1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32
Ім'я файлу: Kurs_lekcij_ZP_2017.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1848кб.
Дата: 05.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
2020-mag-sobesedovanie-psy.docx
1.5.4. Додаткові методи. До додаткових методів відносяться:

тестування;

опитування;

моделювання.
Тестування – вимірювання має чітку процедуру отримування, обробки та
інтерпретації даних. Виділяють тести – опитувальники, тести – завдання, проективні тести.
Тести – опитувальники засновані на аналізі відповідей досліджуваних на питання, які дозволяють отримувати достовірну та надійну інформацію про наявність чи вираженості певної психологічної характеристики. Судження про розвиток даної характеристики здійснюється на основі кількості відповідей, які співпали за своїм змістом з уявленнями про неї.
Тести – завдання передбачають отримання інформації о психологічних характеристиках людини на основі аналізу успішності виконання завдання. У тестах цього типу досліджуваним необхідно виконати певний перелік завдань.
Кількість виконаних завдань є основою для судження про наявність або відсутність, а також ступінь розвитку в нього певної психологічної якості.
Проективні тести передбачають вільну інтерпретацію дослідником виконаних завдань. Наприклад, при найбільш переважному для досліджуваного вибору кольорових карток психолог визначає його емоційний стан.
Опитування являє собою метод, який заснований на отриманні необхідної
інформації від самих досліджуваних шляхом питань і відповідей. Є декілька варіантів проведення опитування. Кожний із них має свої достоїнства та недоліки. Виділяють три типи опитування: усний, письмовий та вільний.

Усне опитування, як правило, застосовуються утих випадках, коли необхідно вести спостереження за реакціями та поведінкою досліджуваного.
Цей вид опитування дозволяє глибше проникнути у психологію людини, оскільки питання, які ставляться дослідником, можуть корегуватися у процесі дослідження в залежності від особливостей поведінки та реакцій досліджуваного. Проте, даний варіант опитування потребує більше часу для проведення, а також наявності спеціальної підготовки у дослідника, оскільки ступінь об’єктивності відповідей часто залежить від поведінки та особистісних особистостей дослідника.
Письмове опитування дозволяє охопити більшу кількість людей за порівняно короткий проміжок часу. Найбільш розповсюдженою формою даного опитування є анкета. Її недоліком є те, що неможливо передбачити реакцію досліджуваних на її питання та змінити у ході дослідження її змісту.
Вільне опитування – різновид письмового чи усного опитування, за яким перелік питань, які задаються заздалегідь не визначаються. При опитування даного типу можна достатньо гнучко змінювати тактику та зміст дослідження, що дозволяє отримати різноманітну інформацію про досліджуваного.
Бесіда – ще один варіант опитування. Від опитування метод бесіди відрізняється більшою свободою проведення процедури. Метод моделювання застосовується у ситуаціях, коли використання
інших методів ускладнено. Їх особливістю є те, що з одного боку, вони опираються на певну інформацію про течи інше психічне явище, аз іншого боку, при їх використані, як правило, не потребується участь досліджуваних.
Моделі можуть бути технічними, логічними, математичними, кібернетичними. У математичному моделюванні використовуються математичний вираз чи формула, у якій відображений взаємозв’язок змінних і відносини між ними. Технічне моделювання передбачає створення прибору чи пристрою, яке за своєю дією нагадує те, що потрібно дослідити. Кібернетичне моделювання засновано на використанні для рішення психологічних задач понять із галузі інформатики та кібернетики. Логічне моделювання засновано на ідеях і символіці, яка застосовується у математичній логіці.
Перевір свої знання
1. Опишіть групи методів за Б.Г. Ананьєвим.
2. Дайте визначення методу спостереження.
3. Охарактеризуйте метод самоспостереження.
4. Опишіть основні форми експерименту.
5. Охарактеризуйте метод тестування.
6. Назвіть основні види опитування.
7. У чому полягає метод моделювання.

Лекція 1.6 Структура та форми діяльності психолога-професіонала План лекції:

1.6.1. Структура психології як професійної діяльності
1.6.2. Дослідницька діяльність психолога.
1.6.3. Прикладна психологія.
1.6.4. Практична психологія та її напрямки.
Література:
1
Носенко В.М. Вступ до спеціальності "Психологія": Навчальний посібник. /
В.М. Носенко. – Х НУЦЗУ, 2011. – С. 14-19, 29-39.
2
Основи психології / [Під заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця].— К Наукова книга,
1997. - С.
3
Психологія. Підручник для студентів ВНЗ./ За ред. ЮЛ. Трофімова]. – К Либідь, 2000
– С. 64-75.
1.6.1. Структура психології як професійної діяльності.
Сучасна наукова психологія являє собою досить розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження або перетворення психіки доцільно виділяти три великі групи галузей - теоретичну, науково-прикладну та практичну психологію.
1. До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості, моделювання психіки.
Діяльність психолога тут спрямована на наукове пізнання
— форму процесу пізнання, головною функцією якого є вироблення й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність. Передусім у структурі наукового пізнання виокремлюються емпіричний і теоретичний рівні Накожному з них використовуються власні методи (про емпіричні ми вже говорили, а до теоретичних можна віднести сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичний, системно-структурний
). Результатами роботи психолога тут будуть ідеї, теорії, закони.
2. До науково-прикладної психології слід віднести ряд галузей, для яких характерні дослідження і практичне використання знань з метою оптимізації поведінки та діяльності людей. Напрями науково-прикладної психології вже були розглянуті в лекції 4.
3. Практична психологія функціонує і розвивається як система спеціальних психологічних служб, спрямованих на надання безпосередньої допомоги людям у вирішенні їхніх психологічних проблем. Головна мета практичної психології - створити сприятливі соціальні та психологічні умови для діяльності людини в усіх сферах життя - від сімейних стосунків до управління державою, надати людству допомогу у розвитку та захисті її психічного здоров'я.

1.6.2. Дослідницька діяльність психолога.
Нижче ми опишемо найбільш поширені уявлення про роботу психолога- дослідника. Багато в чому вони орієнтовані на ті уявлення про науку і її методи, які формувалися в руслі природничої традиції. Як уже згадувалося, психологічне дослідження передбачає:
1) формулювання проблеми; 2) висування гіпотези; 3) здійснення перевірки гіпотези; 4) інтерпретацію результатів перевірки. Проблема - це питання, на яке потрібно знайти відповідь про причини тих чи інших подій або про ті фактори, які визначають існування або специфіку тих чи інших явищ. У багатьох випадках проблема співвідноситься з причинно-наслідковими залежностями, або з зв'язками іншого роду. Можлива й інша постановка проблем вони можуть бути пов'язані не з відносинами, аз самим фактом
існування будь-якого об'єкта або його особливостей. Як правило, проблеми є наслідком практики (в тому числі практики теоретичних міркувань) в зв'язку з необхідністю вирішити конкретну прикладну задачу або в зв'язку з неможливістю теоретичного просування в тій чи іншій області остільки, оскільки з'явилися факти, незрозумілі або сумнівні з точки зору тієї чи іншої теорій. (Багато проблем так і не «знаходять остаточного вирішення і залишаються в науці як вічно актуальні» або оголошуються псевдопроблемами).
Можна говорити про проблеми різних рівнів: вони можуть співвідноситися з основними положеннями теорії, з приватними її аспектами і з прикладними завданнями
Далі дослідники визначають найбільш ймовірний - з точки зору теорії, якої вони дотримуються, - відповідь на поставлене запитання і надалі перевіряють правильність свого припущення. Така можливий відповідь на поставлене питання (проблему) називається гіпотезою. Гіпотеза також може формулюватися на різних рівнях узагальнення, однак, для того щоб дослідження виявилося можливим, вона повинна формулюватися конкретно, співвідносячись з конкретними життєвими явищами. Основною вимогою до гіпотезі є вимога про можливість її перевірки.
Цілком ймовірно, що у дослідника виникає кілька рівно можливих гіпотез; тоді вони перевіряються послідовно. Після того, як гіпотеза сформульована, дослідник переходить до її перевірки на емпіричному, тобто дослідному,
матеріалі. У цій роботі також можна виділити кілька етапів.
По-перше, необхідно визначити загальну «стратегію і тактику дослідження, ті загальні принципи, за якими воно буде будуватися
(використовуються організаційні методи). Подруге, провести власне дослідження. Використовуються емпіричні методи (про які вже йшлося раніше).
По-третє, отримані дані обробляються за допомогою методів кількісного та якісного аналізу.

Завершує дослідницький цикл інтерпретація, тобто, співвіднесення отриманих результатів з гіпотезою та висновки про її достовірність з подальшим співвіднесенням з теорією, в рамках якої гіпотеза створювалася, і - при необхідності - переглядом певних положень, що породить нові проблеми, нові гіпотези і так далі, до нескінченності, як нескінченним є і саме пізнання
1.6.3. Прикладна психологія.
Прикладна психологія - загальна назва ряду галузей сучасної психології, які займаються застосуванням психологічних знань (принципів, методів) у різних видах людської діяльності.
Термін виник наприкінці XIX ст, коли психологія перестала бути лише умоглядною наукою. Фундатором прикладної психології в США вважають Г. Мюнстерберга, у нас значний внесок в її розвиток зробили М.О. Бернштейн,
О.Р. Лурія, ГС. Костюк та інші.
Підрозділи прикладної психології носять назви відповідно до сфер застосування психологічного знання, якими є медицина, правосуддя, освіта, спорт тощо. Як правило, роль психології в цих сферах – це:

вивчення та врахування індивідуальних якостей людини, як морально-психологічних (світоглядні установки, спосіб життя) так і психофізіологічних (швидкість реакції, витривалість, здатність до навчання
);

врахування соціально-психологічних ефектів
(колективна взаємодія, громадська думка, емоційне зараження, конфлікти);

врахування «людського фактору в роботі систем людина-техніка заходи безпеки на виробництві, використання анти-спам кодів, щоб відрізнити живого користувача від бота.
Методи, якими послуговується прикладна психологія, можуть бути загальними
(тестування) або специфічними (метод вільних асоціацій у клінічній психології та психотерапії).
Деякі приклади, в яких психологія доводить свою практичну користь:

загально-методологічні поради побудови практик та процесів
(організація виробництва, навчання або тренувального процесу);

підбір кадрів (наприклад, для спорту, суду присяжних, у бізнесі);

психологічна експертиза в правосудді тощо.
1.6.4. Практична психологія та її напрямки. В останні два десятиріччя з’явилася нова галузь професійної діяльності – практична психологія, а відповідно й нова професія – практикуючий
(практичний) психолог. Практична психологія як сфера діяльності передбачає, з одного боку, вивчення індивідуальності людини чи психологічних особливостей групи людей у конкретних обставинах їхнього життя та обґрунтування впливів на них із метою збереження їхнього психічного здоров’я і вияву їхніх можливостей (науковий аспект. з іншого, - надання безпосередньої допомоги конкретній людині чи групі людей у розв’язанні їх психологічних проблем (практичний аспект.

Практикуючий психолог, психолог-практик, практичний психолог – ці три терміни часто використовуються як синоніми. Вони означають фахівця, який працює у сфері практичної психології і самостійно розв’язує психологічні практичні завдання. У певному контексті вживання кожного з цих термінів набуває специфічного значення, що відображає дещо різний смисл кожного з них. Так, словосполучення «практикуючий психолог часто означає спеціаліста, який працює і як дослідник, і як практик, тобто спеціаліст, який поряд із науковою чи викладацькою роботою щей практикує. Найчастіше саме цей термін вживають тоді, коли намагаються підкреслити суть діяльності психолога, який працює у сфері практичної психології – вивчення конкретної людини і надання їй психологічної допомоги.
Термін «психолог-практик» зазвичай вживають тоді, коли йдеться про спеціаліста, який працює виключно у сфері практики. Саме він є адресатом практичної психології як науки, хоча його роль у творенні цієї науки вельми активна.
Переважно у такому самому значенні використовують термін
«практичний психолог, хоча у зв’язку з його лінгвістичною двозначністю деякі психологи уникають цього словосполучення (З. Кісарчук)
Основними функціями практичної психології с аналіз і прогнозування поведінки й діяльності людини, активний соціальний та психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична, реабілітаційна, дорадча та психогігієнічна функції тощо.
Основними видами діяльності практичного психолога є просвітницька та психопрофілактична робота, психологічне консультування, психодіагностика та психокорекція. У структурі практичної психології виділяються такі напрями:

психологічна служба сім’ї та соціального захисту населення;

психологічна служба системи освіти;

психологічна служба системи охорони здоров’я; практична психологія політичної діяльності, управління і масових комунікацій; практична юридична психологія; практична психологія і соціологія економіки та бізнесу; практична психологія праці та профорієнтації;

соціально-психологічна служба армії;

психологічна служба ДСНС та багато інших.
Перевір свої знання
1. Назвіть напрямки діяльності сучасного психолога.
2. Охарактеризуйте дослідницьку діяльність психолога.
3. Проаналізуйте поняття наукової проблеми, гіпотези, емпіричної перевірки та
інтерпретації.
4. Опишіть прикладну психологія як напрямок діяльності психолога.
5. Охарактеризуйте роль психології різних сферах практичної діяльності.
6. Назвіть основні види діяльності практичного психолога.
7. Опишіть напрями практичної психології
МОДУЛЬ 2. ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ
Лекція 2.1. Предмет історії психології, її розвиток та методологічні принципи План лекції:

2.1.1. Предмет та методи історії психології.
2.1.2. Етапи розвитку психології.
2.1.3. Основні фактори і принципи, що визначають розвиток психології
Література:
1
Ждан АН. История психологии от Античности до наших дней учеб. для вузов / АН. Ждан.- М. : Трикста : Академ. проект, 2008. - 570 с.
2
Роменець В.А. Історія психології / В.А. Роменець. – К Вища школа, 1978. – 438 с.
3
Історія психології : курс лекцій : навчальний посібник / уклад. Н. В. Гриньова]. – Умань
: Візаві, 2012. – 209 с.
4
Якунин В.А. История психологии / В.А. Якунин. – СПб: Изд-во Михайлова, 1998. –
422 с.
5
Ярошевский МГ. История психологии / МГ. Ярошевский. – М Академия, 1996. –
416 с.
2.1.1. Предмет та методи історії психології.
Історія психології - галузь психологічної науки, яка вивчає закономірності формування та розвитку поглядів на психіку на основі різних підходів до розуміння її природи, функцій і генезису. Як відомо, психологія повязана надзвичайно різноманітними узами з різними галузями науки і культури. З самого свого виникнення вона була орієнтована на філософію і протягом декількох століть фактично була одним з розділів цієї науки. Зв'язок з філософією не переривалася протягом всього періоду існування психології як науки, то послаблювалася (як на початку 19 століття), то знову посилювалася яку середині 20 століття).
Методи, використовувані в історико-психологічних дослідженнях, звичайно, відрізняються від методів загальної психології. В історії психології не можна скористатися практично ні одним з основних методів психологічної науки - ні спостереженням, ні тестуванням, ані експериментом. Область застосування цих методів обмежується тільки вузьким колом сучасних (для
історика психології) учених і справжнім станом актуальних для цього часу проблему той час як вік психологічної науки вимірюється століттями. Тому вчені, які займаються історією психології, розробляють власні методи дослідження або запозичують їх із суміжних дисциплін - наукознавства,
історії, соціології. Так, в історії психології використовуються наступні методи:
1. Історико-генетичний метод, згідно з яким вивчення ідей минулого не можливе без урахування загальної логіки розвитку науки в певний історичний період.

2. Історико-функціональний метод, завдяки якому аналізується спадкоємність висловлюваних ідей.
3. Біографічний метод, що дозволяє виявити можливі причини і умови формування наукових поглядів вченого.
4. Методи категоріального аналізу, який передбачає врахування соціально-історичних умов, що визначили появу і розвиток даної наукової школи.
2.1.2. Етапи розвитку психології.
Джерелами для історії психології служать насамперед праці вчених, архівні матеріали, спогади про їх життя і діяльность, а також аналіз історико- соціологічних матеріалів і навіть художньої літератури, що допомагає відтворити дух певного часу.
Дослідження багатьох вчених показали, що на розвиток психології як науки впливають кілька факторів.
Фактори, що визначають розвиток психології.
1. Провідний з них - логіка розвитку психологічних знань - пов'язаний зі зміною її предмета, впливом суміжних з психологією наук, з розвитком принципів та категоріального ладу психології.
2. Соціальна ситуація розвитку науки.
3. Особливості особистості конкретного вченого.
Психологія має багатовікову історію: перші наукові уявлення виникли в 7 ст. доне.
Етапи розвитку історії психології І донауковий (7-6 ст. доне)
характеризується виникнення перших, не наукових уявлень про психіку, що базувались на основі міфів, релігійних вірувань. Існував погляд надушу анімізм – це рівень розуміння природи і самої людини, за якими душа визначається існуючою в усіх природних тілах, явищах, тваринах.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   32

скачати

© Усі права захищені
написати до нас