Міністерство аграрної політики України
Луганський національний аграрний університет
Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту
Курсова робота
з предмету "АУДИТ" на тему:
"Аудит фінансового стану підприємства"
Виконав:
студент
економічного факультету
групи
Перевірила:
Скоробогатова
Олена Валеріївна
Луганськ
2004
Зміст:
Вступ
1. Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання
аудиторської діяльності
2. Загальні принципи організації аудиту
2.1. Сутність, завдання і функції аудиту в умовах ринкової
економіки;
2.2. Організація і планування аудиторської діяльності;
2.3. Послідовність проведення аудиту та оформлення його
результатів.
3. Методика аудиту фінансового стану підприємства
3.1. Завдання, послідовність аудиту та його інформаційне
забезпечення;
3.2. Експрес-аудит балансу;
3.3. Аудит фінансово-майнового стану;
3.4. Аудит платоспроможності;
3.5. Аналіз ліквідності балансу.
4. Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю і дотримання
облікової політики підприємства
Висновки
Список використаної літератури.
Додаток
Робоча програма аудиту
Вступ
Становлення аудиторської діяльності пов'язано зі становленням ринкових відносин, приватизацією державного майна, реформуванням та розвитком різних форм власності, в тому числі і приватної, наданням самостійності в підприємницькій діяльності суб'єктам господарювання. У зв'язку з цим зростає потреба у достовірності даних обліку і звітності широкого кола зовнішніх і внутрішніх споживачів інформації про ділову активність підприємств з метою запобігання ризику при вкладанні своїх капіталів і контролю за їх ефективним використанням.
Перехід України до ринкових відносин зумовлює необхідність створення економічних інститутів, які регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності. Провідне місце в цьому процесі може зайняти інститут аудиторства. Особливо це важливо для сільського господарства, де відбулися корінні зміни.
Ситуація, яка склалася в сільському господарстві, вимагає такої організації незалежного контролю, який би сприяв обгрунтованості прийняття управлінських рішень на основі врахування виявлених порушень у бухгалтерському обліку, фінансової та податкової звітності.
У зв'язку з цим аудит на підприємствах повинен бути організований і проведений за такими методичними підходами, які забезпечували б достовірність перевірок відповідності відображення в бухгалтерських регістрах і звітності наявний у господарстві основні засоби, ПММ, запасні частини, сировина та один матеріал за період перевірки, а також достовірність калькуляції продукції та оцінку при переробці та реалізації; визначення фінансових результатів; складання точної, повної та своєчасної звітності в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.
У ситуації, яка склалася на підприємствах і української економіки в цілому найбільш актуальним питанням є аудит фінансового стану підприємства. Так як проведення даного аналізу може дозволити виявити слабкі і сильні сторони підприємства і підказати вибір прийняття найбільш раціонального управлінського рішення. Що дозволить врятувати підприємство від банкрутства, підвищити незалежність, ліквідність підприємства і т.д. в залежності від ситуації, що склалася в господарстві.
1. Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності
Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Поняття аудиторської діяльності більш широке і передбачає практичне виконання, як аудиту, так і інших аудиторських послуг у вигляді пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.
Аудиторська діяльність почала розвиватися в Україні з переходом до ринкових відносин, які були обумовлені такими обставинами:
- Поділ обліку на податковий і бухгалтерський, постійні зміни в законодавстві створили попит на аудит і такі аудиторські послуги, як надання консультацій з питань бухгалтерського обліку, права, оподаткування, безпосереднє здійснення бухгалтерського обліку та складання звітності тощо;
- Іноземні інвестори спільних підприємств вимагали підтвердження достовірності показників фінансової звітності аудитором;
- Створення і розвиток акціонерних товариств, власники яких не впевнені у достовірності показників фінансової звітності, не обізнані з системою бухгалтерського обліку, результатом якої є дані показники.
Предмет аудиторської діяльності - процес розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту і дотримання його економіко-правового регулювання в умовах ринкової економіки.
Об'єктами аудиту є ведення бухгалтерського обліку, достовірність звітності, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління підприємством, якість роботи економічних і технічних служб, оподаткування, планування, нормування, стимулювання, внутрішньогосподарський контроль, організація і технологія виробництва, процеси господарської діяльності, проектно-кошторисна документація , виконавча дисципліна та ін
Методичні прийоми аудиту - це сукупність способів вивчення законності, доцільності та ефективності для оцінки діяльності підприємства. Методичні прийоми аудиту поділяють на три групи:
1 Прийоми наукового мислення (аналіз, синтез, індукція, дедукція, спостереження, порівняння).
2. Прийоми фактичного аудиту (інвентаризація, обстеження, спостереження, лабораторні аналізи, експертизи (експертні оцінки), контрольні обміри виконаних робіт, контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво).
3. Прийоми документального аудиту (аналогія, моделювання, зустрічна перевірка документів, логічне осмислення операцій, спосіб зворотного рахунку, коефіцієнтний спосіб непрямого розподілу витрачених матеріалів, прийом спеціальних розрахунків, експертизи (експертні оцінки) документів, балансовий метод, статистичні методи (групування, абсолютної, відносні та середні, величини, дисперсія, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, амплітуда коливань, індексний метод, кореляція), економіко-математичні метод (математичної моделі, система мережевого планування і управління), евристичні методи, оцінка реальності балансу, логічна перевірка достовірності машинограм, прийоми економічного аналізу, програмного контролю введеної в ЕОМ інформації, дублювання.
Прийоми фактичного і документального аудиту взаємопов'язані та взаємозумовлені. Це виявляється в тому, що при будь-якому прийомі фактичного аудиту перевірка повинна закінчуватися тоді, якщо вона доповнена необхідною інформацією з відповідної економічної і технічної документації. Такий же стан з прийомами документального аудиту, при якому необхідні додаткові дані про фактичну наявність цінностей, цілість майна, реальність статей балансу та ін
Аудитор оцінює призначену для представлення користувачам фінансову інформацію з позиції об'єктивності та релевантності, достатній рівень яких визначений певними нормативними документами (стандартами і нормами професійних організацій або чинним законодавством).
Міжнародна федерація бухгалтерів разом з Міжнародним Комітетом з аудиторській практиці розробила аудиторські норми в кількості 29 основних нормативів і 4 супутніх робіт.
Аудиторська палата України (АПУ) - є незалежним самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні.
Повноваження Аудиторської палати України визначаються Законом України "Про аудиторську діяльність" та Статутом АПУ прийнятим 28 жовтня 1993
АПУ з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту, і виконання аудиторських послуг розробила національні стандарти (нормативи) аудиту. Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту.
Аудиторські стандарти формулюють єдині базові вимоги, які визначають нормативні вимоги щодо якості та надійності аудиту та забезпечують певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні.
Аудиторські стандарти є основою для доказу якості проведення аудиту та визначення міри відповідальності аудиторів.
Аудиторські стандарти визначають: загальний підхід до проведення аудиту; масштаб аудиторської перевірки; види звітів аудиторів; питання методології аудиту, базові принципи, яких повинні дотримуватися аудитори, та інші питання.
Значення стандартів полягають у тому, що вони:
- Забезпечують високу якість аудиторської перевірки;
- Сприяють впровадженню в аудиторську практику нових наукових досягнень;
- Допомагають користувачам зрозуміти процес аудиторської перевірки;
- Створюють громадський імідж професії;
- Забезпечують зв'язок окремих елементів аудиторського процесу.
Луганський національний аграрний університет
Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту
Курсова робота
з предмету "АУДИТ" на тему:
"Аудит фінансового стану підприємства"
Виконав:
студент
економічного факультету
групи
Перевірила:
Скоробогатова
Олена Валеріївна
Луганськ
2004
Зміст:
Вступ
1. Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання
аудиторської діяльності
2. Загальні принципи організації аудиту
2.1. Сутність, завдання і функції аудиту в умовах ринкової
економіки;
2.2. Організація і планування аудиторської діяльності;
2.3. Послідовність проведення аудиту та оформлення його
результатів.
3. Методика аудиту фінансового стану підприємства
3.1. Завдання, послідовність аудиту та його інформаційне
забезпечення;
3.2. Експрес-аудит балансу;
3.3. Аудит фінансово-майнового стану;
3.4. Аудит платоспроможності;
3.5. Аналіз ліквідності балансу.
4. Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю і дотримання
облікової політики підприємства
Висновки
Список використаної літератури.
Додаток
Робоча програма аудиту
Вступ
Становлення аудиторської діяльності пов'язано зі становленням ринкових відносин, приватизацією державного майна, реформуванням та розвитком різних форм власності, в тому числі і приватної, наданням самостійності в підприємницькій діяльності суб'єктам господарювання. У зв'язку з цим зростає потреба у достовірності даних обліку і звітності широкого кола зовнішніх і внутрішніх споживачів інформації про ділову активність підприємств з метою запобігання ризику при вкладанні своїх капіталів і контролю за їх ефективним використанням.
Перехід України до ринкових відносин зумовлює необхідність створення економічних інститутів, які регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності. Провідне місце в цьому процесі може зайняти інститут аудиторства. Особливо це важливо для сільського господарства, де відбулися корінні зміни.
Ситуація, яка склалася в сільському господарстві, вимагає такої організації незалежного контролю, який би сприяв обгрунтованості прийняття управлінських рішень на основі врахування виявлених порушень у бухгалтерському обліку, фінансової та податкової звітності.
У зв'язку з цим аудит на підприємствах повинен бути організований і проведений за такими методичними підходами, які забезпечували б достовірність перевірок відповідності відображення в бухгалтерських регістрах і звітності наявний у господарстві основні засоби, ПММ, запасні частини, сировина та один матеріал за період перевірки, а також достовірність калькуляції продукції та оцінку при переробці та реалізації; визначення фінансових результатів; складання точної, повної та своєчасної звітності в обліку і звітності господарських фактів, отримати докази на її підтвердження та донести цю істину через аудиторський висновок до користувачів інформації.
У ситуації, яка склалася на підприємствах і української економіки в цілому найбільш актуальним питанням є аудит фінансового стану підприємства. Так як проведення даного аналізу може дозволити виявити слабкі і сильні сторони підприємства і підказати вибір прийняття найбільш раціонального управлінського рішення. Що дозволить врятувати підприємство від банкрутства, підвищити незалежність, ліквідність підприємства і т.д. в залежності від ситуації, що склалася в господарстві.
1. Теоретичні основи та нормативно-правова база регулювання аудиторської діяльності
Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Поняття аудиторської діяльності більш широке і передбачає практичне виконання, як аудиту, так і інших аудиторських послуг у вигляді пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних і юридичних осіб.
Аудиторська діяльність почала розвиватися в Україні з переходом до ринкових відносин, які були обумовлені такими обставинами:
- Поділ обліку на податковий і бухгалтерський, постійні зміни в законодавстві створили попит на аудит і такі аудиторські послуги, як надання консультацій з питань бухгалтерського обліку, права, оподаткування, безпосереднє здійснення бухгалтерського обліку та складання звітності тощо;
- Іноземні інвестори спільних підприємств вимагали підтвердження достовірності показників фінансової звітності аудитором;
- Створення і розвиток акціонерних товариств, власники яких не впевнені у достовірності показників фінансової звітності, не обізнані з системою бухгалтерського обліку, результатом якої є дані показники.
Предмет аудиторської діяльності - процес розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту і дотримання його економіко-правового регулювання в умовах ринкової економіки.
Об'єктами аудиту є ведення бухгалтерського обліку, достовірність звітності, фінансова стійкість, платоспроможність, система управління підприємством, якість роботи економічних і технічних служб, оподаткування, планування, нормування, стимулювання, внутрішньогосподарський контроль, організація і технологія виробництва, процеси господарської діяльності, проектно-кошторисна документація , виконавча дисципліна та ін
Методичні прийоми аудиту - це сукупність способів вивчення законності, доцільності та ефективності для оцінки діяльності підприємства. Методичні прийоми аудиту поділяють на три групи:
1 Прийоми наукового мислення (аналіз, синтез, індукція, дедукція, спостереження, порівняння).
2. Прийоми фактичного аудиту (інвентаризація, обстеження, спостереження, лабораторні аналізи, експертизи (експертні оцінки), контрольні обміри виконаних робіт, контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво).
3. Прийоми документального аудиту (аналогія, моделювання, зустрічна перевірка документів, логічне осмислення операцій, спосіб зворотного рахунку, коефіцієнтний спосіб непрямого розподілу витрачених матеріалів, прийом спеціальних розрахунків, експертизи (експертні оцінки) документів, балансовий метод, статистичні методи (групування, абсолютної, відносні та середні, величини, дисперсія, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, амплітуда коливань, індексний метод, кореляція), економіко-математичні метод (математичної моделі, система мережевого планування і управління), евристичні методи, оцінка реальності балансу, логічна перевірка достовірності машинограм, прийоми економічного аналізу, програмного контролю введеної в ЕОМ інформації, дублювання.
Прийоми фактичного і документального аудиту взаємопов'язані та взаємозумовлені. Це виявляється в тому, що при будь-якому прийомі фактичного аудиту перевірка повинна закінчуватися тоді, якщо вона доповнена необхідною інформацією з відповідної економічної і технічної документації. Такий же стан з прийомами документального аудиту, при якому необхідні додаткові дані про фактичну наявність цінностей, цілість майна, реальність статей балансу та ін
Аудитор оцінює призначену для представлення користувачам фінансову інформацію з позиції об'єктивності та релевантності, достатній рівень яких визначений певними нормативними документами (стандартами і нормами професійних організацій або чинним законодавством).
Міжнародна федерація бухгалтерів разом з Міжнародним Комітетом з аудиторській практиці розробила аудиторські норми в кількості 29 основних нормативів і 4 супутніх робіт.
Аудиторська палата України (АПУ) - є незалежним самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні.
Повноваження Аудиторської палати України визначаються Законом України "Про аудиторську діяльність" та Статутом АПУ прийнятим 28 жовтня 1993
АПУ з метою регламентування правил та порядку проведення аудиту, і виконання аудиторських послуг розробила національні стандарти (нормативи) аудиту. Вони базуються на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту.
Аудиторські стандарти формулюють єдині базові вимоги, які визначають нормативні вимоги щодо якості та надійності аудиту та забезпечують певний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні.
Аудиторські стандарти є основою для доказу якості проведення аудиту та визначення міри відповідальності аудиторів.
Аудиторські стандарти визначають: загальний підхід до проведення аудиту; масштаб аудиторської перевірки; види звітів аудиторів; питання методології аудиту, базові принципи, яких повинні дотримуватися аудитори, та інші питання.
Значення стандартів полягають у тому, що вони:
- Забезпечують високу якість аудиторської перевірки;
- Сприяють впровадженню в аудиторську практику нових наукових досягнень;
- Допомагають користувачам зрозуміти процес аудиторської перевірки;
- Створюють громадський імідж професії;
- Забезпечують зв'язок окремих елементів аудиторського процесу.
2. Загальні принципи організації аудиту
2.1. Сутність, завдання і функції аудиту в умовах ринкової економіки
Відповідно до закону України "Про аудиторську діяльність", поняття "аудиторська діяльність" включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Разом з цими видами послуг аудиторські фірми в Україні проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнта в арбітражних судах. Завдяки аудиту здійснюються посередницькі контакти.
Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:
- Уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;
- Власники, засновники господарюючого суб'єкта;
- Інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності суб'єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).
Треба також зазначити, що користувачі цієї інформації мають право відповідно до ст. 9 Закону України "Про аудиторську діяльність" виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами.
Об'єктивність аудиторського висновку є обов'язковою умовою і. однією з основних специфічних рис. Ця умова передбачається незалежністю аудиту і диктується потребами користувачів.
Впевненість у достовірності та повноти інформації, наданої аудитором користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоча достатньо високий, ступінь цієї впевненості.
Аудиторський висновок не може бути свідченням абсолютної точності іншої інформації і гарантією її правильності, він може лише підтверджувати достовірність інформації. Аудит - це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів.
Аудитор не затверджує звітів суб'єктів господарювання і не відповідає за саму звітність. Він тільки висловлює свою думку щодо фінансової звітності. Відповідальність за фінансову звітність лежить на керівниках господарюючого суб'єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб'єкта від відповідальності.
Метою аудиту фінансової звітності є висвітлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і складання фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Отже, метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб'єкта, що перевіряється. Основні завдання аудиту - збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків.
Крім того, аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється. Для того щоб скласти достовірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься в бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна.
2.2. Організація і планування аудиторської діяльності
Організація і планування аудиту має грунтуватися на знанні діяльності клієнта. Про клієнтів збирають інформацію щодо їх ділової репутації, фінансового стану, відносин з попередньою аудиторською фірмою, по можливості налагоджують контакти з правоохоронними органами, банками і підприємствами, з якими клієнт має ділові відносини.
Важливе значення має вивчення особливостей області клієнта, правового статусу і форми господарювання, оскільки це пов'язано з відмінностями в законодавстві, яке регулює виробничо-фінансову діяльність. Збирають дані про розмір підприємства, спеціалізацію, рівень рентабельності, форму обліку та ін Виходячи із замовлення на вигляд аудиторських послуг та аналізу зібраної інформації, підбирають конкретних виконавців, формують групи аудиторів, враховуючи їх спеціалізацію і найбільш ефективне використання на відповідних об'єктах. У плані передбачають інструктаж аудиторів про виконання їхніх обов'язків, призводять всі необхідні відомості про клієнта.
На основі аналізу даних попереднього аудиторського звіту, актів та довідок перевірок контрольно-ревізійних органів та іншої зібраної інформації визначають зони ризику і зони довіри, щоб направити роботу на найбільш важливі об'єкти та ділянки. У плані відзначають перелік об'єктів перевірки. Одночасно визначають розробку аудиторських процедур, тестів, програм по конкретних об'єктах перевірки, використання комп'ютерів, об'єкти інвентаризації і терміни проведення. У плані передбачають терміни проведення аудиту, суму гонорару, форму розрахунків з клієнтом.
Для реалізації плану складають програму аудиту (див. Додаток). Програми можуть бути типовими і індивідуальними з різним ступенем деталізації за об'єктами і напрямами аудиту.
2.3. Послідовність проведення аудиту та оформлення його результатів
Процес аудиту важливо організувати в певному порядку виконання робіт. Доцільно здійснювати аудит поетапно, у такій послідовності.
Стадії (етапи) аудиту:
1. Попереднє обстеження діяльності клієнта.
2. Складання плану аудиту.
3. Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.
4. Аналітична перевірка фінансової інформації.
5. Вибіркове обстеження - одержання аудиторських свідчень.
6. Заключний огляд фінансової звітності.
7. Підготовка аудиторського звіту.
Після призначення аудитора для проведення аудиту на конкретному підприємстві він здійснює попереднє обстеження діяльності клієнта. Потрібно вивчити звітність підприємства за попередній рік, проаналізувати зміни в поточному році у порівнянні з минулим по виробництву валової продукції, її собівартості та інших показниках. На цьому етапі в загальних рисах вивчається стан обліку і внутрішньогосподарського контролю, зміни в обліковій політиці в порівнянні з минулим роком. Важливо також ознайомитися з актами перевірок податкової інспекції, Пенсійного фонду та інших контрольно-ревізійних органів.
2.1. Сутність, завдання і функції аудиту в умовах ринкової економіки
Відповідно до закону України "Про аудиторську діяльність", поняття "аудиторська діяльність" включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ним експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Разом з цими видами послуг аудиторські фірми в Україні проводять роботи з приватизації майна державних підприємств, комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств, готують матеріали для розгляду справ клієнта в арбітражних судах. Завдяки аудиту здійснюються посередницькі контакти.
Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:
- Уповноважені на підставі законів України представники органів державної влади;
- Власники, засновники господарюючого суб'єкта;
- Інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності суб'єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).
Треба також зазначити, що користувачі цієї інформації мають право відповідно до ст. 9 Закону України "Про аудиторську діяльність" виступати замовниками на проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг, визначати обсяги та напрями аудиторських перевірок в межах повноважень, наданих законодавством, установчими документами або окремими договорами.
Об'єктивність аудиторського висновку є обов'язковою умовою і. однією з основних специфічних рис. Ця умова передбачається незалежністю аудиту і диктується потребами користувачів.
Впевненість у достовірності та повноти інформації, наданої аудитором користувачам, не є абсолютною. Аудит дає лише приблизний, хоча достатньо високий, ступінь цієї впевненості.
Аудиторський висновок не може бути свідченням абсолютної точності іншої інформації і гарантією її правильності, він може лише підтверджувати достовірність інформації. Аудит - це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів.
Аудитор не затверджує звітів суб'єктів господарювання і не відповідає за саму звітність. Він тільки висловлює свою думку щодо фінансової звітності. Відповідальність за фінансову звітність лежить на керівниках господарюючого суб'єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб'єкта від відповідальності.
Метою аудиту фінансової звітності є висвітлення аудитором висновку про те, чи відповідає фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах інструкціям, які регламентують порядок підготовки і складання фінансових звітів. За результатами аудиту складається аудиторський висновок про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Отже, метою проведення аудиту є складання аудиторського висновку про фінансовий стан суб'єкта, що перевіряється. Основні завдання аудиту - збирання та обробка достовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання і формування на цій основі аудиторських висновків.
Крім того, аудит повинен адекватно відображати всі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється. Для того щоб скласти достовірний аудиторський висновок, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься в бухгалтерській документації та первинних документах, достатня та достовірна.
2.2. Організація і планування аудиторської діяльності
Організація і планування аудиту має грунтуватися на знанні діяльності клієнта. Про клієнтів збирають інформацію щодо їх ділової репутації, фінансового стану, відносин з попередньою аудиторською фірмою, по можливості налагоджують контакти з правоохоронними органами, банками і підприємствами, з якими клієнт має ділові відносини.
Важливе значення має вивчення особливостей області клієнта, правового статусу і форми господарювання, оскільки це пов'язано з відмінностями в законодавстві, яке регулює виробничо-фінансову діяльність. Збирають дані про розмір підприємства, спеціалізацію, рівень рентабельності, форму обліку та ін Виходячи із замовлення на вигляд аудиторських послуг та аналізу зібраної інформації, підбирають конкретних виконавців, формують групи аудиторів, враховуючи їх спеціалізацію і найбільш ефективне використання на відповідних об'єктах. У плані передбачають інструктаж аудиторів про виконання їхніх обов'язків, призводять всі необхідні відомості про клієнта.
На основі аналізу даних попереднього аудиторського звіту, актів та довідок перевірок контрольно-ревізійних органів та іншої зібраної інформації визначають зони ризику і зони довіри, щоб направити роботу на найбільш важливі об'єкти та ділянки. У плані відзначають перелік об'єктів перевірки. Одночасно визначають розробку аудиторських процедур, тестів, програм по конкретних об'єктах перевірки, використання комп'ютерів, об'єкти інвентаризації і терміни проведення. У плані передбачають терміни проведення аудиту, суму гонорару, форму розрахунків з клієнтом.
Для реалізації плану складають програму аудиту (див. Додаток). Програми можуть бути типовими і індивідуальними з різним ступенем деталізації за об'єктами і напрямами аудиту.
2.3. Послідовність проведення аудиту та оформлення його результатів
Процес аудиту важливо організувати в певному порядку виконання робіт. Доцільно здійснювати аудит поетапно, у такій послідовності.
Стадії (етапи) аудиту:
1. Попереднє обстеження діяльності клієнта.
2. Складання плану аудиту.
3. Перевірка системи обліку і внутрішнього контролю.
4. Аналітична перевірка фінансової інформації.
5. Вибіркове обстеження - одержання аудиторських свідчень.
6. Заключний огляд фінансової звітності.
7. Підготовка аудиторського звіту.
Після призначення аудитора для проведення аудиту на конкретному підприємстві він здійснює попереднє обстеження діяльності клієнта. Потрібно вивчити звітність підприємства за попередній рік, проаналізувати зміни в поточному році у порівнянні з минулим по виробництву валової продукції, її собівартості та інших показниках. На цьому етапі в загальних рисах вивчається стан обліку і внутрішньогосподарського контролю, зміни в обліковій політиці в порівнянні з минулим роком. Важливо також ознайомитися з актами перевірок податкової інспекції, Пенсійного фонду та інших контрольно-ревізійних органів.
Все це дає можливість скласти загальну уяву про стан справ клієнта, бухгалтерського обліку та контролю, визначити приблизний обсяг роботи та основні напрями та об'єкти аудиту, зони ризику, намітити відповідні методи перевірки.
Після цього складається договір на проведення аудиторських послуг, і аудитор продовжує збирати і вивчати додаткову інформацію про підприємство-клієнта і складає план Аудиту.
Планування аудиту потрібне для чіткого визначення напрямків аудиту, об'єктів і методів перевірки.
Після складання плану аудитор проводить експертизу системи обліку і внутрішнього контролю. Він повинен вивчити систему обліку і відображення операцій в облікових реєстрах на підприємстві, оцінити їх придатність для підготовки фінансової звітності, а також для визначення способів проведення перевірки.
Аудитор досліджує процес відображення окремих операцій, починаючи з первинних документів і закінчуючи звітністю; перевіряє наявність всіх необхідних реєстрів та порядок їх ведення, виконує арифметичні перевірки оборотів і залишків на рахунках і підсумків звітів і окремих документів; встановлює правильність оформлення первинних документів, використання плану рахунків, в тому числі введених нових рахунків.
Особливу увагу звертають, чи враховуються при веденні обліку нові положення і зміни щодо чинних нормативних актів.
Обстеження внутрішнього контролю необхідно проводити з метою визначення ступеня довіри інформації фінансової звітності та фактичному стану справ на підприємстві.
Аудитор має встановити, якою мірою контроль забезпечує: ефективну діяльність підприємства, збереження матеріальних ресурсів, своєчасне і повне відображення операцій в обліку.
Необхідно перевірити наявність плану проведення інвентаризацій і його виконання, проведення контрольних замірів робіт, ефективність організації внутрішнього контролю, у тому числі роботи ревізійної комісії підприємства, менеджерів на всіх робочих місцях (бригадирів, фахівців-технологів та ін), компетентність контролюючого персоналу.
На слабкість внутрішнього контролю вказують: відсутність окремих реєстрів, фальсифікація документів, несанкціоновані операції, наявність простроченої заборгованості, штрафів, пені, великі виплати готівкою, значні виплати консультантам та посередникам за сумнівні послуги, наявність виготовив в правоохоронних органах і т.п.
Аналітична перевірка фінансової інформації здійснюється для визначення тенденцій процесів виробництва, взаємозв'язку економічних показників і виявлення так званих незвичайних відхилень, розрахунків економічних коефіцієнтів для оцінки фінансового стану і підготовки огляду фінансової інформації. Аналітичні процедури включають: аналіз показників в динаміці, в порівнянні з планом (кошторисом), з аналогічним!! показниками іншого підприємства, яке функціонує в подібних умовах. Важливе значення має структурний аналіз (визначення питомої ваги окремих статей у загальній сумі), що дає можливість виділити найбільш суттєві об'єкти контролю.
При проведенні аналізу можуть бути використані різноманітні прийоми, від простого порівняння показників до економіко-статистичних методів.
У випадках, якщо в результаті аналізу встановлюють незвичайні відхилення, потрібно детально їх дослідити, опитати персонал підприємства про причини, розглянути необхідність проведення додаткових процедур (інвентаризації, зустрічні перевірки документів, арифметичні перерахунки та ін.)
Аналітичні процедури, які використовуються при загальному фінансовому огляді, повинні допомогти аудитору зробити висновок про відповідність фінансової інформації фактичному стану справ на підприємстві, а також для підтвердження висновків, зроблених у процесі аудиту по окремих елементах фінансової інформації.
Вибіркове обстеження, тобто проведення самостійних аудиторських процедур, здійснюють для одержання в достатньому обсязі аудиторських свідчень (доказів), на підставі яких складається аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності. Цей етап є найбільш відповідальним і істотним. Тому тут потрібно чітко визначити об'єкти перевірок, обсяги аудиторської вибірки, джерела інформації, прийоми та методи аудиторських процедур, про що буде йтися далі.
Огляд фінансової інформації здійснюють на завершальній стадії аудиту по всіх зібраних фактах і матеріалах аудиторських обстежень. Всеохоплюючий огляд дає можливість визначити, виходячи з принципу суттєвості, складена чи фінансова звітність відповідно до чинного порядку, чи відповідає вона фактичному стану справ на підприємстві, розкриті Чи всі питання у звітності належним чином, чи відповідає фінансова звітність вимогам закону та іншим нормативним актам. Висновки, зроблені на основі багатьох тестів, пов'язаних з вивченням звітності, дозволяють сформулювати аудиторський висновок.
Підготовка аудиторського звіту - це кінцева мета аудитора, якою є аудиторське судження про достовірність фінансової інформації, а також розробка рекомендацій, надання порад щодо виправлення допущених помилок і ліквідації виявлених недоліків. Порядок складання аудиторського звіту викладено далі.
Після цього складається договір на проведення аудиторських послуг, і аудитор продовжує збирати і вивчати додаткову інформацію про підприємство-клієнта і складає план Аудиту.
Планування аудиту потрібне для чіткого визначення напрямків аудиту, об'єктів і методів перевірки.
Після складання плану аудитор проводить експертизу системи обліку і внутрішнього контролю. Він повинен вивчити систему обліку і відображення операцій в облікових реєстрах на підприємстві, оцінити їх придатність для підготовки фінансової звітності, а також для визначення способів проведення перевірки.
Аудитор досліджує процес відображення окремих операцій, починаючи з первинних документів і закінчуючи звітністю; перевіряє наявність всіх необхідних реєстрів та порядок їх ведення, виконує арифметичні перевірки оборотів і залишків на рахунках і підсумків звітів і окремих документів; встановлює правильність оформлення первинних документів, використання плану рахунків, в тому числі введених нових рахунків.
Особливу увагу звертають, чи враховуються при веденні обліку нові положення і зміни щодо чинних нормативних актів.
Обстеження внутрішнього контролю необхідно проводити з метою визначення ступеня довіри інформації фінансової звітності та фактичному стану справ на підприємстві.
Аудитор має встановити, якою мірою контроль забезпечує: ефективну діяльність підприємства, збереження матеріальних ресурсів, своєчасне і повне відображення операцій в обліку.
Необхідно перевірити наявність плану проведення інвентаризацій і його виконання, проведення контрольних замірів робіт, ефективність організації внутрішнього контролю, у тому числі роботи ревізійної комісії підприємства, менеджерів на всіх робочих місцях (бригадирів, фахівців-технологів та ін), компетентність контролюючого персоналу.
На слабкість внутрішнього контролю вказують: відсутність окремих реєстрів, фальсифікація документів, несанкціоновані операції, наявність простроченої заборгованості, штрафів, пені, великі виплати готівкою, значні виплати консультантам та посередникам за сумнівні послуги, наявність виготовив в правоохоронних органах і т.п.
Аналітична перевірка фінансової інформації здійснюється для визначення тенденцій процесів виробництва, взаємозв'язку економічних показників і виявлення так званих незвичайних відхилень, розрахунків економічних коефіцієнтів для оцінки фінансового стану і підготовки огляду фінансової інформації. Аналітичні процедури включають: аналіз показників в динаміці, в порівнянні з планом (кошторисом), з аналогічним!! показниками іншого підприємства, яке функціонує в подібних умовах. Важливе значення має структурний аналіз (визначення питомої ваги окремих статей у загальній сумі), що дає можливість виділити найбільш суттєві об'єкти контролю.
При проведенні аналізу можуть бути використані різноманітні прийоми, від простого порівняння показників до економіко-статистичних методів.
У випадках, якщо в результаті аналізу встановлюють незвичайні відхилення, потрібно детально їх дослідити, опитати персонал підприємства про причини, розглянути необхідність проведення додаткових процедур (інвентаризації, зустрічні перевірки документів, арифметичні перерахунки та ін.)
Аналітичні процедури, які використовуються при загальному фінансовому огляді, повинні допомогти аудитору зробити висновок про відповідність фінансової інформації фактичному стану справ на підприємстві, а також для підтвердження висновків, зроблених у процесі аудиту по окремих елементах фінансової інформації.
Вибіркове обстеження, тобто проведення самостійних аудиторських процедур, здійснюють для одержання в достатньому обсязі аудиторських свідчень (доказів), на підставі яких складається аудиторський висновок про достовірність фінансової звітності. Цей етап є найбільш відповідальним і істотним. Тому тут потрібно чітко визначити об'єкти перевірок, обсяги аудиторської вибірки, джерела інформації, прийоми та методи аудиторських процедур, про що буде йтися далі.
Огляд фінансової інформації здійснюють на завершальній стадії аудиту по всіх зібраних фактах і матеріалах аудиторських обстежень. Всеохоплюючий огляд дає можливість визначити, виходячи з принципу суттєвості, складена чи фінансова звітність відповідно до чинного порядку, чи відповідає вона фактичному стану справ на підприємстві, розкриті Чи всі питання у звітності належним чином, чи відповідає фінансова звітність вимогам закону та іншим нормативним актам. Висновки, зроблені на основі багатьох тестів, пов'язаних з вивченням звітності, дозволяють сформулювати аудиторський висновок.
Підготовка аудиторського звіту - це кінцева мета аудитора, якою є аудиторське судження про достовірність фінансової інформації, а також розробка рекомендацій, надання порад щодо виправлення допущених помилок і ліквідації виявлених недоліків. Порядок складання аудиторського звіту викладено далі.
3. Методика аудиту фінансового стану підприємства
3.1. Завдання, послідовність аудиту та його інформаційне забезпечення
Оцінка фінансового стану - це розгляд кожного показника, отриманого в результаті фінансового аналізу, з точки зору відповідності його фактичного рівня нормальному для даного підприємства рівню, ідентифікація чинників, що вплинули на величину показника і визначення необхідної величини показника на перспективу та способів її досягнення.
Оцінка фінансового стану підприємств здійснюється на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємства, зокрема: Баланс підприємства (ф. № 1), Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіт про власний капітал (ф. № 4), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5), іноді (наприклад, при обчисленні показників ринкової активності підприємства, для уточнення деяких показників ліквідності) залучаються також дані статистичної звітності, оперативна бухгалтерська інформація, Головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, податкові накладні та матеріали інвентаризації.
Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється за такими напрямами оцінки:
• майнового стану підприємства;
• ліквідності активів і платоспроможності підприємства;
• показників фінансової незалежності та структури капіталу;
• показників прибутковості і рентабельності підприємства;
• показників ділової активності;
• ринкової активності.
Методика перевірки відповідності представленої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.
1. Встановлення звітного періоду.
2. Перевірка складу фінансової звітності.
3. Оцінка критеріїв статей фінансової звітності.
4. Оцінка якісних характеристик фінансової звітності.
5. Оцінка принципів підготовки звітності.
Аудитор встановлює дотримання загальних вимог до змісту Приміток.
У процесі перевірки аудитору слід керуватися П (С) БО щодо визначення змін в обліковій політиці.
На основі виконаних процедур аудитор робить висновок про відповідність фінансової звітності вимогам про надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
3.2. Експрес-аудит балансу
Згідно з П (с) БО 2 "Баланс" - це звіт про фінансовий стан підприємств, який відображає його активи і пасиви.
Експрес-аудит балансу - оперативно отримана інформація про фінансовий стан підприємства та укладення у швидкому підтвердження достовірності відображення в балансі даних про фінансово-господарські операції.
Джерела перевірки: Баланс (форма № 1), Головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, матеріали інвентаризації цінностей, податкові декларації і т.п.
Аудит правильності складання балансу починають з перевірки відповідності:
1. Дані балансу на початок року з даними балансу на кінець минулого року. При з'ясуванні розбіжностей між вступним та заключним балансом потрібні роз'яснення у головного бухгалтера.
2. Дані заключного балансу з залишком по рахунках Головної книги на кінець року та журнали-ордери, правильність арифметичних підрахунків.
3. Порівнянність статей балансу на початок і кінець року.
4. Узгодженість і тотожність сум статей балансу по розрахунках з фінансовими органами та балансом на підприємстві і у фінансових установах.
5. Взаимоувязка показників балансу та інших форм звітності.
Проводиться перевірка правильності відображення активів і зобов'язань.
Основними об'єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти.
Аудитор може підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.
При перевірці достовірності відображених у Балансі нематеріальних активів аудитор може встановити: правильність віднесення до них активів, визначення первісної, залишкової вартості та зносу, а також відповідності даних за статтями Балансу сальдо на рахунку Головної книги.
За статтею "Знос" аудитор може встановити відповідність даних Балансу кредитовому сальдо субрахунка 133 "Знос нематеріальних активів" у Головній книзі.
За статтею "Незавершене будівництво" аудитор встановлює правильність відображення вартості незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансових платежів для фінансування капітального будівництва.
Завданням аудитора є встановлення відповідності даних статті Балансу дебетовому сальдо рахунку 15 "Капітальні інвестиції" Головною книги.
Аналогічно нематеріальних активів здійснюють перевірку основних засобів за такими напрямами: правильність віднесення до основних засобів активів, визначення їх первісної, залишкової вартості та зносу, відповідності даних Балансу та Головної книги.
Аудитор може встановити відповідність даних про первісну вартість основних засобів, наведених у Балансі, дебетовом сальдо рахунків 10 "Основні засоби" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" у Головній книзі.
При перевірці відображеного у Балансі зносу основних засобів аудитор повинен з'ясувати правильність об'єкта амортизації. Об'єктом амортизації вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).
Перевірка правильності відображених у Балансі довгострокових фінансових інвестицій зводиться до встановлення правильності визначення фінансових інвестицій та їх оцінки, дотримання класифікації довгострокових інвестицій, які обліковують за методом участі в капіталі інших підприємств, та інших довгострокових фінансових інвестицій, оцінки фінансових інвестицій на дату Балансу.
Правильність віднесення сум до відстроченим податковим активів та відображення розрахунку суми податку на прибуток перевіряють за бухгалтерським і податковим обліком. Особливу увагу аудитор повинен звернути на правильність відображення суми відстрочених податкових зобов'язань, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок різниці між податковою базою розрахунку за бухгалтерським і податковим обліком.
За статтею "Інші необоротні активи" аудитор перевіряє правильність їх відображення як таких, що не були включені до попередніх статтями "необоротних активів", крім гудвілу, які виникають при придбанні.
Аудитор має встановити правильність віднесення активів до оборотних і їх оцінці.
При перевірці правильності оцінки запасів аудитор може переконатися, що вона здійснена оп найменшою з двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації, а також в їх обгрунтованості.
При перевірці виробничих запасів аудитор з'ясовує правильність віднесення активів до складу виробничих запасів, їх оцінки та відповідності, даних Балансу сальдо на рахунках Головної книги.
Аудитор має встановити відповідність даних Балансу за статтею "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" дебетовий сальдо на рахунку 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" у Головній книзі.
Перевіряючи правильність відображення в Балансі незавершеного виробництва, аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображені витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.
Завданням аудитора є встановлення відповідності відображеної вартості готової продукції в Балансі дебетовому сальдо у Головній книзі за рахунками 26 "Готова продукція" і 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва".
Аудитор має встановити відповідність даних про вартість товарів у Балансі даними суми згорнутого дебетового сальдо у Головній книзі за всіма субрахунками рахунку 28 "Товари".
Аудитор може встановити відповідність суми отриманих векселів, відображених у Балансі, дебетовом сальдо у Головній книзі рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані".
При перевірці достовірності відображення у Балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор з'ясовує відображення в цій статті заборгованості покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).
Перевірка дебіторської заборгованості за розрахунками включає з'ясування правильності її відображення в Балансі за напрямками: з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків.
За розрахунками з бюджетом необхідно відображати дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також передоплату за податками, зборами та інших платежів до бюджету. Аудитор має встановити відповідність даних Балансу за статтею "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом" дебетовий сальдо рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами" у Головній книзі.
За статтею "Дебіторська заборгованість за виданими авансами" аудитор з'ясовує правильність відображення суми авансів, і наданих іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів.
Аудитор має встановити, що дебіторська заборгованість за нарахованими доходами, відображена в Балансі, відповідає дебетовому сальдо на субрахунку 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" у Головній книзі.
У рядку "Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків" може бути відображена заборгованість з внутрішньовідомчих та внутрішньогосподарськими розрахунками та дебіторська заборгованість зв'язаних сторін.
За статті "Інша поточна дебіторська заборгованість" аудитор з'ясовує, що відображена заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та відображається у складі оборотних активів.
При перевірці "Поточних фінансових інвестицій" аудитор встановлює правильність відображення в Балансі інвестицій їх складу, їх оцінки, відповідність даних Балансу залишку на рахунках у Головній книзі.
При перевірці правильності відображення в Балансі грошових коштів та їх еквівалентів аудитор з'ясовує спочатку правильність віднесення до них активів, а також відповідність даних Балансу сальдо на рахунках у Головній книзі.
При перевірці правильності відображення в Балансі інших оборотних активів аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображені суми оборотних активів, які не можуть бути віднесені до статей розділу І Балансу "Оборотні активи".
При перевірці правильності відображення у Балансі витрат майбутніх періодів аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображені витрати, які мало місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів, а також встановити відповідність даних Балансу за статтею "Витрати майбутніх періодів "і на рахунку 39" Витрати майбутніх періодів "у Головній книзі.
Після перевірки відповідності статей активу бухгалтерського Балансу аудитор перевіряє правильність відображенням залишків на рахунках в пасиві Балансу. 3.1. Завдання, послідовність аудиту та його інформаційне забезпечення
Оцінка фінансового стану - це розгляд кожного показника, отриманого в результаті фінансового аналізу, з точки зору відповідності його фактичного рівня нормальному для даного підприємства рівню, ідентифікація чинників, що вплинули на величину показника і визначення необхідної величини показника на перспективу та способів її досягнення.
Оцінка фінансового стану підприємств здійснюється на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємства, зокрема: Баланс підприємства (ф. № 1), Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіт про власний капітал (ф. № 4), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5), іноді (наприклад, при обчисленні показників ринкової активності підприємства, для уточнення деяких показників ліквідності) залучаються також дані статистичної звітності, оперативна бухгалтерська інформація, Головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, податкові накладні та матеріали інвентаризації.
Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється за такими напрямами оцінки:
• майнового стану підприємства;
• ліквідності активів і платоспроможності підприємства;
• показників фінансової незалежності та структури капіталу;
• показників прибутковості і рентабельності підприємства;
• показників ділової активності;
• ринкової активності.
Методика перевірки відповідності представленої фінансової звітності нормативним вимогам передбачає такі етапи.
1. Встановлення звітного періоду.
2. Перевірка складу фінансової звітності.
3. Оцінка критеріїв статей фінансової звітності.
4. Оцінка якісних характеристик фінансової звітності.
5. Оцінка принципів підготовки звітності.
Аудитор встановлює дотримання загальних вимог до змісту Приміток.
У процесі перевірки аудитору слід керуватися П (С) БО щодо визначення змін в обліковій політиці.
На основі виконаних процедур аудитор робить висновок про відповідність фінансової звітності вимогам про надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
3.2. Експрес-аудит балансу
Згідно з П (с) БО 2 "Баланс" - це звіт про фінансовий стан підприємств, який відображає його активи і пасиви.
Експрес-аудит балансу - оперативно отримана інформація про фінансовий стан підприємства та укладення у швидкому підтвердження достовірності відображення в балансі даних про фінансово-господарські операції.
Джерела перевірки: Баланс (форма № 1), Головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, матеріали інвентаризації цінностей, податкові декларації і т.п.
Аудит правильності складання балансу починають з перевірки відповідності:
1. Дані балансу на початок року з даними балансу на кінець минулого року. При з'ясуванні розбіжностей між вступним та заключним балансом потрібні роз'яснення у головного бухгалтера.
2. Дані заключного балансу з залишком по рахунках Головної книги на кінець року та журнали-ордери, правильність арифметичних підрахунків.
3. Порівнянність статей балансу на початок і кінець року.
4. Узгодженість і тотожність сум статей балансу по розрахунках з фінансовими органами та балансом на підприємстві і у фінансових установах.
5. Взаимоувязка показників балансу та інших форм звітності.
Проводиться перевірка правильності відображення активів і зобов'язань.
Основними об'єктами аудиту активів підприємства є нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, інші необоротні активи, запаси, розрахункові операції, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти та їх еквіваленти.
Аудитор може підтвердити правильність відображення в бухгалтерському балансі кожної статті.
При перевірці достовірності відображених у Балансі нематеріальних активів аудитор може встановити: правильність віднесення до них активів, визначення первісної, залишкової вартості та зносу, а також відповідності даних за статтями Балансу сальдо на рахунку Головної книги.
За статтею "Знос" аудитор може встановити відповідність даних Балансу кредитовому сальдо субрахунка 133 "Знос нематеріальних активів" у Головній книзі.
За статтею "Незавершене будівництво" аудитор встановлює правильність відображення вартості незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансових платежів для фінансування капітального будівництва.
Завданням аудитора є встановлення відповідності даних статті Балансу дебетовому сальдо рахунку 15 "Капітальні інвестиції" Головною книги.
Аналогічно нематеріальних активів здійснюють перевірку основних засобів за такими напрямами: правильність віднесення до основних засобів активів, визначення їх первісної, залишкової вартості та зносу, відповідності даних Балансу та Головної книги.
Аудитор може встановити відповідність даних про первісну вартість основних засобів, наведених у Балансі, дебетовом сальдо рахунків 10 "Основні засоби" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" у Головній книзі.
При перевірці відображеного у Балансі зносу основних засобів аудитор повинен з'ясувати правильність об'єкта амортизації. Об'єктом амортизації вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).
Перевірка правильності відображених у Балансі довгострокових фінансових інвестицій зводиться до встановлення правильності визначення фінансових інвестицій та їх оцінки, дотримання класифікації довгострокових інвестицій, які обліковують за методом участі в капіталі інших підприємств, та інших довгострокових фінансових інвестицій, оцінки фінансових інвестицій на дату Балансу.
Правильність віднесення сум до відстроченим податковим активів та відображення розрахунку суми податку на прибуток перевіряють за бухгалтерським і податковим обліком. Особливу увагу аудитор повинен звернути на правильність відображення суми відстрочених податкових зобов'язань, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок різниці між податковою базою розрахунку за бухгалтерським і податковим обліком.
За статтею "Інші необоротні активи" аудитор перевіряє правильність їх відображення як таких, що не були включені до попередніх статтями "необоротних активів", крім гудвілу, які виникають при придбанні.
Аудитор має встановити правильність віднесення активів до оборотних і їх оцінці.
При перевірці правильності оцінки запасів аудитор може переконатися, що вона здійснена оп найменшою з двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації, а також в їх обгрунтованості.
При перевірці виробничих запасів аудитор з'ясовує правильність віднесення активів до складу виробничих запасів, їх оцінки та відповідності, даних Балансу сальдо на рахунках Головної книги.
Аудитор має встановити відповідність даних Балансу за статтею "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" дебетовий сальдо на рахунку 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" у Головній книзі.
Перевіряючи правильність відображення в Балансі незавершеного виробництва, аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображені витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги), а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.
Завданням аудитора є встановлення відповідності відображеної вартості готової продукції в Балансі дебетовому сальдо у Головній книзі за рахунками 26 "Готова продукція" і 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва".
Аудитор має встановити відповідність даних про вартість товарів у Балансі даними суми згорнутого дебетового сальдо у Головній книзі за всіма субрахунками рахунку 28 "Товари".
Аудитор може встановити відповідність суми отриманих векселів, відображених у Балансі, дебетовом сальдо у Головній книзі рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані".
При перевірці достовірності відображення у Балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор з'ясовує відображення в цій статті заборгованості покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями).
Перевірка дебіторської заборгованості за розрахунками включає з'ясування правильності її відображення в Балансі за напрямками: з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків.
За розрахунками з бюджетом необхідно відображати дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також передоплату за податками, зборами та інших платежів до бюджету. Аудитор має встановити відповідність даних Балансу за статтею "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом" дебетовий сальдо рахунку 64 "Розрахунки за податками і платежами" у Головній книзі.
За статтею "Дебіторська заборгованість за виданими авансами" аудитор з'ясовує правильність відображення суми авансів, і наданих іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів.
Аудитор має встановити, що дебіторська заборгованість за нарахованими доходами, відображена в Балансі, відповідає дебетовому сальдо на субрахунку 373 "Розрахунки за нарахованими доходами" у Головній книзі.
У рядку "Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків" може бути відображена заборгованість з внутрішньовідомчих та внутрішньогосподарськими розрахунками та дебіторська заборгованість зв'язаних сторін.
За статті "Інша поточна дебіторська заборгованість" аудитор з'ясовує, що відображена заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та відображається у складі оборотних активів.
При перевірці "Поточних фінансових інвестицій" аудитор встановлює правильність відображення в Балансі інвестицій їх складу, їх оцінки, відповідність даних Балансу залишку на рахунках у Головній книзі.
При перевірці правильності відображення в Балансі грошових коштів та їх еквівалентів аудитор з'ясовує спочатку правильність віднесення до них активів, а також відповідність даних Балансу сальдо на рахунках у Головній книзі.
При перевірці правильності відображення в Балансі інших оборотних активів аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображені суми оборотних активів, які не можуть бути віднесені до статей розділу І Балансу "Оборотні активи".
При перевірці правильності відображення у Балансі витрат майбутніх періодів аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображені витрати, які мало місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів, а також встановити відповідність даних Балансу за статтею "Витрати майбутніх періодів "і на рахунку 39" Витрати майбутніх періодів "у Головній книзі.
Перевірка правильності відображення даних в розділі І "Власний капітал" стосується статутного, пайового, додатково вкладеного та іншого додаткового капіталів.
При перевірці даних, відображених у статті статутний капітал, аудитор підтверджує правильність зафіксованої в установчих документах загальної вартості активів, які є внеском власників (учасників) до цього капіталу підприємства.
Перевірка пайового капіталу передбачає те, що вартість пайового капіталу, відображена у Балансі, повинна відповідати даним кредитового сальдо рахунку 41 "Пайовий капітал" у Головній книзі.
Перевірка додаткового вкладеного капіталу полягає у з'ясуванні правильності відображення в цій статті акціонерними товариствами суми емісійного доходу, отриманого в результаті реалізації власних акцій.
Перевірка резервного капіталу зводиться до з'ясування відображення в цій статті суми резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Завданням аудитора є встановлення відповідності вартості резервного капіталу, відображеного в Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 43 "Резервний капітал" у Головній книзі.
Правильність відображення в Балансі нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) аудитор перевіряє відповідно до П (С) БО 2 "Баланс".
Перевірка неоплаченого капіталу передбачає встановлення відповідності суми, відображеної у Балансі, реальної заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу, тобто відповідність суми неоплаченого капіталу, що відображена в Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 46 "Неоплачений капітал" у Головній книзі.
Перевірка вилученого капіталу полягає у встановленні правильності відображення господарськими товариствами фактичної собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Аудитор має встановити відповідність суми вилученого капіталу, що відображена в Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 45 "Вилучений капітал" у Головній книзі.
Правильність відображення в Балансі даних щодо забезпечення наступних витрат і платежів аудитор з'ясовує за такими статтями: забезпечення виплат персоналу, іншого забезпечення та цільового фінансування.
При перевірці "Довгострокових зобов'язань" - аудитор з'ясовує правильність віднесення зобов'язань до довгострокових та їх відображення в Балансі.
Перевірка правильності відображення у Балансі довгострокових зобов'язань включені довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.
При перевірці розділу IV Балансу що до "Поточним зобов'язаннями" відносять короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, векселі видані, поточні зобов'язання за розрахунками, поточні зобов'язання за розрахунками і за отриманими авансами, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, поточні зобов'язання за розрахунками зі страхуванням, поточні зобов'язання з оплати праці, поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками, поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов'язання.
За статтею "Доходи майбутніх періодів" аудитор повинен встановити правильність відображення доходів, отриманих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Сума коштів доходів майбутніх періодів, відображена в Балансі, повинна відповідати кредитовому сальдо рахунку 69 "Доходи майбутніх періодів" у Головній книзі.
3.3. Аудит фінансово-майнового стану
Аудит фінансово-майнового стану полягає в загальній оцінки змін фінансових показників за звітний період шляхом горизонтального та вертикального аналізу балансу.
При цьому показники динаміки балансу або горизонтальний аналіз дозволяє встановити їх абсолютне відхилення і темпи зростання на кінець року порівняно з початком.
У свою чергу показники структури балансу або вертикальний аналіз дозволяє визначити питому вагу статей і розділів балансу в його загальному підсумку.
Аналіз майнового стану підприємства характеризується такими коефіцієнтами як: коефіцієнт зносу, оновлення, приросту і вибуття.
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, яку списують на витрати виробництва в попередніх періодах. Тенденція збільшення говорить про збільшення зношеності основних засобів та є негативним чинником.
Коефіцієнт оновлення основних фондів характеризує інтенсивність введення в дію нових основних фондів на підприємство. Зниження показника свідчить про те, що підприємство стало менше вводити нових основних засобів у виробництво (негативна тенденція). Якщо в динаміці коефіцієнт оновлення зростає, то це є позитивною тенденцією.
Коефіцієнт вибуття показує інтенсивність вибуття основних фондів, тобто ступінь вибуття цих основних фондів, які або морально застаріло, або зношені та непридатні для подальшого використання.
Важливо також, щоб коефіцієнт вибуття був менше коефіцієнта оновлення. Така ситуація свідчить про наявність нормальної інвестиційної політики на підприємстві.
Коефіцієнт приросту основних фондів характеризує рівень збільшення основних фондів. Збільшення показника свідчить про позитивну тенденцію.
3.4. Аудит платоспроможності і фінансової стійкості
Платоспроможність - це здатність підприємства впродовж певного періоду часу виконувати перед кредиторами зобов'язання, які виникають в результаті здійснення ним фінансово-господарської діяльності.
Платоспроможність відображає можливість підприємства погасити короткострокові поточні зобов'язання своїми легко реалізованими активами.
Платіжний засіб має бути більше або дорівнює поточними зобов'язаннями, тобто якщо коефіцієнт платоспроможності більше або дорівнює 1, то підприємство є платоспроможним.
Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношень різних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства між собою.
Найбільшого поширення набули наступні групи фінансових коефіцієнтів.
Коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства. Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Коефіцієнти цієї групи дозволяють виявити рівень фінансового ризику, пов'язаного зі структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно і ступінь його фінансової стабільності в процесі майбутнього розвитку. Для проведення такої оцінки в процесі фінансового аналізу використовуються наступні основні показники:
а) Коефіцієнт маневреності (КА). Він показує, якою мірою обсяг використовуваних підприємством активів сформований за рахунок власного капіталу і наскільки воно незалежно від зовнішніх джерел фінансування. Розрахунок цього показника здійснюється за наступною формулою:
КА = СК / К = 1П / Б,
де СК-сума власною капіталу підприємства на певну дату, К - загальна сума капіталу підприємства на певну дату. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство. На практиці встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування тобто джерела фінансування підприємства (загальна сума капіталу) повинна бути хоча б наполовину сформовані за рахунок власних коштів. Таким чином, критичне значення коефіцієнта фінансової стійкості - 0,5.
б) Коефіцієнт фінансового ризику (КФ). Він характеризує обсяг залучених позикових коштів на одиницю власного капіталу, тобто ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку цього показника використовується наступна формула:
КФ = ЗК / СК = 2П + ЗП +4 П +5 П / 1П,
де ЗК - сума залученого підприємством позикового капіталу (середня або на певну дату), СК - сума власного капіталу підприємства (середня або на певну дату). Цей коефіцієнт дає найбільш повну оцінку фінансової стійкості. Розрахунок показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта менш 0,5, критичне - 1.
в) Коефіцієнт маневреності власного капіталу (КМ). Він показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється за наступною формулою:
КМ = ВОК / СК = 1П-1А/1П
де СОС - власний оборотний капітал. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів, СК - власний капіталу підприємства.
Цей показник може значно варіювати залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства. Нормальною вважається ситуація, при якій КМ у динаміці незначно збільшується. Різке зростання даного коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства. Пов'язано це з тим, що збільшення цього показника можливе або при зростанні власного оборотного капіталу або при зменшенні власних джерел фінансування. У зв'язку з цим різке збільшення даного показника автоматично викличе зменшення інших показників, наприклад, КА, що призведе до посилення залежності підприємства від кредиторів.
Для визначення оптимального значення коефіцієнта маневреності необхідно порівняти цей показник щодо конкретного підприємства із середнім показником по галузі або у конкурентів.
г) Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (КДН). Він показує, якою мірою загальний обсяг використовуваних активів сформований за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу підприємства, тобто характеризує ступінь його незалежності від короткострокових позикових джерел фінансування. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
КДН = СК + ЗКД / А = 1П + ЗП / Б
де СК - сума власного капіталу підприємства (середня або на певну дату), ЗКД - сума позикового капіталу, залученого підприємством на довгостроковій основі (на період більше одного року), А-загальна вартість всіх активів підприємства (середня або на певну дату).
3.5. Аналіз ліквідності балансу
Ліквідність активів - це здатність окремих елементів активів трансформуватися в грошові кошти. Для оцінки залучається форма фінансової звітності - баланс, де статті активів розміщено за принципом зростання ліквідності згори донизу.
Коефіцієнти оцінки ліквідності характеризують можливість підприємства своєчасно розраховуватися за своїми поточними фінансовими зобов'язаннями за рахунок оборотних активів різного рівня ліквідності. Проведення такої оцінки потребує попереднього групування оборотних активів підприємства за рівнем ліквідності.
Ступінь ліквідності - швидкість перетворення активів підприємства в грошові кошти.
• Найбільш ліквідні активи - відносяться всі грошові кошти підприємства і поточні фінансові інвестиції (Л1).
• швидко реалізованих активи. Активи, для звернення яких в грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселі (Л2).
• Повільно реалізовані активи. Набагато більший термін знадобиться для перетворення виробничих запасів і витрат у незавершеному виробництві в готову продукцію, а потім в грошові кошти. Крім того, до цієї групи відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не увійшли в перші дві групи (ЛЗ).
• Важко реалізовані активи. Відносяться необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу (Л4).
Пасиви групуються за ступенем настання терміну оплати:
• Найбільш термінові зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах (П1).
• Короткострокові пасиви. Короткострокові позикові кошти, поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання (П2).
• Довгострокові пасиви. Представлені довгостроковими зобов'язаннями підприємства, відбитим у 3 розділі пасиву балансу, а також статей 2 та 5 розділів пасиву балансу, не віднесеними до другої групи (П3).
• Постійні (стійкі) пасиви - це статті 1 розділу пасиву балансу.
Для проведення оцінки ліквідності в процесі фінансового аналізу використовуються наступні основні показники:
а) Коефіцієнт абсолютної ліквідності або "кислий тест" (КАП). Він показує, на скільки всі поточні фінансові зобов'язання підприємства забезпечені наявними в нього готовими коштами платежу на певну дату. У західній практиці цей коефіцієнт розраховується рідко. У країнах перехідної економіки його оптимальне значення визнається на рівні 0,2-0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що, надлишок грошових коштів свідчить про неефективне їх використання. Розрахунок цього коефіцієнта здійснюється, за формулою:
КАП = Л1/П1 + П2
б) Коефіцієнт поточної ліквідності показує, якою мірою, наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Логіка, що стоїть за розрахунком даного коефіцієнта, полягає в тому, що оборотні активи повинні бути повністю переведені в грошові кошти протягом одного року, а поточні зобов'язання також необхідно сплатити протягом року.
Відповідно до загальноприйнятих стандартів, вважається, що цей коефіцієнт повинен знаходиться в межах від одиниці до двох. Нижня межа зумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути, щонайменше, досить для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія під загрозою банкрутства. Перевищення короткострокових коштів над зобов'язаннями більш ніж в два (три) рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. При аналізі коефіцієнта особливу увагу слід звернути на його динаміку.
Використовуючи класифікацію активів і пасивів наведену вище, формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна представити в наступному вигляді:
КТЛ = Л1 + Л2 + ЛЗ / П1 + П2
в) коефіцієнт термінової ліквідності вважається більш жорстким тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи (ЛЗ). Існує дві основні причини, по яких повільно реалізовані активи не використовуються при розрахунку цього коефіцієнта:
- Чиста реалізаційна вартість таких активів при вимушеної реалізації набагато менше вартості, за якою ні активи відображені в балансі;
- Якщо підприємство продає свої матеріальні запаси (а саме вони найчастіше домінують у цій групі активів), то виникає питання як воно буде продовжувати свою діяльність. Даний коефіцієнт розраховується за форму:
КСЛ = Л1 + Л2/П1 + П2
Бажано щоб цей коефіцієнт був близько 1,5. Проте в наших умовах достатнім визнається його значення, рівне 0,7 - 0,8.
4. Оцінка стану внутрішньогосподарського контролю та дотримання облікової політики підприємства
Внутрішній аудит проводиться всередині самої організації за вимогою керівництва підприємства аудиторами, які працюють в цій організації, і тією чи іншою мірою виконання їх функцій залежить від впливу керівництва підприємства. Тому внутрішній аудит не можна вважати незалежним і об'єктивним. Тим не менш, це не зменшує значення, і важливість внутрішнього аудиту як невід'ємної частини контролю.
Взаємодія внутрішнього контролю і зовнішнього аудиту
Відповідно до вимог Національного нормативу аудиту України № 12 "Оцінка системи внутрішнього контролю підприємства та ризику, пов'язаного з ефективністю її функціонування", аудитор, проводячи перевірку, повинен упевнитися у функціонуванні системи внутрішнього контролю та аудиту, оцінити її як основу для складання фінансової звітності. Метою аналізу оцінки внутрішнього контролю та аудиту є встановлення ступеня довіри до нього, що, у свою чергу, використовується для встановлення характеру, обсягів і тривалості виконання процедур перевірки на відповідність і суттєвість. У світовій практиці існує два основних підходи до оцінювання внутрішнього контролю та аудиту при проведенні зовнішнього аудиту:
- Системно орієнтований (традиційний) підхід;
- Імовірнісний підхід.
Проведемо оцінку власного ризику і ризику внутрішнього аудиту на прикладі ВАТ "Луганськмлин" в таблиці 1.
Таблиця 1
Оцінка власного ризику і ризику внутрішнього аудиту ВАТ "Луганськмлин"
Продовження таблиці 1
З таблиці, ми бачимо, що переважна більшість відповідей з найменшим рівнем ризику (27 відповідей), а із середнім рівнем ризику відповідей було - 5, з високим рівнем ризику відповідей не було. Це дозволяє зробити нам висновок, що оцінка власного ризику і ризику внутрішнього аудиту ВАТ "Луганськмлин" є низькою.
Висновки
Організація і методика незалежного аудиту не отримали поки що належного висвітлення у навчально-методичній літературі, яка створює значні труднощі як у підготовці аудиторських кадрів, так і в аудиторській діяльності. Цим обумовлена необхідність підготовки навчального посібника, в якому знайшли відображення основні питання організації аудиторської діяльності, проведення аудиту та методики аудиторських перевірок об'єктів підприємництва.
Таким чином, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день відсутня єдина методологія оцінки фінансового стану підприємств на основі форм річної звітності, складеними за національними стандартами бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим актуальним буде рішення спірних питань у галузі методології фінансового аналізу та оцінки фінансового стану.
Підводячи підсумки, слід зазначити, що для нормального функціонування підприємства у своїй практиці повинні використовувати різноманітні прийоми і способи проведення аудиту. Таким чином, вони зможуть уникнути проблем під час перевірки підприємства контрольно-ревізійними службами, зменшити кількість помилок в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, надавати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, повну і достовірну інформацію про діяльність підприємства, зберігаючи (або) зраджуючи йому бездоганну репутацію.
Аналізуючи діяльність підприємства ВАТ "Луганськмлин" і, враховуючи нормативну базу аудиторської діяльності в Україні, необхідно, на наш погляд, внести наступні пропозиції:
· Ввести на підприємстві посаду внутрішнього аудитора;
· Внести поправки до облікової політики підприємства щодо проведення аудиторських перевірок;
· Спільно з зовнішнім аудитом проводити аудит на підприємстві із залученням власних (внутрішніх) аудиторів.
При дотриманні перерахованих вище пропозицій ВАТ "Луганськмлин" зможе без проблем вести бухгалтерський облік і здавати звіти в контролюючі органи, показувати найкращі результати своєї діяльності для залучення національних та іноземних інвесторів.
Список використовуваної літератури:
1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125 (зі змінами та доповненнями).
2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996 - ХІV.
3. Національні нормативи аудиту: Затверджені Аудиторською палатою України від 18.12.98 р. № 73.
4. Методичні рекомендації з підготовки аудиторського висновку при перевірці ВАТ, схвалені АІІУ від 23 лютого 2001 р. - № 99 / / Бухоблік і аудит. - 2001 - № 4, с 50.
5. Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємства / / Бухоблік і аудит. 2001 .- № 1.с.57.
6. Вимоги до аудиторського висновку, затв. рішенням ДКЦПФРУ від 25.01.01 р. протокол № 5 / / Бухоблік і аудит. 2001 .- № 4.с.49.
7. Аудит І аудіторська діяльність / / Л. С. ІІІатковська, В.М. Жук та інш. - К.: Урожай. 1996.-256с.
8. Аудит: Практичний посібник / / А. Кузьмінській, Н. Кужельний Є. Петрик, У Савченко та ін - К.: "Облік інформ", 1996. - 284 с.
9. Білуха П.Т Аудит: Підручник. - К.: "Знання", КОО, 2000. 769с.
10. Бородкін О. Нормативи аудиту: недоліки та шляхи вдосконалення / / Бухоблік і аудит. - 1999. - № 10. с.43-50.
11. Давидів Г.М. Аудит: Навч. посібник. - 2-ге вид. К.: Т-во "Знання", КОО, - 2001. 363 с.
12. Жила В.Г. Ревізія і аудит. Учеб. посібник. - К.: МАУП, 1998. - 96 с.
13. Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль н аудит в умовах ринку. 2-е вид. - К.: Фірма "ДІ-КСІ", 1997. - 832 с.
14. Камишанов П.І. Практичний посібник з аудиту. - М.: ИНФРА. 1996 .- 522 с.
15. Русинів В. Методологічесіке особливості аудитор ської оцінки фінансової стійкості підприємства / / Бухоблік і аудит. - 1999. - № 9, с. 52-57.
16. Петренко С. Методика розрахунку суттєвості відхилень у процесі аудиту фінансової звітності / / Бухоблік і аудит. - 2001. - № 5. с. 51.
17. Сухарева Л. Внутрішній аудит в системі фінансового контролю / / Бухоблік і аудит. - 2003. - № 3, с. 54-59.
18. Терехов А.А. Аудит, - М.: Фінанси і статистика, 1999, - 512 с.
19. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання-ІІрес, 2002. - 223 с.
20. Шатковський Л.С. Економічний контроль на сільськогосподарськіх підпріємтсвах. - К.: Урожай, 1994. - 272с.
Додаток
Робоча програма аудиту підприємства
Етап 1. Аудиторська оцінка (експертиза) організації та стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і достовірності фінансової звітності на підприємстві.
Об'єкти аудиту:
· Наявність засновницьких документів і реальність балансових даних щодо статутного капіталу;
· Вибіркова перевірка бухгалтерських реєстрів, оборотно-сальдових балансів;
· Матеріали інвентаризації майна, дебіторської і кредиторської заборгованості, коштів на розрахункових, валютних та інших рахунках у банках, готівки в касі;
· Акти податкової інспекції та аудиторські висновки за минулі роки;
· Стан автоматизації бухгалтерського обліку та аудит контролю на всіх етапах механізованої обробки інформації;
· Організація внутрішнього контролю (розподіл обов'язків з внутрішнього контролю, наявність посадових інструкцій з зазначенням функцій контролю посадових осіб, наявність розроблених заходів, планів щодо збереження та раціонального використання матеріальних ресурсів та ін);
· Дотримання законодавства з обліку, наявність затвердженого розпорядження про облікову політику підприємства.
Етап 2. Аудиторська перевірка виробничо-фінансової діяльності.
Об'єкти аудиту:
· Засновницькі документи та інші регламентуючі документи щодо визначення внутрішньоорганізаційні відносин на підприємстві та регулюванні його фінансової діяльності (Положення про оплату праці, Положення про внутрішньогосподарському розрахунку, Контрактні договори, Договори з підприємствами та організаціями, договори оренди тощо);
· Формування і зміни статутного капіталу;
· Наявність і використання кредитних ресурсів;
· Грошові кошти, грошові документи і бланки суворої звітності, які зберігаються в касі, на розрахунковому, валютному та інших рахунках у банках;
· Основні засоби і нематеріальні активи;
· Товарно-матеріальні цінності, малоцінні і швидкозношувані предмети з проведенням їх інвентаризації;
· Знос основних засобів, нематеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів;
· Капітальні вкладення і витрати на ремонт;
· Розрахунки: по оплаті праці; з підзвітними особами; з постачальниками, підрядниками, покупцями, замовниками, іншими дебіторами і кредиторами; з бюджетом, по соціальному страхуванню, з фондом зайнятості населення та іншими органами фінансової системи з обов'язковим і позабюджетних платежів;
· Виробничі та інші витрати;
· Доходи підприємства;
· Фінансові результати та їх використання.
Етап 3. Консультаційні послуги і рекомендації по усуненню виявлених недоліків.
- Імовірнісний підхід.
Проведемо оцінку власного ризику і ризику внутрішнього аудиту на прикладі ВАТ "Луганськмлин" в таблиці 1.
Таблиця 1
Оцінка власного ризику і ризику внутрішнього аудиту ВАТ "Луганськмлин"
| Питання | Рівень ризику | ||
| Високий | Середній | Низький | |
| Зовнішні фактори власного ризику: | |||
| 1. Яке загальний стан економіки галузі? спад виробництва депресія зростання ділової активності 2. Чи вплинуло на розвиток галузі: загальний стан економіки України зростання рівня інфляції зміна обмінного курсу валют 3. Чи належить продукція галузі до: конкурентоспроможної бистропортящихся енергоємної матеріаломісткою | 7 | 7 7 7 7 7 Липні 7 | |
| трудомісткою 4. Характерний чи для галузі переривчастий виробничий цикл? 5. Чи отримує галузь дотації від держави? 6. Чи спостерігалися зміни в тенденції прибутковості серед підприємства галузі? | 7 Липні 7 7 | ||
| Внутрішні чинники власного ризику: 1. Форма власності підприємства ВАТ 2. Як здійснюється керівництво? Колегіально 3. Чи має керівництво достатній досвід і кваліфікацію 4. Чи має керівництво негативну репутацію? 5. Чи є ознаки недостатньої чесності керівництва? | Липні 7 7 7 7 | ||
Продовження таблиці 1
| Питання | Рівень ризику | ||
| Високий | Середній | Низький | |
| 6. Чи не знаходиться керівник під чиїмось негативним впливом? 7. Чи здатне керівництво на непередбачений ризик? 8. Чи є у керівництва причини спотворювати фінансовий стан підприємства: зміна форми власності необхідність отримання кредиту 9. Чи немає конфлікту між керівником та гол. бухом? 10. Чи проводиться інвентаризація перед складанням річного звіту? 11. Полягають чи договору про матеріальну відповідальність у випадках передбачених законом? 12. Чи були випадки крадіжки і зловживань на підприємстві? 13. Спостерігалась чи велика плинність серед працівників? 14. Чи користується підприємство кредитом? 15. Чи є підприємство прибутковим? 16. Перевірялося чи підприємство в звітному періоді органами ДПА? 17. Чи проводилася на підприємстві аудиторська перевірка в попередньому і звітному періоді? 18. Чи відбувалися зміни в обліковій політиці в звітному періоді? | Липні 7 7 | 7 7 7 7 7 7 7 7 7 7 7 | |
Висновки
Організація і методика незалежного аудиту не отримали поки що належного висвітлення у навчально-методичній літературі, яка створює значні труднощі як у підготовці аудиторських кадрів, так і в аудиторській діяльності. Цим обумовлена необхідність підготовки навчального посібника, в якому знайшли відображення основні питання організації аудиторської діяльності, проведення аудиту та методики аудиторських перевірок об'єктів підприємництва.
Таким чином, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день відсутня єдина методологія оцінки фінансового стану підприємств на основі форм річної звітності, складеними за національними стандартами бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим актуальним буде рішення спірних питань у галузі методології фінансового аналізу та оцінки фінансового стану.
Підводячи підсумки, слід зазначити, що для нормального функціонування підприємства у своїй практиці повинні використовувати різноманітні прийоми і способи проведення аудиту. Таким чином, вони зможуть уникнути проблем під час перевірки підприємства контрольно-ревізійними службами, зменшити кількість помилок в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, надавати внутрішнім і зовнішнім користувачам правдиву, повну і достовірну інформацію про діяльність підприємства, зберігаючи (або) зраджуючи йому бездоганну репутацію.
Аналізуючи діяльність підприємства ВАТ "Луганськмлин" і, враховуючи нормативну базу аудиторської діяльності в Україні, необхідно, на наш погляд, внести наступні пропозиції:
· Ввести на підприємстві посаду внутрішнього аудитора;
· Внести поправки до облікової політики підприємства щодо проведення аудиторських перевірок;
· Спільно з зовнішнім аудитом проводити аудит на підприємстві із залученням власних (внутрішніх) аудиторів.
При дотриманні перерахованих вище пропозицій ВАТ "Луганськмлин" зможе без проблем вести бухгалтерський облік і здавати звіти в контролюючі органи, показувати найкращі результати своєї діяльності для залучення національних та іноземних інвесторів.
Список використовуваної літератури:
1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. № 3125 (зі змінами та доповненнями).
2. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996 - ХІV.
3. Національні нормативи аудиту: Затверджені Аудиторською палатою України від 18.12.98 р. № 73.
4. Методичні рекомендації з підготовки аудиторського висновку при перевірці ВАТ, схвалені АІІУ від 23 лютого 2001 р. - № 99 / / Бухоблік і аудит. - 2001 - № 4, с 50.
5. Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників форм річної фінансової звітності підприємства / / Бухоблік і аудит. 2001 .- № 1.с.57.
6. Вимоги до аудиторського висновку, затв. рішенням ДКЦПФРУ від 25.01.01 р. протокол № 5 / / Бухоблік і аудит. 2001 .- № 4.с.49.
7. Аудит І аудіторська діяльність / / Л. С. ІІІатковська, В.М. Жук та інш. - К.: Урожай. 1996.-256с.
8. Аудит: Практичний посібник / / А. Кузьмінській, Н. Кужельний Є. Петрик, У Савченко та ін - К.: "Облік інформ", 1996. - 284 с.
9. Білуха П.Т Аудит: Підручник. - К.: "Знання", КОО, 2000. 769с.
10. Бородкін О. Нормативи аудиту: недоліки та шляхи вдосконалення / / Бухоблік і аудит. - 1999. - № 10. с.43-50.
11. Давидів Г.М. Аудит: Навч. посібник. - 2-ге вид. К.: Т-во "Знання", КОО, - 2001. 363 с.
12. Жила В.Г. Ревізія і аудит. Учеб. посібник. - К.: МАУП, 1998. - 96 с.
13. Завгородній В.П., Савченко В.Я. Бухгалтерський облік, контроль н аудит в умовах ринку. 2-е вид. - К.: Фірма "ДІ-КСІ", 1997. - 832 с.
14. Камишанов П.І. Практичний посібник з аудиту. - М.: ИНФРА. 1996 .- 522 с.
15. Русинів В. Методологічесіке особливості аудитор ської оцінки фінансової стійкості підприємства / / Бухоблік і аудит. - 1999. - № 9, с. 52-57.
16. Петренко С. Методика розрахунку суттєвості відхилень у процесі аудиту фінансової звітності / / Бухоблік і аудит. - 2001. - № 5. с. 51.
17. Сухарева Л. Внутрішній аудит в системі фінансового контролю / / Бухоблік і аудит. - 2003. - № 3, с. 54-59.
18. Терехов А.А. Аудит, - М.: Фінанси і статистика, 1999, - 512 с.
19. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. - К.: Знання-ІІрес, 2002. - 223 с.
20. Шатковський Л.С. Економічний контроль на сільськогосподарськіх підпріємтсвах. - К.: Урожай, 1994. - 272с.
Додаток
Робоча програма аудиту підприємства
Етап 1. Аудиторська оцінка (експертиза) організації та стану бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю і достовірності фінансової звітності на підприємстві.
Об'єкти аудиту:
· Наявність засновницьких документів і реальність балансових даних щодо статутного капіталу;
· Вибіркова перевірка бухгалтерських реєстрів, оборотно-сальдових балансів;
· Матеріали інвентаризації майна, дебіторської і кредиторської заборгованості, коштів на розрахункових, валютних та інших рахунках у банках, готівки в касі;
· Акти податкової інспекції та аудиторські висновки за минулі роки;
· Стан автоматизації бухгалтерського обліку та аудит контролю на всіх етапах механізованої обробки інформації;
· Організація внутрішнього контролю (розподіл обов'язків з внутрішнього контролю, наявність посадових інструкцій з зазначенням функцій контролю посадових осіб, наявність розроблених заходів, планів щодо збереження та раціонального використання матеріальних ресурсів та ін);
· Дотримання законодавства з обліку, наявність затвердженого розпорядження про облікову політику підприємства.
Етап 2. Аудиторська перевірка виробничо-фінансової діяльності.
Об'єкти аудиту:
· Засновницькі документи та інші регламентуючі документи щодо визначення внутрішньоорганізаційні відносин на підприємстві та регулюванні його фінансової діяльності (Положення про оплату праці, Положення про внутрішньогосподарському розрахунку, Контрактні договори, Договори з підприємствами та організаціями, договори оренди тощо);
· Формування і зміни статутного капіталу;
· Наявність і використання кредитних ресурсів;
· Грошові кошти, грошові документи і бланки суворої звітності, які зберігаються в касі, на розрахунковому, валютному та інших рахунках у банках;
· Основні засоби і нематеріальні активи;
· Товарно-матеріальні цінності, малоцінні і швидкозношувані предмети з проведенням їх інвентаризації;
· Знос основних засобів, нематеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів;
· Капітальні вкладення і витрати на ремонт;
· Розрахунки: по оплаті праці; з підзвітними особами; з постачальниками, підрядниками, покупцями, замовниками, іншими дебіторами і кредиторами; з бюджетом, по соціальному страхуванню, з фондом зайнятості населення та іншими органами фінансової системи з обов'язковим і позабюджетних платежів;
· Виробничі та інші витрати;
· Доходи підприємства;
· Фінансові результати та їх використання.
Етап 3. Консультаційні послуги і рекомендації по усуненню виявлених недоліків.