Ім'я файлу: _disertacia_Gorodilovs'ka_Olena,_grupa_LA_z91mp_2_1.docx
Розширення: docx
Розмір: 418кб.
Дата: 14.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
534110.rtf
Амортизаційна-політика-підприємства-ПАТ-«МК»-«Азовсталь».docx
Розширення: docx
Розмір: 418кб.
Дата: 14.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
534110.rtf
Амортизаційна-політика-підприємства-ПАТ-«МК»-«Азовсталь».docx
Роль метафори в художньому стилі
Більшість дослідників вважають, що художні метафори є унікальними, індивідуально-авторськими і рідко повторюються у літературних текстах інших авторів, відкривають читачеві новий образ чи розкривають іншу грань вже відомого поняття, додають виразності створеним образам, складають основу естетичної цінності художнього тексту.
Саме авторські метафори дають змогу читачу пізнавати нові якості речей та формувати нову експресивну оцінку, так як є тими засобами виразності, які беруть участь в створенні образів художнього тексту. Емоційною виразністю метафор породжується уява, яка відкриває внутрішній простір, особливе бачення світу, що властиве автору чи його персонажу. Метафора не лише зображає в художньому тексті відповідну ситуацію, але й сприяє вираженню позитивної або негативної оцінки, експресивно доповнює репрезентацію емоцій і почуттів комунікантів, зображених в тексті, виконуючи стилістично-описову і зображально-оцінну функції.
Від всіх інших форм мовлення художнє відрізняється, перш за все, тим, що виконує естетичну функцію [30, c. 10-34]. Реалізація його функції – це представити навколишню дійсність у образній і конкретно-почуттєвій формі.
Виразність мовлення підсилюється різними засобами і використанням тропів, у першу чергу, так званих лексичних засобів створення образності. Метафора є однією з найпоширеніших видів тропів.
Як мовне і мовленнєве явище, метафори, безсумнівно, викликають великий теоретичний та практичний інтерес. Дослідження природи метафоричного переносу та аналіз багатопланових мовних зсувів, які він зумовлює, розгляд залежності метафор від їх синтагматичних та парадигматичних зв’язків сприяє проникненню в складну систему лексики, баченню прихованих у ній безмежних можливостей утворення нових лексичних одиниць, розкриттю динаміки семантичних відносин усередині лексичної системи цього синхронного зрізу.
Метафора була об’єктом уваги лінгвістів завжди, а теоретичний інтерес до її вивчення завжди зростав за останні десятиліття і, як зауважує Н. Арутюнова,
«пов’язаний із широким використанням метафор у різних видах дискурсу» [4, c. 5- 32].
Метафора не має єдиного визначення. У практичній розвідці метафор як стилістичних явищ варто виходити з того, що вони ґрунтуються на співвідношенні предметно-логічного значення та значення контекстуального, містять «приховане порівняння, яке здійснюється через застосування назви одного предмета до іншого та виявляють таким чином певну важливу рису другого» [32, с.170].
Л. Єфімов вказав на найяскравіші виражені якості метафор:
номінативність, яка реалізується в наявності елемента із номінативним значенням, що завжди виступає вирішальним у визначенні семантичного змісту групи;
тенденція до фразеологізації;
виділення контекстуальної групи як лексикологічної категорії надає поштовх новим перспективам в лексикографічній роботі [18, с.168].
Метафора як фігура не виходить за межі конкретної лексики та використовується переважно для номінативнихцілей – служить технічним прийомом утворення імен предметів (ніжкакелиха, вушкоголкиі т. iн.). за допомогою цієї функції метафора є своєрідним інструментом пізнання дійсності. Їй притаманні експресивні функції, підкріплені експресивними якостями самої мови: особливою виразною силою мовних одиниць, у тому числі слів та словосполучень із метафоричним змістом. Ще однією функцією є естетична, через яку мовні одиниці найбільш повно мають відповідати їх призначенню чи індивідуальному ідеалу. Остання функція – емоційно-оціночна, що у сукупності із двома попередніми виділяють лінгвісти у окремий клас прагматичних функцій образних одиниць мови, у даному випадку – метафор.
Отже, метафора вживається для вираження позитивної чи негативної оцінки внутрішнього стану персонажу, форма мовної одиниці переноситься із одного референта на інший з подібностями останніх. Через креативну силу метафора може суміщати несумісне, створювати нові смисли в поняттях, вербалізуючись з наданням їм експресивної оцінки, асоціативно-образно виявляти нові якості обʼєкта.
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 34