Ім'я файлу: Kurs_lekcij_ZP_2017.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1848кб.
Дата: 05.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
2020-mag-sobesedovanie-psy.docx
1.3.2. Основні напрямки сучасної психології. Розширення: pdf
Розмір: 1848кб.
Дата: 05.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
2020-mag-sobesedovanie-psy.docx
Біхевіоризм - напрям у психології, що вивчає поведінку людини і способи впливу на поведінку людини. Біхевіоризм у вузькому розумінні, або класичний біхевіоризм - біхевіоризм Дж.Уотсона і його школи, який досліджує тільки зовні бачимо поведінку і не робить відмінності між поведінкою людини та
інших тварин. Для класичного біхевіоризму всі психічні явища зводяться до реакцій організму, переважно руховим: мислення ототожнюється з мовно- руховими актами, емоції - до змін всередині організму, свідомість принципово не вивчається, якщо не має поведінкових показників. Основним механізмом поведінки приймається зв'язок стимулу і реакції (S - R). Представники: Едуард
Торндайк, Іван Петрович Павлов, Джон Бродес Уотсон. Фрейдизм (психоаналіз) - названий по імені 3. Фройда (1856 - 1939),.
Психіка розглядається ним як щось самостійне, що існує паралельно матеріальним процесам і керовану особливими, вічними психічними силами, що лежать за межами свідомості (несвідоме). Усі психічні стани, всі дії людини, а потім і всі історичні події та суспільні явища Фройд піддає психоаналізу, тобто тлумачить як прояв несвідомих, і перш за все сексуальних, потягів. Одвічні конфлікти в глибинах психіки індивідів стають у Фрейда причиною і змістом (прихованим від безпосереднього усвідомлення) моралі, мистецтва, науки, релігії, держави, права, воєн і т. п. (Сублімація). Сучасні прихильники Фройда - неофрейдісти, представники шкіл культурного психоаналізу» (К. Хорні, Г. Кардінер; Ф. Александер, Г. Саллівен зберігають незайманою основну логіку міркувань Фройда, відмовляючись від тенденції бачити у всіх явищах людського життя сексуальну підоснову і від деяких інших методологічних особливостей класичного фрейдизму.
Гештальтпсихологія виникла на початку 20 століття в Німеччині. Її засновниками були Макс Вертгеймер (1880-1943), Курт Коффка (1886-1967),
Вольфганг Келер (1887-1967). Назва цього напряму походить від слова
«гештальт» (нім. Gestalt - форма, образ, структура. Психіка, вважали представники цього напряму, повинна вивчатися з точки зору цілісних структур
(гештальтів).
Центральним для них стало уявлення про те, що основні властивості гештальта не можна зрозуміти шляхом підсумовування властивостей окремих його частин. Ціле принципово не зводиться до суми окремих його частин, більше того, ціле - це зовсім інше, ніж сума його частин. Саме властивості цілого визначають властивості окремих його частин. Так, музична мелодія не може бути зведена до послідовності різних музичних звуків. Курт Левін (1890-
1947) німецький, а потім американський психолог розробляв ідеї гештальтпсихології стосовно психології особистості.
Гуманістична психологія виникла в і роки нашого століття в американській психології. Цей напрямок проголосило в якості основної ідеї новий погляд на розвиток людини. Воно засноване на оптимістичному підході
до розуміння природи людини: вірі у творчі можливості, творчі сили кожної людини, в те, що він здатний свідомо вибирати свою долю і будувати своє життя. Саме з цим повязана назва цього напряму, що походить від латинського слова humanus - людяний. У той же час, гуманістичні психологи вважають, що дослідження наукових понять і застосування об'єктивних методів веде до дегуманізації особистості і її дезінтеграції, перешкоджає її прагненню до саморозвитку, таким чином, цей напрямок приходить до відвертого
ірраціоналізму. Найбільш відомими представниками цього напряму є Карл
Ренсом Оджерс (1902-1987) і Абрахам Харольд Маслоу (1908-1970).
Когнітивна психологія (Дж. Келлі, Д. Міллер, У. Найссер) виникає у 60- ті роки го століття в протистояння біхевіоризму. Вона повернула в предмет психології суб'єктивний аспект. Когнітивна психологія - психологія пізнання, де пізнання - основа свідомості. Назва цього напряму походить від латинського слова cognitio - знання, пізнання. Його виникнення і розвиток пов'язані з бурхливим становленням комп'ютерної техніки і розвитком кібернетики як науки про загальні закономірності процесу управління і передачі інформації.
Когнітивна психологія розглядає залежність поведінки людини від наявних у нього пізнавальних схем (когнітивних карт, які дозволяють йому сприймати навколишній світ і вибирати способи правильного поведінки в ньому. Цей напрямок в даний час бурхливо розвивається, і у нього немає будь-якого визнаного лідера. Критика когнітивної психології повязана, перш за все, з тим, що проведені в ній дослідження ототожнюють мозок людини з машиною,
істотно спрощуючи тим самим складний, багатогранний внутрішній світ людини, розглядаючи його як щодо спрощені схеми і моделі.
1.3.3. Вітчизняні концепції психічного.
Радянська психологія - період х рр. .- становлення радянської психології на основі філософії марксизму. У цей період закладаються дві основні взаємопов'язані теми в історії радянської психології, які будуть визначати її розвиток впродовж наступних десятиліть. Це, по-перше, пошук конкретно-емпіричного наповнення психології. Подруге, це тема пошуку самостійного, відмінного від фізіологічного, соціологічного, літературознавчого, антропологічного, медичного та ін. дослідження самостійного об'єкта і підстав психологічного дослідження. І в той же час, психологія в цей період розвивається в тісній взаємодії і діалозі з різноманітними суміжними областями «людинознавства» і представлена різноманітними суміжними школами та дослідницькими традиціями. Роком визнання радянської психології слід вважати 1929, коли перша представницька група радянських вчених була заявлена для участі у IX міжнародному психологічному конгресі. І в той же час, паралельно з процесами інтеграції радянської науки в міжнародну науку і становлення оригінальних наукових шкіл, проходять і протилежні процеси обмеження академічної свободи і введення цензури та державного контролю над науковими дослідженнями.
ірраціоналізму. Найбільш відомими представниками цього напряму є Карл
Ренсом Оджерс (1902-1987) і Абрахам Харольд Маслоу (1908-1970).
Когнітивна психологія (Дж. Келлі, Д. Міллер, У. Найссер) виникає у 60- ті роки го століття в протистояння біхевіоризму. Вона повернула в предмет психології суб'єктивний аспект. Когнітивна психологія - психологія пізнання, де пізнання - основа свідомості. Назва цього напряму походить від латинського слова cognitio - знання, пізнання. Його виникнення і розвиток пов'язані з бурхливим становленням комп'ютерної техніки і розвитком кібернетики як науки про загальні закономірності процесу управління і передачі інформації.
Когнітивна психологія розглядає залежність поведінки людини від наявних у нього пізнавальних схем (когнітивних карт, які дозволяють йому сприймати навколишній світ і вибирати способи правильного поведінки в ньому. Цей напрямок в даний час бурхливо розвивається, і у нього немає будь-якого визнаного лідера. Критика когнітивної психології повязана, перш за все, з тим, що проведені в ній дослідження ототожнюють мозок людини з машиною,
істотно спрощуючи тим самим складний, багатогранний внутрішній світ людини, розглядаючи його як щодо спрощені схеми і моделі.
1.3.3. Вітчизняні концепції психічного.
Радянська психологія - період х рр. .- становлення радянської психології на основі філософії марксизму. У цей період закладаються дві основні взаємопов'язані теми в історії радянської психології, які будуть визначати її розвиток впродовж наступних десятиліть. Це, по-перше, пошук конкретно-емпіричного наповнення психології. Подруге, це тема пошуку самостійного, відмінного від фізіологічного, соціологічного, літературознавчого, антропологічного, медичного та ін. дослідження самостійного об'єкта і підстав психологічного дослідження. І в той же час, психологія в цей період розвивається в тісній взаємодії і діалозі з різноманітними суміжними областями «людинознавства» і представлена різноманітними суміжними школами та дослідницькими традиціями. Роком визнання радянської психології слід вважати 1929, коли перша представницька група радянських вчених була заявлена для участі у IX міжнародному психологічному конгресі. І в той же час, паралельно з процесами інтеграції радянської науки в міжнародну науку і становлення оригінальних наукових шкіл, проходять і протилежні процеси обмеження академічної свободи і введення цензури та державного контролю над науковими дослідженнями.
Значний внесок в розвиток
вітчизняної
психології внесли
С.Л. Рубінштейн,
Л.С. Виготський, ОМ. Леонтьєв,
К.С. Абульханова,
Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божовия та ін.
Серед українських психологів слід пам’ятати про О. Потебню, Г. Челпанова, М. Ланге, І. Сікорського, В. Протопопова, Г. Костюка, П.Чамату, В. Котирло та багатьох інших.
а рківська психологічна школа — неформальна назва спільноти радянських психологів, що виникла у Харкові на початку х рр. минулого століття, і повязана, насамперед, з розвитком діяльнісного підходу в вивченні явищ людської психіки. Початком існування Харківської психологічної школи послужило добровільне вигнання з Москви учнів Л.С. Виготського в ході т.зв. «дискусії початку х рр.» в радянській психології та їх робота у Харкові на запрошення керівництва УРСР.
Серед «харків'ян» найчастіше згадуються:
засновники:
О.Р. Лурія, ОМ. Леонтьєв,
О.В. Запорожець, МС. Лебединський, Л.І. Божович;
довоєнне покоління: П.Я. Гальперін, П.І. Зінченко, В.І. Аснін,
Р.Д. Луков, К.Е. Хоменко та багато інших.
повоєнне покоління: Г.К. Середа, С.П. Бочарова та багато інших.
Перевір свої знання
1. Назвіть основні етапи розвитку психологічної науки.
2. Охарактеризуйте донауковий період розвитку психології.
3. Опишіть біхевіоризм як один із напрямків психології.
4. Дайте визначення психоаналізу як одному з основних напрямків сучасної психології.
5. Опишіть гештальтпсихологію.
6. Назвіть основні ідеї когнітивної психології.
7. Опишіть розвиток вітчизняної психології.
Лекція 1.4. Структура психології та її місце в системі наук План лекції:
1.4.1. Зв’язок психології з іншими науками
1.4.2. Структура психології
Література:
1. Маклаков А.Г. Общая психология. / А.Г. Маклаков. – СПб.: Питер, 2017. - 582 с.
Максименко С.Д. Загальна психологія. / С.Д. Максименко, В.Н. Соловієнко. – К
МАУП, 2000. – 256 с.
3.
Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. / С.Л. Рубинштейн. – СПб.: Питер,
2002. – 572 с.
4.
Столяренко Л.Д. Основы психологии. / Л.Д Столяренко. – Ростов-на-Дону: Феникс,
2000. – 672 с.
5.
Ярошевский МГ. Категориальный аппарат психологии / МГ. Ярошевский // Хрестоматия по психологи – М Просвещение, 1987. – С. 7-18.
1.4.1. Зв’язок психології з іншими науками
Різноманіття проявів людини як природного та соціального феномену призвело до виникнення значної кількості наук, які вивчають людину. Ми з вами розглянемо зв’язок психології з природничими та гуманітарними дисциплінами.
Зв’язок психології з природничими науками цілком очевидний. Найбільш явний зв’язок – з біологічними науками. З біології психологія запозичує загальнобіологічні закономірності розвитку психіки. Значну роль в цьому плані відіграє еволюційна теорія Ч. Дарвіна. В першу чергу це стосується пристосування до умов середи, які змінюються, що дають ключ до розуміння еволюції форм психологічного життя та їх адаптивної ролі. Проблема співвідношення вродженого та набутого – одна з центральних проблем психології, у зв’язку з чим для неї важливі і дані генетики, які представляють матеріал відносно механізмів наслідування певних задатків, схильність до психічних хвороб тощо. Гранична з генетикою галузь психології
– психогенетика, яка виявляє роль генотипа та середи у формуванні
індивідуальних особливостей людини.
Виділимо зв’язок психології з фізіологією вищої нервової діяльності.
Безпосередньо з фізіологією вищої нервової діяльності співвідноситься така галузь психології, як психофізіологія, яка вивчає психіку в єдності з її матеріальним субстратом – мозком.
Зв’язок психології і фізики знаходить своє відображення у прийнятті принципу атомарності, представлення про атомарний склад душі.
Зв’язок психології і хімії проявляється у існуванні науково – практичної дисципліни, яка вивчає закономірності впливу на психіку лікарських препаратів
– психофармакологія. Не менш сильний зв’язок психології з гуманітарними дисциплінами. В першу чергу це стосується тих галузь психологічного знання, які пов’язані з людською особистістю. З історією психологію зближує інтерес до особливостей душевного обліку людини у різні історичні епохи і в різноманітних культурах. З соціологією – наукою про соціальні системи і процеси – психологія повязана через вивчення закономірностей взаємодії особистості і її соціального оточення, внутрішньо групових відносин.
Політична психологія вивчає особливості людини і груп, які обумовлені
їх включеністю в політичне життя.
Такі гуманітарні дисципліни, як мовознавство, мистецтвознавство також пов’язані з психологією. На стику мовознавства і психології сформувалась психолінгвістика.
1.4.2. Структура психології.
Сучасна психологія складається з ряду відносно самостійних наукових дисциплін, які складають її структуру
Загальна психологія – галузь психології, яка дає відповіді на принципові питання, які постають перед психологічною наукою в цілому.
Основні питання, які розглядаються загальною психологією, стоять в центрі більш окремих галузей психологічної науки.
Екстремальна та кризова психологія займається вивченням психіки людини в надзвичайних ситуаціях. В залежності від проблемам розвитку психіки в філогенезі виділяють:
Порівняльна психологія (співставлення психіки тварин і людини);
Зоопсихологія (вивчення психіки тварин). В залежності від процесу розвитку виділяють:
Вікова психологія ( вивчає онтогенез психічних процесів);
Спеціальна психологія займається вивченням аномального розвитку психіки :
1) патопсихологія;
2) сурдопсихологія;
3) психологія соматично хворих, що мають хронічні захворювання.
Психофізіологія і нейропсихологія (співвідношення мозку і психіки). В залежності від взаємин людини і суспільства виділяють соціальну психологію:
1. психологія великих груп;
2. психологія малих груп;
3. соціальна психологія особистості.
Вивченням закономірностей трудової діяльності займається психологія праці:
1. інженерна психологія (вивчає діяльність людини в системі «людина
– машина
2. авіаційна психологія;
3. психологія управління тощо.
Перевір свої знання
1. Чи слід вважати психологію природничою наукою Обґрунтуйте свою відповідь
2. Назвіть з якими ще гуманітарними науками повязана психологія
3. Дайте визначення загальній психології.
4. Назвіть структуру психології
5. Опишіть які види психології пов’язані із процесами розвитку.
Лекція 1.5
Методи психології. План лекції:
1.5.1 Методи наукових досліджень.
1.5.2. Спостереження як основний метод
1.5.3. Експеримент
1.5.4. Додаткові методи.
Література:
1.
Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. / Ю.Б. Гиппенрейтер. – М
«ЧеРо», при участии издательства «Юрайт», 2002. – 336 с.
2.
Ждан АН. История психологии от Античности до наших дней учеб. для вузов / АН. Ждан.- М. : Трикста : Академ. проект, 2008. - 570 с.
3. Маклаков А.Г. Общая психология. / А.Г. Маклаков. – СПб.: Питер, 2017. - 582 с. Психология. Учебник для гуманитарных вузов / Под общ. ред. В. Н. Дружинина]. —
СПб.:Питер, 2001. — 656 с.
5.
Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. / С.Л. Рубинштейн. – СПб.: Питер, 2002.
– 572 с.
6.
Столяренко Л.Д. Основы психологии. / Л.Д Столяренко. – Ростов-на-Дону: Феникс,
2000. – 672 с.
1.5.1 Методи наукових досліджень.
Психологія, як і будь-яка інша наука, має свої методи.
Науковий метод – це прийоми і засоби допомогою яких отримують дані необхідні для надання практичних рекомендацій та побудови наукових теорій.
Психологічні методи – це способи організації психологом власної діяльності за допомогою яких він досягає поставленої мети. Вони можуть бути поділені на суб’єктивні та об’єктивні.
Суб’єктивні методи основані на самооцінках чи самозвітах досліджуваних, а також на думці дослідників про течи інше спостереження або отриману інформацію.
Б.Г. Ананьєв виділив 4 групи психологічних методів:
організаційні;
емпіричні;
методи обробки даних;
інтерпретаційні.
Організаційні методи визначають стратегію дослідника. Серед них виділяють:
порівняльний метод (співставлення різноманітних груп по віку, діяльності тощо);
лонгітюдний метод (багатократне дослідження одних й тих же осіб протягом довго періоду часу
комплексний методу дослідженні беруть участь представники різних наук, при цьому, як правило, один об’єкт вивчають різними способами.
Емпіричні методи визначають тактику при проведенні дослідження:
основні (спостереження, експеримент);
додаткові тести, бесіда, інтерв’ю, анкетування, опитування, аналіз продуктів діяльності).
Методи обробки даних:
кількісний (статистичний) аналіз;
якісний (диференціація матеріалу за групами) аналіз.
Інтерпретаційні методи:
генетичний метод (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням окремих фаз, стадій, критичних моментів);
структурний метод (встановлює структурні зв’язки між всіма характеристиками особистості).
1.5.2. Спостереження як основний метод.
Спостереження – це спосіб дослідження у психології, який передбачає планомірне, цілеспрямоване, систематичне констатування певних психічних явищ, яке проводиться в буденному для досліджуваних середовищі без втручання спостерігачів.
Види спостережень:
об’єктивне і самоспостереження (інтроспекція);
зовнішнє і включене;
суспільне і вибіркове; прямей інструментальне.
Найбільш широко застосовується метод включеного спостереження. Цей метод використовується у дослідженнях, коли психолог сам є безпосереднім учасником подій. Проте якщо під впливом особистої участі дослідника його відчуття можуть змінитися, то краще звертатися до стороннього спостерігача, що дозволяє більш об’єктивно судити про події. Включене спостереження є близьким за змістом до самоспостереження.
Самоспостереження, тобто спостереження за своїми переживаннями, є одним із специфічних методів, які застосовуються лише в психології. Цей метод має цілий ряд недоліків. По-перше, спостерігати свої переживання занадто важко. Вони або змінюються під впливом спостереження, або зовсім зникають. Подруге, при самоспостереженні дуже важко уникнути суб’єктивізму, оскільки наше сприймання подій має суб’єктивне забарвлення.
По-третє, при самоспостереженні важко вирізнити деякі відтінки ваших переживань.
Самоспостереження часто застосовується в умовах експерименту. У даному випадку воно набуває найбільш точний характер і його прийнято називати експериментальним самоспостереженням.
1.5.3. Експеримент
Експеримент – це спеціально організована і контрольована ситуація дослідження. Метод, який заснований на створенні штучної ситуації, у якій властивість, яку вивчають виділяється, проявляється та оцінюється краще всього.
Головним достоїнством експерименту є те, що від дозволяє надійніше
інших психологічних методів робити висновки стосовно причино – наслідкових зв’язках феномену, який досліджується, з іншими феноменами.
Види експерименту:
лабораторний;
природний;
констатуючий;
формуючий.
Лабораторний експеримент пропонує створення штучної ситуації, у якій властивість, яку вивчають може бути краще за все оцінена. Природний експеримент зорганізується і проводиться у звичайних життєвих умовах, де експериментатор не вмішується у хід подій, а лише фіксує їх такими якими вони є. Першим метод природнього експерименту почав використовувати
О.Ф. Лазурський. Дані, які отримують у природньому експерименті, краще всього відповідають типовій життєвій поведінці людей. Проте, слід мати на увазі, що результати природнього експерименту не завжди точні через відсутність у експериментатора можливості суворого контролю за впливом різноманітних факторів на властивість. З цієї точки зори лабораторний експеримент виграє у точності, але при цьому уступає в ступені відповідності життєвої ситуації.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 32