Ім'я файлу: Kurs_lekcij_ZP_2017.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1848кб.
Дата: 05.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
2020-mag-sobesedovanie-psy.docx
Розширення: pdf
Розмір: 1848кб.
Дата: 05.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
2020-mag-sobesedovanie-psy.docx
Перевір свої знання
1. Розкрийте поняття та охарактеризуйте волю
2. Які способи розвитку волі ви знаєте? Охарактеризуйте їх
3. Згадайте та опишіть теорії волі
4. До якої теорії ви схиляєтесь і чому?
1. Розкрийте поняття та охарактеризуйте волю
2. Які способи розвитку волі ви знаєте? Охарактеризуйте їх
3. Згадайте та опишіть теорії волі
4. До якої теорії ви схиляєтесь і чому?
МОДУЛЬ 11. ПСИХІЧНІ СТАНИ
Лекції 11.1 – 11.2.
Психічні стани План лекції:
11.1. Сутність психічних станів
11.2. Класифікація психічних станів
Література:
1. Прохоров АО. Психология состояний. / АО. Прохоров. – М Когито-центр, 2011. –
624 с.
2. Практикум по психологии состояний Учебное пособие / под ред. проф. АО. Прохорова].
-
СПб: Речь, 2004. – 480 с
3.
Психологія. Підручник для студентів ВНЗ./ За ред. ЮЛ. Трофімова]. – К Либідь,
2000 – С. 64-75.
4.
Щербатих Ю.В. Общая психология / Ю.В. Щербатых. - СПб.: Питер, 2008.
-
272 с.
11.1. Сутність психічних станів
Важливість вивчення психічних станів пояснюється тим, що від їхньої зміни залежить ефективність поведінки й діяльності. Особливо це стосується людей, специфіка діяльності яких та умови її виконання часто мають складний, надзвичайний характер.
Отже, психічний стан, з одного боку, можна розглядати як інтегроване відображення у психіці взаємодії внутрішніх умов і зовнішніх впливів у відносно статичний відрізок часу. З іншого - як проекцію психічних процесів на психічні властивості людини, унаслідок чого зіштовхнуться психоенергії різних потенціалів, що зумовлює появу тимчасової надлишкової психоенергії, якай визначає психічний стан людини. Після її нейтралізації зникає стан, який вона зумовила.
Психічні станице особлива психологічна категорія, що відрізняється від психічних процесів і психічних особливостей особистості та одночасно впливає на них, ними і детермінується. У класичному поділі психічних явищ вони виділені за ступенями зменшення динамічності, лабільності та швидкості
їхніх змін - процеси, стани та властивості.
Психічні станице психологічна характеристика особистості, що показує відносно статичні та перманентні моменти її душевних переживань.
Під психічним станом розуміють тимчасовий функціональний рівень психіки, який відображає взаємодію впливу внутрішнього середовища організму або зовнішніх чинників та визначає спрямованість перебігу психічних процесів у цей момент і вияв психічних властивостей людини. З позицій функціонування психічний стан особистості виражається в тому, наскільки швидко чи повільно відбуваються в ньому реакції і процеси, як виявляються наявні психічні властивості.
Лекції 11.1 – 11.2.
Психічні стани План лекції:
11.1. Сутність психічних станів
11.2. Класифікація психічних станів
Література:
1. Прохоров АО. Психология состояний. / АО. Прохоров. – М Когито-центр, 2011. –
624 с.
2. Практикум по психологии состояний Учебное пособие / под ред. проф. АО. Прохорова].
-
СПб: Речь, 2004. – 480 с
3.
Психологія. Підручник для студентів ВНЗ./ За ред. ЮЛ. Трофімова]. – К Либідь,
2000 – С. 64-75.
4.
Щербатих Ю.В. Общая психология / Ю.В. Щербатых. - СПб.: Питер, 2008.
-
272 с.
11.1. Сутність психічних станів
Важливість вивчення психічних станів пояснюється тим, що від їхньої зміни залежить ефективність поведінки й діяльності. Особливо це стосується людей, специфіка діяльності яких та умови її виконання часто мають складний, надзвичайний характер.
Отже, психічний стан, з одного боку, можна розглядати як інтегроване відображення у психіці взаємодії внутрішніх умов і зовнішніх впливів у відносно статичний відрізок часу. З іншого - як проекцію психічних процесів на психічні властивості людини, унаслідок чого зіштовхнуться психоенергії різних потенціалів, що зумовлює появу тимчасової надлишкової психоенергії, якай визначає психічний стан людини. Після її нейтралізації зникає стан, який вона зумовила.
Психічні станице особлива психологічна категорія, що відрізняється від психічних процесів і психічних особливостей особистості та одночасно впливає на них, ними і детермінується. У класичному поділі психічних явищ вони виділені за ступенями зменшення динамічності, лабільності та швидкості
їхніх змін - процеси, стани та властивості.
Психічні станице психологічна характеристика особистості, що показує відносно статичні та перманентні моменти її душевних переживань.
Під психічним станом розуміють тимчасовий функціональний рівень психіки, який відображає взаємодію впливу внутрішнього середовища організму або зовнішніх чинників та визначає спрямованість перебігу психічних процесів у цей момент і вияв психічних властивостей людини. З позицій функціонування психічний стан особистості виражається в тому, наскільки швидко чи повільно відбуваються в ньому реакції і процеси, як виявляються наявні психічні властивості.
Психічний стан тісно пов'язаний з індивідуальними властивостями особистості, оскільки він характеризує психічну діяльність не загалом, а
індивідуально. Стан страху в однієї людини може виявлятися у психічному збудженні, а в іншої - у психічному "паралічі", гальмуванні психічної діяльності. Так само, як психічні властивості відбиваються на психічних станах, психічні стани можуть переходити у психічні властивості. Якщо людина дуже часто переживає стан тривоги, можливе формування особистісної властивості - тривожності. Але відповідність між психічним станом і рисою особистості не є правилом. Зокрема, поруч з "нестримністю" як стійкою властивістю холеричного типу існує "нестримність" як стан, який може виникати в кожної людини і не бути характерною властивістю поведінки.
Психічні стани можуть позитивно впливати на виконувану діяльність, на процес спілкування, а можуть і дезорганізовувати їх. Психічний стан - це своєрідне накопичення психоенергії.
Кожний психічний стан є переживанням суб'єкта й водночас діяльністю його різних систем, він має зовнішнє вираження і виявляється у зміні ефекту діяльності, яку виконують. Тільки за сукупністю показників, що відображають кожний з цих рівнів, можна зробити висновок про наявність у людини того чи
іншого стану. Ні поведінка, ні різні психофізіологічні показники, взяті окремо, не можуть достовірно диференціювати один стан від іншого. Провідне місце в діагностиці станів належить переживанням, пов'язаним зі ставленням особистості. Виокремлення останнього як чільного чинника психічного стану особистості дає змогу розглядати психічний стан саме як якісну характеристику психіки особистості, що об'єднує у собі психічні процеси та властивості особистості та здійснює вплив на них.
11.2.Класифікація психічних станів Стан фіксує певний статичний моменту характеристиці психічного як чогось цілісне.
Психічні стани можна класифікувати як вияви психічних процесів:
* стани емоційні - настрої, афекти, тривога тощо;
* стани вольові - рішучість, розгубленість тощо;
* стани пізнавальні - зосередженість, замисленість тощо.
Психічні стани розрізняють також за глибиною і тривалістю. Пристрасть як психічний стан глибша, ніж настрій. Кожний стан тимчасовий, його може змінити інший. З практичною метою виокремлюють стани миттєві (нестійкі), довготривалі і навіть хронічні, або оперативні, поточні та перманентні. Кожний стан - наприклад, тривога і замисленість, за певних умов може бути і оперативним (нестійким), і поточним (тривалим), і перманентним (хронічним).
Перехід станів із поточних у перманентні може бути і позитивом (стан тренованості в спорті, рішучості), і негативом (стан утоми, розгубленості).
Складність розрізнення типів психічних станів у тому, що їх майже неможливо розмістити в межах однієї шкали, класифікувати за однією ознакою.
Кожен зі станів має свій континуум виявів і набір ознак (рівень усвідомленості,
домінування психічних процесів, тривалість, адекватність чи неадекватність ситуації тощо).
Настрої, афекти, пристрасті розглядають як форми виявів афективної сфери, афективних процесів, що розрізняються за тривалістю: від короткочасного афекту до настрою як поточного, тривалого стану і до пристрасті як перманентного, хронічного стану. За рівнем усвідомленості порядок розміщення змінюється: від пристрасті як найбільш усвідомленого стану до настрою та афекту як найменш усвідомлюваного. Щодо домінування психічних процесів за їх складністю і довільністю, то ці стани розмішуються від афекту, де домінують емоції, до настрою і до пристрасті як єдності емоції і волі.
Зв'язок емоційних станів і властивостей найвиразніше виявляється у стані тривоги. Терміном "тривога" позначають емоційну відповідь на можливу психічну загрозу, на відміну від терміна "страх, яким позначається реакція на реальну загрозу, загрозу порушення функцій організму й діяльності, яка здійснюється. Стан тривоги виникає у зв'язку з можливими неприємностями, непередбаченими ситуаціями, змінами у звичній атмосфері й виражається специфічними переживаннями -і хвилювання, побоювання, порушення спокою тощо.
Тривожність як риса особистості є найбільш значущим ризик-фактором, що сприяє нервово-психічним захворюванням. Висока тривожність знижує ефективність інтелектуальної діяльності, гальмує її в напружених ситуаціях, наприклад, під час прийняття рішення на дії в екстремальних ситуаціях.
Вплив стресу залежить від інтенсивності стресорів, тобто чинників, що такий стан зумовлюють, і від індивідуально-психологічних особливостей особистості. У складних життєвих ситуаціях, критичних моментах певний рівень вияву емоційного стресу може стати характерною рисою особистості - схильністю до емоційного стресу. Розрізняють типи особистостей, схильних до стресу і стійких до дії стресорів. У схильних до стресу частіше наявні здатність до конкуренції, чітке прагнення до досягнення мети, агресивність, нетерплячість, неспокій, експресивне мовлення, відчуття постійної нестачі часу.
Отже, у психічних станах поєднуються, зливаються характеристики психічних процесів і властивостей особистості. Аналіз психічного стану дає змогу прогнозувати поведінку особистості, її розвиток та самозростання.
Психічні стани групують за різними ознаками. За суто психологічними ознаками стани бувають інтелектуальні, емоційні, вольові й комбіновані.
Залежно від роду занять особистості психічні стани поділяють на стани у навчальній, трудовій, бойовій, побутовій, екстремальній та інших видах діяльності. За роллю в структурі особистості стани можуть бути ситуативними,
особистісними й груповими. Ситуативні стани виражають особливості ситуації, котра спричинила в особистості нехарактерні для її психічної діяльності реакції. Особистісні й колективні (групові) - стани, які є типовими для конкретної людини чи колективу (групи).
Настрої, афекти, пристрасті розглядають як форми виявів афективної сфери, афективних процесів, що розрізняються за тривалістю: від короткочасного афекту до настрою як поточного, тривалого стану і до пристрасті як перманентного, хронічного стану. За рівнем усвідомленості порядок розміщення змінюється: від пристрасті як найбільш усвідомленого стану до настрою та афекту як найменш усвідомлюваного. Щодо домінування психічних процесів за їх складністю і довільністю, то ці стани розмішуються від афекту, де домінують емоції, до настрою і до пристрасті як єдності емоції і волі.
Зв'язок емоційних станів і властивостей найвиразніше виявляється у стані тривоги. Терміном "тривога" позначають емоційну відповідь на можливу психічну загрозу, на відміну від терміна "страх, яким позначається реакція на реальну загрозу, загрозу порушення функцій організму й діяльності, яка здійснюється. Стан тривоги виникає у зв'язку з можливими неприємностями, непередбаченими ситуаціями, змінами у звичній атмосфері й виражається специфічними переживаннями -і хвилювання, побоювання, порушення спокою тощо.
Тривожність як риса особистості є найбільш значущим ризик-фактором, що сприяє нервово-психічним захворюванням. Висока тривожність знижує ефективність інтелектуальної діяльності, гальмує її в напружених ситуаціях, наприклад, під час прийняття рішення на дії в екстремальних ситуаціях.
Вплив стресу залежить від інтенсивності стресорів, тобто чинників, що такий стан зумовлюють, і від індивідуально-психологічних особливостей особистості. У складних життєвих ситуаціях, критичних моментах певний рівень вияву емоційного стресу може стати характерною рисою особистості - схильністю до емоційного стресу. Розрізняють типи особистостей, схильних до стресу і стійких до дії стресорів. У схильних до стресу частіше наявні здатність до конкуренції, чітке прагнення до досягнення мети, агресивність, нетерплячість, неспокій, експресивне мовлення, відчуття постійної нестачі часу.
Отже, у психічних станах поєднуються, зливаються характеристики психічних процесів і властивостей особистості. Аналіз психічного стану дає змогу прогнозувати поведінку особистості, її розвиток та самозростання.
Психічні стани групують за різними ознаками. За суто психологічними ознаками стани бувають інтелектуальні, емоційні, вольові й комбіновані.
Залежно від роду занять особистості психічні стани поділяють на стани у навчальній, трудовій, бойовій, побутовій, екстремальній та інших видах діяльності. За роллю в структурі особистості стани можуть бути ситуативними,
особистісними й груповими. Ситуативні стани виражають особливості ситуації, котра спричинила в особистості нехарактерні для її психічної діяльності реакції. Особистісні й колективні (групові) - стани, які є типовими для конкретної людини чи колективу (групи).
За глибиною переживань розрізняють стани глибокі й поверхові.
Наприклад, пристрасть більш глибокий стан, ніж настрій. За характером впливу на особистість, колектив (групу) стани поділяють на позитивні й негативні. За тривалістю стани бувають тривалими й короткими. Туга молодих солдатів (матросів) за своєю батьківщиною може охоплювати період до декількох тижнів, поки вони не звикнуть до нових умов, не "вростуть" у колектив. Стан чекання якої-небудь значущої події в деяких людей виникає за кілька місяців до неї. За ступенем усвідомленості стани можуть бути більш-менш усвідо-
мленими й неусвідомленими.
Перевір свої знання
1. Розкрийте термін «психічний стан
2. Як психічний стан впливає на виконання певної діяльності
3. Які існують психічні стани? Охарактеризуйте їх
4. За психологічними ознакоми які бувають психічні стани? Опишіть їх
Лекція 11.3
Стрес План лекції:
11.3.1. Поняття стресу
11.3.2. Фази розвитку стресу
11.3.3. Причини виникнення стресів
Література:
1.
Гринберг Д. Управление стрессом Д. Гринберг. – СПб: Питер, 2002. — 496 с
2.
Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. / Л.А. Китаев-Смык. – М Наука, 1983. - 370 с.
3.
Марищук В.Л. Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса. /
В.Л. Марищук, В.И. Евдокимов. – СПб.: Издательский дом Сентябрь, 2001. - с. 52—60;
81—85
11.3.1. Поняття стресу
Що відбувається, коли ви виходите за межі вашої зони комфорту - за допомогою фізичних дій, розумових зусиль або духовних пошуків? Виникає стрес.
Стрес - це емоційний стан, зумовлений несподіваною та напруженою ситуацією. Стресові стани виникають, коли необхідно самостійно швидко прийняти рішення, миттєво відреагувати на небезпеку або діяти в ситуації, що несподівано змінилася. На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію - стрес.
Наприклад, пристрасть більш глибокий стан, ніж настрій. За характером впливу на особистість, колектив (групу) стани поділяють на позитивні й негативні. За тривалістю стани бувають тривалими й короткими. Туга молодих солдатів (матросів) за своєю батьківщиною може охоплювати період до декількох тижнів, поки вони не звикнуть до нових умов, не "вростуть" у колектив. Стан чекання якої-небудь значущої події в деяких людей виникає за кілька місяців до неї. За ступенем усвідомленості стани можуть бути більш-менш усвідо-
мленими й неусвідомленими.
Перевір свої знання
1. Розкрийте термін «психічний стан
2. Як психічний стан впливає на виконання певної діяльності
3. Які існують психічні стани? Охарактеризуйте їх
4. За психологічними ознакоми які бувають психічні стани? Опишіть їх
Лекція 11.3
Стрес План лекції:
11.3.1. Поняття стресу
11.3.2. Фази розвитку стресу
11.3.3. Причини виникнення стресів
Література:
1.
Гринберг Д. Управление стрессом Д. Гринберг. – СПб: Питер, 2002. — 496 с
2.
Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. / Л.А. Китаев-Смык. – М Наука, 1983. - 370 с.
3.
Марищук В.Л. Поведение и саморегуляция человека в условиях стресса. /
В.Л. Марищук, В.И. Евдокимов. – СПб.: Издательский дом Сентябрь, 2001. - с. 52—60;
81—85
11.3.1. Поняття стресу
Що відбувається, коли ви виходите за межі вашої зони комфорту - за допомогою фізичних дій, розумових зусиль або духовних пошуків? Виникає стрес.
Стрес - це емоційний стан, зумовлений несподіваною та напруженою ситуацією. Стресові стани виникають, коли необхідно самостійно швидко прийняти рішення, миттєво відреагувати на небезпеку або діяти в ситуації, що несподівано змінилася. На мозок людини безперервно діють різноманітні за кількістю і якістю подразники з внутрішнього і навколишнього середовищ. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації призводить до порушення рівноваги між організмом і навколишнім середовищем. Наступає неспецифічна реакція організму у відповідь на цю ситуацію - стрес.
Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і безжалісною школою для людини. Виникаючі на нашому шляху труднощів (від дрібної проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного типу, що супроводжуються цілою гамою фізіологічних і психологічних зрушень.
Існують різні наукові підходи до розуміння стресу. Найбільш популярної є теорія стресу, запропонована Г. Селье. У рамках цієї теорії механізм виникнення стресу порозумівається в такий спосіб.
Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу.
Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може привести до захворювання і навіть смерті людини.
Екстремальні ситуації впливають на людину по кілька разів надень, і в принципі стреси потрібні людині, тому що вони підвищують тонус. Однак якщо вони досягають визначеного критичного рівня, то діють не тільки на шкоду організмові, але і вашій активності.
Стрес - це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу супротиву, боротьби, до втечі.
Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).
11.3.2. Фази розвитку стресу У динаміці стресового реагування Г. Сельє бачить три фази.
- Реакція тривоги - стан підвищеного психологічного дискомфорту, переживання з приводу подій, які мають відбутися, стан невпевненості у своїх діях, самонавіювання негативних думок. Людина сприймає щось незвичне, не може собі його пояснити, і це викликає занепокоєння. А організм відразу готується до захисту, терміново мобілізуючи свої захисні сили та ресурси.
- Фаза адаптації - це період пристосування до нової ситуації, небезпеки, яка виникла. Настає так звана рівновага протидії захисних сил нервової системи і впливів зовнішнього середовища.
- Фаза виснаження - стан, коли надто інтенсивна боротьба, якщо вона затягнулася, приводить до зниження адаптивних можливостей в організмі та його здатності опиратися різним захворюванням і психологічним впливам.
Експериментально доведено, що стрес від фізичних навантажень не є таким страшним і руйнівним, як стрес, зумовлений крахом надій, невдачею, розумовим перевантаженням, невпевненістю в собі.
Стрес містить у собі велику руйнівну силу він може знищити успіх, любов або навіть саме життя. І все ж, у людей завжди будуть стреси, що відповідають певній ситуації. Необхідно зазначити, що невеличка доза стресу справляє позитивний вплив на нашу психіку, повертає нам молодість і життєві сили, відточує нашу навичку долати побічні ефекти неприємних ситуацій.
Справжня проблема полягає в руйнівних наслідках деяких стресів, які називаються дистресами: вони руйнують кар'єру, шлюб, стосунки. Засвідчено: нездатність долати повсякденні стреси є головною причиною захворювань.
Стрес - цене те, що з вами трапилося, а те, як ви все сприймаєте. Г. Сельє
11.3.3. Причини виникнення стресів Причин виникнення стресів багато, але якщо їх узагальнити, то можна назвати три головні.
- Відчуття провини. Відчуття провини, що затаїлося у вашій внутрішній свідомості, часто є вельми руйнівним. Наведемо приклад стресу, зумовленого почуттям провини: вине кидаєте курити, хоча прекрасно обізнані, наскільки це шкідливо для здоров'я, не тільки вашого, ай ваших близьких або людей, які оточують вас. Відповідно виникає відчуття провини, чи сорому і. ворожості, так, ворожості, саме тому, що ви мусите переживати це відчуття провини, яке
іноді навмисне намагаються у вас пробудити ті, хто вас оточує. Воно спричиняє надпотужний стрес, небезпечний для здоров'я навіть більше, ніж шкідливі речовини в сигареті.
- Втрата цінностей. Прикладів тут багато, особливо коли втрата остаточна, коли її неможливо ні відшкодувати, ні компенсувати - втрата коханих, близьких, банкрутство, незастраховані збитки. Втрата репутації, втрата "обличчя" - серйозний стресогенний фактор.
- Ненависть до роботи. Багато людей ненавидять роботу. Вибрана ними професія, кар'єра, до якої вони довгі роки готувалися і яку ще триваліший час реалізували, можуть стати тепер серйозними стресогенними факторами. Річ у тому, що якщо вам щось не подобається, це треба міняти. Ви можете програти в грошах, але здобути здоров'я, щастя і благополуччя. Якщо робити те, що ви ненавидите, тов організмі починають вироблятися руйнівні токсини, внаслідок чого ви починаєте страждати від хронічної перевтоми або захворюєте. Вихід із ситуації, що склалася, простий, але потребує визначеності та рішучості до зміни
існуючого стану речей. Вам треба любити все, що ви робите. Або, інакше, робіть те, що ви можете робити з любов'ю, з радістю. Любов до роботи, поповнить запас фізичних і душевних сил, врятує від перевтоми, від хвороби, відомої як "нудьга". Каторга не там. де люди працюють. Вона жахлива не тим, що це важка
праця. Каторга там, де удар молота позбавлений сенсу, де праця не поєднує
людину з іншими людьми. Аде Сент-Екзюпері
На думку вчених, захисним засобом, спрямованим на зміну несприятливої або збереження сприятливої ситуації, на противагу дії загрозливих факторів і обставин, здатних викликати численні стреси, є пошукова активність. Що це таке?
Вчені провели дослід на тваринах, щоб виявити, як негативні емоції, які вони стимулювали, впливають на патологічні процеси. З'ясувалося, що ці процеси уповільнюються, якщо навіть тварина відчуває різко негативні емоції.
Але це відбувалося тільки тоді, коли вона демонструє активно-оборонну реакцію. Якщо, наприклад, піддослідний пацюк реагував на подразнення електричним струмом агресивно: кусав і дряпав клітку, кидався на експериментатора, пробував утекти, то хворобливі зміни в його організмі уповільнювалися, і, навпаки, якщо пацюк не намагався вирватися, патологічні процеси помітно прискорювалися і навіть спричинювали загибель тварини.
Така поведінка отримала назву пасивно-оборонної. Ймовірно, саме вона і є головним фактором, який у підсумку призводить до психосоматичних розладів після стресових ситуацій. Засобом впливу активно-оборонної поведінки на здоров'я людини, як уже зазначалося, і є пошукова активність, яка підвищує стресостійкість. Дефіцит такої активності призводить до стресу та всіх
імовірних його наслідків. А взагалі, треба зазначити, що крайності людської натури сходяться: психіці нашій спокій і безтурботність так само потрібні, як і гостра емоційність, як, наприклад пуританство і гіперсексуальність, що підтримують баланс рівноваги на належному рівні.
Перевір свої знання
1. Розкрийте поняття «стрес»
2. Як описував стрес Г. Сельє?
3. Назвіть на опишіть динаміку стресового реагування
4. Які існують причини виникнення стресів
Вчені провели дослід на тваринах, щоб виявити, як негативні емоції, які вони стимулювали, впливають на патологічні процеси. З'ясувалося, що ці процеси уповільнюються, якщо навіть тварина відчуває різко негативні емоції.
Але це відбувалося тільки тоді, коли вона демонструє активно-оборонну реакцію. Якщо, наприклад, піддослідний пацюк реагував на подразнення електричним струмом агресивно: кусав і дряпав клітку, кидався на експериментатора, пробував утекти, то хворобливі зміни в його організмі уповільнювалися, і, навпаки, якщо пацюк не намагався вирватися, патологічні процеси помітно прискорювалися і навіть спричинювали загибель тварини.
Така поведінка отримала назву пасивно-оборонної. Ймовірно, саме вона і є головним фактором, який у підсумку призводить до психосоматичних розладів після стресових ситуацій. Засобом впливу активно-оборонної поведінки на здоров'я людини, як уже зазначалося, і є пошукова активність, яка підвищує стресостійкість. Дефіцит такої активності призводить до стресу та всіх
імовірних його наслідків. А взагалі, треба зазначити, що крайності людської натури сходяться: психіці нашій спокій і безтурботність так само потрібні, як і гостра емоційність, як, наприклад пуританство і гіперсексуальність, що підтримують баланс рівноваги на належному рівні.
Перевір свої знання
1. Розкрийте поняття «стрес»
2. Як описував стрес Г. Сельє?
3. Назвіть на опишіть динаміку стресового реагування
4. Які існують причини виникнення стресів
1 ... 24 25 26 27 28 29 30 31 32