Ім'я файлу: Реферат Стаматова Олена 13М.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 13.04.2022
скачати
Пов'язані файли:
КПС 4+Т150 к.doc
1й розд.docx
Реферат.docx
Цивільне право України. Реферат.doc
БД курсовая.docx
лабораторн101.docx
Chumak.docx
Тисячник_ІТ-02_Курсова.docx
vseosvita_1681109443.docx
Арт терапія стосунків.docx
диплом_Слабченко.docx

Міністерство освіти і науки України

Одеський НАЦІОНАЛЬНИЙ економічний університет

Кафедра економічної теорії та економічної політики

Реферат

з дисципліни

«загальна економічна теорія»

на тему:

«ТИПИ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ»


Підготувала:

Студентка 1 курсу ФМЕ 13М

Стаматова О.М.

Науковий керівник:

Зав.кафедри, к.е.н,доцент.

Макуха Сергій Миколайович

Одеса-2020

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….3

I.ТИПИ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ………………………………….4

II.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ…………………………………………………………………...…….6

III.ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ………………………………………………………………………….8

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..........10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….............11

ВСТУП

Україна – велика аграрна держава. Її сільське господарство – одна з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Тому відродження українського села і селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави. Важливим елементом цього відродження є створення фермерських господарств, які є важливою частиною ринкового шляху розвитку українського сільського господарства. Метою створення фермерського господарства є забезпечення добробуту селянської сім’ї на основі трудової участі її членів у виробничій і комерційній діяльності та одержання прибутку. Його соціально-економічне значення визначається участю у формуванні продовольчого фонду країни шляхом реалізації продукції державі та на місцевому ринку. Фермерське господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Це форма організації сільськогосподарського виробництва громадян. Разом із колективними і державними сільськогосподарськими підприємствами воно, в умовах ринкових відносин має забезпечувати споживачів продовольством, продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною. Фермерське господарство це, як правило, сімейно-трудове об’єднання мешканців села, життя і побут яких пов’язаний з рільництвом, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства і сировини та на одержання доходів, а отже й на забезпечення існування цього господарства та добробуту його членів.

I.ТИПИ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Фермерське господарство (ФГ) — це передусім підприємницька діяльність громадян. Полягає вона в тому, що ці самі громадяни виготовляють товарну сільгосппродукцію, здійснюють її переробку і реалізацію з метою отримання прибутку. До того ж ця підприємницька діяльність проводиться на земельних ділянках, наданих громадянам у власність або користування (у тому числі в оренду) для ведення фермерського господарства, товарного сільгоспвиробництва або особистого селянського господарства.

В залежності від типу організації виробництва, фермерські господарства поділяються на такі категорії:

- сімейні (один двір), власники яких разом із своїми сім'ями займаються господарською діяльністю, вкладають необхідні засоби і виконують всі виробничі операції;

- сумісні, утворені із декількох сімей рідних або шляхом об'єднання власності двох і більше осіб.

Типи фермерських господарств діляться на групи із такими ознаками:

- перша група - у сім'ї власником є її глава; наявність у сім'ї дольової власності; дольова участь у власності господарств (у спільних господарствах);

- друга група - проста сімейна оренда, складна оренда (у двох і більше землевласників приватне володіння землею.

За способом управління можна виділити такі основні форми фермерських господарств:

1) Прості сімейні фермерські господарства (створені зазвичай на невеликій земельній площі переважно моноспеціалізовані);

2) Приватно-орендні (створені на базі великих КСП колишніми керівниками, функціонують у формі агрофірм, товариств та інше переважно поліспеціалізовані);

3) Об'єднання фермерів (за типом складної оренди функціонують у вигляді товариств, бувають як моно так і полі спеціалізовані).

При проведенні дослідження діяльності вітчизняних фермерських господарств також зроблені спроби провести класифікацію цих господарств з врахуванням грошових надходжень від реалізації виробленої продукції. Методологічні підходи формування груп майже такі самі, як і у США. Проте відмінними є показники обсягів реалізованої продукції, які розраховані із врахуванням прожиткового мінімуму та сучасного стану виробництва сільськогосподарської продукції:

- дрібні напівтоварні з обсягом товарної продукції до 5100 грн;

- дрібні товарні ферми з обсягом продукції від 5101 до 17000 грн;

- середні господарства - від 17000 до 51000 грн;

- великі господарства - від 51,1 до 170,0 тис. грн;

- дуже великі господарства - понад 170,0 тис. грн.

За спеціалізацією в Україні діють фермерські господарства таких типів:

- рослинницькі господарства, що спеціалізуються на вирощуванні зернових, соняшнику, цукрових буряків. У структурі товарної продукції таких господарств більше ніж 50 % припадає на два-три основних види продукції рослинництва;

- господарства рослинницько-тваринницького типу: зерно-молочні, зерно-свинарські. На таких фермах раціонально використовується побічна продукція і займаються переважно двома галузями, на які припадає більше ніж 60 % товарної продукції;

- господарства з вузькою спеціалізацією, які займаються виробництвом окремих видів продукції тваринництва, як правило, це птахівництво чи свинарство на купованих кормах, виробництвом овочів або ж нетрадиційними видами продукції (бджільництво, рибництво, квітникарство тощо);

- багатогалузеві господарства.

Важливим аспектом в підвищенні економічної стійкості фермерського господарства є оптимально розвинута внутрішньогосподарська інфраструктура і спеціалізація виробництва.

II.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ

Світовий досвід підтверджує, що фермерство має високий ступінь адаптивності до ринкових сигналів, гнучко реагує на ринкову кон'юнктуру через зміни виробничих програм, спеціалізацію і диверсифікацію господарської діяльності. Ця гнучкість і варіативність дає змогу фермерським господарствам мати певні переваги порівняно із середніми й великими сільськогосподарськими підприємствами та сприяє розвитку конкуренції в сільському господарстві України. Проте нестача обігових коштів, слабка матеріально-технічна база, складність і постійна зміна системи оподаткування, неврегульованість земельних відносин, нестабільність державної підтримки стримують розвиток фермерських господарств у вітчизняній економіці. Тому актуальним є пошук найбільш ефективних методів регулювання, які б уможливили фермерським господарствам повною мірою здійснювати свою соціально-економічну функцію у розвитку села. З початком ринкових перетворень в Україні почався процес створення фермерських господарств, що супроводжувався формуванням системи державної підтримки їх розвитку. Необхідність останнього зумовлюється значною роллю фермерства у соціально-економічному розвитку села завдяки зростанню виробництва й задоволенню суспільних потреб у сільськогосподарській продукції, підвищенню ефективності використання природних, людських і капітальних ресурсів при збереженні навколишнього середовища, зростанню рівня й поліпшенню якості життя сільського населення, формуванню інвестиційно-інноваційних зон і розв’язанню соціальних проблем села. Як показують дослідження зарубіжних учених, однією із сильних сторін фермерських господарств є їхня стійкість. Усі вони працюють в умовах ризику й невизначеності, які характерні для сільськогосподарської галузі, але при цьому зберігають свою структуру, функції та самоідентичність .

Характерними особливостями фермерських господарств є переважно малі розміри, незначні за обсягом, початковий капітал і площі земельних ділянок, опора на власні кошти, орієнтація на кон’юнктуру ринку, зосередження на випуску товарної продукції, комерційний розрахунок, ризик, підприємливість. Активізація фермерства створює умови для розвитку малого сільського бізнесу. Розвиток фермерських господарств зумовлюється зовнішніми та внутрішніми чинниками . До внутрішніх належать кількісний і якісний склад виробничих ресурсів, особистісні характеристики фермера й членів його сім'ї, спосіб управління, застосовувані технології. Ці чинники формують резерви підвищення ефективності та стійкості діяльності фермерських господарств до умов зовнішнього середовища. Зовнішніми чинниками є: правові основи діяльності цих господарств за всіма її напрямами, особливо в питаннях визначення статусу господарству системі аграрного виробництва, розвитку їх кооперації й земельних відносин; умови та доступ до кредитування; умови збуту фермерської продукції; діюча система державної підтримки, закупівель і зовнішньоекономічна політика держави; розвиток інформаційної системи.

III.ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ

Основними факторами, що негативно впливають на розвиток фермерства в Україні, є: труднощі зі збутом продукції через падіння платоспроможного попиту населення, монополізм заготівельних і торговельних організацій, нестачу власного вантажного транспорту, нерозвиненість кооперації та ін.; складна система оподаткування: незважаючи на наявність пільг і спеціальних режимів, розмір податків та обов'язкових платежів є непомірно високим, а система оподаткування й звітності досить громіздкою і складною. Це зумовлює вилучення у фермерів значної частини оборотних коштів, робочого часу, збільшує собівартість продукції та штовхає їх на приховування доходу; неврегульованість земельних відносин, що пов’язано зі складністю оформлення власності на землю. Станом на 2013 рік 11,7% фермерських господарств були безземельними . Іншим  важко залучити додаткові землі, а тому вони не можуть розширити своє господарство. У результаті не працює найважливіший ринковий механізм  земельно-іпотечне кредитування; скорочення бюджетного фінансування. Обсяги підтримки фермерських господарств із боку держави низькі порівняно з їхнім внеском у забезпечення країни продовольством, а фермери погано поінформовані про державну підтримку, дуже складні процедури її оформлення; випереджальне зростання цін на продукцію промисловості й послуги, що загострює проблему «ножиць цін»; кредитно-фінансова політика щодо фермерських господарств є безсистемною, не має чіткої структури і не реалізує своєї прямої мети  забезпечення фермерства кредитними ресурсами для відновлення й розширення виробництва. Держава не забезпечує меншу процентну ставку сільськогосподарського кредиту. За даними НБУ, середньорічні ставки для нових кредитів сільського господарства у 2015 році становили 21,2% у національній валюті. З огляду на рентабельність діяльності фермерських господарств така ставка є надто високою. До того ж складною є сама процедура одержання кредитів. Як наслідок – нестача обігових коштів, недостатня оснащеність матеріально-технічними ресурсами, добривами, насіннєвим матеріалом і т.д.; повільний та нерівномірний розвиток кооперації, що стримується як об’єктивними причинами – відсутністю пільг і недофінансуванням державної цільової програми розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, так і суб’єктивними – нерозумінням сутності кооперації, неналагодженістю механізму взаємодії учасників кооперації, відсутністю мотивації фермерських господарств для роботи в єдиній маркетинговій мережі руху продукції та інші причини ; у соціальній сфері на фермерство впливає протиріччя якості й темпів розвитку міста і села, нижчі доходи, нерозвиненість інфраструктури; загострення екологічних проблем. Зростає руйнування та деградація ґрунтів унаслідок використання застарілих агротехнологій, недотримання сівозміни. Впливу ерозії зазнає 57,5% земель. Нині більше 40% орних земель України потребують проведення хімічної меліорації . Наведені фактори знижують потенціал розвитку нових фермерських господарств і зумовлюють необхідність посилення державного регулювання агросфери.

ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити висновок, що основними стримуючими факторами розвитку фермерських господарств є недостатньо ефективна бюджетна підтримка їх діяльності; відсутність дієвих інструментів забезпечення достатнім матеріально-технічним забезпеченням та капіталізації їхнього прибутку шляхом придбання у власність оброблюваних ними земельних ділянок. Напрямами стимулювання розвитку фермерських господарств шляхом видачі пільгових іпотечних кредитів фермерським господарствам доцільно здійснити на наступні цілі: вирощування трудозатратних продуктів харчування, у т.ч. плодоовочевої продукції, органічної продукції, концентрації більшої кількості землі, диверсифікації їх діяльності, взяття участі у розбудові інфраструктури села, будівництва сучасних сховищ та елеваторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Месель Веселяк В.Я. Форми господарювання в сільському господарстві України (результати, проблеми, вирішення) / В.Я. Месель Веселяк // Економіка АПК. — 2012. — №1. — С. 13.

2. Макаренко П.М. Мельник Л.Л. Економічний потенціал різних форм аграрних господарств / П.М. Макаренко, Л.Л. Мельник // Економіка АПК. — 2011. — № 7. — С. 89—97.

3. Сіренко Н.М. Чайка Т.О. Органічні продукти харчування у забезпеченні продовольчої безпеки України / Н.М. Сіренко, Т.О. Чайка// Економіка АПК. — 2012. — №1. — С. 43—49.

4. Невєров О. Органіка в законі / О. Невєров // Дзеркало тижня. Україна. — 2012. — № 34. — С. 8.

5. Стецишин П.О., Пиндус В.В., Рекуненко В.В. Основи органічного виробництва: навч. посіб. для студ. агр. вищ. навч. закл. / [П.О. Стецишин, В.В. Пиндус, В.В. Рекуненко та ін]. — 2ге вид., змін. і доповн. — Вінниця: Нова Книга, 2011. — 552 с.

6. Милованов Є.В. Перспективи екологізації аграрного виробництва в Україні: зб. наук. праць / за заг. ред. Ю.О. Лупенка, О.В. Ходаківської. — К.: ННЦ ІАЕ, 2012. — 182 с.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас