Андрусенко Анастасія
Група 3зл1
1. Що лежить в основі кінезіотерапії.
В основі кінезотерапії покладені результати наукових та клінічних досліджень роботи м'язової системи людини та її впливу на опорно-руховий апарат людини.
Лікування рухами передбачає адаптовані та наростаючі силові дії, що поступово ускладнюються, індивідуально підібрані для пацієнта, з урахуванням його анамнезу (https://www.google.com/url?q=https://www.google.com/url?q%3Dhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252590%2525D0%2525BD%2525D0%2525B0%2525D0%2525BC%2525D0%2525BD%2525D0%2525B5%2525D0%2525B7%26amp;sa%3DD%26amp;source%3Deditors%26amp;ust%3D1650916963579774%26amp;usg%3DAOvVaw08bQ9-7JrJHMkUu_24c7r0&sa=D&source=docs&ust=1650916963626077&usg=AOvVaw1cKnnH3domaNvfz7ud2n4U) та фізіологічних особливостей. В результаті повторюваного, послідовного та наростаючого навчання рухи закріплюються на нейрорефлекторному рівні, що відновлює трофіку та обмін речовин у кістково-м'язовій системи людини. Лікування здійснюється за допомогою спеціального обладнання: м'ячів, еспандерів, лікувально-реабілітаційних тренажерів, гантель тощо, а також лише за допомогою, наприклад, партерної гімнастики.
Важливою умовою проходження кінезотерапевтичного курсу є правильне дихання, в протилежному випадку виконувані рухи не матимуть бажаного ефекту.
2. Показання та протипоказання застосування методів кінезіотерпії.
Кінезотерапія успішно застосовується при захворюваннях центральної та периферичної нервової системи:
- вегето-судинна дистонія
- неврити та невралгії, нейропатії
- синдром Паркінсона
- розсіяний склероз
- постінсультні стани
- головні болі
- порушення сну
- тривожні розлади
- травми головного мозку
- нейроінфекціі
- ДЦП
При захворюваннях опорно-рухового апарату:
- остеохондроз
- протрузії міжхребцевих дисків
- нестабільність між хребцями
- викривлення хребта
- артрози плечових та колінних суглобі
- артрити та періартрити
Протипоказання:
-виникнення або посилення болю при виконанні вправ
- онкологічні захворювання хребта і суглобів
- гострі травми з розривом сухожиль і м’язів
- стани після операцій на хребті з формування анкілозів
- оперативні втручання на суглобах
3. Які види кінезіотерапії застосовують у практиці.
В залежності від участі пацієнта кінезотерапія буває:
активна, коли пацієнт рухається сам (лікувальна фізкультура, рухливі ігри для дітей)
пасивна, коли рухи кінцівками пацієнта здійснюються або спеціалістами, або за допомогою спеціальних апаратів чи пристроїв (масаж, механотерапія, метод витягування тощо).
Деякі методи кінезотерапії передбачають відчуття болю, що виникає при здійсненні силового впливу на вражені м'язи опорно-рухового апарату. У таких випадках пацієнт повинен активно долати такий біль, в результаті чого формується новий поведінковий стереотип, властивий здоровій людині, яка не боїться і не залежить від проявів хвороби.
Високоефективним є проведення кінезотерапії у воді. Адже саме у воді людські м’язи важать лише одну десяту їх звичної ваги, тому суглоби отримують менше навантаження і легше виконувати рухи, стояти чи ходити. У воді діафрагма знаходиться у піднятому стані, і периферичний кровообіг покращується; вода притуплює біль, чутливість м’язів, спазми, тремтіння кінцівок та покращує емоційний стан пацієнта.
Вибір методу залежить, безумовно, від діагнозу. Ось чому перед тим, як розпочинати заняття, слід звернутись до фахівця, який допоможе зрозуміти, над чим слід працювати, і вже тоді під наглядом кінезотерапевта виконувати підібрані ним саме для Вас вправи.
4. Проаналізуйте принципи кінезіотерапії.
Принцип систематичності - безперервність і планомірність використання всіх засобів кінезотерапії в усіх можливих формах протягом лікувального курсу, що забезпечується регулярністю занять, що проводяться.
Принцип від простого до складного - поступове підвищення вимог до того, хто займається. Призначення наступного рухового режиму можливе тільки після стійкої адаптації хворого до фізичних навантажень попереднього режиму. У процесі тренування поступово зростають функціональні можливості та здібності організму, що вимагають підвищення фізичного навантаження.
Принцип доступності всі засоби кінезотерапії мають бути доступні хворому за структурою і засобом проведення процедури, доступностю методики і форм лікувальної фізкультури.
Принцип тривалості – існує пряма залежність між ефективністю фізичних вправ і тривалістю фізичних навантажень. Обов’язкове подальше продовження занять в амбулаторних і домашніх умовах.
Принцип індивідуальності – необхідно обов’язково зважати індивідуальні фізіологічні і психологічні особливості кожного пацієнта.
Принцип наочності – контроль інструктора ЛФК за методично і технічно грамотним виконанням вправ з необхідною корекцією під час занять.
Принцип урахування ефективності лікування – необхідне регулярне урахування ефективності впливів фізичних вправ щодо динаміки функціональних показників організму.
5. Методи кінезіотерапії. Їх ефективність
Активна кінезітерапія (коли пацієнт рухається сам):
• Лікувальна фізкультура (https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D1%84%D1%96%D0%B7%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0)
• Рухливі ігри (для дітей)
Пасивні методи:
• Масаж (https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B6)
• Механотерапія (https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%85%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%BF%D1%96%D1%8F) (лікування фізичними вправами за допомогою спеціальних апаратів)
• Метод витягування
Рухові розлади мають величезну різноманітність клінічних відтінків, тому фахівець-кінезітерапевт повинен володіти як можна більш широким спектром методів і вміти застосовувати їх на практиці, безпосередньо у відновному лікуванні. При кінезітерапевтичному впливі використовується велике розмаїття рухів, що класифікуються як активно-пасивні, довільно-мимовільні, синергічні, асистовані, трюкові, виконувані активно і пасивно, за допомогою кінезітерапевта або механотерапії.
Деякі методи кінезітерапії припускають проведення хворого через больові фізіологічні адаптаційні реакції, що виникають при неминучому силовому впливі на м'язи опорно-рухового апарату, уражені хворобою. Обов'язком пацієнта, що використовує дані методики, є активне подолання виникаючого болю. Передбачається, що таким чином формується новий поведінковий стереотип, властивий здоровій людині, яка не боїться і не залежить від проявів хвороби.
До основних форм кінезотерапії належать: 1) ранкова гігієнічна гімнастика (РГГ), 2) лікувальна гімнастика (ЛГ), 3) індивідуальні завдання, 4) інші форми (лікувальна дозована ходьба, метод корекції, теренкур, прогулянки, ближній туризм, фізичні вправи у воді – гідрокінезотерапія, оздоровчий біг, аутогенне тренування, різні спортивноприкладні вправи, жвава і спортивна гра). Ранкова гігієнічна гімнастика – форма, що застосовується за домашніх умов самостійно, готує організм до активної роботи.
Застосовуються, головним чином, нескладні вправи, що впливають на різні групи м’язів і внутрішні органи з урахуванням стану здоров’я, фізичного розвитку і міри трудового навантаження. У цьому випадку не показані статичні вправи, що спричиняють сильне напруження і затримку дихання. Тривалість заняття – 10-30 хвилин, темп спокійний, з поступово зростаючою амплітудою, в комплекси включають не більш за 10-15 вправ. Лікувальна гімнастика – основна форма відновлення функцій потерпілого органу і всього організму. При проведенні процедури ЛГ необхідно враховувати міру фізіологічного навантаження у виді так званої фізіологічної кривої процедури – за пульсом, АТ, частотою дихання. Лікувальна гімнастика виконується роздільним (фізични вправи виконуються після пояснення та показу інструктора) або поточним способом (вправи виконуються безперервно в поєднанні з поясненням та показом).
Лікувальна дозована ходьба показана для нормалізації ходи хворого після травми і захворювань нервової системи, опорно-рухового апарату, порушеннях обміну речовин, для тренування серцево-судинної і дихальної систем. Вона дозується швидкістю пересування, довжиною дистанції та рельєфом місцевості.
Дозоване сходження (теренкур) – лікування дозованою ходьбою з поступовим підйомом і спуском на спеціальних маршрутах. Використовується при патології серцево-судинної, дихальної систем, порушеннях обміну речовин, опорно-рухового апарату, захворюваннях нервової системи.
Активною корекцією уважають спеціальні коригуючі вправи в поєднанні зі загальнозміцнюючими.