М. М. Шанський виділяє також четвертий тип фразеологізмів - фразеологічні вирази. Це "стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично членімого, але й складаються повністю із слів з вільним значенням. Від фразеологічних сполучень фразеологічні вирази відрізняються тим, що в них немає слів з ​​фразеологічні пов'язаним значенням: Любові всі віки покірні; Волков боятися - у ліс не ходити; оптом і в роздріб; всерйоз і на довго; процес пішов; ринкова економіка. Утворюють їх слова не можуть мати синоніми ". Їх відмітна ознака - відтворюваність. Фразеологічні вирази поділяються на номінативні та комунікативні (співвідносні з частиною пропозиції і з пропозицією відповідно).

4. Проблема розмежування варіантів і синонімів фразеологічних зворотів

В якості значущих одиниць фразеологічні звороти вживаються в мові по-різному. Одні виступають в постійному лексико-граматичному складі: плакуча верба; іронія долі; Мертві сорому не мають; за образом і подобою; лягти в основу; інші функціонують у вигляді кількох рівноправних варіантів. І факт наявності в мові великої кількості фразеологізмів, подібних за семантикою, але розрізняються лексико-граматичним оформленням, викликає гострі дискусії. Головне питання, що стоїть перед практичної фразеологією, - що вважати варіантами, а що - синонімами того чи іншого обороту. Поняття варіанту фразеологізму зазвичай дається на тлі тотожності його цілісного значення або образу. Більшість вчених визнає, що "варіанти фразеологічного обороту - це його лексико-граматичні різновиди, тотожні йому за значенням і ступенем семантичної неподільності" [Шанський 1996:55]. Проте незгоди виникають, коли починається визначення типів варіювання. Основними типами фразеологічного варіювання є формальні трансформації та лексичні заміни компонентів фразеологізму. Таку класифікацію фразеологічних варіантів визнає більшість дослідників. Формальне варіювання компонентів фразеологізму визначається фактом генетичної спільності слова та фразеологічного компонента, тому види варіювання компонента аналогічні видам варіювання лексем. У живої мови можна записати всі види таких варіантів - від
акцентологические і фонетичних (пор.: гриби розпускати і гриби розпускати - "плакати, хникати"; закономірно фонетичного стати дубом, дубьем, дубью та ін, чи спотворення обороту Варфоломіївська ніч у ПСК. хиламеевская ніч) до синтаксичних (пск. на штату працювати замість в штаті). Морфологічні варіанти фразеологічних одиниць зазвичай зводяться до двох типів - парадигматичними і словотворчим. У першому випадку зміни компонентів спостерігаються в межах парадигми вихідних слів: б'ю (бив, била) байдики, тримати в голові (діал. в умах). Другий тип - варіанти, зумовлені модифікаціями словотворчих формантів: пальці / пальчики оближеш, сходити / зійти з розуму .
Лексичне ж варіювання фразеологічного обороту констатується багатьма дослідниками. Але і в новітніх роботах можна знайти рішучу відмову від трактування лексичних замін як варіантності і прагнення розглядати це явище як фразеологічну синонимию. Дуже точно в цьому плані думка Бабкіна, який вважає поняття "фразеологічний синонім" незаперечним, а "фразеологічний варіант" - спірним у застосуванні до випадків лексичної заміни компонентів фразеологізму [Бабкін 1970:84-85]. М. М. Шанський виділяє три типи фразеологічних варіантів:
1) фразеологізм, що містять різний, але однаково семантично порожні компоненти (у такому випадку фразеологізм може функціонувати і без цих членів): шеляга ламаного (мірного) не варто - гроша не вартий, що є (було) сили - що сила;
2) фразеологізми, що містять слова, що розрізняються граматично;
3) фразеологізми, що відрізняються один від одного як повне та скорочене різновиду (у такому разі їх відносини ідентичні   відносинам, які існують між повними і скороченими словами): йти на поступки двір - задкувати; бути в цікавому становищі - бути в положенні (пор.: заступник - заступник, радіостанція - рація) [Шанський 1996: 57].
Фразеологічні звороти, що мають у своєму складі загальні члени вихідні за значенням, він рекомендує вважати "дублетних синонімами" [Шанський 1996:56]. Таким чином, обороти типу задати лазню (перцю), від усього серця - від усієї душі; бити байдики (Шабалов); молоти дурниця (дурницю); скласти (зломити) голову; взяти (укласти) під варту; набитий (круглий) дурень і т. п. визнаються синонімами-дублетами. Як пише Шанський, "за своїм лексико-семантичному характером фразеологізми такого роду аналогічні однокореневі лексичним синонімів типу топонімія - топоніміка, синь - синь, трійка - трешніца, лукавість - лукавство" [Шанський 1996:56].
Точку зору, згідно з якою лексичні заміни у фразеологічних зворотах ведуть до утворення синонімів, а не варіантів, намагається теоретично обгрунтувати і А. І. Федоров [Федоров 1973:56]. Заміна компонента фразеологізму, на його думку, змінює характер образного уявлення останньої, її оціночну та стилістичне забарвлення.
В. М. Мокієнко, навпаки, вважає, що "таке трактування <...> значно збіднює поняття фразеологічного варіанта і надмірно розширює поняття фразеологічного синоніма. Основна посилка, що приводить дослідників до заперечення лексичної варіантності фразеологізму, не може бути визнана об'єктивною. Лексична заміна компонентів далеко не завжди змінює образ, характер фразеологізму. Не рідко можуть замінюватися слова - синоніми, що забезпечують стабільність образного уявлення, причому коло цих слів, особливо в живій мові досить широкий <...> Досить часто заміна компонентів проходить в тематичному колі лексики, що забезпечує відносну тотожність образного уявлення: намилити шию (голову); рехнуться (находить, збитися) з розуму. Важко не визнати структурно-семантичну близькість, майже тотожність оборотів подібного типу. Відмова від визначення їх як лексичних варіантів фразеологізму приведе їх до змішання з фразеологічними синонімами різної структури і стилістичної оцінки типу відкинути постоли - зіграти в ящик - дати дуба або перерахувати ребра - задати прочухана - показати кузькіну мать [Мокієнко 1989:31-32]. Він також зазначає, що "лексичне варіювання - це власне фразеологічне варіювання, трансформація раздельнооформленной, але семантично цілісної одиниці" [Мокієнко 1989:32]. Основними ознаками варіанту фразеологізму Мокієнко вважає єдність внутрішньої мотивування, образу фразеологічного обороту і відносну тотожність синтаксичної конструкції, в рамках якої проходять лексичні заміни. Завдяки цим умовам "лексичні заміни у варіантах фразеологічних одиниць носять строго закономірний, системний характер" [Мокієнко 1989: 33].
В Енциклопедії "Російська мова" питання про варіанти освітлений коротко, але цілком виразно: "У структурі більшості фразеологізмів-ідіом виділяють константні (постійні) і змінні елементи. Константні елементи утворюють основу тотожності одиниці, змінні елементи створюють можливість варіювання. Варіантність фразеологізмів-ідіом виражається у видозміні елементів, що співвідносяться з одиницями різних рівнів: лексико-семантичного (впасти / звалитися з місяця / з неба, висіти / триматися на волосині / на ниточці, порівняємо також стилістичні варіанти: лізти / перти на рожен, звернути голову / довбешку), синтаксичного <...>, морфологічного <...>, словотвірного <...> і фонетичного <...>, а також у зміні кількості лексичних компонентів, що не порушують тотожності одиниці <...> "[Російська мова 1979:382]. Іншими словами, автори "Енциклопедії" дотримуються приблизно тієї ж точки зору, що і В. М. Мокієнко. Нам також такий погляд здається найбільш обгрунтованим. Віддільність і цілісність образу фразеологізму забезпечують взаємозамінність його компонентів і в той же час семантичну стабільність фразеологічної одиниці при її варійованими. Саме завдяки цим властивостям стає можливим створення нових обертів, або "квазіфразеологізмов" [1], з урахуванням вже наявних у мові шляхом авторського варіювання компонентів. [2] Питання про варіанти фразеологічних зворотів особливо важливий, оскільки безпосередньо пов'язаний з лексикографічної практикою. У кожної словникової статті того чи іншого словника розглядається по одній фразеологічної одиниці. Якщо припустити, що фразеологізм може мати лексичні і стилістичні варіанти, то всі ці варіанти мають бути враховані в межах однієї статті. Якщо вважати лексичні модифікації дублетних синонімами, то кожен синонім має бути розглянутий в окремій статті словника. При цьому завдання лексикографа почасти спрощується, тому що у словнику можуть бути згадані не всі синонімічні звороти, а, наприклад, найуживаніші, самі частотні.

5. Питання про вихідну формі фразеологічних одиниць

Проблема варіантів і синонімів фразеологічних зворотів також тісно пов'язане з питанням про вихідної формі фразеологізму. Як писав А.М. Бабкін, якщо обороти ", кидатися в очі, кидатися в очі, кидатися в очі, бити в очі і лізти в очі - це варіанти однієї фразеологічної одиниці", то "питання про те, який же саме? Звичайно, при чисто зовнішньому лексико-граматичному підході можна уявити модель: варійований дієслово + в очі "[Бабкін 1970:84]. Природно, що у лексикографів виникають труднощі, пов'язані з тим, в якому вигляді фразеологічний зворот ставити в заголовок словникової статті. Найбільш логічним на наш погляд є підхід, який застосовується багатьма лексикографами і розглянутий В.П. Жуковим в його роботі "Фразеологічна варіантність і синонімія у зв'язку з проблемою фразеографии (на матеріалі Словника фразеологічних синонімів російської мови)." Автор зазначає, що фразеологізми можуть мати варіанти одного компонента і можуть поєднувати в собі одночасно кілька варіантних форм (особливо характерно це для дієслівних фразеологізмів різного ступеня складності). Найважчі випадки зустрічаються тоді, коли мають місце одночасно кілька типів варіювання (див. вище). При цьому окремі варіанти фразеологізму в їх конкретному слововживанні можуть зовні помітно відрізнятися один від одного. В. П. Жуков дає наступний шлях виходу із скрути. Щодо варіантів давати ходу і задати тягу ("поспішно тікати") він пише: "варіантність тут не переходить у синонімію, оскільки початкова формула аналізованого обороту виглядає так: давати (задавати) ходу (тягу, дьору, чосу", де варійовані іменники є синонімами "[Жуков1990: 86]. Але навіть за умови, що лексична модифікація сприймається авторами словника як синонім, а не варіант обороту, то проблеми все одно залишаються. Вони пов'язані з перебуванням вихідної форми фразеологізмів, що мають граматичні варіанти. Труднощі такого роду підмітив і охарактеризував Б. Т. Хайітов у статті "Фразеологізми в словнику." [3] Автор звертає увагу на морфологічні особливості дієслівних фразеологізмів російської мови і відображення цих особливостей в "Фразеологическом словнику російської мови" під редакцією А. І. Молоткова (ізд.І - 1967, ізд.V-1994). У вступній статті "Як користуватися словником" щодо дієслівних фразеологізмів, обмежених у своєму слововживанні, дані наступні вказівки: "Якщо ж дієслівний компонент дається не в інфінітиві, а в якій-небудь з особистих форм, то це означає, що фразеологізм вживається тільки або переважно у цій формі. "Тим не менш, реальне втілення цього положення в деяких словникових статтях" фразеологічний словник "виявляє непослідовність. Саме цю непослідовність і зазначає Б. Т. Хайітов. Дієслівні фразеологізми, які вживаються тільки або переважно у будь-якій з граматичних форм, в деяких словникових статтях поміщені в інфінітиві (зарубати собі на носі, не нюхати пороху, клин клином вибивати, дати дуба, наказати довго жити, зіграти в ящик, щоб вивідати всі очі). Цікаво, що ілюстративні приклади нерідко суперечать відповідним заголовним формам із зрозумілої причини: з-за обмеженого вживання обороту в мові. Спостерігається і зворотна картина: "багато фразеологізми, що мають кілька граматичних форм, заголовки словникової статті поміщені в якій-небудь однієї. Тим не менше в цитатах показані кілька можливих для даного фразеологізму форм, причому не завжди легко чітко встановити, яка з них більш уживана. Наприклад, фразеологізм сидить у печінках, зафіксований 3-м особі од. числа, в ілюстративних прикладах наводиться в наступних формах: "сидимо в печінках, сиділа в печінках; оком не моргнув - оком не моргнуть, оком не моргну, оком не моргну, оком не моргнувши. "[Хайітов 1987: 1: 87].
Фіксація дієслівних фразеологізмів у словнику в тій чи іншій граматичній формі важлива для вирішення ще однієї проблеми: розмежування фразеологічних паронімів. Наприклад:
Нога не ступала чия (несов. вигляд, бавовняні,. Вр.) - Де ніхто ніколи не бував, не жив. Про глухих, диких, необжитих місцях.
Нога не ступить чия (прош.вр., неопред.-особисте) - хто-небудь не з'явиться де-небудь. Фразеологічні пароніми можуть належати як одному, так і до різних лексико-граматичними розрядами, у яких також важливо роль морфологічних властивостей головного слова фразеологізму: мова проковтнути - замовчати, перестати говорити, не базікати і т.п. (Дієслівний фразеологізм); мова проковтнеш - дуже смачно (прислівникових фразеологізм) - вживається тільки у формі 2-ї особи.
Загальні рекомендації щодо фіксації дієслівних фразеологізмів у словнику можуть бути позначені по трьох пунктах, що і було зроблено Б. Т. Хайітовим:   
"1) фразеологізми, які мають усі або більшість граматичних форм, в заголовку словникової статті слід дати в інфінітиві, і за допомогою ілюстративних прикладів показати інші форми;
2) при фразеологізмах, обмежених у граматичних формах, бажано помістити все вживаються форми, наприклад: чим Бог послав - чим Бог пошле;
3) для фразеологізмів, що мають тільки одну граматичну форму, більш доцільною представляється її фіксація із зазначенням обмежувальної поноси, наприклад: "тільки в бавовняні,. вр. "," тільки в 3 особі "і т.п. [Хайітов 1987:1: 89].
Але головні фразеологізми становлять, звичайно, лише частина всієї фразеологічної системи російської мови. А інші види фразеологічних зворотів теж мають свої особливості, і їх опис у словниках також не ідеально. Це ще раз підтверджує думку про те, що в області фразеології і фразеографии російським ученим відкривається широке поле для досліджень. У наше завдання не входять докладні розгляду цього питання, тому на завершення даної глави ми перейдемо відразу до позначення останньої важливої ​​теоретичної проблеми. Ця проблема безпосередньо пов'язана з темою нашої роботи. Це питання про так званих "крилатих словах".

6. Проблема диференціації крилатих слів і текстових ремінісценцій

В Енциклопедії "Російська мова" дається таке визначення: "Крилаті слова - стійкі вислови, що з'явилися в мові з певного літературного, публіцистичного та наукового джерела або на їх основі, а також висловлювання історичних діячів, що набули широкого поширення в мові. Деякі вчені в розряд крилатих слів включають також назви історичних і міфологічних подій та реалій, які отримали переносне значення, особисті імена історичних, міфологічних і літературних персонажів, образні висловлювання різних авторів і т.п. Вираз "Крилаті слова" сходять до Гомера, а як термін для позначення певних мовних визначень вперше було використано у книзі "Крилаті слова" (1864) німецьким ученим П. Бюхманом, який мав на увазі під ними всі види слів, словосполучень і висловів, що мають певний джерело і поширені в мові. Більшість дослідників основними властивостями крилатих слів вважають їх зв'язок з джерелом (найважливіше властивість), стійкість і поширеність ".
Вчені, які дотримуються "широкого" погляду на фразеологію, включають крилаті слова в розряд фразеологізмів. Ми вже згадували вище, що дана точка зору і нам здається найбільш логічною. Тим більше, що фразеологізми, досліджувані в нашій роботі, по суті своїй щось інше, як крилаті слова з більшою або меншою мірою употребительности в сучасній мові. Однак необхідно зауважити наступне. Назви історичних і міфологічних подій та реалій, особисті імена історичних, міфологічних і літературних персонажів, на наш погляд, не можна вважати крилатими словами (тобто одним із видів фразеологізмів), тому що будь-фразеологічний оборот є генетично словосполучення, тобто сукупність не менш, ніж двох компонентів немов характеру. Для вище означених явищ мови більше підходить більш широкий термін "текстова ремінісценція".
Взагалі кажучи, питання про текстові ремінісценціях є одним з білих плям російського мовознавства. Тут багато не вивченого і спірного. Поняття ремінісценції було побічно порушено ще А. М. Бабкіним у зв'язку з розглядом питання про крилатих словах [Бабкін 1970: 108]. Конкретна робота, присвячена даній проблемі - стаття А. Є. Супруна "Текстові ремінісценції як мовне явище." [4] Ми не будемо детально зупинятися на ній. Тут має сенс згадати лише такі зауваження автора статті. По-перше, визначення явища:
"Текстові ремінісценції (ТР) - це усвідомлені VS. неусвідомлені, точні VS. перетворені цитати чи іншого роду відсилання до більш-менш відомим раніше виробленим текстів у складі більш пізнього тексту. ТР можуть являти собою цитати (від цілих фрагментів до окремих словосполучень), "крилаті слова", окремі певним чином забарвлені слова, включаючи індивідуальні неологізми, імена персонажів, назви творів, імена їх авторів, особливі конотації слів і виразів, прямі або непрямі нагадування про ситуаціях. При ТР може бути або відсутні різного ступеня точності відсилання до джерела [Супрун 1995:17].
І по-друге, зауваження, безпосередньо стосуються нашої теми. "Можна говорити про близькість або переплетенні в нашій пам'яті сховищ фразеологізмів, паремій та ТР. Взагалі співвідношення ТР і фразеологізмів надзвичайно складно. Є достатньо підстав думати, що деякі прислів'я і фразеологічні вирази виникли теж з ТР, але потім відповідні тексти були забуті, залишилися одні ремінісценції (не рідко - в усіченому вигляді), які і входять в фразеологічний склад мови (про це писав В.В. Виноградов ще на самому початку розробки ми теорії фразеології [Виноградов 1947:357]). Бути може, головна відмінність ТР від фразеологізмів - в тому, що якщо фразеологізми - загалом і в цілому - прагнуть до потенційного заміщенню слів, то ТР такої тенденції не мають. Певною мірою ця особливість ТР зближує їх з прислів'ями, але й тут немає повної подібності, так як ТР нерідко - не просто словесне вираження, але нагадування образу і ситуації. Звичайно, ТР може бути зведена до згадки персонажа або автора, тобто до того ж одному слову, але це зовсім не теж, що заміщення фразеологізмом слова в деякому контексті. [5] Тут, навпаки, - заміщення словом (ім'ям) деякої ТР, а власне ТР несводима до такого натяку, тільки до імені. Ім'я в даному випадку лише знак більш широкого контексту, знак ТР "[Супрун 1995:26]. "Розглядаючи різного типу приклади ТР та їх використання, доводиться прийти до висновку, що спеціальною формою у мові ТР не розглядають. Втім, наявність і єдність спеціальної форми в фразеологізмів також сумнівно "[Супрун 1995: 25].
Таким чином, можна зробити висновок, що цікавлять нас стійкі вирази є початково текстовими ремінісценціями з Нового Завіту, як і однослівних ТР. Але властивості фразеологізмів виявляють лише стійкі поєднання кількох слів. Саме їх ми і розглянемо в наступному розділі.

Глава II.

Новозавітні за походженням фразеологізми як елемент фразеологічної системи російської мови

Як вже було зазначено, в сучасній російській мові відоме більше двохсот стійких виразів, так чи інакше пов'язаних з текстом Біблії. Особливо багато фразеологізмів з Нового Завіту, перш за все з Євангелія. "Благовіщення і Різдво Христове", поклоніння волхвів, усікновення глави Іоанна Хрестителя, притчі про блудного сина, про розумних і дурних дів, про зцілення Лазаря і про вигнання бісів, розповідь про насичення тисяч небагатьма хлібами, Таємна Вечеря, Юдин поцілунок, 30 срібників, зречення Петра, хресний шлях і розп'яття, воскресіння і вознесіння Христове - це далеко не повний перелік тих фрагментів з Священного писання, які побутують у повсякденному нашому слововживанні як текстові ремінісценції. Бути може, варто відзначити що певну роль у цьому плані зіграли назви творів образотворчого мистецтва, які все ж таки залишалися під своїми іменами не тільки на стінах музеїв, але часом і на сторінках альбомів і на листівках "[Супрун 1995: 23]. Зрозуміло, що такий обсяг фразеологічних одиниць складає цілий пласт, досить потужний, у всій фразеологічної системі російської мови. З першого ж погляду можна помітити, що склад його дуже неоднорідний. Спробуємо впорядкувати відомості про ці фразеологічних оборотах, привести їх у систему.

1. Шляхи проникнення новозавітної фразеології в російську літературну мову.

Дуже часто даний шар фразеології розглядається в літературі під заголовком "Запозичені фразеологічні звороти". Це правомірно лише від частини. Насправді більш доцільно вказувати, що цікавить нас обсяг фразеологізмів має три джерела, за якими їх можна розділити на три групи:
1) новозаветизмов [6], запозичені із старослов'янської мови, точніше, з старослов'янської (церковнослов'янської) варіанту Нового Завіту, що має ходіння з моменту введення християнства на Русі до цього дня. Ці фразеологічні звороти являють собою цитати з Євангелій, Діянь Святих Апостолів та інших книг Нового Завіту, написаних на старослов'янській мові. Це досить численна група фразеологізмів, таких, як, наприклад, голодні та спраглі (правди); найкращу частку обрати; в плоть і кров; віра без справ мертва є; спраглі граду; влада і можновладці, на чільне місце, у багато глаголаніі несть порятунку , лікаря! зцілився сам, всяке діяння благо, глас волаючого в пустелі, труни повапленние, нехай обмине мене чаша ця, тяжіє дневи злість його; еже писах, писах; знамення часу; ім'я їм (нам) лешон; камінь спотикання; каміння кричатиме; бубон брязкає; наріжний камінь; мідь та дзвінка, гидота спустошення, не мечіте бісеру перед свинями; не від світу цього, не про хліб єдиний живий буде людина; нічтоже сумняшеся (сумняся); нині відпускаєш; відціджуєте комара; харчуватися акридами і диким медом; своя своїх не познаша ; страху заради іудейська; таємниця ця велика є; Стукайте і відчинять; хліб насущний; чающие руху води; яко тать в нощі та ін
2) новозаветизмов собственнорусскіе, висхідні до синодальному перекладу Біблії, який побачив світ вперше в 1876 році і з того моменту отримав розповсюдження не стільки в церковній практиці, скільки серед звичайних людей, представників всіх прошарків суспільства. На сьогодні саме цей варіант, тобто "російська Біблія", а не церковнослов'янський текст доступний пересічному російській людині.
Фразеологічні звороти з Нового Завіту, які стосуються цій групі, являють собою цитати з російського тексту Біблії. Деякі з них витіснили відомі раніше старослов'янські обороти зважаючи застарілості останніх. Розмежувати два процеси: новітню фразеологізація оборотів з російського Синодального перекладу і заміщення старослов'янських архаїчних зворотів російськими еквівалентами - досить важко. Для простати скажімо, що в 2-у групу об'єднуються власне російські новозаветизмов, є цитатами з Біблійних текстів. Це такі фразеологізми, як: кинути камінь (у кого - небудь); взяв меч мечем загине; труни пофарбовані; жне де не сіяв, з Назарету чи може бути що добре?; Кесареве кесарю, (а Боже Богу); якою мірою міряєте, такою ж обмірити і вам, і кому мало прощається, такий мало любить; відійди від мене, сатана, і кому багато дано, з того багато і стягнеться (спитається); хто не зі Мною, той супроти Мене; ліва рука не знає, що робить права ; легше (зручніше) верблюдові пройти крізь вушко голки (вушко голки), ніж (чим) багатому увійти в Царство Небесне; будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби, не відають (знають), що роблять (роблять); невідомому Богу, не мати де (куди) прихилити голову, і ви говорите (ти говориш); не сіють, не жнуть, не судіть, (та не судимі будете); зостав мертвим ховати своїх мерців; служити Богу і мамоні; служити мамоні, сіль землі , субота для людини, а не людина для суботи, що робиш, роби швидше; що є істина? та ін
3) У цю групу входять численні фразеологічні звороти, які виникли в російській мові на базі новозавітних образів і ситуацій шляхом їх переосмислення. Такими, наприклад, є обороти безплідна смоківниця; вавилонська блудниця; блудний син; колоду в оці; віра горами рухає (рухає); хто з мечем до нас прийде, від меча загине; внести (свою) лепту; лепта вдовиці; вовк в овечій шкурі ; по букві і духу; заблукана вівця; зарити (свій) талант (в землю); книга за сімома печатками; йти але Голгофу (на хрест); побиття немовлят; вигнати з храму; кінець світу; мертва буква; нести (свій) хрест ; немає пророка у своїй вітчизні; ні на йоту; відокремити кукіль від пшениці, співати Лазаря; бідний, як Лазар; будувати на піску; дій, побудований на піску; Юдин поцілунок; посилати від Понтія до Пилата; перетворення з Савла в Павла; просити Христа ради; слуга двох панів; смертний гріх; таємне стає явним; терновий вінець; пітьма непроглядна; важкий хрест; Христа ради; Магдалина, що кається і ін
При цьому можна відзначити, що деякі ситуації, описані в Новому Завіті, стали благодатним грунтом для виникнення не одного, а декількох фразеологізмів. Так, наприклад, притча про бідного Лазаря (Лк. 16. 20-21) "дала" такі вирази, як співати Лазаря і бідний, як Лазар. Слова Христа: "А всяких, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску" (Мф. 7. 26) - стали вихідною точкою для виразів будувати / побудувати (що-небудь) на піску (песці) і будинок, побудований на піску. У Євангелії від Матвія (6.34) є такі слова: "... не журіться про завтрашній день, бо завтра сам буде піклуватися про своє: досить для кожного дня своєї роботи." Остання фраза по- церковнослов'янською звучить як тяжіє дневи злість його, сама стала крилатою. Крім того, звідси бере початок і оборот злоба дня ("інтерес даного дня і взагалі даного часу, хвилюючий суспільство" [Ашукин 1966: 255]).
Обороти лепта вдовиці і внести (свою) лепту сходять до розповіді про бідну вдову, що поклала все своє прожиток - дві лепти - на жертву для храму (Лк. 21. 1-4). Н. П. Матвєєва згадує також і оборот останній лепт [Матвеева1995: 4: 88]. Притча про блудного сина (Лк.15.11-32) дала російській мові вираз блудний син і повернення блудного сина (цей фразеологізм пов'язаний з назвою однойменної картини Рембрандта, написаної на євангельський сюжет).
Слова Христа в Євангелії від Матвія (6.24) про те, що ніхто не може служити двом панам: Богу і мамоні, - побутують у сучасній мові у вигляді чотирьох фразеологізмів: служити двом панам, служити Богу і мамоні, служити мамоні, слуга двох панів. І т.п.
Нами відзначені також випадки спірної етимології деяких висловів, але про них піде мова далі, при характеристиці фразеологічних збірок.

2. Семантична тотожність новозавітних фразеологізмів оригінальним текстам.

Серед фразеологічних зворотів, прямо або побічно висхідних до новозавітним текстів, є такі, які вживаються у сучасній російській мові в іншому значенні, ніж те, яке було в оригіналі. При цьому можна виділити два види таких фразеологічних одиниць.
1. Фразеологізми, вжиті в Новому Завіті в прямому значенні і переосмислені вже пізніше читачами Біблії. Струм, наприклад, старослов'янізми непроглядна темрява означав 'зовнішня темрява "(синонім пекла). Тепер же цей вислів позначає 'безпросвітну темряву'. Фразеологізм скрегіт зубовний ('люта злість') в євангельському тексті мав значення 'зубовний скрегіт від пекельних мук'. Обидва ці вирази сходять до Євангелія від Матвія (8.12), де ми читаємо: "сини ж царьствія вигнанні Будуть в'темряву непроглядну, ту буде плач і скрегіт зубом."
Інше цікаве вираз чающие руху води бере свій початок з Євангелія від Іоанна (5.2-4). Там розповідається про купальні Віфезда в Єрусалимі, де виліковували хворих: "Є ж в Єрусалимі, біля брами купальня, Віфесда по-єврейському зветься [тобто будинок милосердя], що мала п'ять ганків; У них лежало багато слабих, сліпих, кульгавих, сухих, що чекали [чающих] руху води; Бо Ангел Господній часами сходив до купальні, і порушував воду, і хто перший входив у неї по обуренню води, той ставав, хоч би яку мав хворобу. "До складу російської фразеології це вираз увійшло зі значенням 'очікувати поліпшення здоров'я', а пізніше стало означати ще 'очікування дії взагалі'.
Відомий фразеологізм від лукавого походить з Євангелія від Матвія (5.37), де наведені слова Христа учням: "Але нехай буде слово ваше: так, так, ні, немає, а що зверх цього, то від лукавого" (тобто "від диявола '). У сучасній же російській мові це вираження позначає 'зайве, непотрібне, то, що може принести шкоду ".
Фразеологічний зворот злиденні духом - яскравий приклад енантіосемії в сучасній фразеології. У Нагірній проповіді Христос навчав: "Блаженні вбогі духом, бо їх є Царство Небесне" (Мф. 5.3). Ця фраза означала, що жебрак духом - "це людина, готова мужньо перетерпіти спокуси та випробування, гоніння і глузування заради того, що він любить більше всього на світі. Це людина, готова всім своїм життям - і радістю, і болем, і відвагою, і послухом, і серцем, і розумом - служити Світлу "(Диякон Андрій Кураєв. Хто бідний духом / / Праця 1997.-10 квітня). У сучасній російській мові цей оборот часто означає 'люди, жебраки розумом, позбавлені духовних інтересів' [Ашукин 1966:458].
Досить частотний фразеологізм не від світу цього згадується в Євангелії від Іоанна (18.33 - 36) в прямому сенсі. На запитання Пілата до Христа, Він чи цар Юдин, Ісус відповідає: "Царство Моє не від світу цього, якщо б від цього світу було Моє Царство, то служба Моя воювала б, щоб не виданий був Я юдеям Та тепер Моє Царство не звідси ". Як і більшість тексту в Біблії, цей може тлумачитися різному. З одного боку, Ісус говорить, що тут його не шанують, бо зрадили, але разом з тим він має на увазі, потрібно вважати, інше царство - "царство небесне". Проте в сучасній російській мові це слово означає "я людини" усунутого від реального життя, не пристосованого до життя; мрійника '[Матвєєва 1995: 6: 87].
Фразеологічний зворот наріжний камінь спочатку сходить до книги пророка Ісаї (28.16), але ми вважаємо його все ж новозаветизмов, так як саме в Новому Завіті цей вираз набуває особливої ​​сили і значимість, на нього постійно вказується і в Четвероевангелии, і в інших книгах. Так, наприклад, в 1-му посланні Петра говориться: "Бо стоїть у Писанні: Ось кладу Я на Сеоне камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний, і хто вірує в Нього, не посоромиться" (2.6). А в Посланні до ефесян апостола Павла сказано: "... маючи Самого Ісуса Христа наріжним каменем, на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм Господи, на якому і ви будуєтеся на оселю Божу Духом (2.20-22). Таким чином, вираз наріжний камінь має в Новому Завіті двоякий сенс: 'камінь, покладений в основу споруди, стає символом Ісуса Христа'. У сучасному слововживанні цей фразеологізм означає 'підставу, головну ідею чого-небудь' [Ашукин 1966: 340].
Подібна ж доля спіткала і вирази мерзоту запустіння, нині відпускаєш, каменя на камені не залишиться і ін. Ми не будемо тут детально висвітлювати етимологію всіх цих фразеологізмів, її можна знайти в спеціальних збірниках і словниках.
2. Обороти, вжиті вже в Біблії алегорично, як фразеологізми.
До таких оборотів відноситься вираз багато званих, мало обраних. У Євангелії від Матвія воно повторюється двічі. В одній притчі мова йде про оплату за роботу на винограднику. Коли один з працівників висловив невдоволення. Що йому заплатили стільки ж, скільки працювали менше його, господар у відповідь сказав: "Візьми своє та й іди я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі хіба я не зо своїм, що хочу? Чи око твоє заздрісне від того, що я добрий? Так будуть останні першими, а перші останніми, бо багато званих, а мало обраних "(20.14-16). Другий сюжет пов'язаний з притчею про шлюбний бенкет у царя. Ісус розповідає, як були запрошені на бенкет гості, але вони не прийшли: "тоді говорить він [цар] рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були гідні, а тепер, підіть на роздоріжжя, і кого знайдете, кличте на весілля . "Коли цар побачив серед прийшли одну людину в поганій одязі, то розсердився і наказав стратити його, сказавши при цьому:" зв'язав йому руки й ноги, візьміть його й киньте до зовнішньої темряви, буде там плач і скрегіт зубів; Бо багато покликаних, а мало обраних "(22.8-9, 13-14).
Подібно до цього фразеологизму в російську мову з Нового Завіту перекочував оборот сіль землі, спожитий Ісусом у Нагірній проповіді по відношенню до Його учням та іншим віруючим, що надходять за заповідями Бога (Мф.5.13). У Нагірній проповіді зустрічається також і вираз ліва рука не знає, що робить права (Мф.6.3) як символ таємницею милостині. Щоправда, тепер цей фразеологізм вживається, коли хочуть підкреслити чию-небудь нелогічність у діях.
З Нагірної проповіді ж запозичене вираз не мечіте бісеру перед свинями та фразеологічний зворот метати бісер (перед ким-небудь), висхідні до слів Христа: "Не давайте святого псам, і не кидайте перлів (ц.-сл. бісер) перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, щоб не розшматували й вас "(Мф. 7.6), які означають 'не витрачайте даремно слів з людьми, які не можуть зрозуміти їх, не бажають оцінити їхній зміст.'
Є в Новому Завіті і такі слова Христа: не вливають молоде вино в старі старі (у тексті - старі), спожиті відразу як афоризм із значенням "не можна створювати щось нове, не порвавши зі старим '[Ашукин 1966: 435]. Повністю фраза звучить так: не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино і вино розіллється, і бурдюки пропадуть, але вино молоде вливають в нові міхи, і зберігається і те й інше. (Мф. 9.17, Мк. 2.22, Лк. 5.37-38).
Іномовно вживаються в Біблії і обороти каміння кричатиме, відокремлювати овець від козлів; жне, де не сіяв; мідь та дзвінка; бубон брязкає та інші.
У цілому можна зробити висновок, що російська мова активно запозичує з Біблії вираження незалежно від того, в прямому чи метафоричному сенсі вони вжиті. Свідомість російського людини приймає їх у готовому вигляді або ж переосмислює, надаючи їм нові значення. Про деякі випадки такого переосмислення ми вже згадували. Можна навести інші приклади.
Так, фразеологізм менші брати, згідно зі словами Христа (Мф. 25.40), довго розумівся як 'люди невисокого суспільного становища, знедолені'; [Ашукин 1966: 386]. Однак тепер, завдяки Сергію Єсеніну, який написав відомі рядки "І звірина, як братів наших менших, Ніколи не бив по голові", цей оборот набув значення 'звірі, тварини взагалі, за яких люди у відповіді'. Така семантика вже знайшла офіційне підтвердження в нових словниках, причому, якщо Н. П. Матвєєва згадує обидва значення, то у "Фразеологическом словнику російської мови для школярів" [7] вказується тільки останнє значення з посиланням на Єсеніна, а не на Євангеліє.
Причини зміни вихідного значення обороту можуть бути різними, іноді курйозними. Так, в Новому Завіті, в Посланні Якова (1.17) говориться: "Будь-яке діяння добре давання та дар досконалий не сходить згори від Отця світил ..." На місці слова добре в старослов'янській варіанті стоїть слово благо, тобто короткий прикметник у функції визначення в постпозиції до іменника діяння. Загальний зміст фрази: "все добре в світі виходить від Бога '. У російській мові відбулося усічення фрази, а короткий прикметник благо стало сприйматися як іменник у функції присудка, тому що збіглися дві граматичні форми. У результаті утворився фразеологізм всяке діяння благо зі змістом: 'все, що не дається (робиться), - благо'.
За яких би причин не відбувалося зміна початкового значення того чи іншого новозаветизмов, все це є свідченням життя мови, її динаміки і розвитку.

3. Ступінь освоєння фразеологізмів новозавітного походження

Багато хто з новозаветизмов з близькості словникового складу і граматичного ладу старослов'янської і давньоруської мов настільки міцно увійшли в російську фразеологічну систему, що не відчувається не тільки їх запозичений характер, але і спочатку характерна для них книжкова стилістична забарвлення. Це, наприклад, такі звороти, як: плоть і кров, знамення часу, на чільне місце (поставити / покласти), хто не працює (не працює), то не їсть; смертний гріх, внести (свою) лепту; каменя на камені не залишити; Фома не віруючий і ін.
Значна частина фразеологічних старослов'янізмів не містить ніяких слів і граматичних форм, не відомих сучасному російському літературному мови у вільному вживанні: жебраки духом, не мечіте бісеру перед свинями; альфа і омега; побиття немовлят; від лукавого; відокремлювати зерна від полови (кукіль від пшениці) ; не хлібом єдиним живе людина та ін
Однак багато старослов'янські за походженням фразеологічні звороти в силу традиції вживання та стійкості їх складу включають як застарілі слова, так і архаїчні граматичні форми. Так, наприклад, Р.Н. Попов у своїй книзі "Фразеологічні одиниці сучасної російської літературної мови з історичними та лексичними архаїзмами" згадує такі звороти:
1) з историзмами в іменних компонентах:
кермо влади; внести свою лепту; зарити талант у землю; ім'я їм легіон; бубон брязкає; овому талант, овому два; (продати, ..) за тридцять срібняків;
2) з лексичними архаїзмами в іменних і дієслівних компонентах фразеологічних одиниць:
- Імена іменники:
побиття немовлят; камінь спотикання; харчуватися акридами (сарана 'їстівна сарана, або, їстівне рослина Akris'); яко тать в нощи;
- Дієслова:
кричатиме каміння; шукайте і знайдете ('знайдете'); Стукайте і відчинять ('стукайте і відкриється');
- Займенники:
нехай обмине нас ця чаша і іже ('які') c ним (-и); коемуждо ('кожному') у справах його;
не від світу цього; нічтоже сумняшеся ('нітрохи не сумнівалися'); овому талант; овому два ('того талант, тому два'); сильні світу цього;
- Числівники:
не хлібом єдиним (живий чоловік);
- Прикметники та дієприкметники:
можновладці; влада (-і) можновладці; всяке даяння, голос волаючого (в пустелі); найкращу частку обрати; непроглядна темрява (пекло) [8]; хліб наш насущний; Іродової насіння (плем'я); Юдин поцілунок;
3) з архаїчними службовими словами в компонентах:
і іже з ним (-и); нічтоже сумняшеся (сумняся); яко тать в нощи (з'явитися, нагрянути) [Попов 1967: 161-168]
Слід зазначити, що наявність архаїчних елементів у фразеологізмі не означає безумовної застарілості самих оборотів в цілому. Відносини тут складніше. Дійсно, серед новозавітних ремінісценцій є стійкі поєднання слів, яким притаманний характер книжності і архаїчності, багато в чому обумовлений наявністю архаїчних слів і форм. Це такі обороти, як голодні та спраглі (правди); лікаря зцілився сам; найкращу частку обрати; спраглі граду; труни повапленние; тяжіє дневи злість його; еже писах, писах ("що написав, то написав"); шукайте і знайдете; бубон брязкає; несть пророка у своїй батьківщині, [9] толціте і відчинять, чающие руху води та ін Однак також досить багато фразеологізмів, засвоєних російською мовою із старослов'янської, є загальнонародними і звичними в якості цілих значущих мовних одиниць, тобто належать до активного фразеологическому запасу сучасної російської літературної мови, незважаючи на наявність у їх складі архаїзмів: нічтоже сумняшеся, харчуватися акридами (і диким медом), страху заради іудейська; пітьма непроглядна; пекло; всяке даяння, голос волаючого в пустелі; наріжний камінь; кермо влади; і іже з ним (-и); під час воно; до кінця віку; ім'я їм легіон, камінь спотикання і т.д. Більше того, саме наявність у цих виразах архаїчних форм послужило приводом до фразеологізаціі багатьох оборотів, наданню їм стійкості, закріпило їх як мовних засобів високого стилю.

4. Класифікація новозавітних фразеологізмів за ступенем семантичної злитості їх компонентів.

Фразеологія, які дотримуються "широкого" погляду на фразеологію, зазвичай ділять фразеологізми на групи за тими або іншими ознаками. Найбільш поширеною є класифікація за ступенем семантичної злитості компонентів фразеологізму. Вона поширюється і на обороти, висхідні до Нового Заповіту. Серед них ми можемо зустріти всі види фразеологічних одиниць, а саме:
1) фразеологічні зрощення:
нині відпускаєш; спраглі граду; бубон брязкає; мідь та дзвінка; нічтоже сумняшеся; відціджуєте комара, чающие руху води, сіль землі, голос волаючого в пустелі; труни повапленние; злоба дня і т.д.
2) фразеологічні єдності:
зарити (свій) талант у землю; перетворитися з Савла в Павла; безплідна смоківниця; Вавилонська блудниця; нести (свій) хрест; заблукана вівця; вовк в овечій шкурі; отрясти порох із ніг своїх; стягти з себе стару людину (Адама); умивати руки, співати Лазаря; побиття немовлят і т.д.;
3) фразеологічні сполучення:
справжнісіньке пекло; непроглядна темрява; внести (свою) лепту; відокремити зерна від полови; відокремлювати овець від козліц; хліб насущний; наріжний камінь; камінь спотикання; смертний гріх; харчуватися акридами і диким медом, шукайте і знайдете і ін
Велика кількість новозавітних оборотів є:
4) фразеологічними виразами:
віра без діл мертва (є); взяв меч від меча і загине під многоглаголаніі несть порятунку; всяке даяння; горе тому, хто спокусить єдиного з малих цих; нехай обмине мене чаша ця; жне, де не сіяв, з Назарету може бути що добре?; має вуха чути, нехай слухає, не хлібом єдиним живе людина; багато покликаних, та вибраних мало; блаженні миротворці, хто не з нами, той проти нас, не судіть і не судимі будете; таємне стає явним; яко тать в нощи; віра гори пересуває; що робиш, роби швидше та інші.
Оскільки фразеологічні вислови й фразеологічні сполучення визнаються не всіма вченими, то природно припустити, що новозаветизмов цих типів не будуть враховуватися в багатьох фразеографических роботах. Наскільки це припущення вірне, ми розглянемо в наступному розділі.

5. Структурна і граматична класифікація новозаветизмов.

Серед новозавітних фразеологізмів є обороти, які як за структурою, так і за значенням відповідають пропозицією. Це багато з фразеологічних висловів:
Що є істина?: З Назарета чи може бути що добре?; Що робиш, роби швидше, хто не працює (не працює), той (і) не їсть; блаженні миротворці, не судіть, і не судимі будете, не мечіте бісеру перед свинями і т.д.
Але набагато більшу питому вагу становлять фразеологізми, які виступають на пропозиції як одного з його членів, що цілком залежить від їх віднесеності до певної частини мови, тобто від лексико-граматичного значення. З точки еквівалентності тієї чи іншої частини мови новозаветизмов можна розділити на наступні групи:
а) дієслівні: найкращу частку обрати, кинути камінь (у кого-то); внести (свою) лепту; йти на Голгофу; нести хрест; метати бісер перед свинями; просити Христа ради, співати Лазаря; будувати (будинок) на піску; харчуватися медом і акридами; відокремлювати зерна від полови; відокремлювати овець від козліц; служити мамоні і т.д.
б) субстантивні: голодні та спраглі; альфа і омега; безплідна смоківниця; Вавилонська блудниця; блудний син; можновладці; труни повапленние; знамення часу; наріжний камінь; камінь спотикання; мідь та дзвінка; бубон гудячий; мерзоту запустіння; Юдин поцілунок; слуга двох панів; смертний гріх; непроглядна темрява; Каяття Магдалини; заблукана вівця і ін
в) прислівникові: божиею милістю; на чільне місце; в плоть і кров; яко тать в нощи; зі світом; всім серцем; нічтоже сумняшеся; незважаючи на особи; страху заради іудейська;
г) ад'єктивних: не від світу цього; негідний розв'язати ремінця від чобіт (кого-небудь); злиденні духом; за сімома печатками; жне, де не сіяв;
д) вигукові: нехай обмине мене чаша ця; Розіпни його!; Христа ради.
Без праці можна помітити, що більшість новозавітних за походженням фразеологізмів належать до перших трьох груп. Цей факт підтверджує загальну тенденцію, так як дієслівні, прислівникові та субстантивні групи є найбільш продуктивними і структурно більш-менш однотипними у фразеологічної системи в цілому.       

Глава III.

Представленість фразеологічних зворотів, висхідних до Нового Заповіту, в словниках, довідниках і науково-популярній літературі

1. Сучасний стан фразеографии. Новозавітна фразеологія в періодиці

Ми вже згадували, що новозавітна і взагалі біблійна фразеологія становить величезний пласт у всій фразеологічної системі російської літературної мови. Однак, незважаючи на те, що велика кількість біблеїзмів побутує в усній і письмовій мові російських людей, лексикографічний опис всіх цих одиниць залишається однією з проблем сучасності. Справедливості заради треба сказати, що на сьогоднішній день вийшло в світ вже досить велика кількість довідкової та словникової літератури різного роду з фразеології. Багато видань присвячені взагалі фразеології російської мови. Деякі з них пережили вже по кілька випусків. Так, наприклад, "Фразеологічний словник російської мови" під редакцією А. І. Молоткова (ФСРЯ) у 1994 році був виданий 5-й раз. Інші словники з'явилися недавно. Найостанніші фразеологічні збірки - це "Фразеологічний словник: Популярне посібник для початкової школи" Валентини Волиной (ФС) та "Фразеологічний словник російської мови для школярів" (ФСРЯДШ), складений С. І. Карантіровим. Обидва словника вийшли в 1997 році.
Крім словників видані також різного роду науково популярні книги, що розповідають про історію тих чи інших фразеологічних зворотів, збірники крилатих висловів, прислів'їв, приказок російської мови.
У періодиці постійно публікуються статті, присвячені окремим проблемам фразеології, розкривають читачам витоки деяких висловів, що висвітлюють новітні наукові дослідження в цій області.
Питома вага біблійної фразеології взагалі і новозавітної зокрема в усіх цих друкованих виданнях не однаковий. Однак інтерес до цієї теми останнім часом різко виріс. Природно, що у дослідників назріла необхідність створити якщо не словник, то хоча б словник, цитатник, присвячений біблійної фразеології. Підсумком подібних спроб стали наступні публікації:
1) стаття Володимира Віхлянцева "Віра від слухання" у журналі "Москва" 1994 рік, № № 11-12, де в алфавітному порядку наведено "найбільш відомі" з "багатьох слів" і цілих фраз з Біблії, "які з часом стали повсякденними , і люди забули, звідки вони прийшли, "" з коротким поясненням і зазначенням місця, де вони записані в Біблії "[Віхлянцев 1994: 11: 203-204];
2) словник Н. П. Матвєєвої "біблеїзми в російській словесності", надрукований у журналі "Російська словесність" у ряді номерів з 1993 по 1996 рр..;
3) невелика збірка "Вічні істини: Крилаті слова, прислів'я, приказки біблійного походження", складений В. Г. Мельниковим і видрукуваний у друкарні видавництва "Радянська Сибір" м. Новосибірська у вигляді окремої книжечки кишенькового формату. Рік видання не зазначений, але судячи з "Списку використаної літератури", збірка вийшла в 90-і роки;
4) новітня публікація в журналі "Російська мова" за 1998 р. № 1 - Л. М. Грановська "Біблійні фразеологізми: Досвід словника". Відразу зауважимо, що зробити повні висновки з цієї публікації не можна, тому що ми маємо лише самий початок словника. Проте вже при першому погляді ясно, що, по-перше, в словник увійдуть не всі біблійні фразеологізми, а тільки самі уживані. (У № 1 журналу "Російська мова", 1998 р. витлумачені фразеологізми альфа і омега, злиденні духом (у статті Блаженні вбогі духом), блудний син і Вавілонське стовпотворіння (змішання). Такі ж фразеологізми, як голодні та спраглі, безплідна смоківниця, найкращу частку обрати, блаженні миротворці та ін в словнику не враховані, хоча словник будується явно за алфавітним принципом). По-друге, словник носить не тільки лінгвістичний, а й культурологічний характер, тому що в словникових статтях вказуються не тільки різні зведені воєдино тлумачення виразів, взяті з різних джерел, але і зауваження загальнокультурного характеру, пов'язані з вживанням вирази або його прообразу в житті і в мистецтві. Наприклад, "У церкві був звичай з'єднувати грецькі альфу і омегу із зображенням хреста або монограмою імені Ісуса Христа" [Грановська 1998:75]. По-третє, стиль статей публіцистичний, а інформація, викладається в них неоднорідна, хоча досить докладна: є стилістичні вказівки і увагу до особливостей семантики та вживання обертів.
Що стосується трьох інших вищеназваних видань і публікацій можна відразу сказати, що вони знаходяться серед лідерів за кількістю згаданих у них новозаветизмов. [10] А якщо говорити про інших статтях, які зачіпають тему біблійної фразеології, то треба зазначити, що майже всі вони присвячені питанням тлумачення та етимології деяких ветхо-і новозавітних виразів, а опубліковані в науково-популярному журналі РАН "Російська мова".
Найбільш рання з них - "Фразеологізми в працях В. І. Леніна" Є. Л. Ковачич (Російська мова - 1987 .- № 4.-с.7-10). Ця стаття - яскрава ілюстрація взаємовпливу двох історичних епох. 1987 рік - рік 70 - річного ювілею Жовтневої революції, і, як наслідок, автор як об'єкт для досліджень вибирає праці В. І. Леніна. проте минуло вже 2 роки з початку перебудови, і вже не дивно, що для аналізу Є. Л. Ковачич звертається саме до біблійних виразів, якими так багаті ленінські тексти. У підсумку виходить, що автор постійно робить наголос на застарілість багатьох біблеїзмів, а й вказує на необхідність знання і правильного розуміння зворотів типу сим переможеш; споглядати задню; мир на землі і в людях благовоління; не людина для суботи, а субота для людини; стягти з себе старого Адама; темна вода в облацех, пояснення яких і дається в статті.
Далі, вже в 1992 році, з'являється стаття Ю. А. Гвоздарева "Забуті фрази" (№ 5.-с.106-111) під рубрикою "З історії слів і виразів". Відомий фразеології дає докладне тлумачення деяких архаїчних виразів, серед яких згадано два новозаветизмов: чающие руху води і бубон брязкає. Наведено і цитати з художньої літератури, що ілюструють їх вживання.
У 1993 році, в № 6 виходить стаття А. В. Барандеева "Від букви до терміну", де наводяться приклади того, як окремі букви деяких алфавітів стають прообразами нових слів і висловів у мові. Зокрема, порушується і історія виразів альфа і омега, від альфи до омеги. Автор згадує і синонімічні обороти від аза до іжиці і від а до я.
Ще через рік в № 4 за 1994 рік Ю. А. Гвоздарев публікує нову статтю "Рядки біблійної мудрості", де звертається до історії одинадцяти фразеологізмів, деякі з яких сягають до Нового Заповіту. Це обороти внести свою лепту; наріжний камінь; камінь спотикання; не від світу цього; тяжіє дневи злість його; злоба дня; багато званих, мало обраних. Тут вже кожен вираз витлумачено більш коротко і ємко, вказується лише етимологія і значення фразеологізмів без будь- або ілюстрацій з літературних текстів.
Крім цих статей нами відзначені і інші публікації. Так, в журналі "Наука і релігія", № 2, за 1990 рік з'явилася стаття Т. Клюкін "Таємне і явне. Про біблеїзмів у російській мові ". Автор пише про вплив Біблії на свідомість російської людини, в результаті якого з'являються стійкі вирази, закріплені в мові, типу козел відпущення, зарити талант у землю, посилати від Понтія до Пилата, і ін
Вживання біблеїзмів в наші дні як проблеми культури мови присвячені публікації О. М. Литвиненко "Воскресіння слова" (Російська речь.-1991 .- № 6.-с.55-58) та В. В. Колесова "пусті слово" (Російська словесность.-1993 .- № 3.-с.71-74).
Природно, що всі ці статті, які з'явилися в дев'яності роки, не випадкові, вони викликані нагальною потребою людей у ​​розширенні знань про факти лінгвістики. Проте для тих, хто серйозно цікавиться Біблією, біблійної фразеологією, таку кількість інформації мізерно мало, та й доступно лише вузькому колу передплатників.

2. Фактори, що впливають на представленість новозаветизмов у фразеографических виданнях

   
Що стосується словників, збірників та популярних видань, складених у різні роки і різними авторами, можна відзначити, що новозавітні і взагалі біблійні фразеологізми розглядаються і описуються в них неоднаково. Відмінності між кожним окремим фразеологічним виданням спостерігаються за кількома параметрами. Це і кількість, питома вага новозавітних виразів у загальному обсязі словника чи довідника, і якісний склад фразеології, це і спосіб подачі матеріалу при описі того або іншого фразеологічного обороту. Стилістичні послід і вказівки, посилання на джерело можуть існувати або бути відсутнім. Спостерігаються також і розбіжності в стилістичній маркування того чи іншого виразу в різних виданнях. Є випадки різнобою в тлумаченні семантики деяких фразеологізмів. Не всі автори однозначно трактують етимологію окремих обертів. Немає чіткості в оформленні статей. Зокрема, не завжди дотримується відповідність між формою вираження, заявленої в заголовку статті і формою того ж фразеологізму в ілюстративних прикладах. Та й самі фразеологічні одиниці мають часом у різних виданнях різний "вигляд", що свідчить про невирішеність питання про вихідну формі багатьох новозавітних обертів.
Всі ці відмінності зумовлені низкою об'єктивних причин.
2.1. По-перше, на представленість новозавітних фразеологізмів впливає тип фразеографических видання. Так, книги В. М. Мокієнко "З глибини приказки", М. М. Шанського "У світі слів", Л. Т. Григорян "Язик мій - друг мій", збірки М. А. Булатова "Крилаті слова" і Е . А. Вартаньян "З життя слів" є науково-популярною літературою, адресованої школярам чи вчителям. Тому в них можна знайти вкрай обмежений перелік новозавітних виразів з більш-менш розгорнутими розповідями про кожного з них. Так, наприклад, у книзі М. М. Шанського "У світі слів" можна почерпнути відомості лише про одне євангельському вираженні - зарити талант у землю (с.213-214). У В. М. Мокієнко розповідається про три - глас волаючого в пустелі (с.152), легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому увійти в Царство Небесне (с.90-92); відокремлювати овець від козлів (с.96) . Книга Л.Т. Григорян "Язик мій - друг мій" містить в собі пояснення до деяких фразеологічним оборотів російської мови. При цьому біблеїзмів там, з формальної точки зору, немає, тому що єдиний оборот незважаючи на особи описується там як висхідний до давньогрецького культу богині Феміди, зображали з пов'язкою на очах і вершить суд "справедливо, безстороннього, тобто незважаючи на особи". [Григорян 1988: 187]. Цікаво, що така ж етимологія цього виразу міститься і в збірці Е. А. Вартаньян "З життя слів". У цій книзі зібрано вже значно більшу кількість біблійних виразів, причому тридцять п'ять з них - новозавітного походження. Це не дивно. Тому що книга представляє собою збірник крилатих виразів та інших фразеологізмів з поясненням їх походження і значення. Як відмічено в передмові, вона "схожа на словник" [Вартаньян 1960: 3]. У цього видання є достоїнства. У ньому зібрано понад чотириста фразеологічних зворотів різного виду (від зрощень до виразів) і різного походження, які перераховані в алфавітному порядку. До кожного додається пояснення у формі маленького оповідання, викладена зрозумілою мовою. Однак це саме популярна книга, а не словник, тут немає ні вказівок на граматичні форми, варіанти обороту, ні стилістичних послід, ні ілюстративного матеріалу, ні навіть вказівки на те, в який саме чолі якої частини Біблії шукати той чи інший біблеїзм. Аналогічним же чином йде справа і з збіркою М. А. Булатова "Крилаті слова", які вийшли двома роками раніше - у 1958 році. Але на відміну від книги Е. А. Вартанян, його обсяг менше і кількість фразеологізмів біблійного походження в ньому обмежена шістьма оборотами. Чотири з них - новозаветизмов: зарити талант свій у землю; ні на йоту, тридцять срібняків; умивати руки. Відмітною ознакою науково-популярних видань є нестрогое оформлення статей, написаних в публіцистичному стилі. Наприклад,

Зарити талант свій у землю

Алегорично - залишити знання, досвід, здібності, обдарування невикористаними; не розвивати, не застосовувати їх, не користуватися ними.
Вираз перейшло до нашої мови з біблійної притчі (повчального оповідання) про якийсь рабі, який, отримавши від свого пана талант (у древніх народів так називалася найбільша грошово-вагова одиниця), не скористався ним, а закопав його в землю. Коли ж пан запитав раба, на що той вжив свій талант, раб відповів: "Пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока: жнеш, де не сіяв і, збираєш, де не розсипав, і я побоявся, пішов і сховав талант свій у землі, оце тобі твоє! "
У сучасній мові слово "талант" набуло нового значення: обдарування, здібності [Булатов 2958:51 - 52].
З останніх видань до науково-популярним відноситься і вищезгаданий "Фразеологічний словник" В. В. Волиной. Тут зібрані тлумачення деяких російських фразеологічних зворотів і вправи, ігри для закріплення цих висловів молодшими школярами. Фразеологізми поміщені у дві групи, в кожній з яких вони розташовуються в алфавітному порядку. У першу групу входять обертів "З російської історії та літератури", а в другу "З античної історії, міфології, літератури і біблійних переказів." Серед біблійних виразів згадані наступні новозаветизмов: бісер метати перед свинями; побиття немовлят, не відають, що творять; не про хліб єдиний живий буде людина (і розмовний варіант не хлібом єдиним живе людина); не від світу цього; незважаючи на особи, сім смертних гріхів; смертний гріх; сіль землі; сучок в оці помічати; зарити талант у землю; терновий вінець; тридцять срібняків; пітьма непроглядна; умивати руки; впасти на добрий грунт; Фома невіруючий. Самі тлумачення виразів запозичені автором в інших, раніше вийшли популярних виданнях.
Одне з них - книга Н.С. і М. Г. Ашукин "Крилаті слова. Літературні цитати. Образні вислови ". Це збірка крилатих виразів, коротких цитат, висловів, джерело яких можна точно встановити. Книга є довідковим виданням чи довідником, тому що містить не тільки тлумачення тих чи інших крилатих слів, але й обов'язкову відсилання до джерела (у випадку з біблеїзми це книга, розділ і вірш в Біблії), ілюстрації з літературних текстів. Статті структуровані по буквах алфавіту і номерами. В кінці довідника є покажчик імен і алфавітний покажчик, за допомогою якого легко можна знайти цікаві вислови з якого-небудь з його компонентів. Серед усього обсягу книги питома вага біблійних, а значить, і новозавітних фразеологічних зворотів досить великий. У цілому, в порівнянні з іншими словниками і довідниками, різного роду збірками фразеологізмів, це видання - найповніше за кількістю зафіксованих у ньому новозаветизмов. Крім того, що там є і такі поширені вирази, які є і в інших словниках та книгах і які ми вже називали вище, тільки в збірнику Ашукин витлумачені такі фразеологічні звороти, як Божою милістю; віра без справ мертва є; вкласти пальці у виразки; всяке даяння; горе тому, хто спокусить єдиного з малих цих; тяжіє дневи злість його; еже писах, писах; будьте мудрі, як змії, і прості, як голуби; негідний розв'язати ремінця від чобота; нині відпускаєш; зостав мертвим ховати своїх мерців; своя своїх не познаша; стягти з себе стару людину (Адама), субота для людини, а не людина для суботи, Стукайте і відчинять; важкий хрест; що робиш, роби швидше. Звичайно, деякі з них на сьогоднішній день застаріли, деякі знаходяться на периферії слововживання, однак при складанні словника новозаветизмов їх необхідно враховувати, так як вони зустрічаються в художній і публіцистичній прозі кінця 19 - початку 20 століть і можуть бути не зрозумілі сучасними читачами. Завдання лексикографів повинна стати також стилістична маркування цих виразів. У довіднику Ашукин зазначено також безліч оборотів, які зафіксовані в подальшому не більше ніж у ще одному збірнику. Так фразеологізми влада темряви, ця таємниця велика є і темрява непроглядна перекочували потім в кишеньковий збірник "Вічні істини", який представляє собою міні-довідник, що складається з двох частин (В першій автором зібрано близько двохсот найбільш відомих крилатих виразів біблійного походження "в надії, що наведені роз'яснення допоможуть дізнатися їх істинний зміст "[Вічні істини: 4]. Тут після кожного обороту вказується книга, розділ і вірш в Біблії, звідки запозичена цитата чи образ, і дається значення виразу в дужках (або наводиться сама цитата) з поясненням ситуації . Однак при уважному прочитанні стає видно непослідовність у тлумаченні фразеологізмів. Так, наприклад, заблукана вівця пояснюється як "людина, що збився зі шляху істинного ', тобто в переносному сенсі, а ось що цікавить нас вищезазначене вираз тьма непроглядна - чомусь в прямому: 'символ пекла'. У другій частині збірника наведені "російські прислів'я та приказки, схожі за змістом з висловами священного Писання" [Вічні істини: 5], в порівнянні з аналогічними цитатами з Біблії. Ці прислів'я розміщені за тематичними групами: "Праця і ледарство ";" Слово і діло ";" Розум і дурість ";" Бог, віра, людина "і т.д.
Такі фразеологічні звороти, як голодні та спраглі; блаженні миротворці; віра гори пересуває (горами рухає); спраглі граду; мають вуха, щоб слухати, нехай слухає; Незнаному Богові; таємне стає (стало) явним; що є істина?; Не вливають молоде вино в старі старі; страху заради іудейська крім довідника Ашукин зафіксовані також В. Віхлянцевим в його статті "Віра від слухання". Хоча дану публікацію не можна назвати словником, вона має велику цінність. Якщо видати її окремо, вийде міні-довідник кшталт "Вічних істин", тому що структура її статей аналогічна вищезазначеним. Перевага статті Віхлянцева очевидно - охоплення біблійної фразеології значно ширше. Одних новозаветизмов згадано вісімдесят і чотири. Крім того, тлумачення оборотів ближче до традиційного, академічному. Хоча й тут є неточності. Так, вираз голуб миру тут тлумачиться як похідне від розповіді про голуба, у вигляді якого під час Хрещення на Ісуса зійшов Святий Дух. (Мф.3.16). Однак ця версія сумнівна, більше того, і Ашукин, і Е. Вартаньян, і В. Г. Мельников ("Вічні істини") пов'язують походження обороту з образом голубки, випущеної Ноєм з ковчега після Всесвітнього Потопу. (Бит.8.11). Дивує і пояснення фразеологізму заблукана вівця: "так говорять про те, хто випадково опинився в чужій компанії, або будинку, або місцевості" ["Москва" Віхлянцев 1994: 11: 206]. Є й ряд спірних випадків. Так, В. Віхлянцев не виділяє фразеологізму книга за сімома печатками, а пише просто: за сімома печатками, але етимологічно увазі саме книгу, про яку йдеться в Апокаліпсисі (5-8). Наскільки це справедливо, сказати важко. В інших джерелах немає однаковості. Оборот за сімома печатками відзначений у Е. Вартаньян [1960: 84] і в ФСРЯДШ, але в обох випадках немає посилань на Біблію. А оборот книга за сімома печатками зафіксовано в шести виданнях, причому в збірнику "Вічні істини", довіднику Ашукин і словнику Н. М. Матвєєвої "біблеїзми в російській словесності" походження фразеологізму зв'язується з фразою із Апокаліпсису, а в "академічних" словниках (ФСРЯ , ШФС СФС) посилань на Біблію немає, є лише посліду книжн. (А в ШФС - оповідь., Книжн.).
Цікавий також наступний факт. У Євангелії від Матвія (7.3-5) наведено такі слова Христа: "Що ти дивишся на сучок в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не відчуваєш? ... Лицеміре Вийми перше колоду з власного ока, тоді побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого ". У збірнику Ашукин вони цитуються як прообраз обороту сучок в оці помічати, підкріплений ілюстраціями з І. А. Гончарова та М. Горького. В. В. Віхлянцев посилається на них як на джерело вираження колоди у своєму оці не бачить. У "Фразеологическом словнику російської мови для школярів" відзначений фразеологізм колоду в оці, при якому дається така ілюстрація: "Нам помічати ніяково спицю зчужа, / Коли у нас самих в оці колода "(В'яземський) [ФСРЯДШ 1997: 26], причому ніякої етимологічної довідки не додається. Виникає питання, що перед нами: три різних фразеологічних обороту або ж звичайні текстові ремінісценції однієї ідеї, що не мають визначеної форми в мові? [11] Крім того не зрозуміло, яка ж все-таки їх етимологія: біблійна чи фольклорна (всім відома російська приказка "У чужому оці смітинку бачить, а в своєму і колоди не помічає"). Ймовірно, ці проблеми ще належить вирішити лінгвістам.
І на закінчення огляду публікації В. Віхлянцева варто відзначити, що, коментуючи біблійні фразеологізми, автор наводить їх часто в російській варіанті, тому що, як сказано в передмові до роботи, він спирається на російський синодальний переклад Біблії 1876 року, яким ми користуємося тепер і який є джерелом багатьох стійких виразів. Таким чином, крім оборотів голодні та спраглі, нехай обмине мене чаша ця, спраглі граду та ін в статті наведені вирази труни пофарбовані (а не повапленние), відокремлювати овець від козлів (а не козлів), немає пророка у своїй вітчизні (замість несть пророка) і т.д. Однією із заслуг В. Віхлянцева стала фіксація таких обертів, як не сіють, не жнуть, кінець світу; ліва рука не знає, що робить права і Розіпни Його! А от вираз хто не з нами, той проти нас, що сходить до євангельського "Хто не зі Мною, той проти Мене "(Мф.12.30)," помічено "не тільки В. Віхлянцевим, а й В. Г. Мельниковим, який і вніс обидва, ці вислови в свою збірку" Вічні істини ".
На периферії фразеографии нами виявлено ще кілька фразеологічних зворотів, які "потрапили" не більше, ніж у дві збірки. Так, вираження метати жереб про одяг, у многоглаголаніі несть порятунку і з Назарету чи може бути що добре? Зафіксовані в довіднику "Крилаті слова" Н.С. і М.Г. Ашукин і в словнику Н. М. Матвєєвої "біблеїзми в російській словесності". А фразеологізм йти на Голгофу описаний у Матвєєвої і в ФСРЯДШ.
2.2. Оскільки ми заговорили про словники, то необхідно відзначити, що на представленість в них тих чи інших фразеологізмів важливий вплив надає тип і завдання словника. Так, наприклад, в словнику М. М. Шанського, Є. А. Бистрової і Т. Алікулова "700 фразеологічних зворотів російської мови. Для говорять узбецькою мовою "згадується лише один євангельський фразеологізм - будувати на піску. Обмежений обсяг словника заповнений самими вживаними, повсякденними фразеологічними одиницями ідіоматичного характеру, що мають еквіваленти в узбецькою мовою, і природно, що крилаті вирази там недоречні. Тому там немає посилань на джерело (він несталим), а єдине новозавітне вираз будувати на піску своєю образною природою зрозуміло і близько узбецькому читачеві без пояснень.
Назва "Короткий фразеологічний словник російської мови" Є. А. Бистрової, О. П. Окуневої і Н. М. Шанського говорить саме за себе. У короткому словнику обсяг фразеології невеликий - тільки найбільш споживані обертів. Є там і новозавітні вираження, але їх мало. Це фразеологізми альфа і омега; каменя на камені не залишити; будувати (побудувати) на піску; Фома невірний, зате словник побудований з урахуванням правил "академічної" лексикографії, і ці висловлювання всі мають посилання на джерело (тобто Новий Завіт) і стилістичні поноси: книжн., разг., недобрий.
Словник В. П. Феліцина і Ю. Е. Прохорова "Російські прислів'я, приказки та крилаті вирази" належить до типу пареміологіческого словника. У ньому представлена ​​обрана російська афористика, відібрана і інтерпретована з позиції лінгвокраїнознавства. У даного видання багато достоїнств, проте з точки зору цікавить нас проблеми воно марно: жодного біблійного вираження в даному словнику немає.
"Словник-довідник з російської фразеології" Р. І. Яранцева являє собою особливий тип словника: тематико-ситуаційний, оскільки тут розглядаються фразеологічні одиниці, об'єднані у своєрідні тематичні і тематико-ситуаційні угруповання за загальною для них семантичної (смислової) домінанти. Однак цей словник також короткий, в ньому міститься близько 800 фразеологізмів. З них тільки 2-3 мають новозавітне походження. Це обороти альфа і омега, Христа ради (що має три значення) і спірний фразеологізм повернути / звернути гори (гору). У цих виразів у словнику є стилістичні поноси: книжн., Простий., Разг., І жодне з них не має вказівки на те, що вони пов'язані з біблійними текстами. (Що стосується фразеологічного обороту повернути / звернути гори (гору), то треба зазначити, що його етимологія спірна. Цей вираз зустрічається в ФСРЯ без вказівки на біблійний джерело. Словник Яранцева орієнтований у відборі словника, тлумачення та основного варіанту на той же ФСРЯ. По ФСРЯДШ цей оборот також дано без етимологічного коментаря. І лише В. Віхлянцев (див. вище) у своїй статті пов'язує його з іншим виразом віра гори пересуває, яке, як він вважає, сходить до слів Христа: "... Поправді кажу вам: якщо ви будете мати віру з гірчичне зерно і скажете горі цій: "Перейди звідси туди" і вона перейде, і нічого не буде неможливого для вас "(Мф. 17.20; 21.21; Мк. 11.23) [Москва 1994: 11: 205]).
Ці чотири вищеперелічених словника є різновидами навчальних словників, які ставлять перед собою певні методичні мети. Однак у відборі матеріалу й у побудові словникових статей вони враховують досвід "академічної" лексикографії. У певному сенсі до цих видань можна приєднати і "Крилаті слова. Їх походження і значення (Посібник для студентів педагогічних вузів на англійській мові) "Н. М. Ельянова. Ця книга за характером подачі матеріалу ближче до науково-популярної літератури, проте за методичним цілям близька до навчальних словників. У цьому посібнику розташовані статті почасти російською, частково англійською мовами, викладені у вигляді текстів-вправ для читання і перекладу. У заголовку статті завжди стоїть англійська та російська еквіваленти крилатого вираження. У тексті вправи міститься розповідь про етимологію обороту. Таким чином, туди внесені і деякі інтернаціональні новозаветизмов: альфа і омега (Alpha and Omega); бідний, як Лазар (As poor as Lazarus); блудний син (a prodigal son); кинути перший камінь (to cast the first stone); вовк в овечій шкурі (a wolf in sheep 's clothing); заколоти жирного тільця (to kill the fatted calf); побиття немовлят (the massacre of the innocents); ім'я їм легіон (their name is legion); наріжний камінь (the corner - stone); Каяття Магдалини (a repentant Magdalene); мерзоту запустіння (an abomination of desolation); метати бісер перед свинями (to cast pearls before swine); поцілунок Іуди (Judas kiss); тридцять срібняків (thirty pieces of silver); умивати руки (to wash one 's hands); Фома невірний (невіруючий); (a doubting Thomas); служити Богу і мамоні (to serve God and Mammon). При цьому варто відзначити, що вирази служити Богу і мамоні і заколоти жирного тільця зустрілися нам тільки в цьому посібнику, що може свідчити про те, що дані обороти властиві в більшій мірі англійської, а не російської мови.
У числі навчальних словників не можна не згадати і ФСРЯДШ - "Фразеологічний словник російської мови для школярів", складений С. І. Карантіровим. За своєю структурою він більше схожий на звичайний довідник. У даному словнику прийнято порядок розташування фразеологізмів "згідно алфавітним списком визначають їх слів. Слова, які визначають структуру обороту і його тип, виділені жирним шрифтом. Наприклад: агнець божий; авгієві стайні "[ФСРЯДШ 1997: 4]. Кожна словникова стаття містить фразеологічний зворот, його значення і "приклад його вживання в літературі, який допомагає краще зрозуміти випадки його вживання" [ФСРЯДШ 1997:4]. Якщо оборот допускає кілька тлумачень, то кожне наступне починається з абзацу і відокремлено від попереднього знаком "-". Багато стійкі поєднання, які мають цілком певне історичне походження, забезпечені короткої історичної довідкою про їх етимології або початковому значенні. Головні переваги словника - кишеньковий формат і великий обсяг фразеологічних одиниць (більше 2000), багато з яких відносяться до розмовної і просторічній шару лексики і активно вживаються сучасними людьми. До словника включені і біблеїзми, причому їх не так мало. Одних новозаветизмов - близько сорока. Звичайно, це найбільш уживані обороти типу вовк в овечій шкурі, сіль землі, умивати руки, голос волаючого в пустелі, вавилонська блудниця, хліб насущний, терновий вінець, відокремлювати злаки від плевел, наріжний камінь, не від світу цього, не хлібом єдиним живе людина і т.д. При цьому етимологічна довідка, посилання на джерело, може бути присутнім або відсутнім. Так, вираження заблукана вівця, від лукавого, наріжний камінь, не від світу цього, на злобу дня, на чільне місце, не хлібом єдиним живе людина і деякі інші не мають посилання на Біблію. Фразеологізм менші брати тлумачиться як 'тварини' і етимологічно зводиться до відомих есенинским рядках. Початкова, біблійна етимологія (як, втім, і перше значення - 'люди невисокого суспільного становища') ігнорується. Треба відзначити, що визначення, що даються деяким фразеологічним одиницям у словнику, м'яко кажучи, своєрідно. Мабуть, автор складав їх сам. Серед новозавітних оборотів в цьому сенсі примітний зарити талант у землю, що пояснюється так 'абсолютно марно розтратити свої сили і здібності на щось несуттєве'.
Окремі висловлювання мають незвичну форму. Так, в ФСРЯДШ відзначений фразеологізм камінь на камені не залишиться (замість звичного каменя на камені не залишити (не залишитися)). Також у словнику є оборот від альфи до омеги, менш уживаний, ніж його етимологічний "родич" альфа і омега. У цілому недоліком словника є відсутність стилістичних і яких-небудь інших послід, однак як кишеньковий тлумачний довідник він буде корисний всім, хто цікавиться сучасним літературним мовою
До навчальних словників відноситься також "Шкільний фразеологічний словник" В. П. Жукова (ШФС).
2.3. "Фразеологічний словник російської мови" під редакцією А. І. Молоткова (ФСРЯ) являє собою науковий словник. Що включає в себе понад 4000 фразеологізмів російської мови, різні форми їх вживання, синоніми та антоніми, а в деяких випадках - відомості про їх походження. При цьому ФСРЯ, як і ШФС, яскравий приклад того, як на представленість фразеологізмів у словнику впливає авторська установка укладачів. А. І. Молотков дотримується другого напрямку в поглядах на сутність фразеологізму. [12] Наслідком цього стало різке обмеження оборотів новозавітного походження, що увійшли до словника: автоматично виключаються фразеологізми, є за ступенем семантичної неподільності фразеологічними виразами. Подібна ж ситуація характерна і для ШФС. Хоча його автор не поділяє точку зору А. І. Молоткова, проте він є прихильником "вузького" підходу до фразеології, тому багато обороти в цьому словнику не враховані. Крім того, ШФС - навчальний словник, і його обсяг, отже, невеликий. Але так чи інакше, і в ФСРЯ, і в ШФС зафіксовані такі звороти, як наріжний камінь; заблукана вівця *; хліб насущний, співати Лазаря *, голос волаючого в пустелі *; каменя на камені не залишити *; наділяти в плоть і кров; умивати руки; сіль землі *; не від світу цього; книга за сімома печатками; зарити талант (в землю); вовк в овечій шкурі; кинути (кидати) камінь (у кого-то) *; альфа і омега.
На відміну від ФСРЯ, в ШФС є і такі фразеологізми; Юдин поцілунок, іудине цілування; вливати нове вино в старі старі, причому без будь-яких посилань на джерело. У ФСРЯ обсяг новозавітної фразеології, звичайно, більше. Зокрема, там є і такі обороти, як найкращу частку обрати *, Вавилонська блудниця *, вносити свою лепту *; ставити в основу; труну повапленний *; побиття немовлят *; ім'я їм (нам) легіон; камінь спотикання *; каміння волають ; мерзоту запустіння *; метати бісер перед свинями, не зважаючи на обличчя; нести хрест; від лукавого *; будувати на піску; смертний гріх; дурний (страшний), як смертний гріх; Фома невіруючий *; Христа ради; просити (збирати) Христа заради; зі світом *; і іже з ним (з ними). ​​[13]
При перерахуванні новозаветизмов, зафіксованих у словниках А. І. Молоткова і В. П. Жукова знаком "*" ми позначили ті з них, які в ФСРЯ мають посилання на Біблію. Цей простий приклад дозволяє помітити, що даний вид інформації про фразеологізмах в словнику відображено непослідовно. Набагато більш імовірно знайти в словнику за редакцією А. Молоткова відомості про стилістичну належність того чи іншого обороту, про віднесеності до пасивного запасу лексики. Так, калу книжн. мають сім виразів; разг. - два; простий. - один (Христа ради); устар. - Три; ірон. - Один (побиття немовлят). Така ж картина спостерігається і в ШФС: посилання на Біблію там мають лише обороти співати Лазаря, заблукана вівця, глас волаючого в пустелі, каменя на камені не залишити, умити руки, сіль землі, зарити талант. Такий фразеологізм, як хліб насущний пояснений фразою - "з молитви" [Жуков 1989: 406]. Кілька фразеологізмів мають калу книжн. (Альфа і омега, книга за сімома печатками та ін) вираз наріжний камінь має послід високий.
Набагато краще у відношенні стилістичної та іншої маркування йде справа з фразеологізмами у "Словнику фразеологічних синонімів" (СФС) В. П. Жукова, М. І. Сидоренко та В.Т. Шклярова. Цей словник як ніякий інший має всі підстави вважатися науковим словником: уважне ставлення авторів до вихідної формі фразеологізмів, що входять в синонімічний ряд, сувора структура статей, короткі і ємні визначення, багата система послід і переконливі ілюстрації, зручний покажчик наприкінці словника роблять СФС незамінним у роботі філолога. Специфічність словника звужує область його застосування у повсякденному житті, але це не недолік, тому що кожне видання повинно служити своїм цілям і в своєму колі. Що стосується нашої теми СФС є доказом того, що біблійні вирази як елементи фразеологічної системи російської мови вступають у системні (в даному випадку синонімічні) відносини з іншими членами системи.
У СФС зареєстровано 17 новозавітних фразеологізмів: альфа і омега чого, в чому; наріжний камінь чого, в чому; бідний як Ір (Іов, Лазар); кидати (пускати) камінь (каменем) у кого; вавилонська блудниця; вносити <свою> лепту у що, по главу кута; вовк в овечій шкурі; каменя на камені не залишити від чого; книга за сімома печатками; Лазаря співати <кому>; ні на <одну> йоту>; харчуватися <диким> <медом і> акридами; плоть і кров (2 значення); просити (збирати) Христа ради; служити двом панам; яко (як) тать в нощи (2 значення). Мала кількість біблеїзмів у всьому словнику викликано об'єктивними причинами, зокрема, тим, що не всі біблійні вирази мають фразеологічні синоніми. Але зате всі згадані обороти мають ту чи іншу маркування: з позначкою книжн. - 7 виразів; разг. - 5; устар. - 5; неодобр. - 3 фразеологізму. Обороти харчуватися <диким> <медом і> акридами; каменя на камені не залишити від чого; вносити <свою> лепту визнаються нейтральними за всіма показниками.
Посилань на походження тих чи інших оборотів в словнику немає, бо це словник спеціальний, і він переслідує дещо інші цілі, ніж розкриття етимології виразів.

2. Словник Н. П. Матвєєвої "біблеїзми в російській словесності" як досвід лексикографічного опису біблійної фразеології

Спеціалізація словника може бути різною. Найбільш близько до теми нашої роботи належить словник М. П. Матвєєвої "біблеїзми в російській словесності". Це теж науковий словник, специфіка якого полягає в тематичному відборі освітлюваного матеріалу. У нього внесені так звані біблеїзми. До теперішнього часу в лінгвістиці немає чіткого визначення біблеїзм. У словнику О. С. Ахманова запропоновано таке: "Біблійне слово або вираз, що увійшло в спільну мову" тобто біблеїзми слова і вирази визнаються лише за формальними ознаками. Н. П. Матвєєва розуміє даний термін дуже розширено, тому що в її словнику згадується величезна кількість мовних фактів, що позначають поняття, прямо або побічно пов'язані не тільки з Біблією, але і в цілому з християнством. Таким чином у заголовках словникових статей виявляються не тільки фразеологізми типу злоба дня; служити мамоні; внести свою лепту; багато покликаних, та мало обраних і т.д. а й слова Азаел (Азазел, Азазель, Азазелло); сарана; апостол; Андрій (Святий Андрій, Андрій Первозванний), безпосередньо пов'язані з Біблією, а крім того, такі назви культурних феноменів, як Андріївська зірка, Андріївська стрічка, Андріївський орден, Лазарєва субота і т.д.
Природно, що всі ці мовні факти не можуть бути розглянуті як фразеологізми з причин, викладених нами в гол. Ι.6. Але навіть вибірка власне новозавітної фразеології дає результати. У словнику Н. П. Матвєєвої питома вага новозаветизмов, природно, дуже великий. Крім традиційного "ядра" біблійної фразеології. Яке міститься і в інших академічних словниках, тут витлумачені і такі звороти, як камінь замість хліба, і кому мало прощається, такий мало любить; Якою мірою міряєте, такою відміряють і вам; на землі мир, у людях благовоління; йти на хрест (хресну борошно); останній лепт; відійди від мене, сатано! овому талант; овому два, знати що-небудь як "Отче наш"; дерево пізнається по плоду; любите ворогів ваших; апокаліпсичне число; труби архангела, і ви говорите (ти говориш); з гірчичне зерно; звірине число; Юда-зрадник!; навмання Лазаря (останній оборот, правда, не пояснюється, чому його пов'язують з ім'ям Лазаря).
Словник побудований за правилами "академічної" фразеології. У заголовках статей, розташованих в алфавітному порядку, стоять слова або виразу, так чи інакше пов'язані з Біблією, вказані їх граматичні форми або варіанти. Потім дається тлумачення, стилістична посліду і цитати художніх творів, що ілюструють вживання цих оборотів в мові. Далі під знаком "∞" наводиться етимологічна довідка із зазначенням місця в Біблії, що став основою для виникнення фразеологізму. Тлумачення фразеологічних зворотів також традиційно, багато визначення запозичені з ФСРЯ (разом зі стилістичними позначками). У тих випадках, коли вираз не витлумачувалося раніше в академічних словника, автор дає визначення з урахуванням нових значень. Так, наприклад, у статті "Брати наші менші (молодші); менша братія; менша зібрати; менший брат)" наводиться таке тлумачення: "1) Люди, що займають невисоке суспільне становище, що потребують захисту і допомоги; 2) Звірі, тварини взагалі , за яких люди у відповіді "[Російська словесність 1994: 1: 62].
Етимологічні довідки у словникових статтях часто досить розгорнуті, так що читачеві словника для загального уявлення про ту чи іншу проблему не потрібно буде навіть звертатися до першоджерела - Біблії, так як Н. М. Матвєєва докладає докладний переказ біблійних сюжетів.
У цілому можна сказати, що М. М. Матвєєва дала гідний зразок для наслідування в описі біблеїзмів. Однак багато хто дійсно заслуговують увагу крилаті вирази з Нового Завіту залишилися неврахованими. Це і ті обороти, які ми згадували як раз зазначені в збірнику Ашукин або у В. Віхлянцева. Це і такі відомі фразеологізми, як на чільне місце, глас волаючого в пустелі, не вливають молоде вино в старі старі, плоть і кров; будувати на піску; таємне стає явним; умивати руки; Фома невірний (невіруючий); ні на йоту, смертний гріх, не хлібом єдиним живе людина; яко тать в нощи; нехай обмине мене чаша ця; шукайте і знайдете; не мати де (ніде) главу схилити і т.д.
Не завжди вихідна форма обороту, заявленого Н. М. Матвєєвої виглядає переконливо. Найбільш спірною нам здається така формула: "Кидати (кидати, кидати, пускати) каменем (брудом) у кого-небудь; кинути (кинути, жбурнути, пустити) каменем (брудом) у кого-небудь" [Матвєєва 1994: 1: 62 - 63]. Адже кинути камінь і кидати брудом при подібному значенні мають різну внутрішню форму, а не варіанти. До речі, в СФС ці обертів як раз і є членами одного синонімічного (а не варіантного) ряду [СФС 1987: 95-96].
Проблема вихідної форми багатьох оборотів, як і раніше залишається актуальною. Юдин поцілунок або поцілунок Іуди; будувати на піску або будувати будинок на піску; умити руки або умивати руки; метати бісер перед свинями або не метати бісер перед свинями; на чільне місце або ставити під главу кута; в плоть і кров або надати плоть і кров або увійти у плоть і кров?
Мабуть, остаточні висновки ще належить зробити.
Можна також відзначити, що у дослідників немає єдиного погляду на однослівних ремінісценції, що походять з Біблії. Лазар, Ірод, Іуда, Пілат, фарисейство, Голгофа і т.п. зустрічаються і в М. Булатова, і в Е. Вартаньян, і у В. Віхлянцева, і в М. Матвєєвої. Залишається сподіватися, що надалі лексикографи будуть більш скрупульозно підходити до відбору матеріалу при укладанні словника біблійної фразеології.
Повторимо, що, на наш погляд, з урахуванням перерахованих вище зауважень при складанні словника варто найбільшою мірою спиратися на досвід Н. М. Матвєєвої. Сучасному ж російській людині часом доводиться для наведення довідок про незрозумілі виразах з Біблії задовольнятися тим, що є "під рукою". А оскільки під рукою у пересічного носія мови часто не виявляється відповідного довідника, то доводиться в процесі мовлення діяти на свій страх і ризик, в міру своїх знань. Який результат таких зусиль в останні роки - розглянемо в наступному розділі.

Глава IV.

Сучасні тенденції у вживанні біблійних фразеологізмів.

1. Активізація інтересу до Біблії і біблійних виразів

Актуальність, сучасність будь-якого слова або виразу завжди перевіряється на практиці, тобто реальним побутуванням в мові людей. Це повною мірою справедливо і по відношенню до фразеологічним оборотів, висхідним до біблійних текстів. Оскільки життя мови регулюється багатьма факторами, в тому числі і екстралінгвістичними, то не доводиться дивуватися, що політичні зміни в нашій країні з кінця 80-х років вплинули на мова її громадян. Відхід від атеїстичної ідеології, повернення до забутих християнських цінностей закономірно вплинула на активізацію вживання біблеїзмів в живій мові. Сферою найбільш широкого використання цих фразеологізмів в даний час стала публіцистика. Старозавітні і новозавітні вираження щодня можна зустріти на сторінках газет і журналів, у передачах радіо і телебачення. Вони зраджують публічної промови жвавість і влучність, образність, викликають складні емоційні асоціації. Крім того, якщо раніше біблійні вислови використовувалися переважно як "застарілі прикрашати мову", то в даний час вони набувають громадянське звучання, на них спираються у суспільному та політичній боротьбі. Показовими в цьому відношенні дискусії вже на першому з'їзді народних депутатів колишньої Верховної Ради. Цікаво, що різні промовці вдалися до одного й того ж біблеїзми - Розіпни його!
Ю. Черниченко: "Слухняне обурення - воно ж, будемо пам'ятко, зовсім недавно плювали в Пастернака, таврували Твардовського, кричало услід Сахарову -" Розіпни його! "
Академік В. Гольданський: "Монополії на істину не володіє ні більшість, ні меншість. За Євангелієм, саме більшість кричало: "Розіпни його!"
Дискусія перейшла на сторінки газет, і в статті "Правди" "Глас народу" (1989. 26 червня) автор у Крац (виклав євангельські події: "Справді, чи можна чим-небудь, крім масового психозу пояснити, чому ієрусалимська натовп звільняє від страти вбивцю, а щодо праведника, вчителі і зцілителя, якого ще вчора вітала тепер, обурена первосвящениками (оні. зауважте, переслідували свої особисті інтереси),-тепер цей натовп кровожерлива і нещадна? "Розіпни його", - знову і знову кричить площа у відповідь на пропозиції Пілата помилувати невинного Ісуса. Хіба такий собі глас народу можна вважати "громадською думкою"? "
Ще один приклад використання цього біблеїзми: "... народ, який переживає тягар соціальних потрясінь, повірив у утопічну ідею" земного раю ". Йому легко переконати, що втілення ідеї заважають конкретні особи. Виникають міфічні "вони". Натовп вимагає: "Розіпни його!" Несе плакати: "Смерть Бухаріну!" Тріумфує, читаючи в промовах сталінського законника Вишинського слова: "іноземні шпигуни," "шалені пси" (Літ. Газета. 1989.29 листопада.).

2. Біблеїзми у газетному мовленні

Взагалі-то, варто відмітити, що фразеологізми в газетах живуть особливим життям. Не випадково один з перших вітчизняних дослідників мови газети професор Р. О. Винокур вважав, що газетний мова по суті справи наскрізь фразеологізованих, оскільки стандартність, клішованість багатьох типово газетних висловів є невід'ємною властивістю цієї мови. Біблійні ж за походженням фразеологічні звороти в останні роки активні саме у газетному мовленні. Ось ряд прикладів:
"" Козел відпущення "в образі економічної реформи - це соціальний громовідвід" (правда. 1989. 11 вересня.); "Здається, що біблійний міф про Вавилонському стовпотворіння може стати грізною реальністю, в нашій країні" (правда. 1989. 11 листопада. ); "Об'єднання зусиль на конструктивній основі - це альфа і омега перебудови" (ЦТ. 1989. 29 жовтня.); "У людей втрачено повагу до своєї праці, виросли покоління, які нічого" не чули "про любов до ближнього. "(Літ. Газета. 1989. 1 листопада.) Специфіка газетної мови пов'язана з тим, що в газеті є особливі мовні освіти - заголовки, підзаголовки, рубрики. В якості заголовків дуже часто використовуються фразеологізми. В останні роки питома вага біблеїзмів серед "заголовної" фразеології різко збільшився. На газетних шпальтах можна побачити помітні шапки типу: "Не чекати манни небесної", "Соломонове рішення", "Саркофаг або Ноїв ковчег?", "Не випивши тієї чаші", "Світло зірки Полин", "Час збирати каміння" та ін
У звичайній мові фразеологізми відрізняються сталістю складу і значення, але в тій чи іншій мірі стають звичними, тому журналісти намагаються повернути фразеологизму образність, використовуючи для цього різні прийоми авторського варіювання. Б. В. Кривенко [14] зазначав, що в газетній практиці при створенні авторських модифікацій або квазіфразеологізмов використовуються всі види трансформації традиційних стійких виразів: семантична, синтаксична, лексична, контамінація, фразеологічна парономазія та стилістичні змішування. У результаті стилістичних змішань (коли в традиційному обороті замінюється слово з контрастним стилістичним якістю) виходять заголовки на кшталт "Приблуда син ефіру" (від блудний син).
Лексична ж трансформація, яка передбачає маніпуляції з одним з елементів фразеологізму - словом, є одним із самих популярних журналістських прийомів. Однак саме у випадку з біблеїзми цей прийом дає скоріше негативні точки зору культури мовлення результати. Так два прекрасних обороту з Нового Заповіту: не хлібом єдиним і камінь спотикання стали структурними прототипами для цілого потоку легковагих "творінь" типу: "Не сиром єдиним", "Не жиром єдиним", "Не бавовною єдиним", "Не бойкотом єдиним", "Не вугіллям єдиним", "Не нафтою єдиною "," Не контрастом єдиним ", а також" Пільги спотикання "," Острова спотикання "," Гора спотикання "і т. п. Це заголовки лише з двох центральних газет" Правда "та" Известий "за кілька місяців 1989 року . У результаті лексичної трансформації з'явився і такий заголовок "Людині - человеково, а роботово - роботово", створений на основі виразу "Кесарю кесареве, а Богові - Боже. "
Втім, варіюються біблеїзми не тільки в газетах, але і в сучасній літературі, вони широко використовуються в епіграфах і заголовках художніх творів. При цьому, спостерігається яскрава небажана тенденція - перетворення біблеїзмів у штампи. Це свідчення падіння культури мовлення наших співгромадян. Але справа не тільки в тому, що занурившись у модні нині релігійні спотворення, публіцисти звертаються зі словом Божим як і з газетними одноденками. Є й інші "побічні явища", пов'язані з активним, але не кваліфікованою оперированием біблійними висловами.

3. Біблійна фразеологія і проблеми культури мови

Знищення високого стилю мови на користь суб'єктивно-особистого низького і соціально-"комунікативного" середнього стилю позбавило нас мови, зверненого до Бога, зосередивши увагу носіїв мови на банальному "засіб спілкування". У кінцевому рахунку це знизило стилістичний рівень мови, збіднило можливості виразної мови. Зрозуміла гіркоту, з якою відразу ж після революції початку нашого століття вигукнув Михайло Пришвін: "Ми чекали пророків, а прийшли економісти!" Мріючи про пророків і закликаючи їх прихід, ми просто зобов'язані зберегти їм мову, гідний їх промов.
А що сьогодні? Чисто зовнішнє, механічно усвідомлювана повернути спотворені біблеїзми і застарілі слова.
Не варто й згадувати такі звичні спотворення сенсу стійких виразів як "над ним тяжіє щось" в значенні "тисне" замість "слід, слід" у відповідності зі змістом старовинного "тяжіє дневи злість його" (тобто кожному дню належить своя турбота) .
Дуже важко зрозуміти газетне вираз "месіанська діяльність проповідників": йдеться про месію - Христі, у той час як мова йде місіонерської діяльності наших сучасників. Диктор на телебаченні виголошує: "Сьогодні день Андрія Первозданного!" - Змішуючи в своєму слововживанні "вперше створеного" з Первозванним (тобто першим покликаним).
Слова Еклезіаста "Бо у великій мудрості багато печалі" все частіше перетлумачують на сучасний лад: "Під многознании багато смутку." Велика помилка сучасного рационализирующее розуму. Знання так далеко від мудрості! У "многознании" немає нічого сумного - хіба що сумно від того, що воно настільки поверхово.
Важко погодитися і з тим, що хтось зможе "внести значну лепту" - адже лепта як раз і є дрібна за цінностями монета.
"Ггласность волаючого в пустелі" і пояснювати не потрібно, це вже зовсім не голос волаючого в порожнечі. Тим більше, що бувають і більш неймовірні приклади; як фраза "І все ще самотньо виблискував очей волаючого в пустелі." (Галь Н.Я. слова живі і мертві. Книга. - М., 1987)
"" Поставити наріжний камінь на чільне місце "ще важче, ніж волати в пустелі. - Пише В. В. Колесов. - Цей "камінь" ставати каменем спотикання для дуже багатьох наших літераторів, кинулися у пошуках настільки люб'язних їм штампів до старовинних словників. Хоча це й не заважає їм змішувати в ражі пізнання Валаамову ослицю і Бурізаного осла! "
Спотворюється і форма старовинних виразів, усна особливо письмова. Знамення часу, а не знамення поширене так широко, що з ним не можливо боротися, так само як не можна, мабуть, вже скасувати вульгарне "забезпечення". Але ж перенесення наголосу з кореня на суфікс є також однією з прикмет ослаблення високого стилю на користь низького: забезпечення, тому що забезпечити - єдність основи при всіх змінах форм; на забезпечення, тому що прагнення, рух, вертіння і т.д. - Єдність суфікса важливіше різноликості кореня.
У виданні мемуарів Коровіна старовинна московська церква "Утоли моя печали" позначена як "Утолімоя печалі", тобто як би "утолімой печалі". Сучасний письменник переконаний, що "свої сво їх" не познаша і "свої сво е не познаша" - абсолютно різні вирази, хоча насправді вони обидва сходять до старовинного слов'янського "свої сво я не познаша" в церковнослов'янською вимові і "свої сво' (з ятем) не познаша "- в розмовному російською. А ось ще приклад з тієї ж серії. за твердженням одного журналіста, на пам'ятній медалі накреслено: "Блаженні голодні і спраглі, якая є царство небесне". Тут форма якая складена з двох слів - з союзу яко і вказівного займенника я (означає "їх"), і буквально кінець фрази перекладається так: "бо їх є царство небесне." У всіх трьох прикладах старовинні форми знахідного відмінка множини (моя, своя, я) сьогодні вже не сприймаються як граматичні - це як би зовнішній знак, який вказує на стародавність вираження; і в результаті виникає, навіть візуально, спотворений образ старовинного вислови, часом навіть із порушенням його сенсу.
Можна обурюватися і засмучуватися з приводу тих тенденцій, які тут описані; можна боротися з порушенням правильності російської мови в усьому багатстві її стилів; можна нарешті, збирати всі подібні спотворення стилю і мови і, пред'явивши рахунок їх винуватців, закликати до порядку, хоча б вистоявши їх потуги на "многознание," але все ж ... Ми не повернемо собі цієї промови, вишуканою, чистою, багатою, якщо не будемо її розвивати самі, творчо і зі знанням справи. Що не росте, розвиваючись, то всихає - закон природи, життя - і мови теж. З аімствовать все у сусідів, у свого минулого - на це багато розуму не треба.
Але якщо ми залишимо небезпечний шлях, шлях оскоплення російського слова і змертвіння російської мови, бути може у нас збережеться ще можливість повернути і мова, і мова, і стиль - високу літературу. "Вкладіть ви собі у вуха слова", як радив євангеліст, і задумайтесь про майбутнє. Що ми залишимо нащадкам? Газетні штампи, зруйновані біблеїзми, купу таких слів іноземних, в яких ні сенсу, ні ладу, або все - таки різноманітний, багатий, неповторний Російський Мова?

Висновок

Фразеологія новозавітного походження з її образною системою, яскравою виразністю і глибоким моральним змістом аж ніяк не є застиглою масою застарілих слів. У нашій роботі ми спробували відкрити завісу традиційних поглядів на цей пласт російської лексики, зробити хоча б загальний огляд її своєчасного стану на тлі загальнотеоретичних відомостей з фразеології. У результаті аналізу ряду наукових і публіцистичних робіт, лексикографічних джерел ми можемо зробити певні висновки.
Інтерес до біблійних виразів останнім часом не тільки не згас, але навіть посилився. Наслідком цього стало збільшення питомої ваги біблеїзмів у новітніх словниках і довідниках в живій повсякденної, особливо публіцистичної, мови. Виявляється навіть тенденція до зловживання влучними євангельськими фразами, до перетворення їх у штампи. Це тим більш прикро, тому що найчастіше люди вживають біблійні вислови без точних знань про їхнє значення. У цій ситуації як ніколи актуальним стає створення словника біблійної фразеології. Подібні спроби вже робилися і робляться, однак на сьогоднішній день жоден існуючий довідник не володіє повнотою і глибиною необхідних відомостей. Перед лексикографами постає ряд завдань теоретичного та практичного характеру. Потрібно буде визначитися з вихідною формою багатьох біблійних фразеологізмів, розмежувати варіанти і синоніми окремих оборотів, уточнити, а іноді і переглянути маркування біблійних виразів особливо за ознакою приналежності до активного (пасивного) запасу лексики. Окремі фразеологічні одиниці вимагають уточнення їх етимології, щоб вирішити питання про їх статус як біблеїзмів. При відборі матеріалу для словника необхідно відмежувати власне фразеологію від текстових ремінісценцій і особливо від загальних імен іменників, що з'явилися на базі біблійних образів.