1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Ім'я файлу: Алгоритми при ШКК.pdf Ступінь тяжкості крововтрати: за клініко-лабораторними показ-Розширення: pdf Розмір: 511кб. Дата: 16.02.2021 скачати Пов'язані файли: обов_язки центрів.pptx никами див. додаток № 2 на стор. 93 ) (R3) – стриктура (R4) – псевдополіпоз (R5) – токсична дилатація кишки) – кишкова непрохідність (R7) – малігнізація O2 – системні у вигляді {R х) – сепсис) – вторинний імунодефіцит O3 – позакишкові прояви у вигляді {R х) – гепатит) – склерозуючий холангіт (R3) – стоматит) – вузликова еритема (R5) – гангренозна піодермія (R6) – епісклерит (R7) – поліартрит • 93 • (методичні рекомендації) 10. Лікувальна тактика при виразковому коліті, ускладненому кровотечею: А) Основним методом лікування є консервативний, який включає: • корекцію крововтрати (за алгоритмами див. підрозділ 3.2.); • системну гемостатичну терапію (транексамова кислота, терлі- пресин, етамзилат), • специфічну протизапальну терапію (препарати 5-АСК), Б) При неефективності всього комплексу консервативних за- ходівпоказано виконання екстреного хірургічного втручання (колпроктектомія з ілеоанальним анастомозом або колектомії з формуванням одностовбурової ілеостоми) - при декомпенсованому стані в якості першого етапу вико- нується двостовбурова ілеостома. В) При відносних показаннях (хронічна кровотеча) – колпрок- тектомія, колектомія з формуванням одностовбурової ілеосто- ми або колектомія з низведенням тонкої або залишку товстої кишки в анальний канал та створенням резервуарів в порожни- ні малого тазу. КОД МКХ K50. ХВОРОБА КРОНА ТЕРМІНАЛЬНИЙ ІЛЕЇТ 1. Визначення: Хвороба Крона – це неспецифічний запальний про- цес переважно підслизової оболонки шлунково-кишкового тракту з подальшим поширенням на всі шари кишки, здебільшого сегментарного характеру і рецидивуючого перебігу, з періодичними кровотечами, утворенням інфільтратів, нориць та виразок в межах зони ураження. 2. Скарги: на виділення калу з домішками крові чи її згортків, біль в животі, запаморочення, наявність «мушок» перед очима, порушен- ня стулу, загальну слабкість. 3. Анамнез захворювання характеризується болем в животі, пору- шеннями акту дефекації, кровотечами, утворенням нориць. 4. Об’єктивний стан залежить від темпу кровотечі і обсягу кро- вовтрати, наявності та виразності вітальних розладів, обумовлених • 94 • Удосконалені алгоритми діагностики та лікування гострої шлунково-кишкової кровотечі гіпоксією, що виникла. Фізикальні та перкуторні зміни з боку че- ревної порожнини не характерні. Ректально – домішки крові в калі або згортки крові. 5. Лабораторна діагностика: необхідно визначити гемоглобін, гематокрит, кількість еритроцитів та тромбоцитів, рівень фібриногену, ПЧ та АЧТЧ, масу тіла, розрахувати належний ОЦК і його дефіцит. 6. Інструментальна діагностика: діагностична ендоскопія – ректо- романо-, сигмо- або колоноскопія. При підозрі на хворобу Крона тонкої кишки – вивчення пасажу барія по кишечнику. Показання до стаціонарного лікування: клініко-лабораторні оз- наки кровотечі. 8. Ускладнення, які можуть виникнути у хворих з хворобою Крона, ускладненою кровотечею: А) Внаслідок кровотечі: а) гіповолемічний шок, б) поліорганна недостатність, Б) При наявності операції, післяопераційні ускладнення: а) З боку об’єкту операції – рецидив кровотечі, недостатність швів анастомозу, порушення всмоктування та евакуації з кишечника; б) З боку черевної порожнини та операційної рани абсце- си черевної порожнини, перитоніт, нагноєння операційної ранив З боку інших органів та систем поліорганна недостат- ність, пневмонія, серцево-судинні порушення, тромбоембо- лічні ускладнення. 9. Рекомендації після виписки хворого із стаціонару: А) Організація спостереження за оперованим хворим: а) хворий виписується під нагляд хірурга та гастроентеролога поліклініки; б) через 3–6 місяців після операції – контрольне обстеження стану кишечника під подальшим постійним наглядом лікаря загальної практики. Б) При виконанні симптоматичної операції: - продовження після виписки із стаціонару посиндромної тера- пії, • 95 • (методичні рекомендації) - при наявності повторної кровотечі – консервативна гемос- татична терапія, від результатів якої залежить подальше при- йняття рішення про терапевтичне чи хірургічне лікування за відносними показами; В) При виконанні радикальної операції: - нагляд, обстеження та лікування прооперованого хворого проводиться лікарем загальної практики, при наявності ко- лостоми – періодичний огляд проктолога. КЛІНІКО-СТАТИСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ХВОРОБИ: К50 Хвороба Крона Макет клінічного діагнозу:Хвороба Крона з поразкою х кишки у фазі х х ступеня тяжкості,} {ускладнена Oх} Локалізація: L1 – тонка L2 – товста L3 – тонка і товста кишки Фаза захворювання: F1 – загострення F2 – ремісії Ступінь тяжкості: T1 – легкий (індекс активності < 150 од) T2 – середній (індекс активності 150 – 300 од – тяжкий (індекс активності – >300 од) Ускладнення: O1 – місцеві у вигляді х) – запальний інфільтрат (R2) – кишкова нориця (R3) – перфорація (R4) – кровотеча Класифікаційні ознаки ступеня тяжкості величини крововтрати Ступінь тяжкості крововтрати: за клініко-лабораторними показ- никами див. додаток № 2 на стор. 93 ) (R5) – стриктура • 96 • Удосконалені алгоритми діагностики та лікування гострої шлунково-кишкової кровотечі (R6) – псевдополіпоз (R7) – непрохідність кишки) – абсцес O2 – системні у вигляді {R х) – стоматит) – увеїт (R3) – вузелкова ерітема (R4) – гангренозна піодермія (R5) – поразка суглобів (R6) – гепатит) – сепсис. Лікувальна тактика при хворобі Крона, ускладненій кровоте- чею: А) Основним методом лікування є консервативний,який вклю- чає: • корекцію крововтрати (за алгоритмами див. підрозділ 3.2.); • системну гемостатичну терапію (транексамова кислота, терлі- пресин, етамзилат), • специфічну протизапальну терапію (препарати 5-АСК, гормо- ни Б) При неефективності всього комплексу консервативних за- ходівпоказано виконання екстреного хірургічного втручання. - обструктивна резекція ураженого сегменту кишки - обструктивна колектомія (при тотальному ураженні товстої кишки - формування ілео- або колостоми з дренуванням черевної по- рожнини; Г) При відносних показаннях (хронічна кровотеча) застосову- ються: - сегментарна резекція ураженої кишки з накладанням анастомозу- колектомії з черевно-анальною резекцією прямої кишки (при панколіті); - стриктуропластика (при ураженнях тонкої кишки - гастроентероанастомоз (при ураженнях дванадцятипалої кишки • 97 • (методичні рекомендації) 6.4. КОД МКХ I84 ХРОНІЧНИЙ ГЕМОРОЙ, УСКЛАДНЕНИЙ КРОВОТЕЧЕЮ 1. Визначення: збільшені в обсязі розширені кавернозні тіла прямої кишки, які знаходяться в межах анального каналу, або випадають за його межі і вимагають мануального вправляння, з виділенням крові з прямої кишки гострого або хронічного перебігу та проява- ми анемії. 2. Скарги: обумовлені темпом кровотечі, обсягом крововтрати і ви- разністю волемічних розладів. Представлені виділенням крові кра- плями, згортками або струмінням наприкінці акту дефекації, при великій крововтраті – запамороченням, наявністю “мушок” перед очима та загальною слабкістю. 3. Анамнез тривале існування гемороїдальної хвороби з відповідни- ми проявами у вигляді збільшених кавернозних тілець у відхіднику або зовні, наявністю болю, періодичних кровотеч та набряків вуз- лів. 4. Об’єктивний стан залежить від ступеня тяжкості крововтрати, темпу кровотечі та ступеня гіповолемії, яка виникла внаслідок цьо- го. Ректально – на рукавичці свіжа кров червоного кольору. 5. Лабораторна діагностика: необхідно визначити гемоглобін, гематокрит, кількість еритроцитів та тромбоцитів, рівень фібриногену, ПЧ та АЧТЧ, масу тіла, розрахувати належний ОЦК і його дефіцит. 6. Інструментальна діагностика: огляд ректальним дзеркалом, рек- тороманоскопія. 7. Показання до стаціонарного лікування: клініко-лабораторні оз- наки кровотечі. 8. Ускладнення, які можуть виникнути у хворого з хронічним ге- мороєм, ускладненим кровотечею: А) Внаслідок кровотечі: а) гіповолемічний шок; б) поліорганна недостатність. Б) При наявності операції, післяопераційні ускладнення: а) З боку об’єкту операції – рецидив кровотечі, порушення евакуації з прямої кишки в результаті стенозу або недостат- ності анального сфінктеру; б) З боку операційної рани нагноєння операційної рани (пара • 98 • Удосконалені алгоритми діагностики та лікування гострої шлунково-кишкової кровотечі проктит гострий або хронічний); в) З боку інших органів та систем поліорганна недостат- ність, пневмонія, серцево-судинні порушення, тромбоембо- лічні ускладнення. 9. Рекомендації після виписки хворого із стаціонару: хворий випи- сується до хірурга поліклініки і спостерігається до 3 місяців, після чого, якщо немає віддалених хірургічних ускладнень, передається під нагляд лікаря загальної практики А) При виконанні симптоматичної операції –зупинки крово- течі шляхом прошивання кровоточивих вузлів – вирішення питання про хірургічне втручання за відносними показами. Б) При виконанні радикальної операції – нагляд, обстеження та лікування прооперованого хворого проводиться за потребою. КЛІНІКО-СТАТИСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ХВОРОБИ: I84 Геморой Макет клінічного діагнозу: Хронічний х геморой у стадії Хх}, {ускладнений О х } Локалізація: L1 – внутрішній L2 – зовнішній L3 – комбінований Характер перебігу: Х – ремісія х ст. тяжкості} Ступінь тяжкості: Т1 – І ступеня – (гемороїдальні вузли залишаються в межах анального каналу) Т2 – ІІ ступеня – (гемороїдальні вузли випадають при натужуван- ні, дефекації і самостійно вправляються) Т3 – ІІІ ступеня –(гемороїдальні вузли випадають при натужу- ванні, дефекації і незначному фізичному навантаженні з не- обхідністю вправляння їх руками) Т4 – І ступеня – (гемороїдальні вузли випадають у спокої, само- стійно не вправляються, а після вправляння руками – відра- зу ж випадають) • 99 • (методичні рекомендації) Х2 – загострення {Qх} Клінічні прояви – тромбоз вузлів без запалення Q2 – тромбоз вузлів і їх запалення Q3 – некроз і запалення шкіри і підшкірної клітковини Ускладнення: О1 – хронічна кровотеча, {крововтрата х O2 – гостра кровотеча, {крововтрата х Ступінь тяжкості крововтрати: Ступінь тяжкості крововтрати: за клініко-лабораторними показ- никами див. додаток № 2 на стор. 93) 10. Лікувальна тактика при гемороїдальній хворобі, ускладненій кровотечею: А) Основним методом лікування є консервативний,який вклю- чає: • місцеве застосування гемостатичних засобів; • корекцію крововтрати (за алгоритмами див. підрозділ 3.2.); • системну гемостатичну терапію (транексамова кислота, терлі- пресин, етамзилат). Б) При неефективності всього комплексу консервативних заходівпоказано термінове лігування гемороїдальних вузлів, які кровоточать, шляхом прошивання вузлів або накладання латекс них кілець; В) При кровотечі, яка зупинилася, та крововтраті тяжкого ступеня: а) поповнення крововтрати шляхом внутрішньовенного крапе- льного введення розчинів кристалоїдів, колоїдів та еритро- цитарної маси(за алгоритмами див. підрозділ б уточнення діагнозу за допомогою ендоскопічних (ректоро- маноскопія, сигмо- та колоноскопія) методик; в) обгрунтування обсягу хірургічного втручання та його вико- нання в плановому порядку • 100 • Удосконалені алгоритми діагностики та лікування гострої шлунково-кишкової кровотечі ДОДАТКИ ДОДАТОК 1 Ендоскопічна класифікація ознак (стигмат) кровотечі: I 1 – F IA – цівкова кровотеча. I 2 – F IB – просочування (підтікання) крові. I 3 – F х – підтікання з-під щільно фіксованого згортка, який не- можливо видалити будь-яким шляхом без верифікації дже- рела кровотечі. I 4 – F А – “тромбована судина” (червона, чорна, біла) – утвір, що випинається над поверхнею дефекту слизової оболонки, розміром до 2 мм різного кольору. I 5 – F В – фіксований згорток (червоний, чорний, білий) – утвір, що випинається над поверхнею дефекту слизової оболонки, розміром більше 2 мм різного кольору. I 6 – F С – дрібні тромбовані судини (чорні крапки). I 7 – F III – кровотеча відсутня: дефект під фібрином. * В підгрупу х відносяться пацієнти, у яких під час дослідження виявляють згорток крови з під- тіканням з-під нього, який неможливо видалити будь-яким шляхом, який повностью закриває субстрат, що кровоточить, і не дозволяє його верифікувати. В такій сітуації можливе проведеня тількі ендоскопічної ін’єкційної терапії без застосування склерозантів. ДОДАТОК 2 Класифікаційні ознаки ступеня тяжкості величини крововтрати за клініко-лабораторними показниками Т 1 –помірна: крововтрата 10-20%, пульс до 90 уд/хв, АТ > 120 мм рт ст, шоковий індекс ПАТ 0,54–0,78; Ер. 5–3,5 х 10 л Hb 150–120 гл 44–38%; діурез 50–60 м на год Т 2 – середня: крововтрата 21–30%, пульс 90–110 уд/хв, АТ 120 –80 мм рт ст, шоковий індекс ПАТ 0,78–1,38; Ер. 3,5–3,0 х 10 л 120–100 гл Ht 38–32%; діурез 40–50 мл на год Т 3 – тяжка: крововтрата 31–40%, пульс уд/хв, АТ 80–70 мм рт ст, шоковий індекс ПАТ 1,38–1,5; Ер. 2,5–2 х 10 л Hb 100–80 гл 32–22%; діурез 30 – 40 мл на год • 101 • (методичні рекомендації) Т 4 – вкрай тяжка: крововтрата 41–70%, пульс >120 уд/хв, АТ < 70 мм рт ст, шоковий індекс ПАТ > 1,5; Ер. <2 х 10 л Hb гл Ht < 22%; діурез < 30 мл на год ДОДАТОК 3 Клінічні стадії перфоративної виразки шлунка або двадцяти- палої кишки за часом перебігу F 1 – шок до 6 год з моменту перфорації) F 2 – уявне благополуччя (6 – 12 год з моменту перфорації) F 3 – перитоніт (більше 12 год з моменту перфорації) ДОДАТОК 4 Клініко-рентгенологічні ознаки ступеня стенозу воротаря шлунка I 1 – компенсований: задовільний стан, блювання рідко, маса тіла в нормі, при рентгендослідженні – через 3 год в шлунку залишається до 30% барієвої суміші I 2 – субкомпенсований: почуття важкості в епігастрії, блювання кожного дня через 1 – 2 год після їжі, схуднення; при рентгендослідженні – через 3 год в шлунку залишається від 30 до 80% барієвої суміші I 3 – некомпенсований: різка дегідратація, блювання застійним вмістом шлунка, висна- ження; при рентгендослідженні – через 3 год в шлунку залишається по- над 80% барієвої суміші • 102 • Удосконалені алгоритми діагностики та лікування гострої шлунково-кишкової кровотечі ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ При аналізі методичних рекомендацій необхідно звернути увагу: назви фармакотерапевтичних груп лікарських засобів в рекомен- даціях вказані відповідно до їх назв у Державному формулярі; лікарські засоби вказані, в основному, за міжнародною непатенто- ваною назвою. В таблиці торгові назви всіх зареєстрованих в Україні лікарських засобів розміщені за напрямком дії і розподілені подвох підрозділах: І – лікарські засоби вітчизняного виробництва, ІІ – лікарські засоби іноземного виробництва (інформація про виробників знаходиться у Державному формулярі). Коментарі щодо комбінованих лікарських засобів: комбіновані розчини електролітів, назва яких є традиційною і які виробляються згідно із затвердженими прописами, в рекомендаціях вказані за торговими назвами; комбіновані препарати розчинів амінокислот для парентерального живлення та препарати жирових емульсій в таблиці розміщені в підрозділі №8; Групи пре- паратів Міжнародна непатентована назва препарата Торгова назва препарату 1 Гемостатична терапія Транексамова кислота. Тугіна Етамзилат 1. Етамзилат 2. Дицинон 2 Інгибітори протеаз Апротинин 1. Контрвен 2. Гордокс, Контрикал, Апрокал 3 Гіпофізарні та гіпоталомічні гормони Октреотид 1. Укреотид 2. Сандостатин, Октрайд, Окрестатин, Октра, Октрин, Генфаст Терліпресин 2. Реместип, Гліпресин • 103 • (методичні рекомендації) 4 Кровозамісні та перфузійні розчини Сольові розчини 1. 0,9% розчин хлориду натрію, Рингера-Лока розчин, Хартмана розчин, Стерофундін, Дісоль, Ацесоль 2. Йоностеріл, Стерофундін Розчини на основі гідроксиетілкро- хмалю 1. Гекодез 2. Рефортан, Стабізол, Тетраспан 6% , Венофундін, Волювен 6% Декстроза+калію хлорид. ГІК Клюкоза+Ксиліт 1. Глюксил Розчини на основі сукци-нованої желатині 2. Гелофузин, Волютенз Багатокомпонентні , комбініровані інфузійні розчини 1. Сорбілакт, Реосорбілакт Натрію сукцинат + натрію хлорид + калію хлорид + магнію хлорид. Реамберін 2> 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 |