Дидактичні ігри з іграшками широко використовують педагоги логопедичної групи. Та чи інша іграшка (казковий, анімаційний
ігровий персонаж, завітавши до дітей із проханням допомог- ти, виправити, навчити тощо, викликає в них масу позитивних емоцій і разом із розвитком психомовленнєвої діяльності фор- мує морально-особистісні якості. Особливе місце в корекційно- розвивальному процесі відведено спеціальним іграшкам [6], які допомагають спростити роботу логопеда і зробити її цікавішою та ефективнішою.
179
Корекційно-розвивальна робота в логопедичній групі дошкільного навчального закладу.
Настільно-друковані ігри (пазли, кубики, лото, доміно, парні картинки тощо) зручні та доступні у використанні. Вони не по- требують виготовлення педагогом дидактичного матеріалу та продумування ходу гри. Варто відмітити, що останнім часом з’явилася значна кількість настільно-друкованих ігор саме ло- гопедичного спрямування, особливо у вигляді пазлів і вкладок, які викликають великий інтерес у дітей, чим значно полегшу- ють роботу вчителя-логопеда.
Ігри-подорожі збагачують враження, привертають увагу ді- тей до того, що знаходиться поруч. Вони розвивають спосте- режливість, уміння долати труднощі. У цих іграх використову- ють багато способів розкриття пізнавального змісту в поєднанні з ігровою діяльністю.
Ігри-передбачення («Що було б, якби...») ставлять перед діть- ми завдання і створюють ситуації, які вимагають осмислення наступної дії. При цьому активізується мисленнєва діяльність дошкільників, вони навчаються слухати і чути один одного.
Ігри-бесіди допомагають дошкільникам оволодіти навичками повноцінного спілкування. Така гра виховує вміння слухати за- питання та відповіді, зосереджувати увагу на змісті, доповнюва- ти сказане, висловлювати власну думку. Пізнавальний матеріал для проведення цього виду ігор повинен надаватися в обсязі, що збігається з рівнем виявлення інтересу дітей.
Музично-дидактичні ігри мають на меті розвиток у дітей умін- ня чути та розрізняти немовленнєві звуки, визначати джерело та напрямок звучання, диференціювати мелодії за висотою, силою, тембром, ритмом, динамікою (колискова, марш, танцювальна), що, усвою чергу, сприяє розвитку слухового сприймання, уваги та пам’яті дошкільників.
Сенсорні ігри потребують практичних дій із предметами з ме- тою вивчення і закріплення їх основних властивостей, визна- чених за допомогою:
зору
— шляхом сприймання кольорів і відтінків, форми, ве- личини;
слуху
— використання в іграх звукових іграшок, аудіоза- писів;
дотику
— шляхом доторкування, обмацування, розрізнен- ня матеріалів за фактурою, температурою, твердістю-м’я- кістю, упізнавання предметів, різних за формою, величиною, вагою
180
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу
руху
— за допомогою диференціації відчуттів від розташу- вання тіла в просторі, окремих рухів та ритму;
нюху
— шляхом використання дослідницької діяльності з розрізнення різноманітних запахів (як приємних, так і не- приємних) навколишнього світу;
смаку
— за участі диференціації смакових якостей окремих продуктів, напоїв і страв.
Інтелектуальні ігри сприяють розвитку в дітей мисленнєвої ді- яльності, а це, у в свою чергу, дозволяє формувати вміння адекватно встановлювати причиново-наслідкові зв’язки і за допомо- гою мовлення обґрунтовувати свої міркування, використовуючи не тільки прості, ай складносурядні та складнопідрядні речення.
Комп’ютерні ігри поступово входять у навчально-виховний про- цес кожної логопедичної групи. За допомогою комп’ютера дітям пропонують для засвоєння ті елементи знань, які у звичайних умовах і за звичного подання складно або просто неможливо зро- зуміти. Комп’ютерні технології дозволяють унаочнити способи та послідовність виконання дій як істотами, так і неістотами, ви- конання вправ артикуляційної та пальчикової гімнастики, про- мовляння того чи іншого звука. За допомогою педагога дитина
«спілкується» з комп’ютером і виконує низку ієрархічно усклад- нюваних завдань, розв’язання яких потребує знань із різних роз- ділів програми, сприяє розвитку пізнавальних процесів шляхом неодноразового виконання вправ із чітко фіксованим результатом.
Рухливі ігри активно використовують у практиці логопе- дичної роботи, адже, крім цікавої форми засвоєння навчального матеріалу, вони допомагають дошкільникам набути навичок са- морегуляції, що стає основою для розвитку в дітей довільності поведінки (див. рис. 7). Ігри такого типу проводяться педагогами у фізкультурній чи музичній залі, у груповій кімнаті чи під час прогулянок.
Проводячи рухливі ігри, педагог логопедичної групи:
починає гру лічилкою (у старшій групі пропонує це зробити
дітям), що допомагає безконфліктно розподілити ролі (ви- брати ведучого);
формує рухові вміння та навички бігу, стрибків, метання
тощо, здатність узгоджувати рухи із мовленням шляхом ви- конання логоритмічних вправ під музичний, вербальний чи фонемний супровід;
181
Корекційно-розвивальна робота в логопедичній групі дошкільного навчального закладу. виробляє вміння промовляти віршований текст чітко та фо-
нетично правильно, користуватися речитативом;
удосконалює відчуття рівноваги, темпу, ритму;
розвиває слухову, рухову увагу та память, кінетичний прак-
сис, уяву, уміння дітей орієнтуватися у просторі, фізичні якості (швидкість, силу, спритність, гнучкість, витривалість), емоційно-вольову сферу;
зміцнює здоров’я та підвищує працездатність, покращує ді-
яльність дихальної, серцево-судинної систем, стимулює об- мінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підви- щує опірність до застудних захворювань; формує правильну поставу, позбавляє плоскостопості;
закріплює навички складового, синтаксичного аналізу та син-
тезу;
автоматизує навички правильної звуковимови;
збагачує словниковий запас дітей шляхом вивчення потішок,
забавлянок, скоромовок, чистомовок, віршованих мініатюр, поєднуючи їх промовляння з рухами;
добирає ігри на вподобання дітей, обов’язково враховуючи
рівень їх мовленнєвого розвитку;
виховує спостережливість, уважність, дисциплінованість,
уміння чітко дотримуватися правил, бажання брати активну участь у спільній грі, грати в команді, ураховувати помил- ки своїх товаришів і свої власні, за необхідності допомагати ровесникам, помічати ефективні способи дій із метою до- сягнення найкращих результатів.
ролі гравців та їх розташування на ігровому майданчику у залі, у груповій кімнаті)
назва гри та її мета правила гри (послідовність дій)
зміст гри у вигляді відповідних рухів чи дій
КОМПОНЕНТИ РУХЛИВОЇ ГРИ
Рис. 7.
Компоненти рухливої гри
182
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу
Ігри різної рухливості мають творчий колективний характер.
Якщо ігри високої рухливості проводять переважно на ігровому майданчику чи у спортивній залі, то ігри середньої та малої рухливості можна включати в корекційно-розвивальний про- цес в умовах логопедичної групи. Легкий біг, стрибки, долання перешкод (наприклад, підлізання під мотузок, пролізання через обруч чи під дугою тощо) поєднують із виконанням мовленнєвих завдань, що дозволяє дітям уникати розумової перевтоми, а пе- дагогові розвивати в дошкільників уміння розподіляти довільну увагу, координувати свої рухи.
Ігри-естафети являють собою змагання, у яких гравці на швидкість виконують найрізноманітніші завдання, що відпо- відають їх психофізичним можливостям. Це можуть бути зав- дання пробігти, пострибати, подолати перешкоди на тій чи
іншій дистанції (перелізти через колоду, перестрибнути через струмок, пролізти через обруч, під дугою тощо). Проте в логопе- дичній групі не варто зловживати іграми такого типу, адже діти з порушеннями мовленнєвого розвитку надзвичайно чутливі та вразливі. Важливо, щоб під час гри діти прагнули допомагати одне одному, за будь-яких умов підтримувати дружні стосунки в колективі, а їх діяльність була позитивно оцінена педагогом.
Загальнорозвивальні ігри спрямовані на одночасний розви- току дітей кількох різноманітних рухів і формування таких яко стей, як сила, спритність, витривалість, швидкість реакції.
Цілеспрямовані ігри дозволяють зосередити увагу педагога на якомусь одному завданні — наприклад, на розвитку певної гру- пи м’язів або виробленні в дітей швидкості реакції.
Рухливі ігри дозволяють вирішити одночасно декілька за- вдань: зняти фізичне напруження в дітей і закріпити засвоєні на логопедичних заняттях мовленнєві навички. Зокрема, ви- користовуючи декламування віршів із одночасним виконанням рухів, педагог дотримується під час гри певної послідовності.
Спочатку він самостійно виконує рухи та емоційно промовляє віршований текста діти повторюють за ним лише рухи. Зго- дом діти вивчають вірш напам’ять і виконують рухи, водночас декламуючи текст.
Народні ігри являють собою багатющу скарбницю духовних надбань українського народу, що відображає його етнопедагогіч- ні особливості — характер, темперамент, почуття, побут, звичаї українців, їх світогляд. Народна гра має свій погляд на людину,
183
Корекційно-розвивальна робота в логопедичній групі дошкільного навчального закладу. батьківщину, добро, уявлення про світ. Вона записала в генах дії» не лише народні знання, ай національний характер [4]. На- родні ігри багатоваріантні, адже часто в різних регіонах Украї- ни існує свій варіант тієї чи іншої гри.
Використання в народних іграх доступного для сприймання та вимови дитячого ігрового фольклору (приспівки, заклички, потішки, приказки, примовки, небилиці, мирилки, дражнилки, лічилки, скоромовки, чистомовки, звуконаслідування, жереб- кування, загадки, утішки або забавлянки) роблять їх цікави- ми та ефективними для розвитку мовленнєвої діяльності ви- хованців кожної логопедичної групи. Багаторазове повторення всього твору чи його частин допомагає педагогам відпрацюва- ти різноманітний фонетичний і лексичний матеріал. Динаміч- ні за змістом невеликі поетичні народні форми діти швидко запам’ятовують, а залучення до виконання в іграх тих чи ін- ших рухів (кидання камінців, кружляння, підскоки, нахили) дозволяє дошкільникам навчитися координувати свої рухи зі словом. Корекційно-розвивальну спрямованість народних ігор посилює щей музично-поетичний супровід.
Народні ігри, особливо хороводні, характеризуються яскра- вим національним колоритом (костюми, відповідні атрибути), тому в дитячому садку їх часто включають до свят. Такі ігри здебільшого проводяться фронтально, зазвичай з урахуванням психофізичних можливостей вихованців. Проте і без національ- ного одягу у звичайній залі чина майданчику такі ігри при- носять дітям радість і задоволення, адже викликають безліч позитивних емоційних вражень.
Організовуючи народні ігри, педагог логопедичної групи:
залучає дошкільників до витоків національної культури та
духовності;
добирає ігри до вподобань та інтересів дітей;
формує поетичне мислення, мистецькі смаки, цілеспрямова-
ність, дисциплінованість, витримку;
закріплює орфоепічні можливості дітей, уміння спільно з ровесниками промовляти чи проспівувати мовленнєвий мате- ріал, поєднуючи з відповідними рухами;
розширює знання й уявлення про навколишній світ, звичаї та традиції українського народу;
збагачує словник образними словами
184
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу розвиває сприймання, увагу та память різних модальностей,
логічне мислення, винахідливість, наполегливість, витрива- лість, творчу фантазію, емоційність;
виховує почуття патріотизму, колективізму та взаємовиручки,
бажання дітей брати активну участь у спільній грі.
Народні рухливі ігри можна проводити парами (типу Моталки) чи колективно; вони бувають сюжетними та безсюжетними так звані «ігри-ловітки»), малої, середньої та високої рухливо- сті, такими, що відображають тваринний чи рослинний світ, із використанням діалогу чи монологу.
Обов’язковою умовою проведення народних рухливих ігор є попередня робота бесіди, розповідання народних казок, чи- тання оповідань, розповідей про виготовлення атрибутів для ігор у давнину, розучування того чи іншого мовленнєвого матеріа- лу, проказування діалогів, установлення тісного взаємозв’язку з батьками (виготовлення ними разом із дітьми атрибутів чи елементів костюмів до ігор, альбомів із народними іграми, у які грали бабусі та дідусі, з розписаними правилами, організація сімейних розваг, приурочених до народних свят, тощо).
Народні хороводні ігри завжди супроводжували пісенні тек- сти. Ігри такого типу переважно проводять у колі з викори- станням різних атрибутів (віночка, хусточки, стрічки).
Обрядові та звичаєві ігри передають характерні події з жит- тя українського народу в певні пори року або в дні календар- них свят — це початок жнив, косовиця, різдвяні, великодні та купальські ігри, калита, веснянки. У їх змісті відбиті сезонні явища, звичаї, свята, тому в таких іграх використовують дзві- ночки, мотузки, пояси, крашанки, писанки. Сюди ж належать
ігри історичної та соціальної, а також побутової спрямованості.
Якщо перші з них відбивають характер тієї епохи, коли їх скла- дали (містять слова на кшталт пан, король, «цар», «царів- на і т. ін.), то другі — буденне життя людей. Ігри такого типу доступні дітям з вадами мовленнєвого розвитку лише старшого дошкільного віку та потребують довготривалої підготовчої роботи.
Підсумовуючи вищесказане, можна зазначити, що завдан- нями ігор з правилами в логопедичній групі є у фонетико-фонематичній ланці мовлення:
спрямування уваги на звукоскладову будову слова;
автоматизація правильної звуковимови;
185
Корекційно-розвивальна робота в логопедичній групі дошкільного навчального закладу. диференціація голосних і приголосних звуків за акустико-
артикуляційними ознаками (твердість — м’якість, дзвін- кість — глухість, місце, спосіб творення);
закріплення навичок елементарного звукового та складово-
го аналізу;
2) у лексико-граматичній ланці мовлення:
збагачення словникового запасу дітей шляхом уживання
контекстуально зумовлених лексичних узагальнень на ма- теріалі різних частин мови (іменників, дієслів, прикметни- ків, прислівників);
розширення розуміння та вживання антонімічних, синоні-
мічних, багатозначних слів на позначення різних частин мови (дієслів, прикметників, іменників, числів ників);
уточнення вміння використовувати різні граматичні катего-
рії (роду, числа, відмінка);
3) у зв’язному мовленні:
побудова речень різної синтаксичної конструкції (простих,
складносурядних і складнопідрядних);
складання описових зв’язних розповідей за однією та серією
сюжетних картинок;
складання розповідей за ігровою ситуацією, з опорою на за-
пропоновані слова, з власного досвіду;
переказ запропонованого знайомого чи незнайомого тексту з опорою на наочність.
Творчі ігри
Творчі ігри є засобом осмислення різних сторін життя до- рослих, умовним відтворенням дійсності, атому найскладніші з усіх видів ігор, адже потребують тривалої та ретельної під- готовки до їх проведення. Як зазначав О. В. Запорожець, на основі зовнішньої ігро- вої діяльності в дитини формується розумовий план, здатність створювати системи узагальнених, типових образів предметів і явищ та вміння здійснювати їх різноманітні перетворення, по- дібні до тих, які дитина виконувала реально з матеріальними об’єктами [16, с. 72].
Творчі ігри охоплюють:
дії дошкільників за ролями або з ляльковими персонажами літературну діяльність (наприклад, інсценування власних
творів, складених за допомогою педагога
186
Професійний довідник учителя-логопеда дошкільного навчального закладу образотворчу діяльність (виготовлення атрибутів чи елемен-
тів костюмів);
музичну діяльність (спів різних пісеньок, інсценування му-
зичних творів тощо).
Організовуючи творчі ігри, педагог логопедичної
групи:
учить застосовувати набуті знання під час ігор, відображати в грі систему взаємовідносин між людьми у вигляді рольо- вих і реальних відносин (за ДБ. Ельконіним);
формує засоби емоційної виразності; виробляє вміння яко-
мога точніше відтворювати образ героя, відображати його специфічні, притаманні тільки йому одному, особливості, характер за допомогою рухів і мовлення, використовуючи на- буті знання та практичний досвід;
спонукає до створення складних будівельних конструкцій для подальшого використання в сюжетно-рольовій грі;
формує вміння планувати гру та реалізовувати в ній свій
задум;
актуалізує в дошкільників здатність сприймати, запам’я то-
вувати та відтворювати запропонований педагогом текст;
розвиває слухову увагу, вербальну память, розумові опера-
ції (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації), емоційно-вольову сферу, творчі здібності, поетичний слух, ритміко-інтонаційну складову та зв’язне мовлення;
допомагає дитині обрати тучи іншу роль, створювати певні
образи шляхом використання виражальних засобів (інтона- ції, міміки, жестів);
створює умови для поєднання в грі зображувальної, кон-
структивної, самостійної художньої тощо видів діяльності;
використовує ігри з елементами всіх видів праці;
добирає ігри, ураховуючи вподобання та інтереси дітей, ак-
тивізує та підтримує сором’язливих, невпевнених у собі до- шкільників;
виховує вміння виконувати правила гри, брати участь у спіль-
ній ігровій діяльності, вирішувати колективні ігрові завдання, активно користуватися діалогічним і монологічним мовлен- ням; товариськість, взаємодопомогу, організованість, відпо- відальність, наполегливість, витримку.
187
Корекційно-розвивальна робота в логопедичній групі дошкільного навчального закладу.
1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 19