Єпіхіна М. А. https://orcid org/0000-0003-0199-8186 педагогіка партнерства: аналіз зарубіжного досвіду 2018 рік запам’ятається усім освітянам запуском реформи «Нова українська школа»

Ім'я файлу: Стаття_пед.партнер.doc
Розширення: doc
Розмір: 72кб.
Дата: 25.10.2022
скачати
Пов'язані файли:
ПРОЕКТ.docx
Електричний струм. Джерела.doc
05. А та П (ПЗ).doc
dozd_cherv (1).doc
практична 3.doc
отруєння сг тварин.doc
Історія фотографії.docx
Гіпотеза про теплову смерть всесвіту.pptx
165615.pptx
cbc37516e59971b874b61d3f0e2cbea7.docx
2022р.docx
Завд 10 ситуац завд №1.docx
Магнетизм.docx
цивільний захист.docx
Хто я.docx
Документ Microsoft Word.docx
Теми доповідей і рефератів з оптики.docx

Єпіхіна М.А.
https://orcid.org/0000-0003-0199-8186
ПЕДАГОГІКА ПАРТНЕРСТВА: АНАЛІЗ

ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

2018 рік запам’ятається усім освітянам запуском реформи «Нова українська школа». Підготовка до самої масштабної реформи у системі освіти України за всі роки незалежності відбувалась з 2016 по 2018 роки. За цей період була проаналізована міжнародна практика та успішний досвід європейських країн, зокрема Польщі,Фінляндії, Німеччини, США та інших країн.

Поява Концепції Нової української школи актуалізувала вживання в науковому обігу та освітній практиці в України відносно нового терміну – педагогіки партнерства. Педагогіка партнерства виступає одним з компонентів формули Нової української школи, в основі якої лежить спілкування, взаємодія, та співпраця між учителем, учнем і батьками і яка є одним із факторів ефективної взаємодії учасників освітнього процесу. За словами Міністра освіти та науки України Лілії Гриневич, «педагогіка партнерства буде однією з основ школи, заснованої на взаємній повазі до особистості, праві вибору і відповідальності за ухвалені рішення» (Якщо батьки, 2018, с. 4).

Проблемам розвитку освітніх систем у країнах Європейського Союзу присвячені праці В. Бутової, С. Прохорової, С. Гринюк, О. Вдовіної, О. Матвієнко, О. Скопець та ін. (Фінляндія); І. Добрянського, О. Коваленко, О. Бучковської, О. Лугіної, В. Павленко, І. Перепелюк, Т. Кристопчук та ін. (Польща); І. Козюри, З. Магдач, Н. Мукан, О. Пулінець та ін. (Канада). Проте проблема впровадження зарубіжного досвіду у вітчизняну освіту залишається поза увагою науковців.

У контексті представленого дослідження вагомого значення набуває досвід країн, освітні системи яких визнано як найкращими в світі, зокрема Фінляндії, Польщі, Канади. Їх досвід з реалізації педагогіки партнерства є цінним джерелом для ґрунтовного аналізу. Проте особливий інтерес становить європейський досвід взаємодії учасників освітнього процесу з реалізації педагогіки партнерства, який сьогодні потребує ґрунтовного переосмислення, а найбільш поширені форми співпраці – оновлення.

Для реалізації поставлених завдань нами були використані методи компаративного аналізу, теоретичного узагальнення, аналізу і синтезу отриманих результатів.

Метою даної статті є аналіз особливостей, змісту і форм партнерської взаємодії суб’єктів освітнього процесу в Фінляндії, Польщі та Канаді.

Як відомо, Фінська освіта визнана однією із найбільш ефективною у світі. Основними постулатами цієї освітньої системи є довіра, рівність і свобода.

Довіра вчителя до учнів у фінських школах, на думку М. Гриньової, є основою розвитку відповідальності, віри у себе та формування основних навчальних навичок в учнів, які включають відповідальність за власне навчання, здатність здійснювати самооцінювання та саморефлексію, вміння навчатися через різні форми роботи (від індивідуальної до колективної). При цьому фінськими вчителями приділяється велика увага внутрішній мотивації учнів до навчання, зокрема вчителі керуються у своїй професійній діяльності вірою у дієвість справедливості та заохочення, індивідуальної підтримки, зміцнення навичок мислення учнів, розвиток в учнів впевненості у собі та толерантності (Гриньова, 2017).

Серед основних принципів освіти в Фінляндії Н. Кірєєва (2015) виділяє такі:

1. Рівність учнів. У школах Фінляндії немає поділу на класи за вподобаннями чи вміннями. Усі діти мають однакові права в школі. Також фінська освіта спрямована на те, щоб максимально інтегрувати дітей з особливими потребами в соціальне середовище. Для цього діти з інвалідністю навчаються у звичайних школах. За потреби при школі створюють класи для учнів із вадами слуху чи зору.

2. Рівність вчителів. Відповідно до фінської системи освіти вчителі повинні бути безпристрасними до своїх учнів і оцінювати всіх об’єктивно. Жодних «улюбленців» та «своїх класів». За вчителем залишається лише роль наставника. Будь-які відхилення від цього правила загрожують вчителю звільненням. Усі вчителі однаково важливі в колективі: і математики, і гуманітарії.

3. Рівність батьків. Питання про соціальний статус та професію батьків вчителям дозволено ставити лише в крайніх випадках, анкетування та опитування подібного типу заборонені.

4. Рівність дорослих і дітей. Уже в першому класі дітей ознайомлюють з їхніми правами та пояснюють, в яких ситуаціях є можливість скаржитися соціальним працівникам. Батькам це дає змогу зрозуміти, що їхня дитина – особистість, яку вони повинні поважати. Вчителі також не мають права ображати чи принижувати школярів, і це правило підтверджується фінським законодавством.

5. Довіра до вчителів. У Фінляндії немає різноманітних перевірок та методичних консультацій. Для країни діє єдина система освіти, і, відповідно, однакові рекомендації для вчителів. Як викладати обирає сам вчитель.

6. Довіра до учнів. Вважається, що учень сам може обрати, що для нього корисніше. Наприклад, якщо на уроці вмикають документальний фільм, а дитині він не цікавий, школяр може замість перегляду стрічки читати книгу (Кірєєва, 2015).

На підставі аналізу таємниць успіху шкільної системи освіти Фінляндії, Т. Швець відзначає, що управління школою в Фінляндії –горизонтальне. Директор, його заступник, консультанти, психолог, медичний працівник, класний керівник (щоразу інший) чи учитель, учень (у старшій школі) раз на тиждень обговорюють перспективи розвитку школи. Директор раз на рік зустрічається індивідуально з учителем та обговорює його досягнення за рік, плани на наступний навчальний рік, спільне бачення розвитку школи. Учителі об’єднуються в групи за напрямами: міжнародна співпраця, ІКТ, залучення учнів (для фінів дуже важливо залучати дітей до життя класу, школи і громади), благополуччя учнів і вчителів, інновації в освіті. Кожен учитель самостійно приймає рішення про потребу підвищення рівня кваліфікації.

Дослідниця зазначає, що у Фінляндії батьки не втручаються в освітній процес, адже вони цілком довіряють школі й учителям. Спілкування з батьками відбувається через державну електронну систему, у якій розміщуються відомості про досягнення учня, його прогрес, зауваження. У початковій школі вчитель зустрічається з батьками двічі на рік, із 7-го по 12-й клас — один раз на рік. Готуючись до цієї зустрічі, учні роблять самооцінку, її аналізує вчитель і після того відбувається розмова: які цілі ставилися, що вдалося, а що ні, чому, які плани на майбутнє. Учитель довіряє учневі (Швець, 2017 ).

Навчальний рік у Фінляндії планують за участі дитини: учитель озвучує вимоги навчального плану, батьки говорять про те, чого хочуть, щоби навчили їхню дитину, учень зазначає, чого він хоче навчитись. Узгоджені очікування коротко фіксують у відповідній картці. До них повертаються наприкінці першого півріччя, аби переглянути, чи в заданому напрямку рухаються, і, за потреби, відкоригувати, і наприкінці навчального року, щоб проаналізувати і зазначити результати (Участь батьків, 2017).

Отже, суспільство Фінляндії довіряє своїй системі освіти і з повагою ставиться до кожного її представника. Батьки довіряють викладачам у прийнятті правильних рішень щодо успішного навчання й розвитку їхніх дітей. Вчителі довіряють учням у сумлінному і відповідальному ставленні до уроків. Школярі довіряють своїм вихователям, бо впевненні, що тільки вони можуть дати їм знання та навички, необхідні для того, щоб досягти успіху в майбутньому. Суспільство Фінляндії довіряє своїй системі освіти і з повагою ставиться до кожного її представника.

Шкільна освіта в Польщі є однією з найбільш прогресивних серед усіх країн Східної Європи. Аналізуючи польські освітні реформи кінця ХХ – початку ХХ1 століття І. Перепелюк (2018) зазначає, що співпраця закладів освіти з батьками як рівноправними партнерами у вихованні та навчанні підростаючого покоління постала пріоритетом і стрижнем сучасної національної освітньої політики Польщі (Перепелюк, 2018, с. 70). Дослідниця відзначає, що реформована польська освіта передбачала високий рівень батьківської участі в діяльності навчальних закладів, право і обов’язок батьків вирішувати практично всі питання освіти і виховання власних дітей. У цьому відношенні І. Перепелюк звертає увагу на те, що акцент робиться на необхідності того, щоб школа доповнювала роль сім’ї, яка несе природну відповідальність за долю дитини.

Проте сучасна польська освіта не тільки визначає вирішальну роль батьків у вихованні дитини, а й встановлює чіткі правові механізми реалізації узгодженої діяльності батьків і педагогів як рівноправних партнерів у вихованні дитини:

інформованість батьків про кодекс виховних і освітніх вимог, встановлених навчальним закладом;
ознайомити батьків з етапами розвитку дитини, її конкретними потребами на даному етапі розвитку;
реалізація завдань громадянського виховання і освіти;
право долучатися до прийняття спільного з педагогами рішення щодо змісту освіти дитини, внесення змін у навчальні плани;
визначення обов’язків і прав батьків у сфері освіти, виховання і піклування дітей (Перепелюк, 2018, с. 66).

Такий вплив батьків на шкільну політику здійснюється через шкільні батьківські ради і президії, які формуються в кожному навчальному закладі. До батьківських рад обирають по одному представнику від кожного класу, також обираються секретар і скарбник, який стежить за фінансовими звітами. Такий двосторонній зв’язок між сім’єю та школою дає можливість батькам, учням та вчителям працювати єдиною командою. Вчителі отримують більше інформації про потреби дитини і можуть покластися на допомогу батьків. У свою чергу поінформованість батьків про діяльність школи та навчання дитини сприяє більш активному та цілеспрямованому розвитку індивідуальності учнів (Участь батьків, 2017).

Отже, є очевидним, що у Польщі вплив батьків на навчальний процес та роботу школи є достатньо вагомим – без представника батьків класу школа не вирішує жодного питання. А тому польська шкільна освіта має багатий арсенал засобів, щоб належним чином організувати повноцінне спілкування і суспільну діяльність батьків і дітей.

Управління та адміністрування освітою в Канаді здійснюється на таких рівнях: федеральному, провінційному та місцевому. Федеральний уряд опосередковано допомагає провінціям фінансувати освітні програми шляхом виплати загальноцільових дотацій чи грантів. Також законодавча влада федерального уряду в системі освіти забезпечує захист освітніх прав етнічних, мовних, релігійних та національних меншин. Уряд кожної провінції має право на творення законів у галузі освіти (і стежить за їхнім виконанням), розробку освітніх програм та навчальних планів, підготовку та кваліфікаційну перевірку вчителів, виплату субсидій шкільним радам на фінансування освіти (на рівні провінції).

За участь батьків в освіті дітей у Канаді відповідають Шкільні ради, які обираються на термін від року до чотирьох. Ради об’єднуються за релігійною або мовною ознакою (в Канаді дві державні мови: французька та англійська). Шкільні ради можуть подавати заявки на гранти для підтримки проектів, спрямованих на залучення батьків, в тому числі і ті, які виникають через мовні бар’єри, імміграцію, бідність та ін..

Складаються такі ради з директорів, вчителів, батьків чи опікунів, членів-співробітників школи (непедагогічних). Шкільні ради проводять регулярні зустрічі, де представники громадськості можуть висловлювати свою думку про те, як потрібно управляти школами в їхньому районі. А також роз’яснюють політику і рішення ради жителям громад, щоб заручитися їхньою підтримкою. Шкільним радам у Канаді рекомендують працювати з Комітетом із залучення батьків. Ці комітети підтримують успішність і благополуччя учнів, залучаючи батьків до більш активної участі у навчанні їхніх дітей. Вони роблять це через:

надання окружному органу шкільної освіти інформації та консультацій щодо участі батьків і способів спілкування з батьками;
розробку способів, які орган шкільної освіти міг би використовувати, щоб допомогти більшій кількості батьків підтримувати навчання їхніх дітей вдома і в школі;
обмін інформацією з батьківськими комітетами шкіл і підтримку їхньої роботи (Хто керує, 2016).

Типових батьківських зборів по класам у Канаді не існує. Є лише два формати зустрічі: загальношкільне зібрання та індивідуальні зустрічі з учителем (інтерв’ю).

Загальношкільні збори зазвичай відбуваються один-два рази на рік. На них присутні директор школи, завучі та всі викладачі. Обговорюють переважно успіхи (в олімпіадах, спортивних змаганнях та ін.) і нововведення в освітньому процесі. Інколи відзначають дітей, які мають певні здобутки. Виділяють час на виступи та запитання батьків і вчителів-волонтерів.

Про індивідуальні зустрічі домовляються окремо. Зазвичай, зустрічаються раз на півроку — батьки ходять від вчителя до вчителя і спілкуються з кожним по 15-20 хвилин. Якщо є якісь серйозні проблеми, до таких зустрічей можуть залучити дитину.

У Канаді поширена форма спілкування через електронну пошту. У листах вчителі повідомляють батьків про майбутні шкільні події та успіхи дитини. Проблеми школи та її благоустрою з батьками не обговорюють — це скоріше питання відносин із владою (Як проходять, 2018).

Для спілкування батьків з вчителькою діти щодня носять у школу спеціальні папки. Туди вкладаються різні записки, брошурки і виконані дітьми шкільні завдання. При необхідності батько може покласти свою записку. Папки кожен день перевіряються вчителькою. А по п’ятницях вона посилає додому на вихідні спеціальну папку з «новинами». (Канадська система, 2015).

Отже, канадські школи постійно тримають зв’язок із батьками та Шкільними радами, які допомагають батькам залишатися активними учасниками шкільної спільноти впродовж усього роду. На думку канадців співпраця між батьками й школами – запорука кращої успішності учнів.

Підсумовуючи вищезазначене, можна стверджувати, що система освіти розвивається і прогресую тоді, коли в ній відбуваються реформи та інноваційні вдосконалення. Доказом цієї позиції є досвід реформ країн, які входять у десятку кращих у світі, зокрема Фінляндії, Канади, Польщі та ін. Вдале реформування освітньої системи цих країн, реорганізація навчального процесу, створення сучасної й цікавої для дітей школи отримало позитивну оцінку як західноєвропейських експертів, так й науковців нашої країни.

Варто відзначити, що у процесі обґрунтування формули Нової української школи, ключовим компонентом якої є партнерство між учнем, учителем і батьками, українськими науковцями та практиками освіти було враховано позитивний досвід європейських країн. Ключовим принципом сучасної української школи визначено дитиноцентризм, а в основу педагогіки партнерства лягли такі принципи як: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах, стосунках; діалог – взаємодія – взаємоповага; розподільне лідерство; принципи соціального партнерства.

Подальшого вивчення потребує досвід впровадження в освітню практику ідей педагогіки партнерства інших країн Європи та Америки у контексті його імплементації у вітчизняний освітній простір.
Список використаної літератури

1. Якщо батьки — партнери. Сучасні форми роботи з батьками першокласників. / авт.-упоряд. І. В. Оніщенко. Харків: Основа, 2016. 141 с. 2. Гриньова М. Освітній трансформер: Фінляндія як натхнення. URL: http://education-ua.org/ua/porivnyalna-pedagogika/1104-osvitnij-transformer-finlyandiya-yak-natkhnennya (дата звернення: 18.03.2019). 3. Кірєєва Н. 7 принципів фінської освіти URL: https://starylev.com.ua/club/article/7-pryncypiv-finskoyi-osvity (дата звернення: 20.03.2019). 4. Швець Т. Шкільна освіта Фінляндії: таємниці успіху URL: http://www.osvitaua.com/2017/07/58700/?v=3943d8795e03 (дата звернення: 21.03.2019). 5. Участь батьків в освіті дитини: аналіз світового досвіду. URL: https://don.kyivcity.gov.ua/files/2017/11/13/analitica.pdf (дата звернення: 20.03.2019). 6. Перепелюк І. Р. Організаційно-педагогічні умови партнерства дошкільного навчального закладу і сім’ї в Республіці Польща: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / ДВНЗ «Прикарпатський нац.. ун-т. ім. Василя Стефаника». Івано-Франківськ, 2018. 25 с. 7. Хто керує школами та освітнім процесом у Канаді? URL: https://uhp.org.ua/en/yak-upravlyayut-shkolamy-ta-osvitnim-protsesom-u-kanadi/ (дата звернення: 21.03.2019). 8. Як проходять батьківські збори в різних країнах URL: http://canschool.net/yak-prohodyat-batkivski-zbori-v-riznih-krayinah/ (дата звернення: 21.03.2019). 9. Канадська система освіти URL: http://psychologis.com.ua/kanadskaya_sistema_obrazovaniya.htm (дата звернення: 21.03.2019).
скачати