Курсова робота
на тему: ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ І ФІРМИ
ЗМІСТ
ВСТУП
1. КОНКУРЕНЦІЯ І ФОРМИ КОНКУРЕНТНОГО СПІВІСНУВАННЯ
1.1 Визначення особливостей і види конкуренції
1.2 Збір і аналіз інформації про конкуренцію
1.3 Форми конкурентного співіснування
2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ І ФІРМИ
2.1 Теоретичні аспекти оцінки конкурентоспроможності продукції та фірми
2.2 Поняття і методи оцінки конкурентоспроможності продукції
2.3 Визначення конкурентоспроможності фірми
3. РОЗРАХУНКИ ПОКАЗНИКІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ І ФІРМИ
3.1 Оцінка конкурентоспроможності продукції
3.2 Матричний підхід до визначення конкурентоспроможності фірми
ВИСНОВОК
СПИСОК
введення
Мета кожного підприємця - максимізація прибутку, а, отже, і розширення масштабів господарської діяльності. Це неминуче призводить до взаємної боротьби підприємців за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів, зростання обсягу виробництва, і вони виступають по відношенню один до одного як суперники або конкуренти. Якщо пропозиція, будь - якого товару більше, ніж попит на нього, то посилюється конкурентна боротьба між продавцями. Кожен з них, щоб продати свій товар, найчастіше змушений знижувати ціну, що, як, правило, тягне за собою скорочення виробництва даного товару. Якщо попит більший за пропозицію, то конкурувати один з одним змушені вже покупці. Щоб мати можливість придбати дефіцитний товар, кожен з них намагається запропонувати по можливості більш високу ціну, ніж це можуть зробити його суперники. Ціна підвищується, і це стимулює збільшення пропозиції даного товару.
Конкуренція є необхідним елементом ринкового механізму.
У курсовій роботі будуть розглянуті такі глави:
Перший розділ присвячується визначення сутності конкуренції, методів збору і аналізу інформації про конкуренцію та формами конкурентного існування. Тут ми визначимо сутність, особливості конкуренції та її види, а також зберемо і проаналізуємо інформацію про конкуренцію і опишемо форми конкурентного співіснування.
Другий розділ розкриває теоретичні основи оцінки конкурентоспроможності продукції та фірми. У цьому розділі ми розглянемо теоретичні аспекти оцінки конкурентоспроможності продукції і фірми, поняття та методи оцінки конкурентоспроможності продукції і визначення конкурентоспроможності фірми.
У третьому розділі наведемо розрахунки показників конкурентоспроможності продукції та фірми. Спочатку оцінимо конкурентоспроможність продукції, а потім матричним підходом визначимо конкурентоспроможність фірми.
Мета курсової роботи полягає в закріпленні студентами теоретичних знань про конкуренцію, конкурентоспроможності та про форми конкурентного співіснування, а також у придбанні практичних навичок оцінки конкурентоспроможності продукції та фірми
1.Конкуренція і форми конкурентного співіснування
1.1 Визначення особливостей конкуренції та її види
Найбільший внесок у фундаментальне дослідження конкуренції внесли А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс - теорія досконалої конкуренції, Дж.Робінсон і Е. Чемберлін - теорія недосконалої конкуренції.
Термін «конкуренція» походить від лат. сoncurrentia і означає суперництво, змагання, змагання.
За К. Марксом, конкуренція - це антагоністична форма економічного суперництва, боротьба між підприємцями за найбільш вигідні умови застосування капіталу з метою отримання найбільшого прибутку.
І. Шумпетер вважав, що конкуренція не що інше, як боротьба, суперництво старого з новим, де рано чи пізно нове бере верх, перемагаючи старе: нові технології, нові товари, нові форми організації виробництва, нові форми управління і т.д.
Ф. фон Хайєк вважає конкуренцію процедурою відкриттів. У ході конкуренції відкриваються невикористані можливості більш ефективного виробництва товарів, нові, раніше недоступні дані про ресурси, технології, переваги, про нерозкритих поки можливості суспільства. [1, стор.195]
Слід зазначити, що без конкуренції немає ринкової системи. Конкуренція, будучи головним елементом механізму ринкової системи, одночасно є якоюсь середовищем, куди занурена дана система і поза якою вона функціонувати не може. Саме конкуренція забезпечує єдність дії всіх елементів ринкового механізму, об'єднуючи в єдине ціле всіх господарюючих суб'єктів, що конкурують між собою, нав'язуючи їм одну і ту ж гру або зобов'язуючи їх грати за одними й тими ж, єдиним для всіх, правилами. [1, стор 196]
Конкуренція концентрує в собі основні риси капіталізму: приватну власність, свободу підприємництва і вибору, особистий інтерес.
Характеризується конкуренція двома особливостями [1, стр.199]:
1.Наличие на ринку досить великого числа незалежно діючих виробників і покупців будь-якого конкретного товару;
2. Свободою для виробників і покупців вступати на ринок або залишати його.
Суть першої особливості полягає в тому, що на ринку діють тисячі покупців і продавців. Кожен з них робить настільки мізерну частку продукції або купує її, що руйнування навіть сотні виробників або їх вступ у ринок відбувається непомітно, тобто це ніяк не може вплинути на рівноважну ціну.
Друга особливість припускає, що ніяких обмежень організаційного та юридичного характеру не повинно бути для збільшення або скорочення виробництва товару цього типу.
У сучасній економічній літературі - науковій та навчально-методичної - конкуренція розглядається за традиційним стереотипу. Дається формулювання конкуренції, її зміст, підкреслюється її важливість для ринкової системи, потім йде аналіз конкретних форм її здійснення: досконала і недосконала. Остання ж у свою чергу аналізується в трьох формах: монополістичної, олігополії, чистої монополії.
Монополістична конкуренція. Для монополістичної конкуренції характерно наявність безлічі невеликих фірм, що випускають однотипні, але все ж не одні й ті ж товари. Мається на увазі, що їхня продукція неоднорідна. Товари фірм-конкурентів досить диференційовані, однотипні і ідентичні, товар однієї фірми чимось відрізняється від товарів іншої фірми. Вхід в галузь при монополістичної конкуренції відносно вільний, оскільки невеликі фірми не можуть поставити серйозний бар'єр на шляху входить конкурентові. З іншого боку, і вхідний в галузь конкурент знає, що тут існує рівновага, отже, щоб виділити свій товар, йому доведеться затратити значні кошти на рекламу. Це теж стає для нього додатковим бар'єром. Доступ до ринкової інформації утруднений, але отримати її все ж можна досить легко, тому що ціна встановлюється поки відносно вільно [2, c. 434].
Олігополія. У галузі перебуває трохи (декілька) фірм, що суперничають. Конкуренція між ними спочатку набуває запеклий характер, фірми несуть величезні втрати, але потім всі вони приходять до однієї, дуже економічної думки, що полягає в тому, що їм вигідніше домовитися і вести однакову політику цін, продажу і т.д. Стало бути, при олігополії кожна фірма може досить значно вплинути на ціни, але все-таки їх можливості в цьому обмежені взаємною залежністю. Вхід у галузь досить важкий, тому що члени олігополії виступають проти входить в галузь єдиним фронтом, подолати який рідко кому вдається. Інформація про олігополістичному ринку практично не доступна [2, c. 435].
Чиста монополія. На ринку існує тільки один продавець даного виду товару. У такого товару немає близьких повноцінних замінників, і в цьому сенсі продукція унікальна. Очевидно, що ціна на цей товар дуже жорстка, змінюється рідко і незначно. Притому ціна встановлюється спочатку на розсуд самої фірми, яка не сприймає її як щось дане ринком, покладена. Природно, що монополія повністю закриває галузь для входу в неї інших фірм. Монополія настільки могутня, що на даному ринку відсутня хоч якась конкуренція. Інформація про фірму-монополії практично недоступна і ціна говорить дуже мало, оскільки фірма її встановлює на свій розсуд [2, c. 436].
Досконала конкуренція. На ринку діє велика кількість дрібних фірм, що реалізують однорідну продукцію. Це ідеальна модель ринку. Частка кожної фірми на ринку дуже мала, він не може надавати відчутного впливу на ціну. Бар'єри для вступу в галузь відсутні. Доступ до інформації практично вільний [2, c. 431].
Дуже важливо виділити ідею - без конкуренції немає ринкової системи. Без конкуренції ринок не може виконати свої новаторські функції, не може виявити творчі початку суб'єктів ринку, їх ініціативу і пошук, не реалізує все те, завдяки чому ринок є рушійною силою людського прогресу. Конкуренція - необхідна і достатня умова (або середовище), що забезпечує кількісне і якісне відтворення ринкової системи, її саморегулюючі та самокорегуюча початку.
«Кожним із суб'єктів на ринку рухає особистий економічний інтерес. Не стримувані нічим особисті корисливі інтереси господарюючих суб'єктів можуть підірвати нормальне функціонування ринкового господарства і діяти на шкоду соціальним і економічним інтересам суспільства. Основною перешкодою на шляху несприятливого розвитку подій лежить конкуренція. В умовах конкуренції особистий економічний інтерес одного суб'єкта стикається з не менш сильним прагненням іншого суб'єкта одержати найбільшу вигоду. Для досягнення перемоги в конкурентній боротьбі відбувається зниження витрат і цін на продукцію, підвищення її якості, виробництво товарів, що відповідають вимогам споживачів і т.д. Інакше кажучи, конкуренція виступає як доповнення і противага підприємницькому егоїзму Вона направляє його господарську діяльність в інтересах всього суспільства ». Ця думка дуже точно і влучно характеризує сутність конкуренції, її основну, фундаментальну суспільну функцію.
Зі сказаного, очевидно, що конкуренція, безумовно, перш за все, є змагання, змагання, порівняння економічних умов результатів господарюючих суб'єктів і «практично примусова форма організації об'єктивно діючих законів ринкової економіки» [2, c. 197-198].
Але у конкуренції є і негативні сторони. Перш за все, необхідно пам'ятати, що конкуренція є і буде формою взаємного суперництва, це конфронтація, де є завжди свої переможці і переможені свої. «Конкуренція обумовлюється суверенним правом кожного з суб'єктів ділових відносин на реалізацію свого економічного потенціалу, а це неминуче призводить до зіткнення між ними, до досягнення поставлених підприємцями цілей за рахунок обмеження інтересів інших ділових людей».
Сутність конкуренції, як і всякого іншого явища, значно повніше і чіткіше проявляється в її функціях. В економічній літературі аналізуються в основному такі:
1) регулююча;
2) аллокаціонная;
3) інноваційна;
4) адаптаційна;
5) розподілу;
6) контролює.
Найважливішою з них є перша, яка в тій чи іншій мірі об'єднує і інші п'ять.
1. Регулююча функція. У даної функції присутня головна риса конкуренції, яка визначає перевагу ринкової економіки над нашою, колишній радянській, плановою економікою. Цією функцією конкуренції є підрахунок нею на ринку ОНЗТ з виробництва кожного конкретного виду товару. Вона вказує товаровиробникам, які витрати праці повинні бути орієнтиром для них у виробництві. Дана функція конкуренції реалізується завдяки дії закону вартості, через його механізм. У будь-якому суспільстві в усі часи повинні були підтримуватися рівність (баланс) між потребами людей і можливостями їх задоволення, а також необхідність розподілу виробничих можливостей (ресурсів) суспільства по окремих галузях, в залежності від їх індивідуальної та суспільної значущості. У ринковій системі такий розподіл (регулювання) здійснюється стихійно. Однак ця стихія підпорядковувалася і підпорядковується певним закономірностям. Якщо, скажімо, попит на хліб не задовольнявся, то, згідно із законом попиту і його кривої, ціна на хліб зростала. Вона підказувала виробникам, що виробництво хліба економічно вигідно. Свобода входу в ринок забезпечує приплив ресурсів (грошей, робочої сили, засобів виробництва) на виробництво хліба з інших галузей, де випуск товарів не настільки вигідний. Пропозиція хліба збільшується, і, згідно з кривою пропозиції, ціна на хліб знижується. Якщо виробництво хліба не стабілізувалося на рівноважному кількості товару, то ціна, падаючи, може виявитися нижче рівноважної.
У тих же галузях, звідки перетекли капітали в хлібне виробництво, зменшилася пропозиція, ціни піднялися до рівноважної точці. Якщо ж з них витекло капіталів більше настільки, що пропозиція виявилася нижче попиту, то ціни на цю продукцію піднімуться вище рівноважної. Таким чином, ціна коливається навколо вартості вгору-вниз залежно від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання ціни вгору і вниз в масштабах суспільства взаємно врівноважуються, і в цілому попит дорівнює пропозиції. Викладене є не що інше, як досягнення рівноважної ціни на ринку на окремі товари в масштабах суспільства. Отже, закон вартості і закон рівноваги цін - це один і той самий закон. Інакше кажучи, рівноважна ціна встановлюється відповідно до закону вартості. Економічний закон, згідно з яким товари на ринку обмінюються у відповідності з кількістю і якістю витраченої на їх виробництва праці, називається законом вартості.
2. Аллокаціонная функція виробництва виражається, перш за все, у формуванні досконалого ринку на всій території країни, в рамках національного господарства. Allokation - перекладається з англійської як «розміщення». Тобто, конкуренція поступово розміщує в масштабі національного господарства найбільш рівномірно і ефективно продуктивні сили - капітан у всіх його проявах і праця в їх взаємному поєднанні.
3. Інноваційна функція конкуренції проявляється, в загальному, у фінансуванні та стимулювання НТП Суб'єкти ринку прагнуть впровадити досягнення науки і техніки у виробництво першими і тим самим обійти конкурента. Адже будь-яке відкриття в науці і техніці реалізується конкретно в більш економічною і продуктивної технології виробництва, А це - економія обмежених ресурсів, отже, підвищення ефективності виробництва, Конкурентний пошук інновацій та їх фінансування поступово переходить в організацію наукових досліджень та їх фінансування самими суб'єктами ринку. Так конкуренція стає двигуном технічного процесу.
4. Адаптаційна функція конкуренції реалізується у зростанні пристосовності суб'єктів ринку до постійно мінливої ринкової кон'юнктури, до різних її аспектів. Фірмі необхідно пристосовуватися до законодавства країни, до її податкової системи, до можливої інфляції, до релігійних і суто національних звичаїв і традицій і т. д., загалом, до всього того, що називається середовищем підприємництва. Це середовище в цілому або пригнічує суб'єктів ринку, або висуває їх на передові економічні висоти - залежно від їх адаптаційних здібностей. Ця функція відіграє таку істотну роль в розвитку ринку, що деякі економісти взагалі розглядають пристосовницьку конкуренцію як окремий тип або вид конкуренції.
5. Розподільна функція конкуренції особлива тим, що в основному реалізується в середовищі споживачів, як індивідуальних, так і продуктивних. Конкуренція проявляється в їх боротьбі за отримання найбільшої суми сукупних матеріальних благ і послуг, вироблених в національному господарстві, до того ж на найбільш вигідних умовах. Тут є за що боротися, тому що по суті розподіляється весь вироблений валовий національний продукт - готовий продукт, а його умови розподілу визначаються не тільки економічними, але й політичними, соціальними та іншими факторами. Таким чином, саме ця функція конкуренції реалізується в найбільш несприятливою (етично) обстановці.
6. Контролююча функція конкуренції проявляється, перш за все, у недопущенні монополістичного панування окремих великих підприємств на ринку. Конкуренція обмежує і ставить у певні рамки форми чи моделі недосконалої конкуренції. При цьому конкуренція спирається на потужні інституційні механізми, особливо на антитрестівське законодавство [2, с.200-207].
Виділяються три типи конкурентної поведінки: креативний, пристосовницький і забезпечує. При першому виді конкуренції - креативному - конкуренти направляють всю потужність і творчу енергію на створення, будь - яких нових компонентів ринку, що забезпечують їм перевагу над суперниками (нові товари, нові технології, нову організацію виробництва та управління ним, нові форми розподілу, реклами та збуту ). Цей тип конкуренції самий творчий, він творчий і як ніякий інший виражає все істота конкуренції. Именно он лежит в основе совершенной (чистой) конкуренции.
Приспособленческая конкуренция заключается в строгом слежении за инновациями и упреждением своих конкурентов в их внедрении. Она проявляется в копировании достижений своих соперников, но в более короткие сроки. Главное - в идее, в толчке. на тему: ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ І ФІРМИ
ЗМІСТ
ВСТУП
1. КОНКУРЕНЦІЯ І ФОРМИ КОНКУРЕНТНОГО СПІВІСНУВАННЯ
1.1 Визначення особливостей і види конкуренції
1.2 Збір і аналіз інформації про конкуренцію
1.3 Форми конкурентного співіснування
2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ І ФІРМИ
2.1 Теоретичні аспекти оцінки конкурентоспроможності продукції та фірми
2.2 Поняття і методи оцінки конкурентоспроможності продукції
2.3 Визначення конкурентоспроможності фірми
3. РОЗРАХУНКИ ПОКАЗНИКІВ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ І ФІРМИ
3.1 Оцінка конкурентоспроможності продукції
3.2 Матричний підхід до визначення конкурентоспроможності фірми
ВИСНОВОК
СПИСОК
введення
Мета кожного підприємця - максимізація прибутку, а, отже, і розширення масштабів господарської діяльності. Це неминуче призводить до взаємної боротьби підприємців за найбільш вигідні умови виробництва і збуту товарів, зростання обсягу виробництва, і вони виступають по відношенню один до одного як суперники або конкуренти. Якщо пропозиція, будь - якого товару більше, ніж попит на нього, то посилюється конкурентна боротьба між продавцями. Кожен з них, щоб продати свій товар, найчастіше змушений знижувати ціну, що, як, правило, тягне за собою скорочення виробництва даного товару. Якщо попит більший за пропозицію, то конкурувати один з одним змушені вже покупці. Щоб мати можливість придбати дефіцитний товар, кожен з них намагається запропонувати по можливості більш високу ціну, ніж це можуть зробити його суперники. Ціна підвищується, і це стимулює збільшення пропозиції даного товару.
Конкуренція є необхідним елементом ринкового механізму.
У курсовій роботі будуть розглянуті такі глави:
Перший розділ присвячується визначення сутності конкуренції, методів збору і аналізу інформації про конкуренцію та формами конкурентного існування. Тут ми визначимо сутність, особливості конкуренції та її види, а також зберемо і проаналізуємо інформацію про конкуренцію і опишемо форми конкурентного співіснування.
Другий розділ розкриває теоретичні основи оцінки конкурентоспроможності продукції та фірми. У цьому розділі ми розглянемо теоретичні аспекти оцінки конкурентоспроможності продукції і фірми, поняття та методи оцінки конкурентоспроможності продукції і визначення конкурентоспроможності фірми.
У третьому розділі наведемо розрахунки показників конкурентоспроможності продукції та фірми. Спочатку оцінимо конкурентоспроможність продукції, а потім матричним підходом визначимо конкурентоспроможність фірми.
Мета курсової роботи полягає в закріпленні студентами теоретичних знань про конкуренцію, конкурентоспроможності та про форми конкурентного співіснування, а також у придбанні практичних навичок оцінки конкурентоспроможності продукції та фірми
1.Конкуренція і форми конкурентного співіснування
1.1 Визначення особливостей конкуренції та її види
Найбільший внесок у фундаментальне дослідження конкуренції внесли А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс - теорія досконалої конкуренції, Дж.Робінсон і Е. Чемберлін - теорія недосконалої конкуренції.
Термін «конкуренція» походить від лат. сoncurrentia і означає суперництво, змагання, змагання.
За К. Марксом, конкуренція - це антагоністична форма економічного суперництва, боротьба між підприємцями за найбільш вигідні умови застосування капіталу з метою отримання найбільшого прибутку.
І. Шумпетер вважав, що конкуренція не що інше, як боротьба, суперництво старого з новим, де рано чи пізно нове бере верх, перемагаючи старе: нові технології, нові товари, нові форми організації виробництва, нові форми управління і т.д.
Ф. фон Хайєк вважає конкуренцію процедурою відкриттів. У ході конкуренції відкриваються невикористані можливості більш ефективного виробництва товарів, нові, раніше недоступні дані про ресурси, технології, переваги, про нерозкритих поки можливості суспільства. [1, стор.195]
Слід зазначити, що без конкуренції немає ринкової системи. Конкуренція, будучи головним елементом механізму ринкової системи, одночасно є якоюсь середовищем, куди занурена дана система і поза якою вона функціонувати не може. Саме конкуренція забезпечує єдність дії всіх елементів ринкового механізму, об'єднуючи в єдине ціле всіх господарюючих суб'єктів, що конкурують між собою, нав'язуючи їм одну і ту ж гру або зобов'язуючи їх грати за одними й тими ж, єдиним для всіх, правилами. [1, стор 196]
Конкуренція концентрує в собі основні риси капіталізму: приватну власність, свободу підприємництва і вибору, особистий інтерес.
Характеризується конкуренція двома особливостями [1, стр.199]:
1.Наличие на ринку досить великого числа незалежно діючих виробників і покупців будь-якого конкретного товару;
2. Свободою для виробників і покупців вступати на ринок або залишати його.
Суть першої особливості полягає в тому, що на ринку діють тисячі покупців і продавців. Кожен з них робить настільки мізерну частку продукції або купує її, що руйнування навіть сотні виробників або їх вступ у ринок відбувається непомітно, тобто це ніяк не може вплинути на рівноважну ціну.
Друга особливість припускає, що ніяких обмежень організаційного та юридичного характеру не повинно бути для збільшення або скорочення виробництва товару цього типу.
У сучасній економічній літературі - науковій та навчально-методичної - конкуренція розглядається за традиційним стереотипу. Дається формулювання конкуренції, її зміст, підкреслюється її важливість для ринкової системи, потім йде аналіз конкретних форм її здійснення: досконала і недосконала. Остання ж у свою чергу аналізується в трьох формах: монополістичної, олігополії, чистої монополії.
Монополістична конкуренція. Для монополістичної конкуренції характерно наявність безлічі невеликих фірм, що випускають однотипні, але все ж не одні й ті ж товари. Мається на увазі, що їхня продукція неоднорідна. Товари фірм-конкурентів досить диференційовані, однотипні і ідентичні, товар однієї фірми чимось відрізняється від товарів іншої фірми. Вхід в галузь при монополістичної конкуренції відносно вільний, оскільки невеликі фірми не можуть поставити серйозний бар'єр на шляху входить конкурентові. З іншого боку, і вхідний в галузь конкурент знає, що тут існує рівновага, отже, щоб виділити свій товар, йому доведеться затратити значні кошти на рекламу. Це теж стає для нього додатковим бар'єром. Доступ до ринкової інформації утруднений, але отримати її все ж можна досить легко, тому що ціна встановлюється поки відносно вільно [2, c. 434].
Олігополія. У галузі перебуває трохи (декілька) фірм, що суперничають. Конкуренція між ними спочатку набуває запеклий характер, фірми несуть величезні втрати, але потім всі вони приходять до однієї, дуже економічної думки, що полягає в тому, що їм вигідніше домовитися і вести однакову політику цін, продажу і т.д. Стало бути, при олігополії кожна фірма може досить значно вплинути на ціни, але все-таки їх можливості в цьому обмежені взаємною залежністю. Вхід у галузь досить важкий, тому що члени олігополії виступають проти входить в галузь єдиним фронтом, подолати який рідко кому вдається. Інформація про олігополістичному ринку практично не доступна [2, c. 435].
Чиста монополія. На ринку існує тільки один продавець даного виду товару. У такого товару немає близьких повноцінних замінників, і в цьому сенсі продукція унікальна. Очевидно, що ціна на цей товар дуже жорстка, змінюється рідко і незначно. Притому ціна встановлюється спочатку на розсуд самої фірми, яка не сприймає її як щось дане ринком, покладена. Природно, що монополія повністю закриває галузь для входу в неї інших фірм. Монополія настільки могутня, що на даному ринку відсутня хоч якась конкуренція. Інформація про фірму-монополії практично недоступна і ціна говорить дуже мало, оскільки фірма її встановлює на свій розсуд [2, c. 436].
Досконала конкуренція. На ринку діє велика кількість дрібних фірм, що реалізують однорідну продукцію. Це ідеальна модель ринку. Частка кожної фірми на ринку дуже мала, він не може надавати відчутного впливу на ціну. Бар'єри для вступу в галузь відсутні. Доступ до інформації практично вільний [2, c. 431].
Дуже важливо виділити ідею - без конкуренції немає ринкової системи. Без конкуренції ринок не може виконати свої новаторські функції, не може виявити творчі початку суб'єктів ринку, їх ініціативу і пошук, не реалізує все те, завдяки чому ринок є рушійною силою людського прогресу. Конкуренція - необхідна і достатня умова (або середовище), що забезпечує кількісне і якісне відтворення ринкової системи, її саморегулюючі та самокорегуюча початку.
«Кожним із суб'єктів на ринку рухає особистий економічний інтерес. Не стримувані нічим особисті корисливі інтереси господарюючих суб'єктів можуть підірвати нормальне функціонування ринкового господарства і діяти на шкоду соціальним і економічним інтересам суспільства. Основною перешкодою на шляху несприятливого розвитку подій лежить конкуренція. В умовах конкуренції особистий економічний інтерес одного суб'єкта стикається з не менш сильним прагненням іншого суб'єкта одержати найбільшу вигоду. Для досягнення перемоги в конкурентній боротьбі відбувається зниження витрат і цін на продукцію, підвищення її якості, виробництво товарів, що відповідають вимогам споживачів і т.д. Інакше кажучи, конкуренція виступає як доповнення і противага підприємницькому егоїзму Вона направляє його господарську діяльність в інтересах всього суспільства ». Ця думка дуже точно і влучно характеризує сутність конкуренції, її основну, фундаментальну суспільну функцію.
Зі сказаного, очевидно, що конкуренція, безумовно, перш за все, є змагання, змагання, порівняння економічних умов результатів господарюючих суб'єктів і «практично примусова форма організації об'єктивно діючих законів ринкової економіки» [2, c. 197-198].
Але у конкуренції є і негативні сторони. Перш за все, необхідно пам'ятати, що конкуренція є і буде формою взаємного суперництва, це конфронтація, де є завжди свої переможці і переможені свої. «Конкуренція обумовлюється суверенним правом кожного з суб'єктів ділових відносин на реалізацію свого економічного потенціалу, а це неминуче призводить до зіткнення між ними, до досягнення поставлених підприємцями цілей за рахунок обмеження інтересів інших ділових людей».
Сутність конкуренції, як і всякого іншого явища, значно повніше і чіткіше проявляється в її функціях. В економічній літературі аналізуються в основному такі:
1) регулююча;
2) аллокаціонная;
3) інноваційна;
4) адаптаційна;
5) розподілу;
6) контролює.
Найважливішою з них є перша, яка в тій чи іншій мірі об'єднує і інші п'ять.
1. Регулююча функція. У даної функції присутня головна риса конкуренції, яка визначає перевагу ринкової економіки над нашою, колишній радянській, плановою економікою. Цією функцією конкуренції є підрахунок нею на ринку ОНЗТ з виробництва кожного конкретного виду товару. Вона вказує товаровиробникам, які витрати праці повинні бути орієнтиром для них у виробництві. Дана функція конкуренції реалізується завдяки дії закону вартості, через його механізм. У будь-якому суспільстві в усі часи повинні були підтримуватися рівність (баланс) між потребами людей і можливостями їх задоволення, а також необхідність розподілу виробничих можливостей (ресурсів) суспільства по окремих галузях, в залежності від їх індивідуальної та суспільної значущості. У ринковій системі такий розподіл (регулювання) здійснюється стихійно. Однак ця стихія підпорядковувалася і підпорядковується певним закономірностям. Якщо, скажімо, попит на хліб не задовольнявся, то, згідно із законом попиту і його кривої, ціна на хліб зростала. Вона підказувала виробникам, що виробництво хліба економічно вигідно. Свобода входу в ринок забезпечує приплив ресурсів (грошей, робочої сили, засобів виробництва) на виробництво хліба з інших галузей, де випуск товарів не настільки вигідний. Пропозиція хліба збільшується, і, згідно з кривою пропозиції, ціна на хліб знижується. Якщо виробництво хліба не стабілізувалося на рівноважному кількості товару, то ціна, падаючи, може виявитися нижче рівноважної.
У тих же галузях, звідки перетекли капітали в хлібне виробництво, зменшилася пропозиція, ціни піднялися до рівноважної точці. Якщо ж з них витекло капіталів більше настільки, що пропозиція виявилася нижче попиту, то ціни на цю продукцію піднімуться вище рівноважної. Таким чином, ціна коливається навколо вартості вгору-вниз залежно від співвідношення попиту і пропозиції. Коливання ціни вгору і вниз в масштабах суспільства взаємно врівноважуються, і в цілому попит дорівнює пропозиції. Викладене є не що інше, як досягнення рівноважної ціни на ринку на окремі товари в масштабах суспільства. Отже, закон вартості і закон рівноваги цін - це один і той самий закон. Інакше кажучи, рівноважна ціна встановлюється відповідно до закону вартості. Економічний закон, згідно з яким товари на ринку обмінюються у відповідності з кількістю і якістю витраченої на їх виробництва праці, називається законом вартості.
2. Аллокаціонная функція виробництва виражається, перш за все, у формуванні досконалого ринку на всій території країни, в рамках національного господарства. Allokation - перекладається з англійської як «розміщення». Тобто, конкуренція поступово розміщує в масштабі національного господарства найбільш рівномірно і ефективно продуктивні сили - капітан у всіх його проявах і праця в їх взаємному поєднанні.
3. Інноваційна функція конкуренції проявляється, в загальному, у фінансуванні та стимулювання НТП Суб'єкти ринку прагнуть впровадити досягнення науки і техніки у виробництво першими і тим самим обійти конкурента. Адже будь-яке відкриття в науці і техніці реалізується конкретно в більш економічною і продуктивної технології виробництва, А це - економія обмежених ресурсів, отже, підвищення ефективності виробництва, Конкурентний пошук інновацій та їх фінансування поступово переходить в організацію наукових досліджень та їх фінансування самими суб'єктами ринку. Так конкуренція стає двигуном технічного процесу.
4. Адаптаційна функція конкуренції реалізується у зростанні пристосовності суб'єктів ринку до постійно мінливої ринкової кон'юнктури, до різних її аспектів. Фірмі необхідно пристосовуватися до законодавства країни, до її податкової системи, до можливої інфляції, до релігійних і суто національних звичаїв і традицій і т. д., загалом, до всього того, що називається середовищем підприємництва. Це середовище в цілому або пригнічує суб'єктів ринку, або висуває їх на передові економічні висоти - залежно від їх адаптаційних здібностей. Ця функція відіграє таку істотну роль в розвитку ринку, що деякі економісти взагалі розглядають пристосовницьку конкуренцію як окремий тип або вид конкуренції.
5. Розподільна функція конкуренції особлива тим, що в основному реалізується в середовищі споживачів, як індивідуальних, так і продуктивних. Конкуренція проявляється в їх боротьбі за отримання найбільшої суми сукупних матеріальних благ і послуг, вироблених в національному господарстві, до того ж на найбільш вигідних умовах. Тут є за що боротися, тому що по суті розподіляється весь вироблений валовий національний продукт - готовий продукт, а його умови розподілу визначаються не тільки економічними, але й політичними, соціальними та іншими факторами. Таким чином, саме ця функція конкуренції реалізується в найбільш несприятливою (етично) обстановці.
6. Контролююча функція конкуренції проявляється, перш за все, у недопущенні монополістичного панування окремих великих підприємств на ринку. Конкуренція обмежує і ставить у певні рамки форми чи моделі недосконалої конкуренції. При цьому конкуренція спирається на потужні інституційні механізми, особливо на антитрестівське законодавство [2, с.200-207].
Виділяються три типи конкурентної поведінки: креативний, пристосовницький і забезпечує. При першому виді конкуренції - креативному - конкуренти направляють всю потужність і творчу енергію на створення, будь - яких нових компонентів ринку, що забезпечують їм перевагу над суперниками (нові товари, нові технології, нову організацію виробництва та управління ним, нові форми розподілу, реклами та збуту ). Цей тип конкуренції самий творчий, він творчий і як ніякий інший виражає все істота конкуренції. Именно он лежит в основе совершенной (чистой) конкуренции.
Обеспечивающая конкуренция выражается в стремлении предпринимателя сохранить на длительную перспективу достигнутые высокие позиции на рынке, например, за счет повышения качества продукции, изменения его ассортимента, дополнительного послепродажного обслуживания и т.д. [2, с.208].
Конкуренция определяется действиями фирм, ведущими между собой борьбу на одном и том же рынке. Однако предложенная Портером концепция расширенного соперничества охватывает более широкий круг систем, так как этот автор рассматривает конкуренцию как результат действия пяти факторов:
1. Угроза вторжения или входные барьеры в отрасль.
2. Степень остроты конкуренции между фермами внутри отрасли.
3. Загроза появи товарів-замінників.
4. Рыночная, власть покупателей.
5. Рыночная власть поставщиков [14, c.262].
Для целей корпоративного планирования эта классификация является чрезвычайно полезной, так как напоминает нам о том, что уровень прибыли зависит от устранения с рынка конкурентов и товаров-заменителей, а также от ослабления зависимости от поставщиков и от наличия у товара реальных преимуществ с точки зрения покупателей.
1.2 Сбор и анализ информации о конкуренции
Информационная революция охватила всю нашу экономику, и ни одна компания не может избежать ее влияния. Большинство менеджеров знают, что эта революция идет полным ходом, но, похоже, не вполне осознают ее значение. Руководство отдает себе отчет в том, что информационная технология больше не может быть исключительно компетенцией подразделений электронной обработки данных и информационных систем. Глядя на то, как конкуренты благодаря информации получают конкурентное преимущество, руководство осознает необходимость своего непосредственного участия в управлении новой технологией. Однако, оказываясь один на один с быстрыми изменениями, не знает, как ею управлять.
Каждой компании необходимо продумать организацию системы сбора информации о конкурентах, позаботиться о ее эффективности. Каждый сотрудник компании должен не только понимать, обслуживать и стремиться удовлетворить покупателей – он должен быть заинтересован в получении информации о действиях конкурентов и передачи ее по инстанциям или в специально сформированную междисциплинированную команду. Для создания конкурентной системы наблюдения обычно приходится пройти четыре ступени [12]:
- Создание системы. Первый шаг – определение жизненно важных видов конкурентной информации, установление ее источников и назначение руководителя системы.
- Сбор данных. Данные собираются на постоянной основе в «поле» (торговый персонал, каналы распределения, поставщики), поступают от сотрудников конкурентов. Хотя предлагаемые техники сбора информации абсолютно законны, некоторые методики сомнительны с точки зрения соблюдения этических норм.
- Оценка и анализ информации. Данные проверяются на степень достоверности и надежности, интерпретируются и систематизируются.
- Распространение информации и ответы. Ключевая информация рассылается соответствующим уполномоченным лицам или в ответ на запросы менеджеров.
Менеджеры компании с организованной системой наблюдения получают своевременную информацию о конкурентах из специальных бюллетеней, информационных листов и отчетов. Менеджеры могут также связаться с отделом наблюдения, когда им требуется помощь в оценке неожиданного шага конкурентов, необходима информация о слабых и сильных их сторонах или когда они хотят обсудить возможную реакцию конкурента на определенные шаги компании. В малых фирмах, не имеющих возможности создать службу наблюдения за конкурентами, должны быть назначены сотрудники, в обязанности которым вменяется анализ действий основных конкурентов так, чтобы любой менеджер, которому потребовалась соответствующая информация, мог в любой момент связаться с домашним экспертом. Хорошо организованная система наблюдения за действиями конкурентов облегчает задачу разработки конкурентной стратегии компании. Кроме того, весьма эффективным может оказаться анализ ощущаемой потребителем ценности, который позволяет выявить сильные и слабые стороны компании в сравнении с ее конкурентами [12].
Определение целей конкурента, его сильных и слабых сторон – один из первых шагов на пути к построению адекватной модели его возможной реакции на предпринимаемые шаги (например, снижение цен, мероприятия по стимулированию сбыта или начало выпуска нового продукта). Кроме того, у каждого конкурента есть определенная философия бизнеса, культура компании и определенные убеждения, которыми она руководствуется. Большинство конкурентов подпадает под одно из четырех определений [13].
ü Неторопливый конкурент, отличающийся замедленной реакцией или вообще игнорирующий предпринимаемые соперниками шаги.
ü Разборчивый конкурент реагирует только на определенные виды атак, например на снижение цен, но не на увеличение рекламных расходов.
ü Конкурент - «тигр» реагирует на любые покушения на свои владения; в зависимости от ситуации варьируется и сила ответного удара. Конкурент – «тигр» всем своим поведением демонстрирует, что его лучше не трогать, ибо он всегда готов отстаивать свои интересы.
ü Непредсказуемый конкурент не имеет определенной модели поведения. В одном случае он отвечает ударом на удар, в другое время аналогичное воздействие не вызывает у него никакой ответной реакции; его решение невозможно предугадать, исходя из его экономического положения. Многие небольшие компании абсолютно непредсказуемы, они ведут встречный бой, когда могут это себе позволить, и ведут себя сдержанно, если считают, что конкуренция обходится им слишком дорого.[2]
1.3 Формы конкурентного существования
Конкуренция означает борьбу с равными или более сильными соперниками. Но она не является единственным методом разрешения конфликтов между конкурентами. Существуют три способа разрешения конфликтов между соперничающими фирмами: правовой, посредством сотрудничества, посредством конкурентной борьбы.
Первый способ используется в тех случаях, когда фирма может прибегнуть к помощи закона для защиты своего рынка на том основании, что действия ее конкурента являются противоправными. Производители марочных товаров все чаще стремятся к использованию закона для защиты своих прибылей. Их приводят в ярость «товары-двойники», появляющиеся на полках супермаркетов. Они заявляют, что многие «собственные» марки магазинов пытаются использовать рекламу марок-лидеров, и на этом основании требуют запрещения продажи подобных имитаций. На практике оказывается, что закон способствует не столько разрешению, сколько стабилизации спорной ситуации. Разумеется, в суд обращаются не только производители товаров. Так как многие фирмы пытаются проверить границы применимости законов, то их конкуренты продолжают добиваться проверок их деятельности. Существуют также попытки снижения уровня конкуренции за счет ограничений импорта конкурентоспособных товаров.
Второй способ используется чаще всего в ситуации, когда конкуренция становится «ожесточенной». Конкурентная борьба ведется фирмами для того, чтобы добиться победы и избежать поражения. Однако стремление к победе любой ценой может привести к тому, что фирма «окажется сравнительно лучшей», чем ее конкуренты, но не процветающей в полном смысле этого слова. Конкурентоспособность вовсе не означает биться до победного конца. Поэтому между конкурентами обычно устанавливается определенная форма сотрудничества. Для этого есть три основные причины: конкурентам необходимо осуществлять скоординированные действия, у конкурентов имеются общие интересы, дальнейшая борьба не стоит «пролитой крови». Так, авиакомпании договариваются о совместном использовании оборудования аэропортов даже в том случае, если имеют собственные терминалы. Если конкуренты принадлежат активно действующей торговой ассоциации, то конкуренция между ними будет, по-видимому, ожесточенной, так как членство в одной организации подразумевает прочную общность некоторых интересов и, возможно, даже осознание взаимной ответственности. Добровольное самоограничение является формой поведения, основанного на взаимодействии. И для него могут быть серьезные причины. Так, Haublein приветствовала появление на рынке новой фирмы, выпускающей коктейли в бутылках, по тем соображениям, что дополнительная реклама обещала привести к общему росту сбыта, способному покрыть издержки, связанные с обострением конкуренции. Присутствие нескольких конкурентов на рынке увеличило доверие покупателей к качеству нового продукта. Еще более известны способы сотрудничества нескольких универмагов в создании региональных торговых центров. Они объясняли свои действия тем, что привлекаемые совместными усилиями поток покупателей даст их бизнесу больше, чем работа по одиночке. Отношения между конкурентами можно назвать, как установления мира, основанного на интеграционных соглашениях. Фирмы принимают подобные соглашения, поскольку верят, что они приведут к такому увеличению объема рынка, которое пойдет на пользу всем его участникам [12].
Мир может достигаться также на основе не выражаемых в открытой форме дистрибутивных соглашений, при которых «распределение пирога» отражает относительные возможности каждого из конкурентов. В этом случае устанавливается мир, основанный на силе. Обычно он существует в трех основных формах: равновесие, гегемонии и империи. В случае баланса сил не одна из фирм не является настолько могущественной, что ее соперники оказываются не в состоянии сохранить свою рыночную долю при атаке основного конкурента. В этих условиях, а также при наличии зрелого рынка фирмы примеряются со своими рыночными долями не потому, что они их полностью устраивают, а просто в силу своей неспособности изменить сложившуюся ситуацию. Если они начнут продвигать свои товары в агрессивной манере, то это вызовет аналогичные действия со стороны конкурентов, что приведет к росту издержек, увеличению числа переключений с марки на марку и не сможет обеспечить стабильного расширения рыночной доли. Лидерство возникает вследствие занятия одной из фирм доминирующего положения на рынке. Как и в любой другой группе, поведение фирм, сотрудничающих в условиях гегемонии или какой-либо другой формы сосуществования, происходит в соответствии с определенными нормами или правилами. Как и в спортивных играх, конкуренция в бизнесе также ограничивается подразумеваемыми нормами, например запрета на использования в рекламе умышленного принижения достоинств конкурирующей марки. Несоблюдение правил подразумевает их нарушение. Прямые конкуренты могут договориться не переманивать друг у друга сотрудников и открыто не выступать против роста расходов на рекламу одного из них. Чего фирмы действительно стараются избегать, так это оказаться в ловушке, в результате чего конфликт может представлять угрозу интересов всех конкурентов. Первоначально фирмы стремятся к максимизации прибыли, но затем, оказавшись в ловушке, они думают лишь о том, чтобы минимизировать прибыль или просто спасти свою репутацию. Именно эта опасность нередко используется в качестве аргумента против чрезмерной ориентации фирмы на ведение конкурентной борьбы. В случае возникновения империи лидирующая фирма старается поглотить своих соперников или добиться их абсолютного подчинения своему диктату. Такие подчиненные фирмы не просто вынуждены идти на компромисс, но полностью уступать нажиму более сильного конкурента из опасения, что он, к примеру, введет особые цены на их рынках. Законы большинства стран создаются с целью воспрепятствования созданию подобных империй.[3]
2.Теоретические основы оценки конкурентоспособности продукции и фирмы
2.1 Теоретические аспекты оценки конкурентоспособности продукции и фирмы
Термин "конкурентоспособность" применяется как по отношению к характеристике товара, так и в сравнительных характеристиках отдельных компаний, отраслей и стран на мировом рынке [4,5].В теории и практике зарубежного бизнеса еще не сформировано единое понятие конкурентоспособности и методов оценки уровня конкурентоспособности производителя. Разнообразие трактовок объясняется различным определением конкурентоспособности производителей на рынках различного масштаба (национальном, региональном, мировом), а также тем, какой субъект рассматривается производителем – фирма, отдельное предприятие, отрасль или экономика в целом. Конкурентоспособность предприятия – "его способность противостоять на рынке другим изготовителям и поставщикам аналогичной продукции (конкурентам) как по степени удовлетворения своими товарами или услугами конкретной общественной потребности, так и по эффективности производственной деятельности" [10].
За Багієву Г.Л., конкурентоспроможність товару - сукупність споживчих властивостей товару, що визначає його відмінність від інших аналогічних товарів за ступенем і рівнем задоволення потреби покупця і витрат на його придбання та експлуатацію.
Гурков І.Б. визначив конкурентоспроможність товару як здатність продукції бути більш привабливою для споживача (покупця) в порівнянні з іншими виробами аналогічного виду і призначення, завдяки кращому відповідності своїх якісних і вартісних характеристик вимогам даного ринку і споживчим оцінками.
Конкурентоспособность предприятия - это его преимущество по отношению к другим предприятиям данной отрасли внутри страны и за ее пределами. Конкурентоспособность не является имманентным качеством фирмы, это означает, что конкурентоспособность фирмы может быть оценена только в рамках группы фирм, относящихся к одной отрасли, либо фирм, выпускающих аналогичные товары (услуги). Конкурентоспособность можно выявить только сравнением между собой этих фирм как в масштабе страны, так и в масштабе мирового рынка.
Таким образом, конкурентоспособность фирмы - понятие относительное: одна и та же фирма в рамках, например, региональной отраслевой группы может быть признана конкурентоспособной, а в рамках отраслей мирового рынка или его сегмента - нет. Оценка степени конкурентоспособности, т.е. выявление характера конкурентного преимущества фирмы по сравнению с другими фирмами, заключается в первую очередь в выборе базовых объектов для сравнения, иными словами, в выборе фирмы-лидера в отрасли страны или за ее пределами.
Конкурентного преимущества фирмы добиваются выбором сферы конкуренции, отличающейся от конкурентов, т. е. поиском новых способов, таких как:
1) новые, более прогрессивные технологии, позволяющие выпускать новые или более качественные товары. Совершенствование организации производства и труда, позволяющее снизить затраты на производство. Совершенствование маркетинговых исследований, способствующих лучшему изучению спроса на продукцию, сокращению радиуса её доставки и улучшению потребительских свойств товара;
2) новые или изменившиеся запросы покупателей;
3) появление нового сегмента отрасли или перегруппировка существующих сегментов;
4) изменение стоимости или наличия компонентов производства, таких как сырьё, рабочая сила, транспорт, связь, энергия, оборудование, средства информации и другие;
5) изменение правительственного регулирования в области налогообложения, торговых стандартов, охраны окружающей среды.
В сумме экономическая и социальная способность предприятия, при сравнении с аналогичной способностью других предприятий, отражает уровень его конкурентоспособности.
Схема параметров конкурентоспособности
В экономической литературе выделяют следующие методы изучения конкурентоспособности:
– с позиции сравнительных преимуществ;
– на базе теории равновесия;
– на базе теории эффективной конкуренции;
– на базе теории качества товара;
– матричные методы;
– индикаторный метод [3,6].
2.2Методики оценки конкурентоспособности продукции
Существует множество методик оценки конкурентоспособности, применяемых в практике работы предприятий или предлагаемых некоторыми авторами как научные разработки.
Методика 1
Определение комплексного показателя конкурентоспособности по методике М.Г.Долинской и И.А.Соловьёвым, согласно которой расчет конкурентоспособности осуществляется с помощью нескольких последовательных операций [9].
1. Определение единичных показателей конкурентоспособности (q) как отношение величины первого параметра для анализируемого товара (P) к величине первого параметра базового образца (P 10 )
q i =P i /P i0 *100% (1.1)
q i =P i0 /P i *100% (1.2)
2.Из формул (1.1) и (1.2) выбирается та, которая соответствует улучшению параметра показателей (в данном случае). Далее рассчитываются групповые показатели (индексы) конкурентоспособности (I mn ), которые характеризуют соответствие товара потребности в нем.
I mn =∑a i q i
Где n – число технических параметров, участвующих в оценке;
a i - вес i-го параметра в общем наборе;
q i – единичный показатель по i-му техническому параметру;
I mn – групповой показатель конкурентоспособности по потребительским параметрам не должен превышать 100%.
3.Расчет уровня конкурентоспособности (К) с помощью групповых показателей по одной группе параметров:
К= I mn (1)/I mn (2),
где I mn (1),I mn (2) – показатели конкурентоспособности для первого и второго товаров-конкурентов.
1. Расчет групповых показателей конкурентоспособности по экономическим критериям, которые характеризуются через затраты потребителя на приобретение, послепродажную деятельность и эксплуатацию (потребление) товара в течение всего срока службы (годности).
2. Определение интервального показателя конкурентоспособности (К) товара по отношению к образцу (базовому товару) по формуле:
IK=I mn /C,
где С – групповой показатель конкурентоспособности по экономическим параметрам.
Достоинством указанной методики является комплексный подход при оценке конкурентоспособности, а недостатком – отсутствие учета степени значимости разных потребительских и экономических параметров. Кроме того, нецелесообразно выделять отдельно нормативные и технические показатели, так как это одна группа показателей. Нормативные показатели регламентируются стандартами или другими документами. В основном они представлены техническими требованиями, которые нормируются в особом разделе стандартов «Технические требования к качеству».
Эта методика из всех потребительских показателей учитывает только качество, но не учитывает другие основополагающие характеристики товаров, в частности, ассортиментную характеристику, что не позволяет использовать её для оценки конкурентоспособности межродовых, межгрупповых и межвидовых товаров-конкурентов. Однако, несмотря на указанные недостатки, эта методика дает более достоверные результаты [9].
Методика 2.
Методика оценки интеграционного показателя уровня конкурентоспособности предложена О.Д.Андреевой и предусматривает следующие операции.
1. Расчет цены потребления (Ц п ), которая складывается из цены рынка и расходов, связанных с эксплуатацией изделия в период его жизнедеятельности:
Ц п =Ц 1 +Р 2 +С 3 +С 4 +С 5 +Р 6 +Р 7 +Р 8 +О 9 +С 10 +С 11 ,
где Ц 1 – цена рынка;
Р 2 – расходы на транспортировку;
С 3 – стоимость установки;
С 4 – стоимость хранения;
С 5 – стоимость технической информации и прочей документации;
Р 6 – расходы по обслуживанию изделия;
Р 7 – расходы на топливо и электроэнергию;
Р 8 – расходы на ремонт;
О 9 – оплата налогов, таможенных расходов и сборов;
С 10 – стоимость страхования;
С 11 – стоимость утилизации.
2. Расчет показателя конкурентоспособности (К):
К=(Q+С)/ Ц п ,
где Q – качество товара;
С – качество послепродажного обслуживания или сервиса.
3. Определение уровня конкурентоспособности как строительного показателя, отражающего отличие анализируемого от товара-конкурента по степени удовлетворения конкретной общественной потребности.
Все параметры, характеризующие уровень конкурентоспособности, О.Д.Андреева подразделяет на три группы: нормативные (патентная частота, соответствие стандартам и нормам), технические и экономические.
В приведенной методике расчета конкурентоспособности товаров остается неясным, как рассчитать качество послепродажного обслуживания при всем многообразии составляющих показателей. Многие из них не поддаются прямому измерению (например, эстетические показатели: внешний вид, мода, дизайн, новизна товара) [9].
Методика 3
Для оценки конкурентоспособности с учетом весомости факторов создается экспертная группа из высококвалифицированных специалистов численностью не менее 5 человек (один из руководителей или главный менеджер, конструктор, маркетолог, технолог, экономист).
Система баллов наглядно показывает, что каждому фактору конкурентоспособности эксперт может присвоить от 1 до 5 баллов. Весомость факторов равна от 4 (качество товара) до 1 (эксплуатационные затраты).
Конкурентоспособность товара, определенная экспертным путем по системе баллов, будет равна:
До
где К т — конкурентоспособность товара (значение колеблется от 2 до 10); п — количество экспертов; Б
Методика 4
Дифференциальный метод основан на использовании единичных параметров анализируемого товара и базы сравнения и их сопоставлении.
Если при оценке по техническим и экономическим характеристикам базовые значения установлены нормативно-технической документацией или договорами, то единичный показатель может быть меньше или равен 1.
В случае, когда анализируемый товар имеет характеристику, значение которой превышает потребности, указанное повышение не будет оцениваться потребителем как преимущество, единичный показатель по данному параметру не может иметь значения больше 1 и при расчетах должна использоваться минимальная из двух величин: 1 или фактическое значение этого показателя.
При оценке по нормативным параметрам единичный показатель принимает только два значения: 1 или 0. Если анализируемый товар соответствует обязательным нормам и стандартам, показатель равен 1, если нет, то показатель равен 0. Если технические параметры товара не имеют количественной оценки, для придания этим параметрам количественных характеристик используются экспертные методы оценки в баллах.
В большинстве случаев дифференциальный метод позволяет лишь констатировать факт конкурентоспособности анализируемого товара или наличия у него недостатков по сравнению с товаром-аналогом. Он не учитывает влияние каждого параметра на предпочтение потребителя при выборе товара [14].
Методика 5
Комплексный метод оценки конкурентоспособности товара основывается на применении комплексных показателей или сопоставлении удельных полезных эффектов анализируемого товара и образца.
Комплексный показатель по техническим параметрам представляет собой сумму произведений технических параметров и их весомостей. Для определения весомостей каждого технического параметра в общем наборе используют экспертные оценки, основанные на результатах маркетинговых исследований. Этот комплексный показатель характеризует степень соответствия данного товара существующей потребности по всему набору технических параметров. Чем он выше, тем в целом полнее удовлетворяются запросы потребителей.
Расчет комплексного показателя по экономическим параметрам производится на основе определения полных затрат потребителя на приобретение и эксплуатацию товара.
Полные затраты потребителя определяются как сумма единовременных затрат на приобретение продукции и затрат на ее эксплуатацию за период службы. Величина срока службы для изделий промышленного назначения принимается равной амортизационному периоду. Для продукции потребительского назначения оценка срока службы должна проводиться на основе сведений о фактических сроках службы аналогичных изделий. А также скорости морального старения товаров данного класса [14].
2.3 Методы оценки конкурентоспособности фирмы
Оценка конкурентной позиции фирмы на отраслевом рынке позволяет:
1) разработать меры по повышению конкурентоспособности;
2) выбрать партнера для организации совместного выпуска продукции;
3) привлечь инвестиции в эффективное производство;
4) составить программы выхода фирмы на новые товарные рынки сбыта.
Достижение поставленной цели возможно при наличии оперативной и объективной методике оценки конкурентоспособности. Рассмотрим некоторые методы оценки собственной конкурентной позиций фирмы на рынке.
Методика 1. Среди наиболее известных методов можно отметить матричный, разработанный «Бостонской консалтинговой группой». Его основу составляет анализ конкурентоспособности с учётом жизненного цикла товара. В прямоугольной системе координат строиться матрица, по горизонтали откладывается темпы роста (сокращения) количества продаж в линейном масштабе, по вертикали – относительная доля товара (услуги) на рынке. Наиболее конкурентоспособными являются предприятия, которые занимают значительную долю на быстрорастущем рынке [9].
Методика 2. Заслуживает внимание также метод, основу которого составляет оценка товара (услуги) предприятия. Исходная позиция метода – конкурентоспособность производитель тем выше, чем выше конкурентоспособности его продукции. К числу недостатков метода следует отнести отсутствие возможности судить о преимуществах и изъянах в работе предприятия, поскольку конкурентоспособность предприятия подменяется конкурентоспособностью товара и не отражает других аспектов деятельности предприятия[5].
Методика 3. Методы измерения и оценки конкурентоспособности фирм основываются на оценке различных конкурентных преимуществ, используемых фирмами в своей маркетинговой стратегии: качество и цена товара, обслуживание потребителей, сроки исполнения заказа, имидж фирмы и др.. Строительные фирмы предлагают рынку в качестве товара услугу, т.е. лишь потенциальную возможность получения в будущем нового или восстановленного здания, сооружения.
Важнейшей характеристикой эффективности работы строительной фирмы на рынке является количество и объем заказов на производство работ, полученных в результате открытой конкурентной борьбы с другими фирмами. Наиболее общей характеристикой конкурентоспособности фирмы является коэффициент конкурентоспособности, определяемый количеством выигранных тендеров по отношению к общему количеству конкурентных случаев в каждом сегменте рынка строительных услуг за определенный период [12]:
К ki =R i /N i (2.10)
где К ki — коэффициент конкурентоспособности i-ой фирмы;
R i — количество тендеров, выигранных i-ой фирмой;
N i — количество тендеров, в которых принимала участие i-ая фирма.
Объемы заказов, выставляемых на тендер, имеют разную величину, поэтому коэффициент конкурентоспособности целесообразно определять с учетом объемов подрядов, в денежном выражении:
K koi =∑W ij (j=1,r)/∑W ij (j=1,n) (2.11)
где К ij — коэффициент конкурентоспособности с учетом объема тендеров;
r — количество тендеров, выигранных i-ой фирмой;
n — общее количество тендеров, в которых принимала участие фирма;
W ij — объем j-го тендера.
Очевидно, что значения коэффициентов К ki и К koi могут совпасть в исключительно редких случаях, поскольку влияние такого фактора, как объем контракта, вносит существенные коррективы в расчет частоты выигранных тендеров. Коэффициент К koi в большей степени отражает реальные результаты фирмы в реализации рыночно ориентированной конкурентной политики. Он является подтверждением эффективности работы фирмы по завоеванию лидирующих позиций на данном сегменте рынка.
Однако для успешного управления конкурентоспособностью необходимо рассматривать оба коэффициента в различных сочетаниях. Если К ki >К koi это означает, что фирма более конкурентоспособна в борьбе за заказы, объем каждого из которых меньше среднего по данному сегменту рынка [12].
Обратное соотношение К ki <К koi свидетельствует о том, что фирма более конкурентоспособна в борьбе за заказы, объем которых больше среднего по данному сегменту рынка.
Приблизительное равенство коэффициентов говорит о том, что у фирмы либо нет явных предпочтений по объемам заказов, либо в большинстве случаев фирма выигрывает тендеры среднего объема.
В практике проведения тендеров, подряд получает фирма, предложившая наименьшую цену за оказание услуги по возведению объекта, либо выполнению работ. В связи с этим в дополнение к коэффициенту конкурентоспособности необходимо применять коэффициент ценового отклонения V ij , который отражает соотношение цен предложения i-ой фирмы и рыночной цены, установленной по результатам тендера. Так, если по j-ому объекту рыночная цена составляет р о j , а цена предложения i-ой строительной фирмы — P ij , коэффициент V ij , отражающий превышение i-ой фирмой минимальной цены предложения, определяется по формуле [15]:
V ij =P ij /P oj (2.12)
Исследования, проведенные за рубежом, показывают, что : у многих участников тендера цены предложения не превышают значение коэффициента V i j=1,2. Принимая во внимание, что в условиях сложившегося рынка цены на вес виды используемых в строительстве ресурсов отличаются незначительно, а доля прибыли в цене предложения относительно невелика, предложения от фирм с коэффициентом V i j , превышающим 1,2, свидетельствуют об их низком интересе к получению подряда Коэффициент ценового отклонения определяется по каждому тендеру.
Методика 4. Метод, основанный на теории эффективной конкуренции, дает представление о конкурентоспособности предприятия, касаясь наиболее важных аспектов его деятельности. Согласно этому методу, наиболее конкурентоспособны те предприятия, где наилучшим образом организована работа всех подразделений и служб. На эффективность их деятельности влияет множество факторов и ресурсов предприятия. Оценка эффективности работы каждого подразделения предполагает оценку эффективности использования им этих ресурсов. Метод построен на анализе четырех групп показателей конкурентоспособности предприятия:
1.Показатели, характеризующие эффективность производственной деятельности фирмы:
Ø издержки производства на единицу продукции;
Ø фондоотдача в стоимостном выражении;
Ø рентабельность товара, которая показывает степень прибыльности производства товара;
Ø производительность труда в стоимостном выражении на человека, которая отражает эффективность организации производства и использования рабочей силы.
2. Показатели финансового положения организации:
Ø коэффициент автономии;
Ø коэффициент платежеспособности;
Ø коэффициент абсолютной ликвидности.
3. Показатели эффективности организации сбыта и продвижения товара:
Ø рентабельность продаж;
Ø коэффициент затоваренности готовой продукцией;
Ø коэффициент загрузки производственной мощности;
Ø коэффициент эффективности рекламы.
4. Показатели конкурентоспособности товаров:
Ø качество товара;
Ø цена товара.
Оценка конкурентной позиции предприятия требуется для:
Ø разработка мероприятий по повышению конкурентоспособности;
Ø выбора фирмы-партнера для организации совместного производства продукции;
Ø привлечение средств инвестора в перспективное производство;
Ø составления программы выхода фирмы на новые рынки сбыта.
В любом случае проведение оценки преследует цель определения положения фирмы на отраслевом рынке. Достижение этой цели возможно лишь при условии оперативной и объективной методики оценки конкурентоспособности [16].
3. Расчеты показателей конкурентоспособности продукции и фирмы
3.1 Оценка конкурентоспособности продукции
Важнейшей характеристикой продукции является ее качество. Произвести оценку конкурентоспособности продукции можно по коэффициенту, учитывающему соотношение основных качественных характеристик продукции (потребительских свойств) и цен реализации по формуле [9]:
К ij =(Т i /Т j )/(Ц i /Ц j ),
где К ij – коэффициент конкурентоспособности;
Т i и Т j – основные качественные характеристики продукции соответственно i-й и j-й фирм
Ц i и Ц j – цены реализации продукции i-й и j-й фирм.
В курсовой работе произведена оценка конкурентоспособности продукции четырех фирм-производителей строительного кирпича:
Таблица 1 – стандарты по ГОСТ 530-95 для марок кирпича 100, 125, 150.
Таблица 2 – исходные данные для определения конкурентоспособности продукции – кирпича строительного.
Таблица 3 – результаты расчетов.
Очевидно, что если K 1 j > 1, то продукция j-й фирмы по прочности более конкурентоспособна. Если же К 
Если для j-й фирмы более 50 % коэффициентов имеет положительное значение (для прочности К > 1, водопоглощения и массы – К <1) то продукция этой фирмы более конкурентоспособна. Тогда, учитывая наилучшее количество результатов, мы получим, что наиболее конкурентоспособной являются продукция ЗАО «Кирпичный завод р.п. Маслянино» (88,8%), затем следует – ОАО «ЗСМ – 7» (66,7%) , продукция .ОАО «Стройкерамика» (55,6%) и продукция ОАО «Черепановский ЗСМ» (22,2%).
3.2 матричный подход к определению конкурентоспособности фирмы
Для того чтобы практически оценить конкурентоспособность фирмы, необходимо собрать разнообразную информацию об имеющихся предприятиях, производящих аналогичную продукцию. При этом вначале следует учитывать максимально возможное количество имеющихся и потенциальных конкурентов, а затем сосредоточить внимание на основных. Если конкуренция очень высока, то типичной ошибкой можно считать попытку внедриться на перенасыщенный рынок[9].
При использовании матричного подхода составляется матрица показателей по ряду конкурирующих фирм [7]:
Таблица 4 – основные показатели работы фирм.
*- показатели имиджа или рейтинга приведены в процентах; при этом делаются допущения, что рейтинг всемирно известных фирм применяется за 100% до 0 (никому не известная или новая фирма).
** - показатели размещения приведены относительно единицы: удобное (близкое) к потребителям расположение принимается за 1,наиболее отдалённое – за 0.1.
*** - показатели качества приводятся также, относительно единицы: наилучшее принимается за единицу (или за 100%), боле низкие сорта (марки и т. Д.) берутся по отношению к 1.
Цены берутся за единицу продаж, а не за единицу продукции, так как это может быть определенный комплект, объём и т. д. (например, 1000 шт. условного кирпича).
Объем продаж является показателем, с помощью которого может быть определена доля фирмы на рынке (доля может быть рассчитана через натуральные и стоимостные показатели).
Имидж (рейтинг) характеризует сложившееся общественное мнение о фирме и ее продукции.
Рентабельность – это относительный показатель, который характеризует эффективность хозяйственной деятельности фирмы. Различают много разновидностей определения этого показателя, но в основе расчетов всегда лежит прибыль фирмы. С позиции маркетинга наиболее важной является рентабельность продаж. Сущность этого показателя в том, что можно получить одну и ту же прибыль в абсолютном (денежном) выражении при разных объемах продаж. Поэтому чем выше рентабельность продаж, тем более эффективно работает фирма.
Цена является важнейшим фактором конкурентоспособности как продукции, так и фирмы в целом. При оценке конкурентоспособности чем ниже цена (при прочих равных условиях), тем больше продаж может осуществить фирма.
Размещение следует рассматривать как географический фактор расположения производителя относительно потенциальных потребителей. Иногда этот фактор может стать решающим из-за высоких транспортных расходов. В зависимости от условий продаж могут резко возрасти цены на продукцию.
Качество характеризует конкурентоспособность продукции. Его оценка может быть комплексной (по целому ряду локальных критериев) и достаточно сложной. В наиболее полном виде качество оценивается отдельно. В то же время фирма, имеющая большие объемы продаж, высокий рейтинг, но уступающая в качестве продукции, со временем безусловно утрачивает свои конкурентные преимущества.
Реклама является составным элементом коммуникационной стратегии фирмы. В бюджете маркетинговой деятельности фирмы предусматриваются расходы на рекламную деятельность, которые относят к коммерческим расходам и включают в полную себестоимость продукции [9].
Неоправданно высокие расходы на рекламу могут повлечь удорожание продукции. В то время инициативность, активность и наступательность на рынке невозможны без регулярной подачи сведений о фирме и ее продукции для широкой контактной аудитории.
Любая фирма, как и ее продукция, имеет разные этапы жизненного цикла на некоторых из них, в частности на стадии роста и зрелости, особо важным становятся финансовые аспекты конкурентоспособности. Эти аспекты могут быть раскрыты в целой системе финансовых показателей и критерий. Так, для развития фирмы могут потребоваться дополнительные инвестиционные ресурсы. Их привлечение может существенно изменить структуру пассива баланса. Финансовый рычаг характеризует эту структуру, то есть соотношение заемных и собственных средств. Чем ближе такое соотношение к оптимальному, тем лучше. Смысл оптимального значения финансового рычага заключается в том, что предприятие, начинающее или развивающее свою деятельность, должно иметь не только заемные, но и собственные средства в соотношении примерно 2/3. в этом случае финансовое положение фирмы относительно устойчиво и в финансовом аспекте она инвестиционно привлекательна и конкурентоспособна.
Оптимальное значение ФР = 0,67;
Показателей ликвидности предприятия несколько. В целом эта группа показателей показывает способность фирмы рассчитываться по своим обязательствам. Среди этих показателей текущая ликвидность характеризует общую ликвидность активов, то есть погашение краткосрочных обязательств (выплаты заработной платы, перечисления налоговых платежей, пенсионных обязательств и так далее – то, что должно осуществляться регулярно в краткосрочном периоде) за счет текущих активов (материальных и денежных средств в составе оборотных активов) [9].
лучшее значение ТЛ = 2,0.
Каждый показатель имеет свою единицу измерения. Для получения комплексной оценки необходимо привести все показатели в размерный вид. Удобней осуществлять все последующие расчеты в рамках единицы. В каждой строке находим максимальное (или наилучшее) значение и делим все значения этой строки на эту максимальную (наилучшую) величину.
Первый шаг:
Второй шаг:
Складываем значения полученных показателей по каждой фирме и делим на их количество. Полученное среднеарифметическое максимальное значение показывает наиболее конкурентоспособное предприятие:
Фирма 1: (1+0,83+0,12+0,5+0,9+0,98+0,5) / 7 = 0,69
Фирма 2: (0,47+1+1+0,375+0,8+0,99+0,65) / 7 = 0,755
Фирма 3: (0,1+0,017+0,06+1+0,9+1+1) / 7 = 0,582
Фирма 4: (0,59+0,67+0,12+0,125+1+0,985+0,7) / 7 = 0,6
Из расчетов видно, что наиболее конкурентоспособнее будет фирма с индексом j=2, так как у нее максимальное, то есть наилучшее значение.
Такой расчет приемлем, если все сравниваемые показатели равноценны по значимости.
Но на разных этапах жизненного цикла любого предприятия значимость отдельных показателей может быть весьма различной.
Ранжировка значимости показателей:
Оценка конкурентной позиции предприятия требуется для:
Ø разработка мероприятий по повышению конкурентоспособности;
Ø выбора фирмы-партнера для организации совместного производства продукции;
Ø привлечение средств инвестора в перспективное производство;
Ø составления программы выхода фирмы на новые рынки сбыта.
В любом случае проведение оценки преследует цель определения положения фирмы на отраслевом рынке. Достижение этой цели возможно лишь при условии оперативной и объективной методики оценки конкурентоспособности [16].
3. Расчеты показателей конкурентоспособности продукции и фирмы
3.1 Оценка конкурентоспособности продукции
Важнейшей характеристикой продукции является ее качество. Произвести оценку конкурентоспособности продукции можно по коэффициенту, учитывающему соотношение основных качественных характеристик продукции (потребительских свойств) и цен реализации по формуле [9]:
К ij =(Т i /Т j )/(Ц i /Ц j ),
где К ij – коэффициент конкурентоспособности;
Т i и Т j – основные качественные характеристики продукции соответственно i-й и j-й фирм
Ц i и Ц j – цены реализации продукции i-й и j-й фирм.
В курсовой работе произведена оценка конкурентоспособности продукции четырех фирм-производителей строительного кирпича:
Таблица 1 – стандарты по ГОСТ 530-95 для марок кирпича 100, 125, 150.
| Показники | Марки | ||
| 100 | 125 | 150 | |
| Прочность, МПа | 10,0 | 12,5 | 15,0 |
| Водопоглинання,% | Должно быть меньше 6 % | ||
| Маса, кг | Должно быть не более | ||
| Средняя рыночная цена, р./100 шт. | 2500,0 | 2600,0 | 2700,0 |
Таблица 2 – исходные данные для определения конкурентоспособности продукции – кирпича строительного.
| Фірми | Показники | |||||||
| Цена, р./1000 шт. | Прочность, МПа | Водопоглинання,% | Маса, кг | |||||
| марка 100 | марка 125 | марка 150 | марка 100 | марка 125 | марка 150 | |||
| 1.ОАО «Стройкерамика» | 2492 | 2592 | 2692 | 10,2 | 12,4 | 15,0 | 6,1 | 4,2 |
| 2. ОАО «ЗСМ – 7» | 2492 | 2602 | 2712 | 9,1 | 12,1 | 14,2 | 5,8 | 4,2 |
| 3.ЗАО «Кирпичный завод р.п. Маслянино» | 2502 | 2612 | 2682 | 9,5 | 12,8 | 15,1 | 5,7 | 4,3 |
| 4. ОАО «Черепановский ЗСМ» | 2512 | 2592 | 2702 | 9,8 | 12,0 | 13,7 | 6,0 | 4,4 |
| Марка | Показники | |||
| Міцність | Водопоглинання | Маса | ||
| 1 | 100 | 1,023 (+) | 1,02 (-) | 0,98 (+) |
| 125 | 0,995 (-) | 1,02 (-) | 0,98 (+) | |
| 150 | 1,003 (+) | 1,02 (-) | 0,98(+) | |
| 2 | 100 | 0,913 (-) | 0,97 (+) | 0,98 (+) |
| 125 | 0,967 (-) | 0,966 (+) | 0,976 (+) | |
| 150 | 0,946 (-) | 0,963 (+) | 0,973 (+) | |
| 3 | 100 | 0,972(-) | 0,942(+) | 0,992 (+) |
| 125 | 1,019 (+) | 0,945 (+) | 0,995 (+) | |
| 150 | 1,006 (+) | 0,949 (+) | 0,999 (+) | |
| 4 | 100 | 0,975 (-) | 0,995 (+) | 1,018 (-) |
| 125 | 0,963 (-) | 1,003 (-) | 1,026 (-) | |
| 150 | 0,912 (-) | 0,999 (+) | 1,023 (-) | |
Если для j-й фирмы более 50 % коэффициентов имеет положительное значение (для прочности К > 1, водопоглощения и массы – К <1) то продукция этой фирмы более конкурентоспособна. Тогда, учитывая наилучшее количество результатов, мы получим, что наиболее конкурентоспособной являются продукция ЗАО «Кирпичный завод р.п. Маслянино» (88,8%), затем следует – ОАО «ЗСМ – 7» (66,7%) , продукция .ОАО «Стройкерамика» (55,6%) и продукция ОАО «Черепановский ЗСМ» (22,2%).
3.2 матричный подход к определению конкурентоспособности фирмы
Для того чтобы практически оценить конкурентоспособность фирмы, необходимо собрать разнообразную информацию об имеющихся предприятиях, производящих аналогичную продукцию. При этом вначале следует учитывать максимально возможное количество имеющихся и потенциальных конкурентов, а затем сосредоточить внимание на основных. Если конкуренция очень высока, то типичной ошибкой можно считать попытку внедриться на перенасыщенный рынок[9].
При использовании матричного подхода составляется матрица показателей по ряду конкурирующих фирм [7]:
Таблица 4 – основные показатели работы фирм.
| Показники | Фірми | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| 1.Объем продаж, тыс. руб. | 91002 | 43002 | 9102 | 54002 |
| 2.Прибыль, тыс. руб. | 9102 | 5592 | 1822 | 7562 |
| 3.Имидж*, % | 50 | 60 | 1 | 40 |
| 4.Реклама, тыс. руб. | 1002 | 8302 | 457 | 1007 |
| 5. Размещение** | 0,4 | 0,3 | 0,8 | 0,1 |
| 6. Качество продукции*** | 0,9 | 0,8 | 0,9 | 1 |
| 7.Собственный капитал, тыс. руб. | 100002 | 58002 | 4802 | 60002 |
| 8.Заёмный капитал, тыс. руб. | 100002 | 46002 | 5302 | 49002 |
| 9.Оборотные средства, тыс. руб. | 50002 | 31002 | 3152 | 38502 |
| 10.Краткосрочные обязательства, тыс. руб. | 49002 | 29002 | 3152 | 26002 |
| 11. Цена за ед.продукции, тыс. руб. | 2582 | 2602 | 2632 | 2592 |
| 12.Рентабельность | 10 | 13 | 20 | 14 |
** - показатели размещения приведены относительно единицы: удобное (близкое) к потребителям расположение принимается за 1,наиболее отдалённое – за 0.1.
*** - показатели качества приводятся также, относительно единицы: наилучшее принимается за единицу (или за 100%), боле низкие сорта (марки и т. Д.) берутся по отношению к 1.
Цены берутся за единицу продаж, а не за единицу продукции, так как это может быть определенный комплект, объём и т. д. (например, 1000 шт. условного кирпича).
Объем продаж является показателем, с помощью которого может быть определена доля фирмы на рынке (доля может быть рассчитана через натуральные и стоимостные показатели).
Имидж (рейтинг) характеризует сложившееся общественное мнение о фирме и ее продукции.
Рентабельность – это относительный показатель, который характеризует эффективность хозяйственной деятельности фирмы. Различают много разновидностей определения этого показателя, но в основе расчетов всегда лежит прибыль фирмы. С позиции маркетинга наиболее важной является рентабельность продаж. Сущность этого показателя в том, что можно получить одну и ту же прибыль в абсолютном (денежном) выражении при разных объемах продаж. Поэтому чем выше рентабельность продаж, тем более эффективно работает фирма.
Цена является важнейшим фактором конкурентоспособности как продукции, так и фирмы в целом. При оценке конкурентоспособности чем ниже цена (при прочих равных условиях), тем больше продаж может осуществить фирма.
Размещение следует рассматривать как географический фактор расположения производителя относительно потенциальных потребителей. Иногда этот фактор может стать решающим из-за высоких транспортных расходов. В зависимости от условий продаж могут резко возрасти цены на продукцию.
Качество характеризует конкурентоспособность продукции. Его оценка может быть комплексной (по целому ряду локальных критериев) и достаточно сложной. В наиболее полном виде качество оценивается отдельно. В то же время фирма, имеющая большие объемы продаж, высокий рейтинг, но уступающая в качестве продукции, со временем безусловно утрачивает свои конкурентные преимущества.
Реклама является составным элементом коммуникационной стратегии фирмы. В бюджете маркетинговой деятельности фирмы предусматриваются расходы на рекламную деятельность, которые относят к коммерческим расходам и включают в полную себестоимость продукции [9].
Неоправданно высокие расходы на рекламу могут повлечь удорожание продукции. В то время инициативность, активность и наступательность на рынке невозможны без регулярной подачи сведений о фирме и ее продукции для широкой контактной аудитории.
Любая фирма, как и ее продукция, имеет разные этапы жизненного цикла на некоторых из них, в частности на стадии роста и зрелости, особо важным становятся финансовые аспекты конкурентоспособности. Эти аспекты могут быть раскрыты в целой системе финансовых показателей и критерий. Так, для развития фирмы могут потребоваться дополнительные инвестиционные ресурсы. Их привлечение может существенно изменить структуру пассива баланса. Финансовый рычаг характеризует эту структуру, то есть соотношение заемных и собственных средств. Чем ближе такое соотношение к оптимальному, тем лучше. Смысл оптимального значения финансового рычага заключается в том, что предприятие, начинающее или развивающее свою деятельность, должно иметь не только заемные, но и собственные средства в соотношении примерно 2/3. в этом случае финансовое положение фирмы относительно устойчиво и в финансовом аспекте она инвестиционно привлекательна и конкурентоспособна.
| Фірми | 1 | 2 | 3 | 4 |
| Власний капітал | 100002 | 58002 | 4802 | 60002 |
| Позиковий капітал | 100002 | 46002 | 5302 | 49002 |
| Финансовый рычаг | 1 | 0,79 | 1,1 | 0,82 |
Показателей ликвидности предприятия несколько. В целом эта группа показателей показывает способность фирмы рассчитываться по своим обязательствам. Среди этих показателей текущая ликвидность характеризует общую ликвидность активов, то есть погашение краткосрочных обязательств (выплаты заработной платы, перечисления налоговых платежей, пенсионных обязательств и так далее – то, что должно осуществляться регулярно в краткосрочном периоде) за счет текущих активов (материальных и денежных средств в составе оборотных активов) [9].
лучшее значение ТЛ = 2,0.
| Фірми | 1 | 2 | 3 | 4 |
| Оборотные средства т.р. | 50002 | 31002 | 3152 | 38502 |
| Краткосрочные обязательства т.р. | 49002 | 29002 | 3152 | 26002 |
| Поточна ліквідність | 1,02 | 1,07 | 1 | 1,5 |
Первый шаг:
| i j | 1 | 2 | 3 | 4 |
| Обсяг продажів | 91002 | 43002 | 9102 | 54002 |
| Імідж | 50 | 60 | 1 | 40 |
| Реклама | 1002 | 8302 | 457 | 1007 |
| Розміщення | 0,4 | 0,3 | 0,8 | 0,1 |
| Якість продукції | 0,9 | 0,8 | 0,9 | 1 |
| Цена за ед.продукции | 2582 | 2602 | 2632 | 2592 |
| Рентабельність | 10 | 13 | 20 | 14 |
| i j | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | 1 | 0,47 | 0,1 | 0,59 |
| 2 | 0,83 | 1 | 0,017 | 0,67 |
| 3 | 0,12 | 1 | 0,06 | 0,12 |
| 4 | 0,5 | 0,375 | 1 | 0,125 |
| 5 | 0,9 | 0,8 | 0,9 | 1 |
| 6 | 0,98 | 0,99 | 1 | 0,985 |
| 7 | 0,5 | 0,65 | 1 | 0,7 |
Фирма 1: (1+0,83+0,12+0,5+0,9+0,98+0,5) / 7 = 0,69
Фирма 2: (0,47+1+1+0,375+0,8+0,99+0,65) / 7 = 0,755
Фирма 3: (0,1+0,017+0,06+1+0,9+1+1) / 7 = 0,582
Фирма 4: (0,59+0,67+0,12+0,125+1+0,985+0,7) / 7 = 0,6
Из расчетов видно, что наиболее конкурентоспособнее будет фирма с индексом j=2, так как у нее максимальное, то есть наилучшее значение.
Такой расчет приемлем, если все сравниваемые показатели равноценны по значимости.
Но на разных этапах жизненного цикла любого предприятия значимость отдельных показателей может быть весьма различной.
Ранжировка значимости показателей:
Цена – 0,2
Имидж – 0,05
Объем продаж – 0,05
Качество продукции – 0,2
Реклама – 0,15
Рентабельность – 0,15
Размещение – 0,2
Имидж – 0,05
Объем продаж – 0,05
Качество продукции – 0,2
Реклама – 0,15
Рентабельность – 0,15
Размещение – 0,2
Третий шаг:
| i j | 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1 | 0,05 | 0,0235 | 0,005 | 0,0295 |
| 2 | 0,0415 | 0,05 | 0,00085 | 0,0335 |
| 3 | 0,018 | 0,15 | 0,009 | 0,018 |
| 4 | 0,1 | 0,075 | 0,2 | 0,025 |
| 5 | 0,18 | 0,16 | 0,18 | 0,2 |
| 6 | 0,196 | 0,198 | 0,2 | 0,197 |
| 7 | 0,075 | 0,0975 | 0,15 | 0,105 |
| Σ | 0,66 | 0,754 | 0,745 | 0,608 |
В матрицу не включаются показатели финансового рычага и текущей ликвидности. Эти показатели можно включать в матрицу. После осуществления третьего шага – анализа показателей и их суммирования – прибавляем к полученной сумме 0,1, причем только для той фирмы, которая имеет наилучшие (оптимальные) значения финансового рычага или текущей ликвидности, а из суммы фирмы, имеющей максимальное отклонение от оптимального показателя (наихудшее значение), вычитаем 0,1. Суммы значений других фирм не корректируем.
Финансовый рычаг (ФР) = 0,67 Текущая ликвидность (ТЛ) = 2,0
Наиболее приближенным к оптимальному значению ФР имеет фирма 2 (0,79) к её сумме прибавляем 0,1, а наибольшее отклонение имеет фирма 3 (1,1) от её суммы вычитаем 0,1.
Наиболее приближенным к оптимальному значению ТЛ имеет фирма 4 (1,5) к её сумме прибавляем 0,1, а наибольшее отклонение имеет фирма 3 (1) от её суммы вычитаем 0,1.
Фирма 2 = 0,754 + 0,1 = 0,854 Фирма 4 = 0,608 + 0,1 = 0,708
Фирма 3 = 0,745 – 0,1 = 0,645 Фирма 3 = 0,745 – 0,1 = 0,645
Фирма 1 = 0,66
После этого показатели фирмы распределились следующим образом:
1-ое место - Фирма 2;
2-ое место - Фирма 4;
3-тье место - Фирма 1;
4-ое место – Фирма 3.
Фирма 2 имеет относительно небольшой объем продаж. Высокий рейтинг, большие затраты на рекламу и относительно низкие цены компенсируют среднее качество продукции. Фирма имеет прибыль чуть ниже средней, так как она обладает не самым лучшим размещением, но у фирмы существует возможность остаться конкурентоспособной.
На втором месте – Фирма 4, которая обладает относительно высокой прибылью, но она уступает Фирме 2 в имидже и рекламе.
Фирма 1 имеет наилучший объём продаж и среднее качество продукции, но вместе с тем наихудшую рентабельность.
Фирма 3 имеет наилучшее размещение, но уступает в рекламе, также как и остальные показатели у неё ниже средних
Висновок
Необходимым условием успеха на свободном рынке является наличие достаточного числа покупателей, воспринимающих предложения фирмы как превосходящие по своим параметрам аналогичные предложения ее конкурентов. Для достижения этого результата фирма должна постоянно стремиться определить своих соперников по конкурентной борьбе. Осознание необходимости рассмотрения процесса конкуренции позволяет нам критически отнестись к концепции ориентации на потребителя, согласно которой целью маркетинга является простое удовлетворение нужд клиентов фирмы.
Цель нашей работы заключалась в закреплении студентами теоретических знаний о конкуренции, конкурентоспособности и о формах конкурентного сосуществования, а также в приобретении практических навыков оценки конкурентоспособности продукции и фирмы.
В данной работе мы рассмотрели понятия конкуренции и конкурентоспособности, формы конкурентного сосуществования. Мы оценили конкурентоспособность продукции четырех фирм по качественным показателям: прочности, водопоглощению, массе и конкурентоспособность каждой фирмы.
В заключении можно сделать вывод, что чем конкурентоспособнее фирма, тем больше она получает прибыль, а, следовательно, и имеет расширенные масштабы хозяйственной деятельности.
Бібліографічний список
1. Балікоев В.З. Краткий курс экономической теории: Учеб. – М.: Менеджер, 2003. - 328 с.
2. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент / Ф. Котлер . - СПб.: Питер, 1999. – 896 с.
3. О'Шонесси Дж. Кокурентный маркетинг: стратегический подход: Пер. з англ. / Дж. О'Шонесси; Под ред. Д.О. Ямпільської. - СПб.: Пітер, 2002. - 864 с.
4. Долинская М.Г. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции / М.Г. Долинская, И.А. Соловйов. - М.: Изд-во стандартів, 1991. - 128 с.
5. Еферин В.П. Оценка конкурентоспособности при маркетинговых исследованиях: Учеб. посібник / В.П. Еферин, В.В. Мотин. – М.: Домодедово, 1993. - 94 с.
6. Аристов О.В. Конкуренция и конкурентоспособность: Учеб. посібник / О.В. Аристов. – М.: Финстатинфорум, 1999. - 142 с.
7. Єфремов В.С. Стратегия бизнеса / В.С. Єфремов. - М.: Финпресс, 1998. - 192 с.
8. Курс економічної теорії: Учеб. для вузів / М. Н. Чепурин, С.Н. Ивашковский, Е.А. Киселева и др.; Под общ. ред. М.М. Чепуріна, Е.А. Кисельової. - 5-е вид., Доп. і перераб. – Киров: АСА, 2003. - 832 с.
9. Маркетинг: методические указания по выполнению курсовой работы для студентов специальности 060800 и 072000 / составители Л.В. Заруева, Г.С. Вершинина.- Новосибирск, 2003.- 29 с.
10. Лапин Г.Н. Надёжность производственной деятельности и конкурентоспособность строительной компании / Г.Н. Лапин, Р.М. Хамхоков. - М., 2000. - 136 с.
11.Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг / И.М. Ліфиць. – М.: Юрайт-М, 2001. - 222 с.
12. Маркетинг: Учеб. посібник / Під. ред. А.М. Немчина, Д.В. Мінаєва. – СПб.: Бизнес-пресса, 2001. - 512 с.
13. Международная конкурентность и её оценка / Под ред. В.Н. Завьялова, – М., 1996. - 96 с.
14. Оценка конкурентоспособности строительного предприятия // Экономика строительства. - 1997. - № 4. - С. 44-52.
15. Портер М.Е. Конкуренция: Учеб. пособие / М.Э. Портер; Пер. з англ. - М.: Вільямс, 2000. - 495 с.
16. Фатхутдінов Р.А. Стратегический маркетинг: Учеб. / Р.А. Фатхутдінов. – М.: ЗАО "Бизнес-школа"; "Интел-Синтез", 2000. - 640с.