Бухгалтерський облік на підприємствах Складання балансу підприємства

Міністерство освіти і науки України

Сімферопольський автотранспортний технікум

Бухгалтерський облік на підприємствах. Складання балансу підприємства

Пояснювальна записка до курсової роботи

САТТ.1.4.1.КР.72. 00 00 ПЗ

Виконав студент

30-БД групи

Тупотілов Олександр

2006р.

Зміст

Введення

1. Теоретичний розділ

1.1 Облік готової продукції та її реалізації

2. Практичний розділ

2.1 Залишки по рахунках

2.2 Господарські операції

2.3 Синтетичні рахунки

2.4 Складає відомості

2.5 Оборотно-сальдова відомість

Література

Введення

З 01 січня 2000 р. бухгалтерський облік в Україні грунтується на вимогах Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999г. № 996-Х1У (далі Закон про бухгалтерський облік) та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні (далі П (с) БО). У П (с) БО закладені методологічні принципи ведення бухгалтерського та фінансового обліку, визначено зміст та форми фінансової звітності. Податковий облік регламентується законодавством про оподаткування. Однак, відокремити податковий облік від бухгалтерського неможливо, адже звітність (податкова, статистична) базується на даних саме бухгалтерського обліку.

П (с) БО розроблені на підставі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності з урахуванням національних особливостей. Вони докорінно змінили деякі питання ведення бухгалтерського обліку. Нововведенням є те, що підприємству при вирішенні окремих питань відводиться самостійність у виборі тих чи інших принципів ведення бухгалтерського обліку.

Однією з особливостей ведення бухгалтерського обліку після 1 січня 2000 року є змінений порядок формування виробничої собівартості продукції, товарів, робіт і послуг.

При організації бухгалтерського обліку виробничих запасів необхідно використовувати такі основні нормативні документи:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999г. № 996-Х1У.

2. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99р.

3. П (с) БО 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.

4. П (с) БО 3 «Звіт про фінансові результати», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99р.

5. П (с) БО 9 «Запаси», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99г.

6. П (с) БО 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.99г.

7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95г.

8. Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 141 від 01.07.97г. (Із змінами і доповненнями).

9. Закон України «Про податок на додану вартість», затверджений Верховною Радою України 03.04.097г. № 168/97- ​​ВР.

10. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України« Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97-ВР »№ 349 (зі змінами та доповненнями).

11. Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПАУ № 165 від 30.05.97р.

12. «Про затвердження форми податкової накладної, Книги обліку придбання та Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», затверджений наказом ДПАУ № 165 від 30.05.97р. (Із змінами і доповненнями).

В умовах ринкової економіки основним критерієм оцінки господарської діяльності підприємства є прибуток і рентабельність. Якщо на рівні національної економіки найбільш достовірним узагальнюючим вираженням цілі виробництва є національний доход, то критерій оптимальності для підприємств ніяк не може збігатися з подібним критерієм. Тут виникає питання, про узагальнюючому єдиному для оцінки всієї діяльності підприємства показника ефективності виробництва, яким є прибуток. Оптимальним доповненням до показника прибутку, є виділення, в тому числі питомої ваги збільшення прибутку, отриманого за рахунок зниження собівартості.

Таке доповнення орієнтує підприємство на здійснення організаційно - технічних заходів, спрямованих на зростання продуктивності праці, економне і раціональне використання сировини, матеріалів палива, енергії на краще використання основних фондів і виробничих потужностей, а в підсумку на зниження витрат на виробництво продукції в цілому. Це не виключає зростання обсягів виробництва, в результаті котрого щодо зменшується питома вага умовно - постійних витрат у складі собівартості продукції.

У міру формування цивілізованих ринкових відносин у підприємств залишається лише один шлях зростання прибутку - зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, зниження витрат на виробництво.

Виходячи з викладеного, можна сформувати актуальність обраної теми та мета дослідження. Актуальність теми курсової роботи, пов'язана, з бажанням кожного підприємства вижити в конкурентній боротьбі і забезпечити прибуткову діяльність. Метою дослідження є: виявлення актуальних напрямків в обліку готової продукції; у визначенні ціни на готову продукцію; зниження собівартості і на цій основі - отримання додаткового прибутку.

І. Теоретичний розділ

1.1 Облік готової продукції та її реалізації

Сутність і завдання бухгалтерського обліку готової продукції та її реалізації.

Свою виробничу продукцію (роботи, послуги) підприємство повинне продати споживачеві, в процесі реалізації виявляється корисність і якість продукції підприємства. Кругообіг коштів завершується реалізацією, в процесі якої підприємство відшкодовує свої витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції і визначає створений у виробництві свій чистий дохід, що залишається у розпорядженні підприємства у вигляді прибутку після сплати передбачених законодавством податків, зборів (обов'язкових платежів), раціональність організації виробництва і рентабельність діяльності підприємства.

При проведенні аналізу ефективності діяльності підприємства оцінюється виконання плану реалізації продукції (робіт, послуг), як в цілому по підприємству, так і в розрізі виконання зобов'язань за окремими договорами - поставкам. План реалізації продукції вважається виконаним, якщо продукція (роботи, послуги) поставлено всім споживачам по всій номенклатурі, встановленої договорами.

Слід зазначити, що, виконуючи план з реалізації продукції (робіт, послуг), необхідно приділяти увагу її якості та асортименту. Недотримання якісних характеристик виробничої продукції (робіт, послуг) ускладнює її реалізацію, що призводить до виникнення залежалась, та відволікання обігових коштів підприємства.

Основна маса виробленої підприємство продукції, є товарною. До складу товарної продукції включається продукція, роботи та послуги основного виробництва, що їх на сторону; напівфабрикати; продукція допоміжного виробництва.

Готовою продукцією вважається продукція, що пройшла всі стадії обробки, випробування, приймання відділом технічного контролю (ВТК), укомплектована відповідно до умов договорів із замовниками, відповідає технічним умовам (ТУ) та обов'язковим стандартам (ОСТ), та здана на склад підприємства або безпосередньо замовнику . У встановлених випадках готова продукція повинна мати сертифікат якості.

Облік готової продукції покликаний відобразити її випуск, рух, реалізацію та розрахунки з покупцями.

Відповідно до цього, основними завданнями обліку готової продукції та її реалізації, є забезпечення контролю за:

• випуском продукції за обсягом, асортиментом і якістю, збереженням готової продукції на всіх стадіях її руху;

• повнотою і своєчасністю виконання договорів поставок готової продукції покупцям (замовникам);

• розміром та рівнем результатів реалізації продукції;

• здійсненням своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію.

Готова продукція та порядок її оцінки

Процес виробництва, є одним з основних видів господарської діяльності підприємства і являє собою сукупність операцій по виготовленню продукції. У процесі виробництва використовуються природні ресурси, сировина, матеріали, паливо, енергія, трудові ресурси, основні засоби, здійснюються інші витрати. Тому на рахунках бухгалтерського обліку повинна своєчасно, повно і правдиво відображатися інформація про фактичні витрати на виробництво продукції, яка використовується для розрахунків (калькулювання) фактичної собівартості окремих її видів, а також для контролю за раціональним використанням трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Майбутня прибуток підприємства створюється в основному на стадії виробництва, оскільки найбільш надійним і чесним способом її отримання є постійне скорочення витрат і зниження собівартості продукції за рахунок економного використання сировини та матеріалів; підвищення продуктивності і зниження трудових витрат, а також амортизації основних засобів у розрахунку на одиницю продукції і за рахунок інших факторів.

Необхідно розглянути порядок обліку витрат на виробництво, випуск готової продукції і розрахунок її собівартості.

Національні стандарти обліку практикують витрати, як зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати виробництва - це вираз у грошовій формі поточних витрат: матеріальних, трудових, матеріальних, фінансових та інших видів ресурсів на виробництво продукції. Ці поточні витрати обліковуються та плануються, як собівартість продукції.

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і збут товарів, робіт і послуг. Розрізняють виробничу собівартість (яка відображає поточні витрати тільки на виробництві продукції) та повну собівартість продукції (яка включає разом з виробничою собівартістю і поточні витрати підприємства на збут).

Зміст поточних витрат, які входять в собівартість, регулюються нормативними актами, які відображають галузеву специфіку діяльності виробничих підприємств.

Бухгалтерський облік процесі виробництва, з одного боку, відображає витрати на виготовлення продукції, виконання будь - яких робіт, а з іншого - здійснює контроль за доцільністю цих витрат за допомогою розрахунків собівартості виробів або робіт і порівняння фактичної собівартості з плановою, кошторисною або фактичною собівартістю минулих періодів.

До основних завдань виробництва готової продукції відносяться: виявлення фактичних витрат на виробництво; визначення (калькулювання) фактичної собівартості виготовленої продукції; контроль за виконанням плану випуску продукції і виявлення результатів виробничої діяльності підприємства.

Принцип собівартості сьогодні визначається за наступними умовами:

1. він об'єктивний, оскільки оцінка у всіх випадках базується на документах, і, що найголовніше, за предмет оцінки дійсно була сплачена (або повинна була бути оплачена) відповідна сума коштів;

2. виходить із принципу Двоічность, тому, що факти господарської діяльності регламентуються в обліку в тій оцінці, в якій вони реально здійснюються;

3. майново оприбутковується за такою ціною, за якою воно було придбано;

4. реально відображаються фінансові результати, так як на них не впливають наслідки зміни цін (переоцінки).

Згідно з принципами історичної (фактичної) собівартості, покладених в основу бухгалтерського обліку, всі активи підприємства оцінюються виходячи з витрат на їх придбання або виготовлення, тому показник повної собівартості для оцінки готової продукції не використовується.

Визначити (калькулювати) повну собівартість доцільно, коли власник (керівник) бажає знати скільки буде коштувати виробництво на збут одиниці продукції певного виду; яка рентабельність цього виду продукції; яку ціну необхідно встановити на даний вид продукції, що б вона повністю покривала витрати на її виробництво і збут.

З усіх умов калькулювання залежить від цілей бухгалтера або адміністрації.

Калькуляція - це спосіб угруповання витрат і визначення собівартості придбаних матеріальних цінностей, виготовленої продукції і виконаних робіт у грошовому вимірі. Калькуляція дає можливість перевірити виконання плану по собівартості та її зниження, а також виявити можливість відхилення фактичних витрат від планових.

Об'єкт калькуляції - це вид або однорідна група придбаних матеріальних цінностей, виготовлених виробів, виконаних робіт або наданих послуг, собівартість яких необхідно розрахувати. Статтею калькуляції називають певний вид витрат, який складають собівартість. Кожна галузь держави в залежності від її особливостей має свій перелік статей калькуляції.

Калькуляція собівартості продукції визначається різними методами залежно від її виду, типу, характеру організації продукції.

За критерій такого розподілу, беруть який - або вимірювач виробничої діяльності, який і є базою розподілу, наприклад:

• число, відпрацьованих людино - годин;

• сума нарахованої заробітної плати виробничих робітників;

• кількість людино - годин роботи устаткування;

• кількість випущених виробів;

• матеріальні витрати;

• основні витрати та ін

Для успішного здійснення господарської діяльності необхідно, щоб ціна кожної одиниці виготовленої підприємством продукції покривала видатки, а кожен підрозділ або частину виробничого процесу несли б відповідальність за формування своєї частини витрат на виробництво.

Всі існуючі методи обліку виробничих витрат можна розділити на два основних: позамовний та попередільний ..

При позамовному методі, об'єктом обліку витрат і калькулювання є окреме замовлення, контракт або партія продукції, що складається з ідентичних зразків, які проходять однаковий технологічний процес виготовлення. Цей метод застосовується там, де витрати, можливо визначити за окремим замовленням або окремої партії продукції (у меблевому виробництві, суднобудуванні, металообробному виробництві та ін.)

При позамовному методі, об'єктом обліку витрат кожного замовлення дається свій окремий номер (шифр), який вказується у всіх документах з цього замовлення. На кожне замовлення відкривається карта (відомість).

У разі виготовлення великих виробів з тривалим циклом виробництва замовлення відкриваються не на виріб у цілому, а на окремі технологічні й монтажні вузли згідно встановленої комплектації. У такому випадку використовується попередільний метод.

Попередільний метод - застосовується на виробництві однорідної по вихідній сировині, матеріалом і характером обробки масової продукції. Попередільний метод застосовується в текстильній, шкіряній, харчовій, швейній, хімічної, лісової, металургійній галузях промисловості, так само у виробництвах з комплексним використанням сировини.

Перелік переділів, за якими здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості готової продукції, порядок визначення калькуляційних груп продукції підприємства встановлюють самостійно.

Облік виробництва повинен забезпечувати визначення фактичної собівартості не тільки всієї продукції, але й окремих її видів.

Фактична собівартість окремих видів продукції визначається на підставі використання даних аналітичного обліку процесу виробництва. Для визначення собівартості продукції за звітний період необхідно до суми незавершеного виробництва на початок звітного періоду додати суму витрат звітного періоду та зарахувати суму незавершеного виробництва на кінець звітного періоду.

Таким чином, бухгалтерський облік процесу виробництва залежить від конкретних умов, характеру технології та організації виробництва, і визначається індивідуальними особливостями.

Всі запаси, придбані (отримані) або вироблені, зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Для готової продукції - це її виробнича собівартість, яка визначається згідно з п.11 П (с) БО 16 «Витрати».

Документальне оформлення і аналітичний облік готової продукції.

Згідно з П (с) БО 9 готовою продукцією є продукція, виготовлена ​​на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно - правовим актом. Готова продукція для цілей бухгалтерського обліку включається до складу запасів.

Документальне оформлення готової продукції починається зі складання первинних документів про випуск готових виробів. Здача готової продукції з цеху на склад оформляється відомостями, приймально-здавальні документами, накладної форми № М-11 «Накладна - вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів».

На практиці нерідкі випадки, коли продукція здається з цеху безпосередньо замовнику, минаючи склад. У такому випадку складається Акт прийому - передачі продукції покупцеві, проте це не звільняє цех від обов'язку оформлення здавальних накладних.

У зазначених актах повинні бути передбачені натуральні (тільки для готової продукції) і вартісні показники випущеної продукції.

Всі приймально - здавальні документи на випуск продукції виписуються цехом здавачем у двох примірниках:

• перший примірник - залишається на складі і служить підставою для записів у картках складського обліку і для складання відомостей випуску готової продукції;

• другий примірник - з розпискою завідуючого складом у прийманні продукції повертається цеху - здавачеві.

У надалі перший примірник документа передається бухгалтерській службі підприємства для відображення в бухгалтерському обліку.

Надійшли на склади готові вироби знаходяться в розпорядженні відділу збуту. Останній здійснює відвантаження готової продукції відповідно до договорів поставки, виписує Наказ - накладну складу на відпустку або відвантаження готової продукції покупцям. У ньому об'єднані два документи: наказ складу на відпуск (відвантаження) продукції і накладна на відпуск продукції зі складу. Дані наказу на відпустку заповнюються відділом збуту підприємства, а про фактичне відпустці - матеріально - відповідальним працівником, який здійснив відпуск готової продукції.

Якщо продукція відправляється покупцю залізницею або водним транспортом, то в її отриманні на видаткових документах розписується експедитор підприємства, що відповідає за завантаження. Згодом на підтвердження відвантаження він представляє квитанцію ж / д накладної або копію квитанції пароплавства.

При вивезенні продукції автомобільним транспортом, виписується товарно - транспортна накладна, як правило в 4-х примірниках.

При відпуску готової продукції безпосередньо покупцю, проводиться за дорученням (яка відбирається). В одержанні продукції розписується експедитор покупця (замовника).

Перший примірник видаткового документа залишається у комірника для підтвердження відпустки, записів в картки складського обліку та подальшого обліку в бухгалтерії. Другий примірник видаткового документа передається експедитору для заповнення транспортних документів на відвантаження продукції і передачі покупцеві вантажу.

На підставі видаткового документа бухгалтерія виписує перепустку на вивезення готової продукції з території підприємства і рахунок - фактуру.

При великій номенклатурі відпускаються виробів попередньо складає специфікацію (пакувальну відомість).

Облік готової продукції на складах ведеться тільки в натуральному кількісному вираженні і організовується в основному аналогічно прийнятим порядком обліку матеріалів на складах. З цією метою на кожне найменування продукції відкривається картка складського обліку або ведуться книги складського обліку. При великій номенклатурі продукції картки ведуться по групах і видам однорідної продукції. Складський облік виробів масового виробництва можна вести на загальних картках з відображенням індивідуальних номерів цих виробів.

Картки розміщуються в картотеці складу за номенклатурними номерами готової продукції.

Матеріально - відповідальна особа щоденно виробляє записи в картках по кожному прибуткового і видаткового документа окремим рядком. Після кожного запису, визначається і записується у відповідній графі залишок готової продукції.

Бухгалтерією підприємства систематично здійснюється перевірка правильності оформлення прибуткових і витратних документів і записів у картках складського обліку. При цьому здійснюється контроль за дотриманням умов кількісної та якісної приймання виробів. З цією метою показники здавальних накладних звіряють з даними первинних документів про вироблення працівників (наряди, маршрутні листи і т.д.).

Періодично проводяться інвентаризації залишків готової продукції на складах. У встановлені терміни завідуючий складом готової продукції (комірник), здає в бухгалтерську службу підприємства первинні документи, що відображають рух готових виробів, а при так званому «сальдовому методі» обліку - складає відомості залишків готової продукції на складі на перше число кожного місяця або записує їх у книгу залишків.

Бухгалтерська служба підприємства веде кількісний (в натурі) і в грошовому вираженні облік залишків і руху готової продукції на складах.

Найбільш поширеними системами обліку готової продукції в бухгалтерії є дві:

• облік при посередництві оборотних відомостей за видами виробів (номенклатурі);

• оперативно - бухгалтерський (сальдовий) облік.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за місцями її зберігання, за видами та сортами. При обліку готової продукції оперативно - бухгалтерським (сальдовим) методом складський облік є одночасно оперативним і аналітично бухгалтерським.

Синтетичний облік готової продукції та її реалізації.

Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено рахунок 26 «Готова продукція».

За дебетом рахунка 26 «Готова продукція» відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю, а за кредитом - її відпустку.

Надходження, вибуття або списання готових виробів свого виробництва у бухгалтерському обліку відображається у грошовій оцінці за фактичною виробничою собівартістю.

Як і раніше, промисловим підприємствам дозволено застосування оцінки руху готової продукції протягом звітного періоду в поточному обліку за обліковими цінами до моменту визначення фактичної виробничої собівартості.

Використання такої оцінки пов'язано з тим, що фактична собівартість, як правило, визначається в кінці місяця, і для відображення руху готової продукції протягом місяця можуть застосовуватися облікові ціни.

В якості облікових цін можуть бути використані наступні показники:

• планова (нормативна) собівартість;

• оптова ціна;

• відпускна ціна.

На підприємствах промисловості рекомендується застосування облікової оцінки на рівні оптової ціни. Це сприяє зменшенню трудомісткості облікових робіт, тому що замість декількох цін застосовується одна оцінка. Крім того відображення в обліку продукції в оцінці по оптовій ціні забезпечує ув'язку показників обсягу продукції на рахунках бухгалтерського обліку з її оцінкою в звітності.

Застосування оцінки руху готової продукції за обліковою вартістю передбачає визначення і облік відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами. У такому разі відхилення відображають на окремому субрахунку рахунку 26 «Готова продукція», що дозволяє в рамках одного рахунку отримувати фактичну собівартість продукції і дані про вартість продукції за обліковими цінами.

Для цього до рахунку 26 «Готова продукція» відкриваються субрахунки другого порядку, наприклад 261 «Готова продукція за обліковими цінами», 262 «Відхилення фактичної собівартості готової продукції від вартості за обліковими цінами».

Сума перевищення вартості готової продукції за обліковими цінами за що надійшли в звітному періоді виробів, від її фактичної виробничої собівартості буде відображатися записом:

Дт 261 «Готова продукція за обліковими цінами»,

Кт 262 «Відхилення фактичної собівартості готової продукції від вартості за обліковими цінами».

Або методом «червоне сторно» - при перевищенні фактичної виробничої собівартості надійшла готової продукції від її вартості за обліковими цінами.

Сума відхилень підлягає списанню:

• при негативному результаті (економії) - записом

Дт 262 Кт 261

• при позитивному результаті (перевитрату) - зворотним записом, або методом «червоне сторно».

При відображенні в обліку реалізації готової продукції визначають собівартість її реалізації.

Згідно з п. 11 П (с) БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції складається з:

• виробничої собівартості продукції, реалізованої протягом звітного періоду;

• нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

• наднормативних виробничих витрат.

Економічна суть показника «собівартість реалізованої продукції» полягає в тому, що він відображає всі прямі і непрямі витрати по об'єкту витрат, безпосередньо пов'язані з виробництвом товарної продукції, реалізованої протягом звітного періоду.

У бухгалтерському обліку для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, використовується рахунок 90 «Собівартість реалізації» класу рахунків 9 «Витрати діяльності», в розрізі наступних рахунків:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

902. «Собівартість реалізованих товарів»;

903. «Собівартість реалізації робіт, послуг».

За дебетом рахунка 90 «Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, нерозподілені постійні загальновиробничі витрати (ОПР) і наднормативні виробничі витрати. За кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Фактична виробнича собівартість реалізованої готової продукції визначається розрахунковим шляхом і в кінці місяця підлягає списанню з кредиту рахунку 26 «Готова продукція» в дебет рахунку 901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

Типова кореспонденція рахунків по рахунку 26 представлена ​​в таблиці:

Таблиця № 1

Виробництво готової продукції та її подальша реалізація для підприємства є завершальним кругообігом коштів, що дозволяють підприємству відшкодувати свої витрати на виробництво і реалізацію продукції та отримання прибутку.

Порушення ритмічності в процесі реалізації призводить до уповільнення кругообігу оборотних коштів, накладення штрафних санкцій з боку покупців і замовників за невиконання договірних зобов'язань і в цілому погіршує фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Завдання обліку процесу продажів - отримання апаратом управління достовірної та своєчасної інформації про фактичні витрати виробництва та реалізації продукції. Ця інформація є одним з основних джерел визначення ціни продажу на ринку аналогічних товарів і валового прибутку від реалізації готової продукції.

Для обліку відвантаження (реалізації) готової продукції призначений рахунок 70 «Доходи від реалізації», який має п'ять субрахунків, з яких на рахунку 701 узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції. За кредитом цього субрахунку відображається вартість відвантаженої (реалізованої) продукції, яка встановлюється договорами поставки готової продукції. У неї включається сума ПДВ, акцизний збір та інші непрямі податки, передбачені законодавством, суми доходів на користь комітента, співвиконавця тощо, згідно договорів комісії, агентськими та іншими аналогічними угодами.

За дебетом субрахунка 701 - відображаються вище перераховані податки і платежі з кредитом рахунків 64,36 і т.д. (Згідно з Інструкцією № 291).

Працівники підприємства, що займаються збутом готової продукції, повинні здійснювати контроль, за виконанням договорів поставки.

Вибуття готової продукції здійснюється згідно з п.16 П (с) БО 9 за одним з таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів (у даному випадку - готової продукції);

• за середньозваженою собівартістю (цей метод найбільш наближений до обліку готової продукції за обліковими цінами);

• вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

• нормативних витрат.

Готова продукція відображається за чистою вартістю реалізації тільки в тому випадку, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду (п.25 П (с) БО 9). У бухгалтерському обліку уцінка відобразиться таким чином:

Якщо чиста вартість реалізації готової продукції, раніше зниженою ціною, але на дату балансу є активами, була надалі дооцінено, то на суму збільшення чистої вартості, але не більше суми попередньої уцінки, сторнується запис попередньої уцінки (при цьому не забуваємо, що в обліку запаси відображаються за найменшою з двох оцінок).

Наприклад: якщо готова продукція за фактичною виробничою собівартістю у 1000 грн. Була знижена в ціні на 100 грн., То в бухгалтерському обліку її вартість буде 900 грн. (1000 - 100). Далі підприємством було прийнято рішення про її дооцінку до 1010 грн. У такому випадку згідно з п. 28 П (с) БО 9 у бухгалтерському обліку така готова продукція обліковується за ціною 1000 грн.

У податковому обліку до 2003р. у разі уцінки товарів зменшується та податковий кредит з ПДВ. Починаючи з 01.01.2003 р. у зв'язку із змінами, внесеними в п. 5.9. Закону про прибуток, з метою податкового обліку балансова вартість запасів, які уціняйте (дооцінюється), але не змінюється, як не змінюються валові витрати і валовий дохід від таких операцій, а значить, не змінюється і податковий кредит з ПДВ.

При вибутті готової продукції в ТОВ «Гуматекс» згідно наказу № 7 від 01.10.2002 року «Про облікову політику підприємства», оцінка проводиться відповідно до П (с) БО 9: до 01.01.03р. - За методом середньозваженої вартості, а з 01.01.03р. - За методом ФІФО.

Залежно від виду випуску готової продукції з виробництва оформляється та відображається в обліку по - різному.

Якщо продукція має предметний характер, то це означає, що її необхідно передати на склад. У такому випадку, будуть оформлені первинні документи і задіяні нижче наведені бухгалтерські проводки.

Аналітичний облік відвантаження та реалізації продукції, а так само розрахунків з покупцями (замовниками) ведеться у Відомості № 16 «Відвантаження, відпуску і реалізації продукції». Записи в цій Відомості (як і в журналі № 6) здійснюються в позиційному (лінійному) порядку, що дає можливість бачити, за яким розрахунковим документом, яка сума підлягає оплаті покупцем, а також робиться відмітка про оплату.

Витрати, пов'язані з відвантаженням і реалізацією готової продукції, враховуються на рахунку 93 «Витрати на збут», по дебету якого протягом місяця відображаються всі витрати, пов'язані зі збутом продукції. З кредиту враховані витрати в кінці місяця списують на дебет рахунку 79 «Фінансові результати».

Зарахування на рахунок підприємства коштів, що надійшли від покупців, за відвантажену їм продукцію відображається записом:

Дт рахунку 31 «Рахунки в банках»

Кт рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

Якщо на рахунок підприємства надходять кошти від покупців у порядку попередньої оплати за продукцію, що підлягає відвантаженню, то робиться запис:

Дт рахунку 31 «Рахунки в банках»

Кт рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Одночасно такі платежі зараховують до доходів від реалізації записом:

Дт рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»

Кт рахунку 70 «Доходи від реалізації».

Суму виниклого податкового зобов'язання з ПДВ за такою операцією відображають записом:

Дт рахунку 643 «Податкові зобов'язання»

Кт рахунку 641 «Розрахунки за податками».

Після відвантаження попередньо оплаченої продукції сума податкового зобов'язання списується за рахунок доходу від реалізації записом:

Дт рахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції»

Кт рахунку 643 «Податкові зобов'язання».

Таким чином на кредиті рахунку 70 «Доходи від реалізації» (відповідних субрахунків) відображають дохід, отриманий підприємством від реалізації готової продукції, а на дебеті - нараховану суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Шляхом зіставлення дебетового і кредитового оборотів рахунку 70 «Доходи від реалізації» визначають чистий дохід від реалізації продукції, який списують на фінансові результати записом:

Дт рахунку 70 «Доходи від реалізації»

Кт рахунку 79 «Фінансові результати»,

субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

У кінці звітного періоду (місяця, кварталу), на дебет рахунка 79 «Фінансові результати», субрахунок 791 «Результат основної діяльності», списують собівартість реалізованої продукції (з кредиту рахунку 90 «Собівартість реалізації»), витрати, пов'язані зі збутом (з кредиту рахунку 93 «Витрати на збут»), адміністративні витрати (з кредиту рахунку 92 «Адміністративні витрати»), інші витрати операційної діяльності (з кредиту рахунку 94 «Інші витрати операційної діяльності»), а також відповідні суми податку на прибуток (з кредиту рахунку 98 «Податки на прибуток»).

У результаті реалізації продукції підприємство повинно не тільки відшкодувати витрати на її виробництво і збут, але мати ще і прибуток.

За даними рахунка 79 «Фінансові результати», визначають чистий прибуток, отриманий підприємством за звітний період від основної діяльності, яку списують на рахунок 44 «Нерозподілений прибуток» (непокриті збитки).

Дані рахунка 79 «Фінансові результати», використовують для складання Звіту про фінансові результати.

ІІ. Практична частина

2.1 Залишки по рахунках (грн.)

2.2 Журнал господарських операцій

оп.