додати матеріал


Стягнення

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Міністерство освіти Республіки Білорусь
Заклад освіти «Білоруський інститут правознавства»
Кафедра цивільного права
та процесу
Курсова робота
з дисципліни «Адміністративне право»
на тему: Стягнення
Студента III курсу
гр. № 1, юридичного факультету
спеціальність
«Господарське право»
(Підпис)
Керівник
(Підпис)
(Дата)
Барановичі

Зміст
Вступ 3
1. Поняття і система адміністративних стягнень 5
2. Види адміністративних стягнень 9
3. Загальні правила накладення адміністративних стягнень 13
4. Строки давності накладення адміністративних стягнень 18
5. Накладення стягнень за множинність адміністративних проступків
Висновок 24
Використана література 27

Введення
Адміністративне право посідає особливе місце в системі права і відрізняється від інших галузей права не тільки предметом регулювання, а й найбільшою мобільністю, а також широкою сферою регулювання. Звідси надзвичайний і об'єктивно неминучий динамізм адміністративного права, його здатність реалізовувати назрілі потреби державного і суспільного розвитку у відповідності з нагальними завданнями реформування політичної та соціально-економічного життя суспільства.
Важко знайти таку сферу життя, де так чи інакше ми не вступали б у відповідні контакти з виконавчою владою, а отже, з адміністративним правом.
Виходячи з загального поняття правового регулювання, можна зробити висновок, що сутність адміністративно-правового регулювання полягає в упорядкуванні і закріпленні найбільш доцільних суспільних відносин у сфері управління; охорони врегульованих правом управлінських відносин; породженні і розвитку нових суспільних відносин, що відповідають вимогам об'єктивних законів розвитку суспільства; витісненні зі сфери управління суспільних відносин, не відповідають сучасним умовам.
За допомогою адміністративно-правових норм визначається правовий статус громадян у сфері управління, правове становище державних органів виконавчої влади (працівників) та їх взаємовідносини з громадянами. Норми адміністративного права визначають адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування, громадських та інших недержавних об'єднань, а також адміністративно-правовий статус службовців державних і недержавних об'єднань.
Адміністративне законодавство містить норми, за допомогою яких забезпечується охорона (захист) адміністративно-правових відносин від можливих порушень.
На всіх етапах розвитку законодавства адміністративно-правове регулювання відігравало і відіграє важливу роль у виникненні, розвитку і формуванні нових видів суспільних відносин у сфері управління.
Прийняті за останні роки нормативні правові акти по переходу до ринкових відносин управління економікою, соціальною сферою та іншими сферами життєдіяльності містять численні норми, спрямовані на розвиток нових управлінських відносин. Гуманізація всіх інститутів держави і суспільства, перенесення центру уваги на забезпечення прав і свобод людини, які розглядаються як вища цінність (ст. 2 Конституції Республіки Білорусь), призвели до перегляду концепції взаємовідносин держави і громадянина.
На зміну традиційному пріоритету громадських державних інтересів над особистими приходить пріоритет особистості, взаємної відповідальності держави і громадянина. Новий підхід базується на визнанні та практичної реалізації в першу чергу всього механізму адміністративно-правового захисту громадянина. У зв'язку з цим виникає дуже актуальне і складне питання про співвідношення державного управління та адміністративного права. [6, с. 3-5]
У нових умовах життя суспільства потрібно істотне оперативне оновлення проблем і аспектів адміністративного права.
Тема моєї курсової роботи «Стягнення». Методом систематичного дослідження і аналізу мені необхідно найбільш повно розкрити дану тему.
Тема адміністративних стягнень завжди буде актуальна, тому що мало хто знає з простих обивателів як і за що нас можуть покарати за адміністративні правопорушення, хто має право виносити адміністративні стягнення і які наслідки. Всі ці питання я розкрию в своїй роботі.

1. Поняття і система адміністративних стягнень
У теорії права юридична відповідальність розуміється як реалізація правової санкції у разі правопорушення, як застосування стягнення до правопорушника. При цьому покарання - загальноправова категорія, присутня і в догану за порушення трудової дисципліни, і в адміністративному штраф, і в позбавленні волі, призначеному за вироком суду, і у стягненні цивільно-правової неустойки.
Адміністративне стягнення ~ міра відповідальності за адміністративне правопорушення, один з видів каральних санкцій.
Адміністративні стягнення застосовуються з метою:
а) виховання особи, яка вчинила правопорушення, у дусі дотримання законів і поваги до правопорядку;
б) попередження вчинення ним нових правопорушень;
в) запобігання вчиненню правопорушень іншими особами (ст. 22 КпАП).
Адміністративні стягнення відрізняються від інших заходів адміністративного примусу - запобіжних заходів та адміністративно-запобіжних заходів - способом забезпечення правопорядку, нормативними відмінностями регламентації, цілями, фактичними підставами, правовими підставами, правовими впливами і процесуальними особливостями їх застосування.
Адміністративні стягнення виражаються, як правило, або в моральному, або в матеріальному впливі на правопорушника.
Деякі адміністративні стягнення поєднують у собі одночасно і моральний осуд, і матеріальний вплив, і тимчасове обмеження прав порушника (наприклад, адміністративний арешт, позбавлення спеціальних прав, виправні роботи та ін.)
У законі перелік стягнень дано у суворо визначеному порядку: від менш суворих до більш суворих, тобто закон містить «сходи покарань». Ця «сходи» потрібна і для тих, хто видає норми права, і для тих, хто їх застосовує. Зокрема, велике її значення в тому випадку, коли норми містять альтернативні санкції.
У ст. 23 КпАП закріплені такі види адміністративних стягнень:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт;
8) стягнення вартості товарів і транспортних засобів, що з'явилися безпосередньо об'єктами адміністративного правопорушення;
9) адміністративне видворення за межі Республіки Білорусь іноземних громадян та осіб без громадянства.
Всі названі види стягнень тісно пов'язані між собою і утворюють єдину систему. Їх насамперед об'єднує загальна мета: захист правопорядку, вплив на осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, попередження вчинення інших порушень.
Державно-примусовий характер цих заходів виражається в тому, що за допомогою адміністративних стягнень держава змушує порушника зазнавати певних обмеження його особистих або майнових прав незалежно від того, бажає він цього чи ні.
У застосуванні даних санкцій реалізуються владні повноваження компетентних державних органів, їх посадових осіб. Вид та обсяг обмежень, що становлять зміст адміністративних стягнень, визначається повноважними органами держави, їх посадовими особами з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини і майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. [6, c. 281]
Адміністративні стягнення є каральними, «штрафними» санкціями. Як правило, вони полягають у позбавленні або обмеженні прав, благ. За скоєний проступок (делікт) деліквента (правопорушник) або позбавляється якогось суб'єктивного права (права керування транспортним засобом, ліцензії тощо), або на нього покладаються спеціальні «штрафні» обов'язки.
Кара ~ це «правовий шкоди», заподіяний залученому до відповідальності. Адміністративне стягнення заподіює йому певні страждання, позбавлення. Однак кара не є самоціллю, вона - необхідний засіб виховання, попередження правопорушень. Стягнення попереджає нові правопорушення з боку винного (приватна превенція) і правопорушення інших осіб (загальна превенція).
Стягнення відрізняються від інших засобів адміністративного примусу тим, що зазвичай їх застосування створює для правопорушників «стан карі», яке існує протягом встановленого законом терміну і є одним з елементів виправно-виховного впливу на них.
Стягнення можуть бути разовими, одноразовими (конфіскація, попередження, штраф) і триваючими, розтягнутими в часі (адміністративний арешт, позбавлення спеціального права, виправні роботи). Період відбування покарання триває доцільно використовувати для виховного впливу на правопорушника.
Згідно з чинним законодавством адміністративні стягнення в якості санкцій встановлюються законодавчими актами Республіки Білорусь і актами місцевих органів представницької і виконавчої влади.
До основних видів стягнень, які встановлюються законодавчими актами Республіки Білорусь, відносяться:
ü оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
ü конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
ü позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортним засобом, права полювання);
ü стягнення вартості товарів і транспортних засобів, що з'явилися безпосередніми об'єктами адміністративного правопорушення;
ü виправні роботи;
ü адміністративний арешт;
ü адміністративне видворення за межі Республіки Білорусь іноземного громадянина або особи без громадянства.
Таким чином, під адміністративним стягненням розуміється міра державного примусу, що застосовується повноважними органами державного управління (виконавчої влади), їх посадовими особами, судами (суддями) до осіб, винним у скоєнні адміністративного проступку, з метою покарання, виховання порушника, попередження вчинення ним нових правопорушень . [6, c. 282-283]
2. Види адміністративних стягнень
Попередження являє собою спеціально виражену негативну оцінку поведінки порушника з боку держави. Воно застосовується до осіб, вперше вчинили малозначні правопорушення.
Попередження вважається тільки тоді стягненням, коли воно яким-небудь чином зафіксовано. У більшості випадків таке оформлення відбувається шляхом видання відповідної постанови органом, який розглядає справу про адміністративне правопорушення. У передбачених законодавством випадках попередження оформляється іншим способом (відміткою в талоні попереджень до посвідчення водія).
Попередження тягне за собою ті ж юридичні наслідки, що і всі інші основні адміністративні стягнення, зокрема, воно може мати значення для визначення правопорушення повторним, що тягне відповідні наслідки.
Штраф - грошове стягнення, що накладається за адміністративне правопорушення у випадках і межах, встановлених законодавством.
Штраф є найбільш поширеним стягненням, передбаченим майже за всі види адміністративних правопорушень. Це пояснюється можливістю його оперативного і гнучкого використання в якості засобу впливу на матеріальні інтереси порушника.
Розміри штрафів і способи їх встановлення, особливо в останні роки, досить рухливі.
Норми адміністративного права передбачають штрафи у двох формах із зазначенням меж штрафу (щодо певна санкція) і з точним зазначенням розміру штрафу (абсолютно певна санкція). У більшості випадків нормативні акти встановлюють щодо певні штрафні санкції, що дозволяє індивідуалізувати покарання в залежності від тяжкості адміністративного проступку і особи правопорушника.
Відповідно до законодавства Республіки Білорусь накладення штрафу на громадян за адміністративні правопорушення, не може перевищувати трехсоткратного розміру мінімальної заробітної плати, а на посадових осіб - пятісоткратного розміру мінімальної заробітної плати.
Штраф, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення, не може бути менше 0,1 мінімальної заробітної плати.
Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого майна.
Наприклад, в осіб, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання зброї, але порушують правила його зберігання, ця зброя може бути возмездно вилучено в якості додаткової міри до штрафу (ст. 174, 176 КпАП) (порушення правил зберігання або перевезення вогнепальної зброї і бойових припасів, ухилення від реалізації вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання в зв'язку з вибуттям з мисливських товариств).
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовому безоплатному зверненні цього предмета у власність держави. Конфіскований може бути лише відповідний предмет, а не майно, що відрізняє цю адміністративну міру від міри кримінального покарання.
За порушення митних правил конфіскація предметів проводиться незалежно від того, чи є вони власністю особи, яка вчинила правопорушення, а також незалежно від того, встановлено цю особу чи ні за рішенням суду.
У разі конфіскації продуктів харчування або інших предметів, подальша реалізація яких неможлива, орган чи посадова особа, оскільки воно пов'язане адміністративне стягнення, має право прийняти рішення про повернення конфіскованого правопорушника зі стягненням з нього вартості цих предметів (ст. 28 КпАП).
Конфіскація вогнепальної зброї і бойових припасів, інших знарядь полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.
Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, що не підлягають конфіскації, встановлюються КпАП та іншими законодавчими актами.
Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові, відноситься до числа основних адміністративних стягнень. У числі стягнень до КпАП називаються позбавлення спеціального права керування транспортними засобами та права полювання. Воно застосовується на строк до п'яти років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Термін позбавлення такого права не може бути менше 15 днів, якщо інше не встановлено законодавством Республіки Білорусь.
Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані сп'яніння.
Позбавлення права полювання не може застосовуватися до осіб, • для яких полювання є основним джерелом існування. [7, c. 107]
Стягнення вартості товарів і транспортних засобів, що з'явилися безпосередніми об'єктами адміністративного правопорушення, полягає у примусовому вилученні та обіг у власність держави грошової суми, що становить вартість цих товарів і транспортних засобів, під якою розуміється регульована ціна, якщо така на ці предмети встановлена, а в інших випадках - вільна ціна на день виявлення правопорушення. При неможливості визначити вартість товарів і транспортних засобів у зазначеному порядку вона визначається на підставі висновку експерта. Перерахунок іноземної валюти в грошові одиниці Республіки Білорусь здійснюється за діючим на день виявлення адміністративного правопорушення курсом Національного банку Республіки Білорусь.
Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з утриманням до 20% його заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються районним (міським) народним судом (народним суддею).
Строк виправних робіт не може бути менше 15 днів, якщо інше не встановлено законодавчими актами Республіки Білорусь. Виконання даного адміністративного стягнення здійснює орган внутрішніх справ.
Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до 15 діб. Адміністративний арешт призначається районним (міським) народним судом (народним суддею).
Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінкам, які мають дітей у віці до 12 років, до осіб, які не досягли 18-річного віку, до інвалідів I і II групи.
Видворення за межі Республіки Білорусь іноземних громадян та осіб без громадянства полягає у примусовому і контрольованому переміщенні через державний кордон за межі країни, а у випадках, передбачених законодавством, - самостійному неконтрольованому виїзді видворених з Білорусі. Це стягнення може застосовуватися тільки до іноземних особам та особам без громадянства.
3. Загальні правила накладення адміністративних стягнень
Матеріально-правові норми, що встановлюють правила - принципи накладення адміністративних стягнень, а не процесуальні норми, містяться в главі 4 КпАП.
У зазначеній главі КпАП закріплюються такі загальні правила (принципи) карального впливу:
законність;
• доцільність;
• гуманізм;
• своєчасність, оперативність впливу;
• індивідуалізація відповідальності.
Є достатні підстави для висновку про те, що названі загальні правила є принципами застосування будь-яких каральних санкцій.
Законність - найважливіший принцип юрисдикційної діяльності, який має на увазі протиправність як підставу для притягнення до відповідальності, правильна кваліфікація дій, компетентність органу (посадової особи), що приймає рішення по справі, призначення стягнення в межах, встановлених санкцією тієї статті, за якою кваліфіковані дії, і т . д.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається: по-перше, у точній відповідності з Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами про адміністративні правопорушення, по-друге, в межах, встановлених конкретним нормативним актом, що передбачають відповідальність за вчинене правопорушення.
Стягнення може бути накладено тільки тоді, коли в діянні особи встановлено склад конкретного проступку, тобто якщо нормою права передбачено відповідальність за діяння, а у протиправних діях виявлені передбачені правом ознаки, порушення, правопорушник може бути притягнутий до відповідальності за відповідною статтею.
Орган (посадова особа) має право розглядати лише ті справи, які йому підвідомчі. Він може накласти стягнення з тієї статті, по якій кваліфіковані дії особи, обирати вид і розмір стягнення в рамках наданих йому повноважень.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення важливо враховувати той факт, що різні органи володіють різним обсягом повноважень при застосуванні заходів адміністративної відповідальності.
Так, за вчинення дрібного хуліганства винний може бути оштрафований, засуджений до виправних робіт і адміністративного арешту. Начальник ОВС має право розглядати такі справи, але він може лише оштрафувати винного. Якщо ж він вважає за доцільне застосування іншого стягнення, то повинен направити справу судді.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності за законодавством, чинним під час і за місцем вчинення правопорушення.
З урахуванням принципу гуманізму права акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу. Це означає, що їх дія поширюється і на правопорушення, вчинені до видання цих актів.
Якщо ж в актах встановлюється адміністративна відповідальність, то такі акти зворотної сили не мають.
Найважливіший принцип застосування відповідальності-доцільність. Його головні прояви - індивідуалізація кари і економія репресії. Законодавець зобов'язує правоприменителя при виборі заходи впливу враховувати як обставини, при яких було скоєно діяння, так і обставини, що характеризують порушника, його майновий стан, ступінь його вини. У значній мірі ці вимоги конкретизовано в переліках пом'якшувальних і обтяжуючих відповідальність обставин (ст. 33, 34 КпАП).
Обставинами, що пом'якшують відповідальність, визнаються:
ü щире розкаяння винного;
ü відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
ü вчинення правопорушення неповнолітнім;
ü вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих або сімейних обставин;
ü вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Цей перелік є відкритим: законодавством можуть бути передбачені й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законодавстві.
Обставинами, що обтяжують відповідальність, визнані:
• продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;
• повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила правопорушення;
• втягнення неповнолітнього в правопорушення;
• вчинення правопорушення групою осіб;
• вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставинах;
• вчинення правопорушення в стані сп'яніння.
Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Послідовне забезпечення доцільності карального впливу забезпечується і нормами, що надають правоприменителю можливість або прямо зобов'язують його замінити стягнення іншими заходами впливу. [6, c. 290]
КпАП закріплює кілька альтернатив адміністративної відповідальності. Їх застосування означає пом'якшення або взагалі відмова від застосування каральних заходів.
Альтернатива перша (ст. 21 КпАП): при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити винного від відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Альтернатива друга (ст. 20 КпАП): особа звільняється від відповідальності з передачею матеріалів на розгляд товариського суду, громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Альтернатива третя (ст. 15 КпАП): передача матеріалів про адміністративні правопорушення військовослужбовців, працівників ОВС та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, їх командирам (начальникам), для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.
Альтернатива четверта (ст. 13, 201 КпАП): матеріали про адміністративні правопорушення осіб, які не досягли 18-річного віку, направляються до комісії у справах неповнолітніх.
Дві перші альтернативи засновані на дисциплінарних повноваженнях правоприменителя, а дві останні для нього обов'язкові.
Крім того, існує ще одне правило призначення адміністративних стягнень. При вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне адміністративне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне порушення. У цьому випадку до основного стягнення може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
У рамках системи адміністративні стягнення диференціюються на основні і додаткові (відплати-ное вилучення та конфіскація предметів, а також стягнення вартості товарів і транспортних засобів), причому останні можуть застосовуватися як основні, так і додаткових.
4. Строки давності накладення адміністративних стягнень
Ефективність діяльності виконавчої влади залежить і від послідовності здійснення принципу оперативності, своєчасності її дій. Один з проявів цього принципу - встановлення норм права термінів здійснення дій суб'єктами адміністративно-правових відносин.
Важливе положення про термін давності накладення адміністративного стягнення міститься в ст. 37 КпАП. Мова йде про час, протягом якого порушник може бути притягнутий до адміністративної відповідальності. Після закінчення цього терміну провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає припиненню.
Порушення як особливий вид юридичних фактів породжують охоронні відносини, в яких одна сторона зобов'язана перетерпіти заходи примусу, а інша сторона має право їх застосовувати. Якщо своєчасно буде винесено постанову про накладення стягнення, охоронне правоотношение вступить в новий етап свого розвитку - етап відповідальності. Однак якщо протягом давність терміну юрисдикційний акт не буде прийнятий, факт скоєння проступку втратить за давністю юридичне значення, а породжене їм правовідносини припиниться, не досягнувши етапу відповідальності.
Для того щоб юридично грамотно вирішувати питання про термін, потрібно враховувати чотири юридично значимих обставини: по-перше, встановлений законом розмір терміну, по-друге, коли, з якого юридичного факту він починає обчислюватися, по-третє, коли, якою юридичний факт припиняє його обчислення або перериває його, по-четверте, який час закон не включає (включає) в обчислюваний термін. Фактичне протягом строку та його юридичне літочислення мають ряд відмінностей.
Стаття 7 березня КпАП встановлює, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення. За загальним правилом строк давності притягнення до адміністративної відповідальності дорівнює двом календарним місяцям. Датою початку обчислення строку є день, наступний за днем, у який було здійснено правопорушення. Юридично днем ​​закінчення строку вважається день, коли було винесено постанову про накладення стягнення, а фактично - фактичне закінчення терміну. Ніяких вилучень протягом аналізованого терміну давності законодавство не знає.
З цього загального правила ст. 37 КпАП передбачає два винятки: по-перше, при фактично незакінченому триваючому порушенні строк обчислюється з дня його виявлення, по-друге, у разі відмови в порушенні кримінальної справи або припинення кримінальної справи, але за наявності в діях винного ознак проступку адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня прийняття постанови про відмову в порушенні або закриття кримінальної справи.
Таким чином, у ст. 37 КпАП названо три варіанти визначення початку перебігу строку давності: день вчинення проступку, день виявлення і день винесення постанови про припинення кримінальної справи.
Термін адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт - днями і місяцями, позбавлення спеціального права - днями, місяцями, роками.
У законодавстві визначено термін погашення адміністративного стягнення. Особа вважається не піддана адміністративному стягненню, якщо протягом року з дня закінчення виконання стягнення не скоєно нового адміністративного правопорушення.
Законодавством передбачена також обов'язок відшкодувати завдану шкоду.
У ст. 39 КоАП закріплено, що якщо в результаті вчинення адміністративного правопорушення заподіяно майнову шкоду громадянинові, підприємству, установі чи організації, то адміністративна комісія, виконавчий комітет селищної, сільської Ради депутатів, комісія у справах неповнолітніх, суддя при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди. У певних випадках питання про відшкодування майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Накладення адміністративного стягнення не звільняє особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, від виконання обов'язку, за невиконання якого було накладено адміністративне стягнення.
5. Накладення стягнень за множинність адміністративних проступків
В даний час проблема множинності правопорушень стала досить актуальною. По-перше, вчинення однією особою кількох правопорушень заподіює суспільству, як правило, більше шкоди, ніж вчинення одиничних проступків. По-друге, багаторазові порушення правових норм свідчать про антигромадських поглядах громадянина, а нерідко й про загальну антисоціальної спрямованості його помислів, стійких протиправних поглядах і звичках. По-третє, на практиці випадки вчинення однією особою кількох правопорушень - явище досить поширене. По-четверте, багаторазові правопорушення одного і того ж особи негативно впливають на нестійких у моральному відношенні громадян.
Першою ознакою є наявність декількох самостійних складів правопорушень. Тут має значення не кількість дій, а кількість складів. Серед діянь, які утворюють множинність, можуть бути склади і злочині, і проступків, а також і ті й інші одночасно. Але якщо кілька проступків, кожен з яких утворює самостійний склад, разом являють собою якісно інше явище - єдиний злочин і за жоден з них винний ще не поніс відповідальності, то ми маємо справу з одним злочином, одним складом, а не з сумою проступків. Як приклад можна назвати систематичне споювання неповнолітнього: кілька правопорушень утворюють єдиний злочин.
Другою ознакою множинності правопорушень є єдність їх суб'єкта. Всі протиправні діяння в цих випадках здійснюються одним особою, яка одночасно плі різночасно виконує кілька самостійних складів правопорушень. Кілька самостійних складів тільки в тому випадку утворюють множинність, якщо у них єдиний суб'єкт.
Третя ознака множинності полягає в тому, що кожне з утворюючих її діянь зберігає свою юридичну значимість на момент розгляду справи про декілька правопорушення або про останньому правопорушення. Іншими словами, відсутні обставини, що перешкоджають залученню винного до відповідальності за низку правопорушень відразу плі за рецидив. Такими обставинами, наприклад, є:
1) закінчення строків давності;
2) акт амністії, що усуває застосування покарання за вчинення діяння або знімає судимість;
3) помилування;
4) відсутність скарги потерпілого у кримінальних справах приватного-звинувачення;
5) дострокове зняття дисциплінарного стягнення.
Найістотніше критерій класифікації множинності адміністративних проступків - вчинення нового правопорушення до або після притягнення до відповідальності за інший злочин,. Відповідно виділяються сукупність і рецидив. Під першою розуміється вчинення однією особою кількох правопорушень до притягнення до відповідальності за інший діяння, що мало місце раніше.
Наступний критерій класифікації - характер поведінки суб'єкта. Тут ми виділяємо ідеальну і реальну сукупність адміністративних проступків.
Ідеальна сукупність - це одночасне виконання однією дією (діями) кількох складів правопорушень. Реальна сукупність являє собою систему складів, виконаних різними діями, а значить, різночасно. Різночасність вчинення правопорушень висвічує ще одну характерну рису
даної системи - зв'язок з термінами давнини.
Реальна сукупність може бути сукупністю різнорідних однорідних, тотожних антигромадських дій Якщо в діях правопорушника є реальна сукупність протиправних діянь, то він притягається до відповідальності за кожне з них. Питання ж про вибір заходи впливу регулюється ст. 35 КпАП. А при рецидиві винний карається лише за нове правопорушення, але, як правило, з урахуванням того, що він вже притягувався до відповідальності за подібні протиправні дії. [8, c. 118]

Висновок
Адміністративні стягнення є мірою відповідальності за скоєні адміністративні правопорушення. Вони відрізняються від інших заходів адміністративного примусу - запобіжних заходів та адміністративно-запобіжних заходів - способом забезпечення правопорядку, нормативними відмінностями регламентації, цілями, фактичними підставами, правовими наслідками і процесуальними особливостями їх застосування. Всі вони застосовуються лише до винних у вчиненні адміністративного проступку.
Адміністративне стягнення застосовується також з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі дотримання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Адміністративні стягнення за цілями та підставами застосування, можливості їх взаємозамінності становлять певну системну спільність, що відрізняється стабільністю.
У статті 23 КпАП РБ закріплені такі адміністративні стягнення:
1. Попередження.
2. Штраф.
3. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення.
4. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення.
5. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).
5-1. Стягнення вартості товарів і транспортних засобів, що з'явилися безпосередніми об'єктами адміністративного правопорушення.
6. Виправні роботи.
7. Адміністративний арешт.
Законодавчими актами Республіки Білорусь може бути передбачено адміністративне видворення за межі Республіки Білорусь іноземних громадян та осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.
Дана система адміністративних стягнень характеризується низкою особливостей:
1. Ця система є єдиним законодавчо встановленим переліком адміністративних стягнень.
2. Інші види адміністративних стягнень, крім зазначених вище, можуть бути встановлені тільки законодавчими актами РБ.
3. Адміністративні стягнення у рамках системи диференціюються на основні і додаткові (оплатне вилучення та конфіскація предметів, а також стягнення вартості товарів і транспортних засобів), причому останні можуть застосовуватися як основні, так і додаткових.
4. У законі перелік стягнень дано у суворо визначеному порядку: від менш суворих до більш суворих. Це дозволяє при накладенні стягнень за адміністративне правопорушення у максимальному ступені враховувати характер проступку і особу порушника.
5. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Таким чином, в рамках системної спільності адміністративні стягнення не однорідні, вони відрізняються один від одного своїми специфічними особливостями. Будучи застосованими, вони торкаються різні сфери прав та інтересів особистості.
Адміністративні стягнення виражаються, як правило, або в моральному (попередження), або в матеріальному впливі на правопорушника (наприклад, штраф).
Стягнення можуть бути разовими, одноразовими (попередження, штраф, конфіскація) і триваючими, розтягнутими в часі (адміністративний арешт, виправні роботи, позбавлення прав).

Використана література:
1. Конституція Республіки Білорусь з ізм. і доп. Мн., Амалфея, 1999.
2. Кодекс про адміністративні правопорушення. Мн., Амалфея, 2001.
3. Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 25 жовтня 1999 р. № 1653 «Про затвердження Положення про порядок депортації іноземних громадян та осіб без громадянства в Республіці Білорусь» / / Збори декретів, указів Президента та постанов Уряду Республіки Білорусь. 1999. № 30.
4. Зібрання постанов Уряду Республіки Білорусь. 1994. № 9. 1999. № 30.
5. Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. 2001. № 7, 5 / 5000; 2002. № 6, 5 / 9117.
6. Гавриленко Д.А. Адміністративне право: Учеб. посібник. - Мн.: Амалфея, 2002.
7. Сухаркова А.І., Постнікова А.А. Адміністративне право Республіки Білорусь. - Могильов.: «Могилевська обласна друкарня», 1999.
8. Телятіцкая Т.В. Адміністративне право Республіки Білорусь: Загальна частина: Учеб посібник. - Мн.: 1996.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова | 73кб. | скачати

Схожі роботи:
Стягнення податкових санкцій давність їх стягнення
Адміністративне стягнення
Адміністративні стягнення
Стягнення податків
Адміністративні стягнення
Адміністративні стягнення та їх види
Звернення стягнення на майно боржника 2
Заохочення за працю і дисциплінарні стягнення
Стягнення аліментів на утримання дітей
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru