Удосконалення бухгалтерського обліку матеріалів на підприємстві

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство загальної освіти Російської Федерації
НИЖЕГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Удосконалення бухгалтерського обліку матеріалів (на підприємстві «ЕКОЛАН»)
Дипломна робота
Виконала:
студентка 3 курсу
спец. 0604 ТДВ
економіч. фак-ту Дудник А. В.
Науковий керівник Шинкарьова Т. Г.
Н. Новгород 2004
Зміст
Введення ................................. ... ............... .............................................. 3
1. Теорія обліку матеріалів ... .............................................. ................. 5
1.1. Матеріали, їх класифікація, оцінка ... ... .... ... ...................... 5
1.2. Документальне оформлення надходження і витрачання матеріалів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .................................. .......... 12
1.3. Облік матеріалів на складах і в бухгалтерії ... ....................... 19
1.4. Синтетичний і аналітичний облік матеріалів ... ... ........ ... .25
1.5. Інвентаризація та переоцінка матеріалів ... ... ........................ 37
2. Економічний суб'єкт дослідження - Краснодарська регіональна громадська організація .................................... 41
2.1.Техніко-економічна характеристика підприємства ... ........... 41
2.2. Облікова політика організації .................................. ... ... ... .... 43
2.3. Аналіз господарської діяльності підприємства ... ............... 48
3. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві .................... 54
4. Недоліки ведення бухгалтерського обліку на підприємстві та його вдосконалення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .............. 58
Висновок ................................................. .............................. ... ... ...... 63
Список літератури ... ............................................... ........................ ... .65
Програми ... ... ... .............................................. .................................. 67
Введення
Матеріали представляють собою одну із складових частин майна господарюючого суб'єкта, необхідну для нормального здійснення і розширення його діяльності.
Матеріали обслуговують сферу виробництва і є його матеріальною основою. Вони необхідні для забезпечення процесу виробництва продукції, утворення вартості.
Ефективність діяльності підприємства багато в чому залежить від правильного визначення потреби в матеріалах. Оптимальна забезпеченість матеріалами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, до ритмічності та злагодженості роботи підприємства. Завищення матеріалів веде до заморожування і омертвіння ресурсів. Крім усього іншого, це дорого обходиться підприємству, оскільки виникають додаткові витрати на зберігання і складування, на сплату податку на майно. Заниження матеріалів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань. І в тому і в іншому випадку наслідком є ​​нестійкий фінансовий стан, нераціональне використанням ресурсів, що веде до втрати вигоди.
Матеріальні запаси є найменш ліквідною статтею серед статей оборотних активів. Для обігу цієї статті в кошти потрібен час не тільки для того, щоб знайти покупця, але і для того, щоб отримати з нього згодом оплату за продукцію.
Аналіз цієї статті має велике значення для ефективного фінансового управління. Матеріальні запаси можуть складати значну питому вагу не тільки в складі оборотних активів, але і в цілому в активах підприємства. Це може свідчити про те, що підприємства зазнають труднощів зі збутом своєї продукції, що в свою чергу може бути обумовлено низькою якістю продукції, порушенням технології виробництва і вибором неефективних методів реалізації, недостатнім вивченням ринкового попиту і кон'юнктури.
Основними завданнями обліку матеріалів є: контроль за збереженням матеріальних ресурсів, відповідністю складських запасів нормативам; контроль за виконанням планів постачання матеріалами; виявлення фактичних витрат, пов'язаних із заготівлею матеріалів; контроль за дотриманням норм виробничого споживання; правильний розподіл вартості витрачених у виробництві матеріалів по об'єктах калькуляції ; раціональна оцінка матеріалів.
1.Теория обліку матеріалів
1.1. Матеріали, їх класифікація, оцінка
Матеріали - частина майна:
а) використовується при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, призначених для продажу;
б) використовується для управлінських потреб організації.
З цього визначення випливає, що матеріали використовуються в якості предметів праці у виробничому процесі. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг.
Для правильної організації обліку матеріалів важливе значення мають науково обгрунтована їх класифікація, оцінка та вибір одиниці обліку.
У залежності від призначення матеріали, використовувані при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, а також для управлінських потреб, поділяються на такі групи:
сировину і основні матеріали, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, відходи (поворотні), паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.
Сировина і основні матеріали - це ті предмети праці, з яких виготовляють продукт, вони утворюють матеріальну (речовинну) основу продукту. При цьому сировиною називають продукцію сільського господарства та добувної промисловості (зерно, бавовна. Худобу, молоко і т. п.). а матеріалами - продукцію обробної промисловості (борошно, тканина, цукор і т. п.).
Допоміжними називають матеріали, які використовують для впливу на сировину і основні матеріали, додання продукту певних споживчих властивостей або ж для обслуговування та догляду за знаряддями праці і полегшення процесу виробництва (цибуля, перець та інші спеції в ковбасному виробництві, які впливають на сировину і надають виробу специфічні властивості, мастильні, обтиральні матеріали і т. п.).
Слід мати на увазі, що поділ матеріалів на основні та допоміжні носить умовний характер і нерідко залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво типових видів продукції.
Покупні напівфабрикати - це матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але не є ще готової проекцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто складають її матеріальну основу.
Зворотні відходи виробництва - це залишки сировини і матеріалів, що утворилися в процесі їх переробки в готову продукцію, що втратили повністю або частково споживчі властивості вихідної сировини і матеріалів (тирса, стружка тощо).
З групи допоміжних матеріалів окремо виділяють у зв'язку з особливістю їх використання паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини.
Паливо поділяють на технологічне (для технологічних цілей), рухове (пальне) і господарське (на опалення).
Тару і тарні матеріали становлять предмети, використовувані для упаковки, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (ящики, коробки, мішки і т. д.).
Запасні частини використовуються для ремонту та заміни зношених деталей машин і устаткування.
Крім того матеріали класифікують за технічними властивостями і діляться на групи: чорні і кольорові метали, прокат, труби та ін
Зазначені класифікації матеріалів використовують для побудови синтетичного та аналітичного обліку, а також складання державного статистичного спостереження (звіту) про залишки, надходження і витрати сировини та матеріалів у виробничо-експлуатаційної діяльності.
Номенклатура-цінник. Всередині кожної з перерахованих груп матеріали підрозділяють на вила, сорти, марки, типорозміри. Кожному найменуванню, сорту, розміру матеріалів привласнюють короткий числове позначення (номенклатурний номер) і записують його в спеціальний реєстр, який називають номенклатурою-цінником. У номенклатурі-ціннику вказують також визначену для кожного матеріалу облікову ціну і одиницю виміру матеріалів.
При використанні в обліку обчислювальної техніки зміст номенклатури-цінника можна істотно розширити, вводячи в нього показники норми запасу, номерів синтетичних рахунків і субрахунків і деякі інші постійні ознаки.
Кодування номенклатури-цінника зазвичай здійснюють за змішаною порядкової-серійної системі, використовуючи семи-, восьмизначні коди. Перші два знаки вказують синтетичний рахунок, третій - субрахунок, один або два наступні знаки означають групу матеріалів, решта - різні ознаки характеристики матеріалу.
Інформацію, яка міститься в номенклатурі-цінниках, можна віднести до умовно-постійною. Вона записується на машинні носії і багаторазово використовується для отримання необхідних вихідних даних.
Оцінка матеріалів. Матеріали приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю. Фактичною собівартістю матеріалів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання, за винятком податку на додану вартість та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).
Фактичними витратами на придбання матеріалів можуть бути:
суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику
(Продавцю);
суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріалів;
митні збори та інші платежі;
невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням одиниці матеріалів;
винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбані матеріали;
витрати по заготівлі та доставці матеріалів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням матеріалів.
Не включаються до фактичні витрати на придбання матеріалів загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням матеріалів.
Витрати з доведення матеріалів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях, включають у витрати організації з доопрацювання і поліпшення технічних характеристик отриманих запасів, не пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг.
Фактична собівартість матеріалів при їх виготовленні силами організації складається з фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом даних матеріалів.
Фактична собівартість матеріалів, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визначається виходячи з їх грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації.
Фактична собівартість матеріалів, отриманих організацією безоплатно, визначається виходячи з їх ринкової вартості на дату оприбуткування, а матеріалів, придбаних в обмін на інше майно (крім грошових коштів), - виходячи з вартості обмінюваного майна, за якою воно було відображено в бухгалтерському балансі цієї організації .
Матеріали, на які ціна протягом року знизилась або вони морально застаріли або частково втратили свою первісну якість, відображаються в бухгалтерському балансі на кінець звітного року за ціною можливої ​​реалізації, якщо вона нижче первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці в цінах на фінансові результати організації.
Матеріали, які не належать організації, але знаходяться в її користуванні або розпорядженні відповідно до умов договору, приймаються до бухгалтерського обліку на позабалансові рахунки в оцінці, передбаченій в договорі.
Оцінка матеріалів, вартість яких при придбанні визначена в іноземній валюті, провадиться в рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Центрального банку Російської Федерації, що діє на дату прийняття до бухгалтерського обліку організацією запасів за договором.
Матеріальні цінності відображають на синтетичних рахунках за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі) щі обліковими цінами. Обчислення фактичної собівартості заготовлення кожного виду сировини і матеріалів вимагає значних витрат праці і часу. Тому фактичну собівартість заготовляння обчислюють лише невелика частина організацій за основними видами сировини або матеріалів. У більшій частині організацій поточний облік матеріальних цінностей ведуть за обліковими пенам - за середніми закупівельними цінами. Відхилення фактичної собівартості матеріалів від середньої покупної ціни або від планової собівартості враховують на окремих аналітичних рахунках за групами матеріалів. З появою комп'ютерів і електронного маркування розширюються можливості обчислення фактичної собівартості окремих видів матеріалів.
Планом рахунків бухгалтерського обліку дозволяється здійснювати синтетичний облік матеріалів на рахунку Матеріалів за обліковими цінами, в якості яких використовуються планова собівартість придбання (заготівлі), середні покупні ціни та ін У цьому разі відхилення фактичної собівартості матеріальних цінностей від вартості їх за обліковими цінами враховують на синтетичному рахунку Відхилення у вартості матеріалів.
При відпуску матеріалів у виробництво та іншому вибутті їх оцінка здійснюється одним з наступних методів:
за собівартістю кожної одиниці;
по середній собівартості;
за собівартістю перших за часом придбань запасів (метод ФІФО);
за собівартістю останніх за часом придбань запасів (метод ЛІФО).
Застосування одного з методів по конкретному найменуванню проводиться протягом звітного року.
За собівартістю кожної одиниці оцінюють матеріали, використовувані організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т. п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного. Наприклад, на переробних підприємствах визначають собівартість кожного виду переробленого худоби (великої рогатої худоби, дрібної рогатої худоби, свиней).
Середня собівартість визначається по кожному виду (групі);
матеріалів як частка від ділення загальної собівартості виду (групи) матеріалів на їх кількість, відповідно складаються з собівартості та кількості по залишку на початок місяця і за що надійшли запасами в цьому місяці.
Цей спосіб оцінки матеріальних ресурсів є традиційним для вітчизняної облікової практики. Протягом звітного місяця матеріальні ресурси списують на виробництво, як правило, за обліковими цінами, а в кінці місяця - відповідну частку відхилень фактичної собівартості матеріальних ресурсів від вартості їх за обліковими цінами.
При методі ФІФО застосовують правило: перша партія на прихід - перша у розхід. Це означає, що незалежно від того, яка партія матеріалів відпущена у виробництво, спочатку списують матеріали за ціною (собівартості) першої закупленої партії, потім за ціною другій партії, і т. д. в порядку черговості, поки не буде отримано загальний витрата матеріалів за місяць.
При методі ЛІФО застосовують інше правило: остання партія на прихід - перша у розхід. При цьому правилі спочатку списуються матеріали по собівартості останньої партії, потім по собівартості попередньої і т. д.
Застосування зазначених методів оцінки матеріалів орієнтує організації на постановку аналітичного обліку матеріалів за окремими за часом надходжень (партіям) (а не тільки за видами матеріалів). Можна оцінити витрачені матеріали розрахунковим шляхом, використовуючи формулу
Р = Він + П - Ок,                                                           
де Р - вартість витрачених матеріалів;
Він і Ок - вартість початкового і кінцевого залишків матеріалів;
П - вартість надійшли протягом звітного місяця матеріалів. Поряд з визначенням облікової ціни дуже важливо встановити одиницю обліку матеріальних цінностей. Такою одиницею є кожен вид, сорт, марка, розмір матеріалів, тобто кожен номенклатурний номер.
Для спрощення тексту замість слів "перші за часом придбання - перші по часу списання у виробництво" вживаються слова "перша партія на прихід - перша в расход".

1.2. Документальне оформлення надходження і витрачання матеріалів
Первинні документи по надходженню і витраті матеріалів відіграють важливу роль в організації матеріального обліку, так як є його основою. Безпосередньо за первинними документами здійснюють попередній, поточний і наступний контроль за рухом, збереженням і раціональним використанням матеріалів.
Первинні документи з руху матеріалів повинні ретельно оформлятися, обов'язково містити підписи осіб, які вчинили операції, і коди відповідних об'єктів обліку. Контроль за дотриманням правил оформлення руху матеріальних ресурсів покладено на головного бухгалтера та керівників відповідних підрозділів.
Документальне оформлення надходження матеріалів. Сировина і матеріали надходять від постачальників, підзвітних осіб, закупили матеріали в порядку готівкового розрахунку, від списання які прийшли в непридатність основних засобів та малоцінних і швидкозношуваних предметів, власного виробництва.
Для виконання виробничої програми організації визначають потребу в матеріальних ресурсах і набувають або виробляють їх. На постачання матеріалів організація укладає договори з постачальниками, у яких визначаються права, обов'язки і відповідальність сторін щодо постачання продукції.
Контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення за договорами, своєчасністю надходження та оприбуткування матеріалів здійснює служба постачання. З цією метою в ній ведуть відомості (машинограми) оперативного обліку виконання договорів поставки, де відзначають виконання умов договору про постачання за асортиментом матеріалів, їх кількістю, ціною, термінами відвантаження та ін Бухгалтерія здійснює контроль за організацією даного оперативного обліку.
Вступники на підприємство матеріали оформляються первинними документами в наступному порядку.
Постачальник одночасно з відвантаженням продукції висилає покупцю розрахункові та інші супровідні документи - платіжна вимога (у двох примірниках - один безпосередньо покупцю, інший - через банк), товарно-транспортну накладну, квитанцію до залізничної накладної та ін Розрахункові та інші документи, пов'язані з надходженням матеріалів, надходять відповідальному виконавцю з постачання, де перевіряють правильність їх оформлення і після цього передають до бухгалтерії.
У службі постачання за вступником документів роблять перевірку відповідності обсягу, асортименту, термінів поставки, пен, якості матеріалів договірними умовами. У результаті такої перевірки на розрахунковому або іншому документі роблять відмітку про повний або частковий акцепт (згоду на оплату). Крім того, служба постачання здійснює контроль за надходженням вантажів і їх розшук. З цією метою ведуть журнал обліку вступників вантажів. У ньому вказують: реєстраційний номер, дату запису, найменування постачальника, дату і номер транспортного документа, номер, дату і суму рахунку, рід вантажу, номер і дату прибуткового ордера або акта про приймання запиту про розшук вантажу. У примітках роблять відмітку про оплату рахунка або відмову від акцепту.
Перевірені платіжні вимоги зі служби постачання передають до бухгалтерії, а квитанції транспортних організацій - експедитору для отримання і доставки матеріалів.
Експедитор приймає на станції або безпосередньо у постачальника прибули матеріали за кількістю місць і масі. При виявленні ознак, що викликають сумнів у схоронності вантажу, він при прийманні вантажу від транспортної організації може. вимагати перевірку вантажу. У разі виявлення недостачі місць або маси, пошкодження тари, псування матеріалів складають комерційний акт, який служить підставою для пред'явлення претензій до транспортної організації або постачальника.
Для одержання матеріалів зі складу іногородніх постачальників експедитору видають наряд і довіреність, в яких вказують перелік матеріалів, які підлягають отриманню. При прийманні матеріалів експедитор виробляє не тільки кількісну, але і якісну прийомку.
Прийняті вантажі експедитор доставляє на склад підприємства і здає завідувачу складу, який перевіряє відповідність кількості і якості матеріалів даними рахунка постачальника. Прийняті комірником матеріали оформляють однорядковими або багаторядковими прибутковими ордерами. Перший з них складають тільки на певний вид матеріалу, у другій записують всі прийняті матеріали незалежно від кількості. Прибутковий ордер підписують завідувач складом і експедитор.
Матеріальні цінності оприбутковуються у відповідних одиницях виміру (вагових, об'ємних, лінійних, рахунком). Якщо матеріали надходять в одній одиниці, а витрачаються в іншій, то вони враховуються одночасно в двох одиницях виміру.
За відсутності розбіжностей між даними постачальника і фактичними даними дозволяється оприбуткування матеріалів здійснювати без виписки прибуткового ордера. У цьому випадку на документі постачальника проставляють штамп, у відбитках якого містяться основні реквізити прибуткового ордера. Кількість первинних документів при цьому скорочується.
У тих випадках, коли кількість і якість прибули на склад матеріалів не відповідають даним рахунку постачальника, приймання матеріалів проводить комісія, оформляючи акт про приймання матеріалів, який служить підставою для пред'явлення претензії постачальнику. До складу комісії запрошують представника постачальника чи представника незацікавленої організації. Акт складають також при прийманні матеріалів, що надійшли на підприємство без рахунку постачальника (невідфактуровані поставки).
Якщо перевезення матеріалів здійснюють автотранспортом, то в якості первинного документа застосовують товарно-транспортну накладну, яку складає вантажовідправник у чотирьох примірниках. Перший з них служить підставою для списання матеріалів у вантажовідправника, другий - для оприбуткування матеріалів одержувачем, третій призначений для розрахунків з автотранспортної організацією і є додатком до рахунку на оплату за перевезення цінностей; четвертий є підставою для обліку транспортної роботи і додається до подорожнього листа. Товарно-транспортну накладну застосовують як прибуткового документа у покупця у разі відсутності розбіжності кількості вантажів, що надійшли з даними накладної. При наявності такої розбіжності приймання матеріалів оформляють актом про приймання матеріалів.
Надходження на склад матеріалів власного виготовлення, відходів виробництва, матеріалів, що залишилися від списання основних засобів і т. п., оформляють однорядковими або багаторядковими накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, які виписують цехи-здавачі у двох примірниках. Один з них є підставою для списання матеріалів з цеху-здавальника, другий надсилається на склад і використовується в якості прибуткового документа.
Підзвітні особи набувають матеріали на підприємствах торгівлі, в інших підприємств і кооперативів, на колгоспному ринку або у населення за готівку.
Документами, що підтверджують вартість придбаних матеріалів, є товарний рахунок і акт (довідка), які складає підзвітна особа за участю інших посадових осіб підприємства. У них викладається зміст господарської операції із зазначенням дати, місця покупки, найменування та кількості матеріалів і ієни. Підзвітна особа відображає в акті (довідці) також дані паспорта продавця товару. Акт (довідка) додається до авансового звіту підзвітної особи.
Документальне оформлення витрачання матеріалів. Матеріали відпускають зі складу організації на виробниче споживання, господарські потреби, на сторону для переробки і в порядку реалізації зайвих і неліквідних матеріалів. Документальне оформлення відпуску матеріалів покажемо на прикладі великого виробничого підприємства з цеховою структурою.
Для забезпечення контролю за витрачанням матеріалів і правильного документального його оформлення підприємства здійснюють відповідні організаційні заходи. Важливою умовою контролю за раціональним використанням матеріалів, наприклад, є їх нормування і відпустка на основі встановлених лімітів. Ліміти розраховуються службою постачання на основі даних про обсяг випуску продукції і норм витрати матеріалів на одиницю продукції.
Всі служби підприємства повинні мати список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск зі складу матеріалів, а також видавати дозволи на вивезення з підприємства матеріалів. Відпускаються матеріали повинні бути точно зважені, виміряні та підраховані.
Порядок документального оформлення відпустки матеріалів залежить насамперед від організації виробництва, напрями витрат та періодичності відпустки матеріалів.
Витрата матеріалів, що відпускаються у виробництво і на інші потреби, щодня оформляють лімітно-забірними картами. Вони виписуються відповідною службою у двох примірниках на один або кілька видів матеріалів і, як правило, строком на | один місяць. Можуть застосовуватися квартальні і піврічні лімітно-забірні карти з відривними місячними талонами на фактичний відпустку. У них вказують: вид операцій; номер складу;
відпускається матеріали; цех-одержувач; шифр витрат; номенклатурний номер та найменування відпускаються матеріалів; одиницю виміру і ліміт місячного витрати матеріалів, який обчислюють у відповідності з виробничою програмою на місяць і діючих норм витрат.
Один примірник лімітно-забірної картки вручають цеху-одержувачу, інший - складу. Комірник записує кількість відпущеного матеріалу і залишок ліміту в обох примірниках картки і розписується в карті цеху-одержувача. Представник цеху розписується в отриманні матеріалів в карті, що знаходиться на складі.
Відпуск матеріалів зі складів роблять у межах встановленого ліміту. Понадлімітний відпустку матеріалів і заміну одного матеріалу іншим (за відсутності матеріалу на складі) оформляють випискою окремої вимоги-накладної. При заміні в лімітно-забірної карті матеріалу роблять запис: "Заміна, дивись вимога № ____", - і зменшують залишок ліміту. Не використані у виробництві і повернуті на склад матеріали записують у лімітно-забірну карту без складання будь-яких додаткових документів.
Застосування лімітно-забірних карток значно скорочує кількість разових документів. При наявності сучасної обчислювальної техніки розрахунки лімітів та виписку лімітно-забірних карт доцільно здійснювати на машинах, що дозволить підвищити обгрунтованість обчислюваних лімітів та зменшити трудомісткість складання карт.
Якщо матеріали з складу відпускаються нечасто, то відпустку оформляють однорядковими або багаторядковими вимогами-накладними. Вимоги виписують цехи-одержувачі у двох примірниках. Один з них з розпискою комірника залишається в цеху, другий з розпискою одержувача - у комірника.
Для обліку руху матеріалів всередині підприємства застосовують однорядкові чи багаторядкові вимоги-накладні. Накладні складають матеріально відповідальні особи ділянки, відпускається цінності, у двох примірниках, один з яких з розпискою одержувача залишається на місці, а другий з розпискою особи, відпускається цінності, передається одержувачу цінностей.
Відпуск матеріалів стороннім організаціям або своїм господарствам, розташованим за межами підприємства, оформляють накладними на відпустку матеріалів набік. Їх виписує служба постачання у двох примірниках на підставі нарядів, договорів та інших документів. Перший примірник накладної залишається на складі і є підставою для аналітичного і синтетичного обліку матеріалів, другий передається одержувачу матеріалів. Якщо матеріали відпускаються з подальшою оплатою, то перший екземпляр служить також для виписки бухгалтерією розрахунково-платіжних документів.
При перевезенні матеріалів автотранспортом замість накладної застосовують товарно-транспортну накладну.
Замість первинних документів по витраті матеріалу можна використовувати картки обліку матеріалів. З цією метою представники цехів-одержувачів розписуються в одержанні матеріалів і самих картках складського обліку, які стають у зв'язку з 1Тим виправдувальними документами. При цьому в картках проставляють шифр виробничих витрат з метою подальшої групування записів за об'єктами калькуляції та статтями витрат. Таке поєднання видаткових документів і карток складського обліку зменшує обсяг облікової роботи і посилює контроль за дотриманням норм складських запасів.
У встановлені дні документи по приходу і витраті матеріалів здають в бухгалтерію підприємства за реєстром приймання-здачі документів, складеним у двох примірниках. Перший з них здається в бухгалтерію під розписку бухгалтера на другому примірнику, другий залишається на складі.
У невеликих, особливо невиробничих, організаціях відпустку матеріалів на виробництво продукції і надання послуг здійснюється без оформлення спеціальними документами. Фактично витрачені матеріали за їх видами відбиваються і актах або звітах про випуск та реалізації готової продукції. Акти складаються, як правило, подекадно працівником організації, відповідальним за приймання, зберігання і реалізацію продукції. Після затвердження керівником організації акт є підставою для списання відповідних матеріалів.
1.3. Облік матеріалів на складах і в бухгалтерії
Облік матеріалів на складах. Для забезпечення виробничої програми відповідними матеріальними ресурсами в великих організаціях створюються спеціалізовані
склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів, палива, запасних частин та інших матеріалів. Крім центральних складів у різних структурних підрозділах організації можуть бути комори, які виконують функції проміжних складів. Кожному складу наказом по організації присвоюється постійний номер, який згодом вказується на всіх документах, що належать до операцій даного складу. Склади повинні бути забезпечені справними вагами, вимірювальними приладами та мірною тарою.
На складах (у коморах) будь за розміром організації матеріальні цінності розміщуються за секціями, а всередині них - по групах, типо-та сорторазмера в штабелях, ящиках, контейнерах, на стелажах, полицях, осередках, піддонах, що забезпечує швидку їх приймання, відпуск і контроль за відповідністю фактичної наявності встановленим нормам запасу (ліміту).
Облік матеріалів на складі здійснює завідуючий складом (комірник), що є матеріально відповідальною особою. Його приймають на роботу за погодженням з головним бухгалтером організації. З комірником укладається за встановленою формою типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Якщо в штатному розкладі організації відсутня посада завідуючого складом, то його обов'язки можуть бути покладені на будь-якого працівника організації за його згодою з обов'язковим укладенням договору про індивідуальну матеріальну відповідальність. Від займаної посади комірник може бути звільнений тільки після суцільної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і передачі їх за актом, затвердженим керівником організації.
На кожен номенклатурний номер матеріалів комірник заповнює матеріал ярлик і прикріплює його до місця зберігання матеріалів. У матеріальному ярлику вказують найменування матеріалів, номенклатурний номер, одиницю виміру, ціну та ліміт наявності матеріалів.
Сортовий облік матеріалів. Облік руху та залишків матеріалів здійснюють у картках обліку матеріалів. На кожен номенклатурний номер відкривають окрему картку. Такий облік, званий сортні урахуванням, здійснюють тільки в натуральному вираженні.
Картки відкривають у бухгалтерії і записують у них такі дані: номер складу, найменування матеріалів, їхню марку, сорт, профіль, розмір, одиницю виміру, номенклатурний номер, облікову ціну і ліміт. Після цього картки передають на склад, де комірник заповнює колонки приходу, витрат і залишку матеріалів.
Запис в картках комірник робить на підставі первинних документів (прибуткових ордерів, вимог, накладних тощо) і лінь здійснення операцій. Після кожного запису виводять залишок матеріалів. Завдяки цьому склад своєму розпорядженні оперативними відомостями про стан запасів матеріалів. Якщо залишок матеріалів буде вище або нижче встановленої норми запасів, завідувач складом зобов'язаний повідомити про це в службу постачання.
Ведення обліку матеріалів допускається також у книзі сортового обліку, яка містить ті ж реквізити, що і картка складського обліку.
В умовах комп'ютеризації та автоматизованого складського господарства замість карток обліку матеріалів застосовують систематично складаються машинограми-відомості руху і залишків матеріалів. У них на підставі первинних документів відображають ті ж дані, що і в картках обліку матеріалів. Однак на відміну від численних карток машинограми-відомості ведуть лише по складах і матеріально відповідальним особам. Машинограми використовуються для контролю за рухом і станом матеріалів на складі і оперативного управління виробництвом.
Первинні документи після запису їх даних в картки обліку матеріалів передають у бухгалтерію. Лімітно-забірні карти передають у міру використання ліміту, але не пізніше 1-го числа наступного місяця. Здачу документів оформляють реєстром, в якому вказують найменування і номери документів, що здаються.
У цехах, що мають комори, а також у підзвітних службах і підрозділах (пункти, відділення) матеріально відповідальні особи (завідуючі пунктами і відділеннями, майстри) складають місячні звіти про залишки і рух матеріалів у підзвіті і представляють їх в бухгалтерію. У звітах містяться відомості про залишки матеріалів на початок місяця їх надходження, витраті і залишку на кінець місяця. У них поряд з фактичною витратою матеріалів вказують їх витрата за нормою. Нормативні витрати матеріалів обчислюють у бухгалтерії, де виробляється, крім того, і таксировки звіту.
При використанні матеріальних звітів відпадає необхідність у складанні інших документів на витрату матеріалів. Разом з тим спрощується облік матеріалів у підзвіті, оскільки в якості регістрів аналітичного обліку використовуються звіти матеріально відповідальних осіб.
Облік матеріалів у бухгалтерії. Усі первинні документи по руху матеріалів зі складів і підрозділів організації надходять до бухгалтерії. Саме на цій стадії облікового процесу працівники бухгалтерії зобов'язані здійснювати дієвий контроль за законністю, доцільністю і правильністю документального оформлення операцій по руху матеріалів. Після перевірки первинні документи піддаються таксуванні (множенням кількості матеріалів на ціну).
Існує кілька варіантів обліку матеріалів в бухгалтерії. При першому варіанті в бухгалтерії відкривають на кожен вид і сорт матеріалів картки аналітичного обліку, в які записують на підставі первинних документів операції по надходженню і витраті матеріалів. Ці картки відрізняються від карток складського обліку лише тим, що облік матеріалів у них ведуть не тільки в натуральному, а і в грошовому вираженні. Після закінчення місяця за підсумковими даними карток складають сортові кількісно-сумові оборотні відомості аналітичного обліку і звіряють їх з оборотами і залишками на відповідних синтетичних рахунках і даними карток складського обліку.
При другому варіанті всі прибуткові і витратні документи групують за номенклатурними номерами, і наприкінці місяця підраховані за документами підсумкові дані про надходження і витрати кожного виду матеріалів записують в оборотні відомості, що складаються в натуральному і грошовому виразах по кожному складу окремо в розрізі відповідних синтетичних рахунків та субрахунків.
При другому варіанті трудомісткість обліку значно зменшується, оскільки відпадає необхідність ведення карток аналітичного обліку. Але облік і в цьому випадку залишається громіздким, оскільки в оборотну відомість доводиться записувати сотні, а іноді і тисячі номенклатурних номерів матеріалів.
Сальдовий метод обліку матеріалів. Більш прогресивним є оперативно-бухгалтерський, або сальдовий, метод обліку матеріалів. При сальдо-ном методі бухгалтерія не дублює складського сортового обліку нив огдельних картках аналітичного обліку, ні в оборотних відомо-з гих, а використовує як регістрів аналітичного обліку картки обліку матеріалів, які на складах.
Щодня чи інші встановлені терміни (як правило, не рідше одного разу на тиждень) працівник бухгалтерії перевіряє правильність зроблених комірником записів в картках обліку матеріалів і підтверджує їх своїм підписом на самих картках. В кінці місяця завідувач складом, а в окремих випадках працівник бухгалтерії переносить кількісні дані про залишки на 1-е число місяця по кожному номенклатурному номеру матеріалів з ​​карток обліку матеріалів у відомість обліку залишків матеріалів на складі (без оборотів приходу і витрати).
Після перевірки та візування працівником бухгалтерії відомість залишків передають до бухгалтерії, де залишки матеріалів таксує за обліковими цінами і виводять їх підсумки за окремими обліковими групами матеріалів і в цілому по складу.
При сальдовому методі обліку матеріалів що надійшли до бухгалтерії первинні документи по руху матеріалів після їх перевірки і таксування розкладаються в контрольній картотеці окремо по приходу і витраті в розрізі складів і номенклатурних груп матеріалів. За даними контрольної картотеки документів складаються звіти за формами державного статистичного спостереження. Крім того, після закінчення місяця картотеку використовують для складання групових оборотних відомостей в сумовому вираженні по кожному складу окремо. Таких груп у великих організаціях буває кілька десятків (замість тисяч найменувань матеріалів). Дані цих відомостей звіряють з вартісними даними відомості залишків і з підсумками записів у регістрах синтетичного обліку.
Сальдовий метод обліку матеріалів є одним з найбільш ефективних, особливо в умовах ручної обробки облікових даних і малої механізації обліку.
При використанні комп'ютерів всі необхідні регістри при сальдовому методі обліку матеріалів (групові оборотні відомості, відомості залишків, сальдово-порівняльні відомості) складаються на машинах.
Аналітичний облік матеріалів у бухгалтерії з застосуванням засобів обчислювальної техніки можна здійснювати також за допомогою складання сортових оборотних відомостей за номенклатурними номерами на підставі вступників первинних документів. Звірка з складським обліком у цьому випадку здійснюється вручну. Для передачі даних з карток складського обліку в комп'ютер на їх основі розробляється сортова оборотно-сличительная відомість, в якій зіставляються вихідний залишок матеріалів (у кількісному і сумовому виразах) за первинними документами, за картками складського обліку і виявляються відхилення між цими даними.
Обидва викладених варіанти аналітичного обліку матеріалів із застосуванням ЕОМ мають суттєві недоліки, оскільки при сальдовому методі трудомісткою є розробка групових і сальдової-порівнювальних відомостей для звірки даних бухгалтерського і складського обліку безпосередньо за допомогою машин. При складанні тільки сальдової відомості звірка з картками складського обліку здійснюється вручну, що значно ускладнює пошук і виявлення помилок.
При складанні сортових оборотних відомостей на ЕОМ послаблюється контроль за веденням складського обліку та веденням складського господарства. У зв'язку з цим доцільно використовувати комбінований метол аналітичного обліку матеріалів, що поєднує прогресивність сальдового методу і меншу трудомісткість розробки регістрів і пошуку помилок при другому варіанті.
При комбінованому методі здійснюється постійний контроль за складським обліком і складаються сортові оборотні (оборотно-слічітельние) відомості. Дані про початкові залишки і обороти по кожному номенклатурному номеру полегшують пошук помилок і розбіжностей.
1.4. Синтетичний і аналітичний облік матеріалів
Синтетичний облік матеріалів ведеться на синтетичних рахунку Матеріалів. Заготовляння і придбання матеріалів, Відхилення у вартості матеріалів, на позабалансових рахунках Товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, та матеріалів, прийнятих на переробку.
До рахунку Матеріалів можуть бути відкриті субрахунки: "Сировина і матеріали",
"Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, конструкції і деталі", "Паливо", "Тара і тарні матеріали", "Запасні частини", "Інші матеріали", "Матеріали, передані в переробку на сторону", "Будівельні матеріали".
Сільськогосподарські підприємства можуть відкривати до рахунку Матеріалів окремі субрахунки для обліку: насіння; посадкового матеріалу та кормів (покупних і власного виробництва); мінеральних добрив; отрутохімікатів, використовуваних у боротьбі зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур; біопрепаратів, медикаментів, які використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин, та ін
На підприємствах малого бізнесу всі матеріали можна обліковувати на одному синтетичному рахунку Матеріалів.
Як було зазначено вище, облік матеріальних цінностей ведеться за фактичною собівартістю або за обліковими цінами. При обліку матеріалів за фактичною собівартістю в дебет матеріальних рахунків відносяться всі витрати з їх придбання.
При цьому способі обліку надходження матеріалів відображають за дебетом рахунка Матеріалів і кредиту рахунків:
Розрахунків з постачальниками і підрядниками - на вартість матеріалів, що надійшли за цінами постачальників (без податку на додану вартість) з усіма націнками постачальницьких і зовнішньоторговельних організацій і транспортно-заготівельними витратами, включеними до рахунків постачальників, у тому числі з оплати митних зборів, відсотків за кредит, наданий постачальником; на вартість послуг (також без ПДВ) транспортних (залізничних і водних) організацій, вартість послуг товарних бірж та ін;
Розрахунків з підзвітними особами - на вартість матеріалів, оплачених із підзвітних сум;
Допоміжних виробництв - на витрати з доставки матеріалів власним транспортом і на фактичну собівартість матеріалів власного виробництва;
Основного виробництва та / або Допоміжних виробництв - на вартість зворотних відходів;
інших рахунків (наприклад. Короткострокових кредитів банків - при нарахуванні відсотків за кредит).
В організаціях, заготовляють і переробляють сільськогосподарську продукцію (молоко, худобу, птицю, буряк і ін), а також у будівельних організаціях, заготовляють матеріали і конструкції, витрати на їх заготівлі і доставці в організацію (на будівництво) до включення в фактичну собівартість придбання (заготовляння) сировини і матеріалів враховують на активному рахунку витрат обігу (за наявності спеціального заготівельного апарату). Накопичені суми списуються з кредиту цього рахунку в дебет рахунків:
Заготовляння і придбання матеріалів - на витрати по заготівлі сировини в переробних організаціях;
Матеріалів в будівельних організаціях, де приєднуються до інших витрат.
З рахунку Заготовляння і придбання матеріалів фактична собівартість сировини в переробних організаціях списується в дебет рахунку Матеріалів.
Сільськогосподарські підприємства продукцію власного виробництва поточного року відображають на рахунку Матеріалів протягом року за планово-розрахункової собівартості (дебет рахунку Матеріалів, кредит рахунку Основного виробництва). Після складання головою звітної калькуляції планова собівартість матеріалів коригується до фактичної собівартості способом "червоне сторно" (якщо фактична собівартість виявилася нижче планової) або способом додаткових проводок (якщо фактична собівартість вище планової).
Прибулі від постачальників матеріали, по яких не надійшли платіжно-розрахункові документи (невідфактуровані поставки), приймаються по прийомному акту, що складається на складі. Оприбуткування цінностей здійснюється за обліковими цінами або за пенам договору або попередніх поставок. Якщо до кінця міся-п, 1 розрахунковий документ не надійшов, зазначені поставки залишаються і приймальні оцінці. У наступному місяці при надходженні розрахункового документа вартість невідфактурованих поставок в приймальні оцінці сторнується і складається новий запис за фактичними сумами, зазначеними у документах постачальників.
Вартість акцептованих і оплачених матеріалів, що не надійшли протягом звітного періоду (матеріали в дорозі), після закінчення місяця відображається за дебетом рахунка Матеріалів і кредитом рахунку Розрахунків з постачальниками та підрядниками (без оприбуткування цінностей на склад). На початку наступного місяця ці суми сторнуються, а на вступ цінностей складається звичайна бухгалтерська запис.
При прийманні матеріалів від постачальників можуть бути виявлені надлишки або нестачі в порівнянні з документальними даними, оформляються актом. Надлишки оприбутковуються за актом і розцінюються за обліковими цінами або за відпускними цінами. Потім служба постачання повідомляє про надлишки постачальнику і просить вислати платіжне доручення на вартість надлишків.
Якщо при прийманні виявлена ​​недостача чи псування матеріалів, їх вартість відображають за дебетом рахунка Розрахунків за претензіями і кредитом рахунку Розрахунків з постачальниками і підрядниками. На матеріальних рахунках вартість недостач або псування матеріалів не показують.
Аналітичний облік надходження матеріалів залежить значною мірою від вибору облікової ціни. Якщо в якості облікових цін застосовують середні ціни постачальника, то що надійшли матеріали відображають на кожному аналітичному рахунку за цими цінами. Націнки постачальницьких організацій, комісійні, митні збори, транспортно-заготівельні витрати та інші складові витрат по заготовлению по всіх надійшли враховують на аналітичному рахунку Транспортно-заготівельних витрат і націнок постачальницько-збутових організацій.
Якщо матеріали оцінюють за середньою купівельною ціною або за плановою (нормативною) собівартістю, то що надійшли матеріали відображаються на кожному аналітичному рахунку за цими цінами, а різницю між фактичною і середньої купівельною ціною або планової (нормативної) собівартістю матеріалів показують на аналітичному рахунку Відхилення у вартості матеріалів .
Відпущені у виробництво і на інші потреби матеріали списують з кредиту рахунку Матеріалів в дебет відповідних рахунків витрат виробництва і на інші рахунки протягом місяця за обліковими цінами. При цьому роблять бухгалтерський запис
Д-т рах. Основного виробництва - матеріали відпущені основному виробництву
Д-т рах. Допоміжних виробництв - матеріали відпущені допоміжним виробництвам
Д-т рах. Загальновиробничих витрат. Загальногосподарських витрат та ін - залежно від напрямку витрат матеріалів
К-т рах. Матеріалів або інших рахунків з обліку матеріалів.
Тут розглянемо варіант обліку відпуску матеріалів у виробництво за обліковими цінами із застосуванням рахунку Відхилення у вартості матеріалів. Про облік ж відпустки матеріалів із застосуванням методів ФІФО і ЛІФО розповімо пізніше.
Вартість матеріалів за обліковими цінами розподіляють між різними рахунками витрат виробництва на підставі відомості розподілу матеріалів. Її складають за даними первинних документів про витрати матеріалів.
Після закінчення місяця визначають різницю між фактичною собівартістю витрачених матеріалів та їх вартістю за обліковими цінами. Різницю списують на ті ж рахунки витрат, на які були списані матеріали за обліковими цінами (Основного виробництва, Допоміжних виробництв та ін.) При цьому, якщо фактична собівартість вище облікової ціни, різницю між ними списують додаткової бухгалтерським проведенням, а зворотній різницю (що можливо при використанні як облікової ціни планової собівартості матеріалів) - способом "червоне сторно", тобто негативними числами.
Відхилення фактичної собівартості матеріалів від вартості їх за обліковими цінами розподіляють між витраченими матеріалами пропорційно вартості матеріалів за обліковими цінами. З цією метою визначають процентне відношення відхилень фактичної собівартості матеріалів від облікової ціни та знайдене ставлення множать на вартість відпущених матеріалів за обліковими цінами. Залишилися на складі матеріали, оцінені але середньої покупної чи планової (нормативної) собівартості.
Облік податку на додану вартість. У розрахункових документах постачальників за надійшли окремо виділяються суми податку на додану вартість
(ПДВ), сума якого відображається за дебетом рахунка Податку на додану вартість по придбаних цінностей (субрахунок "Податок на додану вартість по придбаних матеріальних ресурсів") з кредиту рахунків Розрахунків з постачальниками і підрядниками, Розрахунків з підзвітними особами та ін
Після оплати матеріалів постачальникам сума податку на додану вартість списується з кредиту рахунку з обліку ПДВ в дебет рахунку Розрахунків з бюджетом, субрахунок "Розрахунки з податку на додану вартість".
При споживанні матеріальних ресурсів на невиробничі сфери, що мають спеціальні джерела фінансування, на суми ПДВ, що припадають на ці матеріальні ресурси, робиться відновлювальна бухгалтерська запис (сторно) за кредит | у рахунків Розрахунків з бюджетом (за вказаною вище субрахунку) і Податку на додану вартість за придбаним цінностям. Потім ПДВ, що відноситься до цих використаним ресурсів, відносять кредиту рахунку Податку на додану вартість по придбаних цінностей в дебет рахунків, на яких враховані використані ресурси: рахунків обслуговуючих виробництв і господарств, некапітальних робіт і ін
Особливості аналітичного обліку матеріалів за середніми цінами постачальників (тобто без застосування рахунку Відхилення у вартості матеріалів) розглянуті на прикладі операцій, наведених у табл. 1, і таких додаткових даних.
На початок місяця фактична собівартість складських запасів основних матеріалів склала 101 000 руб. Вартість всіх видів матеріалів за середніми закупівельними цінами - 100 000 руб., В тому числі цукру-піску - 3500 руб., | Солі - 1500 руб., Інших основних матеріалів - 95 000 руб.; Транспортно-заготівельні витрати з основних матеріалами - 1000 руб. Для визначення транспортно-заготівельних витрат, що списуються на основне і допоміжні виробництва (п'ята операція), знаходять відношення цих витрат до вартості матеріалів за середніми закупівельними цінами та знайдене ставлення множать на стоімоть витрачених матеріалів "за середніми закупівельними цінами (цінами постачальників без транспортно-заготівельних витрат ):
(1000 + 5000) 100;
100 000 + 200 000
2% 180 000 = 3600 руб.;
2% • 10 000 = 200 руб.

Т а б л і ц а 1.
Бухгалтерські записи з обліку матеріалів

опе-
рації

Операція
Сума,
тис. руб.
Корреспонд
рующие рахунки
дебет
Кредит
1
2
3
4
5
1
Акцептовані розрахункові документи постачальників за що надійшли основні матеріали за середніми закупівельними цінами (без ПДВ):
Цукор-пісок
7 000
Сіль
3 000
Інші основні матеріали
190 000
Разом
200 000
10-1
60
Податок на додану вартість за матеріалами склав
40 000
19
60
2
Нараховано автобазі за доставку (без ПДВ):
Сахара
150
Солі
2 000
Інших основних матеріалів
2 850
Разом
5 000
10-1
60
Податок на додану вартість з транспортних послуг склав
1 000
19
60
3
Списується податок на додану вартість по сплачених матеріалами
41 000
68
19
4
Списуються матеріали за середніми цінами, відпущені зі складу основному виробництву
Цукор
7 000
Сіль
1 500
Інші основні матеріали
171 500
Разом
180 000
20
10-1
5
Списуються матеріали по срреднім цінами, відпущені зі складу допоміжного виробництв:
Сіль
1 500
Інші основні матеріали
8 500
1
2
3
4
5
Разом
10 000
23
10-1
6
Списуються транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з витраченим матеріалами:
На основне виробництво
3 600
20
На допоміжні виробництва
200
23
Разом
3 800
10-2
7
Оплачено рахунки постачальників і автобази
246 000
60
51
Списання матеріалів. Якщо синтетичний облік матеріальних цінностей ведеться за обліковими цінами, то крім рахунку Матеріалів використовується рахунок Заготовляння і придбання матеріалів, а також рахунок Відхилення у вартості матеріалів.
При синтетичному обліку матеріалів за фактичною собівартістю зазначений рахунок використовується лише на підприємствах, які переробляють сільськогосподарську сировину, і в будівельних організаціях.
Рахунок Заготовляння і придбання матеріалів призначений! для обліку заготовляння та придбання матеріальних цінностей, які відносяться до засобів в обороті. У дебет цього рахунку відносяться покупна вартість матеріальних цінностей, за якими надійшли розрахункові документи постачальника, та інші витрати з придбання матеріалів з кредиту рахунків Розрахунків з постачальниками і підрядниками. Допоміжних виробництв. Розрахунків з підзвітними особами і т. п. - залежно від того, звідки надійшли матеріальні цінності, від характеру витрат по заготівлі і доставці матеріальних цінностей.
Матеріальні цінності, які фактично надійшли в організацію, списують за обліковими цінами з кредиту рахунку Заготовляння і придбання матеріалів у дебет рахунку Матеріалів і інших рахунків.
Сума різниці у вартості придбаних матеріальних цінностей, обчисленої у фактичній собівартості придбання та облікових цінах, списується з рахунку Заготовляння і придбання матеріалів у дебет рахунку Відхилення у вартості матеріалів.
Пред'явлені претензії щодо недостач, псування та інших причин постачальникам, транспортним організаціям тощо списують з кредиту рахунку Заготовляння і придбання матеріалів у дебет рахунку Розрахунків за претензіями.
Матеріальні цінності, передані для оприбуткування внутрішніми підрозділами, що знаходяться на окремих балансах, списуються з рахунку Заготовляння і придбання матеріалів у дебет рахунку Внутрішньогосподарських розрахунків.
Залишок на рахунку Заготовляння і придбання матеріалів на кінець місяця показує наявність матеріалів в дорозі або не вивезених зі складу постачальників.
Можливий варіант обліку заготовляння матеріальних цінностей без сальдо за рахунком Заготовляння і придбання матеріалів. У цьому випадку в кінці місяця за дебетом рахунка Матеріалів і кредитом зазначеного рахунку відображається вартість матеріалів, що залишилися на кінець місяця в дорозі або не вивезених зі складу постачальників (без оприбуткування матеріалів на складі одержувача). На початку наступного місяця ці суми сторнуються і числяться в обліку за дебетом рахунка Заготовляння і придбання матеріалів. Виявлений у кінці місяця залишок на цьому рахунку списують на рахунок Відхилення у вартості матеріалів, і рахунок Заготовляння і придбання матеріалів сальдо не має.
Витрачені або реалізовані матеріальні цінності списуються на рахунки витрат виробництва (обігу) та реалізації кредиту матеріальних рахунків за обліковими цінами.
Рахунок Відхилення у вартості матеріалів призначений для відображення різниці у вартості придбаних матеріалів, обчисленої у фактичній собівартості придбання та облікових цінах. Цей рахунок використовується тільки в тому випадку, якщо на рахунку Матеріалів синтетичний облік ведеться за обліковими цінами.
Накопичені на рахунку Відхилення у вартості матеріалів різниці між фактичною собівартістю придбаних матеріальних цінностей і вартістю їх за обліковими цінами списуються з кредиту цього рахунку в дебет рахунків витрат виробництва або обігу або інших рахунків пропорційно вартості витрачених матеріальних цінностей за обліковими цінами.
При використанні для обліку матеріалів рахунків Заготовляння і придбання матеріалів та Відхилення у вартості матеріалів зазначені цінності відображаються в балансі по підрозділу "Запаси" за плановою (нормативною) вартості.
Аналітичний облік за рахунком Відхилення у вартості матеріалів ведеться по групах матеріальних цінностей з приблизно однаковим рівнем цих відхилень.
При реалізації матеріалів на сторону складають бухгалтерські записи
Д-т рах. Реалізація інших активів}                        на вартість матеріалів
К-т рах. Матеріалів за обліковими цінами
Д-т рах. Реалізація інших активів на різницю між фактичною
К-т рах. Відхилення у вартості}                    собівартістю матеріалів і
матеріалів вартістю за обліковими цінами  
Д-т рах. Розрахунків з покупцями на продажну вартість
і замовниками}                                 матеріалів  
К-т рах. Реалізації інших активів
Д-т рах. Реалізація інших активів}                                на суму ПДВ
К-т рах. Розрахунків з бюджетом по реалізованих матеріалами
Фінансовий результат від реалізації матеріалів списується з рахунку Реалізації інших активів на рахунок прибутків і збитків.
При реалізації матеріальних запасів, синтетичний облік яких ведеться за фактичною собівартістю, вони списуються з рахунку Матеріалів в дебет рахунку Реалізації інших активів | протягом місяця за плановою (нормативною) вартості, а після закінчення місяця такої ж проводкою списуються відхилення фактичної собівартості матеріалів від їх планової (нормативної) вартості (способом "червоне сторно" або способом додаткових проведень).
Застосування способів ФІФО і ЛІФО. Як вже зазначалося, визначення фактичної собівартості матеріальних ресурсів, що списуються на виробництво, дозволяється виробляти крім середньої вартості способами ФІФО і ЛІФО. При використанні цих методів виникає необхідність оцінки кожної партії витрачених матеріалів, що на практиці здійснити досить складно.
Доцільніше вартість витрачених матеріалів при їх оцінці за методами ФІФО і ЛІФО визначати розрахунковим шляхом. У цьому випадку протягом місяця матеріали списуються на виробництво за обліковими цінами. Після закінчення місяця визначають вартість витрачених матеріалів за методом ФІФО або ЛІФО, знаходять відхилення обчисленої вартості матеріалів від вартості їх за обліковими цінами і списують виявлене відхилення на відповідні рахунки по вартості раніше списаних матеріалів за обліковими цінами.
Для списання витрачених матеріалів на відповідні об'єкти обліку витрат в бухгалтерії складають разработочной таблицю. Матеріали у відомості відображаються за обліковими цінами.
При використанні в обліку комп'ютерів прибуткові документи групують у пачки і після контролю та перевірки кодів здають на обчислювальну установку, де на основі документів розробляється машинограмме-відомість надходження матеріалів на склад. При використанні комп'ютерів безпосередньо в бухгалтерії проводиться така ж перевірка та складання відомостей - регістрів обліку. У відомості відображається вартість придбаних матеріалів за обліковими цінами та фактичної собівартості з розшифровкою її доданків в кожному розрахунковому документу постачальників.
На підставі відомостей надходження матеріалів друкується зведена відомість розрахунку транспортно-заготівельних витрат або відхилень фактичної собівартості матеріалів від вартості їх за обліковими цінами і обчислюється коефіцієнт відхилень фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами.
За даними видаткових документів та зазначеної вище зведеної відомості складають машинограму-відомість витрати матеріалів) по кореспондуючих рахунках. У ній по кожному виду витрачених матеріалів у розрізі шифрів витрат відображають їх вартість за обліковими цінами, коефіцієнт відхилень і суму відхилень, яка припадає на витрачені матеріали.
Для отримання узагальнених даних за рахунками матеріалів по кожному з них складають машинограми-оборотні відомості. Дані цих оборотних відомостей звіряють із загальною зворотному декларації за синтетичними рахунками і субрахунками і після звірки переносять в машинограму - Головну книгу.
1.5. Інвентаризація та переоцінка матеріалів
У діючих організаціях інвентаризація матеріалів здійснюється відповідно до Положення за велінням бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації (перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім запасів, інвентаризація яких проводилася не раніше 1 жовтня звітного року).
Проведення інвентаризації обов'язково також в наступних випадках:
при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передачі справ);
при встановленні фактів крадіжок або зловживань, а також псування цінностей;
у випадках пожежі, стихійного лиха або інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;
в інших випадках, передбачених законодавством Російської Федерації або нормативними актами Міністерства фінансів Російської Федерації. Крім того, для контролю за збереженням матеріалів, умовами їх зберігання та станом складського обліку в міжінвентаризаційний період доцільно проводити систематичні перевірки та вибіркові інвентаризації матеріалів. При цьому кількість таких інвентаризацій у звітному році встановлюється керівником організації.
Інвентаризація матеріалів здійснюється інвентаризаційними комісіями за обов'язкової участі матеріально відповідальних осіб. До початку інвентаризації в картках складського обліку повинні бути відображені всі операції по руху матеріалів; по кожному з них виведені залишки на день інвентаризації; первинні документи по руху матеріалів необхідно здати в бухгалтерію і піддати бухгалтерській обробці. Факт здачі всіх документів у бухгалтерію і відсутності неоприбуткованих або несписані цінностей матеріально відповідальні особи підтверджують письмово.
При проведенні інвентаризації комісія в присутності матеріально відповідальних осіб здійснює ретельний підрахунок, зважування або обмір кожного виду (сорту) матеріалів і отримані фактичні результати записує в інвентаризаційні описи. Запис проводиться по кожному окремому найменуванню матеріалів із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, артикулу, партії , сорти, в одиницях рахунку, маси або заходи.
При здійсненні інвентаризації враховуються специфічні особливості окремих видів матеріалів. Зокрема, тара записується в опис за видами, цільовим призначенням і якісного стану (нова, що була у використанні, потребує ремонту й т. д.). На тару, що прийшла в непридатність, складається акт на списання з зазначенням причин непридатності та осіб, відповідальних за тару.
Окремі описи складаються на матеріали, що знаходяться в дорозі, на відповідальному зберіганні на складах інших організацій, які зазнали псування, непотрібні, неліквідні, а також на надійшли чи відпущені під час проведення інвентаризації.
Описи підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами, які підтверджують, що всі матеріали перевірені в їх присутності і претензій до комісії вони не мають.
Дані інвентаризаційних описів використовуються для складання порівнювальних відомостей, в яких фактичні дані описів зіставляються з обліковими даними. При виявленні нестач або надлишків матеріально відповідальні особи повинні лап, їм відповідні пояснення. Комісія встановлює характер, причини виявлених розбіжностей або псування матеріалів визначає порядок регулювання різниць та відшкодування втрат.
Незалежно від причин виникнення всі недостачі матеріалів за їх фактичною собівартістю списують з кредиту рахунку Матеріалів в дебет рахунку Недостач і втрат від псування цінностей. Після з'ясування всіх обставин виникнення недостач або псування матеріалів керівник організації приймає рішення про порядок їх списання з рахунку Недостач і втрат від псування цінностей.
Нестачі матеріальних цінностей в межах норм природних втрат, затверджених у встановленому законодавством порядку, списують з кредиту рахунку Недостач і втрат від псування цінностей на витрати виробництва або обігу господарюючих суб'єктів. При відсутності норм убуток розглядається як недостача понад норми. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у випадках виявлення фактичних нестач.
Нестачі понад норми природного убутку, втрати від псування, а також викрадені цінності списуються на рахунки винних осіб та оформляються бухгалтерським записом
Д-т рах. Розрахунків з персоналом за іншими операціями
(Субрахунок 'Розрахунки з відшкодування матеріального збитку')
К-т рах. Нестач і втрат від псування цінностей.
Відповідно до чинного Кодексом законів про працю Російської Федерації вартість саме ті, викрадених або зіпсованих цінностей, що стягуються з винних осіб, визначається виходячи з ринкових цін, що діють у даній місцевості на день заподіяння збитку. Відомості про ринкові ціни можна отримати в органах ціноутворення або органах державної статистики. Різниця між фактичною собівартістю матері лов та їх вартістю за ринковими цінами, що підлягає стягненню, відображається за кредитом рахунка Доходів майбутніх періодів оформляється бухгалтерським записом
Розрахунків з персоналом за іншими операціями (субрахунок "Розрахунки, з відшкодування матеріального збитку")
Доходів майбутніх періодів (субрахунок "Різниця між сумою, що підлягає стягненню з винних осіб, і балансовою вартістю щодо недостач цінностей").
У міру погашення заборгованості, що обліковується на рахунку Розрахунків з персоналом за іншими операціями, відповідна сума різниці списується з рахунку Доходів майбутніх періодів в кредит рахунка прибутків і збитків.
Нестачі цінностей понад норми втрат і втрати від псування цінностей при відсутності конкретних винуватців списуються на фінансовий результат.
Виявлені при інвентаризації надлишки матеріалів прибуткують за дебетом рахунка Матеріалів за ринковою вартістю і відносять на результати господарської діяльності (рахунок прибутків і збитків) з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних осіб.
Переоцінка матеріальних цінностей здійснюється відповідно до чинного законодавства (за рішеннями Уряду Російської Федерації) у зв'язку зі зміною цін і тарифів. Для відображення сум різниць від переоцінки товарно-матеріальних цінностей використовують рахунок Переоцінки матеріальних цінностей. За дебетом цього рахунка відображають нарахування сум уцінки, а по кредиту - нарахування сум дооцінки. Нараховані суми уцінки матеріалів списують в дебет вказаного рахунку з кредиту рахунку Матеріалів. Нарахування сум дооцінки відображають зворотним записом.
Порядок переоцінки цінностей, які відносяться до засобів в обороті, і обліку результатів переоцінки регулюється відповідними нормативними актами. Аналітичний облік за рахунком Переоцінки матеріальних цінностей ведеться по кожному випадку переоцінки та виду матеріальних цінностей, які зазнали переоцінки.
Господарюючим суб'єктам надано право доводити вартість матеріалів, на які ціна протягом року знизилась або які морально застаріли або частково втратили первісну якість, в кінці звітного року до ринкової вартості, якщо вона нижче первісної вартості заготовив (придбання). Різницю в цінах відносять на фінансові тати. Ця операція в бухгалтерському обліку оформляється наступній записом:
Д-т з ч прибутків і збитків
К-т рах. Матеріалів
                та ін
2. Економічний суб'єкт дослідження - Краснодарська регіональна громадська благодійна організація.

2.1. Т ехніко-економічна характеристика організації

Краснодарська регіональна громадська благодійна організація дітей-інвалідів з вродженими вадами обличчя «ЕКОЛАН» є некомерційною організацією займається представленням інтересів певної групи суспільства. Створена організація засновниками-фізичними особами законними представниками дітей-інвалідів з вродженими вадами обличчя на основі вступних внесків.
Мета організації - виконання конкретних громадських акцій, спрямованих на поліпшення спеціалізованої медичної допомоги дітям з вродженими вадами щелепно-лицьової області, їх медична та соціальна реабілітація та захист.
Підприємство є юридичною особою і самостійно відповідає всім своїм майном за боргами і зобов'язаннями, може бути позивачем і відповідачем у суді.
Організація займається не забороненої законом підприємницькою діяльністю (надання послуг в області: ортодонтії, організації та устаткування вузлів обліку води та тепла).
КРОБО дітей-інвалідів з ВПЛ «ЕКОЛАН» не має вищестоящої організації.
Вищим органом управління організацією є загальні збори засновників.
«ЕКОЛАН» розташована в м. Краснодарі.
Техніко-економічні показники діяльності «ЕКОЛАН» за 1998 рік наведені в табл. 1.1.


Таблиця 1.1
Техніко-економічні показники «ЕКОЛАН»
Показники
1998
1999
Зміни
Темп зростання
1. Середньооблікова чисельність працівників, чол.
31
35
4
12,9
2. Середньорічна вартість ОПФ тис.руб.
71
124
53
74,63
3. Середньорічна вартість залишків оборотних коштів тис. руб ..
558
1148
590
105,8
4. Виручка від реалізації в порівнянних цінах, тис. грн.
907
2716
1808
199,2
5.Затрати на пр-во реалізованої продукції, тис. грн.
705
1713
1008
143
6.Прібиль від реалізації продукції, тис. грн.
202
1002
799
394,5
7.Затрати на 1 руб. реалізованих послуг, руб / руб. (П.5/п.4)
0,7
0,63
-0,07
-10
8.Фондоотдача на 1 руб ОФ, руб / руб (п.4/п.2)
9,92
13,81
3,89
39,21
9.Фондовооруж-ть, руб. / чол (п.2/п.1).
2,29
3,54
1,25
54,58
10.Проізводітельность праці, руб / руб (п.4/п.1).
29,3
77,6
48,3
164,84

За даними таблиці основні показники значно збільшилися за 1999год. Так виручка від реалізації зросла в порівнянні з минулим періодом на 1808 тис. рублів. Спостерігається зниження витрат на рубль реалізованих послуг на 70руб. Сталося це через збільшення ринкової вартості послуг за умови що матеріали залишалися відносно недорогими. Продуктивність праці збільшилася більш ніж удвічі що дозволяє зробити висновок про рівень автоматизації праці.
2.2. Облікова політика організації.
Облікова політика підприємства є регламентація прийомів постановки бухгалтерського обліку, що включає первинне спостереження (документація і інвентаризація), вартісне вимірювання (оцінка і калькуляція), поточну угрупування (рахунки і подвійний запис) і підсумкове узагальнення (балансове узагальнення та звітність) фактів економічних подій статутний і інший діяльності.
Теоретичні та методологічні основи та принципи ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, відображені у Федеральному Законі «Про бухгалтерський облік» № 129 - ФЗ від 21.11.96 р. і в Положенні про бухгалтерський облік та звітності в Російській Федерації (наказ № 170 Мінфіну Росії від 26.12 .94 р.), служать підставою і визначають формування облікової політики підприємства, організації.
Законом підтверджено, що керуючись законодавством РФ про бухгалтерський облік, нормативними актами органів, регулюючих бухгалтерський облік, підприємства (організації) самостійно формують свою облікову політику виходячи зі структури, галузі та інших особливостей діяльності. У ньому також зазначено, що прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно з року в рік. Зміна облікової політики може проводитися у випадках зміни законодавства РФ або нормативних актів, органів, що здійснюють регулювання бухгалтерського обліку, розробки організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку або істотної зміни умов її діяльності. З метою забезпечення порівнянності даних бухгалтерського обліку зміни облікової політики повинні водитися з початку фінансового року.
Закон закріпив основні елементи облікової політики (стаття 6, пункт 3):
робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності;
форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми первинних документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;
порядок проведення інвентаризації і методи оцінки видів, майна і зобов'язань;
правила документообігу і технологія облікової інформації;
порядок контролю за господарськими операціями, а також інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.
Більш докладно ці елементи розглядаються в Положенні з бухгалтерського обліку «Облікова політика підприємства» (ПБУ 1 / 98), затвердженому наказом Міністерства фінансів РФ від 9.12. 19998 р. № 60н.
Положення ПБУ 1 / 94 поширюється в частині формування облікової політики на підприємстві незалежно від форм власності; в частині її розкриття - на підприємстві, що публікують свою бухгалтерську звітність повністю або частково відповідно до законодавства РФ; установчим документом або за власною ініціативою.
Положення встановлює основи формування (вибору і обгрунтування) і розкриття (оприлюднення) облікової політики підприємства. (Під підприємством розуміється і організація, що є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, включаючи установи та організації, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету).
Згідно з цим Положенням під облікової політики підприємства розуміється вибрана ним сукупність способів ведення бухгалтерського обліку - первинне спостереження, вартісного зміни, поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності (статутний і інший).
Облікову політику даного підприємства включає два основні розділи:
1. Загальні положення організаційно-технічного характеру.
2. Вибрані методи ведення бухгалтерського обліку.
До пунктів другого розділу доцільно було б додати кілька додаткових пунктів.
1. Формування капіталу підприємства:
Капітал підприємства є основним джерелом власних коштів підприємства.
Структура капіталу:
- Додатковий капітал;
- Резервний капіталу;
- Цільові фінансування і надходження;
- Нерозподілений прибуток;
Облік додаткового капіталу відображається на рахунку 87 «Додатковий капітал».
Облік резервного капіталу відображається на рахунку 86 «Резервний капітал».
Облік цільового фінансування і надходжень відображається на рахунку 96 «Цільові фінансування й надходження». Рахунок 96 «Цільові фінансування й надходження» формується за кредитом за рахунок отримання:
- Прибутку від комерційної діяльності;
- Благодійних коштів, що перераховуються організаціями та приватними особами;
- Надходженнями цільових коштів на проведення певних меропрріятій (гранти);
Облік нерозподіленого прибутку звітного року списується заключними оборотами грудня в кредит рахунку 88 «Нерозподілений прибуток» в кореспонденції з рахунком 80 «Прибули і збитки».
2. Порядок обліку та фінансування ремонту основних засобів
Витрати на ремонт відносити на собівартість того звітного періоду, в якому були проведені ремонтні роботи, що відображається проведенням за дебетом рахунків обліку витрат на виробництво або витрат обігу і кредиту рахунків 10 «Матеріали», 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» та інших.
3.Учет вибуття основних засобів
Для узагальнення інформації про вибуття основних засобів, а також для виявлення фінансових результатів від реалізації основних засобів використовувати рахунок 47 «Реалізація та інше вибуття основних засобів».
За дебетом рахунка відображається первісна вартість вибулих основних засобів в кореспонденції з кредитом рахунка 01 «Основні засоби», а також всі витрати понесені підприємством у зв'язку з тим чи іншим процесом вибуття, в кореспонденції з рахунками 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці», 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення», 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» і т. п. За дебетом рахунка 47 «Реалізація та інше вибуття основних засобів» в кореспонденції з рахунком 68 «Розрахунки з бюджетом», субрахунок «Розрахунки по податку на додану вартість "відображається також сума податку на додану вартість, що входить до складу виручки від реалізації основних засобів.
За кредитом рахунку 47 «Реалізація та інше вибуття основних засобів», перш за все, в кореспонденції з дебетом рахунка 02 «Знос основних засобів" відображається нарахований до моменту вибуття знос, який є основним джерелом вибуття (списання) основних засобів. Крім того, за кредитом рахунку 47 «Реалізація та інше вибуття основних засобів» в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів або розрахунків, а також матеріальних оборотних коштів відбиваються різні види доходів (виручки) від вибуття основних засобів.
До пункту 2.4. облікової політики про облік нематеріальних активів слід додати облік вибуття нематеріальних активів та їх аналітичний облік.
При вибутті нематеріальних активів первісна вартість їх списується з рахунку 04 «Нематеріальні активи» в дебет рахунку 48 «Реалізація інших активів", а виручка - по кредиту даного рахунку в кореспонденції з рахунками розрахунків і грошових коштів.
Аналітичний облік по рахунку 04 «Нематеріальні активи» вести за видами та окремих об'єктах нематеріальних активів.
Оскільки дане підприємство має невеликі розміри і все затрвти на виробництво обліковувалися на рахунку 20 «Основне виробництв», то не було необхідності включати в облікову політику пункт про облік витрат на виробництво. У зв'язку з тим, що дана організація зростає необхідно доповнити облікову політику цим пунктом.
Застосовувати для продукції позамовний метод обліку іншої продукції загальною сумою витрат, використовуючи калькуляційний варіант. Протягом звітного періоду за дебетом рахунків обліку витрат на виробництво (20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжне виробництво», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати» та ін) з кредиту рахунків обліку ресурсів збираються витрати звітного періоду з підрозділом на прямі, що відносяться в дебет рахунку 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжне виробництво» і непрямі (накладні), зараховують в дебет збірно-розподільчих рахунків і 25 «Загальновиробничі витрати» та 26 «Загальногосподарські витрати. Витрати, зібрані на цих рахунках, підлягають списання в кінці періоду в дебет рахунку 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжне виробництво» за належністю з одночасним їх розподілом між об'єктами калькулювання, пропорційно до тієї чи іншої базі. Рахунки 25 «Загальновиробничі витрати» та 26 «Загальногосподарські витрати» закриваються, калькулюється повна фактична собівартість готової продукції.
Враховуючи місячний цикл виробничого процесу, незавершене виробництво списувати щомісяця повністю на витрати реалізованої продукції (робіт, послуг).
Для розподілу накладних витрат застосовувати в якості бази основну заробітну плату основних робітників.

2.3. Аналіз господарської діяльності підприємства.
Оцінка величини і структури майна.
Розділи балансу і його
Статей
на початок
періоду
на кінець
періоду
Зміна
в натураль-ному Вира-женні
в
процен-тах
Вартість всього майна
1877, 1
2546, 3
+669, 2
135, 65
в тому числі
Необоротні активи
141, 7
185, 5
+43, 8
у% до підсумку
7, 55
7, 29
з них
основні засоби
132, 5
177, 3
+44, 8
133, 81
у% до позаоборотних активів
93, 51
95, 58
інші фінансові вкладення
0, 4
0, 4
0
100
у% до позаоборотних активів
0, 28
0, 22
Оборотні активи
1735, 4
2360, 8
+625, 4
136, 04
у% до підсумку
92, 45
92, 71
з них
запаси
280, 2
878, 6
+598, 4
313, 56
у% до оборотних активів
16, 15
37, 22
дебіторська заборгованість
1077, 9
709, 6
-368, 3
65, 83
у% до оборотних активів
62, 11
30, 06
короткострокові фінансові вкладення
68
-
-68
-
у% до оборотних активів
3, 92
-
грошові кошти
309, 3
772, 6
+463, 3
249, 79
у% до оборотних активів
17, 82
32, 73
Як видно з таблиці вартість майна збільшилася на 669, 2 або
35, 65%.
У складі майна оборотні активи як найбільш ліквідні та динамічні склали 92, 45% на початок і зросли на 0, 26% на кінець і досягли 92, 71% активів. Питома вага у майні найбільш ліквідних коштів збільшився.
Як досить позитивне слід відзначити, що оборотні активи збільшилися за рахунок грошових коштів, які досягли 32, 73% їх величини, тобто за звітний період збільшилися на 14, 91%, склавши 772, 6 од.
На 369, 3 зменшилися кошти в розрахунках. В якості негативного явища необхідно відзначити той факт, що величина коштів на розрахунковому рахунку збільшився в 2, 49 рази і склала 32, 66% оборотних активів
Необоротні активи збільшилися на 43,8, тобто темп приросту іммобілізованих коштів за звітний період збільшився на 30, 91%, а оборотних активів на 36, 04% або 1, 17 разів, що показує тенденцію до прискорення оборотності оборотних коштів. Тобто тут ми порівняли темпи приросту необоротних і оборотних активів у складі іммобілізованих коштів.
Якщо взяти реальні активи, що характеризують виробничу потужність підприємства (основні засоби, виробничі запаси), то до початку звітного періоду вони становили 412, 7 (132, 5 + 280, 2) або 21, 99% всіх активів, а до кінця звітного періоду 1055 , 9 або 41, 47%, тобто виробнича потужність підприємства зросла на 19, 48%. Це показує тенденцію на підвищення виробничих можливостей даного господарюючого суб'єкта.
Оцінка фінансового стану організації.
1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності:
К = Грошові кошти: Поточні пасиви (Короткострокові зобов'язання)
К (п.р.) = (309,1: 357,8) = 0,86 (86,4%)
К (к.г.) = (771,1: 718,5) = 1,07 (107,3%)
Під ліквідністю розуміється здатність оборотних коштів перетворюватися в готівку, що є необхідним для нормальної діяльності підприємства.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності за аналізований період збільшився в 1,2 рази, хоча його величина досить скромна. Проміжний коефіцієнт покриття склав 86,4% на початок періоду та 107,5% в кінці періоду, тобто відбулася зміна на 20,9%. Ця зміна може вселити довіру будь-якого кредитора, при оцінці діяльності підприємства та прийнятті правильного рішення.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Він характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу. Отримані значення оцінюються як позитивні для даної організації.
2) Проміжний коефіцієнт покриття
К = Грошові кошти + Дебіторська заборгованість: Короткострокові зобов'язання
К (п.р.) = (309,3 +796,6: 357,8) = 3,09 (309%)
К (к.г.) = (772,6 +428,3: 718,5) = 1,67 (167%)
Відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. У нашому прикладі цей коефіцієнт досягає 3,09 і 1,67. Нижньої нормальної кордоном коефіцієнта вважається значення більше або рівне 1, отже в кінці періоду платоспроможність підприємства зросте.
3) Зміна величини оборотного капіталу, який визначається як різниця між усіма поточними активами і кредиторською заборгованістю
Нач.г. = 1735,4 - 357,8 = 1377,6 УРАХУВАННЯМ
Кон.г. = 2360,7 - 718,5 = 1642,2 УРАХУВАННЯМ
4) Коефіцієнт загальної ліквідності (покриття)
К = Все оборотні активи: Кредиторська заборгованість
К (п.р.) = (1735,4: 357,8) = 4,85 (485%)
К (к.г.) = (2360,8: 718,5) = 3,28 (328,6%)
Коефіцієнт загальної ліквідності зменшився і наприкінці періоду склав 328,6%. Це говорить про те, що підприємство реалізувавши свої оборотні активи за балансовою вартістю повністю розрахувалося з кредиторами і у нього ще залишилося 1642,3 УРАХУВАННЯМ
5) Коефіцієнт поточної ліквідності
К = (Оборотні кошти - Дебіторська заборгованість довгострокова): Короткострокові зобов'язання
К (п.р.) = (1877, 1 - 281, 3): 357,8 = 4, 5
К (к.г.) = (2546, 3 - 281, 3): 718,5 = 3, 2
6) Коефіцієнт забезпеченості власними коштами
К (п.р.) = (1519,3 - 141,7): 1877,1 = 0,73
К (к.г.) = (1828,1-185,5): 2546,3 = 0,65
Підставою для визнання структури балансу організації незадовільною, а організацію неплатоспроможною є виконання однієї з наступних умов: коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2, коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1. У нашому прикладі ми бачимо, що коефіцієнт поточної ліквідності на кінець періоду склав 3, 2, а коефіцієнт забезпеченості власними засобами - 0,65. Отже організація є платоспроможним.
7) Коефіцієнт автономності
К = власності. Капітал: Капітал
К (п.р.) = 1519,3: 1877,1 = 0,8
К (к.г.) = 1828,1: 2546,3 = 0,7
Частка власного капіталу в капіталі підприємства складає на початок періоду 80% і на кінець 70%. Підприємство втрачає на трохи свою фінансову незалежність, тому можна порекомендувати залучати поменше позикових коштів.
8) Коефіцієнт фінансової незалежності
К = Позиковий капітал: Власний капітал
К (п.р.) = 357,8: 1519,3 = 0,2
К (к.г.) = 718,5: 1828,1 = 0,4
Оптимальне значення цього коефіцієнта менше або дорівнює 1. Ми спостерігаємо, що на початок періоду на 1 крб. Власного капіталу залучалося 20 коп. Позикових коштів, а до кінця року цей коефіцієнт дорівнює 0,4, тобто на 1 руб. Власних коштів підприємство залучає 40 коп. Позикових коштів, що є негативним моментом в діяльності підприємства.
9) Коефіцієнт фінансування
К = Власний капітал + довгострокові пасиви: Капітал
К (п.р.) = 1519,3: 1877,1 = 0,8
К (к.г.) = 1828,1: 2546,3 = 0,7
Частка коштів, яка може бути прирівняна до власних на термін, обмежений довгостроковими кредитами на початок періоду склала 80%, а на кінець -70%. Ми маємо такі ж показники як і при підрахунку коефіцієнта автономності, так як на підприємство не мало довгострокових зобов'язань.
Оцінка фінансових результатів
Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників прибутку складена таблиця 2.3., В якій використані дані бухгалтерської звітності організації.
З даних таблиці випливає, що прибуток по відношенню до попереднього
періоду зросла на 97,4%. У динаміці організації слід зауважити такі зміни:
Прибуток від реалізації зростає повільніше, ніж нетто-виручка від реалізації товарів. Це свідчить про відносне збільшення витрат на виробництво продукції.
Значимість фінансових результатів може бути оцінена також за показниками рентабельності реалізації товарів (продукції, робіт, послуг), яка у звітному періоді склала 19, 84% (312, 8: 1574, 7), що нижче ніж за попередній період. Цей показник характеризує відношення обсягу прибутку на 1 крб. виручки від реалізації.
Аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутку.
Таблиця 2.3.
Показники
Звітний
період
Аналогічний
Період
Минулого
Року
Звітний
У% до попер.
періоду
1. Виручка (нетто) від реалізації товару,
Продукції, послуг
1574,7
1355,5
116,1
2. Собівартість реалізації товарів, робіт,
Продукції, послуг
1250,9
1023,0
122,3
3. Валовий прибуток
322,8
332,5
97,1
4.Прібиль (збиток) від продажу
323,8
332,5
97,4
5. Позареалізаційні доходи
6,1
57,9
10,5
6. Позареалізаційні витрати
0,6
3,0
20
Рентабельність поточних активів = чистий прибуток: пор. вартість поточних активів.
Рентабельність поточних активів = (312,8: 2048,1) 100% = 15,27
Отже, на один карбованець оборотних засобів доводитися 15,27 рублів чистого прибутку.
3. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві
Управління підприємством КРОБО дітей - інвалідів з ВПЛ «ЕКОЛАН» здійснюється відповідно до його статуту. Вищим органом управління підприємства є збори засновників (фіз. осіб). Оперативне керівництво адмінстративних-господарської, комерційної діяльності здійснюється через апарат управління, який організовує всю роботу, координує і контролюють діяльність внутрішніх ланок організації, веде бухгалтерський облік, складає встановлену звітність і представляє її відповідним органам.
На підприємстві бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією, що є структурним підрозділом, очолюваним головним бухгалтером (рис. 1).
На бухгалтерію покладається організація своєчасного і достовірного бухгалтерського обліку, формування повної та достовірної інформації про його діяльність і майновий стан, необхідної також для контролю за дотриманням

Головний бухгалтер


Каса Заступник головного бухгалтера
Рис. 1 Структура бухгалтерії.
чинного законодавства, за раціональним та економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів (відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами), запобігання негативних явищ в діяльності організації, здійснення режиму економії.
Обліковий апарат тісно пов'язаний з усіма структурними підрозділами організації, зі службами і відділами апарату управління і окремими виконавцями. Подані в бухгалтерію всіма підрозділами та службами організації необхідні для обліку м контролю документи, звітні відомості, а також планові, кошторисні і нормативні дані обробляються і групуються за певними ознаками, і на їх основі готується інформація про діяльність організації.
Головний бухгалтер підприємства призначається і звільняється з посади керівником і підпорядковується безпосередньо керівнику організації.
Головний бухгалтер несе відповідальність за дотримання методологічних засад при веденні бухгалтерського обліку господарських операцій, формує оперативну інформацію і бухгалтерську звітність для її подання у встановлені адреси і терміни. Спільно з керівником підприємства головний бухгалтер пописує документи, що служать підставою для прийому і видачі матеріальних цінностей та грошових коштів, а також розрахункових, кредитних і фінансових зобов'язань.
Зазначені документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються. Право підпису може бути надано особам, уповноваженим на це письмовим розпорядженням керівника підприємства.
Головному бухгалтеру підприємства забороняється приймати до виконання й оформлення документи по операціях, які суперечать законодавству та порушують договірну і фінансову дисципліну. Про такі документи головний бухгалтер письмово повідомляє керівника організації і при отриманні від нього письмового розпорядження про прийняття зазначених документах до обліку виконує його. Всю повноту відповідальності за незаконність здійснених операцій несе керівник організації.
В даний час на підприємстві застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку.
Загальна схема записів при журнально-ордерній формі наведено нижче (рис. 2).
Первинні та зведені
документи


касова книга журнали-ордери накопичувальні і
групувальні
Головна книга відомості


Бухгалтерський Регістри аналітичні
баланс та інші тичного обліку
звітні форми
оборотна
відомість
Умовні позначення: запис, звірка запису
Рис. 2 Схема записів при журнально-ордерній формі обліку.
Бухгалтерський облік на підприємстві автоматизовано. Групування та узагальнення облікової інформації здійснюється за допомогою комп'ютера.
Облік матеріалів на підприємстві здійснюється відповідно до ПБО 5 / 98 «Облік матеріально-виробничих запасів».
При надходженні матеріалів на підприємство робляться такі проводки:
на придбання матеріалів через розрахунковий рахунок
Д-т рах. 60 К-т рах. 51
Д-т рах. 10 К-т рах. 60
при придбанні матеріалів за готівковий розрахунок
Д-т рах. 71 К-т рах. 50
Д-т рах. 10 К-т рах. 71
при відпуску матеріалів у виробництво
Д-т рах. 20 К-т рах. 10
при видачі матеріалів в рахунок заробітної плати
Д-т рах. 70 К-т рах. 48
Д-т рах. 48 К-т рах. 10
при продажу матеріалів на сторону
Д-т рах. 48 К-т рах. 10
Д-т рах. 48 К-т рах. 68
Д-т рах. 62 К-т рах. 48
Д-т рах. 51 (50) К-т рах. 62
Надходження матеріалів оформляється за накладною приходу матеріалів за вартістю придбання. За накладної оформляється відомість по рахунку 10 «Матеріали».
При відпуску матеріалів у виробництво оформляється накладна на внутрішнє переміщення матеріалів на ім'я одержувача.
При продажу матеріалів на сторону оформляється у двох примірниках рахунок-фактура і накладні. Матеріали і накладна видаються покупцеві за пред'явленням нею довіреності.
4. Недоліки ведення бухгалтерського обліку на підприємстві та його вдосконалення.
У процесі роботи на підприємстві були виявлені такі недоліки в роботі відділу бухгалтерії даної організації.
1. Погано організовано поділ праці, тобто немає документів чітко визначають обов'язки кожного окремого працівника підприємства. Не ведеться робота з уніфікації та аналізу посадових інструкцій. В наслідок цього виникають різного роду накладки, пов'язані з несвоєчасною підготовкою документів, отриманням інформації, необхідної головному бухгалтеру, з запізненням і т.д.
Таким чином буде доцільним розробити перелік, чітко визначає обов'язки працівників підприємства, а також номенклатуру справ бухгалтерської служби.
2. Ще одним недоліком організації бухгалтерського обліку на підприємстві є відсутність автоматизації обліку. Ні внутрішніх робочих програм для формування бази даних.
Удосконалення організації бухгалтерського обліку в значній мірі сприяє створювані на підприємствах автоматизовані робочі місця бухгалтерів (АРМБ).
При вирішенні проблеми організації автоматизованого робочого місця бухгалтера можна виділити кілька етапів.
На першому етапі передбачається створення в підрозділах облікового апарату окремих АРМБ на основі засобів організаційної та обчислювальної техніки.
На другому етапі всередині облікового апарату будуть створені локальні мережі АРМБ (багатотермінальні системи).
На третьому етапі локальні мережі документування та опрацювання облікової інформації будуть об'єднані в одну систему із засобами організаційної та обчислювальної техніки. Це призведе в перспективі до створення безпаперовій технології обробки інформації.
На сучасному етапі є всі передумови для вирішення завдань першого і другого етапів АРМБ для різних працівників апарату управління та обліку.
У загальному вигляді процес створення та обробки документів можна представити у вигляді послідовних фаз обробки, що проводяться на різних ділянках обліку. У свою чергу, фази можуть складатися з одного або декількох каналів обробки - робочих місць співробітників апарату бухгалтерського обліку. Канали обробки будуються в залежності від засобів організаційної та обчислювальної техніки.
Системні функції автоматизованого каналу обробки інформації на основі АРМБ повинні забезпечувати: контрольований введення і виведення інформації; організацію зберігання облікової інформації на зовнішніх носіях; захист інформації від несанкціонованого доступу; семантичну цілісність і захист від фізичного руйнування збереженої облікової інформації; пошук, арифметичну та логічну обробку інформації ; обмін з іншими інформаційними об'єктами.
В якості технічної бази для побудови АРМБ можуть бути використані мікроЕОМ різних мереж. Автоматизований канал повинен включати крім мікроЕОМ периферійне устаткування - дисплей, накопичувачі, на магнітних стрічках, твердих і гнучких дисках, пристрій друку.
Перспективним напрямом розвитку вітчизняної мікроперіферіі є розробка компактних твердих дисків (накопичувачів) і друкуючих пристроїв на основі «ромашки», що забезпечують якісне документування інформації (на рівні машинописного виготовлення).
Можна виділити наступні основні функціональні напрями використання АРМБ: обробка облікової інформації; інформаційно - довідкове обслуговування виробничо - господарської і фінансової діяльності; аналіз функціонування АРМБ для підрозділу облікового апарату, де створено АРМБ.
Перший напрямок передбачає автоматизацію таких стадій облікового процесу, як виготовлення, реєстрація документів, контроль використання та обробка документів і т.п.
Другий напрямок передбачає створення локальних баз даних нормативно - довідкової інформації, використовуваної в діяльності облікового апарату.
Функціональне напрямок, пов'язаний з діяльністю облікового апарату і його аналізом на базі АРМБ, передбачає вирішення низки завдань з визначення ефективності процесів обробки (оцінка часу, економічних показників, параметрів надійності та якості процесу обробки) і загальної організації робіт з обліку, планування та аналізу. Приділяється увага також питанням використання отриманої інформації в умовах функціонування АРМБ для підготовки та прийняття відповідних управлінських рішень. Отримана інформація диференціюється за рівнями її застосування.
При автоматизації бухгалтерського обліку використовуються різні програми. Ринок бухгалтерських програм насичений порівняно недорогими, але досить потужними програмами (особливо для малих і середніх підприємств).
Серед них особливе місце займає «1С: Бухгалтерія" - універсальна бухгалтерська програма, що застосовується при веденні як простого, так і подвійного обліку. За рахунок повної настроюваності вона успішно використовується на промислових підприємствах, у малих організаціях, в торгівлі, бюджетних організаціях і т.п. Програма побудована за ініціативою «від простого - до складного». Її можна застосовувати для простих операцій: друкувати платіжні доручення, формувати оборотні відомості, реєстри рахунків, головну книгу, окремі звіти. Програма може автоматизувати бухгалтерський облік по всіх розділах. Основним документом для всіх сучасних бухгалтерських програм, в тому числі і програм «1 С: Бухгалтерія», є Журнал операцій.
Вид екрану програми такий. Спочатку виводиться титульний екран, який передбачає:
в першому рядку назва програми та відомості про розробника;
в одній або двох останніх рядках перерахування доступних в даному режимі функціональних клавіш і їх призначення;
інші рядки - робочий простір; в них виводяться меню, бланки запитів, списки документів і т.п.
Оскільки програма «1 С: бухгалтерія» призначена для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, галузі, адреса, прізвища директора, головного бухгалтера підприємства, код, телефон. Програма, як би запам'ятовує всі ці дані і потім автоматично виводить у документах.
Програма «1 С: бухгалтерія» здатна працювати при будь-яких змінах, викликаних законодавством. Бухгалтер може і сам вносити корективи до Плану Рахунків, схеми проводок, перелік об'єктів аналітичного обліку, форми документів і регістрів.
3. На розглянутому підприємстві відсутня графік документообігу. Це є значним упущенням, тому що точне дотримання графіків документообігу сприяє своєчасному і повному відображенню в облікових регістрах здійснюються господарських операцій.
Головному бухгалтеру слід скласти схему або перелік робіт зі створення та обробки документів, виконуваних інженерно-технічними, комерційними, бухгалтерськими службами з вказівкою термінів виконання.
4. У новому статуті не передбачено формування резервного фонду, крім того, відрахування в цей фонд не проводилися протягом декількох років. Тому слід або закрити рахунок 86 «Резервний фонд» як невідповідний статутним документам або внести зміни в статут і сформувати його в розмірі, передбаченим статутом.
5. З метою недопущення підробки документації доцільно створити документ із зразками підписів співробітників, наділених правом підписувати фінансові документи.
6. В обліку товарно-матеріальних цінностей були виявлені такі недоліки:
- Відображення товарно-матеріальних цінностей слід із запізненням;
- Не виділяється ПДВ, сплачений підприємцям;
- Мають місце випадки відсутності рахунків-фактур. Слід проводити перевірки наявності документів на підприємстві не рідше одного разу на півроку.;
- Інвентаризація оформляється не належним чином (у відсутності матеріально відповідальних осіб); На даному підприємстві інвентаризація проводиться один раз на рік, а інвентаризація основних засобів раз на три роки. Рекомендується проводити інвентаризацію кожні півроку, а інвентаризацію основних засобів кожні два роки, тому що на підприємстві були випадки виявлення недостачі.
Усунення цих недоліків у більшій мірі залежить від застосування на підприємстві вищевказаних рекомендацій.

Висновок
Наявність у підприємства матеріальних запасів багато в чому визначають фінансовий стан.
Ефективне використання матеріалів грає велику роль у забезпеченні нормалізації роботи підприємства, підвищення рівня рентабельності виробництва і залежить від безлічі факторів. У сучасних умовах величезний негативний вплив на зміну ефективності використання матеріалів роблять фактори кризового стану економіки:
· Зниження обсягів виробництва і споживчого попиту;
· Високі темпи інфляції;
· Розрив господарських зв'язків;
· Порушення договірної та платіжно-розрахункової дисципліни;
· Високий рівень податкового тягаря;
Всі перераховані фактори впливають на використання матеріалів поза залежністю від інтересів підприємства. Разом з тим підприємство має внутрішні резерви для на підвищення ефективності використання матеріалів, на яке воно може активно впливати. До них відносяться:
· Раціональна організація матеріалів (ресурсоснабженіе, оптимальне нормування, використання прямих тривалих господарських зв'язків);
· Більш економне використання наявних запасів (впровадження новітніх технологій, особливо безвідходних, застосування сучасних більш дешевих матеріалів);
· Оновлення виробничого апарату;
· Ефективна організація обігу (раціональна організація збуту, наближення споживачів продукції до її виробникам, виконання замовлень по прямих зв'язках);
Конкретні розміри матеріалів визначаються поточної потребою і залежать від:
· Характеру і складності виробництва;
· Тривалості виробничого циклу;
· Сезонності роботи;
· Темпів зростання виробництва, змін об'ємів і умов збуту продукції;
· Фінансових можливостей підприємства;
Повнота і достовірність розрахунку та аналізу показників використання матеріалів залежить від ступеня досконалості бухгалтерського обліку, налагодженості систем реєстрації операцій з матеріальними запасами, повноти заповнення облікових документів, достовірності інвентаризаційних описів, глибини розробки і ведення регістрів аналітичного обліку.
Необхідно відзначити, що можливості аналізу ефективності функціонування матеріалів на підприємствах обмежені низьким рівнем організації управлінського і виробничого обліку. На підприємствах найчастіше не проводиться порівняльний аналіз даних по аналогічних матеріальних запасів інших підприємств і господарських одиниць.
Перераховані особливості інформаційного забезпечення стримують можливості зміни повноцінного факторного моделювання й аналізу матеріалів для цілей управління.
Проаналізувавши фінансовий стан організації, можна зробити висновок про те, що організація є динамічно розвивається і застосування рекомендацій з удосконалення бухгалтерського обліку буде сприяти подальшому поліпшенню використання матеріалів.
Список літератури
1) Податковий кодекс. Частина перша від 31.07.98 р. № 147-ФЗ - М., 1998.
2) Положення з бухгалтерського обліку «Облік матеріально-виробничих запасів». Затверджено наказом Мінфіну РФ від 15. 06. 1998, № 25н.
3) Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організації»: Затверджено наказом Мінфіну РФ від 09.12.98 р., № 60н
4) Методичні вказівки по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань: Додаток до наказу Мінфіну РФ від 13.06.95 р., № 49.
5) Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: підручник. -4 - Е вид., Доп. І перероб. - М.: Фінанси і статистика, 1997 р
6) Про порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Інструкція ГНС РФ від 11.10.95 р., № 39.
7) Пятов М. Л. Облік матеріально-виробничих запасів / / Бухгалтерський учет.1998. № 12.
8) Бухгалтерський облік: Підручник / За ред. П.С. Безруких. -М.: Бухгалтерський облік, 2000 р.
9) Дмитрієв М.В. Бухгалтерський облік і аналіз господарської діяльності промислового підприємства: Підручник. - 4-е вид., Доп. і перераб. М.: Економіки, 1989 р.
10) Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік, 1996 (Бібліотека журналу «Бухгалтерський облік»)
11) Єфімова О.В. Як аналізувати фінансове становище підприємства. - М. БШ «Інтер - синтез», 1993.
12) кипарисів Н.А. Теорія бухгалтерського обліку. - М., Госпланіздат, 1990 р.
13) Кирьянова Е.В. Методологічні та організаційні особливості первічногоучета. - М.: Фінанси і статистика, 1984 р.
14) Кирьянова З.В. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - 2-е вид., Перераб. і додат .- М.: Фінанси і статистика, 1998 р.
15) Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 1994
16) Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник-М.: ИНФРА, 1995р.
17) Кузьмінський А. М. Теорія бухгалтерського обліку. - Київ, 1998.
18) Моісеєнко Р. М. Теорія бухгалтерського обліку. - М., 1997.
19) Патров В. В., Ковальов В. В. Як читати баланс. - М., 1998.
20) Подільський В. І.. Автоматизована форма бухгалтерського обліку. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
21) Соколов Я. В. Теорія бухгалтерського обліку: необхідність і особливість / / Бухгалтерський облік. - 1996. - № 1.
22) Хендріксен Е. С., Ван Бреда М. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Пер. З англ. / Под ред. проф. Я. В. Соколова. - М.: Фінанси і статистика, 1997.
23) Фінансовий аналіз діяльності фірми. -М.: Крокус Інтернешнл, 1995 р.
24) Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу М: ИНФРА, 1995
25) Економічний аналіз господарської діяльності підприємств про об'єднань / Под ред. С.Б. Барнгольц, Г.М. Тацій - М.: Фінанси і статистика, 1986 р.
26) Ентоні Р., Рис. Дж. Облік: ситуація і приклади: Пер. З англ. / Под ред. А. М. Петрачкова. - М.: Фінанси і статистика, 1993.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Диплом
317.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві Значення бухгалтерського
Удосконалення обліку та аналізу використання сировини і матеріалів
Удосконалення обліку та аналізу використання сировини і матеріалів у виробництві
Особливості обліку матеріалів на підприємстві
Особливості бухгалтерського обліку паливно-мастильних матеріалів у роздрібній торгівлі
Удосконалення методики бухгалтерського обліку та оподаткування
Дослідження методики аудиторської перевірки бухгалтерського обліку матеріалів у виробництві СПК
Удосконалення бухгалтерського обліку товарних операцій на приклад
Удосконалення бухгалтерського обліку основних засобів на прикладі
© Усі права захищені
написати до нас