Як потім виявилося, «золотий блиск» у джерелі ішов від шматочків слюди

Ім'я файлу: Хто я.docx
Розширення: docx
Розмір: 16кб.
Дата: 12.01.2023
скачати
Пов'язані файли:
ПРОЕКТ.docx
Електричний струм. Джерела.doc
05. А та П (ПЗ).doc
dozd_cherv (1).doc
практична 3.doc
отруєння сг тварин.doc
Історія фотографії.docx
Гіпотеза про теплову смерть всесвіту.pptx
165615.pptx
cbc37516e59971b874b61d3f0e2cbea7.docx
2022р.docx
Завд 10 ситуац завд №1.docx
Магнетизм.docx
Стаття_пед.партнер.doc
цивільний захист.docx
Документ Microsoft Word.docx
Теми доповідей і рефератів з оптики.docx

«Хто я?»

Я народився 18 лютого 1745 року у місті Комо, що в Італії. Моя мати Маддалена була донькою графа Джузеппе Інзаги, батько був падре Філіппо. Целібат, тобто заборона на одруження, зупиняв далеко не всіх служників римської церкви. От і в мого батька я був четвертим. Перші два з половиною роки я провів у сім’ї годувальниці.

Я ріс хлопчиком веселим, здоровим, але трохи дикуватим. До чотирьох років взагалі не говорив, так що рідні навіть стали запідозрювати, що я народився німим. Нормально ж розмовляти я став у сім років, коли у моєму житті сталися великі зміни.

Мій батько Філіппо помер, і турботу про мене взяв на себе мій дядько по батьковій лінії, соборний канонік.

Дядько дуже багато часу присвячував моєму навчанню, і я буквально «ковтав» нові знання.

Я був дуже вразливим – коли у 1755 році відбувся Великий землетрус у Лісабоні, що за 6 хвилин забрав життя 80 тисяч людей, я вирішив, що обов’язково розкрию таємницю походження землетрусів.

Допитливість мало не коштувала мені життя. У 12 років я спробував розгадати «таємницю золотого блиску» у джерелі поблизу Монтеверді. В якусь мить я звалився у воду і вже вибратися не міг. Витягнули мене в останню мить, коли я вже добряче наковтався води, але ще був живим.

Як потім виявилося, «золотий блиск» у джерелі ішов від шматочків слюди.

У 1757 році я поступив у клас філософії колегії ордена єзуїтів. Але філософія мене на той час мало цікавила. У 1758 році на небі з’явилася комета Галлея, чия орбіта приводить цю космічну мандрівницю до Землі кожні 76 років. Новий візит комети був передбачений ученими завчасно, і правильність цього прогнозу вразила мене. Я занурився у вивчення праць Ньютона, остаточно вирішивши присвятити життя природничим наукам.

Був у мене і практичний досвід: чоловік годувальниці навчив мене виготовляти термометри та барометри, що для мене у майбутньому було доречним.

Проте в єзуїтів щодо мене були зовсім інші плани - мене планували прийняти у братство. Але тут вмішався дядько, який у 1761 році забрав мене з колегії.

Мене молодого найбільше цікавило вивчення електрики – однієї з наймодніших тем того часу. Я починаю переписуватися з відомими ученими, посилаючи їм свої спостереження і роздуми.

У 1768 році я запалився дослідами американця Бенджаміна Франкліна, і встановив в рідному місті перший блискавковідвід. Жителі були вражені, але часи, в які молоду людину за такі експерименти відправили б на багаття, були вже позаду.

У 24 роки я публікую роботу про лейденську банку, а ще через два роки - про електричну машину. У 1774 році я, продовжуючи наукову діяльність, стаю вчителем фізики в місцевій школі. Через два роки я першим виявив і досліджував газ метан.

У 1779 році мої наукові роботи визнаються настільки значущими, що я стаю професором фізики в університеті міста Павія.

Я ставив велику кількість дослідів і для своїх наукових потреб розробив масу приладів: конденсатор, електрофор, електрометрії, електроскоп.

У 1792 році мене захопили роботи іншого італійського дослідника Луїджі Гальвані, який висунув теорію про «тваринну електрику». Я успішно повторив його досліди і спочатку погодився з висновками Гальвані, який вважав, що живі істоти здатні самі бути джерелом струму, але особливого, тваринного виду.

Однак потім, продовжуючи власні досліди з жабами, я помітив, що здригання лапок жаби спостерігається лише тоді, коли її торкаються дротами з двох різних металів. Я припустив, що м'язи не беруть участь у створенні електрики, а їх скорочення - вторинний ефект, викликаний порушенням нерва. Метали ж, подумав я, не тільки прекрасні провідники, а й двигуни електрики.

У 1800 році я створив перший в історії генератор електричного струму. Він складався з 20 пар кружечків з двох різних металів, розділених змоченими солоною водою або розчином лугу прошарками тканини або паперу.

Стовп із цих кружечків заввишки 50 сантиметрів створював відчутну для людини напругу, яку сьогодні оцінюють в 40-50 Вольт.

Прилад справив наукову сенсацію. Саме його демонстрація так захопила Наполеона. Через три роки росіянин Василь Петров створив подібний прилад, що розвивав напругу до 2500 вольт, і вперше описав електричну дугу. Робота Вольти вивела вивчення електрики на принципово новий щабель.

У 1801 році Наполеон зробив мене графом і сенатором, я став Почесним членом провідних академій наук світу. Нагороди від колег і сильних світу цього сипалися на мене дощем ...

Захоплений наукою, я досить пізно задумався про сім'ю, одружившись, коли мені було вже за сорок, на знатній особі Терезі Пеллегріно. Пізній шлюб не завадив нам обзавестися трьома синами.
Відповідь: Алессандро Вольта
PS.

Електрика, що принесло вченому славу, зіграла з ним злий жарт вже після смерті. Прилади й особисті речі вченого загинули у вогні пожежі, який спалахнув на виставці, присвяченій Алессандро Вольті. Причиною загоряння стало ... коротке замикання.
скачати