Ім'я файлу: 14-16.docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 27.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Славич Захар.pptx
Git-Gitflow.pptx
педіатрія.docx
Аристотель.docx
ФІЗИКА 3.docx
2кур.docx
ТЕХНОЛОГЫЧНЫ КАРТИ.docx
99763.ppt

Рівненський державний гуманітарний університет

Художньо-педагогічний факультет

Кафедра хореографії

Реферат на тему: «Специфіка роботи педагога-хореографа з віковою категорією 14-16 років.»

Робота студентки 2 курсу 1р.10 міс.

(ступінь вищої освіти «бакалавр»)

заочної форми навчання

Романюк Марини

Перевірила: доц. Манелюк Е.В.

2022 рік.

ПЛАН

ВСТУП
1.Роль хореографічного мистецтва у вихованні культури дітей.

2. Вікові та індивідуальні особливості  навчання дітей мистецтву хореографії з віковою категорією 14-16 років.

3.Методи виховної роботи в хореографічному колективі і їх вплив на підвищення активності дітей з віковою категорією 14-16 років.
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Хореографічне виховання має велике значення в естетичному розвитку дитини. Результати естетичного виховання засобами хореографії, як і будь-якого іншого, залежать від методів викладання.

При правильно обраній та науково-обґрунтованій методиці, що будується з урахуванням єдності форми і змісту, при провідній ролі змісту, природні задатки дитини виявляються, розвиваються, формуються всебічно.

Засобами танцювального мистецтва прищеплюється любов до всього гарного, витонченого.

Саме така мета стоїть перед викладачами хореографічних відділів, загальноосвітніх шкіл та керівників танцювальних гуртків позашкільної освіти, оскільки естетичне виховання треба починати у ранньому віці.

Вчителям хореографії завжди варто пам’ятати, що танець, як мистецька дія, не може бути беззмістовним, бо він, як і всі види мистецтва, сприяє вивченню дійсності, допомагає формуванню світогляду.

Танець – це сукупність організованих і виразних рухів, підкорених загальному ритмові, втілених у завершену художню форму. Він має величезні можливості для розвитку думок і почуттів танцюристів.

Головне в танці – це втілення його задуму, який розкривається через пантоміму, відповідні пластичні рухи, живі і дійові образи.

Хореографічне виховання неможливо собі уявити без піклування про фізичний розвиток дитини.


1.Роль хореографічного мистецтва у вихованні культури дітей.

Враховуючи сформованість у дітей різноманітних потреб, ціннісних орієнтацій, мотивів, можна з’ясувати їх провідну спрямованість, яка визначає основні особливості поведінки.

В одних дітей вона постає як навчальна спрямованість (добре вчитися, виконувати вимоги вчителів задля оцінки), в інших – як пізнавальна (інтерес до розв’язування задач, здобуття нових знань, вибіркове ставлення до навчальних предметів, надання переваги не оцінці, а зацікавленості заняттям). Для багатьох дітей важливі соціальні контакти з людьми, вони прагнуть досягнути нової позиції у групі, у взаєминах з дорослими, ровесниками.

Спрямованість не є сталою якістю, що назавжди визначає тип особистості, вона змінюється. Наприклад, у молодших школярів поступово підвищується значення навчальної діяльності, а приблизно в 6 класі – взаємин з ровесниками.

У процесі подальшого розвитку у них формується система цінностей, особистісних смислів, установок, інтересів, мотивів, що спонукають до різних видів діяльності. Вони засвоюють нову систему норм, вимог, ролей тощо.

З віком дитина опановує основні складові діяльності (цілетворення, планування, прогноз, оцінка, самооцінка, діагностика, корекція). Це також означає, що в неї розвиваються мотиви та саморегуляція, вона оволодіває певними діями, виробляє індивідуальний стиль діяльності. Наприклад, цілеспрямованість діяльності формується поступово.

Старший дошкільник усе частіше керується уявленнями про результати своєї діяльності.

Наприкінці молодшого шкільного віку в більшості учнів формується вміння довільно встановлювати зв’язок між мотивом та метою діяльності, вони одночасно опановують кілька видів діяльності: гру, учіння, працю.

2. Вікові та індивідуальні особливості навчаннядітей мистецтву хореографії з віковою категорією 14-16 років.

14-16 років - у фізіологічному відношенні це період інтенсивного розвитку мускулатури, продовження розвитку мозку. Юнаки та дівчата готові до фізичної та розумової навантаження. Формуються переконання і світогляд, виникає потреба зрозуміти собі, сенс життя. Постає проблема вибору професії. 

Виникає бажання бути поміченим, хочеться виділитися. З'являється самостійність у судженнях. Юності властиво стан закоханості, життєрадісності, впевненості в собі. Заняття з хореографії повинні будуватися з повним навантаженням. Педагог може найбільш здатним довіряти проведення зайняти у молодших класах Крутецький В.А. Вікова психологія. - М., 1984 с.45.

Для успішної роботи педагог-керівник повинен розбиратися в особливостях кожного віку. Вміло , відповідно до вікових особливостей розподіляти фізичне навантаження. А при формуванні репертуару і складанні плану виховної роботи просто неможливо обійтися без урахування психологічних особливостей шкірного вікового періоду.

Емоційний стан характеризується силою почуттів і труднощами в управлінні ними. «Хай ваш вихованець буде йоржистим, непокірним, свавільним – це незрівнянно краще, ніж безмовна покірність, безвольність. 

Безвольність, нікчемність – рідна сестра підлості». Емоційні переживання носять стійкий характер, вони довго пам'ятають образу і несправедливість. Спостерігається взаємне заперечення підлог, кожен живе своїм світом. Але потім це бажання змінюється зацікавленістю, яка старанно приховується.

Для цього віку заняття можуть проводитися 3 рази на тиждень тривалістю до 1,5 години. Відбувається вивчення більш складних рухів , комбінацій , здійснюються більш об'ємні постановочні роботи.

3.Методи виховної роботи в хореографічному колективі і їх вплив на підвищення активності дітей з віковою категорією 14-16 років.
Репетиція є основною ланкою всієї навчальної, організаційно-методичної, виховної та освітньої роботи з колективом. З репетиції можна судити про рівень його творчої діяльності, загальної естетичної спрямованості та характері виконавських принципів.

Репетицію можна представити як складний художньо-педагогічний процес, в основі якого лежить колективна творча діяльність, що передбачає певний рівень підготовки учасників. Без цього втрачається сенс проведення репетиції. Художній керівник змушений постійно шукати такі прийоми і методи роботи з колективом на репетиції, які дозволяли б успішно вирішувати творчі та виховні завдання що стоять перед ним в той чи інший період часу.

У кожного керівника виробляється поступово своя методика побудови і проведення репетиційних занять, організації роботи колективу взагалі. Однак це не виключає необхідності знання основних принципів та умов проведення репетицій, виходячи з яких, кожен керівник може вибрати або підібрати такі прийоми і форми роботи, які відповідали б його індивідуальній творчій манері.

Особливо це стосується молодих початківців, яким деколи важко знайти найбільш підходящу форму і цікаву методику репетиційних занять, підготувати за короткий проміжок часу колектив до виступу. Необхідно хоча б у самих загальних рисах знати ряд організаційно-педагогічних моментів, від яких залежить якість репетиційної роботи.

Адже від того, наскільки ретельно і всебічно підготовлена ​​репетиція, залежить і її педагогічна ефективність. Хотілося б сказати про найважливіші моменти організації репетиції, і мені здається, кожен художній керівник повинен знати і обов'язково використовувати ці положення в організації репетицій свого колективу. Починати репетицію необхідно вчасно, незалежно від того, скільки прийшло до призначеного часу учасників. Це послужить хорошим уроком тим, хто запізниться, і привчить всіх приходити на репетицію за 10 - 15 хвилин до початку. В іншому випадку, знаючи, що керівник через несвоєчасну явку учасників затримує репетицію, число запізнень може постійно збільшуватися, що призведе до втрати часу, відведеного на репетицію.

Від цього знижується не тільки художня віддача репетиції, але втрачається і її виховний, морально-організуючий зміст. Безвідповідальне ставлення одних часом дратує, розслаблює в певному відношенні інших, знижує в них почуття постійного творчого «горіння». У колективі з'являються нездорові тенденції «винятковості» для деяких учасників, різко падає педагогічне значення репетиції.

Таким чином, початок репетицій в строго встановлений час - це й етична, і педагогічна, і художньо-естетична вимога.

Негативно впливають на творчий настрій учасників несподівані виклики художнього керівника, наприклад: до телефону, до директора і т.д. Якщо ж все-таки виникає необхідність відлучитися з репетиції, то, звичайно, потрібно вибачитися перед учасниками, дати їм завдання і доручити контролювати хід його виконання найдосвідченішому з них.

Без продуманої організації репетиції не може бути ні справжнього взаєморозуміння між керівником і колективом, ні реалізації педагогічної і мистецької програми.

Чітка організація служить підтримці в учасниках творчого горіння, їх активної самовіддачі. Педагогічна ефективність репетиції в чому залежить від уміло складеного плану роботи.

Може виникнути питання - чи потрібно планувати репетиційні заняття? Необхідно! Так як без планування в репетиції неминуче з'являється елемент стихійності, розкиданості, самопливу. Вона може несподівано затягнутися або, навпаки, закінчитися швидко, так як щось випало з поля зору керівника, він щось забув зробити з наміченого раніше.

Все це, в кінцевому рахунку, позначається на художньо-естетичному зростанні колективу, психологічному настрої учасників на серйозну творчість. У будь-якому хореографічному колективі, а особливо в дитячому, не слід працювати над одним твором протягом половини репетиції, тим більше протягом усієї репетиції. Учасники в цьому випадку швидко втомлюються.

Номер їм «примелькається», і вони допускають у виконанні мимовільні помилки, викликані в першу чергу зниженням уваги, втомою. Для роботи краще брати номери в поєднанні: легкі - важкі, швидкі - повільні. На легких номерах виконавці як би «розігріваються». Важкі номери, особливо якщо вони ще добре не засвоєні, вимагають підвищеної уваги, істотних емоційних і фізичних витрат. Виконавці в цьому випадку повинні бути добре налаштованими на роботу.

Виконавці не люблять частих зупинок на репетиції. Це нервує, збиває темп і настрій репетиції. До того ж, часті зупинки розбивають цілісне уявлення про номер, а це означає, що ускладнюється робота уяви. На репетиції зауваження потрібно намагатися робити не по кожному допущеному промаху окремо, а відразу за декількома, після виконання цілого номера. Якщо учасники достатньо кваліфіковані та досвідчені, то можна обмежитися словесними поясненнями. Якщо ж упевненості в тому, що виконавці зроблять при наступному повторенні так, як потрібно, немає, необхідно попросити групу або весь склад заново пройти проблемні місця, закріпивши, таким чином, виправлене. Репетиція - це праця. Причому праця, при якій не завжди видно відразу результати.

Вона включає елементи монотонності, що стомлює учасників, знижує їх загальну та виконавську активність. Обов'язок художнього керівника - своїм прикладом надихнути їх, не давати охолонути до творчості. До мови художнього керівника під час репетиції пред'являються особливі вимоги. Перш за все, не потрібно багато говорити, висловлювати думки слід якомога коротше: учасники приходять на репетицію, щоб виразити себе як танцюриста, але не вислуховувати довгі, часом і несуттєві, що не відносяться до предмета розмови.

Часті словесні пояснення розхолоджують виконавців, збивають темп репетиції. Для кращого пояснення своєї думки можна вдатися до допомоги особистого виконавського показу. Треба привчати себе не вести сидячий спосіб життя на репетиціях. Я майже завжди на ногах. Так само мова керівника повинна бути грамотна, культурна, тон при зауваженнях і поправках ні в якому разі не повинен бути грубим і образливим.

Проведення генеральної репетиції має свої особливості, що визначаються тим, що вона є репетицією з одного боку, але в той же час несе на собі прикмети концертного виступу (костюми, грим, світло, звук і т.д.). На генеральній репетиції не потрібно робити часті зупинки. Важливіше пройти всі номери з початку до кінця, дати відчути виконавцям всю програму в цілому, цим самим як би рівномірно розподілити сили й емоційне напруження на всі номери.

І краще проводити генеральну репетицію (якщо є така можливість) у тому залі і майданчику, де буде виступ, за два дні до концерту. У цьому випадку (якщо це необхідно) ще є час відпрацювати нюанси, пов'язані з переодяганням, зарядкою костюмів, виходів на сцену, настроюванням світла звуку і т.д.

Перераховані вимоги та побажання, які пред'являються до художнього керівника хореографічного колективу під час проведення репетиційних занять, звичайно, не враховують усього різноманіття складнощів, що зустрічаються в кожному випадку.

Художній керівник, виходячи зі специфічних, властивих тільки його колективу особливостей, повинен організувати репетицію таким чином, щоб максимально ефективно, з більшою віддачею використовувати відведений час.

ВИСНОВОК

 Цінності мистецтва важливі з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Завдяки універсальності художньо-образної мови, вони передають зрозумілу для різних народів інформацію, дають змогу вступити в невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасного, розуміти інших і розширювати свій власний досвід. Найбільш ефективно він може проходити в процесі сприйняття хореографічного мистецтва.

В сучасному мистецтві дуже велике зацікавлення надається хореографії. Різні види танцювального мистецтва превалюють в той чи інший соціальній группі. Дуже актуальне і значне місце займає народна хореографія, якій поділяється не досить важливе значення, але вона повинна займати дуже важливе значення в розвитку суспільства, тому що, народний танець – це пластичний портрет народу.

Нема поезія, зрима пісня, несе в собі частину народної душі. В ньому відображається творча сила народної фантазії, поетичність і образність думок, виразність та пластичність форм, глибина почуттів. Це емоційна, поетична летопис народу, своєрідно, образно яскраво малюючи історію подій і почуттів. Народний танець зацікавлює тим, що нема більш святкового, життєрадісного виду мистецтва, чим народний танець.

В процесі ознайомлення з народно-сценічним танцем діти визначають для себе особливості того чи іншого етносу, його традиції, обряди, його світогляд. Через костюм, відповідну музику, рухи в них формуються читки уявлення про культуру певного народу. Тому народно-сценічений танець має бути впроваджений в процес виховання школярів та студентів.

Процесс пізнання народного танцю, на нашу думку, повинен базуватися на опиті і методичних прийомах, існуючих в самій традиційній культурі.

Відзначальними признаками педагогічної системи хореографічної підготовки є специфічні принципи навчання, які припускають відповідну етапність в оволодінні хореографічними елементами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Абрамян Д.М. Загально психологічні засади художньої творчості. - Л: Знання, 1994. - 95с.

  2. Алякринський Б.С. Про талант і здібності. Нариси про самовиховання. - Л: Знання, 1988. - 234c.

  3. Баранова О.В. Проблема самореалізації особистості (філософсько-культурологічний аспект): Автореферат дис. канд. Філософські науки. - Р., 1992. - 17с.

  4. Бердяєв Н.А. Філософія творчості, культури та мистецтва: У 2-х томах.-К.: Мистецтво, ІПП Ліга, 1994.-Т.1.- 541с.

  5. Біблер В.С. Від науко учення до логіки культури: Два філософські введення у двадцять перше століття. - Л.: Політвидав, 1991. - 412с.

  6. Боголюбова О.В. Культура і суспільство. - Л: З-во МДУ, 1988. - 232с.

  7. Вітанні І. Суспільство, культура, соціологія: Пер. з угорської. - М: Прогрес, 1994, - 288с.

  8. Виготський Л.С. Психологія мистецтва. - СПб.: Абетка, 2000. - 416с.

  9. Гадамер Г.Г. Актуальність прекрасного. - К.: Наука, 1991. - 342с.

  10. Громов Є.М. Початки естетичних знань. -К.: Радянський художник, 1984

скачати

© Усі права захищені
написати до нас