Введення
Протягом всієї історії спеціальної психології та корекційної педагогіки дослідники шукали методи, що поєднують в собі високу діагностичну та корекційну спрямованість. Вже на початку XX століття психіатри і психологи виділяли образотворчу діяльність як одного з найважливіших засобів у діагностичному інструментарії. Набагато пізніше вона почала використовуватися в корекційних цілях.
Розумово відсталі діти - найбільш численна категорія аномальних дітей. Вони становлять, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, приблизно 1-3% від загальної дитячої популяції. Головним завданням навчання і виховання розумово відсталих дітей є розвиток їх потенційних пізнавальних можливостей, корекція поведінки, прищеплення їм трудових та інших соціально значимих навичок і вмінь.
Образотворча діяльність є однією з форм засвоєння дитиною соціального досвіду. У процесі створення малюнка діти опановують знаково-символічної системою координат, специфічною для вираження відносин предметного світу, а також людських почуттів. Спеціально організована образотворча діяльність повинна відображати весь спектр соціально-особистісних потреб дитини, впливати на становлення особистісних якостей і соціальну компетентність.
Особливо актуальний такий підхід до виховання та навчання дітей з інтелектуальними порушеннями. Ці діти випадають із ситуації загальнолюдського соціального і культурного розвитку. У них утруднено використання традиційної «дорослої» культури як джерело розвитку специфічних людських здібностей і способів діяльності. У результаті порушуються умови вростання дитини в культуру, прилучення до культурного досвіду людства.
Серед різних видів діяльності (навчальна, трудова, ігрова) розумово відсталі діти виділяють образотворчу діяльність і віддають їй перевагу як найбільш цікавою і цікава. Особливо улюбленим є малювання. Завдяки своїй доступності, наочності і конкретності вираження воно наближається до гри.
Ізобpазітельная діяльність дітей зі зниженим інтелектом, на відміну від стандартам, має свої специфічні особливості, якому були детально вивчені вітчизняними (І. І. Будницька, А. H. Лозова, В. С. Мухіна) і зарубіжними вченими (М. Д. Баpтлет , П. Лайт, К. Маховеp).
Малюнкова діяльність дітей з pізними фоpма задеpжки психічного pазвития (ЗПР) має свої особливості. Головне, що відрізняє їх від нормально розвивалась дітей - некотоpое запізнювання пеpехода стадій pазвития малюнка і більше виpаженная воспpіімчівость до навчання ізобpазітельной діяльності з сpавненію з нормально розвивалась свеpстнікамі. Діти із ЗПР пpоявляются велику активність в pисование, пpедпочітают цей вид діяльності дpугим фоpма дитячої активності, тому при систематичному навчанні такі діти можуть оволодіти технікою pисование, Слід зазначити, що на ефективність навчання ізобpазітельной діяльності дітей з ЗПР впливають індивідуальні особеннно pазвития кожного конкpетного pебенка, зумовлені дефектом: чим глибше задеpжка pазвития, тим менш виpажен пpогpесс в pисование. Малювання дітей з відхиленнями в pозвиток має досить чіткі хаpактеpистики в залежності від виду дефекту. Це дає підставу використовувати дитячі малюнка як сpедство діагностики задеpжек і відхилень розумового pазвития pебенка.
Одне із завдань навчання дітей із ЗПР - насичення їх малюнків предметним, смисловим змістом. У таких дітей особливу роль відіграє емоційна включеність.
Без корекційної спрямованості навчання спеціальна педагогіка фактично не може існувати, оскільки вона позбавляється своєї основної специфіки. У зв'язку з цим всі питання навчання в спеціальних дитячих установах розглядаються в аспекті основних дидактичних принципів і здійсненні корекції.
При застосуванні принципу свідомості і активності навчання використовуються різні прийоми і способи, що дозволяють стимулювати пізнавальну діяльність учнів, сприяють сприйняттю, запам'ятовуванню, збереженню, переробці навчального матеріалу, його самостійного аналізу та узагальнення та подальшого застосування.
У школі для розумово відсталих дітей вчитель послідовно керує розумовою діяльністю учнів, постійно спонукає їх до виконання тих чи інших завдань, залишаючи без допомоги лише на короткий час, поступово привчаючи до самостійності, шляхом підбору завдань і постановки питань, що вимагають активного підходу до них.
При використанні принципу наочності зазвичай акцентуються прийоми, що об'єднують чуттєве і раціональне пізнання. Велика увага при цьому приділяється вербальним засобам. Істотно значення надається не тільки мови вчителя, яка повинна бути чіткою і небагатослівна, але й мови самих учнів. При роботі з наочними посібниками мається на увазі корекція своєрідних рис зорового сприйняття, властивих розумово відсталим дітям, таких як сповільненість, вузькість, недостатня активність, слабка диференційованість.
Реалізація принципів науковості, систематичності і доступності вимагає чіткої відповідності між досліджуваним матеріалом і пізнавальними можливостями дітей. У школі для розумово відсталих дітей вся система запропонованих учням знань значно спрощена. Обсяг навчального матеріалу різко скорочений за рахунок виключення теоретичних передумов і складних правил.
Принцип міцності передбачає роботу, спрямовану на закріплення знань, на включення їх у певні системи, на використання різним чином організованих повторень пройденого. Завжди є на увазі варіативні повторення, що дають можливість більш глибоко зрозуміти навчальний матеріал і закріпити його в пам'яті. Велика увага приділяється розвитку довільної пам'яті і навчання дітей способам логічного запам'ятовування. Широко застосовується принцип порівняння.
При навчанні дітей з відхиленнями у розвитку велике значення має принцип індивідуального підходу до учнів, що реалізується на всіх етапах роботи з дітьми. Виконання цього принципу вимагає від учителя знань про особливості, притаманні кожній дитині.
Вкрай важливий і диференційований підхід до груп дітей, які навчаються в одному і тому ж класі, об'єднаним на основі типологічних особливостей пізнавальної діяльності, урахування рівня і темпу їх навченості.
При корекційно-педагогічної роботи засобами образотворчої діяльності у дітей необхідно враховувати наступні принципи:
- Формування у дітей уявлень про те, що будь-яке зображення - це відображення реальних предметів навколишньої дійсності і соціальних явищ;
- Врахування закономірностей розвитку образотворчої діяльності в нормі і врахування особливостей становлення образотворчої діяльності у дітей з різними відхиленнями у розвитку;
- Тісний взаємозв'язок образотворчої діяльності з різними видами дитячої діяльності - предметної, ігрової, трудової та спілкування;
- Актуальність соціальної спрямованості образотворчої діяльності при відборі методів, прийомів і змісту навчання;
- Емоційна включеність дитини в процес створення зображень на всіх етапах навчання;
- Розвиток усіх сторін мовлення як складова частина процесу формування образотворчої діяльності;
- Процес створінь зображень немислимий без виховання у дітей естетичної культури і художньої виразності.
Корекційні заняття з малювання сприяють тому, що:
1) у дітей формуються навички спостереження;
2) вдосконалюються прийоми обстеження зображуваного об'єкта;
3) діти опановують специфічним сприйняттям - умінням бачити предмет цілісно, в єдності його властивостей;
4) формуються повні і точні уявлення про предмети і явища навколишнього світу;
5) діти не тільки відтворюють побачене, але на основі отриманих подань про предмети, явища реального світу створюють в малюнку нові оригінальні твори;
6) розвиваються зорова і рухова пам'ять;
7) діти вчаться зображувати предмети, тобто запам'ятовувати уявлення про нього та способі його зображення;
8) на уроках образотворчого мистецтва у дітей в наочно-практичної діяльності удосконалюються всі розумові операції.
Великий внесок у розвиток процесу навчання розумово відсталих дітей вніс В.М. Синьов, на його думку, підготовка розумово відсталої дитини до сприйняття викладеного або демонструють матеріалу є важким і важливим завданням, без вирішення якої, дитина сприймає і усвідомлює лише незначну частину пред'являється матеріалу.
Віктор Миколайович Синьов народився 14 березня 1940 року, доктор педагогічних наук, професор. Президент ГО «Українська асоціація корекційних педагогів», з 30 березня 1994 дійсний член Академії педагогічних наук України (відділення психології, вікової фізіології та дефектології), директор Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Свою практичну діяльність в дефектології Віктор Миколайович розпочав у 1962 році після закінчення педагогічного факультету КДПІ імені Горького. Через 40 років, у вересні 2003 р., академік В.М. Синьов повернувся в рідний навчальний заклад, тепер Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, куди був запрошений на посаду директора Інституту корекційної педагогіки та психології, створеного шляхом реорганізації дефектологічного факультету.
У 60 - 70 роках Віктор Миколайович працював вчителем допоміжної школи, методистом Міністерства освіти України, викладачем, доцентом, заступником декана дефектологічного факультету КДПІ, старшим науковим співробітником відділу дефектології НДІ педагогіки України.
У 1968 році в Москві, будучи аспірантом Інституту дефектології АПН СРСР, захистив кандидатську дисертацію, а в 1988р. - Там же, захистив докторську дисертацію з проблеми корекції інтелектуального розвитку учнів допоміжної школи.
У 80 - 90 роках В.М. Синьов працював в системі МВС - доцентом, професором, начальником кафедри, першим проректором Київського інституту внутрішніх справ. За розвиток пенітенціарної педагогіки, юридичної психології, підготовку кадрів правоохоронних органів у 1995 році йому присвоїли почесне звання "Заслужений юрист України".
Під керівництвом академіка В. М. Синьова підготовлено близько 30 докторських і кандидатських дисертацій у галузі загальної та корекційної педагогіки, спеціальної та юридичної психології. Його учні працюють в багатьох науково-педагогічних закладах України, Росії, Молдови, Білорусії, Литви, Казахстану, Болгарії. Він є автором понад 200 наукових праць, відомих як в Україні, так і країнах Європи, членом спеціалізованих вчених рад Інституту спеціальної педагогіки АПН України, Київського національного університету внутрішніх справ України тощо, головним редактором ряду професійних видань.
Список використаної літератури
1. Мухіна В.С. Ізобpазітельная діяльність pебенка як фоpма засвоєння соціального досвіду. М., 1981.
2. Стегон Є. Комплексне вивчення дітей з тимчасовими затримками розвитку та питання їх навчання / / Дефектологія. - 1975. - № 1
3. Е.А. Ержанова. Образотворча діяльність у навчанні і вихованні дошкільнят з відхиленнями у розвитку. / / Дефектологія. - 2003. - № 6
4. Готуємося до школи. Програмно-методичне оснащення корекційно-розвивального виховання та навчання дошкільнят із ЗПР. - М.: Ніка-Прес, 1998
5. Навчання дітей з ЗПР: посібник для вчителів / за ред. В.І. Лубовским. Смоленськ, 1994
6. Навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку: (олігофренопедагогіки): навч. посібник для студентів ВНЗ / під. ред. Б.П. Пузанова. - 2-е вид., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія», 2006
7. Коберник Г.Н., Синьов В.М. Вступ до спеціальності дефектологія. - Київ: Вища школа, 2001.
8. http://uasp.org.ua/
Протягом всієї історії спеціальної психології та корекційної педагогіки дослідники шукали методи, що поєднують в собі високу діагностичну та корекційну спрямованість. Вже на початку XX століття психіатри і психологи виділяли образотворчу діяльність як одного з найважливіших засобів у діагностичному інструментарії. Набагато пізніше вона почала використовуватися в корекційних цілях.
Розумово відсталі діти - найбільш численна категорія аномальних дітей. Вони становлять, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, приблизно 1-3% від загальної дитячої популяції. Головним завданням навчання і виховання розумово відсталих дітей є розвиток їх потенційних пізнавальних можливостей, корекція поведінки, прищеплення їм трудових та інших соціально значимих навичок і вмінь.
Образотворча діяльність є однією з форм засвоєння дитиною соціального досвіду. У процесі створення малюнка діти опановують знаково-символічної системою координат, специфічною для вираження відносин предметного світу, а також людських почуттів. Спеціально організована образотворча діяльність повинна відображати весь спектр соціально-особистісних потреб дитини, впливати на становлення особистісних якостей і соціальну компетентність.
Особливо актуальний такий підхід до виховання та навчання дітей з інтелектуальними порушеннями. Ці діти випадають із ситуації загальнолюдського соціального і культурного розвитку. У них утруднено використання традиційної «дорослої» культури як джерело розвитку специфічних людських здібностей і способів діяльності. У результаті порушуються умови вростання дитини в культуру, прилучення до культурного досвіду людства.
Серед різних видів діяльності (навчальна, трудова, ігрова) розумово відсталі діти виділяють образотворчу діяльність і віддають їй перевагу як найбільш цікавою і цікава. Особливо улюбленим є малювання. Завдяки своїй доступності, наочності і конкретності вираження воно наближається до гри.
Ізобpазітельная діяльність дітей зі зниженим інтелектом, на відміну від стандартам, має свої специфічні особливості, якому були детально вивчені вітчизняними (І. І. Будницька, А. H. Лозова, В. С. Мухіна) і зарубіжними вченими (М. Д. Баpтлет , П. Лайт, К. Маховеp).
Малюнкова діяльність дітей з pізними фоpма задеpжки психічного pазвития (ЗПР) має свої особливості. Головне, що відрізняє їх від нормально розвивалась дітей - некотоpое запізнювання пеpехода стадій pазвития малюнка і більше виpаженная воспpіімчівость до навчання ізобpазітельной діяльності з сpавненію з нормально розвивалась свеpстнікамі. Діти із ЗПР пpоявляются велику активність в pисование, пpедпочітают цей вид діяльності дpугим фоpма дитячої активності, тому при систематичному навчанні такі діти можуть оволодіти технікою pисование, Слід зазначити, що на ефективність навчання ізобpазітельной діяльності дітей з ЗПР впливають індивідуальні особеннно pазвития кожного конкpетного pебенка, зумовлені дефектом: чим глибше задеpжка pазвития, тим менш виpажен пpогpесс в pисование. Малювання дітей з відхиленнями в pозвиток має досить чіткі хаpактеpистики в залежності від виду дефекту. Це дає підставу використовувати дитячі малюнка як сpедство діагностики задеpжек і відхилень розумового pазвития pебенка.
Одне із завдань навчання дітей із ЗПР - насичення їх малюнків предметним, смисловим змістом. У таких дітей особливу роль відіграє емоційна включеність.
Без корекційної спрямованості навчання спеціальна педагогіка фактично не може існувати, оскільки вона позбавляється своєї основної специфіки. У зв'язку з цим всі питання навчання в спеціальних дитячих установах розглядаються в аспекті основних дидактичних принципів і здійсненні корекції.
При застосуванні принципу свідомості і активності навчання використовуються різні прийоми і способи, що дозволяють стимулювати пізнавальну діяльність учнів, сприяють сприйняттю, запам'ятовуванню, збереженню, переробці навчального матеріалу, його самостійного аналізу та узагальнення та подальшого застосування.
У школі для розумово відсталих дітей вчитель послідовно керує розумовою діяльністю учнів, постійно спонукає їх до виконання тих чи інших завдань, залишаючи без допомоги лише на короткий час, поступово привчаючи до самостійності, шляхом підбору завдань і постановки питань, що вимагають активного підходу до них.
При використанні принципу наочності зазвичай акцентуються прийоми, що об'єднують чуттєве і раціональне пізнання. Велика увага при цьому приділяється вербальним засобам. Істотно значення надається не тільки мови вчителя, яка повинна бути чіткою і небагатослівна, але й мови самих учнів. При роботі з наочними посібниками мається на увазі корекція своєрідних рис зорового сприйняття, властивих розумово відсталим дітям, таких як сповільненість, вузькість, недостатня активність, слабка диференційованість.
Реалізація принципів науковості, систематичності і доступності вимагає чіткої відповідності між досліджуваним матеріалом і пізнавальними можливостями дітей. У школі для розумово відсталих дітей вся система запропонованих учням знань значно спрощена. Обсяг навчального матеріалу різко скорочений за рахунок виключення теоретичних передумов і складних правил.
Принцип міцності передбачає роботу, спрямовану на закріплення знань, на включення їх у певні системи, на використання різним чином організованих повторень пройденого. Завжди є на увазі варіативні повторення, що дають можливість більш глибоко зрозуміти навчальний матеріал і закріпити його в пам'яті. Велика увага приділяється розвитку довільної пам'яті і навчання дітей способам логічного запам'ятовування. Широко застосовується принцип порівняння.
При навчанні дітей з відхиленнями у розвитку велике значення має принцип індивідуального підходу до учнів, що реалізується на всіх етапах роботи з дітьми. Виконання цього принципу вимагає від учителя знань про особливості, притаманні кожній дитині.
Вкрай важливий і диференційований підхід до груп дітей, які навчаються в одному і тому ж класі, об'єднаним на основі типологічних особливостей пізнавальної діяльності, урахування рівня і темпу їх навченості.
При корекційно-педагогічної роботи засобами образотворчої діяльності у дітей необхідно враховувати наступні принципи:
- Формування у дітей уявлень про те, що будь-яке зображення - це відображення реальних предметів навколишньої дійсності і соціальних явищ;
- Врахування закономірностей розвитку образотворчої діяльності в нормі і врахування особливостей становлення образотворчої діяльності у дітей з різними відхиленнями у розвитку;
- Тісний взаємозв'язок образотворчої діяльності з різними видами дитячої діяльності - предметної, ігрової, трудової та спілкування;
- Актуальність соціальної спрямованості образотворчої діяльності при відборі методів, прийомів і змісту навчання;
- Емоційна включеність дитини в процес створення зображень на всіх етапах навчання;
- Розвиток усіх сторін мовлення як складова частина процесу формування образотворчої діяльності;
- Процес створінь зображень немислимий без виховання у дітей естетичної культури і художньої виразності.
Корекційні заняття з малювання сприяють тому, що:
1) у дітей формуються навички спостереження;
2) вдосконалюються прийоми обстеження зображуваного об'єкта;
3) діти опановують специфічним сприйняттям - умінням бачити предмет цілісно, в єдності його властивостей;
4) формуються повні і точні уявлення про предмети і явища навколишнього світу;
5) діти не тільки відтворюють побачене, але на основі отриманих подань про предмети, явища реального світу створюють в малюнку нові оригінальні твори;
6) розвиваються зорова і рухова пам'ять;
7) діти вчаться зображувати предмети, тобто запам'ятовувати уявлення про нього та способі його зображення;
8) на уроках образотворчого мистецтва у дітей в наочно-практичної діяльності удосконалюються всі розумові операції.
Великий внесок у розвиток процесу навчання розумово відсталих дітей вніс В.М. Синьов, на його думку, підготовка розумово відсталої дитини до сприйняття викладеного або демонструють матеріалу є важким і важливим завданням, без вирішення якої, дитина сприймає і усвідомлює лише незначну частину пред'являється матеріалу.
Віктор Миколайович Синьов народився 14 березня 1940 року, доктор педагогічних наук, професор. Президент ГО «Українська асоціація корекційних педагогів», з 30 березня 1994 дійсний член Академії педагогічних наук України (відділення психології, вікової фізіології та дефектології), директор Інституту корекційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Свою практичну діяльність в дефектології Віктор Миколайович розпочав у 1962 році після закінчення педагогічного факультету КДПІ імені Горького. Через 40 років, у вересні 2003 р., академік В.М. Синьов повернувся в рідний навчальний заклад, тепер Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, куди був запрошений на посаду директора Інституту корекційної педагогіки та психології, створеного шляхом реорганізації дефектологічного факультету.
У 60 - 70 роках Віктор Миколайович працював вчителем допоміжної школи, методистом Міністерства освіти України, викладачем, доцентом, заступником декана дефектологічного факультету КДПІ, старшим науковим співробітником відділу дефектології НДІ педагогіки України.
У 1968 році в Москві, будучи аспірантом Інституту дефектології АПН СРСР, захистив кандидатську дисертацію, а в 1988р. - Там же, захистив докторську дисертацію з проблеми корекції інтелектуального розвитку учнів допоміжної школи.
У 80 - 90 роках В.М. Синьов працював в системі МВС - доцентом, професором, начальником кафедри, першим проректором Київського інституту внутрішніх справ. За розвиток пенітенціарної педагогіки, юридичної психології, підготовку кадрів правоохоронних органів у 1995 році йому присвоїли почесне звання "Заслужений юрист України".
Під керівництвом академіка В. М. Синьова підготовлено близько 30 докторських і кандидатських дисертацій у галузі загальної та корекційної педагогіки, спеціальної та юридичної психології. Його учні працюють в багатьох науково-педагогічних закладах України, Росії, Молдови, Білорусії, Литви, Казахстану, Болгарії. Він є автором понад 200 наукових праць, відомих як в Україні, так і країнах Європи, членом спеціалізованих вчених рад Інституту спеціальної педагогіки АПН України, Київського національного університету внутрішніх справ України тощо, головним редактором ряду професійних видань.
Список використаної літератури
1. Мухіна В.С. Ізобpазітельная діяльність pебенка як фоpма засвоєння соціального досвіду. М., 1981.
2. Стегон Є. Комплексне вивчення дітей з тимчасовими затримками розвитку та питання їх навчання / / Дефектологія. - 1975. - № 1
3. Е.А. Ержанова. Образотворча діяльність у навчанні і вихованні дошкільнят з відхиленнями у розвитку. / / Дефектологія. - 2003. - № 6
4. Готуємося до школи. Програмно-методичне оснащення корекційно-розвивального виховання та навчання дошкільнят із ЗПР. - М.: Ніка-Прес, 1998
5. Навчання дітей з ЗПР: посібник для вчителів / за ред. В.І. Лубовским. Смоленськ, 1994
6. Навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку: (олігофренопедагогіки): навч. посібник для студентів ВНЗ / під. ред. Б.П. Пузанова. - 2-е вид., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія», 2006
7. Коберник Г.Н., Синьов В.М. Вступ до спеціальності дефектологія. - Київ: Вища школа, 2001.
8. http://uasp.org.ua/