в організаційній структурі управління, відкритті нових видів діяльності підприємства, особливості роботи з контрагентами та ін зазвичай міститься в пояснювальній записці до річної бухгалтерської звітності. Результативність і перспективність діяльності підприємства можуть бути узагальнено оцінені за даними аналізу динаміки прибутку, а також порівняльного аналізу елементів зростання коштів підприємства, обсягів його виробничої діяльності і прибутку. Інформація про недоліки в роботі підприємства може безпосередньо бути присутніми в балансі в явному або завуальованому вигляді. Даний випадок може мати місце, коли в звітності є статті, які свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і про сформований в результаті цього поганий фінансовий стан (наприклад, стаття "Збитки"). В балансах цілком рентабельних підприємств можуть бути присутні також в прихованому, завуальованому вигляді статті, які свідчать про певні недоліки в роботі.

Це може бути викликано не тільки з фальсифікаціями з боку підприємства, а й прийнятої методики складання звітності, згідно з якою багато балансові статті комплексні (наприклад, статті "Інші дебітори", "Інші кредитори").

Економічний потенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового стану підприємства і з позиції його фінансового становища. Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємопов'язані - нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового становища і навпаки.

Згідно з діючими нормативами, баланс в даний час складається в оцінці нетто. Однак ряд статей, як і раніше носить характер регулюючих. Для зручності аналізу доцільно використовувати так званий ущільнений аналітичний баланс-нетто, що формується шляхом усунення впливу на підсумок балансу (валюту) та його структуру регулюючих статей. Для цього:
· Суми за статтею "Заборгованість учасників (засновників) за внесками до статутного капіталу" зменшують величину власного капіталу і величину оборотних активів;
· На величину статті "Забезпечення (" Резерв по сумнівних боргах ")" коригується значення дебіторської заборгованості і власного капіталу підприємства;
· Однорідні за складом елементи балансових статей об'єднуються в необхідних аналітичних розділах (довгострокові поточні активи, власний і позиковий капітал).

Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи.

У процесі функціонування підприємства величина активів, їх структура зазнають постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про що мали місце якісні зміни в структурі засобів та їх джерел, а також динаміці цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Вертикальний аналіз дозволяє перейти до відносних оцінок і проводити господарські порівняння економічних показників діяльності підприємств, що розрізняються по величині використаних ресурсів, згладжувати вплив інфляційних процесів, що спотворюють абсолютні показники фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (зниження). Ступінь агрегованості показників визначається аналітиком. Як правило, беруться базисні темпи росту за ряд років (суміжних періодів), що дозволяє аналізувати не тільки зміну окремих показників, але і прогнозувати їхнього значення.

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому на практиці не рідко будують аналітичні таблиці, що характеризують як структуру бухгалтерської звітності, так і динаміку окремих її показників. Обидва ці види аналізу особливо цінні при міжгосподарських порівняннях, тому що дозволяють порівнювати звітність різних по виду діяльності й обсягам виробництва підприємств.

Критеріями якісних змін у майновому положенні підприємства та ступеня їх прогресивності виступають такі показники, як:
· Сума господарських коштів підприємства;
· Частка активної частини основних засобів;
· Коефіцієнт зносу;
· Питома вага бистореалізуемих активів;
· Частка орендованих основних засобів;
· Питома вага дебіторської заборгованості та ін

Розглянемо їх економічну інтерпретацію.

Сума господарських коштів, що у розпорядженні підприємства. Цей показник дає узагальнену вартісну оцінку активів, що значаться на балансі підприємства. Це облікова оцінка, не збігається з сумарною ринковою оцінкою його активів. Зростання цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства.

Частка активної частини основних засобів. Під активною частиною основних засобів розуміють машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці зазвичай розцінюється як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт зносу. Показник характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Коефіцієнт зазвичай використовується в аналізі як характеристика стану основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є коефіцієнт придатності. Коефіцієнт зносу залежить від прийнятої методики нарахування амортизаційних відрахувань і не відображає повною мірою фактичного зносу основних засобів. Аналогічно, коефіцієнт придатності не дає точної оцінки їх поточної вартості. Це відбувається через ряд причин: темпу інфляції, стану кон'юнктури і попиту, правильності визначення корисного терміну експлуатації основних засобів і т.д. Однак не дивлячись на недоліки, умовність показників зношеності і придатності, вони мають певне аналітичне значення. За деякими оцінками, значення коефіцієнта зносу більше, ніж на 50% вважається небажаним.

Коефіцієнт оновлення. Показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

Коефіцієнт вибуття. Показує, яка частина основних засобів, за якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула через старість і з інших причин.

Фінансове становище підприємства можна оцінювати з точки зору короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового стану - ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки по короткострокових зобов'язаннях.

Під ліквідністю якого-небудь активу розуміють здатність його трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротше період, тим вища ліквідність цього виду активів.

Говорячи про ліквідність підприємства, мають на увазі наявність у нього оборотних коштів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням строків погашення, передбачених контрактами.

Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що вимагає негайного погашення. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є: а) наявність в достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Очевидно, що ліквідність і платоспроможність не тотожні один одному. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак по суті ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних активах значну питому вагу посідає неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість. Наведемо основні показники, що дозволяють оцінити ліквідність і платоспроможність підприємства.

Величина власних оборотних коштів. Характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю та іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних коштів є прибуток. Слід розрізняти "оборотні кошти" та "власні оборотні кошти". Перший показник характеризує активи підприємства (II розділ активу балансу), другий - джерела коштів, а саме частина власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Можлива ситуація, коли величина поточних зобов'язань перевищує величину поточних активів. Фінансове становище підприємства в цьому випадку розглядається як нестійке; потрібні негайні заходи по його виправленню.

Маневреність функціонуючого капіталу. Характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник звичайно міняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умовах ріст показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока його щоденна потреба у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт поточної ліквідності. Дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів припадає на один карбованець поточних зобов'язань. Логіка обчислення даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів, отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (принаймні теоретично). Значення показника можна варіювати по галузях і видам діяльності, а його розумне зростання в динаміці звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться нижнє критичне значення показника - 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Показник аналогічний коефіцієнту поточної ліквідності, а проте обчислюється по більш вузькому колу поточних активів. З розрахунку виключається найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси. Логіка такого виключення полягає не тільки в значно меншій ліквідності запасів, але, що набагато важливіше, і в тому, що грошові кошти, які можна виручити у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижче витрат з їх придбання.

Орієнтовна нижнє значення показника - 1; однак ця оцінка також носить умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на чинники, що зумовили його зміну. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному з ростом. невиправданої дебіторської заборгованості, то це не може характеризувати діяльність підприємства з позитивного боку.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути при необхідності погашена негайно. Рекомендовано нижня межа показника, що наводиться у західній літературі, - 0,2. Оскільки розробка галузевих нормативів цих коефіцієнтів - справа майбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствам, що мають аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів. Характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними засобами. Традиційно має велике значення в аналізі фінансового стану підприємств торгівлі; рекомендована нижня межа показника в цьому випадку - 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується співвіднесенням величини "нормальних" джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника менше одиниці, то поточний фінансовий стан підприємства розглядається як нестійке.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Фінансова стійкість у довгостроковому плані характеризується, отже, співвідношенням власних і позикових коштів. Однак цей показник дає лише загальну оцінку фінансової стійкості. Тому у світовій та вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу. Характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійко, стабільно і незалежно від зовнішніх кредитів підприємство. Доповненням до цього показника є коефіцієнт концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100%).

Коефіцієнт фінансової залежності. Є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення знижується до одиниці (або 100%), це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника можна відчутно варіювати залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства.

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень. Логіка розрахунку цього показника заснована на припущенні, що довгострокові позички і позики використовуються для фінансування основних засобів і інших капітальних вкладень. Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів. Характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, що означає, що підприємство все сильніше і сильніше залежить від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Як і деякі з вищенаведених показників, цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Він має досить просту інтерпретацію: його значення, наприклад, рівне 0,178, означає, що на кожну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства, припадає 17,8 коп. позикових коштів. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

Не існує якихось єдиних нормативних критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох чинників: галузевої приналежності підприємства, принципів кредитування, сформованої структури джерел коштів, оборотності оборотних коштів, репутації підприємства й ін Тому прийнятність значень цих коефіцієнтів, оцінка їх динаміки і напрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результаті зіставлення по групах.

Оцінка ділової активності спрямована на аналіз результатів і ефективність поточної основної виробничої діяльності

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даного підприємства і родинних по сфері додатка капіталу підприємств. Такими якісними '(тобто формалізації) критеріями є: широта ринків збуту продукції, наявність продукції, що поставляється на експорт; репутація підприємства, що виражається, зокрема, в популярності клієнтів, що користуються послугами підприємства, та ін Кількісна оцінка робиться по двох напрямках :
· Ступінь виконання плану (встановленого вищестоящою організацією чи самостійно) за основними показниками, забезпечення заданих темпів їхнього росту;
· Рівень ефективності використання ресурсів підприємства.

Для реалізації першого напрямку аналізу доцільно також враховувати порівняльну динаміку основних показників. Зокрема, оптимально таке їх співвідношення:

Т _пб> Т _р> Т _ак> 100%,

де Т _пб> Т _р -, Т _ак - відповідно темп зміни прибутку, реалізації, авансованого капіталу (Бд).

Ця залежність означає що: а) економічний потенціал підприємства зростає; б) в порівнянні зі збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації зростає більш високими темпами, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно; в) прибуток зростає випереджаючими темпами, що свідчить, як правило, про відносне зниження витрат виробництва та обігу.

Однак можливі і відхилення від цієї ідеальної залежності, причому не завжди їх слід розглядати як негативні, такими причинами є: освоєння нових перспектив напрямку застосування капіталу, реконструкція і модернізація діючих виробництв і т.п. Ця діяльність завжди пов'язана зі значними вкладеннями фінансових ресурсів, які здебільшого не дають швидкої вигоди, але в перспективі можуть повністю окупитися.

Для реалізації другого напрямку можуть бути розраховані різні показники, що характеризують ефективність використання, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Основні з них - вироблення, фондовіддача, оборотність виробничих запасів, тривалість операційного циклу, оборотність авансованого капіталу.

При аналізі оборотності оборотних коштів особлива увага повинна приділятися виробничим запасам та дебіторської заборгованості. Чим менше омертвляються фінансові ресурси в цих активах, тим ефективніше вони використовуються, швидше обертаються, приносять підприємству все нові й нові прибутки.

Оборотність оцінюють, зіставляючи показники середніх залишків оборотних активів і їх оборотів за аналізований період. Оборотами при оцінці та аналізі оборотності є:
· Для виробничих запасів - витрати на виробництво реалізованої продукції;
· Для дебіторської заборгованості - реалізація продукції за безготівковим розрахунком (оскільки цей показник не відображається у звітності і може бути виявлений за даними бухгалтерського обліку, на практиці його нерідко заміняють показником виторгу від реалізації).

Дамо економічну інтерпретацію показників оборотності:
· Оборотність в оборотах указує середнє число оборотів коштів, вкладених в активи даного виду, в аналізований період;
· Оборотність в днях вказує тривалість (в днях) одного обороту коштів, вкладених в активи даного виду.

Узагальненої характеристикою тривалості омертвляння фінансових ресурсів у поточних активах є показник тривалості операційного циклу, тобто того, скільки днів у середньому проходить від моменту вкладення коштів у поточну виробничу діяльність до моменту повернення їх у вигляді виручки на розрахунковий рахунок. Цей показник значною мірою залежить від характеру виробничої діяльності; його зниження - одна з основних внутрішньогосподарських задач підприємства.

Показники ефективності використання окремих видів ресурсів узагальнюються в показниках обороту власного капіталу і оборотності основного капіталу, характеризують відповідно віддачу вкладених у підприємство: а) коштів власника; б) всіх коштів, включаючи залучені. Різниця між цими коефіцієнтами обумовлено ступенем залучення позикових коштів для фінансування виробничої діяльності.

До узагальнюючих показників оцінки ефективності використання ресурсів підприємства і динамічності його розвитку відносяться показник ресурсовіддачі і коефіцієнт стійкості економічного зростання.

Ресурсоотдачи (коефіцієнт оборотності авансованого капіталу). Характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на карбованець коштів, вкладених у діяльність підприємства. Зростання показника в динаміці розглядається як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання. Показує, якими в середньому темпами може розвиватися підприємство надалі, не змінюючи вже сформоване співвідношення між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва, дивідендною політикою і т.п.

До основних показників рентабельності, які у країнах з ринковою економікою для характеристики рентабельності вкладень у діяльність того чи іншого виду, відносяться рентабельність авансованого капіталу і рентабельність власного капіталу. Економічна інтерпретація цих показників очевидна - скільки рублів прибутку припадає на один рубль авансованого (власного) капіталу.

1.3. Порівняльна характеристика методик оцінки фінансового стану підприємств

На даний момент розроблено багато методик проведення аналізу фінансового стану підприємства. Однак не завжди результати аналізу відомих методик можна використовувати для прогнозування. Яка ж з них є більш повною і досить доступною для подальшого розвитку підприємства? Відповісти на це питання можливо шляхом порівняння вибраних багато методичних підходів аналізу фінансового стану підприємства.

Розглянемо особливості різних методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємства.

1. Методика проведення аналізу фінансового стану підприємства, запропонована Шереметом А.Д. і Сайфулін Р.С.

Основні етапи аналізу фінансового стану підприємства даної методики представлені в Додатку 1, де наведені основні етапи даної методики і їх короткий зміст. Крім вказаних операцій, методика передбачає можливість розрахунку наступних фінансових коефіцієнтів:

• коефіцієнт рентабельності

• коефіцієнт ефективності управління

• коефіцієнт ринкової стійкості

Необхідно відзначити, що основною метою проведення аналізу фінансового стану підприємства на основі даної методики, є забезпечення ефективного управління фінансовим станом підприємства і оцінка фінансової стійкості його ділових партнерів.

Далі розглянемо методику проведення аналізу фінансового стану підприємства, запропоновану Дж. К. Ван Хорном.

При цьому методичному забезпеченні в проведенні аналізу фінансового стану підприємства можна виділити наступні етапи:

1. Розрахунок фінансових коефіцієнтів:

1. показники ліквідності

2. коефіцієнти забезпеченості зобов'язань (наприклад, коефіцієнт покриття процентних платежів прибутком)

3. коефіцієнти платоспроможності

4. показники рентабельності

1. Порівняння значень фінансових коефіцієнтів даного підприємства із середніми по галузі: висновок про ступінь ліквідності, забезпеченості зобов'язань, платоспроможності, рентабельності.

2. Аналіз динаміки вищевказаних коефіцієнтів підприємства та визначення довготривалих тенденцій.

3. Проведення процентного аналізу звітності за ряд років (суміщення вертикального і горизонтального аналізу даного балансу за статтями).

4. Проведення індексного аналізу звітності за ряд років (на основі розрахунку базисних і ланцюгових індексів за статтями активу і пасиву).

Розглянемо методику проведення аналізу фінансового стану підприємства, запропоновану В.В. Ковальовим.

У Додатку 2 представлені основні етапи аналізу фінансового стану підприємства за методикою В.В. Ковальова.

Розглянемо четверту методику, запропоновану В.І. Подільським. У Додатку 3 представлені основні етапи аналізу фінансового стану підприємства.

Обгрунтую вибір найбільш вдалою з розглянутих методик аналізу фінансового стану підприємства з точки зору можливості його подальшого за допомогою отриманих результатів аналізу.

Критеріями вибору будуть такі:

1. Наявність і змістовність попередніх процедур.

2. Наявність дублювання етапів, процедур, робіт.

3. Ступінь подробиці і детальності розгляду етапів.

4. Ступінь розкриття економічного змісту використовуваних показників.

5. Ступінь деталізації аналізованих даних.

6. Джерела отримання вихідної інформації.

7. Потенційні користувачі результатів аналізу.

Порівняння методик та аналізу фінансового стану підприємства за переліченими критеріями розглянуті в таблиці 1.

Виходячи з останнього напрямку порівняльного аналізу методики 1 і 2 є методики проведення зовнішнього аналізу фінансового стану підприємства, тобто аналізу, що використовує публічну інформацію (в основному інформацію бухгалтерської звітності) і як наслідок цього, аналізу, результатами якого користуються переважно зовнішні користувачі (акціонери, кредитори, постачальники, покупці, інвестори, державні органи, асоціації підприємств, профспілки). Методики 3 та 4 є методиками внутрішнього аналізу фінансового стану, тому що використовується інформація, як бухгалтерського, так і виробничого обліку на підприємстві. Потенційними користувачами цих методик будуть лише керівництво, персонал підприємства і аудитори.

Отже, найбільш повної і змістовної для подальшого укладення є методика В.І. Подільського. У ній докладно описані не тільки основні етапи аналізу фінансового стану підприємства, але вона і досить доступна для користувачів. У методиці рекомендовано використовувати найбільш простий метод аналізу - метод порівняння, коли фінансові показники звітного періоду порівнюються або з плановими, або з показниками за попередній період. Наступний метод - метод угруповань, коли показники групуються та зводяться в таблиці. Це дає можливість для проведення аналітичних розрахунків, виявлення тенденцій розвитку окремих явищ і їхнього взаємозв'язку, виявлення чинників, що впливають на зміну показників.

Метод ланцюгових підстановок полягає в заміні окремого звітного показника базисним. При цьому всі основні показники залишаються незмінними. Цей метод дає можливість визначити вплив окремих факторів на сукупний фінансовий показник.

В якості інструментарію для фінансового аналізу широко використовуються фінансові коефіцієнти. Це відносні показники фінансового стану підприємства, які виражають ставлення одних абсолютних фінансових показників до інших.

2. Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства та перевірка її достовірності

2.1.Техніко-економічна характеристика підприємства

ВАТ «Горінскій КЛПХ» реорганізовано в процесі приватизації шляхом перетворення державного підприємства «Горінскій КЛПХ» у відкрите акціонерне товариство 17 грудня 1992 Товариство є правонаступником державного підприємства «Горінскій КЛПХ» за всіма зобов'язаннями щодо всіх його кредиторів та боржників. Засновником товариства є комітет з управління державним майном Хабаровського краю. Акціонерами товариства є:

ЧИФ «Гарантія» м. Біробіджан 0,31% частка КК

ВАТ «Дальлеспром» м. Хабаровськ 20,0% частка КК

ЧИФ «Імперіал» м. Комсомольськ 1,55%

ЗАТ «Ясен» м.Комсомольськ 8,37%

ЗАТ «Флора» м. Комсомольськ 41,16%

Фізичні особи 28,61%

Товариство у своїй діяльності керується Цивільним Кодексом Російської Федерації, чинним законодавством, Статутом, розробленими на їх основі внутрішніми нормативними актами. Товариство є юридичною особою, володіє відокремленим майном на правах власності, має самостійний баланс, печатки із своїм найменуванням.

Основні види діяльності товариства:

• заготівля лісу, комплексна переробка деревини;

• лісовідновлення;

• охорона і захист орендованого лісового фонду,

• будівництво об'єктів промислового та соціально-побутового призначення;

• торгово-закупівельна діяльність,

• зовнішньоекономічна діяльність

• організація та здійснення співробітництва з зарубіжними партнерами в області лісопиляння та лісовідновлення тощо

Юридична адреса: п.Горін, Сонячний район, Хабаровський край.

Генеральний директор - Брігаденко Володимир Федорович

Головний бухгалтер-Рибалко Людмила Анатоліївна

Чисельність - 285 осіб.

Діяльність товариства ведеться відповідно до вимог законодавства про ліцензування. Товариство здійснює лісосічні роботи відповідно до "Правил рубок головного користування в лісах Далекого Сходу", затвердженими Наказом Федеральної служби лісового господарства України від 30 липня 1999 р. № 201. Способи рубок встановлюються залежно від рельєфу місцевості, грунту, складу деревостану і його віку і поділяються на суцільні, вибіркові, поступові. На кожну лісосіку окремо складається технологічна карта, в якій вказані способи рубки лісу та трелювання деревини, намічені до пристрою верхні склади, навантажувальні майданчики, шляхи транспорту, магістральні та пасічні волоки. Розробка лісосік проводиться у суворій відповідності до затвердженої технологічної карти. Очищення лісосік від порубкових залишків повинна усувати пожежну небезпеку, можливість застосування механізмів на лесовостановітельних роботах. При проведенні рубки лісу з наявністю снігового покриву понад 50 см, при трелюванні дерев з кронами допускається проводити очищення лісосік після їх розробки до настання пожежонебезпечного періоду. Спосіб очищення повинен бути зазначений у лісорубному квитку. На лісосіках з розкиданими порубкових залишків або із залишеними на перегнивання купами і валами повинні бути проведені необхідні протипожежні заходи.

У гірських лісах після закінчення лісосічних робіт величина мінералізованої поверхні грунту, включаючи волоки, навантажувальні та інші площі, не повинна перевищувати 20 відсотків площі лісосіки.

Розробка лісосік взимку на схилах крутизною до 15 градусів, а влітку до 20 градусів проводиться методом вузьких стрічок тракторами ТТ-4 із збереженням підросту. Розробка лісосік здійснюється відповідно до "Правил пожежної безпеки в лісах", а також рішеннями місцевої влади в частині протипожежного облаштування лісів в місцях ведення робіт. Технологія розробки лісосік повинна відповідати встановленим способом рубок головного користування та забезпечувати:

• максимальну стійку продуктивність праці робітників і вироблення механізмів;

• збереження підросту і молодняку;

• збереження грунту від ерозійних процесів;

• дотримання правил безпеки у відповідність з ГОСТом 12.3.015-78 "Роботи лісозаготівельні", розділені на етапи.

Технологічний процес лісозаготівель грунтується на вітчизняній технології на базі трактора ТТ-4 (25%) та скандинавської технології на базі багатоопераційних машин (75%).

Тип і марка застосовуваного обладнання:

На валку - Харвестер, б / п «Хускварна», «Штиль»,

На трелюванні - форвардер, ТТ-4

На навантаженні форвардер,

На вивезенні - автолесовози ЮЗА,

На розкряжуванні - Харвестер, б / п «Хускварна».

ВАТ «Горінскій КЛПХ» працює на базі Горінской автогрузосборочной магістралі, що примикає до нижнього складу в п.Горін, має у своєму складі достатню кількість лісозаготівельної, лісовозної і дорожньої техніки, необхідної для виконання виробничої програми в орендованих лісах. Товариство технічно та організаційно підготовлено до освоєння ресурсів деревини, а також до виробництва лісовідновлювальних і протипожежних заходів на орендованій території. Має кваліфікованих фахівців з усіх напрямків виробничої діяльності.

Аналіз основних показників діяльності ВАТ «Горінскій КЛПХ» за 2000-2001 рр.. показав (Додаток 4), що суспільство знизило виробництво ділової деревини на 4,2 тис.кбм. Лісопиляння зросла на 1,5 тис.кбм .. при цьому на експорт відправлено в 2001 на 500 кбм. більше, ніж у 2000 р. Відвантажено сортиментів у 2001 р. 105,8 тис. кбм., що складає 89,59% від торішньої відвантаження, при цьому експортні відвантаження скоротилися на 9,7 тис. куб. (89,84%). У цілому за 2001 рік підприємство зменшило темпи зростання основної діяльності (заготівля деревини), що в кінцевому підсумку негативно позначилося на зростання виручки, а отже, і прибутку.

2.2. Діюча практика ведення бухгалтерського обліку на підприємстві

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку на даний час включає крім Закону «Про бухгалтерський облік» і Положення по веденню бухгалтерського обліку і звітності до 15 основних положень (стандартів) з бухгалтерського обліку і більше 10 нормативних актів, які розкривають і конкретизують окремі види господарських операцій (наприклад , довірче управління, лізинг) або особливості організації облікового процесу (зокрема, для малих підприємств або бюджетних організацій), а також правила відображення у звітності специфічної інформації (наприклад, про прибуток на акцію).

Нормативні акти часто пропонують різні варіанти відображення в обліку тих чи інших господарських операцій (наприклад, спосіб нарахування амортизації основних засобів), залишаючи за собою право вибору за самою організацією.

Вибір одного з пропонованих способів або розробка власної оригінальної системи обліку в рамках загальної концепції розвитку бухгалтерського обліку в нашій країні - це і є облікова політика організації.

За останній рік багато чого змінилося в методології та практики ведення бухгалтерського обліку та підготовці бухгалтерської звітності, ще більше зміни торкнулися правил оподаткування та підготовки податкової звітності. Набуття чинності гл.25 Податкового кодексу Російської Федерації з 01 січня 2002 р. фактично розділило бухгалтерський та податковий облік.

Особливе значення для формування сучасного бухгалтерського обліку в Росії має активна й цілеспрямована робота по зближенню вітчизняної облікової практики з міжнародно визнаною практикою. Формування ринкової інфраструктури і розвиток російської економіки неможливі без належної організації системи бухгалтерського обліку. Недарма серед прийнятих в 1998 р. Урядом Російської Федерації рішень декілька присвячено комплексу заходів, пов'язаних з реформуванням бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (постанова від 6.03.98 р. № 283, розпорядження від 21.03.98 р. № 382-р і від 22.05.98 р. № 587-р). Крім того, раніше найважливішою складовою реформи підприємства (постанова Уряду Російської Федерації від 30.10.97 р. № 1373) було визнано поліпшення постановки бухгалтерського обліку на господарюючих суб'єктах.

Прийняте Урядом РФ рішення про орієнтацію на МСФЗ зумовлює необхідність значних змін процесу формування фінансової інформації. Російська система бухгалтерського обліку повинна забезпечувати підготовку даних, придатних для складання фінансової звітності за МСФЗ або як мінімум порівнянних з показниками, отриманими на основі цих стандартів.

Тому в Програмі була встановлена ​​мета реформування бухгалтерського обліку, як приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки та міжнародними стандартами фінансової звітності та визначено завдання, поставлені для досягнення цієї мети:

• сформувати систему стандартів обліку та звітності, що забезпечують корисною інформацією користувачів, у першу чергу інвесторів;

• забезпечити ув'язку реформи бухгалтерського обліку в Росії з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні;

• надати методичну допомогу організаціям у розумінні та впровадженні реформованої моделі бухгалтерського обліку.

Як свідчить світова практика, перехід до використання МСФЗ є поступовим і цілеспрямованим процесом. Неможливість такого переходу в один день (і навіть в один рік) обумовлена ​​необхідністю проведення широкого кола заходів, що роблять цей перехід реальним. Зокрема, потрібні корективи в законодавстві, перш за все, у цивільному та податковому, а також перегляд практично всієї нормативної бази бухгалтерського обліку. Органи, які регулюють облік, повинні підготувати і видати детальні інструкції з впровадження і застосування нових положень (стандартів). Податковим органам потрібно переглянути свої підходи до використання даних бухгалтерського обліку та звітності, включаючи серйозні зміни в податкових деклараціях.

При проведенні робіт по вдосконаленню нормативного правого регулювання буде досягатися поставлена ​​Програмою мета щодо забезпечення доступу всім зацікавленим користувачам до інформації, що становить об'єктивну картину фінансового становища і результатів діяльності організації. У зв'язку з цим будуть вирішуватися питання:

• переорієнтації нормативного регулювання з облікового процесу на бухгалтерську звітність;

• регулювання фінансового обліку;

• органічного поєднання нормативних приписів федеральних органів виконавчої влади з професійними рекомендаціями;

• зваженого використання міжнародних стандартів фінансової звітності в національному регулюванні.

Отже, в сучасних економічних умовах від господарюючого суб'єкта потрібне ведення бухгалтерського обліку та формування звітності за певними правилами, які вони будуть застосовувати послідовно з року в рік. Розробка і прийняття цих правил припускають аналітичні дослідження, спрямовані зокрема, на виявлення істотних внутрішніх і зовнішніх факторів, що забезпечують ефективне господарювання.

Хоча бухгалтерський облік регулюється загальними для всіх організацій нормативними актами, у кожної організації можуть бути свої цілі, завдання та критерії оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності. Методи, які підходять для управління однією організацією, можуть бути абсолютно неприйнятні для іншої організації, тому на часі розгляд різних способів оптимізації фінансово-господарської діяльності організації, що залежить від обраної нею облікової політики. Ефективна облікова політика - це синтез методологічних принципів бухгалтерського обліку і елементів управлінського виробничого обліку. Подібний підхід до організації облікового процесу дозволяє не тільки системно відображати факти господарської діяльності (дії чи події, що змінюють склад активів, зобов'язань або фінансових результатів), а й контролювати виконання управлінських рішень, проводити фінансовий аналіз на цифровому матеріалі, який формується за даними первинних документів.

Стан нормативної бази, що склалася на початок 2001 року, дозволило ВАТ «Горінскій КЛПХ» сформувати таку систему бухгалтерського обліку:

• Бухгалтерський облік в організації здійснюється бухгалтерією, очолюваної головним бухгалтером. Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо директору підприємства.

• Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства.

• Організація веде бухгалтерський, фінансовий, управлінський та податковий облік.

• Для відображення операцій фінансово-господарської діяльності використовується План рахунків, затверджений Наказом Мінфіну СРСР від 01.11.91 р. № 56. У 2001 році Новий план рахунків підприємство не використовувало.

• Методика організації бухгалтерського обліку розкрита в Наказі про облікову політику (Додаток 5).

Формування (зміна) облікової політики на 2002 рік має свої особливості у зв'язку з обов'язковим переходом організацій з 1 січня 2002 року на новий План рахунків (наказ Мінфіну Росії від 31 жовтня 2000 року № 94н), а також застосування нових стандартів обліку - Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" ПБУ 6 / 01 (наказ Мінфіну Росії від 30 березня 2001 року № 26н), Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів» ПБУ 5 / 01 (наказ Мінфіну Росії від 9 червня 2001 року № 44н) , Положення з бухгалтерського обліку "Облік позик і кредитів і витрат з їх обслуговування" ПБУ 15/01 (наказ Мінфіну Росії від 2 серпня 2001 року № 60н).

Безпосередньо формування облікової політики для створюваних організацій або внесення змін в облікову політику на 2002 рік чинних організацій проводиться відповідно до вимог Федерального закону РФ від 21 листопада 1996 року № 129-ФЗ "Про бухгалтерський облік" та Положення з бухгалтерського обліку "Облікова політика організації" ПБУ 1 / 98, затвердженого наказом Мінфіну Росії від 9 грудня 1998 року № 60Н.

Елементами формованої в організації облікової політики ВАТ «Горінскій КЛПХ» на 2002 рік є:

1. Робочий План рахунків бухгалтерського обліку.

2. Методи організації облікової роботи.

3. Форми ведення бухгалтерського обліку.

4. Технологія обробки інформації.

5. Форми первинних облікових документів а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності, що застосовуються підприємством.

6. Перелік осіб, які мають право підпису документів.

7. Правила і графік документообігу.

8. Регістри обліку, які використовуються підприємством.

9. Порядок проведення інвентаризації.

10. Оцінений оприбуткування майна та зобов'язань.

11. Оцінка фінансових вкладень.

12. Оцінка та облік товарів.

13. Оцінка незавершеного виробництва.

14. Варіанти придбання і заготовляння матеріалів.

15. Номенклатура матеріально-виробничих запасів, використовуваних організацією.

16. Облік випуску готової продукції.

17. Облік виконання робіт довгострокового характеру.

18. Оцінка вибуття (нарахування амортизації) активів.

19. Облік витрат на ремонт основних засобів.

20. Списання загальногосподарських витрат.

21. Списання витрат обслуговуючих виробництв і господарств.

22. Ведення окремого обліку витрат.

23. Порядок списання витрат майбутніх періодів.

24. Створення резервів сумнівних боргів.

25. Створення резервів майбутніх витрат і платежів.

26. Облік доходів майбутніх періодів.

27. Облік використання прибутку.

28. Порядок нарахування дивідендів.

29. Облік покриття збитку.

30. Інша інформація.

У 2002 році ВАТ «Горінскій КЛПХ» використовує Новий план рахунків. Розроблений бухгалтерією робочий план рахунків підприємства представлений у вигляді Додатку до облікову політику на 2002 рік. У 2002 році бухгалтерія ВАТ «Горінскій КЛПХ» використовує таблично-автоматизовану форму обліку за допомогою програми «1С: Бухгалтерія». В основі даної форми обліку закладений головний елемент бухгалтерського обліку - документація. Вихідна інформація з первинних документів заноситься в пам'ять комп'ютера, і за допомогою бухгалтерської програми групується і узагальнюється облікова інформація. У результаті бухгалтерія отримує вихідні роздруківки з регістрами різного змісту, структура яких відповідає журналам-ордерам, відомостям, книгам, карткам і т.д.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що організація бухгалтерського обліку на ВАТ «Горінскій КЛПХ» сприяє суцільному, безперервному, документальному та взаємопов'язаному відображенню майна і господарських процесів на підприємстві.

2.3. Аудит звітності підприємства за аналізований період

Сучасний аудит - це особлива організаційна форма контролю. Він непогано зарекомендував себе в умовах розвиненої ринкової економіки, і навіть економіки умовно-ринкової економіки, перехідного типу, яка вже склалася в Росії. Кажучи іншими словами, сучасний аудит - це невід'ємний елемент інфраструктури ринку. У цьому й полягає його визначальна особливість.

У РФ першого розкриття сутності аудиту було відображено у Тимчасових правилах. За Тимчасовим правилам «Аудиторська діяльність - аудит являє собою підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій і інших фінансових зобов'язань і вимог економічних суб'єктів, а також наданню інших аудиторських послуг ».

7 серпня 2001 Президентом РФ підписаний Федеральний закон "Про аудиторську діяльність" (№ 119-ФЗ). Закон "Про аудиторську діяльність" містить низку принципово нових положень, які істотно вплинуть на розвиток аудиту в Росії.

У законі формулювання поняття дещо стиснута, хоча в цілому зміст аудиторської діяльності як і раніше трактується рівноцінним поняттю аудиту; обидва ці поняття дано як одне і охарактеризовані наступним чином:

Аудиторська діяльність (аудит) являє собою підприємницьку діяльність по незалежній перевірці бухгалтерського обліку і бухгалтерської (фінансової) звітності організацій і індивідуальних підприємців (далі - аудіруемих особи). Аудит здійснюється у формах обов'язкового і ініціативного аудиту. Аудит здійснюється відповідно до Цивільного кодексу Російської Федерації, справжнім Федеральним законом, іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актами з проведення аудиторської діяльності.

На мою думку, таке змішана аудиту та аудиторської діяльності в першій же статті Закону - перша ознака його деякої недоробки. У 90-ті роки склалося переважне і відповідне зарубіжній практиці) думку професіоналів, що аудиторська діяльність - поняття більш широке і ємне, ніж аудит. Тому нижче в цій статті, зокрема, сказано:

Аудиторські організації та індивідуальні аудитори можуть надавати супутні аудиту послуги. Для цілей цього Закону під супутніми аудиту послугами розуміється здійснення аудиторськими організаціями та індивідуальними аудиторами за договором з організаціями та індивідуальними підприємцями бухгалтерського, правового. податкового та управлінського консультування: ведення та відновлення бухгалтерського обліку; навчання фахівців з аудиту, а також інших послуг, пов'язаних з аудитом.

Якщо досліджувати аудит на відповідність податкового та іншого законодавства, то потрібно визнати, що цю роботу з найдавніших часів по нинішній день в масовому порядку виконують державні чиновники. У багатьох країнах вважають, що ці люди теж є аудиторами, адже вони теж незалежні по відношенню до аудіруемих особам, перевіряють їх бухгалтерський облік і оголошуються ними результати діяльності. І тим не менш ні у нас, ні в інших країнах ніхто не говорить, що ці аудитори є підприємцями, які здійснюють свою діяльність відповідно до Цивільного Кодексу. До речі, крім нього в Росії вже є Податковий кодекс, який, на жаль, у Законі навіть не згадано.

У першій же статті Закону розкриті і інші основні поняття, використовувані саме з метою регулювання аудиторської діяльності. Подібний підхід до визначення понять, що мають істотне значення для тлумачення Закону, на мій погляд, вкрай важливий. Це дозволяє, передусім, знизити ризик спотворень аудиторської діяльності в підзаконних актах різних державних органів. Крім того, законодавче закріплення основних понять в аудиті здатне дати істотний поштовх до розвитку інших легітимних визначень, які поки що немає, а перекладна західна література, на жаль, ще не до кінця прийнятна для вироблення усталеної термінології російського аудиту. В цілому це має сприяти відповідним науковим дослідженням в настільки важливою для ринкової економіки області діяльності.

Зіставимо всі визначення сутності та цілей аудиту в таблиці.

Таблиця 2.3.1.

Мета і основні завдання аудиту

По суті основним завданням аудиторської перевірки тут теж названі перевірка, дослідження, визначення достовірності бухгалтерської звітності економічних суб'єктів.

У спеціальній літературі визначення аудиту з Тимчасових правил наводилося і обговорювалося багато разів. Одні автори вважали його вдалим, вичерпним, інші ж і в цьому визначенні виділи деякі вади. Наприклад, Я.В. Соколов, В.В. Скобарь, О.Л. Островська висловилися в тому сенсі, що дане визначення має безсумнівні переваги перед існуючими раніше вже тим, що в ньому зазначено підприємницький характер аудиторської діяльності. «Тим самим всі відносини, що виникають між аудиторськими організаціями та їх клієнтами при наданні аудиторських послуг, регулюються Цивільним Кодексом РФ».

Я не до кінця згоден з цим твердженням, оскільки аудитори і їхні клієнти рівні з цивільного законодавства, але не рівні за статусом: аудитор адже контролює свого клієнта. Немає і підстав для заперечень проти згадки ГК РФ при визначенні в Законі «Про аудиторську діяльність» поняття (суттю) аудиторської діяльності, але не всієї. На мою думку, сам ГК РФ у його нинішній редакції не враховує певні суттєві особливості аудиту та аудиторської діяльності, його можна було б і доповнити.

Хотілося б звернути увагу, що аудиторська діяльність з точки зору авторів Тимчасових правил - поняття, тотожне аудиту, ці поняття були вперше розмежовані авторами стандартів аудиту (ПСАД) з урахуванням досвіду роботи аудиторів в наступні роки. Але в Законі лише побічно зізнається, що аудиторська діяльність - ширше поняття, ніж власне аудит. Ця діяльність визначає роботу аудиторів взагалі, тобто включає як аудит (аудиторське дослідження даних бухгалтерського обліку з метою підтвердження достовірності бухгалтерської звітності), так і супутні аудиту послуги. Під супутні послуги підпали постановка, ведення та відновлення бухобліку, складання звітності, консультування (бухгалтерське, податкове, економічне, фінансове, управлінське, правове тощо); аналіз фінансово-господарської діяльності підприємств; автоматизація бух-обліку, складання бізнес-планів; маркетинг ; навчання Аудит і т. д.

Далі, за Тимчасовим правилам аудит представлений як незалежна позавідомча перевірка. А в Законі явно застаріле поняття позавідомчої аудиторських досліджень бухгалтерської звітності взагалі не згадується.

На думку багатьох теоретиків та практикуючих аудиторів, досліджувані нові визначення аудиту вже більш прийнятні. На їх основі відсікаються деякі логічні неузгодженості, притаманні Тимчасовим правилам. Там самим:

1. Усувається допущена раніше таврологія у визначенні аудиту: якщо перевірка незалежна, то вона і позавідомча,

2. Явно підкреслюється творчий, інтелектуальний характер роботи, що проводиться перевіряючими на аудіруемих об'єктах, у господарських системах різного ступеня складності; більш правильно було б ще підкреслити, що це по суті - дослідження, тобто не тільки перевірка, а й професійна оцінка результатів діяльності.

І в теорії, і на практиці вкрай важливо розглядати аудит як:

1. Процес захисту інтересів власників, переважна частина яких не становить бухгалтерську звітність, але для яких украй важливо, щоб вона не містила суттєвих перекручень, а тим більше зловживань з боку найнятої ними адміністрації,

2. Процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для інших користувачів такої звітності, що публікується різними аудіруемих особами (економічними суб'єктами).

В умовах ринкової економіки бухгалтерська звітність господарюючих суб'єктів стає основним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу. Будь-яке підприємство в тій чи іншій мірі постійно потребує додаткових джерелах фінансування. Знайти їх можна на ринку капіталів, залучаючи потенційних інвесторів і кредиторів шляхом об'єктивного інформування їх про свою фінансово-господарської діяльності, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати, що показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока і вірогідність отримання додаткових джерел фінансування.

Основна вимога до інформації, представленої у звітності полягає в тому, щоб вона була корисною для користувачів, тобто щоб цю інформацію можна було використовувати для прийняття обгрунтованих ділових рішень. Щоб бути корисною, інформація повинна відповідати відповідним критеріям:

• Доречність означає, що дана інформація значима і робить вплив на рішення, прийняте користувачем. Інформація вважається також доречною, якщо вона забезпечує можливість перспективного і ретроспективного аналізу.

• Достовірність інформації визначається її правдивістю, переважання економічного змісту над юридичною формою, можливістю перевірки і документальної обгрунтованістю.

• Інформація вважається правдивою, якщо вона не містить помилок та упереджених оцінок, а також не фальсифікує подій господарського життя.

• Нейтральність передбачає, що фінансова звітність не робить акценту на задоволення інтересів однієї групи користувачів загальної звітності на шкоду іншій.

• Зрозумілість означає, що користувачі можуть зрозуміти зміст звітності без спеціальної професійної підготовки.

• Порівнянність вимагає, щоб дані про діяльність підприємства можна було порівняти з аналогічною інформацією про діяльність інших фірм.

• У ході формування звітної інформації повинні дотримуватися певні обмеження на інформацію, що включається в звітність:

• Оптимальне співвідношення витрат і вигод, що означає, що витрати на складання звітності повинні розумно співвідноситися з вигодами, видобуваються підприємством від подання цих даних зацікавленим користувачам.

• Принцип обережності (консерватизму) передбачає, що документи звітності не повинні допускати завищеною оцінки активів та прибутку, і заниженої оцінки зобов'язань.

• Конфіденційність вимагає, щоб звітна інформація не містила даних, які можуть завдати шкоди конкурентним позиціям підприємства.

Користувачі інформації різні, мети їх конкурентні, а нерідко і протилежні. Класифікація користувачів бухгалтерської звітності може бути виконана різними способами, однак, як правило, виділяють три укрупнені їх групи: користувачі, зовнішні по відношенню до конкретного підприємства; самі підприємства (точніше їх управлінський персонал); власне бухгалтери.

Відповідно до статті 13 III глави Федерального закону РФ «Про бухгалтерський облік» від 21 листопада 1996р. № 129-ФЗ всі організації «... зобов'язані складати на основі даних синтетичного і аналітичного обліку бухгалтерську звітність. Бухгалтерська звітність організацій, за винятком звітності бюджетних організацій, складається з:

• бухгалтерського балансу;

• звіту про прибутки та збитки;

• додатків до них, передбачених нормативними актами;

• аудиторського висновку, що підтверджує достовірність бухгалтерської звітності, якщо вона у відповідності і Федеральним законом підлягає обов'язковому аудиту;

• пояснювальній записки ».

У тому ж Законі зазначено, що пояснювальна записка до річної бухгалтерської звітності повинна містити істотну інформацію про організацію, її фінансове становище, порівнянності даних за звітний період і попередній йому році і т.д.

Відповідно до Закону «Про аудиторську діяльність» основна мета аудиту полягає в підтвердженні достовірності звітності, а також відповідності за складом і формами чинному законодавству.

Стандартна перевірка бухгалтерської звітності проводиться за двома напрямками:

• Взаимоувязка показників звітності між собою за всіма формами звітності,

• Правильність заповнення форм звітності на підставі Головної книги та інших регістрів бухгалтерського обліку.

Кожна стаття балансу на кінець звітного періоду повинна бути підтверджена результатами ретельно проведеної інвентаризації. Всі розбіжності з даними бухгалтерського обліку, а також всі помилки і порушення, виявлені в ході проведення інвентаризації та аудиту, повинні бути виправлені і відбиті у відповідних регістрах обліку до подання річного звіту.

Необхідно перевірити правильність оцінки статей балансу, а також розрахунку фінансових результатів, узгодженість даних руху капіталу, руху грошових коштів та даних програми даними балансу організації. Далі слід приступити до перевірки адекватності даних аналітичного і синтетичного обліку по всіх рахунках бухгалтерського обліку та їх взаємозв'язку і відповідності з даними відповідних форм бухгалтерської звітності.

В ході перевірки звітності аудитор повинен розглянути зміст форм звітності, виділяючи з них конкретні підлягають перевірці елементи. Окремі елементи в своїй сукупності можуть бути об'єднані в сегменти аудиту, до деяких з них аудитор, що забезпечує циклічний підхід до оцінки інформації, буває змушений звертатися не один раз. Серед таких елементів і сегментів можна виділити:

• Розділи балансу та їх співвідношення (аналітичні та інші процедури і розрахунки здійснюються і економічним суб'єктом і аудитором),

• Статті балансу і співвідношення всередині розділів (аудитор перевіряє правдоподібність залишків і правильність їх співвідношень, взаємопов'язування інформації не тільки по балансу, а й з іншими формами),

• Записи в облікових регістрах, первинної документації (часто не тільки бухгалтерської, але і договірної та ін.)

Виконуючи свою функцію, аудитор збирає особливі докази про достовірність (недостовірності) кожного окремого елемента інформації у звітності в цілому. Збір доказів про достовірність (недостовірності) кожного окремого елемента інформації в звітності, а отже, і про всю бухгалтерської звітності в цілому. Збір доказів здійснюється в ході тестування контрольних моментів і при перевірках тих чи інших господарських операцій по суті.

Отже, для обгрунтованого вираження своєї думки про достовірність бухгалтерської звітності аудитор повинен отримати достовірні для цього аудиторські докази на основі аудиторських процедур, таких як:

• Детальна перевірка вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках,

• Аналітичні процедури.

• Перевірка засобів внутрішнього контролю.

Аудиту бухгалтерської (фінансової) звітності ВАТ «Горінскій КЛПХ» були представлені первинні документи з усіх напрямків діяльності підприємства, а також бухгалтерські звіти аналітичного і синтетичного обліку, головна книга, бухгалтерська звітність (для здачі в ДПІ).

На підставі поданих документів виявлено наступне:

• документи первинного складського обліку, акти списання, вимоги на видачу, звіти по ПММ, товарні звіти оформлені відповідно до Порядку, викладеним у «Положенні про документи і документообіг у бухгалтерському обліку» (Мінфін СРСР від 29.07.1993 № 105), «Положення по ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерська звітність в РФ »

• Використання бухгалтерської програми «1С: Бухгалтерія» дозволяє автоматизувати бухгалтерський облік та щомісячно складати необхідні бухгалтерські регістри обліку, що відображають зведені й аналітичні дані по всіх рахунках, що дозволяє вести повний і всеобемлющій контроль господарських операцій з боку головного бухгалтера аналіз правильності та доцільності віднесення їх не собівартість .

• При включенні послуг сторонніх організацій представлені документи, що підтверджують обгрунтованість їх віднесення до витрат, а саме: акти виконання робіт, квитанції, та інші розшифровки.

• На підприємстві ведеться книга продажів і покупок. Всі операції в них відображені в повному обсязі.

• Періодично проводиться інвентаризація ТМЦ, основних засобів, зобов'язань. Інвентаризація ТМЦ, основних засобів та зобов'язань згідно облікову політику підприємства проводиться 1 раз в кінці звітного року. Остання інвентаризація була проведена в грудні 2001 року. За результатами інвентаризації надлишків і недостач виявлено не було. Акти і інвентаризаційні описи оформлені правильно.

• Організація бухгалтерського обліку забезпечує контроль за використанням ТМЦ.

- Облік основних засобів відповідає ПБУ 6 \ 01. Аналітичний облік основних засобів ведеться по видах і окремих інвентарним об'єктах з використанням інвентарних карток, на підставі яких бухгалтерія підприємства формує інвентарну картотеку, побудовану в розрізі кваліфікаційних груп за видами основних засобів. На основі інвентарної картотеки на кожну класифікаційну групу основних засобів ведеться картка обліку руху основних засобів. У картці за кожен місяць вказують наявність основних засобів на початок місяця, надходження та вибуття основних засобів, суму зносу і витрати на капітальний ремонт. Аналітичний облік ведеться в повному обсязі за допомогою бухгалтерської програми «1С: Бухгалтерія» в машинно-орієнтовані формі.

Так як в 2001 році підприємствам дозволялося вести облік як за старим, так і новим Планом рахунків бухгалтерського обліку, то бухгалтерії підприємства продовжувала враховувати майно і зобов'язання за старим планом рахунків. Основні засоби обліковувалися на рахунку 01 «Основні засоби». Суми зносу відбивалися на рах. 02 «Знос основних засобів» Початкове сальдо по рахунку 01 «Основні засоби» (картка рах. 01 «Основні засоби») 87972,00 тис.грн. відповідає даним Головної книги та оборотно-сальдової відомості 87972,00 тис.грн. . Розбіжностей немає. Кінцеве сальдо 102296,00 тис. руб. по рахунку 01 відповідає даним головної книги та оборотно-сальдової відомості за 2001 рік.

Після закінчення звітного періоду формується звіт за основними засобами відбивають групи основних засобів, дані на початок періоду (балансова вартість, нарахована амортизація, залишкова вартість), рух за період, дані на кінець звітного періоду.

Вартість об'єктів основних засобів за підсумками 2001 року сформовано правильно, і відображена в бухгалтерському балансі за 2001 рік правильно. Дані аналітичного та синтетичного обліку збігаються.

• Облік касових операцій відповідає Положенню з ведення касових операцій в Російській Федерації.

Вся інформація про наявність та рух грошових коштів в касі на ВАТ «Горінскій КЛПХ» збирається на рахунку 50 "Каса". Підприємство дотримується встановленого ліміту залишку каси 8000,00 руб.

Всі операції з надходження і витрачання грошових коштів фіксується в комп'ютері, до кінця дня формується касова книга, яка пронумерована, прошнурована і опечатана сургучною печаткою. Кількість листів на ній завірено підписами керівника підприємства і головного бухгалтера.

На 1 січня 2002 проведена інвентаризація каси. Залишок коштів у касі склав 7000,00 руб., Що відповідає даним синтетичного і аналітичного обліку.

Проведений аудит даних аналітичного і синтетичного обліку на ВАТ «Горінскій КЛПХ» виявив, що дані Головної книги сформовані правильно, основні показники фінансово-господарської діяльності відображені вірно. Виручка відображена повністю і склала в 2001 році 176 219 тис.руб. Собівартість - 118147 тис. руб. Збиток від діяльності товариства - 9392, тис. грн. Бухгалтерська звітність (форма № 2), надана до ДПІ, ув'язана з податковими деклараціями і головної книги за період, що перевірявся.

Після проведення аудиту взаємозв'язку синтетичного і аналітичного обліку з усіма формами бухгалтерської звітності необхідно з'ясувати, чи відповідає складений бухгалтерський звіт економічного суб'єкта нормам і вимогам нормативних актів:

Законом «Про бухгалтерський облік»,

Положення про ведення бухгалтерського обліку та звітності в РФ,

Цивільним кодексом РФ,

ПБО «Бухгалтерська звітність організації»,

Податкового Кодексу РФ, частина 1.

По завершенні аудиту аудитори повинні приступити до угруповання і систематизації всіх результатів аудиту по всіх об'єктах контролю для складання аудиторського висновку про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта.

Якщо аудитори не виявили істотних порушень і помилок, які не впливають на продовження безперервності діяльності економічного суб'єкта і не завдають шкоди державі, то вони повинні визнати звіт достовірним і видати економічному суб'єкту позитивний аудиторський висновок (додаток 7).

Якщо ж аудитори виявили суттєві порушення і помилки, які ставлять під сумнів продовження діяльності організації в найближчому майбутньому, завдають шкоди державі, засновникам (акціонерам), кредиторам або можуть ввести користувачів інформації в оману, то вони повинні надати економічному суб'єкту час для усунення порушень.

Якщо ж помилки і порушення не будуть виправлені, то аудиторська організація має право видати за результатами перевірки негативний висновок.

2.4.Предложенія щодо коригування звітності підприємства за аналізований період

Проведений аудит бухгалтерської звітності дозволив висловити позитивну думку про достовірність бухгалтерської звітності ВАТ «Горінскій КЛПХ». Однак, некоректності в бухгалтерській звітності аудируемого особи присутні майже завжди. Аудитори в ході перевірки зобов'язані виявити ту їх частину, в результаті яких істотно викривлена ​​звітність в цілому. Дії аудитора при виявленні порушень у економічного суб'єкта регулюються відповідним правилом (стандартом) аудиторської діяльності в РФ «Дії аудитора при виявленні спотворень бухгалтерської звітності», схваленим Комісією з аудиторської діяльності при Президенті РФ 25.12.96 р., протокол № 6. Основними факторами, які офіційно визнані Комісією з аудиторської діяльності, що призводять до викривлення бухгалтерської звітності є:

• Наявність значних фінансових вкладень у кризові галузі економіки,

• Невідповідність величини оборотних коштів швидкому зростанню обсягів продажу (виробництва) економічного суб'єкта або значного зниження прибутку,

• Наявність залежності економічного суб'єкта в поределенное період від одного або невеликого числа замовників або постачальників,

• Зміни в практиці договірних відносин або в обліковій політиці, які ведуть до значної зміни величини прибутку,

• Нетипові операції економічного суб'єкта, особливо в період закінчення року, які суттєво впливають на величину фінансових показників,

• Наявність платежів за послуги, які явно не відповідають наданим послугам,

• Особливості організаційно-управлінської структури економічного суб'єкта, наявність недоліків в даній структурі,

• Особливості структури капіталу і розподілу прибутку,

• Наявність відхилень від встановлених правил у веденні бухгалтерського обліку та органіазціі підготовки бухгалтерської звітності.

Спотворення бухгалтерської звітності, тобто невірне відображення і представлення даних бухгалтерського обліку через порушення встановлених правил його організації та проведення, може бути двох видів: навмисне і ненавмисне.

Навмисне спотворення бухгалтерської звітності є результатом навмисних дії (або бездіяльності) персоналу перевіряється економічного суб'єкта. Вони відбуваються в корисливих цілях для введення в оману користувачів бухгалтерської звітності. Разом з тим аудтору слід враховувати, що висновок про навмисні дії (чи бездіяльності) персоналу економічного суб'єкта, що ведуть до появи перекручувань у бухгалтерській звітності, може бути зроблений тільки уповноваженим на те органом.

Ненавмисне спотворення бухгалтерської звітності є результатом ненавмисних дій (чи буздействія) персоналу перевіряється економічного суб'єкта. Воно може бути наслідком арифметичних або логічних помилок в облікових записах, помилок в розрахунках, недогляду в плноте обліку, неправильного відображення в обліку фактів господарської діяльності, наявності та стану майна.

Як навмисне, так і ненавмисне спотворення бухгалтерської звітності може бути у економічного суб'єкта істотним (тобто впливає на достовірність його бухгалтерської звітності в настільки сильному ступені, що кваліфікований користувач його бухгалтерської звітності може зробити на основі такої звітності помилкові висновки чи прийняти помилкові рішення) або несуттєвим.

У разі виявлення викривлень бухгалтерської звітності економічного суб'єкта аудиторська організація повинна оцінити їх вплив на достовірність перевіряється звітності у всіх суттєвих аспектах.

У зв'язку з виявленням спотворень бухгалтерської звітності аудитору слід враховувати можливі види порушень у економічного суб'єкта, що ведуть до появи спотворень, такі як:

• Відхилення від встановлених законодавством правил ведення та організації бухгалтерського обліку та звітності,

• Відсутність або недотримання протягом звітного періоду прийнятої облікової політики відображення в бухгалтерському обліку окремих господарських оперцій та оцінки майна,

• Порушення цивільного, податкового та валютного законодавства,

• Інші види порушень, що впливають на спотворення бухгалтерської звітності.

• У разі виявлення викривлень бухгалтерської звітності аудитор повинен коригувати розроблені ним аудиторські процедури в залежності від:

• Видів порушень, що мали місце в організації та ведуть до появи перекручувань,

• Ступені суттєвості спотворень,

• Ризику появи перекручувань при подальшій перевірці і ризику невиявлення викривлень.

При виявленні спотворень бухгалтерської звітності аудиторська організація повинна оцінити, наскільки ефективно діюча у економічного суб'єкта система внутрішнього контролю перешкоджає виникненню різних порушень, що ведуть до появи перекручувань бухгалтерської звітності. У разі виведення аудиторської організації про нижчу (чим передбачалося раніше) здатності системи внутрішнього контролю перешкоджати появі спотворень бухгалтерської звітності аудиторська організація повинна переглянути свою попередню оцінку надійності системи внутрішнього контролю і уточнити у зв'язку з цим обсяг і характер застосовуваних аудиторських процедур.

Виявлені в процесі аудиту факти перекручувань бухгалтерської звітності аудиторської організації варто докладно відобразити у своїй робочої документації, оформленої в установленому порядку. Аудиторська організація повинна включити відомості про виявлені викривлення бухгалтерської звітності в аудиторській висновок про бухгалтерську звітність при проведенні обов'язкового аудиту або до звіту аудитора при проведенні ініціативного аудиту різної цільової спрямованості.

З метою вдосконалення організації бухгалтерського обліку на підприємстві та усунення можливих помилок ВАТ «Горінскій КЛПХ» необхідно:

1. Підвищити статус головного бухгалтера через атестацію до професійного. З цією метою створено Інститут професійних бухгалтерів. В даний час вимоги до професії бухгалтера змінюються в сторону економічного аналізу, управління грошовими потоками, тобто того, що називається фінансовим менеджментом. Бухгалтер повинен піти від ролі фіксатора подій і стати прогнозистом, повинен підказати керівникові дії, що сприяють поліпшенню фінансового стану підприємства, передавши технічну частину роботи машинам.

1. Періодично підвищувати професійний рівень рядових бухгалтерів підприємства. Для цього існує мережа облікових програм, різних семінарів та допомог, сприяють підготовці фахівців-бухгалтерів відповідно до вимог міжнародних стандартів.

2. Підвищити автоматизований облік на підприємстві. Для цього придбати оновлення програми «1С: Бухгалтерія 7.7». Дана програма відповідає вимогам бухгалтерського та податкового обліку та налаштована на Новий план рахунків.

3. Побудувати систему своєчасного отримання нормативних документів з коментарями за допомогою системи «Консультант Плюс». Застосування вчасно нормативних актів, прирівняних в даний час до міжнародних стандартів, дозволить забезпечити бухгалтерську службу ВАТ «Горінскій КЛПХ» грамотне рішення задач при складанні звітності та захист інформації при спілкуванні з податковими службами.

3.Аналіз фінансового стану підприємства в динаміці

3.1. Оцінка стану засобів і джерел

Аналіз фінансового стану ВАТ «Горінскій КЛПХ» проведемо за три роки 1999-2001 рр..

У фінансовому аналізі підприємства використовуються певні алгоритми і формули. З метою наочності і зручності роботи запропоновано записати показники бухгалтерського балансу у вигляді умовних позначень (Додаток 3).

З метою проведення такого аналізу рекомендується складання порівняльного аналітичного балансу, в який включається основні агреговані показники бухгалтерського балансу.

Завдяки цьому документу спрощується робота з проведення горизонтального і вертикального аналізу основних фінансових показників підприємства. Горизонтальний аналіз дає характеристику змін за звітний період, а вертикальний - характеризує питому вагу показників у загальному підсумку (валюті) балансу підприємства.

Аналізуючи джерела коштів ВАТ «Горінскій КЛПХ» (таблиця 3.1.1., 3.1.2.) Можна відзначити наступне: валюта балансу до кінця 2000 року збільшилася на 9075 тис.грн., Склавши 81 294 тис.руб. Темп приросту склав 12,57%, до кінця 2001 року темп приросту знизився до 8, 57% і валюта балансу дорівнює 88257 тис.руб., При цьому абсолютний приріст склав 6963 тис. грн. У струткруре джерел коштів спостерігається наступна картина - на початок 2000 року власні кошти становили майже 48% від загальної суми джерел до кінця аналізованого періоду їх величина знизилася і склала 45% - 36 204 тис.руб. Позикові средтства відповідно зросли на 3,32 пункту до значення 45 090 тис.руб. Протягом 2001 року спостерігається поступове зниження частки власних коштів і зростання позикових. До кінця 2001 року власні засоби займають лише близько 30% від загальної валюти балансу, при цьому позикові - 69, 78% в абсолютному значенні досягши значення 61582 тис.руб. Тенденція зниження власних коштів у валюті балансу на ВАТ «Горінскій КЛПХ» наочно показана в динаміці у Додатку 9.

За рахунок чого стався такий ріст позикових коштів? Для цього складемо і проаналізуємо пасив порівняльного аналітичного балансу. (Таблиця 3.1.3., 3.1.4.). Аналіз показав, що суспільство в 2000 році восплльзовалось короткостроковим кредитом банку для фінансування своєї поточної діяльності в розмірі 9985 тис.руб. У 2001 році підприємство покривало свої борги по даному виду позики і знизило заборгованість по аналізірумой статті до 640 тис.руб. Загальна тенденція цієї статті заборгованості така: зростання до 12,28% у загальній валюті балансу до кінця 2000 року і її зниження до кінця 2001 року до 0,73%. У 20001 році значно зросла заборгованість іншим підприємствам та організаціям. Так якщо в 2000 році даний вид заборгованості становив не більше 26% в загальній валюті балансу, то до кінця 2001 року відбулося різке зростання до 46,77% (на 20144 тис. грн.) Однак це можна вважати позитивним моментом у роботі підприємства, так як воно використовує безпроцентні позикові кошти. По інших видах заборгованостей відбулися незначні зміни. І якщо спостерігається певний відносний і абсолютний зростання заборгованості, то він досить пропорційне зростанню валюти балансу.

Аналіз стану коштів підприємства (таблиця 3.1.5, 3.1.6.) Показав, що протягом 2000 року знизилися необоротні активи на 4097 тис.грн. склавши до кінця року 35 011 тис.руб., при цьому сума оборотних активів зросла на 12 872 тис.руб. (Темп приросту 38,53%). У структурі активу балансу відбувся перерозподіл - частка необоротних активів знизилася на 10,48%, частка оборотних активів відповідно зросла. Протя 2001 року на 3086 тис. грн. зросли необоротні активи, на 3876 тис.руб. збільшилися оборотні. У структурі значних змін не відбулося. Наочне зміна структури активів показано на малюнках 3.2., 3.3.

Аналіз структури активів підприємства з напрвлениям їх використання в господарстві показав (таблиця 3.1.7., 3.1.8), що ВАТ «Горінскій КЛПХ» у 2000 році знизив частку коштів використовуються всередині підприємства, при цьому частка коштів, що використовуються за межами підприємства склала до кінця 2000 року 20,63%. Протягом 2001 року також спостерігається тенденція до зниження активів, що використовуються всередині підприємства. До концк аналізованого періоду даний вид активів склав всього 66,92%, абсолютне зниження склало 5459 тис. грн. Дана ситуація свідчить про недостатньо продуманої виробничої політики керівництва і в кінцевому підсумку призводить до залучення позикових коштів.

3.2. Оцінка платоспроможності підприємства

Аналіз платоспроможності підприємства дозволяє виявити напрям тенденції зміни фінансового стану підприємства і встановити, якими структурними змінами балансу обумовлена ​​переважна тенденція. Підприємство вважається платоспроможним, якщо наявні у нього кошти, короткострокові фінансові вкладення й активні розрахунки (розрахунки з дебіторами) покривають його короткострокові зобов'язання.

В.І. Подільський пропонує два методи оцінки платоспроможності

1. Метод порівняння

Платоспроможне підприємство - те, у якого грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення й активні розрахунки та інші активи покривають його короткострокові зобов'язання:

Д> М + Н (1)

На початок 2000 р.: 98 Ð 35926

На початок 2001 року: 19 Ð 41576

На початок 2002 року: 133 Ð 58827

Таким чином, видно що на підприємстві спостерігається негативна тенденція платоспроможності.

2. Метод коефіцієнтів. Аналіз проведемо в таблиці 3.2.1.

Аналіз показав, що протягом усього періоду (1999-2001 рр..) На ВАТ «Горінскій КЛПХ» коефіцієнт концентрації власного капіталу неухильно знижується, при цьому частка власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих до його діяльність впала з 0,48 на початок 2000 року до 0,3 на кінець 2001 року. Ми бачимо по цьому коефіцієнту, що підприємства стає більш залежно від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього коефіцієнту є розрахунок коефіцієнта концентрації залученого (позикового) капіталу - його величина відповідно зросла з 0,52 до 0,69. Аналіз коефіцієнта фінансової залежності показав, що на підприємстві протягом усього періоду зростає частка і значення позикових коштів у фінансуванні ВАТ. Даний коефіцієнт зріс з 2,09 до 3,33 до кінця 2001 року. Значно зріс коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів. Так, якщо на початок 2000 року на кожну гривню власних коштів припадало 1 руб.9 коп. позикових коштів, то вже до кінця 2000 року даний показник зріс до 1,25, а до кінця 2001 року до 2,31. Таким чином розрахунок показників показав, що на ВАТ «Горінскій КЛПХ» відбувається посилення залежності від зовнішніх інвесторів і кредиторів. При цьому вивчення додатку до балансу (форма № 5) (перелік найбільших підприємств-кредіторв) дозволило виявити підприємство, від рішень і дій якого залежить подальша діяльність ВАТ «Горінскій КЛПХ» - ЗАТ «Флора». У той же час дане підприємство є найбільшим засновником товариства. Таким чином, можна говорити про повне внутрішньому підпорядкуванні ВАТ «Горінскій КЛПХ» ЗАТ «Флора».

Поглибимо аналіз прогнозуванням платоспроможності підприємства, тобто здатність у майбутньому погашати свої борги. Для цього проведемо аналіз ліквідності балансу. Ліквідність балансу виражається в ступені покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. ліквідності балансу.

1. Метод порівняння.

Аналіз ліквідності балансу методом порівняння полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих в порядку зменшення ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, що згруповано за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів сплати.

Активи підприємства залежно від швидкості перетворення їх у гроші діляться на чотири групи:

А ₁ - найбільш ліквідні активи.

До них відносяться: грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.

А ₂ - швидко реалізовані активи.

До них відносяться: дебіторська заборгованість та інші активи:

А ₃ - повільно реалізовані активи.

У цю групу включаються "Запаси", крім рядка "Витрати майбутніх парафій", а з I розділу балансу включається рядок "Довгострокові фінансові вкладення"

А ₄ - важко реалізовані активи.

У групу включаються статті I розділу балансу за винятком рядка, включеної до групи "повільно реалізовані активи":

Зобов'язання підприємства також поділяються на чотири групи і розташовуються за ступенем терміновості їх оплати.

П ₁ - найбільш термінові зобов'язання.

У цю групу включається кредиторська заборгованість

П ₂ - короткострокові пасиви.

До них відносяться: короткострокові кредити і позики та інші короткострокові пасиви:

П ₃ - довгострокові пасиви.

До групи входять довгострокові кредити і позики:

П ₄ - постійні пасиви.

Баланс вважається ліквідним за умови наступних співвідношень груп активів і зобов'язань:

Порівняння першої і другої груп активів (А _1, А ₂₎ з першими двома групами пасивів (П _1, П ₂₎ показує поточну ліквідність, тобто платоспроможність чи неплатоспроможність підприємства найближчим до моменту проведення аналізу час.

Порівняння ж третьої групи активів (А _3, А ₄₎ і пасивів (П _3, П ₄₎ показує перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності підприємства.

Аналіз проведемо в таблицях 3.2.2., 3.2.3.

Аналіз ліквідності активів показав, що на ВАТ «Горінскій КЛПХ» частка важкореалізоване активів займає найбільше значення: у 2000 році близько 58%. Однак до кінця 2001 р. даний вид активів знизився до 50,56%. Частка легко реалізованих активів протягом аналізованого перідоа зросла на 10 пунктів до кінця 2000 року, а до кінця 2001 даний вид активів впав до 16% в загальній сумі активів. Легко реалізовані активи до кінця аналізованого періоду зросли до 36,64% в загальній сумі активів і склали 29570 тис.грн. (Зростання на 12 913 тис.руб). Частка бистрореаліземих активів протягом всього аналізованого періоду не піднімалася вище 0,6%.

Проте чи так це погано? Для цього можна порівняти активи і пасиви.

Аналіз показав, що на підприємстві баланс досить неліквідний, тобто при погашенні своїх боргів суспільство відчуває значні труднощі.

Метод коефіцієнтів.

Ліквідність підприємства визначається і з допомогою ряду фінансових коефіцієнтів.

а) коефіцієнт абсолютної ліквідності:

, К _А.Л. ³ 2 »0,5 (3.1)

коефіцієнт показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена найближчим до моменту складання балансу час.

б) коефіцієнт покриття або поточної ліквідності:

; До _т.л. ³ 2 (3.2)

коефіцієнт показує, якою мірою поточні активи покривають короткострокові зобов'язання.

Проведений аналіз (таблиця 3.2.5.) Виявив, що лезозаготовіетльное підприємство є неліквідним. Коефіцієнти ліквідності не витримують критеріальних значень протягом всього аналізованого періоду, частка власних оборотних коштів у покритті запасів неухильно знижується, маневреність власних оборотних коштів знизилася.

Таблиця 3.2.4.

Аналіз ліквідності балансу

3.3. Аналіз кругообігу коштів підприємства

Найважливішою складовою частиною фінансових ресурсів підприємства є його оборотні активи, які включають: запаси, грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторську заборгованість.

Аналіз структури оборотних коштів ВАТ «Горінскій КЛПХ» (таблиця 3.3.1,3.3.2.) Показав, що на підприємствах найбільшу частку в структурі оборотних коштів займають запаси і витрати - 52,86% на початок 2000 року, 58,43% на кінець 2000 року і 30,3% на кінець 2001 року. При цьому частка значно до кінця аналізованого періоду знизилася частка готової продукції. Дана тенденція свідчить про зростання попиту на лісопродукцію. Однак зростання дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів майже на 30 пунктів говорить про те, що підприємство беспроценто фінансує своїх дебіторів, а це негативний момент у роботі підприємства. Однак, проаналізувавши перелік найбільших підприємств-дебіторів, ми бачимо, що першим у цьому списку стоїть ЗАТ «Флора». Таким чином, дана тенденція обумовлена ​​внутріфірмовими інтересами.

Великий вплив на стан оборотних активів надає їх оборотність. Від неї залежить не тільки розмір мінімально необхідних для господарської діяльності оборотних коштів, а й розмір витрат, пов'язаних з володінням і зберіганням запасів.

У свою чергу, це відбивається на собівартості продукції і в кінцевому підсумку на фінансові результати підприємства. Все це обумовлює необхідність постійного контролю за оборотними коштами та аналізу їх оборотності.

Цей етап аналізу фінансового стану підприємства в свою чергу можна розділити на три стадії.

1. Оборотність активів або швидкість обороту.

; (1)

де V - виручка від реалізації

- Середня величина активів

, (2)

де А _поч - сума активів на початок періоду

А _кон - сума активів на кінець періоду

Швидкість обороту характеризує швидкість обороту оборотних активів підприємства.

2. Тривалість обороту:

, (3)

де Д - тривалість періоду, що аналізується

Про _а - оборотність активів

Оборотність дебіторської заборгованості:

; (4)

де - Середня дебіторська заборгованість

Цей показник характеризує кратність перевищення виручки від реалізації над середньою величиною дебіторською заборгованістю.

1. Період погашення дебіторської заборгованості:

; (5)

показник характеризує склався за період термін розрахунків покупців.

1. Оборотність запасів:

; (6)

де С - собівартість реалізованої продукції

- Середня величина запасів

цей показник відбиває швидкість обороту товарно-матеріальних запасів.

Проведений аналіз показав (таблиця 3.3.3.), Що на ВАТ «Горінскій КЛП» в період з 1999 по 2001 роки покращився кругообіг коштів підприємства. Оборотність виробничих запасів зросла, при цьому оборот ПЗ знизився на 270 днів. Операційний цикл зменшився, що свідчить про прискорення динаміки фінансово-господарської діяльності підприємства, однак фінансовий цикл при цьому подовжився. Коефіцієнт погашаемості кредиторської заборгованості залишився на колишньому рівні. Оборотність власного та основного капталу зросла, що є негативним моментом в роботі підприємства.

3.4. Оцінка рентабельності

Найважливішим показником, що відображає кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, є рентабельність.

Рентабельність - відносний показник економічної ефективності виробництва, що характеризує співвідношення доходу (прибутку) і витрат за певний період часу.

Існує система показників рентабельності.

1. Рентабельність майна (активів) підприємства:

; (1)

де Р _А.П. - рентабельність активів підприємства

П _ч - чистий прибуток

- Середня величина активів

2. Рентабельність власного капіталу:

, (2)

де СК - величина власного капіталу.

3. Рентабельність сукупного використовуваного капіталу:

, (3)

4. Рентабельність реалізованої продукції:

; (4)

За допомогою перерахованих вище показників рентабельності можна проаналізувати ефективність використання активів підприємства, тобто фінансову віддачу від вкладення капіталів.

Аналіз рентабельності ВАТ «Горінскій КЛПХ» (таблиця 3.4.1.) Виявив, що підприємство працює збитково. Основні показники рентабельності перебувають на дуже низькому рівні і на протязі аналізованого періоду знижуються. Період окупності власного капіталу досить високий. Таким чином, можна говорити про незадовільний фінансовий стан підприємства та його низької платоспроможності. Що остаточно утвердиться в наших висновках, проаналізуємо показники підприємства на можливість банкрутства.

Однією з цілей фінансового аналізу є своєчасне виявлення ознак банкрутства підприємства.

Відповідно до чинного в Україні законодавством підставою для визнання підприємства банкрутом є невиконання ним своїх зобов'язань з оплати товарів, послуг від закінчення 3-х місяців з дня настання термінів оплати.

У країнах з розвиненою економікою аналіз потенційного банкрутства підприємства оцінюється за допомогою коефіцієнта "Z - рахунок Альтмана"

;

де НП - нерозподілений прибуток

ДОД - дохід від основної діяльності

РСА - ринкова вартість звичайних і привілейованих акцій

ВР - обсяг продажів продукції

Обмеження: Якщо "Z - рахунок Альтмана" £ 1,8, ймовірність банкрутства дуже висока, якщо "Z - рахунок Альтмана" від 1,8 до 2,7 - ймовірність банкрутства висока. Якщо "Z - рахунок Альтмана" від 2,7 до 2,9 - ймовірність банкрутства можлива. Якщо "Z - рахунок Альтмана" від 3 і вище - ймовірність банкрутства дуже низька.

Розрахунок даного коефіцієнта показав, що ВАТ «Горінскій КЛПХ» знаходиться на стадії банкрутства.

Також у пояснювальній записці до бухгалтерського звіту за 2001 рік у розділі «Показники оцінки фінансових результатів та фінансового стану» економісти суспільства визнають, що ВАТ «Горінскій КЛПХ» є неплатоспроможним підприємством.

3.5. Шляхи поліпшення фінансового стану підприємства

Особливістю сучасних ринкових відносин є посилення впливу таких чинників, як мінливість умов зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища, жорстока конкурентна боротьба за ресурси і сфери їх застосування, необхідність швидких технологічних змін, безперервні нововведення в податковому законодавстві, що змінюються процентні ставки і курси валют.
У цих умовах перед фінансовими керівниками підприємства постає безліч питань: Якою має бути стратегія і тактика сучасного підприємства в умовах переходу до ринку? Як раціонально організовувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого "процвітання"? Як підвищити ефективність управління фінансовими ресурсами? Яким чином визначити показники господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?
На ці та інші питання допоможе відповісти об'єктивний аналіз фінансового стану підприємства. Фінансовий аналіз сьогодні повинен орієнтуватися на мінливі ринкові умови, державну політику в галузі реформування і становлення бухгалтерського обліку та аудиту, давати практичні напрямки поліпшення фінансового стану підприємств та подолання кризових станів, в т.ч. банкрутства.

Проблема банкрутств багатьох існуючих підприємств різних галузей господарства і сфер діяльності стає досить актуальною на даний момент часу. З переходом Російської Федерації до ринкової економіки та приватної власності з'явилася необхідність в інституті неспроможності (банкрутства) для того щоб зменшити ризик кредиторів, і якщо вже їх втрати неминучі, то вони повинні бути розподілені найбільш справедливим чином. З цією метою 19 листопада 1992 був прийнятий Закон "Про неспроможність (банкрутство) підприємств".

Неплатоспроможність, криза економіки та легального бізнесу, існування підприємств-невидимок, що значаться в реєстрі, але давно вже не мають ні керівництва, ні працівників, заборгованість із зарплати, прогалини у законодавстві - породили тіньове розв'язання проблеми "звільнення від непомірних боргів" і ситуацію банкрутства практично всіх підприємств-виробників.

Новий закон "Про неспроможність (банкрутство)", що увібрав в себе найкраще з західних аналогів і підведений до сучасної російської дійсності, прийнятий з розрахунком на десятиліття і покликаний сприяти стимулюванню платоспроможності та оздоровленню нашої економіки.

Федеральний закон "Про неспроможність (банкрутство)" введено в дію на території Російської Федерації з 1 березня 1998 року. Він значно відрізняється від діючого раніше Закону РФ "Про неспроможність (банкрутство) підприємств" і включає в себе цілий ряд положень, що відповідають потребам ринку.

Сотні банків і інших фінансових компаній, тисячі виробничих та комерційних фірм, особливо дрібних і середніх, вже припинили своє існування. Аналіз показав, що головною причиною цього виявилося невміле керування ними, тобто низька кваліфікація більшості менеджерів як середньої, так і вищої ланки.

Виробництво - процес складний за технологією, по організації, по поєднанню різних видів діяльності. Керівник не може, та і не повинен брати на себе те, що набагато краще можуть зробити інші. Керівник повинен перш за все проявити заповзятливість при підборі кадрів, він повинен оточити себе професіоналами, довіритися більш компетентним фахівцям - з виробничих питань, з маркетингових досліджень, планування фінансів і т. д. Собі ж залишити лише те, що входить безпосередньо до компетенції організатора. Організовувати - означає визначити мету, знати і тверезо оцінювати наявні ресурси і уміти використовувати їх для досягнення цілей. Організовувати - означає вміти формувати завдання, доводити її до безпосереднього виконавця і контролювати виконання. Організовувати - означає вміти приймати рішення, вміти розподіляти обов'язки і відповідальність. Організовувати - означає планувати, керувати, аналізувати. Тут недостатньо однієї інтуїції і навіть таланту, потрібні знання.

Зрослі сьогодні вимоги до управління обумовлені збільшенням розмірів підприємств, складністю технологій, необхідністю оволодіння найсучаснішими управлінськими навичками. Всі рішення з фінансових, організаційних та інших питань готуються і виробляються нині професіоналами у сфері організації управління, які здійснюють і контроль за виконанням наміченого.

Конкретні шляхи виходу підприємства з кризової фінансової ситуації залежать від причин його неспроможності. Оскільки більшість підприємств розоряється з вини неефективної державної політики, то одним із шляхів фінансового оздоровлення організацій повинна бути державна підтримка. Але зважаючи на дефіцит державного бюджету розраховувати на цю допомогу можуть не всі підприємства.

Важливим джерелом фінансового оздоровлення підприємства є факторинг, тобто поступка банку права на востребование дебіторської заборгованості, або договір-цесія, за яким ВАТ «Горінскій КЛПХ» поступається свою вимогу до дебіторів банку в якості забезпечення повернення кредиту

Якщо ВАТ «Горінскій КЛПХ» має намір не лише вижити, а й проявляти активність у напрямку розвитку свого виробництва, змінивши принципи управління діяльністю підприємства, то йому необхідно переглянути в цілому структуру управління підприємства. Розглядався господарському суб'єкту рекомендується створити таку структуру управління, при якій в основі права на прийняття рішень лежить компетентність, а не заняття офіційного поста. Крім цього підприємству необхідно вирішити питання про внутрішньої залежності від некомпетентних рішень ЗАТ «Флора», що призводять до погіршення фінансового стану підприємства.

Далі підприємству в майбутньому необхідно розглянути питання оновлення матеріально-технічної бази. Цій меті може допомогти лізинг, який не вимагає повної одноразової оплати орендованого майна і служить одним з видів інвестування. Використання прискореної амортизації по лізингових операціях дозволяє оперативно оновлювати обладнання та вести технічне переозброєння виробництва.

Велику допомогу у виявленні резервів поліпшення фінансового стану ВАТ «Горінскій КЛПХ» може надати маркетинговий аналіз по вивченню попиту та пропозиції, ринків збуту та формування на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва продукції.

4. Охорона навколишнього середовища

ВАТ «Горінскій КЛПХ» - лісопромислове підприємство і основний її вид діяльності пов'язаний з рубанням лісу, а значить погіршується екологічна обстановка, отже, виникає необхідність по проведенню заходів з охорони лісів, які включають заходи з лісовідновлення.

Лісовідновлення - це створення лісових культур на площах, раніше покриті лісом. Штучне створення й вирощування лісів дозволяє створити високопродуктивні насадження бажаного видового складу та цільового призначення, скоротити термін лісовідновлення, а також ефективно вести боротьбу з водною і вітровою ерозією грунту. Одна з найважливіших задач при штучному відновленні лісу є заготівля насіння. План по заготівлі насіння спускається з лісгоспу і виконується підприємством в повному обсязі. Керівництвом по виробництву лісокультурних робіт є «Тимчасові рекомендації з проведення лісовідновлювальних робіт у державному лісовому фонді Далекому Сході».

Крім того, ведучи лісозаготівельні роботи ВАТ «Горінскій КЛПХ» вирубує тільки деревостани, пошкоджений пожежею, а зелені дерева залишають на корені. Збереження зелених дерев, молодняку ​​і підросту сприяє природному відновленню лісу. При цьому значно скорочуються витрати грошових коштів і трудових ресурсів на проведення робіт по штучному відновленню лісу на вирубуваних площах. Після завершення лісосічних робіт при літніх заготовках, а при зимових - після танення снігу і відтавання грунту, проводиться оправлення збереженого підросту і догляд за ним. При цьому підріст і молодняк звільняють від порубкових залишків. Всохлі, зламані, сильно пошкоджені в процесі вирубки лісу дерева, що заважають зростанню молодняку, вирубують і видаляють. При виробництві рубки лісу та зберіганні деревини на складах, вантажних пунктах та при її перевезення ВАТ «Горінскій КЛПХ» керується Санітарними правилами в лісах Російської Федерації, затвердженими наказом Федеральної служби лісового господарства України № 10 від 15.01.88 р.

Найбільшим лихом для лісу є лісові пожежі. І система запобіжних протипожежних заходів є однією з найважливіших умов активної боротьби з лісовими пожежами, адже легше попередити виникнення лісової пожежі, ніж боротися з ним і ліквідувати негативні наслідки. На ВАТ «Горінскій КЛПХ» розроблена інструкція протипожежної безпеки від 03.01.2002 р., у якій визначені основні заходи щодо попередження виникнення лісових пожеж на місцях рубок та проживання лісозаготівельної бригади (Додаток 11). При розробці плану протипожежного пристрою використовуються такі нормативні акти: «Правила пожежної безпеки в лісах РФ», Постанова Глави адміністрації Хабаровського краю № 108 від 26.03.2001 р. «Про заходи щодо забезпечення охорони лісів від пожеж на території Хабаровського краю в 2001 р.» . Крім того, у випадках сильних лісових пожеж ВАТ «Горінскій КЛПХ» спільно з лісгоспом та іншими заготівельниками, залишаючи свої заготовки, спрямовують усі сили на запобігання лісового лиха.

Таким чином, ми бачимо, що ВАТ «Горінскій КЛПХ» активно бере участь в охороні навколишнього середовища, проводить різні заходи (лісовідновлювальні, протипожежні, екологічні, лісозахисні) щодо відновлення лісів, екології краю і запобігання лісових пожеж.

Невід'ємною частиною податкової системи є ресурсні платежі. За останній час розроблені закони, що визначають в цілому комплекс цього природокористування, і по кожному з них введені самостійні податкові платежі.

Зазначені платежі досить специфічні. Кожен їх вигляд (плата за користування надрами, землею, лісовими та водними ресурсами, тваринним світом, за забруднення природного середовища) поділяється на окремі блоки. Багатогранні і галузеві особливості у використанні природних ресурсів (нафтовидобувна, вугільна, газова, золотодобувна, хімічна, лісова та ін), для обліку яких необхідно подальше вдосконалення законодавства.

Платежі за користування природними ресурсами відповідно до Закону Російської Федерації від 27.12.1991 N 2118-1 "Про основи податкової системи Російській Федерації" віднесені до федеральних податків (п. "і" ст.19). Плата за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу, встановлена ​​Законом РРФСР від 19.12.1991 N 2060-1 (№ 7-ФЗ від 10.01.2002 р.) "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон N 2060-1) і введена на території Російської Федерації з 1991 р., відноситься до вказаних платежах, а значить, до федеральних податків.

Згідно із Законом N 2060-1 та Постанові Уряду Російської Федерації від 28.08.1992 N 632 "Про затвердження Порядку визначення плати і її граничних розмірів за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу" платежі вносять організації, діяльність яких погано впливає на природне середовище.

Плата справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів та інші види забруднення в межах встановлених лімітів; викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів та інші види забруднення понад встановлені ліміти.

Базою оподаткування при розрахунку платежів є обсяги шкідливого впливу за викид або скидання 1 т забруднюючих речовин, розміщення 1 т або 1 куб. м відходів.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, що здійснюються в межах ліміту, фінансуються за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), понадлімітні - за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні природокористувачів.

Відповідно до ст.21 Закону РРФСР від 19.12.1991 N 2060-1 "Про охорону навколишнього природного середовища" платежі за викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види забруднення підлягають перерахуванню у державні позабюджетні екологічні фонди, а не в відповідні бюджети.

Цей платіж поширюється на підприємства, установи, організації, іноземні юридичні та фізичні особи, які здійснюють будь-які види діяльності на території Російської Федерації, пов'язані з природокористуванням (далі - природопользователи), і передбачає стягнення плати за наступні види шкідливого впливу на навколишнє природне середовище:

- Викид в атмосферу забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел;

- Скидання забруднюючих речовин у поверхневі і підземні водні об'єкти;

- Розміщення відходів;

- Інші види шкідливого впливу (шум, вібрація, електромагнітні та радіаційні впливу і т.п.).

Встановлюється два види базових нормативів плати:

а) за викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу в межах допустимих нормативів;

б) за викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу в межах встановлених лімітів (тимчасово узгоджених нормативів).

Базові нормативи плати визначаються по кожному інгредієнту забруднюючої речовини (відходу) через шкідливого впливу з урахуванням ступеня їх небезпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я населення.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища в розмірах, які перевищують встановлені природопользователю гранично допустимі нормативи викидів, скидів забруднюючих речовин, обсяги розміщення відходів, рівні шкідливого впливу, визначається шляхом множення відповідних ставок плати за величину зазначених видів забруднення і підсумовування отриманих творів за видами забруднення.

Плата за забруднення навколишнього природного середовища в межах встановлених лімітів визначається шляхом множення відповідних ставок плати на різницю між лімітними і гранично допустимими викидами, скидами забруднюючих речовин, обсягами розміщення відходів, рівнями шкідливого впливу і підсумовування отриманих творів за видами забруднення.

Плата за понадлімітне забруднення навколишнього природного середовища визначається шляхом множення відповідних ставок плати за забруднення в межах встановлених лімітів на величину перевищення фактичної маси викидів, скидів забруднюючих речовин, обсягів розміщення відходів рівнів шкідливого впливу над встановленими лімітами, підсумовування отриманих творів за видами забруднення і множення цих сум на п'ятикратний підвищуючий коефіцієнт.

У разі відсутності у природопользователя оформленого в установленому порядку дозволу на викид, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів вся маса забруднюючих речовин враховується як понадлімітна. Плата за забруднення навколишнього природного середовища в таких випадках визначається як надграничної платежі.

Платежі за гранично допустимі викиди, скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів, рівні шкідливого впливу здійснюються за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг), а платежі за перевищення їх - за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні природопользователя.

Згідно листа Міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів РФ від 03.03.93 № 04-15/61-638 ВАТ «Горінскій КЛПХ» виробляє відрахування від плати за фактичне забруднення навколишнього природного середовища, що спрямовуються до федерального бюджету РФ, відраховує кошти на вопроізводство мінерально- сировинної бази (Додаток 10).

Основними джерелами забруднення атмосферного повітря є автотранспорт на вивезенні лісопродукції.

Висновок

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, які є сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами).

Аналіз фінансового стану підприємства переслідує декілька цілей:

• визначення фінансового становища;

• виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;

• виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані;

• прогноз основних тенденцій фінансового стану.

Мета аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але ще й у тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення.

Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що потребують особливої ​​уваги, і розробити заходи щодо їх ліквідації.

Тому для об'єктивної оцінки фінансового стану необхідно перейти до певних ціннісним співвідношенням основних чинників - фінансовими показниками або коефіцієнтами.

Фінансові коефіцієнти характеризують пропорції між різними статтями звітності. Достоїнствами фінансових коефіцієнтів є простота розрахунків та елімінування впливу інфляції.

Вважається, що якщо рівень фактичних фінансових коефіцієнтів гірше бази порівняння, то це вказує на найбільш болючі місця в діяльності підприємства, які потребують додаткового аналізу. Правда, додатковий аналіз може не підтвердити негативну оцінку в силу специфічності конкретних умов і особливостей ділової політики підприємства. Фінансові коефіцієнти не уловлюють відмінностей у методах бухгалтерського обліку, не відображають якості складових компонентів. Нарешті, вони мають статичний характер. Необхідно розуміти обмеження, які накладають їх використання, і ставляться до них як до інструмента аналізу.

Для економіста фінансові коефіцієнти мають особливе значення, оскільки є основою для оцінки його діяльності зовнішніми користувачами звітності, акціонерами і кредиторами. Цільові орієнтири проведеного фінансового аналізу залежать від того, хто його проводить: керуючі, податкові органи, власники (акціонери) підприємства або його кредитори.

Аналіз починається з огляду основних показників діяльності підприємства. У ході цього огляду необхідно розглянути наступні питання:
· Майнове становище підприємства на початок і кінець звітного періоду;
· Умови роботи підприємства в звітному періоді;
· Результати, досягнуті підприємством у звітному періоді;
· Перспективи фінансово-господарської діяльності підприємства.

Діюча практика бухгалтерського обліку, аудит та аналіз фінансового стану підприємства розглянуто на прикладі ВАТ «Горінскій КЛПХ» за 1999-2001 рр..

Стан нормативної бази, що склалася на початок 2001 року, дозволило ВАТ «Горінскій КЛПХ» сформувати таку систему бухгалтерського обліку:

1. Бухгалтерський облік в організації здійснюється бухгалтерією, очолюваної головним бухгалтером. Головний бухгалтер підпорядковується безпосередньо директору підприємства.

2. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства.

3. Організація веде бухгалтерський, фінансовий, управлінський та податковий облік.

4. Для відображення операцій фінансово-господарської діяльності використовується План рахунків, затверджений Наказом Мінфіну СРСР від 01.11.91 р. № 56. У 2001 році Новий план рахунків підприємство не використовувало.

5. Методика організації бухгалтерського обліку розкрита в Наказі про облікову політику (Додаток 5).

За останній рік багато чого змінилося в методології та практики ведення бухгалтерського обліку та підготовці бухгалтерської звітності, ще більше зміни торкнулися правил оподаткування та підготовки податкової звітності. Набуття чинності гл.25 Податкового кодексу Російської Федерації з 01 січня 2002 р. фактично розділило бухгалтерський та податковий облік.

Особливе значення для формування сучасного бухгалтерського обліку в Росії має активна й цілеспрямована робота по зближенню вітчизняної облікової практики з міжнародно визнаною практикою. Формування ринкової інфраструктури і розвиток російської економіки неможливі без належної організації системи бухгалтерського обліку. Недарма серед прийнятих в 1998 р. Урядом Російської Федерації рішень декілька присвячено комплексу заходів, пов'язаних з реформуванням бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності (постанова від 6.03.98 р. № 283, розпорядження від 21.03.98 р. № 382-р і від 22.05.98 р. № 587-р). Крім того, раніше найважливішою складовою реформи підприємства (постанова Уряду Російської Федерації від 30.10.97 р. № 1373) було визнано поліпшення постановки бухгалтерського обліку на господарюючих суб'єктах. А реформування бухгалтерського обліку безпосередньо впливає на складну практику аудиту підприємств.

Аудиту бухгалтерської (фінансової) звітності ВАТ «Горінскій КЛПХ» були представлені первинні документи з усіх напрямків діяльності підприємства, а також бухгалтерські звіти аналітичного і синтетичного обліку, головна книга, бухгалтерська звітність (для здачі в ДПІ).

На підставі поданих документів виявлено наступне:

• документи первинного складського обліку, акти списання, вимоги на видачу, звіти по ПММ, товарні звіти оформлені відповідно до Порядку, викладеним у «Положенні про документи і документообіг у бухгалтерському обліку» (Мінфін СРСР від 29.07.1993 № 105), «Положення по ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерська звітність в РФ »

• Використання бухгалтерської програми «1С: Бухгалтерія» дозволяє автоматизувати бухгалтерський облік та щомісячно складати необхідні бухгалтерські регістри обліку, що відображають зведені й аналітичні дані по всіх рахунках, що дозволяє вести повний і всеобемлющій контроль господарських операцій з боку головного бухгалтера аналіз правильності та доцільності віднесення їх не собівартість .

• При включенні послуг сторонніх організацій представлені документи, що підтверджують обгрунтованість їх віднесення до витрат, а саме акти виконання робіт, квитанції, та інші розшифровки.

• На підприємстві ведеться книга продажів і покупок. Всі операції в них відображені в повному обсязі.

• Організація бухгалтерського обліку забезпечує контроль за використанням ТМЦ.

• Періодично проводиться інвентаризація ТМЦ, основних засобів, зобов'язань.

• Облік основних засобів відповідає ПБУ 6 \ 01.

• Облік касових операцій відповідає Положенню з ведення касових операцій в Російській Федерації.

Проведений аудит даних аналітичного і синтетичного обліку на ВАТ «Горінскій КЛПХ» виявив, що дані Головної книги сформовані правильно, основні показники фінансово-господарської діяльності відображені вірно. Виручка відображена повністю і склала в 2001 році 176 219 тис.руб. Собівартість - 118147 тис. руб. Збиток від діяльності товариства - 9392, тис. грн. Бухгалтерська звітність (форма № 2), надана до ДПІ, ув'язана з податковими деклараціями і головної книги за період, що перевірявся. Представлена ​​бухгалтерська звітність складена без істотних спотворень.

Аналіз фінансового стану проведено за такими напрямками:

• Оцінка стану засобів і джерел,

• Оцінка платоспроможності,

• Аналіз кругообігу коштів підприємства,

• Аналіз рентабельності.

Аналізуючи джерела коштів ВАТ «Горінскій КЛПХ» можна відзначити наступне: валюта балансу до кінця 2000 року збільшилася на 9075 тис.грн., Склавши 81 294 тис.руб. Темп приросту склав 12,57%, до кінця 2001 року темп приросту знизився до 8, 57% і валюта балансу дорівнює 88257 тис.руб., При цьому абсолютний приріст склав 6963 тис. грн. У струткруре джерел коштів спостерігається наступна картина - на початок 2000 року власні кошти становили майже 48% від загальної суми джерел до кінця аналізованого періоду їх величина знизилася і склала 45% - 36 204 тис.руб. Позикові средтства відповідно зросли на 3,32 пункту до значення 45 090 тис.руб. Протягом 2001 року спостерігається поступове зниження частки власних коштів і зростання позикових. До кінця 2001 року власні засоби займають лише близько 30% від загальної валюти балансу, при цьому позикові - 69, 78% в абсолютному значенні досягши значення 61582 тис.руб.

Аналіз стану засобів підприємства показав, що протягом 2000 року знизилися необоротні активи на 4097 тис.грн. склавши до кінця року 35 011 тис.руб., при цьому сума оборотних активів зросла на 12 872 тис.руб. (Темп приросту 38,53%). У структурі активу балансу відбувся перерозподіл - частка необоротних активів знизилася на 10,48%, частка оборотних активів відповідно зросла. Протя 2001 року на 3086 тис. грн. зросли необоротні активи, на 3876 тис.руб. збільшилися оборотні. У структурі значних змін не відбулося.

Аналіз платоспроможності виявив, що на ВАТ «Горінскій КЛПХ» спостерігається негативна тенденція платежеспособності.Аналіз виявив ситуацію повного внутрішнього підпорядкування ВАТ «Горінскій КЛПХ» ЗАТ «Флора».

Проведений аналіз ліквідності виявив, що лезозаготовіетльное підприємство є неліквідним. Коефіцієнти ліквідності не витримують критеріальних значень протягом всього аналізованого періоду, частка власних оборотних коштів у покритті запасів неухильно знижується, маневреність власних оборотних коштів знизилася.

Найважливішим показником, що відображає кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, є рентабельність.

Рентабельність - відносний показник економічної ефективності виробництва, що характеризує співвідношення доходу (прибутку) і витрат за певний період часу.

Аналіз рентабельності ВАТ «Горінскій КЛПХ» виявив, що підприємство працює збитково. Основні показники рентабельності перебувають на дуже низькому рівні і на протязі аналізованого періоду знижуються. Період окупності власного капіталу досить високий. Таким чином, можна говорити про незадовільний фінансовий стан підприємства та його низької платоспроможності.

Однією з цілей фінансового аналізу є своєчасне виявлення ознак банкрутства підприємства. Розрахунок коефіцієнта Альтмана показав, що ВАТ «Горінскій КЛПХ» знаходиться на стадії банкрутства.

Також у пояснювальній записці до бухгалтерського звіту за 2001 рік у розділі «Показники оцінки фінансових результатів та фінансового стану» економісти суспільства визнають, що ВАТ «Горінскій КЛПХ» є неплатоспроможним підприємством.

Фінансовий аналіз сьогодні повинен орієнтуватися на мінливі ринкові умови, державну політику в галузі реформування і становлення бухгалтерського обліку та аудиту, давати практичні напрямки поліпшення фінансового стану підприємств та подолання кризових станів, в т.ч. банкрутства.

Проблема банкрутств багатьох існуючих підприємств різних галузей господарства і сфер діяльності стає досить актуальною на даний момент часу

Конкретні шляхи виходу підприємства з кризової фінансової ситуації залежать від причин його неспроможності. Оскільки більшість підприємств розоряється з вини неефективної державної політики, то одним із шляхів фінансового оздоровлення організацій повинна бути державна підтримка. Але зважаючи на дефіцит державного бюджету розраховувати на цю допомогу можуть не всі підприємства.

Важливим джерелом фінансового оздоровлення підприємства є факторинг, тобто поступка банку права на востребование дебіторської заборгованості, або договір-цесія, за яким ВАТ «Горінскій КЛПХ» поступається свою вимогу до дебіторів банку в якості забезпечення повернення кредиту

Якщо ВАТ «Горінскій КЛПХ» має намір не лише вижити, а й проявляти активність у напрямку розвитку свого виробництва, змінивши принципи управління діяльністю підприємства, то йому необхідно переглянути в цілому структуру управління підприємства. Розглядався господарському суб'єкту рекомендується створити таку структуру управління, при якій в основі права на прийняття рішень лежить компетентність, а не заняття офіційного поста. Крім цього підприємству необхідно вирішити питання про внутрішньої залежності від некомпетентних рішень ЗАТ «Флора», що призводять до погіршення фінансового стану підприємства.

Далі підприємству в майбутньому необхідно розглянути питання оновлення матеріально-технічної бази. Цій меті може допомогти лізинг, який не вимагає повної одноразової оплати орендованого майна і служить одним з видів інвестування. Використання прискореної амортизації по лізингових операціях дозволяє оперативно оновлювати обладнання та вести технічне переозброєння виробництва.

Велику допомогу у виявленні резервів поліпшення фінансового стану ВАТ «Горінскій КЛПХ» може надати маркетинговий аналіз по вивченню попиту та пропозиції, ринків збуту та формування на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва продукції.

Бібліографічний список

1. . Загальний аудит. Законодавча і нормативна база, методика та прийоми здійснення. російська академія Державної служби при Президенті Російської Федерації. Ред. колегія серії: А.М. Ємельянов, В. В. Воронов, В.І. Кушлин и др. - М.: 2000 - 511 с.

2. Адамс Р. Основи аудиту / Пер. з англ., під ред .. Я.В. Соколова. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2001.-465 с.

3. Алборов Р.А. Аудит в організаціях промисловості, торгівлі і АПК. - М.: Видавництво "Дело и Сервіс", 2000. - 464 с.

4. Аналіз господарської діяльності в промисловості. Підручник / Н.А. Русак, В.І. Стражев, О.Ф. Моргун та ін, під заг. ред. В.І. Стражева .- М.: Вища. шк., 2000. - 398 с.

5. Андрєєв В.Л. Практичний аудит: Довідковий посібник. -М.: Економіка, 2000, - 470 с.

6. Аудит у Росії. Законодавство. - М.: Видавництво "Інвестиційний Фонд", 2001 - 192 с.

7. Бакаєв О.С. Нормативне забезпечення бухгалтерського обліку. Аналіз і коментарі. - М.: Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку, 2001. - 125 с.

8. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - 3-е изд., Перераб. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 288.

9. Баришніков Н.П. На допомогу бухгалтеру і аудітору.М.Інформ.-ізд.Дом "Філін", 2001.

10. Баринов В.А. Антикризове управління, 2002

11. Баришніков Н. П. Бухгалтерський облік, звітність та оподаткування. видання третє М.Інформ.-ізд.Дом "Філін", 2001.

12. Бухгалтерський облік і аудит. Практичний посібник з коментарями. Т.1. Укладачі посібники та автори коментарів Громов В.Г. і Громова М.Б. Снкт-Петербург, 2001.

13. Бухгалтерський облік і податки. Семінар. Нормативні документи. Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку .- М.: Видавництво "Ланкс", 2000.

14. Бухгалтерський облік. Підручник. / За ред. А.Д. Ларіонова. - М.: "Проспект, 2000, - 392 с.

15. Бухгалтерський облік: Основні документи (ПБО). Професійні коментарі. -Вид. 2-е, перероб. І доп. - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2001

16. Бухгалтерський облік: Підручник / П.С. Безруких, Н.П. Кондаков, В.Ф. Палій і др.; під ред. П.С. Безруких .- М.: Бухгалтерський облік, 2000 - 528 с.

17. Бухгалтерсько-аудиторський портфель: Книга підприємця. Книга бухгалтера. Книга аудитора. / Відп. ред. Рубін К.Б. - М.: Сомінтек, 2000, - 394 с.

18. Данилевський Ю.А. Аудит. Питання та відповіді. - М.: Бухгалтерський облік, 2000. - 39 с.

19. Документообіг в бухгалтерському та податковому обліку. - 2-е вид., Перераб. і доп. / Касьянова Г.Ю., Котко Е.А. - М.: Видавничо-консультаційна компанія "Статус-Кво 97", 1999. - 400 с.

20. Єдині норми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів народного господарства СРСР (затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 квітня 1990 р. № 1072).

21. Камишанов П. І. Практичне посібник з аудіту.-М.ІНФРА-М: 2000р

22. Козлова Е.П. Галанина Е.Н. Бухгалтер та податковий інспектор: проблеми і рішення: Консультація - Вид. 2-е перероб. і доп. М.: Фінанси і статистика, 2000.

23. КоровкінВ.В, КузнецоваГ.В. Податкова перевірка підприємства. М. "Пріор" 2001р.-208с.

24. Колані А.Н. Облікова політика організації з метою оподаткування у зв'язку з прийняттям глави 25 Податкового кодексу РФ-М: ИЗД ФКК-ПРЕС, 2002.

25. Любушин Н.П. Аналіз фінансово-економічної діяльності предпріятія.-М: ЮНИТИ, 2000. -471

26. Медведєв М.Ю. Постатейний коментар до ПБУ 1 \ 98 «Облікова політика підприємства»-М: ИЗД ФКК-ПРЕС, 2002.

27. Медведєв М.Ю. Диференціація господарського комплексу-М: ИЗД ФКК-ПРЕС, 2002.

28. Мірошниченко М.Ю. Підготовка сегментної звітності-М: ИЗД ФКК-ПРЕС, 2002.

29. Основні документи бухгалтерського обліку. - М.: "ПРИОР", 2002. - 80 с.

30. План рахунків бухгалтерського обліку. - М.: "ПРИОР", 2001. - 160 с.

31. Положення з бухгалтерського обліку "Облікова політика підприємства" (ПБУ 1 / 98), затверджено наказом Мінфіну Російської Федерації від 09 грудня 1998 р. № 60, "Российские вести", № 268, 16 грудня 1998 р., "Бюлетень нормативних актів міністерств та відомств Російської Федерації ", № 12, 1998.

32. Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» ПБУ 5 / 01 № 44н від 09.06.2001 р. / / Нормативні акти, № 14, 2001.

33. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російської Федерації від 29 липня 1998 р. № 34. Видавництво "ПРИОР"

34. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИП «Екоперспектіва», 1997.

35. Смирнова НМ Коментар до нового Плану счетов.-М.: »АКДИ Економіка і життя», 2001.

36. СуйцВ.П. Аудит Практичний посібник для аудиторів .- М. Видавничий центр 2001.

37. СуйцВ.П. Смирнов Н.Б. Основи російського аудіта.М.ІКЦ "ДІС" 2000р.-256 с

38. Уваров С.О. "Як бухгалтеру розібратися з нормативними документами" стор.106. Видавництво Головбух 2001р.

39. Облік за новим планом счетов.Раз'ясненія і рекомендації. Типові проводки \ Під ред. І.Д. Юцковской, 2002.

40. Федеральний закон "Про бухгалтерський облік" від 21 листопада 1996 р., № 129-ФЗ, прийнятий ГД ФС Російської Федерації 23 лютого 1996 р., "Офіційний вісник України", 25 листопада 1996 р., № 48, ст. 5369, "Російська газета", № 28, 28 листопада 1996.

41. Чечет А.П. Аналіз фінансового стану підприємства / / Бухгалтерський облік, 1999, № 6 с. 9-13.

42. Сухова І.А. Бухгалтеру про аудит-М: ИЗД ФКК-ПРЕС, 2002.

43. Шеремет А.Д. Методика фінансового аналіза.-М: ИНФРА-М, 2000.-176.

44. Шеремет А.Д., Суйц В.П. Аудит: Навчальний посібник. - М.: Инфра, 2001.

45. Шишкін А.К. Облік, аналіз, аудит на підприємстві: Навчальний посібник для вузів. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2000 - 496 с.

46. Шнейдман Л.З. Родходи до формування облікової політики на 2002 рік-М: ИЗД ФКК-ПРЕС, 2002.

47. Шкляр Н.Б. Облікова політика. Система внутрішнього контролю та бухгалтерський облік. -М: ИЗД ФКК-ПРЕС, 2002.

48. Яковлєв О.С. Облікова політика підприємства на 2002 рік / / Головбух № 2, 2002.

49. Юцковская І.Д. Облікова політика на 2002 рік. Ьухгалтерскій облік і налоговий.-М.: ІД ФБК_ПРЕСС, 2001.

1. Економічний атлас підприємства (фірми). -М: ИЗД ФКК-ПРЕС, 2002.

Додаток 1.

Етапи проведення аналізу фінансового стану підприємства за методикою № 1

Додаток 2

Етапи проведення аналізу фінансового стану за методикою № 3

Додаток 3

Етапи аналізу фінансового стану підприємства за методикою № 4