МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Глухівський національний педагогічний університет
імені Олександра Довженка
Кафедра дошкільної педагогіки і психології
МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА
Формування звукової культури мовлення в дітей 5-го року життя з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення засобом дидактичної гри.
Спеціальність: 012 Дошкільна освіта
Виконала:
Диченко Наталія Анатоліївна
студентка 30-61-МД групи,
факультету дошкільної освіти
Науковий керівник:
кандидат педагогічних наук, ст. викладач
Марєєва Т. В.
Глухів 2021р.
Вступ....................................................................................................................... 3
Pозділ 1. Теоретичні аспекти мовленнєвого розвитку дітей з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення........................................................ 7
1.1. Стан сформованості анатомо-фізіологічних передумов мовленнєвої функції у дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення............ 7
1.2. Особливості просодичних компонентів мовлення у дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення ……………...……………………...23
1.3. Стан сформованості фонетичної системи мовлення дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення.......................................................... 26
Виcновки до пepшого pоздiлу............................................................................. 39
Розділ 2. Експерементально – дослідна робота з організаціїя корекційно –розвивальної роботи у групах для дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення …………...……………………........................... 40
2.1. Концептуальні підходи до організації ігор-занять в умовах логопедичної групи для дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення.......... 40
2.2. Специфіка використання наочності та мовленнєвого матеріалу у групі для дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення................................................................................................................ 54
2.3.Aнaлiз впливу iгpової дiяльноcтi нa виховaння звукової культури мовлення в дітей 5-го року життя з фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення засобом логопедичної лялькі– важлива складова дидактичної гри.......................................................................................................................... 62
Виcновки до дpугого pоздiлу ............................................................................. 75
Мeтодичнi peкомeндaцiї виховaтeлям .............................................................. 78
Загальні висновки……..........................................................................................80
Cписок використаних джерел…………. ………………………………………83 Додатки…………………………………………..……………………………….89
Вступ
Актуальність дослідження: формування мовленнєвої компетентності – одне з важливих напрямків розвитку дитини в дитячому садку, у спеціалізованому закладі компенсуючого типу для дітей з порушенням мовлення.
Найпоширеніша вада мовлення у дошкільників є фонетико- фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ), що є вадою фізичного, психологічного та фізіологічного розвитку фонемоутворення при умові стовідсоткового слуху та присутності інтелекту. Проблемам навчання та виховання дошкільників із вадами фонетико-фонематичного недорозвинення мовлення є велика кількість наукових досліджень, які пропонують методики діагностики та корекції фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення у дітей дошкільного віку.
Програми для дошкільних навчальних закладів з проблемами у дітей розвитку мовлення, які використовують в інших країнах, можна поділити на два загальних напрямки,які відносяться до психолого-педагогічних вад, та такі, що є клініко-педагогічні.
Так як в нашій країні немає власних корекційних програм, спеціалісти користуються іноземними системами навчання та виховання дошкільників із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення, які придатні для дітей старшого дошкільного віку та молодшого шкільного віку. Своєчасне виявлення відхилень у розвитку мовлення та надання допомоги, у вигляді корекції у молодшому дошкільному віці мають очевидні результати. Згідно дослідженням, фонематичне сприймання всіх звуків дитиною досягає завершення до кінця другого року життя, а згідно дослідженням спеціалістів, фізіологічна дислалія, притаманна трирічним дітям, у віці чотирьох років уже не актуальна. Згідно вищесказаному, у дитини п’ятого року життя уже можливо виявити затримку у формуванні звуковимови, як наслідок дефектів сприймання та вимови. Згідно цьому, відповідно до « Порядку комплектування дошкільних навчальних закладів(груп) компесуючого типу», затвердженого наказом Міністерстваосвіти і науки України та Міністерства охорони здоров’я України №240/165 вд 27.03.2006р.(18), у логопедичні групи для дітей із фонетико- фонематичним недорозвитком мовлення зараховуються діти, які досягли чотирирічного віку.
Чим тяжчий ступінь порушення мовлення, тим більше він потребує систематичної логопедичної роботи, тому використання іноземних корекційних програм для навчання дітей із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення вкрай необхідне, чим і керуються українські вчителі-логопеди. Програми розраховані на два роки(старша та підготовча групи дитячого садка). Згідно наказу МОН України « Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів» №204 від 07.04.2005р. до першого класу загальноосвітнього навчального закладу зараховують дітей з 6 років, тому підготовчих груп у дитячому навчальному закладі компенсую чого типу для дітей із ПМ немає. Виходячи з цього, корекційно-розвивальну роботу небхідно проводити з чотирьох років, тобто починаючи з середньої групи та продовжувати в старшій групі (два роки).В програмах, які існують, подолання фонетико-фонематичного недорозвитку мовлення зводиться до логопедичної роботи з корекції звукової складової мовлення та фонематичного недорозвитку,не враховуючи уявлень про мовлення, як єдину систему з фонетико -фонематичної, лексико-граматичної та зв’язного мовлення. Також слід враховувати, що в загальний зміст іноземних програм з розвитку мовленнєвої складової входить тематичний розподіл мовленнєвого матеріалу, використання лексичних тем на протязі навчального року, використання лінгводидактичного підходу, що відрізняється від сучасної української логопедії. В сучасній українській логопедії основним акцентом є використання у діагностичній та корекційно-розвивальній роботі психолінгвістичного підходу, який полягає у використанні загально функціональних та специфічних мовленнєвих даних, що у взаємозв’язку дозволяють повністю оволодіти мовленням.(Є.А.Данілавічюте, Ю.В.Рібцун, Є.Ф.Соботович, В.В,Тищенко,Л.І.Трофименко та ін.)
Вищевказане стверджує, що в логопедичній сфері не достатньо розроблена система розвивально-корекційного навчання та виховання дошкільників п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення. Виходячи з цього був створений програмно-методичний комплекс « Корекційна робота з розвитку мовлення дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення».
Структура програмно-методичного комплексу
Програмно-методичний комплекс з розвитку мовлення ( від лат.compiexus – сполучення, зв’язок) – це комплексний виклад базових вимог діяльності вчителя-логопеда, зміст і методи логопедичної роботи згідно віку дошкільників, що поєднує все в одну систему корекційно-розвивальної роботи.
Авторський програмно-методичний комплекс складається з 4розділів:
1.Характеристикамовленнєвого розвитку дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення.
В цьому розділі подається загальна характеристика мовлення дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення.
2. Програма колекційної роботи з розвитку мовлення дітей із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення.
В ньому подано, враховуючи Базовий компонент дошкільної освіти(2), основні освітні лінії, виділено освітні напрямки, вказані показники розвитку, які можливо сформувати на п’ятому році життя у дитини дошкільного віку із ФФНМ на протязі навчального року, означено напрямок корекційно-розвивальної роботи із представленням як загальноосвітніх, навчально-виховних, так і корекційно-розвивальних завдань, надані зразки варіантів їх втілення.
3. Організація корекційно- розвивальної роботи у групах для дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення.
В цьому розділі розкриваються деякі аспекти організації корекційно-розвивальної роботи у середній логопедичній групі для дітей із фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення.
4.Методичні рекомендації щодо проведення корекційної роботи з розвитку мовлення дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення, розвивальні вправи та ігри.
У розділі зазначені аспекти втілення корекційно-розвивальної програми з розвитку мовлення дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематиним недорозвинення мовлення, запропоновані ігрові вправи та завдання.
Програмно-методичний комплекс надає список літератури, яка використовувалася та додатки.
Дана побудова комплексу випливає з логічних висновків, які було зроблено внаслідок проведених досліджень та експериментів:
1. Базою для роботи вчителя-логопеда повинна бути програма колекційного навчання.
2. Основою складання програми має бути динамічне вивчення мовленнєво - мисленневої діяльності дітей, за висновками якого визначається характеристика мовлення дошкільників.
3. Систематичне забезпечення корекційно - розвивального навчання складається з методичних рекомендацій.
4. Формами втілення навчально-виховного процесу є мовленнєві ігри та завдання.
5. Взаємна дія педагогів ДНЗ – є запорукою результативного усунення мовленнєвих вад у дошкільників.
Розділ 1. Теоретичні аспекти мовленнєвого розвитку дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення.
1.1.Стан сформованості анатомо-фізіологічних передумов мовленнєвої функції у дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення.
Для виявлення стану сформованості анатомо-фізіологічних передумов мовленнєвої функції дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення необхідно дати характеристику таким аспектам: а) артикуляційна моторика; б) фонація; в) дихання.
Визначити стан сформованості артикуляційної моторики.
Визначити стан орального праксису звернути увагу та кінстичну та кінетичну основу мовлення дитини п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення . Для цього дошкільникам пропонують статичні та динамічні вправи.
Доцільно звернути увагу на анатомічну будову артикуляційного апарату з урахуванням наступних характеристик.
- губи – нормальні, товсті, тонкі, вкорочення верхньої губи, наявність розщеплення, неповне змикання губ. Рухливі, малорухливі, парез;
- зуби – дрібні, великі,рідкі, діастеми, поза щелепною дугою, находять один на один, зайві;
- щелепи – прикус – про генія, прогнатія, нормальній, відкритий передній чи боковий;
- язик – нормальний, макроглосія, мікроглосія, довгий, короткий, широкий, м’ясистий, не вміщається в роті, вузький, тонкий, рухливий, малорухливий, в’ялий, напружений, наявність девіацій язика.
- під’язикова зв’язка та вуздечки губи - нормальна( довжина під’язикової зв’язки в нормі 1,5 см), довга, вкорочена( близько розташована до кінчика), натягнута, роздвоєна, відсутня, рухлива, малорухлива, з післяопераційним вузлом, наявна спайка(тяж) з тканинами під’язикової області чи самого язика, спадкова, не спадкова аномалія;
- тверде піднебіння – нормальне, низьке, пласке, готичне, широке, проопероване, з розщепленням( частковим, повним, сумбукозним), обтуратором.
- м’яке піднебіння – нормальне, вкорочене, роздвоєне( синдром сердечка), відсутнє, рухливе, в’яле, напружене, провисле, паретичне( повний, однобічний парез), відхилене вбік.
- слизова оболонка губ – не має пошкоджень, має деякі пошкодження внаслідок частого прикушування.
Характер прикріплення вуздечки губи до центральної зовнішньої сторони ясен перевіряється вчителем-логопедом шляхом горизонтальног відведення верхньої губи дитини. Якщо сосочок ясен напружується, злегка відтягується від зубів та бліднішає, це означає, що вуздечка функціонує недостатньо. Це може бути приводом для проведення пластичної операції з переміщення місця прикріплення вуздечки губи в ділянку основи міжзубного сосочка.
На сьогоднішній день пластика під’язикової зв’язки, вуздечок верхньої та нижніх губ проводиться у стоматологічних клініках хірургами-стоматологами. Для вирішення питання щодо доцільності такої операції, вчитель-логопед направляє дитину до лікаря-ортодонта, який робить огляд та надає кваліфікований висновок, що надає змогу хірургу-стоматологу прийняти остаточне рішення.Для обстеження стану м’язів м’якого піднебіння пропонується промовляти голосні звуки на твердій та м’якій атаці( довгий- короткий). Також обстежується кінестетичний і кінетичний оральний праксис. Для обстеження кінетичного праксису дітям пропонується діагностичне завдання «Веселі мавпочки», в якому дошкільники отримавши зоровий зразок. Переключаються з одного артикуляційного укладу на інший 2-3 рази підряд ( вправи «Годинничок», «Гойдалка», «Клоун»). Під час дослідження кінетичного праксису, перевіряється, як дитина в ігровому завданні « Завмри» здатна відтворювати показані вчителем-логопедом артикуляційні уклади, відображаючи цілісний образ (вправи «Лопаточка», «Голочка», «Чашечка»). Також відмічається, що порушення кінетичного праксису поєднується з недостатністю зорово-просторового сприймання та обумовлюється недорозвитком у дошкільнят уявлень про артикуляцію деяких фонем.
Для виявлення силових характеристик м’язового тиску при жуванні та особливостей ковтання учитель-логопед має спостерігати за прийомом їжі дітей. При правильному(соматичному) ковтанні кінчик язика упирається у передню третину твердого піднебіння, а при інфантильному ковтанні ( коли дитина споживає лише рідку чи напіврідку їжу) повноцінний акт жування не формується, внаслідок чого язик знаходиться між зубами, а губами дитина часто виконує смоктальні рухи. Така позиція язика між зубами дає змогу формувати звичку та як наслідок, негативно впливати на вимову звуків. Сильно натискання м’язами під час пережовування їжі часто викликає деформації щелепно- лицьової ділянки, внаслідок чого виникає порушення звуковимови.
Дошкільники з дислалією.
У середню логопедичну групу зараховуються діти з пліформин порушенням, при яких невірно вимовляються звуки різних груп ( зазвичай шиплячи та сонорні приголосні). Але це не означає, що дошкільникам з одним або кількома подібними за артикуляцією звуками не потрібна допомога. Корекція мовлення таких дітей здійснюється у логопедичному кабінеті районної поліклініки з метою запобігання неправильної звуковимови.
Серед дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення виділяють групи дошкільників із різними формами дислалії. А саме:
- з функціональною дислалією, при якій повністю відсутня органічна основа порушення звуковимовної складової мовлення. Причиною може бути неправильне виховання мовлення маляти в сім’ї, вимова за патологічним наслідуванням, двомовність в оточенні, педагогічна занедбаність;
- З акустико-фонематичною дислалією, при якій фіксуються дефекти звукового оформлення мовлення, що обумовлені вибірково юне сформованістю процесів переробки фонем за їх акустичними параметрами у сенсорній ланці механізму сприймання мовлення.
- З артикуляторно-фонематичною дислалією, при якій є наявні порушення, причинами яких відмічаються не сформованість процесу відбору фонем за їх артикуляторними параметрами у моторній ланці процесу мовлення;
- З артикуляторно- фонетичною дислалією, при якій фіксуються дефекти звукового оформлення мовлення, що обумовлюються порушеннями у формуванні артикуляторних укладів.
Якщо у дітей з акустично- фонематичною дислалією не виявляється відставань у формуванні артикуляційної моторики або виявляються незначні вади, які негативно не впливають на формування звуковимови, то у дошкільників з іншими формами дислалії присутні значні порушення, що впливають на формування мовленнєвої функції в цілому.
У дошкільників з функціональною дислалією спостерігається недостатня рухливість органів артикуляційного апарату ( нижньої щелепи, губ,язика). Але якщо виконувати статичні та динамічні вправи за словесними вказівками вчителя-логопеда та наслідувати зразкові приклади, робота дає позитивний ефект. Серед дошкільників з артикуляторно- фонематичною дислалією виділяють дві підгрупи.Діти першої підгрупи мають у цілому сформований артикуляторний апарат, дошкільники другої підгрупи мають несформований, що надає труднощі у переключенні з одного укладу на інший. Виконання серій вправ та окремих завдань без зорової опори викликає значні труднощі та потребує використання дзеркала.
Також відмічено, що форма твердого піднебіння та розмір язика, його довжина, взаємозалежні. Наприклад, якщо у дошкільника тверде піднебіння, то язик невеликий і короткий, а якщо піднебіння має готичну форму, то язик масивний і довгий. При такій будові мовного апарату діти не можуть самостійно скоординувати положення язика відносно твердого піднебіння, що стає причиною навірної звуковимови.
У дітей із артикуляторно- фонетичною дислалією спостерігаються органічні дефекти периферичного мовленнєвого апарату, його м’язової та кісткової будови, а саме:
- Вкорочення під’язикової зв’язки, обумовлене труднощами підняття кінчика язика та вимови верхньоязикових звуків;
- Великий, неповороткий язик. Який не вміщається в роті, що обумовлює складність звуковимови;
- Патологія будови піднебіння ( готичне, пласке). Що затруднює артикуляцію певних звуків;
- Неправильна будова щелеп:
- а) прогнатія. Коли верхня щелепа виступає вперед;
- б) про генія, коли нижня щелепа дуже виступає вперед;
- в) відкритий прикус, коли між зубами верхньої та нижньої щелеп при зімкненні залишається проміжок;
- г) відкритий прикус. Коли між передніми верхніми та нижніми зубами залишається щілина;
- д) прямий прикус, коли зуби обох рядів абсолютно симетричні;
- е) боковий відкритий прикус, який робить мовно руховий апарат малорухливим;
- є) глибокий прикус, коли верхня щелепа опускається донизу та контактує із внутрішньою стороною зубів нижньої щелепи.
Слід зазначити, що сприятливою для мовленнєвої діяльності є ортоганія – вид прикусу, коли передні зуби ледь находять на зуби нижньої щелепи. Однак серед дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення більша кількість тих, які, за ствердженням ортодонта, мають деформації верхньої щелепи, що є наслідком шкідливих звичок ( смоктання пальців або язика, кусання губ, гризіння нігтів або інших сторонніх предметів), порушення функції жування, ротовим чи змішаним типом дихання, неправильним положенням малюка під час сну, коли дитина підкладає кулачок під щоку та інше.
Дослідження лікарів-ортодонтів А.Л.Асатряна, Ф.Я.Хорошилкіної та ін. вказують, що порушення вимови передньоязикових [т] і [д] спостерігається при відкритому прикусі, недостатній рухливості язика,неправильному піднятті його кінчика вгору, розташуванні язика між зубами, при незручному ковтанні. Зміненню шиплячих звуків сприяють: прогнатія, глибокий прикус, обмежена рухливість губ та язика, язиковий нахил зубів ( коли зуби наче загорнуті всередину).
Міжзубний стигматизм, який розповсюджений у дошкільників цієї групи, так само може виникати внаслідок деяких патологій прикусу. При цих умовах рот дітей постійно відкритий, навіть у стані спокою, значне послаблення тонусу кругового м’яза роту, язик знаходиться між зубами. Боковий відкритий прикус причиняє боковий, а прогнатія – губно-зубний стигматизм. При наявності прогенії утруднюється розташування широкого кінчика язика за нижніми різцями, що заважає вимові свистячих, а при прогнатії – розташування язика за верхніми зубами, що в значній мірі змінює вимову шиплячих. При передньому відкритому прикусі кінчик язика потрапляє у щілину між різцями, чим надає звуку шепелявості, при боковому відкритому прикусі боковий край язика переміщується у щілину між корінними зубами, куди витікає повітряний струмінь, що спричиняє відтінок хлюпання. При глибокому різцевому перекритті також спричиняється стигматизм шиплячих звуків, через те. Що відстань між дном ротової порожнини і твердим піднебінням недостатня для повноцінної артикуляції. При вузькому готичному піднебінні слід звертати увагу на те, щоб язик дошкільника не заходив за горбочки, щоб він не загинався та не спотворював звучання шиплячих.
Також слід враховувати, що патології в будові мовного рухового апарату не обов’язково сприяють порушенню звуковимови, але можуть виступати такими факторами, що ускладнюють артикулювання звуків.
Виходячи з цього, учитель-логопед повинен звертати особливу увагу роботі з батьками щодо лікування та догляду за зубо-щелепної системи у дошкільників.
У дітей виявляються утруднення в утриманні певного артикуляційного укладу, недостатньому обсязі диференційованих рухів. Виконувати вправи небхідно спільно з учителем-логопедом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9