Принципи бухобліку в ринкових країнах

Зміст

Введення

1. Сутність та основні принципи бухгалтерського обліку

1.1 Сутність та види бухгалтерського обліку

1.2 Основні міжнародні принципи бухгалтерського обліку

1.3 Застосування основних принципів бухгалтерського обліку за кордоном

2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

2.1 Мета і функції Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

2.2 Принципи організації розробки міжнародних стандартів

2.3 Значення та вплив КМСУ у розвинених ринкових країнах

3. Особливості та принципи ОБЛІКУ в США

3.1 Цілі бухгалтерського обліку

3.2 Методологія: дев'ять принципів американської бухгалтерії

Висновок

Список літератури

ДОДАТОК 1

ДОДАТОК 2

Введення

Однією з основних закономірностей сучасної епохи є зростання ролі зовнішньоекономічних зв'язків у економічному розвитку всіх країн. Господарське зближення країн все відчутніше впливає на темпи і характер економічного та соціального розвитку, на загальну політичну обстановку у світі, відкриває великі можливості для економічного співробітництва держав.

У зв'язку зі створенням нового механізму зовнішньоекономічної діяльності, спрощенням виходу підприємств і організацій на зовнішній ринок, розширенням діяльності спільних підприємств виникає необхідність вивчення і використання підприємствами Республіки Білорусь основних принципів організації обліку зарубіжних країн.

Крім того, вдосконалення методів управління регульованими ринковими відносинами в економічно розвинених країнах також викликає нагальну необхідність удосконалення обліку і звітності на основі широкого використання міжнародного досвіду і в Республіці Білорусь.

Порівнюючи облік вітчизняний з урахуванням зарубіжних країн, можна зробити висновок, що наш облік значно простіше обліку за кордоном, відрізняється методологічними, методичними та організаційними особливостями.

Методологічні відмінності обліку в будь-якій країні обумовлені різною правовою основою, сформованими традиціями та практичним досвідом. В умовах надцентралізації методологічного керівництва бухгалтерським обліком він не може гнучко реагувати на всі зміни в економічній діяльності суб'єктів господарювання, все більше орієнтуються на ринкові відносини. Офіційна методологія урахування нашої держави все помітніше стала відставати від потреб практики. Започаткували переосмислення значення та ролі бухгалтерського обліку в суспільстві потребує створення і в нас нових його методологічних основ з неминучою децентралізацією регулювання багатьох практичних бухгалтерських процедур.

Методичні відмінності в організації обліку в різних країнах пов'язані з бухгалтерською традицією, головним чином, з суб'єктивними чинниками: звичками, характером професійної підготовки кадрів та ін

Організаційні відмінності в обліку кожної країни обумовлені формами власності, структурою управління, спеціалізацією і концентрацією виробництва.

Звідси випливає, що при вивченні та використанні принципів організації обліку та звітності зарубіжних країн, не всі особливості обліку зарубіжних країн найближчим часом можуть бути перенесені в нашу країну. Це пов'язано з багатьма факторами, головними з яких є: самобутня традиція ведення бухгалтерського обліку; кваліфікація кадрів, перевчити яких за короткий час неможливо; наявність програмних засобів, які вирішують завдання діючих нормативних актів та інструктивних положень; наявність спеціальної бухгалтерської літератури і зробити її непотрібною за короткий проміжок часу неможливо.

Проте вивчення порядку організації і ведення обліку в зарубіжних країнах розширює наше мислення, дозволяє краще працювати і розуміти облік у всьому світі. Все це визначило актуальність теми курсової роботи.

Мета курсової роботи - дослідити принципи бухгалтерського обліку в країнах з ринковою економікою.

1. Сутність та основні принципи бухгалтерського обліку

1.1 Сутність та види бухгалтерського обліку

Управління підприємством неможливе без використання різного роду інформації: про ринки збуту і сировини, ціни та якість товарів, розміщенні та технологічних можливостях виробництва, витрати на виробництво продукції і її прибутковості, рентабельності виробництва та окремих господарських операцій та ін Найбільше значення для управління має економічна інформація , що базується в основному на облікових даних. [14, с.15]

Розрізняють такі види обліку: бухгалтерський, статистичний та оперативний. На відміну від оперативного обліку, дані якого мають несистемний, разовий характер, і статистичного, що охоплює масові явища, бухгалтерський облік характеризується насамперед системністю, безперервністю і взаємозв'язком даних.

Бухгалтерський облік як система документального, суцільного і безперервного спостереження, реєстрації та узагальнення, контролю за господарською діяльністю підприємств і складання на її базі звітності включає отримання первинних даних, їх перевірку і обробку, систематизацію, відображення господарських операцій у відповідних облікових регістрах (відомостях, картках, журналах тощо). [3, с.4]

Система бухгалтерського обліку заснована на виправдувальних бухгалтерських документах, пов'язаних з виробництвом, постачанням та реалізацією продукції, товарообігом, витратами, фінансовими результатами, розрахунково-кредитними відносинами.

Для підприємств (фірм, компаній тощо), які є юридичними особами незалежно від їх підпорядкування і форм власності (включаючи підприємства з іноземними інвестиціями), а також фінансуються за рахунок коштів бюджету, встановлені єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності. Всі вони зобов'язані вести облік свого майна, зобов'язань і господарських операцій на основі натуральних вимірників у грошовому вираженні шляхом суцільного, безперервного, документального і взаємопов'язаного їх відображення.

Основними завданнями бухгалтерського обліку є:

формування повної і достовірної інформації про господарські операції (процесах) і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва та управління, для використання інвесторами, постачальниками, покупцями (споживачами), кредиторами, податковими, фінансовими, банківськими та іншими організаціями та особами;

забезпечення контролю за наявністю і рухом майна, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами;

своєчасне попередження негативних явищ в господарсько-фінансової діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів.

За кордоном у рамках єдиного системного бухгалтерського обліку прийнято виділяти фінансовий та управлінський бухгалтерський облік.

Ці види обліку близькі один до одного настільки, що якщо облік в цілому можна назвати "мовою бізнесу", то фінансовий і управлінський облік можна віднести до "діалектам" цієї мови.

Фінансовий бухгалтерський облік забезпечує бухгалтерське оформлення і реєстрацію господарських операцій, ведення зведеного обліку і складання необхідної фінансової звітності.

Основними завданнями фінансового бухгалтерського обліку є наступні:

облік активів підприємства (облік основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків з покупцями готової продукції і т.д.);

облік джерел майна підприємства (облік власного капіталу власників підприємства, прибутку, різноманітних видів кредиторської заборгованості - банківських кредитів, розрахунків з постачальниками сировини і матеріалів, працівниками підприємства тощо);

облік розрахунків з бюджетом;

складання бухгалтерського балансу, звіту про прибутки (збитки), звіту про капітал власників підприємства, звіту про рух грошових коштів та інших форм зовнішньої фінансової звітності;

аналіз кінцевих фінансових результатів господарської діяльності підприємства та оцінка ступеня його фінансової стійкості і платоспроможності.

Порядок ведення фінансового бухгалтерського обліку суворо регламентується спеціальними загальноприйнятими принципами, положеннями, правилами і стандартами. Дотримання цих нормативних установок є обов'язковою вимогою при формуванні облікової інформації в рамках системи фінансового бухгалтерського обліку.

Управлінський бухгалтерський облік допомагає при вирішенні завдань, пов'язаних з інформаційним забезпеченням процесу прийняття управлінських рішень.

Основними завданнями управлінського бухгалтерського обліку є:

облік витрат і калькулювання собівартості продукції;

внутріфірмове бухгалтерське планування на основі використання облікової методології, принципу подвійного запису та бухгалтерських рахунків. Результатом такого планування є розрахунок майбутніх параметрів розвитку підприємства, які зводяться і узагальнюються у вигляді прогнозного бухгалтерського балансу, прогнозного звіту про прибуток і прогнозного звіту про рух грошових коштів;

складання внутрішньої звітності про витрати, обсяги виробництва та реалізації продукції, спожитих ресурсах та ефективності роботи структурних підрозділів підприємства;

аналіз співвідношення між витратами, обсягами продажів і прибутком підприємства.

Управлінський облік відрізняє значно менша "жорсткість" в регламентації тих методик, якими підприємство має керуватися для формування відповідної інформації.

У загальному вигляді результати - порівняння фінансового та управлінського бухгалтерського обліку наведено в ДОДАТКУ 1.

Незважаючи на наявні відмінні особливості фінансового та управлінського бухгалтерського обліку, слід мати на увазі їх єдину основну функцію в загальній системі управління підприємством і в єдиному процесі прийняття управлінських рішень. Такою функцією є інформаційне (перспективне або ретроспективне) відображення економічного та фінансового стану підприємства через систему спеціальних показників (балансу, виручки, витрат, грошових потоків та ін), які формуються за допомогою спеціальних бухгалтерських прийомів і методів (подвійний запис, відповідність доходів і витрат , застосування системи бухгалтерських обліків та ін.) У силу цього за кордоном бухгалтерський облік розглядається як єдина специфічна область прикладної економіки, в рамках якої розрізняють фінансовий і управлінський облік.

1.2 Основні міжнародні принципи бухгалтерського обліку

Для вирішення основного завдання аналітична інформація будь-якого зарубіжного підприємства повинна бути:

максимально значущою для прийняття управлінського рішення;

абсолютно достовірною;

порівнянної та співставної за певні відрізки часу, а також з аналогічною інформацією інших підприємств;

зрозумілою для її користувачів.

Щоб забезпечувати дотримання цих вимог, формування обліково-аналітичної інформації має здійснюватися на основі певних загальноприйнятих єдиних передумов, норм і правил. За час розвитку ринкової економічної системи зарубіжної, облікової теорією і практикою були вироблені правила, що отримали назву "Принципи бухгалтерського обліку".

Практично в кожній країні з розвиненою ринковою економікою існують свої національні загальноприйняті облікові стандарти, розроблені спеціальними професійними бухгалтерськими організаціями. Нижче наводиться перелік облікових стандартів, які є найбільш загальними для більшості промислово розвинених країн і які складають основу національних стандартів практично кожної держави.

До числа основних міжнародних концептуальних облікових принципів можуть бути віднесені такі. [12, с.18]

Принцип подвійного запису. Згідно з цим принципом, відображення в обліку кожної господарської операції здійснюється одночасно за дебетом одного бухгалтерського рахунку та кредиту іншого в рівновеликої сумі.

Принцип існуючого підприємства. Згідно з цим принципом, сфера ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в кожному окремому випадку обмежується рамками окремо взятого самостійного підприємства, яке має статус юридичної особи.

Принцип безперервно триваючої діяльності підприємства. Відповідно до цього принципу ведення бухгалтерського обліку грунтується на передумові, що дане конкретне підприємство не збирається припиняти або згортати свою діяльність у найближчому доступному для огляду майбутньому, що воно прагне уникати можливого банкрутства і спочатку в якості однієї зі своїх цілей ставить завдання нескінченно довгого існування. Цей принцип має суттєве значення при оцінці активів (майна) підприємства. Так, якщо передбачається, що якесь підприємство, наприклад корпорація "Дженерал моторс", буде і далі активно продовжувати свою господарську діяльність, то в цьому випадку активи цієї корпорації і сама корпорація в цілому будуть як і раніше оцінюватися в декілька мільярдів доларів. Якщо ж з якихось причин буде прийнято рішення про згортання операцій корпорації або про припинення її господарської діяльності, то в цьому випадку те ж саме за своєю натурально-речовій формі майно вже буде оцінюватися значно меншою сумою.

Принцип об'єктивності. Згідно з цим принципом, кожна господарська операція повинна знаходити відображення в бухгалтерському обліку лише в тому випадку, якщо є достовірне документальне підтвердження її здійснення. Бухгалтерська інформація не повинна грунтуватися на чиєму-небудь суб'єктивній думці або бажанні.

Принцип оцінки активів підприємства за фактичною вартістю (принцип історично сформованих витрат). Відповідно до цього принципу активи підлягають відображенню в обліку і звітності за тією вартістю, яка була в момент придбання, а не за поточною ринковою вартістю, яка склалася на дату складання бухгалтерського балансу і решті фінансової звітності.

Принцип реєстрації (розпізнавання, ідентифікації) доходу (виручки, реалізації послуг) у момент фактичної реалізації. Найбільш часто в зарубіжній практиці розрахунків за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги моментом реалізації вважається дата виставлення рахунку покупцеві.

Принцип відповідності (погодження) витрат і доходів. Згідно з цим принципом, усі витрати, наслідком яких стали можливі певні доходи, повинні бути списані і розподілені по цим відповідним доходах у тих же проміжках часу, в яких ці доходи були отримані.

Принцип послідовності. Передбачає дотримання відносного сталості у використанні тих прийомів і методів обліку, які були проголошені підприємством. Наприклад, якщо підприємство визнало ЛІФО найбільш підходящим для себе методом оцінки товарно-матеріальних цінностей, то даний метод повинен застосовуватися протягом проголошеного відрізка часу і цей відрізок повинен бути відносно тривалим (як правило, не менше одного року). Якщо в силу змінених умов господарювання і в силу виробничої необхідності підприємство вирішило замінити проголошений метод і використовувати який-небудь інший, то причина такого рішення, а також його вплив на фінансові результати повинні бути докладно пояснені і відображені у звітності.

Принцип максимальної повноти та достовірності відображеної у звітності інформації. Згідно з цим принципом, звітність повинна містити всю важливу і суттєву інформацію про даному підприємстві. Обсяг і якість звітної інформації повинні бути достатні для того, щоб користувачі могли скласти всебічне та об'єктивне уявлення про фінансовий стан підприємства. До числа такого роду інформації крім власне облікової відносяться: облікові методи оцінки активів (майна) підприємства; зміни цих методів (якщо такі мали місце); непередбачені обставини, які мали істотний вплив на фінансовий стан підприємства; великі договори (замовлення) на купівлю виробленої підприємством продукції, передбачувані капітальні вкладення; кредитні угоди та інші проекти, здійснення яких може викликати значні зміни у фінансовому становищі підприємства, у вартості його активів (майна) і фінансових зобов'язань, у вартості власного капіталу. Також підлягає розкриттю інформація про значні з фінансової та юридичної точок зору події, що відбулися після закінчення облікового періоду, але до моменту складання звітності.

Принцип значущості. Даний принцип передбачає, що в обліку та звітності повинна висвітлені вся значима інформація, здатна суттєво вплинути на основні фінансові показники підприємства.

Принцип періодичності. Згідно з цим принципом, весь життєвий цикл діючого підприємства розбивається на умовні відрізки часу (місяць, квартал, півріччя, рік). Це забезпечує порівнянність звітних даних, дозволяє приводити у відповідність доходи і витрати, робить можливим здійснення аналітичних оцінок ефективності господарської діяльності, дозволяє планувати і прогнозувати майбутній розвиток підприємства, а також своєчасно розраховуватися з бюджетом по податкових платежах.

Принцип грошової оцінки об'єктів обліку та звітності. Відповідно до цього принципу вся зведена обліково-аналітична інформація повинна мати вартісну оцінку.

Правило консерватизму. Не будучи концептуальним принципом обліку, це правило, тим не менш, грає важливу роль і застосовується в тих випадках, коли в силу обставин, що склалися існує можливість неоднозначного трактування якого-небудь спірного бухгалтерського питання. Згідно з правилом консерватизму, слід віддавати перевагу рішенням, при якому буде занижена вартість об'єкта обліку, що став предметом спору. Такий підхід знижує ризик прийнятих управлінських рішень.

1.3 Застосування основних принципів бухгалтерського обліку за кордоном

Коректне складання бухгалтерського балансу зарубіжного підприємства передбачає суворе проходження загальновизнаних концептуальним принципам обліку.

Розглянемо далі, яким чином використовуються ці принципи при складанні балансу. [10, с.5]

Принцип існуючого підприємства. Під існуючим підприємством розуміється будь-яка підприємницька структура, яка може бути ідентифікована на основі властивого їй особливого специфічного роду господарської діяльності. Згідно з цим обліковим принципом, господарська діяльність існуючого підприємства розглядається відокремлено від персональної приватної діяльності його власників. Наприклад, якщо, окрім торгівельної компанії, Хантер Джонс має також інші види майна (банк, автомобіль, будинок, яхту і пр), які безпосередньо технологічно не пов'язані з діяльністю торгової компанії, то інформація про ці види його особистої власності не повинна знаходити відображення у бухгалтерському балансі та іншої фінансової звітності даної торгової компанії. [12, с.21]

Цілий ряд загальноприйнятих концептуальних принципів обліку використовується для відображення в бухгалтерському балансі активів (майна) підприємства.

Активи підприємства - це матеріальні та економічні ресурси, якими володіє підприємство. Активи (майно) забезпечують підприємству можливість нормальної ефективної життєдіяльності, дозволяють здійснювати необхідний технологічний процес і витягувати доходи. Активи можуть мати найрізноманітніші фізичні форми (земля, будівлі, обладнання, виробничі та товарні запаси, гроші тощо). Крім того, вони можуть існувати також і в нематеріальній формі, наприклад право на використання земельних ділянок, право на інтелектуальну власність (патенти, ліцензії, ноу-хау), інвестиції в цінні папери, різні види страхових полісів, боргові зобов'язання покупців (дебіторська заборгованість перед підприємством) та інші види майна.

Важливим завданням бухгалтерського обліку є правильна вартісна оцінка активів, якими володіє підприємство. Найбільш поширеним принципом оцінки активів (майна) підприємства та відображення їх в обліку є фактична вартість на момент придбання.

Таблиця 1

Аудиторська фірма "Пейн і Смітсон" Бухгалтерський баланс (у доларах) станом на 31.01.2001 р.

Так, у нашому прикладі вартість земельної ділянки, яким володіє аудиторська фірма "Пейн і Смітсон" (табл.1.2), дорівнює 50 000 дол Це означає, що в момент купівлі даної земельної ділянки (припустимо, 11 липня 1990 р) компанія заплатила попереднього власнику 50 000 дол, якщо оцінювати цей вид майна станом на 31 грудня 2000 р. Незважаючи на те, що з дати покупки ділянки пройшло більше 10 років і фактична ринкова вартість цієї ділянки за станом на цю дату могла значно змінитися, тим не менш у балансі буде показана фактична вартість землі, яка була у момент покупки, т.е.50 000 дол Таким чином, бухгалтерський баланс не відображає ринкову вартість, за якою даний вид майна підприємства може бути проданий, тому що продаж землі ще не є доконаним подією і дійсна реальна ціна ділянки не може бути відома до моменту фактичного здійснення операції з його продажу.

Крім принципу "фактичної вартості придбання", такий підхід відображає дотримання вимог принципу об'єктивності. Згідно з цим принципом, в обліку повинна знаходити відображення лише документально підтверджена інформація про вже фактично доконаних події господарського життя. Інформація про купівлю земельної ділянки вартістю 50 000 дол є об'єктивною, оскільки вона відповідає співвідношенню попиту і пропозиції, які з'являлися в момент купівлі землі. У цьому сенсі зазначена вартість і є абсолютно ринковою оцінкою даного виду майна підприємства. Докази її достовірності можуть бути знайдені, перевірені і підтверджені будь-яким аудитором. Поточна ж ринкова оцінка активів у багатьох випадках не є достатньо об'єктивною, тому що вона грунтується на особистих попередніх думках продавців і покупців власності, а також різних фахівців і експертів. Однак, як правило, ці оцінки носять лише прогнозний, імовірнісний, а не фактичний характер. Якщо б активи оцінювалися за поточною ринковою вартістю, що склалася на момент складання балансу, а також на основі суб'єктивних точок зору, то в цьому випадку було б украй важко перевірити достовірність, правильність таких оцінок. Крім того, ринкова вартість практично кожного матеріального виду майна має тенденцію до частих непередбачуваним коливанням.

Таким чином, недотримання принципу оцінки активів за їх фактичної вартості придбання, а також порушення принципу об'єктивності можуть призвести до суттєвих перекручень облікової інформації, до втрати контролю за її достовірністю і в кінцевому рахунку до неможливості її використання для прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Ще однією причиною оцінки деяких видів активів (майна) підприємства за фактичною вартістю придбання є дотримання облікового принципу безперервно триваючої діяльності підприємства. До таких активів відносяться земля, будівлі, споруди, основне технологічне обладнання, комунікації, дороги та інші об'єкти. Припущення, що підприємство буде продовжувати свою діяльність в майбутньому, використовуючи (а не продаючи) ці види майна, робить не так вже і обов'язкової необхідність застосування поточної ринкової оцінки для відображення в обліку та звітності вартості таких активів.

Очевидним є те, що з найбільшим ефектом розглянуті вище принципи застосовуються в тих країнах, де темпи інфляції є помірно-нормальними. У країнах же з високим рівнем інфляції оцінка вартості активів (майна) підприємств здійснюється з урахуванням індексів зростання цін.

Однак і в цих випадках багато країн намагаються дотримувати основні облікові принципи настільки послідовно, наскільки це тільки можливо. Так, у США в роки жорстокої інфляції (1970 е) було введено правило, яке зобов'язало великі корпорації поряд з відображенням у звітності активів за їх фактичної вартості на момент придбання надавати також додаткову інформацію і про їх поточної ринкової вартості в спеціальному додатку до балансу. Незабаром така практика показала, що витрати на отримання такого роду інформації значно перевищують отриманий ефект. У результаті це правило було скасовано. Щоправда, і інфляційні процеси в цій країні до того часу були також значно ослаблені. Проте досвід показав, що при оцінці активів більш привабливим є слідування перевіреним принципам фактичної вартості на момент придбання, безперервно триває діяльності підприємства, об'єктивності, а також принципу грошової оцінки вартості.

2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

2.1 Мета і функції Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

Основною організацією, що займається розробкою міжнародних стандартів, є спеціальний Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСУ).

Він був створений у 1973 р. національними організаціями професійних бухгалтерів дев'яти країн: Австралії, Франції, Канади, Західної Німеччини, Японії. Мексики, Нідерландів, Великобританії та США. В даний час членами цього Комітету є більше 100 бухгалтерських організацій з 88 країн. [12, с.68]

В якості головних статутних цілей КМСУ визначені наступні:

Формулювати і видавати в суспільних інтересах стандарти бухгалтерського обліку для використання при складанні фінансових звітів.

Сприяти прийняттю та поширенню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку по всьому світу.

Здійснювати діяльність щодо покращення і гармонізації бухгалтерських стандартів і процедур, що стосуються складання та подання фінансових звітів.

Фінансування КМСУ здійснюється за рахунок внесків організацій-учасниць, засобів Міжнародної федерації бухгалтерів (International Federation of Accountants, IFA), надходжень від транснаціональних компаній та бухгалтерських фірм, а також за рахунок виручки від видавничої діяльності.

У складі КМСУ на постійній основі працюють правління і консультативна група.

Основними функціями правління є:

координація діяльності КМСУ;

визначення програми його стратегічного розвитку;

призначення робочих груп для підготовки стандартів;

контроль за розробкою стандартів;

експертна оцінка підготовлених стандартів і остаточне їх схвалення.

Правління складається з представників бухгалтерських організацій 13 країн. Як правило, в нього входять представники 9 країн-засновників, деяких країн - членів Комітету, транснаціональних компаній, міжнародних фінансових організацій, а також відомі фінансові аналітики.

Керує правлінням голова, який обирається строком на два з половиною роки. Його помічником є ​​генеральний секретар. Зазвичай правління проводить свої засідання тричі на рік.

Основний функціональним обов'язком консультативної групи є надання допомоги правлінню в його роботі зі створення стандартів бухгалтерського обліку та звітності. До складу консультативної групи входять представники різних організацій, які зацікавлені в підготовці достовірних фінансових звітів і використовують їх у своїй діяльності. До таких організацій належать фондові біржі; національні органи, відповідальні за регламентацію і стандартизацію бухгалтерського обліку; міждержавні організації; міжнародні фінансові інститути і т.д.

За час існування КМСУ під його егідою було розроблено 39 стандартів (включаючи замінені і переглянуті), а також створена концептуальна основа для підготовки нових стандартів та внесення змін до старих (табл.2 і 3).

Таблиця 2

Перелік проектів стандартів

Таблиця 3

Перелік основних міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО)

Характерною особливістю тих стандартів, які були введені в дію до 1993 р., є наявність у них теоретичних і методичних трактувань, що допускають досить значну гнучкість при виборі різних облікових концепцій, прийомів, методів і оцінок. Такий підхід зумовлений тим, що на ранніх етапах діяльності КМСУ основу його доктрини в області стандартизації становила ідея міжнародної гармонізації національних систем бухгалтерського обліку країн, що значно відрізняються один від одного своїми соціальними та економічними умовами, рівнем індустріального розвитку, а також що склалися обліковими традиціями.

У 1987 р. КМСУ прийняв рішення про необхідність прийняття нової стратегії, спрямованої на поліпшення якості міжнародних стандартів. Пріоритетним напрямом у зв'язку з цим стало скорочення допустимих методичних варіантів при вирішенні облікових завдань і при формуванні облікової політики. У 1989 р. було зафіксовано положення про необхідність забезпечення максимальної порівнянності, порівнянності та уніфікації бухгалтерської звітності суб'єктів господарювання різних країн. Був прийнятий спеціальний документ, в якому декларувалася скасування ряду альтернативних методик обліку та вводилася система переваг для відображення тих господарських операцій та об'єктів обліку, які в силу своєї специфіки вимагають збереження компромісних методів.

У 1990 р. правління КМСУ випустило "заяву про наміри", яке стало основою для перегляду кількох облікових стандартів. Були сформульовані дві нові концепції змісту міжнародних стандартів - концепція базового підходу і концепція дозволеного альтернативного підходу. У цих концепціях знайшли відображення переваги КМСУ для тих випадків, коли в бухгалтерській практиці допускається використання більше одного методу обліку. Згодом, починаючи з 1993 р., були переглянуті 10 стандартів, які стали застосовуватися для складання фінансових звітів за період з 1 січня 1995

Слід зауважити, що процес підготовки нових стандартів, перегляду, уточнення редакції, а іноді й повної заміни застарілих стандартів триває постійно. Так, піддавалися перегляду МСБО 1 (Надання фінансової звітності), МСБО 14 (Сегментарная звітність), МСБО 17 (оренда). Вони набрали чинності з другої половини 1998 р. Нові стандарти присвячені обліку резервів, непередбачених зобов'язань і непередбачених активів, обліку нематеріальних активів, обліку пільг для найманих працівників і службовців, проміжної звітності та ін

2.2 Принципи організації розробки міжнародних стандартів

Основу розробки міжнародних стандартів бухгалтерського обліку складають ті процедури, які історично склалися в англомовних країнах, головним чином у США і Великобританії.

Базовими принципами організації розробки стандартів є:

Залучення до участі в цьому процесі максимально широкого кола зацікавлених сторін (національних органів управління бухгалтерським обліком, професійних асоціацій бухгалтерів і аудиторів, різного роду користувачів фінансових звітів, фондових бірж, асоціацій промисловців і бізнесменів та ін.)

Надання вільної можливості публічного і незалежного викладу ними своїх точок зору з досліджуваних проблем стандартизації обліку та звітності.

Процедура створення нового міжнародного облікового стандарту відрізняється відомою консервативністю, докладністю і займає відносно тривалий відрізок часу.

Створення облікового стандарту починається з формування спеціальної робочої групи, члени якої призначаються правлінням. Завдання цієї групи полягає у вивченні наявних проблем і в підготовці короткого резюме тих питань, які потребують першочергового вирішення. Резюме передається для розгляду до правління КМСУ. Правління готує коментарі по ньому і передає їх, після чого робоча група готує наступний документ - проект викладу принципів облікового стандарту. Призначенням цього документа є встановлення тих ідей, які будуть покладені в основу облікового стандарту, а також опис можливих шляхів вирішення проблем та обгрунтування причин, за якими проект стандарту може бути схвалений або відправлений на доопрацювання. Проект викладу принципів облікового стандарту передається для обговорення і коментарів правлінню КМСУ, його консультативну групу і іншим зацікавленим організаціям. Після збору рекомендацій робоча група готує остаточний варіант проекту викладу принципів облікового стандарту, в якому своє відображення знаходять зауваження, побажання та коментарі, отримані в результаті обговорення. Він передається для схвалення в правління КМСУ.

Після його схвалення правлінням робоча група готує наступний документ, який носить назву проект стандарту і є по своїй суті чорновим, попереднім варіантом власне міжнародного облікового стандарту. Проект цього документа також повинен бути схвалений правлінням КМСУ. Для цього за його редакцію повинні проголосувати дві третини членів правління.

Наступним етапом процедури є так званий консультаційний період, який триває, як правило, шість місяців. Протягом цього періоду всі зацікавлені особи можуть вносити свої пропозиції до проекту стандарту, відкрито коментувати його основні положення, пропонувати свої варіанти. З урахуванням точок зору, висловлених під час консультацій, робоча група формулює остаточний варіант стандарту, який виноситься на схвалення правлінням КМСУ. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку вважається прийнятим, якщо його схвалили три чверті членів правління (ДОДАТОК 2).

2.3 Значення та вплив КМСУ у розвинених ринкових країнах

Характерним фактом, що підкреслює зростаючу значимість міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, є участь КМСУ в спільній програмі з Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (International Organization of Securities Commissions - IOSCO), яка об'єднує органи управління світовими фондовими біржами. Метою програми є перегляд, доробка та уніфікація облікових стандартів до рівня, необхідного для використання бухгалтерської звітності різних компаній для котирувань їхніх акцій на фондових біржах.

Вплив КМСУ на розвиток бухгалтерського обліку в міжнародному масштабі здійснюється як через національні органи управління, так і через підприємницькі структури.

Сила впливу результатів діяльності та авторитету КМСУ неоднакова для різних країн. Так, у ряді країн бухгалтерські стандарти КМСУ взяті за основу побудови національних систем обліку цілком або з невеликими змінами. Це відноситься до країн, що або "новим індустріальним" країнам, зокрема таким як Малайзія, Пакистан, Уругвай, Таїланд та ін Використовуючи для формування облікових і звітних даних міжнародні підходи, такі держави, зацікавлені у припливі капіталів, привертають увагу інвесторів максимальної адаптацією своїх бухгалтерських систем міжнародним вимогам.

Аналогічні причини підштовхнули колишні соціалістичні країни (наприклад, Албанію, Польщу) для прискорення переходу до ринкової моделі економічного розвитку прийняти МСБО або створити свої національні стандарти, які значною мірою базуються на міжнародних.

Вплив МСБО на бухгалтерські системи розвинених капіталістичних країн менш значно. Головним чином це пов'язано з тим, що в більшості індустріально розвинених країн склалися свої усталені принципи і традиції бухгалтерського обліку, що задовольняють специфічним вимогам національних ринкових моделей. Так, в країнах Західної Європи і Японії основні фінансові потоки та інвестування економіки здійснюються через банківські структури, а не через фондові біржі. Тому пріоритетним напрямом як законодавчого, так і власне бухгалтерського регулювання є захист інтересів кредиторів, а не задоволення інформаційних потреб акціонерів.

Разом з тим у міру розвитку процесів глобалізації органам державного регулювання цих країн доводиться рахуватися з інтересами великих національних, а також транснаціональних компаній, розвиток яких потрапляє у все більшу залежність від стану світових фінансових ринків. Облікова законодавство, таким чином, неминуче стає все більш і більш відкритим англосаксонському впливу.

Так, у Франції, наприклад, допускається можливість того, що при складанні консолідованих рахунків національні і транснаціональні компанії мають право допускати відхилення від національного Комерційного кодексу і керуватися міжнародними принципами обліку. В Італії законодавство про регулювання фондових бірж вимагає, щоб компанії, зареєстровані на біржі і беруть участь у лістингу (в котируваннях акцій), застосовували міжнародні стандарти для відображення тих операцій, які не передбачені італійським законодавством.

Слабкий вплив МСБО на облік у США, Канаді та Великобританії пов'язано з тим, що міжнародні стандарти містять в собі велику кількість ідей, закладених у національних стандартах цих країн. Разом з тим воно проявляється при підготовці нових стандартів. Так, концептуальні основи МСБО були покладені в основу більш пізнього видання Основ обліку, випущеного Радою за стандартами обліку Великобританії.

Поступово КМСУ завойовує все більший авторитет і вплив у розвинених країнах. Так, в 1995 р. Європейська Комісія зробила заяву про те, що замість поправок до 4 й і 7 ої Директив ЄС для подальшого розвитку власної законодавчої бази бухгалтерського обліку передбачається зробити використання МСБО обов'язковим при складанні консолідованої звітності.

3. Особливості та принципи ОБЛІКУ в США

3.1 Цілі бухгалтерського обліку

Якщо визначити теоретичну концепцію, прийняту бухгалтерами США, можна сказати так: бухгалтерський облік необхідний для обчислення фінансових результатів господарської діяльності окремо взятого підприємства. Методи такого обчислення можуть бути різними. Оскільки високорозвинені в економічному відношенні країни вважають за необхідне обкладати прибуток податком і оскільки адміністрація будь-якого функціонуючого підприємства оцінює успішність своєї роботи за величиною отриманого прибутку, то, природно, вибираючи методи (інструменти) її обчислення, бухгалтер формує і її величину. Остаточний вибір методологічних прийомів належить, звичайно, адміністрації, але вона повинна робити його за рекомендацією головного бухгалтера, якщо останній відповідає своєму призначенню і володіє необхідною компетенцією. А оскільки для цілей податкових служб також важлива ця сума, то вводяться певні обмеження на вибір методології обліку, тим не менш підприємства самостійно визначають, в заздалегідь установлених межах, свою облікову політику. Для цілей фіску західні фахівці і формують те, що вони називають фінансовим обліком. [11, с.400]

Однак в адміністрації можуть бути свої цілі, і вони не завжди збігаються з цілями податкових служб. Тому для обчислення фінансового результату в цьому випадку адміністрація може вибрати інші прийоми (інші методи амортизації, своєрідні прийоми калькулювання готової продукції та послуг та ін) і організувати крім фінансового обліку (Financial Accounting) свій внутрішній управлінський облік (Management Accounting). Прибуток, обчислена за даними фінансового обліку, може не збігатися з її величиною, показаної в управлінському обліку. Але це не фальсифікація даних, як до цих пір вважали наші теоретики, а свідомий відкритий підхід до досягнення різних цілей - обчислення оподатковуваних сум та оцінка адміністрацією результатів своєї роботи.

Звідси в західній бухгалтерії ми стикаємося з відмовою від поділу обліку по галузях господарської діяльності. Всупереч поширеній на Заході думку наш облік повинен бути витлумачений тільки як фінансовий. Об'єкти управлінського обліку завжди трактувалися і трактуються до цих пір, як окремий випадок, органічна складова фінансового обліку.

Для цілей фінансового і тим більше управлінського обліку характерне розуміння відносності облікових даних. Це посилюється досить ліберальним підходом до облікової політики, що полегшує розуміння певної приблизності облікових даних, яка випливає не з злої волі, хоча і така може мати місце, а з самої методології, з відносності оцінок, з якими доводиться працювати банкірам, економістам, бухгалтерам. Цей релятивізм, на жаль, мало знайомий нашим рахунковим працівникам, багато з яких щиро переконані, що якщо вони не зайняті свідомою фальсифікацією облікових даних, то всі бухгалтерські регістри відображають безумовну та абсолютну істину, вони не сумніваються в точності облікових даних.

3.2 Методологія: дев'ять принципів американської бухгалтерії

Кожна епоха висуває своїх вчителів. Спочатку це були італійці, потім їх змінили французи, потім на час висунулися німці. Зараз всі погляди звернулися до американців, створив чудову школу бухгалтерського обліку. Імена її найбільш яскравих представників: А. Черч (1866-1936), Р.Х. Монтгомері (1872-1953), В.Е. Патон (1889-1991), Д.О. Мей (1875-1961) та інші, досить відомі в будь-якій країні.

Саме їхні ідеї зумовили формування тих дев'яти принципів, знання яких становить неодмінна умова вивчення бухгалтерського обліку в США. Ми наведемо ці принципи тут, бо їх теоретична неочевидність і простота заслуговують серйозного вивчення. У цілому вони співзвучні нашим поглядам, проте в нашій бухгалтерської думки вони присутні як би імпліцитно, неявно, а завдяки їх чіткому формулюванню бухгалтери і ті, хто користується обліковими даними, можуть більш правильно осмислити відомості про хід господарських процесів та їх значимість. Відзначимо також деякі наслідки, пов'язані з осмислення цих принципів.

1. Двоїстість. Кожен факт господарського життя повинен бути відображений двічі в однаковій сумі - за дебетом одного і кредитом іншого рахунку. Принцип випливає з балансового рівняння А = П + К, де А - актив, П - пасив (залучені кошти, кредиторська заборгованість), К - власний капітал фірми. І тут треба звернути увагу на те, що в основі нашого балансу лежить рівняння А = П, де під пасивом розуміються всі джерела (як власних, так і залучених) коштів.

Американська трактування носить дещо архаїчний характер. Справа в тому, що бухгалтерський баланс виник з рівняння А - П = К, тобто капітал фірми дорівнює її майну, вільного від боргів. У подальшому для формування і пояснення подвійного запису П перенесли в праву частину рівняння і отримали А - П + К. Проте в самому кінці XIX ст. чудовий російський бухгалтер Н.С. Лунский (1867-1956) показав, що права частина представляє заборгованість фірми своїм вкладникам як кредиторам, так і акціонерам, пайовикам і т.п. і що між П і К немає принципової різниці. Обидва ці елементи, з його точки зору, можуть бути об'єднані в одній сукупності - в пасиві (П). Цей погляд з початку 30-х років отримав в нашій країні загальне визнання. Структура балансових елементів класифікується так: А - необоротні активи, оборотні кошти (запаси матеріальних цінностей, дебіторська заборгованість і каса); П - так само, як у нас, ділиться на довгострокову і короткострокову заборгованість, остання - на оцінювану, умовну і фактичну, яка , що дуже важливо, у свою чергу ділиться на документовану (заборгованість за неоплачені товари, послуги тощо), нараховану (заборгованість по заробітній платі); К - вкладений і накопичений (реінвестований - нерозподілений прибуток) капітал.

Баланс - основа бухгалтерського обліку, і подвійний запис випливає з умов балансового рівняння. У США йому надають настільки велике значення, що самого поняття позабалансового обліку там немає. Тому орендовані основні засоби; товари, прийняті на комісію; давальницька сировина і т.п. цінності, що не становлять власність фірми, вони також відображають на балансових рахунках методом подвійного запису. Це призводить до того, що в А - активі - власність фірми збільшується на вартість предметів, її не складових. Відповідно до П - пасиві - американського балансу виникає кредиторська заборгованість, яка не є такою. Наприклад, заборгованість комітенту виникає тільки після продажу товарів, зданих на комісію. Таким чином, наша теорія і наша практика застосовують подвійну запис тільки для обліку того, що складає власність фірми, в США принцип подвійності отримує кілька більш широке застосування, але може бути на шкоду змістовній стороні обліку.

2. Вимірювач. Тільки виражений у грошах факт господарського життя може стати об'єктом бухгалтерського обліку.

На відміну від нашої теорії, що визнає і грошовий, і натуральний вимірювачі, в США підкреслюють виняткову роль тільки грошового. Це не випадково. Мало того, якщо об'єкт не отримав грошового вираження, то він не може бути включений в облікову сукупність. Набагато важливіше інше. Завдяки тому, що проголошується принцип тільки грошового вимірника, то і об'єктом бухгалтерського обліку визнається лише вартісне, але не натуральне рух цінностей, що особливо важливо в обліку основних засобів та товарно-матеріальних цінностей.

3. Підприємство. Фірма повинна бути юридично самостійна по відношенню до свого (своїх) власнику. Розрахункові рахунки власника та фірми роздільні, і відповідальність за зобов'язаннями один одного не перетинається. У нас цей принцип визнається, але не акцентується. На практиці адміністратори дуже часто плутають своє і чуже.

4. Безперервність. Підприємство, один раз виникнувши, буде існувати вічно. Це дуже своєрідний принцип, оскільки суперечить здоровому глузду: Кожна людина знає, що помре, тим більше будь-який завод, магазин, салон і т.п. не можуть існувати постійно. І тим не менше цей принцип висувається в число основних. Прийняте припущення, що нагадує перший закон механіки, дозволяє дуже ефективно обчислювати фінансові результати і відмовитися від безглуздих спроб переоцінки, що враховуються. У самому справі, якщо підприємство існує вічно, навіщо переоцінювати його активи. Навпаки, якщо підприємство ліквідується, то його спадщина має бути оцінений за поточною ринковою вартістю, а не з їх історичної оцінки. Крім того, припущення про безперервне функціонування підприємства дозволяє розглядати звітний рік тільки як пов'язаний з особливостями господарського циклу і не прив'язувати його до календарному року. У кожній галузі народного господарства свій цикл, і, отже, адміністрація кожного підприємства, його власники мають право вибирати терміни господарського року для себе і своєї фірми.

5. Собівартість. Об'єкти бухгалтерського обліку повинні бути оцінені за ціною придбання і витрат, пов'язаних з їх доставкою, установкою, наладкою і пуском в експлуатацію. У нас також завдяки працям видатного російського бухгалтера А.П. Рудановского (1863-1934) принцип собівартості як єдино правильний отримав визнання і закріплений у нормативних документах, проте час від часу уряд, в порушення очевидного, пропонує проводити переоцінки тих чи інших облікових об'єктів.

Між тим принцип собівартості має бути визнаний з наступних причин: (1) він об'єктивний, так як оцінка в цьому випадку заснована на документах і, що найважливіше, за предмет оцінки дійсно була виплачена (або повинна бути виплачена) відповідна сума грошей, (2 ) випливає з принципу подвійності, бо факти господарського життя повинні бути зареєстровані в обліку в тій оцінці, в якій вони реально відбувалися, (3) майно описується за тією ціною, за якою воно було дійсно придбано; (4) найбільш реально відображаються фінансові результати, так як на них не впливають наслідки переоцінки. Не випадково два видатних сучасних американських бухгалтера Р. Ентоні та Ю. Ідзірі рішуче поділяють цей принцип.

Дія принципу собівартості і витікаючі з цього особливості бухгалтерського обліку покажемо на прикладі оцінки товарів.

Рахунок (рахунки) "Товари" ведеться в купівельних цінах, але собівартість реалізованих товарів, а отже, і величина валового прибутку (торгової надбавки) може бути обчислена в цьому випадку лише шляхом ведення суцільного обліку штучної продажу товарів або шляхом зняття натурних залишків на кінець звітного періоду. При цьому в репертуарі бухгалтера є мінімум чотири варіанти розрахунку собівартості матеріальних запасів - індивідуальний облік, оцінка за середніми цінами, оцінка за ціною останньої (LIFO) чи першої (FIFO) партії надходження. У нас, на жаль, оцінка запасів за собівартістю, як правило, розуміється примітивно, тільки як розрахунок собівартості запасу за середніми цінами. Однак наша теорія і наша практика віддають перевагу обліку товарів за продажними цінами, що дозволяє відмовитися від натурально-вартісного обліку товарів, поставити під постійний контроль двох матеріально відповідальних осіб - касира та завідувача секцією, бачити потенційний прибуток у вигляді торгової надбавки на товарний залишок і легко розрахувати величину валового прибутку.

Особливістю обліку торговельних знижок у США є те, що вони пов'язуються не з певними видами товарів (як у нас, коли їх намагалися пов'язати з издержкоемкость різних товарних груп), а з термінами оплати рахунків. Якщо фірма оплачує рахунок контрагента раніше обумовленого терміну, вона отримує знижку і платить менше. (Прострочення платежу тягне сплату пені) Такий підхід призводить до формування по кожному товару двох видів цін: брутто - ціна, зазначена в товарному документі (рахунку, фактурі, накладної) і нетто - брутто-ціна за мінусом знижки за дострокову оплату.

6. Консерватизм. Якщо собівартість об'єкту вище його продажної ціни, тобто у разі потенційного збитку, об'єкт показується у звітності за продажною ціною. Таким чином, виник збиток відображається у тому звітному періоді, в якому він був виявлений, а прибуток - в тому, коли вона була фактично отримана, тобто в даному випадку ми можемо сформулювати два дуже важливих правила:

доходи, потенційно сформовані в даному звітному періоді, повинні бути показані в тому звітному періоді, в якому вони будуть реалізовані;

витрати, потенційно сформовані в даному звітному періоді, не повинні ставитися на майбутні звітні періоди, а повинні бути показані в даному звітному періоді.

Техніка реалізації принципу консерватизму зводиться до наступного: виявлений потенційний збиток списують в дебет результатних рахунків, але не з рахунків з обліку цінностей, а з кредиту спеціальних контрактивний рахунків "Поправки на зниження до ринкової вартості короткострокових інвестицій", "Поправки на сумнівні борги" і т . п. У разі якщо продажна вартість активів зросте, бухгалтер може зробити зворотний запис. На жаль, наша практика не використовує таких контрарних рахунків.

Дуже важливо відзначити, що принцип консерватизму не суперечить принципу оцінки майна за собівартістю, але дуже вдало доповнює його, бо для його застосування потрібно збереження в поточному бухгалтерському обліку оцінки майна за собівартістю. Більше того, принцип мінімальності підкреслює безглуздість численних спроб проводити в поточному обліку переоцінки. Проведіть таку переоцінку, і собівартість буде загублена.

7. Значущість. Віднесення об'єкта до тієї чи іншої бухгалтерської категорії залежить від того, якого значення надає йому власник. Це своєрідний "ефект Дулітл", сміттяра, який вимагав з професора Хіггінса гроші, відносно рівні доходів мільйонера. Так, в одному підприємстві об'єкт може бути віднесений до основних засобів, а в іншому абсолютно такий самий об'єкт може бути відразу ж списано на витрати даного звітного періоду. У нас головний критерій - вартість об'єкта, в залежності від цього він може бути віднесений або до основних засобів, або до малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП), або прямо списано на витрати підприємства. У США проміжна група - МШП, як правило, взагалі відсутній і відповідно відсутній і регулюючий рахунок "Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів".

Введене з 1 січня 1992 р. Положення про бухгалтерський облік та звітності дозволяє адміністрації підприємства досить вільно варіювати віднесення тих чи інших об'єктів або на рахунки "Основні засоби", або "Малоцінні та швидкозношувані предмети", або на рахунки витрат.

Але може бути самим значимим рахунком американської бухгалтерії слід визнати рахунок "Каса". На ньому сконцентрований облік всієї грошової готівки фірми, у той час як згідно з нашою традицією гроші в касі є готівка самої фірми, виручка у інкасатора - грошові кошти в дорозі, а гроші на її розрахунковому рахунку представляють собою заборгованість банку фірмі. Крім того, в американській практиці зустрічається поняття "мала каса";, яка обліковується в ній, згідно з нашим планом рахунків відображаються на рахунку "Розрахунки з підзвітними особами".

8. Реалізація. Момент передачі права власності на врахований об'єкт від продавця до покупця - основний предмет у дискусіях між західними і нашими фахівцями. Для західних колег вихідним пунктом виступає концепція права, згідно з якою реалізація - момент переходу права власності на цінність. Для наших економістів - це зовсім різні моменти. Момент реалізації - це момент надходження грошей від покупця продавцю, і він не збігається з моментом переходу права власності. Таким чином, відповідно до західної концепції прибуток виникає в момент відвантаження товарів, згідно з нашими поглядами - у момент отримання грошей. У першому випадку прибуток є, а грошей виплатити заробітну плату, гасити кредиторську заборгованість і вносити податки немає. Дана обставина змушує бухгалтерів складати складний звіт про рух грошових коштів (statement of Cash flows). У нашому випадку таких незручностей немає.

У США для обліку цих операцій використовують два рахунки: "Реалізація" і "Собівартість реалізованих товарів", у нас обмежуються більш економічним рішенням: один рахунок "Реалізація продукції (робіт і послуг)" показує по кредиту валову виручку і за дебетом собівартість реалізованих товарів і наданих послуг.

9. Відповідність. Доходи даного звітного періоду повинні бути співвіднесені з витратами, завдяки яким ці доходи були отримані. Останній і може бути найважчий для практичного застосування принцип. Він сходить до знаменної інтерпретації активу, даної Е. Шмаленбахом (1873-1955), який стверджував, що актив - це витрати, які повинні стати доходами в майбутньому. (У нашій країні панує застаріла трактування активу як господарських засобів підприємства) Звідси виникає необхідність розглянути, як списуються витрати, спрямовані на активи, на фінансові результати кожного звітного періоду. У зв'язку з цим у бухгалтерії витратою визнається не виплата грошей, а виникнення або здійснення прав на ці виплати. Відповідно і доходом вважається не отримання платежів, а виникнення права на них (розвиток принципу реалізації) Звідси тотальний розрив між нарахуванням грошових сум і їх реальним рухом.

Висновок

Отже, облік - це система збору та реєстрації необхідної інформації, що представляє сукупність даних про стан керованого об'єкта, його оточенні, виконання керуючих розпоряджень і вихідних узагальнюючих відомостей.

Розрізняють такі види обліку: бухгалтерський, статистичний та оперативний. У країнах з розвиненою ринковою економікою зазвичай розрізняють фінансовий і управлінський облік.

Бухгалтерський облік це система документального, суцільного і безперервного спостереження, реєстрації та узагальнення, контролю за господарською діяльністю підприємств і складання на її базі звітності, яка включає отримання первинних даних, їх перевірку і обробку, систематизацію, відображення господарських операцій у відповідних облікових регістрах (відомостях, картках, журналах тощо). Принцип бухгалтерського обліку - основа, вихідне, базове положення бухгалтерського обліку як науки, яке зумовлює всі наступні, що випливають з нього твердження.

Основними міжнародними принципами бухгалтерського обліку, можна вважати наступні.

Принцип подвійного запису. Згідно з цим принципом, відображення в обліку кожної господарської операції здійснюється одночасно за дебетом одного бухгалтерського рахунку та кредиту іншого в рівновеликої сумі.

Принцип існуючого підприємства. Згідно з цим принципом, сфера ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в кожному окремому випадку обмежується рамками окремо взятого самостійного підприємства, яке має статус юридичної особи.

Принцип безперервно триваючої діяльності підприємства. Відповідно до цього принципу ведення бухгалтерського обліку грунтується на передумові, що дане конкретне підприємство не збирається припиняти або згортати свою діяльність у найближчому доступному для огляду майбутньому.

Принцип об'єктивності. Згідно з цим принципом, кожна господарська операція повинна знаходити відображення в бухгалтерському обліку лише в тому випадку, якщо є достовірне документальне підтвердження її здійснення.

Принцип оцінки активів підприємства за фактичною вартістю (принцип історично сформованих витрат). Відповідно до цього принципу активи підлягають відображенню в обліку і звітності за тією вартістю, яка була в момент придбання, а не за поточною ринковою вартістю, яка склалася на дату складання бухгалтерського балансу і решті фінансової звітності.

Принцип реєстрації (розпізнавання, ідентифікації) доходу (виручки, реалізації послуг) у момент фактичної реалізації. Найбільш часто в зарубіжній практиці розрахунків за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги моментом реалізації вважається дата виставлення рахунку покупцеві.

Принцип відповідності (погодження) витрат і доходів. Згідно з цим принципом, усі витрати, наслідком яких стали можливі певні доходи, повинні бути списані і розподілені по цим відповідним доходах у тих же проміжках часу, в яких ці доходи були отримані.

Принцип послідовності. Передбачає дотримання відносного сталості у використанні тих прийомів і методів обліку, які були проголошені підприємством.

Принцип максимальної повноти та достовірності відображеної у звітності інформації. Згідно з цим принципом, звітність повинна містити всю важливу і суттєву інформацію про даному підприємстві. Обсяг і якість звітної інформації повинні бути достатні для того, щоб користувачі могли скласти всебічне та об'єктивне уявлення про фінансовий стан підприємства.

Принцип значущості. Даний принцип передбачає, що в обліку та звітності повинна висвітлені вся значима інформація, здатна суттєво вплинути на основні фінансові показники підприємства.

Принцип періодичності. Згідно з цим принципом, весь життєвий цикл діючого підприємства розбивається на умовні відрізки часу (місяць, квартал, півріччя, рік).

Принцип грошової оцінки об'єктів обліку та звітності. Відповідно до цього принципу вся зведена обліково-аналітична інформація повинна мати вартісну оцінку.

Правило консерватизму. Згідно з правилом консерватизму, слід віддавати перевагу рішенням, при якому буде занижена вартість об'єкта обліку, що став предметом спору. Такий підхід знижує ризик прийнятих управлінських рішень.

Для сприяння у розвитку та адаптації бухгалтерських принципів, прийнятних в кожній країні і розуміються в усьому світі, в 1973 році було створено Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, як результат угоди між національними організаціями професійних бухгалтерів дев'яти країн: Австралії, Франції, Канади, Західної Німеччини , Японії. Мексики, Нідерландів, Великобританії та США. В даний час членами цього Комітету є більше 100 бухгалтерських організацій з 88 країн.

Статутні цілі Комітету визначено такі:

Формулювати і видавати в суспільних інтересах стандарти бухгалтерського обліку для використання при складанні фінансових звітів.

Сприяти прийняттю та поширенню міжнародних стандартів бухгалтерського обліку по всьому світу.

Здійснювати діяльність щодо покращення і гармонізації бухгалтерських стандартів і процедур, що стосуються складання та подання фінансових звітів.

Список літератури

1. Балдінова О.М., Дементей Т.М., Завидова Є.І. Бухгалтерський облік / За заг. ред.Е.І. Тишкова - Мн.: Асвета, 1999.

2. Білий І.М., Папковская П.Я., Михалкевич А.П. Теорія бухгалтерського обліку. - Мн.: ТОВ "Місанта", 1997.

3. Бухгалтерський облік / А.І. Балдінова, Т.М. Дементей, Є.І. Завидова та ін - Мн. Обчислюємо. шк., 2001.

4. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік. - М.: Омега-Л, 2004.

5. Волкова О.М. Управлінський облік: Підручник. - М.: Проспект, 2005.

6. Головизною А.Т., Архипова О.І. Бухгалтерський управлінський облік. - М.: КноРус, 2003.

7. Гусєва Т.М., Шєїна Т.М. Основи бухгалтерського обліку: теорія, практика, тести: Учеб. Посібник. / Под ред. В.Г. Гетьманс. - М.: Фінанси і статистика, 1998.

8. Козлова Е.П., Парашутін Н.В. Бухгалтерський облік. - М.: Фінанси і статистика, 2001.

9. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік. - М.: Инфра-М, 2001.

10. Михалкевич А.П. Бухгалтерський облік на підприємствах зарубіжних країн: Навчальний посібник. - Мн.: ТОВ Місанта, 1998.

11. Нідлз Б., Андерсон Х., Колделл Д. Принципи бухгалтерського обліку. - 2-е вид. - М.: "Фінанси і статистика", 1994.

12. Панков Д.А. Бухгалтерський облік і аналіз за кордоном: Учеб. посібник. - Мн.: Нове знання, 2002.

13. Полякова С.І., Соловйова О.В., Старовойтова Є.В. Бухгалтерський облік: практичний посібник для самонавчання. - М.: ТЕИС, 1998.

14. Рахман З., Шеремет А. Бухгалтерський облік в ринковій економіці. - М.: ИНФРА-М, 1996.

ДОДАТОК 1

Відмінності фінансового та управлінського бухгалтерського обліку

ДОДАТОК 2

Процедура поетапного прийняття міжнародних стандартів бухгалтерського обліку