Федеральне агентство з освіти
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УНІВЕРСИТЕТ
Економічний факультет
Кафедра фінансів та обліку
Курсова робота
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРИБУТКУ НА ОСНОВІ
Управління податків
Л Сергій А
Керівник
Старший викладач
____________ Н.К
Автор роботи
_____________ С.А.
Томськ 2009
ЗМІСТ
Введення
1 Теоретичні аспекти вивчення прибутку
1.1 Прибуток: сутність, види
1.2 Порядок розподілу прибутку
2 Податки та податкове планування
2.1 Економічний зміст податків
2.2 Податковий менеджмент
2.3 Методика оптимізація оподаткування
2.4 Планування окремих податків
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Ринкова економіка визначає конкретні вимоги до системи управління підприємствами. Необхідно більш швидке реагування на зміну господарської ситуації з метою підтримки стійкого фінансового стану і постійного вдосконалення виробництва відповідно до зміни кон'юнктури ринку.
Підприємство самостійно планує (на основі договорів, укладених зі споживачами та постачальниками матеріальних ресурсів) свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію і необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку. Самостійно планованим показником в числі інших стала прибуток. В умовах ринкової економіки основа економічного розвитку - прибуток, найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерела його життєдіяльності. Однак не можна вважати, що планування та формування прибутку залишилося виключно в сфері інтересів тільки підприємства. Не меншою мірою в цьому зацікавлені держава (бюджет), комерційні банки, інвестиційні структури, акціонери та інші власники цінних паперів.
Формування механізму жорсткої конкуренції, непостійність ринкової ситуації, ставили перед підприємством необхідність ефективного використання наявних у його розпорядженні внутрішніх ресурсів, з одного боку, а з іншого, своєчасно реагувати на зовнішні умови, до яких відносяться: фінансово-кредитна система, податкова політика держави, механізм ціноутворення, кон'юнктура ринку, взаємини з постачальниками і споживачами. Внаслідок перерахованих причин змінюються і напрями аналітичної діяльності.
На наш погляд, в сучасних умовах тема прибули дуже актуальна, тому що від неї залежить фінансова стійкість підприємства. Прибуток є джерелом формування бюджетів, стимулом до звичаєм, що випускається, розширення асортименту. І найголовніше, вона є базою економічного розвитку держави.
Мета курсової роботи: розглянути економічну сутність поняття прибуток, зв'язок прибутку з фінансовими відносинами, роль прибутку в розвитку підприємства, взаємовідносини підприємства і держави, розглянути способи зниження податкового тягаря з метою оптимізації прибутку. Оптимізація розподілу прибутку, тобто проведена на підприємстві фінансова політика розподілу прибутку має забезпечити зростання обороту, збільшення власного капіталу, досягнення оптимальної структури капіталу, при цьому повинно здійснюватися грамотне управління оподаткуванням.
1 Теоретичні аспекти вивчення прибутку
1.1 Прибуток: сутність, види
В умовах ринкової економіки прибуток складає основу економічного розвитку підприємства. Прибуток створює фінансову базу для самофінансування, розширення та модернізації виробництва, рішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку частково здійснюється виконання зобов'язань перед бюджетом і банком, іншими підприємствами. Показники прибутковості характеризують ступінь ділової активності та фінансового благополуччя, в значній мірі формують позитивний імідж підприємства та інвестиційну привабливість. [1, стор 215]
Представляючи собою кінцевий фінансовий результат, прибуток є основним показником у системі цілей підприємства. Разом з тим прибуток являє собою досить складну економічну категорію, і тому можливі різні її визначення, інтерпретації, подання. У літературі описані кілька підходів до визначення прибутку. Два з них - з умовними назвами: економічний і бухгалтерський - можна розглядати як базові.
Суть економічного підходу така: прибуток (збиток) - це приріст (зменшення) капіталу власників, що мав місце в звітному періоді. Будемо називати прибуток, обчислену за даним алгоритмом, економічній.
Наведене визначення виглядає досить привабливим, складність лише в тому, як його наповнити кількісно, тобто як розрахувати прибуток. Нескладно здогадатися, що економічний прибуток можна обчислити або на основі динаміки ринкових оцінок капіталу (тобто тільки для компаній, котирують свої цінні папери на біржах, - саме в цьому випадку можна отримати більш-менш об'єктивні дані про зміну капіталу власників), або за даними ліквідаційних балансів на початок і кінець звітного періоду.
Виявляється, що в будь-якому випадку значення подібним чином розрахованої прибутку буде виключно умовним. Умовність кількісної оцінки прибутку при такому підході виявляється не тільки в суб'єктивності квантифікації вихідної бази для розрахунку, але і в тому, що далеко не всі зміни власного капіталу можна вважати елементами прибутку.
Саме тому набагато більш обгрунтованим і реалістичним видається бухгалтерський підхід до визначення прибутку, згідно з яким прибуток (збиток) є позитивна (негативна) різниця між доходами комерційної організації, що розуміються як приріст сукупної вартісної оцінки її активів, що супроводжується збільшенням капіталу власників, і її витратами, що розуміються як зниження сукупної вартісної оцінки активів, що супроводжується зменшенням капіталу власників, за винятком результатів операцій, пов'язаних з навмисним зміною цього капіталу. Оскільки поняття доходів і витрат можуть бути визначені як по суті, так і кількісно (дані про доходи та витрати акумулюються в системі обліку), наведене визначення набагато менш схоластично і видається прийнятним для практичного використання. Обчислену таки чином прибуток і називають бухгалтерську.
Обидва розглянутих підходу в принципі не суперечать один одному, більше того, економічний підхід корисний для розуміння сутності прибутку, бухгалтерський - для розуміння логіки та порядку її практичного обчислення.
Прибуток є одним із ключових індикаторів успішності фінансово-господарської діяльності. Оскільки чинників її формування, а такими є окремі види доходів і витрат, багато, можливо відокремлення різних показників прибутку. Саме тому, характеризуючи роботу компанії в термінах економічної ефективності, потрібно уточнювати, про який прибуток йде мова.
Відокремлення тих чи інших видів прибутку здійснюється перш за все виходячи з інтересів осіб, що мають відношення до підприємства. Один з можливих підходів полягає в наступному.
У діяльності підприємства як первинного осередку будь-якої економічної системи, що виробляє певний вид продукції і (або) послуг, тобто вносить свій внесок у генерування загальних прибутків країни, зацікавлені різні групи осіб. Найбільш загальною градацією є відокремлення чотирьох груп: а) власники підприємства; б) його працівники, представлені управлінським персоналом, в) держава, представлено податковими органами, і г) інші особи (діючі потенційні котрагента: постачальники, покупці, банки).
Перша група об'єднує осіб, які надали свої фінансові ресурси підприємству з метою його створення і продовжують тримати їх вкладеними в його активах, будучи задоволеними генерованими їм результатами. У другу групу входять фахівці, виступаючі агентами власників підприємства і забезпечують досягнення поставлених перед ними цілей. У третю групу входять податкові органи, що представляють інтереси держави. Четверта група найбільш численна. У неї входять всі фізичні та юридичні особи, які мають певний інтерес до діяльності підприємства і разом з тим не мають доступ до її внутрішньої інформаційної базі; вони можуть покладатися тільки на дані доступною бухгалтерської звітності.
Алгоритм розподілу поточного доходу такий: отримана комерційною організацією виручка від реалізації послідовно «витрачається» в такій послідовності: а) оплата витрат і матеріалів (матеріальні витрати); б) оплата відсотків за користування кредитами і позиками (фінансові витрати); в) виплата податків і обов'язкових платежів; г) розподіл залишку між власне підприємством (реінвестування прибутку) і його власниками. Кожне таке зменшення призводить до отримання нового результатних показників; значимість кожного з них різна для тих категорій осіб, які зацікавлені в діяльності даної комерційної організації.
Зокрема, з позиції Лендер, тобто фізичних та юридичних осіб, позичати гроші підприємству на довгостроковій основі і отримують свою частку у вигляді відсотків за позиками і позиках, найбільший інтерес представляє показник прибуток до вирахування відсотків і податків (оскільки саме з цього джерела Лендери отримують свою винагороду - відсотки за наданими кредитами та позиками); з позиції інтересів держави основний фінансовий показник - прибуток до вирахування податків і обов'язкових платежів (оподатковуваний прибуток), оскільки саме вона служить тим джерелом, з якого держава отримує свою частку від загальних доходів підприємства; для власників основою показник - чистий прибуток і т . п.
Наведені міркування знову не слід розуміти буквально - в тому сенсі, що, наприклад, Лендери в тій чи іншій мірі відстежують лише динаміку прибутку до вирахування відсотків і податків, а інші публічні показники прибутку, доходів і витрат для них не представляють інтересу; це зовсім не так, оскільки всі згадані індикатори перебувають у тісному взаємозв'язку між собою і їх динаміка не може бути різноспрямованою.
Мова йде про інше - в аналізі більше поширення мають відносні показники, зокрема коефіцієнт рентабельності, в алгоритмах розрахунку, яких можуть використовуватися різні абсолютні показники, і тому грамотна інтерпретація подібних коефіцієнтів якраз і передбачає чітке розуміння інформаційної бази для їх розрахунку.
Найбільш повні відомості про прибуток і його компонентах наведені у Звіті про прибутки та збитки. Зауважимо, що в балансі звітну прибуток можна бачити не завжди. Розглянемо суть справи на прикладі акціонерного товариства.
Згідно з Федеральним законом «Про акціонерні товариства» суспільство має провести збори акціонерів до 1 червня року, наступного за звітним. Один з найважливіших питань, що вирішуються на зборах, - розподіл прибутку. Чистий прибуток, отриманий підприємством у звітному періоді (її можна назвати «прибуток до розподілу»), показана в підсумку форми № 2.
Акціонери приймають рішення про розподіл: наприклад, деяку частину прибутку направити на виплату дивідендів, іншу - на формування резервного капіталу, третю - на створення додаткових резервів, четверту - на формування фонду нагромадження, з якого в подальшому буде купуватися майно, п'яту - на формування фонду природної втрати і т.п. (Комерційна організація має право передбачати створення будь-яких фондів). Деяка частина прибутку може залишитися нерозподіленим. Відповідно до рішення зборів головний бухгалтер зробить відповідні записи грудневими оборотами (тобто покаже ці записи груднем звітного року). Таким чином, у звітності чистий прибуток можна бачити тільки у звіті про прибутки та збитки; в балансі цей прибуток вже розподілена по різних напрямах використання, тобто вона «розмита» по різним фондам та резервів, а в явному вигляді присутній лише один її компонент, можливо і не самий головний по питомій вазі, - нерозподілений прибуток. [2, стор 287-297]
1.2 Порядок розподілу прибутку
Розробка фінансового плану підприємства передбачає визначення основних доходів і витрат, що припадають на майбутній період. З точки зору бухгалтерського підходу прибуток складається з двох компонентів. Перший є доходом від основної діяльності фірми і являє собою різницю між виторгом від продажів і необхідними виробничими, торговельними та усіма іншими витратами. Другий вид доходу виникає з факту володіння підприємством певними видами активів, які приносять прибуток, наприклад цінні папери, ділові зобов'язання і ін до цього ж виду прибутку відносяться активи, вартість яких може змінитися в ході планованого або звітного періоду. Це можуть бути матеріальні запаси, технологічне обладнання, земельні ділянки і т.д. Прибуток в планованому і звітному періоді повинна повністю враховувати обидва види доходів.
Процеси планування і розподілу прибутку, отриманого від реалізації виробленої продукції, тісно пов'язані і здійснюються в ході поточної фінансової діяльності підприємства. Наприклад, якщо фірма не має у своєму розпорядженні на початок планованого періоду своїми запасами сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших ресурсів, то всі закупівлі та витрати відносяться на даний рік, квартал або місяць. При цьому передбачається, що випущені вироби та виконані роботи будуть повністю реалізовані та оплачені в майбутній період. У цьому випадку річна прибуток від реалізації продукції визначається як різниця між обсягом продажів і сумою виробничих витрат і витрат на збут товарів і послуг. До їх числа, крім витрат на закупівлю сировини та матеріалів, слід віднести витрати на утримання персоналу та транспортні перевезення, суми амортизаційних відрахувань і податкових виплат, а також витрати підприємства, пов'язані з управлінням і фінансовими операціями. Складніше йде справа з визначенням зміни вартості безлічі елементів активів підприємства, різних матеріальних ресурсів, цінних паперів та ін Якщо ринкова вартість активів за звітний період зросла, то необхідно врахувати цю додаткову вартість, яка являє собою по суті потенційний прибуток. Наявність потенційного прибутку свідчить про можливі розбіжності в економічній і бухгалтерської оцінки загальних кінцевих результатів виробництва і розподілу балансового прибутку в планованому і звітному фінансовому році.
Балансова, або загальний прибуток підприємства являє собою суму всіх планованих доходів і можливих збитків, що виникають в планованому або звітному році:
Пб = Пр + Ппр + ПВР, де
Пб - балансова або загальна річний прибуток;
Пр - прибуток від реалізації продукції;
Ппр - прибуток від іншої реалізації;
ПВР - прибуток від позареалізаційної діяльності.
При плануванні загальної або балансового прибутку на майбутній період виробничо-фінансової діяльності в її склад включаються всі передбачені доходи зі знаком «плюс», а також можливі витрати або збитки зі знаком «мінус» (Мал. 1)
SHAPE \ * MERGEFORMAT
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УНІВЕРСИТЕТ
Економічний факультет
Кафедра фінансів та обліку
Курсова робота
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРИБУТКУ НА ОСНОВІ
Управління податків
Л Сергій А
Керівник
Старший викладач
____________ Н.К
Автор роботи
_____________ С.А.
Томськ 2009
ЗМІСТ
Введення
1 Теоретичні аспекти вивчення прибутку
1.1 Прибуток: сутність, види
1.2 Порядок розподілу прибутку
2 Податки та податкове планування
2.1 Економічний зміст податків
2.2 Податковий менеджмент
2.3 Методика оптимізація оподаткування
2.4 Планування окремих податків
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Ринкова економіка визначає конкретні вимоги до системи управління підприємствами. Необхідно більш швидке реагування на зміну господарської ситуації з метою підтримки стійкого фінансового стану і постійного вдосконалення виробництва відповідно до зміни кон'юнктури ринку.
Підприємство самостійно планує (на основі договорів, укладених зі споживачами та постачальниками матеріальних ресурсів) свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію і необхідність забезпечення виробничого та соціального розвитку. Самостійно планованим показником в числі інших стала прибуток. В умовах ринкової економіки основа економічного розвитку - прибуток, найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерела його життєдіяльності. Однак не можна вважати, що планування та формування прибутку залишилося виключно в сфері інтересів тільки підприємства. Не меншою мірою в цьому зацікавлені держава (бюджет), комерційні банки, інвестиційні структури, акціонери та інші власники цінних паперів.
Формування механізму жорсткої конкуренції, непостійність ринкової ситуації, ставили перед підприємством необхідність ефективного використання наявних у його розпорядженні внутрішніх ресурсів, з одного боку, а з іншого, своєчасно реагувати на зовнішні умови, до яких відносяться: фінансово-кредитна система, податкова політика держави, механізм ціноутворення, кон'юнктура ринку, взаємини з постачальниками і споживачами. Внаслідок перерахованих причин змінюються і напрями аналітичної діяльності.
На наш погляд, в сучасних умовах тема прибули дуже актуальна, тому що від неї залежить фінансова стійкість підприємства. Прибуток є джерелом формування бюджетів, стимулом до звичаєм, що випускається, розширення асортименту. І найголовніше, вона є базою економічного розвитку держави.
Мета курсової роботи: розглянути економічну сутність поняття прибуток, зв'язок прибутку з фінансовими відносинами, роль прибутку в розвитку підприємства, взаємовідносини підприємства і держави, розглянути способи зниження податкового тягаря з метою оптимізації прибутку. Оптимізація розподілу прибутку, тобто проведена на підприємстві фінансова політика розподілу прибутку має забезпечити зростання обороту, збільшення власного капіталу, досягнення оптимальної структури капіталу, при цьому повинно здійснюватися грамотне управління оподаткуванням.
1 Теоретичні аспекти вивчення прибутку
1.1 Прибуток: сутність, види
В умовах ринкової економіки прибуток складає основу економічного розвитку підприємства. Прибуток створює фінансову базу для самофінансування, розширення та модернізації виробництва, рішення проблем соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку частково здійснюється виконання зобов'язань перед бюджетом і банком, іншими підприємствами. Показники прибутковості характеризують ступінь ділової активності та фінансового благополуччя, в значній мірі формують позитивний імідж підприємства та інвестиційну привабливість. [1, стор 215]
Представляючи собою кінцевий фінансовий результат, прибуток є основним показником у системі цілей підприємства. Разом з тим прибуток являє собою досить складну економічну категорію, і тому можливі різні її визначення, інтерпретації, подання. У літературі описані кілька підходів до визначення прибутку. Два з них - з умовними назвами: економічний і бухгалтерський - можна розглядати як базові.
Суть економічного підходу така: прибуток (збиток) - це приріст (зменшення) капіталу власників, що мав місце в звітному періоді. Будемо називати прибуток, обчислену за даним алгоритмом, економічній.
Наведене визначення виглядає досить привабливим, складність лише в тому, як його наповнити кількісно, тобто як розрахувати прибуток. Нескладно здогадатися, що економічний прибуток можна обчислити або на основі динаміки ринкових оцінок капіталу (тобто тільки для компаній, котирують свої цінні папери на біржах, - саме в цьому випадку можна отримати більш-менш об'єктивні дані про зміну капіталу власників), або за даними ліквідаційних балансів на початок і кінець звітного періоду.
Виявляється, що в будь-якому випадку значення подібним чином розрахованої прибутку буде виключно умовним. Умовність кількісної оцінки прибутку при такому підході виявляється не тільки в суб'єктивності квантифікації вихідної бази для розрахунку, але і в тому, що далеко не всі зміни власного капіталу можна вважати елементами прибутку.
Саме тому набагато більш обгрунтованим і реалістичним видається бухгалтерський підхід до визначення прибутку, згідно з яким прибуток (збиток) є позитивна (негативна) різниця між доходами комерційної організації, що розуміються як приріст сукупної вартісної оцінки її активів, що супроводжується збільшенням капіталу власників, і її витратами, що розуміються як зниження сукупної вартісної оцінки активів, що супроводжується зменшенням капіталу власників, за винятком результатів операцій, пов'язаних з навмисним зміною цього капіталу. Оскільки поняття доходів і витрат можуть бути визначені як по суті, так і кількісно (дані про доходи та витрати акумулюються в системі обліку), наведене визначення набагато менш схоластично і видається прийнятним для практичного використання. Обчислену таки чином прибуток і називають бухгалтерську.
Обидва розглянутих підходу в принципі не суперечать один одному, більше того, економічний підхід корисний для розуміння сутності прибутку, бухгалтерський - для розуміння логіки та порядку її практичного обчислення.
Прибуток є одним із ключових індикаторів успішності фінансово-господарської діяльності. Оскільки чинників її формування, а такими є окремі види доходів і витрат, багато, можливо відокремлення різних показників прибутку. Саме тому, характеризуючи роботу компанії в термінах економічної ефективності, потрібно уточнювати, про який прибуток йде мова.
Відокремлення тих чи інших видів прибутку здійснюється перш за все виходячи з інтересів осіб, що мають відношення до підприємства. Один з можливих підходів полягає в наступному.
У діяльності підприємства як первинного осередку будь-якої економічної системи, що виробляє певний вид продукції і (або) послуг, тобто вносить свій внесок у генерування загальних прибутків країни, зацікавлені різні групи осіб. Найбільш загальною градацією є відокремлення чотирьох груп: а) власники підприємства; б) його працівники, представлені управлінським персоналом, в) держава, представлено податковими органами, і г) інші особи (діючі потенційні котрагента: постачальники, покупці, банки).
Перша група об'єднує осіб, які надали свої фінансові ресурси підприємству з метою його створення і продовжують тримати їх вкладеними в його активах, будучи задоволеними генерованими їм результатами. У другу групу входять фахівці, виступаючі агентами власників підприємства і забезпечують досягнення поставлених перед ними цілей. У третю групу входять податкові органи, що представляють інтереси держави. Четверта група найбільш численна. У неї входять всі фізичні та юридичні особи, які мають певний інтерес до діяльності підприємства і разом з тим не мають доступ до її внутрішньої інформаційної базі; вони можуть покладатися тільки на дані доступною бухгалтерської звітності.
Алгоритм розподілу поточного доходу такий: отримана комерційною організацією виручка від реалізації послідовно «витрачається» в такій послідовності: а) оплата витрат і матеріалів (матеріальні витрати); б) оплата відсотків за користування кредитами і позиками (фінансові витрати); в) виплата податків і обов'язкових платежів; г) розподіл залишку між власне підприємством (реінвестування прибутку) і його власниками. Кожне таке зменшення призводить до отримання нового результатних показників; значимість кожного з них різна для тих категорій осіб, які зацікавлені в діяльності даної комерційної організації.
Зокрема, з позиції Лендер, тобто фізичних та юридичних осіб, позичати гроші підприємству на довгостроковій основі і отримують свою частку у вигляді відсотків за позиками і позиках, найбільший інтерес представляє показник прибуток до вирахування відсотків і податків (оскільки саме з цього джерела Лендери отримують свою винагороду - відсотки за наданими кредитами та позиками); з позиції інтересів держави основний фінансовий показник - прибуток до вирахування податків і обов'язкових платежів (оподатковуваний прибуток), оскільки саме вона служить тим джерелом, з якого держава отримує свою частку від загальних доходів підприємства; для власників основою показник - чистий прибуток і т . п.
Наведені міркування знову не слід розуміти буквально - в тому сенсі, що, наприклад, Лендери в тій чи іншій мірі відстежують лише динаміку прибутку до вирахування відсотків і податків, а інші публічні показники прибутку, доходів і витрат для них не представляють інтересу; це зовсім не так, оскільки всі згадані індикатори перебувають у тісному взаємозв'язку між собою і їх динаміка не може бути різноспрямованою.
Мова йде про інше - в аналізі більше поширення мають відносні показники, зокрема коефіцієнт рентабельності, в алгоритмах розрахунку, яких можуть використовуватися різні абсолютні показники, і тому грамотна інтерпретація подібних коефіцієнтів якраз і передбачає чітке розуміння інформаційної бази для їх розрахунку.
Найбільш повні відомості про прибуток і його компонентах наведені у Звіті про прибутки та збитки. Зауважимо, що в балансі звітну прибуток можна бачити не завжди. Розглянемо суть справи на прикладі акціонерного товариства.
Згідно з Федеральним законом «Про акціонерні товариства» суспільство має провести збори акціонерів до 1 червня року, наступного за звітним. Один з найважливіших питань, що вирішуються на зборах, - розподіл прибутку. Чистий прибуток, отриманий підприємством у звітному періоді (її можна назвати «прибуток до розподілу»), показана в підсумку форми № 2.
Акціонери приймають рішення про розподіл: наприклад, деяку частину прибутку направити на виплату дивідендів, іншу - на формування резервного капіталу, третю - на створення додаткових резервів, четверту - на формування фонду нагромадження, з якого в подальшому буде купуватися майно, п'яту - на формування фонду природної втрати і т.п. (Комерційна організація має право передбачати створення будь-яких фондів). Деяка частина прибутку може залишитися нерозподіленим. Відповідно до рішення зборів головний бухгалтер зробить відповідні записи грудневими оборотами (тобто покаже ці записи груднем звітного року). Таким чином, у звітності чистий прибуток можна бачити тільки у звіті про прибутки та збитки; в балансі цей прибуток вже розподілена по різних напрямах використання, тобто вона «розмита» по різним фондам та резервів, а в явному вигляді присутній лише один її компонент, можливо і не самий головний по питомій вазі, - нерозподілений прибуток. [2, стор 287-297]
1.2 Порядок розподілу прибутку
Розробка фінансового плану підприємства передбачає визначення основних доходів і витрат, що припадають на майбутній період. З точки зору бухгалтерського підходу прибуток складається з двох компонентів. Перший є доходом від основної діяльності фірми і являє собою різницю між виторгом від продажів і необхідними виробничими, торговельними та усіма іншими витратами. Другий вид доходу виникає з факту володіння підприємством певними видами активів, які приносять прибуток, наприклад цінні папери, ділові зобов'язання і ін до цього ж виду прибутку відносяться активи, вартість яких може змінитися в ході планованого або звітного періоду. Це можуть бути матеріальні запаси, технологічне обладнання, земельні ділянки і т.д. Прибуток в планованому і звітному періоді повинна повністю враховувати обидва види доходів.
Процеси планування і розподілу прибутку, отриманого від реалізації виробленої продукції, тісно пов'язані і здійснюються в ході поточної фінансової діяльності підприємства. Наприклад, якщо фірма не має у своєму розпорядженні на початок планованого періоду своїми запасами сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших ресурсів, то всі закупівлі та витрати відносяться на даний рік, квартал або місяць. При цьому передбачається, що випущені вироби та виконані роботи будуть повністю реалізовані та оплачені в майбутній період. У цьому випадку річна прибуток від реалізації продукції визначається як різниця між обсягом продажів і сумою виробничих витрат і витрат на збут товарів і послуг. До їх числа, крім витрат на закупівлю сировини та матеріалів, слід віднести витрати на утримання персоналу та транспортні перевезення, суми амортизаційних відрахувань і податкових виплат, а також витрати підприємства, пов'язані з управлінням і фінансовими операціями. Складніше йде справа з визначенням зміни вартості безлічі елементів активів підприємства, різних матеріальних ресурсів, цінних паперів та ін Якщо ринкова вартість активів за звітний період зросла, то необхідно врахувати цю додаткову вартість, яка являє собою по суті потенційний прибуток. Наявність потенційного прибутку свідчить про можливі розбіжності в економічній і бухгалтерської оцінки загальних кінцевих результатів виробництва і розподілу балансового прибутку в планованому і звітному фінансовому році.
Балансова, або загальний прибуток підприємства являє собою суму всіх планованих доходів і можливих збитків, що виникають в планованому або звітному році:
Пб = Пр + Ппр + ПВР, де
Пб - балансова або загальна річний прибуток;
Пр - прибуток від реалізації продукції;
Ппр - прибуток від іншої реалізації;
ПВР - прибуток від позареалізаційної діяльності.
При плануванні загальної або балансового прибутку на майбутній період виробничо-фінансової діяльності в її склад включаються всі передбачені доходи зі знаком «плюс», а також можливі витрати або збитки зі знаком «мінус» (Мал. 1)
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Продажна виручка у відпускних цінах з ПДВ і акцизами (повний оборот) |
Виручка від реалізації продукції в оптових цінах підприємства (чистий оборот) |
Собівартість реалізованої продукції (повна) |
Сальдо прибутку і збитків від іншої реалізації |
Прибуток (+/-) від реалізації продукції |
Сальдо результатів від внереальзаціооних операцій |
Балансова (валовий) прибуток |
Оподатковуваний прибуток за видами діяльності |
Податки з урахуванням пільг та інші виплати у бюджет |
Чистий прибуток, що залишається на підприємстві |
Дивіденди |
Резервний капітал |
Нерозподілений (накопичена) прибуток |
Статутний і доданий капітал |
Коригування валового прибутку для оподаткування |
Прибуток (+/-) від всієї реалізації |
Рис. 1. Планування і розподіл прибутку на підприємстві
До витрат і втрат, відбиваним при плануванні прибутку, відносяться:
- Витрати за анульованими виробничими замовленнями, а також витрати на виробництво, не дало продукції;
- Витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів, крім відшкодування витрат;
- Некомпенсируемое винуватцями втрати від простоїв за зовнішніми причинами;
- Втрати від уцінки виробничих запасів і готової продукції;
- Збитки по операціях з тарою;
- Судові витрати та арбітражні витрати;
- Присуджені або визнані штрафи, пені, неустойки та інші види санкцій за порушення господарських договорів, а також витрати з відшкодування завданих збитків;
- Суми сумнівних боргів за розрахунками з іншими підприємствами і окремими особами, що підлягають резервуванню відповідно до законодавства;
- Збитки від списання дебіторської заборгованості, за якою строк позовної давності минув, та інших боргів, не реальних для стягнення;
- Збитки по операціях минулих років, виявлені в поточному році;
- Некомпенсовані втрати від стихійних лих (знищення і псування виробничих запасів, готових виробів та інших матеріальних цінностей, втрати від зупинки виробництва тощо), пожеж, аварій та інших надзвичайних ситуацій, викликаних екстремальними умовами;
- Збитки від розкрадань, винуватці яких за рішенням суду не встановлені;
- Негативні курсові різниці по валютних рахунках, а також операцій в іноземній валюті.
Отримана підприємством загальна (валова) прибуток розподіляється в установленому чинним законодавством порядку: перерахування в державний і муніципальний бюджет і інші фонди по істотних видами та ставками податків; утворення фондів розвитку, споживання, резервних і інших на підприємстві; створення фондів оплати праці, виплата винагород працівникам і дивідендів акціонерам і ін
Розрахункова або чистий прибуток підприємства визначається як різниця між балансовим прибутком і загальною сумою податкових відрахувань:
Прас = Пб - Але, де
Прас - розрахункова річний прибуток;
Але - загальна сума податкових відрахувань на рік.
Чистий прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства, витрачається на оплату праці персоналу та освіта фінансових фондів.
Система оподаткування підприємств і організацій являє собою основний метод розподілу загальної маси прибутку шляхом збору державою відповідних податків. Податок є обов'язковим внеском до бюджету зароблених кожним підприємством грошових коштів. Сутність податків у вільних ринкових відносинах проявляється у виконанні ними між державою і підприємством регулюючої, стимулюючої, розподільчої та фіскальної функцій.
Регулююча функція податків полягає в тому, що держава на основі встановлюваних ставок, пільг, штрафів та інших фінансових важелів створює умови для прискореного чи уповільненого розвитку тих чи інших сфер виробництва і галузей економіки.
Сутність стимулюючої функції податків виявляється у тому, що за допомогою податкової системи держава повинна розвивати науку і виробництво, підвищувати зайнятість трудових ресурсів та їх раціональне використання, забезпечувати високі доходи і рівень життя працівників усіх категорій.
За допомогою розподільчої функції податків у державний бюджет накопичуються необхідні грошові кошти, які використовуються на вирішення соціальних, економічних та загальнодержавних завдань.
Фіскальна функція податків виявляється в тому, що з їх допомогою держава формує доходи на утримання уряду, адміністративних органів і бюджетних організацій. В існуючій вітчизняній системі оподаткування фіскальна функція стала переважаючою, що підтверджує майже повна відсутність стимулюючої функції податків і як, результат, повсюдний спад у розвитку вітчизняної науці, вищої школи і промислового виробництва.
Всі податки за основним призначенням і діючих ставок можна віднести до прогресивних, регресивним, пропорційним і постійним. Прогресивний податок передбачає підвищення середніх ставок по мірі зростання доходів. Податок називається регресивним, якщо його ставка знижується із зростанням доходів. У пропорційного податку середня ставка змінюється рівномірно зі зростанням доходів. Ставки служать головним налогообразующім показником системи ринкових відносин, в першу чергу між підприємствами і державою.
Сукупність різних видів і ставок податків, існуючих платежів та пільг, які встановлюються в законодавчому порядку, прийнято називати податковою системою. До складу російської системи податків входять федеральні, республіканські і місцеві податки.
Федеральні податки включають такі види фінансових платежів, як податок на додану вартість, акцизи, податок на операції з цінними паперами, митні збори.
До республіканських або крайовим та обласним відносяться податок на майно, збори за реєстрацію нових фірм, лісовий дохід, платежі за природні ресурси та ін
Місцеві податки складаються з податку на рекламу, земельного податку, податку на майно фізичних осіб, податку на утримання житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери, зборів на утримання міліції, благоустрій, потреби освітніх установ і т.д.
Ставки податків, терміни їх сплати, порядок розрахунку та подання звітності підприємствами регулюється діючими в Росії законами, рішеннями уряду, податкових служб і фінансових органів відповідних рівнів управління. Наприклад, ставка податку на прибуток становить для підприємств 20%, брокерських контор та інвестиційних інститутів - 43%. Ставки прибуткового податку з фізичних осіб передбачені в розмірі 13% при будь-якому річному доході. Найбільш високі ставки податків встановлено на доходи від відеосалонів - 70% і грального бізнесу 90%. У бізнесі діють також ставки вмененного податку в рублях за одне місце.
За багатьма видами податків даються пільги, що передбачають зниження оподатковуваної бази, вилучення окремих елементів з об'єктів оподаткування, звільнення від податків окремих категорій платників і т.п. Так з податку на прибуток діючі пільги дозволяють знижувати в наступних випадках суми:
- Направлення на фінансування капітальних вкладень виробничого призначення, житлового будівництва, а також погашення банківських кредитів на ці цілі, включаючи виплату банкам відсотків за кредит;
- Витрачені підприємствами на утримання перебувають на їх балансі об'єктів соціальної сфери, у тому числі при дольовій участі з іншими організаціями;
- Виділені підприємствами на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, але не більше 10% від оподатковуваного прибутку;
- Перераховані освітнім установам на розвиток і вдосконалення навчально-матеріальної бази і підвищення якості навчання;
- Пожертвувані на благодійні цілі, але не більше 3% оподатковуваного прибутку.
Застосовувані на російських підприємствах ставки податків на прибуток встановлені на високому рівні, що передбачає понад 20% відрахувань, з яких менша частина перераховується у федеральний бюджет, а велика - у місцевий. У світовій практиці ставка податку на прибуток корпорації, як правило, на перевищує 35%, оскільки більшого значення призводить не тільки до зниження збору податків, але й спаду виробництва. На рис. 2 показано оптимальна крива ставки податків на прибуток підприємства.
С1
С2
Н1 Н2
Сума податку
Рис. 2. Крива оптимізації ставки податків
Як видно з графіка, оптимальна ставка податку Н1 відповідає максимальній сумі надходжень до бюджету зібраних податкових відрахувань С1. при підвищенні податкової ставки до значення Н2 загальна сума податкових надходжень знижується на величину ΔС, рівну різниці збору податків між значеннями С1 і С2. таким чином, перевищення загальної ставки збору податків існуючого оптимального значення, що знаходиться в межах 30-35% чистого прибутку, стає антистимулом розвитку підприємства.
Слід також зауважити, що при ставці податку на прибуток у розмірі 20% багато наших підприємств змушені перераховувати державі в якості податків майже весь зароблений прибуток. По - перше, у нас значно більше податків, ніж в інших розвинених ринкових країнах. По - друге, оподатковуваний база на наших підприємствах в кілька разів вище, ніж на закордонних, за рахунок діючих обмежень на включення до собівартості продукції багатьох виробничих витрат.
Отже, є необхідність вдосконалення планування і розподілу балансового прибутку, а також застосування нових методів податкового планування. Воно передбачає мінімізацію податкових зобов'язань в рамках чинного законодавства. Податкове планування засноване на праві кожного платника податків використовувати допустимі законом засоби, прийоми та способи для максимального скорочення своїх податкових зобов'язань перед державою та муніципальними органами управління. Процес податкового планування включає наступні етапи управлінської і фінансової діяльності економістів-менеджерів:
1) прийняття рішення про створення нового підприємства відповідної організаційно-правової форми;
2) вибір та обгрунтування найбільш вигідного місця розташування створюваного підприємства;
3) забезпечення поточного податкового планування на основі використання наявних податкових пільг і передових методів господарювання та механізму фінансування;
4) раціональне розміщення активів і прибутку підприємства.
Правильне податкове планування передбачає максимально можливе використання всіх дозволених законом пільг, оцінку позиції податкової адміністрації та основні напрямки покращення податкової та інвестиційної політики держави в поточний та майбутній період виробничо-господарської, фінансово-економічної та адміністративно-правової діяльності.
У вітчизняній підприємницької практиці найбільш поширеним способом скорочення виплати податкових відрахувань став вибір форми господарювання та виду виробничо-фінансової діяльності, а також вільної економічної зони або ринкової країни, що представляють так зване податкове притулок для розміщення фірми. Там діють зазвичай менші податкові ставки в порівнянні з національними, пільговий податок на прибуток, нульовий податок на відсотки, дивіденди і гонорари, безмитне ввезення товарів, менший прибутковий податок з фізичних осіб і т.д. Пільговий режим оподаткування діє на Кіпрі, що є відомим офшорним центром. Офшорній може стати будь-яка компанія, яка зареєстрована і діє відповідно до кіпрськими законами. Власниками таких компаній можуть виступати іноземні громадяни, джерела доходу, яких знаходяться за межами Кіпру. Пільгові податки застосовуються і у вільних економічних зонах, поширювані як на іноземних громадян, так і на місцевих підприємців. Крім того, на підприємці можуть здійснювати господарську діяльність на основі федерального податкового законодавства через кілька власних фірм, які звільняються від податку на додану вартість і мають пільгові з податку на прибуток, та ін
В процесі податкового планування для кожного підприємства є досить важливим використання різних джерел покриття встановлених податків. У залежності від призначення діючих податків підприємство може використовувати такі фінансові джерела покриття:
- Податки, оплачувані за рахунок собівартості продукції: земельний податок, транспортний податок, податок ан використання автомобільних доріг, податок з власників транспортних засобів;
- Податки, зараховують на виручку від реалізації продукції: податок на додану вартість, акцизи, експортні тарифи;
- Податки, що покриваються за рахунок фінансових результатів: податок на прибуток, податок на майно підприємства, цільові збори на утримання міліції, потреби освітніх установ;
- Податки, сплачуються з чистого прибутку підприємства: податок на перепродаж автомобілів та обчислювальної техніки, ліцензійний збір за право торгівлі та ін
Всі плановані виплати підприємства відображаються в річних або квартальних звітах про використання фінансових результатів, форма періодичної бухгалтерської звітності підприємства єдина для всіх і затверджена Міністерством фінансів РФ.
Крім встановлених державних форм звіту про фінансові результати та їх використання, підприємства можуть застосовувати спрощені звітні дані про розподіл балансового прибутку. До їх складу включаються такі показники про прибутки і збитки підприємства за звітний рік:
1) чиста сума продажів (після вирахування всіх знижок і вартості рекламацій);
2) товарно-матеріальні запаси на початок року;
3) сировина та матеріали;
4) заробітна плата;
5) амортизаційні відрахування;
6) інші витрати;
7) за вирахуванням матеріальних запасів на кінець року;
8) всього сума витрат;
9) валовий прибуток;
10) відсотки;
11) прибуток після виплати відсотків;
12) податки;
13) чистий прибуток після вирахування податків;
14) за вирахуванням дивідендів за привілейованими акціями;
15) чистий прибуток власників звичайних акцій;
16) за вирахуванням дивідендів по звичайних акціях;
17) резервний капіталу;
18) фонди підприємства.
Наведена система звітних показників найбільш повно характеризує динаміку основних фінансових операцій підприємства, визначає структуру його витрат і результатів, відображає величину чистого прибутку, а також порядок його розподілу та використання в поточному або плановане фінансовому році. За рахунок чистого прибутку на підприємствах формуються фонди, необхідні для розвитку виробництва та споживання. Фонд споживання є джерелом матеріального заохочення і соціального розвитку персоналу підприємства. Фонд накопичення призначений для створення житлового майна, придбання основних фондів і оборотних коштів, подальшого розвитку підприємства. Резервний фонд призначається для покриття кредиторської заборгованості на випадок припинення діяльності фірми.
ВИСНОВОК
Управління прибутком має носити державний характер. Необхідна чітко відпрацьована податкова політика, а податки повинні бути чіткими і стабільними. Саме стабільність призведе до збільшення прибутку (доходу) підприємства.
Отже, необхідне вдосконалення податкової політики, так як діюча податкова система не відповідає основним завданням, на які вона спрямована. Вона нестабільна і дуже складна.
Як показали дослідження, протягом останніх років спостерігається введення в дію податків у собівартості, оптової ціни і прибутку одиниці продукції.
З метою удосконалення економічного механізму управління прибутком пропонується розробити заходи, що забезпечують:
1. Суворе дотримання укладених договорів на постачання продукції. Особливо важливо зацікавити підприємство у виробництві престижних і найбільш потрібних для ринку виробів.
2. Проведення масштабної і ефективної політики в галузі підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу.
3. Підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення всіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.
4. Зниження невиробничих витрат і втрат.
5. Впровадження у практику оперативного обліку витрат на виробництво продукції.
6. Застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для вирішення завдань аналізу прибутку.
7. Здійснити перенесення акцентів в управлінні прибутком на управління доходом підприємства.
Виконання цих пропозицій значно підвищить ефективність управління прибутком на підприємстві.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Фінанси підприємства: навчальний посібник / В.В. Остапенко, 3-е изд., Испр., Дораб. М.: Омега-Л, 2006. - 302с.
2. Фінанси організації (підприємств): підручник / В.В. Ковальов. М.: Проспект, 2006. - 352с.
3. Бухгалтерський облік: (навчальний посібник для економічних спеціальностей) / Н.А. Каморджанова, І.В. Карташова, 6-е вид., СПб. [И др.]: Пітер, 2008. - 303с.
4. Положення з бухгалтерського обліку "Облік основних засобів" ПБУ 6 / 01 / / Консультант плюс [Електронний ресурс]: Довідкова правова система. - Режим доступу: http://www.consultant.ru
5. Оптимізація прибутку: практ. Посібник / О.І. Соснаускене, М.: Іспит, 2006. - 220с.
6. Федеральний закон від 06.08.2004 № 110-ФЗ «Про внесення змін і доповнень у частину другу Податкового кодексу РФ про податки і збори, а також про визнання такими, що втратили чинність окремих актів (положень актів) законодавства РФ про податки і збори» / / Консультант плюс [Електронний ресурс]: Довідкова правова система. - Режим доступу: http://www.consultant.ru
7. Податки й оподатковування: навчальний посібник / В.Ф. Тарасов, Т.В. Савченко, Л.М. Семикіна, 2-е вид., Испр. і доп. - М.: КНОРУС, 2005.-288с.
8. Податковий кодекс Російської Федерації / / Консультант плюс [Електронний ресурс]: Довідкова правова система. - Режим доступу: http://www.consultant.ru
9. Податки й оподатковування: навчальний посібник / П.В. Анікін, Є.Ю. Жидкова - М.: Ексмо, 2008. - 496с.
10. Введення в податкове адміністрування / А.П. Абрамов. Томськ: вид-во Том. ун-ту, 2005. - 164с.
11. Податкова оптимізація: принципи, методи, рекомендації, арбітражна політика / За ред. к.ю.н. А.В. Бризгаліна, 3-е изд., Перераб. І доп. - М.: Юрайт - издат., 2006. - 304с.
12. Кримінальний кодекс Російської Федерації / / Консультант плюс [Електронний ресурс]: Довідкова правова система. - Режим доступу: http://www.consultant.ru
13. Податки і оподаткування / А.Е. Сердюков. СПб. [Та ін] Пітер, 2005. - 752с.
Цей текст може містити помилки.
Фінанси, гроші і податки | Курсова
Схожі роботи:
Система управління податками в Україні
Оптимізація розподілу прибутку підприємства для його розвитку
Оптимізація розподілу прибутку підприємства для його розвитку
Застосування лінійного програмування для вирішення економічних завдань оптимізація прибутку
Оптимізація умов праці диспетчерів залізничного транспорту на основі гігієнічної оцінки за новою
Оптимізація управління малими компаніями
Параметрична оптимізація систем управління
Оптимізація податкової системи як інституту соціального управління
Управління процесами формування і розподілу прибутку