Ім'я файлу: Модуль 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 27кб.
Дата: 11.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Розділ 7.pdf
Амортизаційна політика.ppt
ARGUMENTLASH VA BILIMLAR TARAQQIYOTINING MANTIQIY SHAKLLARI.doc

  1. Сучасний стан галузі кормовиробництва та перспективи його розвитку в Україні

лючовим моментом у вирішенні проблеми кормовиробництва є системний, комплексний підхід. Тому початковим етапом дослідження є детальне з`ясування суті  кормовиробництва. Це поняття одними авторами розглядається вузько, іншими – досить широко.

На думку О.І. Зінченка  кормовиробництво – це виробництво і заготівля кормів на основі джерел одержання їх, основою якого є кормова площа, з якої одержують грубі, соковиті, зелені і штучно зневоднені корми. Важливою складовою кормовиробництва є площі посівів зернофуражних культур – основного джерела концентрованих кормів. Андрєєв Н.Г. кормовиробництвом називає галузь сільського господарства, яка займається вирощуванням кормових культур на польових землях і на сіяних та природних сінокосах і пасовищах. Кормовиробництво – це організаційно-господарські і агрохімічні заходи, вважає Скоблін Г.С., які проводять для забезпечення тварин кормами із сінокосів, пасовищ і ріллі. Ківейша Є.І. пропонує визначення кормовиробництва як галузі матеріального виробництва, яка виробляє кормову продукцію: сировину, напівфабрикати і одержання на їх основі повноцінних кормових сумішей, включаючи комбікорми.

Система кормовиробництва представляє собою комплекс технічних і організаційно-економічних заходів, які направлені на високопродуктивне використання  земельних угідь з  метою одержання найбільшої кількості якісних кормів при зменшенні грошово-матеріальних і трудових затрат на одиницю продукції.  А.А.Шутьков, наприклад, розглядає її як науково-обґрунтований комплекс технологічних, технічних і організаційно-економіч­них заходів, направлених на забезпечення правильного використання земельних угідь з врахуванням одержання найбільшої кількості кормів при зменшенні затрат на одиницю продукції; на удосконалення технології консервування кормів; вироб­ництво комбікормів для повного задоволення потреб тваринництва повноцінними кормами, підвищення його економічної ефективності.

Під системою кормовиробництва Л.К.Грінчук розуміє комплекс організаційно-економічних, агрономічних і зоотехнічних заходів, що забезпечують потрібний обсяг виробництва корму відповідної якості при можливо найменшому розмірі кормової площі і найменших затратах праці і коштів на одиницю одержаного корму. Основними елементами цієї системи є такі: голов­не джерело надходження кормів (сіяні культури чи природні угіддя); рівень інтенсивності кормовиробництва; організація і технологія виробництва кормів; організація заготівлі і зберігання кормів; підготовка і доставка кормів до місця споживання. Кутіков С.Й. вважає, що в кожному господарстві система кормовиробництва повинна забезпечити максимальний вихід поживних речовин з гектара з низькою їх собівартістю.

Зінченко О.І. підкреслює, що кормовиробництво має бути інтенсивним, тобто вирощувати кормові культури і заготовляти корми треба при мінімальних затратах енергетичних і трудових ресурсів, максимальному виході продукції на одиницю часу і на одиницю площі. Інтенсифікація кормо­вироб­ництва повинна здійснюватися на основі зміцнення матеріально-технічної бази господарств, застосування добрив, розширення посівів кормових культур на меліорованих землях, удосконалення технології вирощування, заготівлі й переробки кормів, поліпшення природних кормових угідь. Важливим фактором інтенсифікації польового і лугового кормовиробництва як стверджує Проскура І.П. є вирощування високопродуктивних сортів кормових культур і трав, а вирішальним - спеціалізовані кормові сівозміни, в яких створюються оптимальні умови для вирощування кормових культур і підвищення їх продуктивності.

Ряд авторів Бегей С.В., Шутьков А.А. та інші доводять, що інтенсифікація кормовиробництва передбачає підвищення урожайності всіх кормових культур шляхом впровадження високопродуктивних сортів і максимального розширення проміжних посівів. Широкий вибір кормових культур і високий рівень їх урожайності в свою чергу потребують вирощування польових культур у науково обґрунтованих сівозмінах, де створюються найбільш сприятливі умови для високої ефективності добрив, вапнування, травосіяння, обробітку ґрунту тощо.

В даний час дослідження з кормовими сівозмінами спрямовані, головним чином, на максимальне використання біологічних факторів росту продуктивності ріллі і якості кормів, відтворення ґрунтової родючості при раціональному використанні обмежених матеріально-технічних ресурсів. Велика увага приділяється також удосконаленню системи сівозмін стосовно до багатоукладних форм ведення тваринництва. На сучасному етапі розвитку сільськогос­подарського виробництва роль і значення кормових сівозмін визначається передовсім причинами організаційно-господар­сь­кого, економічного і агроекологічного характеру.

Висновки:  основою організації високоінтенсивного кормовиробництва і створення сталої і міцної кормової бази можна вважати систему сівозмін. В інтенсифікації кормової бази можна, на нашу думку, виділити п`ять основних принципів (підходів): забезпечення систематичного підвищення урожайності зер­нофуражних і кормових культур та продуктивності сіножатей і пасовищ;  пос­тійного збільшення  виробництва кормів з розрахунку на гектар кормової площі та умовну голову тварин; поліпшення якісного складу кормових ресурсів та забезпечення повноцінної годівлі худоби і птиці згідно із зоотехнічними нормами; забезпечення  вищих  темпів росту виробництва кормів порівняно з тем­пами розвитку тваринництва; підвищення продуктивності праці в кормо-виробництві та зниження собівартості кормів.

  1. Значення, кормова цінність та використання кукурудзи в системі кормовиробництва. Технологія вирощування кукурудзи на силос

Кукурудза одна з найцінніших кормових культур. Зерно використовують на продовольчі цілі (20%), технічні (15-20%) та фуражні (60-65%). На корм худобі використовують зерно, яке є компонентом комбікормів, використовують у вигляді кормового борошна, висівок. Кукурудза є основною силосною культурою. Для згодовування тваринам використовується зелена маса, а також подрібнена маса сухих стебел, листків та обгорток качанів. Стрижні качанів у вигляді борошна використовують як компонент комбікорму.

Кукурудза має важливе агротехнічне значення. За дотримання вимог агротехніки вона залишає поле чистим від бур’янів з розпушеним ґрунтом.

В Україні кукурудзу вирощують на площі 4,7-5,9 млн. га залежно від року, у тому числі на зерно 1,2 млн. га, а на силос і зелений корм ‑ 3,5-4,6 млн. га.

Середня урожайність кукурудзи 35,4 ц/га, може досягати 60-65 ц/га. Урожайність кукурудзи на силос становить 600-700 ц/га.


Технологія вирощування

Найкращі попередники під кукурудзу в зоні Степу – озима пшениця після чорного пару або багаторічних трав. У південному степу не слід сіяти кукурудзу після суданської трави, соняшнику, цукрових буряків.

Обробіток ґрунту. На чистих полях проводять одне лущення на глибину 6-8 см. На полях забур’янених кореневищними бур’янамипроводять дворазове лущення важкими дисковими боронами, на глибину 10-12 см. На полях забур’янених коренепаростковими бур’янами перше лущення проводять дисковими лущильниками на 6-8 см, друге – лемішними лущильниками на глибину 12-14 см. Якщо проростання бур’янів продовжується їх знищують плоскорізним обробітком. На чорноземах звичайних і південних оранку проводять плугами з передплужниками на глибину 27-30 см.

У районах поширення вітрової ерозії проводять плоскорізний обробіток ґрунту

Рано на весні при фізичній стиглості ґрунту проводять вирівнювання поверхні поля, вирівнювачами - планувальниками, зубовими боронами під кутом 45ºдо напрямку оранки. Після появи сходів бур’янів проводять першу культивацію на глибину 10-12 см. Передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння (5-7 см) або комбінованими агрегатами.

Удобрення. Під кукурудзу вносять органічні і мінеральні добрива. Гній вносять під оранку в нормі 30-40 т/га. Доза мінеральних добрив в зоні Степу на чорноземах звичайних становить N60P60K60, а на чорноземах південних N60P60K30.

При посіві вносять гранульовані фосфорні та складні добрива з розрахунку по 10 кг/га д.р. Азотні добрива вносять восени, або під передпосівний обробіток.

Сівба. Насіння кукурудзи готують на спеціальних калібрувальних заводах, де його висушують до вологості 13-14%, калібрують на фракції, інкрустують, протруюють вітіваксом 200, максимом 025, роялфо, космосом, гравінітом. Відповідно державного стандарту насіння товарних гібридів повинно мати типовість не менше 98%, схожість не менше 92%, чистоту не менше 98%, насіння сортів (Рн 1-3) повинно мати схожість не менше 87%, чистоту не менше 98%.

Кукурудзу висівають при прогріванні ґрунту на глибині 10 см до 10-12 ºС, сівалками СПЧ-6М, СУПН-8. Основний спосіб сівби пунктирний з шириною міжрядь 70 см. Густота середньостиглих гібридів і сортів у південних посушливих районах повинна становити 25-30 тис. рослин на 1 гектар, у центральних степових районах 35-40 тис/га, у північних 40-45 тис/га. Глибина загортання насіння в умовах степової зони становить 5-7 см.

Догляд за посівами. Зразу після посіву проводять прикочування посіву. Через 5-6 днів після сівби проводять досходове боронування впоперек рядків легкими або середніми боронами. При проведенні 2-3 досходових боронувань можна знищити 70-80% проростків бур’янів. Післясходове боронування проводять у фазах 2-3-х і 4-5 листків у кукурудзи. Надалі проводять 2-3 міжрядні обробітки культиваторами КРН-4,2, КРН-5,6, а для присипання бур’янів у рядках використовують присипаючи відвальники. Глибина розпушування 4-6 см.

На сильно засмічених полях застосовують гербіциди. Гербіциди суцільної дії (глісол, гліфосат, гліфогон, раундап, утал) можна використовувати для обприскування вегетуючих бур’янів восени після збирання попередника. Можна вносити їх весною по вегетуючих бур’янах за 2 тижні до сівби кукурудзи. Норма внесення 3-6 л/га.

Гербіциди суцільної дії ( ацетон, гезагард, дуал, ерадикан, мерлін, прімекстра, стомп, трофі, харнес, фронтьєр) вносять перед сівбою і до появи сходів.

Використовують також післясходові гербіциди (базис, базагран, крос, дікопур, лонтрел, тітус, гармоні, 2,4Д та ін.

Збирання врожаю. Кукурудзу на зерно збирають у качанах без їх обмолочування і з обмолочуванням. У качанах з їх одночасним доочищенням або з доочищенням на стаціонарі (ПС-10) кукурудзу починають збирати при вологості зерна не більше 35-40% кукурудзозбиральними комбайнами КСКУ-6А, ККП-3, „Херсонець -9”, „Херсонець – 200”; без качанів – при вологості зерна 30%зерновими комбайнами СК-5”Нива” з пристосуванням ППК-4 або зернозбиральними комбайнами ДОН-1500 з пристосуванням КМД-6. Кукурудзу на силос збирають у молочно-восковій стиглості силосозбиральними комбайнами КСК-100, Е-200.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас