Дошкільники з ринолалією
Згідно обстежень, серед дітей п’ятого року життя із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення виділяють групи дошкільників із різними формами ринолалії. А саме:
- З функціональною відкритою ринолалією, що обумовлюється недостатнім під’йомом м’якого піднебіння під час фонації у дітей із в’ялою артикуляцією;
- Із вродженою відкритою ринолалією, причиною якої є вроджене розщеплення м’якого та/ чи твердого піднебіння, вкорочення м’якого піднебіння;
- Із задньою закритою ринолалією, що має значні аденоїдні розщеплення, присутність фібром та полипів у ділянці носоглотки, зрощення м’якого піднебіння із задньою стінкою глотки;
- Із функціональною закритою ринолалією. Спричиненою невротичними розладами.
У дітей із функціональною відкритою, задньою закритою та функціональною закритою ринолалією змін твердого чи м’якого піднебіння не зареєстровано, обсяг диференційованих рухів є збереженим, під час виконання деяких вправ та їх серій виникають лише незначні труднощі у підйомі та загальній рухливості у передній частині язика та в значній мірі його кінчика.
Серед дошкільників із вродженою відкритою ринолалією виділено 3 підгрупи дошкільників. В першу підгрупу відносять дітей з неповним розщепленням піднебіння без деформації шкіряно- хрящового відділу носа; діти другої групи мають неповні розщеплення м’якого та твердого піднебіння; до третьої групи зараховують дітей з комбінованим дефектом у вигляді поєднання розщеплення піднебіння та губи. Частину дітей прооперовано( хейлопластика), частина – чекають наступного етапу операції( уранопластика).
Рухливість губ у малят обмежена, тому помічається їх недосконала участь при вимові лабіазованих голосних, губно-губних та губно-зубних приголосних. У значної кількості дітей цієї дослідної групи зуби рідкі, карієсні, помічається ослаблення оральної чутливості у ротовій порожнині, з причини дисфункції сенсомоторних провідних шляхів через несприятливі умови вигодовування у грудному віці (М.Едвардс). язик тонкий. Спостерігається високий під’йом його кореня і зсув у задню частину ротової порожнини. Також було зафіксовано таку тенденцію:
Якщо під час твердої атаки звука [а] увулярний язичок відхиляється в сторону, має блідо-рожевий колір, то у малечі, вірогідно, присутні захворювання носа та/ чи носоглотки ( розщеплення аденоідїв, поліпи, викривлення носової перетинки на ін.), з протилежного до відхилення боку.
Дошкільники з дизартрією
Для діагностики диференційних мовленнєвих порушень та виявлення стертих форм дизартрії, разом з виконанням окремих статичних та динамічних вправ та їх серії, дошкільникам пропонуються функціональні проби ( О.М.Вінарська, О.М. Мастюкова, І.І.Панченко), у першій з яких (« Тік-так») дитину просять відкрити рот, висунути язик вперед та утримувати його по середній лінії, водночас слідкуючи очима за предметом, що переміщується в сторону. Проба свідчить про дизартрію, якщо в момент руху очей вправо/ вліво відмічається деяке відхилення язика у той самий бік. У другій пробі («Туркотливе горлечко») вчитель-логопед прикладає руки до шиї дошкільника, виконуючого артикуляційні вправи. Напруження шийної мускулатури, яке відчувається під час виконання найбільш тонких диференційованих рухів язиком. Свідчить про прояви дизартрії.
Результати проведених досліджень серед дітей п’ятого року життя із ФФНМ дозволяють виділити кілька груп дітей з різними формами дизартрії, а саме:
- З першим варіантом коркової дизартрії, причинами якої є двобічні ураження нижнього відділу передньої центральної звивини ( за результатами енцефалограм);
- З другим ступенем спастичної форми псевдобульбарної дизартрії ( за G/Tardier), що виникає внаслідок двобічного ураження рухових корково-ядерних шляхів,які ідуть від кори головного мозку до ядер черепних нервів стовбура ( за висновками невропатолога);
- Зі стертою дизартрією, що являє собою складний синдромцентрально-органічного ґенезу та проявляється у неврологічних, психологічних, психологічних та мовленнєвих симптомах.
У дітей з першим варіантом коркової дизартрії вибірковий корковий парез окремих м’язів язика призводить до обмеженості обсягу більш тонких ізольованих рухів, зокрема підцому кінчика язика вгору. У дошкільнят спостерігається вибіркове підвищення м’язового тонусу ( у м’язах кінчика язика). Обмеженість диференційованих рухів, а також порушення їх темпу та плавності.
У дошкільників із спастичною формою псевдобульбарної дизартрії обмеженість довільних рухів м’язів артикуляційного апарату ускладнюється наявністю синкінезій, при цьому довільні рефлекторні рухи повністю збережені.
Язик у більшості дітей напружений і витягнутий назад, а його спинка заокруглена і закриває вхід у глотку.
Кінчик язика невиражений, а вся його маса важко утримується по середній лінії, то відхиляючись убік, то опускаючись на нижню губу та загинаючись до підборіддя. Виконуючи артикуляційні вправи, діти виснажуються, спостерігається мала амплітуда та уповільненя темпу рухів язика, при тому його кінчик залишається напруженим та пасивним. Зазвичай важкою для виконання дітьми є вправа «Гойдалка», яка потребує загинання кінчика язика до носа. У деяких дітей посилюється слинотеча. З причини обмеженості рухів нижньої щелепи малюки майже не відкривають рот, через що їх вимова скута. Спостерігається, що під час виконання вправи «Годинничок», «Каруселі», «Клоун» у великої кількості дітей застосовуються рухи рук.
У дітей зі стертою дизартрією ( термін О.О.Токарєвої) відмічаються тривалі пошуки артикуляцій, забруднення утримання заданої пози, тремор кінчика язика. Під час виконання вправ спостерігається неточність артикуляційних рухів, додаткові рухи язиком і губами, порушення обсягу виконуваних рухів. Відмічаються також гіперметрія – надмірна рухова амплітуда при виконанні вправ, коли у дошкільників наявні утруднення під час знаходження язиком точного місця ( наприклад, над верхньою губою чи у куточка рота), який означає вчитель-логопед.
Діти п’ятого року життя, які мають тахілалію та дистонію, не мають порушень артикуляційної моторики, тому окремо не розглядаємо.
Крім артикуляційної моторики, вивчається мімічна моторика дітей п’ятого року життя із ФФНМ під час виконання ігрових вправ.
1) губи: стиснуті губи («Замочок»), витягнути губи трубочкою(«Слоненя»); розтягнути губи у посмішку («Жабка»), поперемінне виконання рухів( посмішка- трубочка)(«Клоун»), оскалити зуби(«Тигреня»);
2) щоки: водночас надування щік, утримуючи в цьому положенні 3с(«Хом’ячок»), імітування жувальних рухів(«Ненажера»);
3) ніс: намощування носу, розслаблення («Поросятко»);
4) очі: заплющення та роз плющення очей, моргання, поперемінне підморгування очима(«Моргайлики»);
5) лоб: піднімання брів угору, опускання їх («Ох! Ах!») нахмурення брів, розслаблення («Дощова хмаринка»);
Стан сформованості фонації.
Голос – це сукупність різноманітних за висотою, силою та тембром звуків, які виникають у результаті коливання еластичних голосових зв’язок.
Стан голосу дітей п’ятого року життя вивчався за такими характеристиками:
а) за силою – нормальний, гучний, тихий, занадто тихий, затихаючий до кінця фрази, виснажуваний,; оцінювалася можливість змінювання голосу від тихого до гучного та навпаки;
б) за висотою – нормальний( грудний), високий, фальцет, низький, не модульований, монотонний;
в) за тембром – дзвінкий, з носовим відтінком, хрипкий, грубий, гортанно-різкий, глухий, писклявий, «металевий».
Дошкільникам пропонується проспівувати голосні: [а],[о], [у], [е], [і] ( вправа «Абетка-співаночка»). Саме ця послідовність забезпечує збільшення щільності зімкнення голосових зв’язок (О.В.Лаврова).
Так, наприклад, під час вимови [а] охриплості може не бути, а при вимові [і] її прояв можливий.
Для діагностування наявності у голосі емоційних інтонацій дітям п’ятого року життя пропонуються сюжетні картинки із зображенням істот, які виконують певні дії, супроводжувати їх звуками: «Няв-няв!» - жалібно нявкає голодне кошеня; «Пі-пі-пі…» тихо пищіть мишеня, яке сидить в нірці; «У-у-у!»- гучно сурмить слон, піднімаючи хобот вгору; «Ці-ці-ці!»- радіє сонечку та цвірінькає синичка; «Ох!»- втомлено зітхає бабуся, коли ставить на підлогу кошик з овочами; «Ой-ой!» - з болем скрикує хлопчик, коли його вкусила оса; «Ого-го!»- дивується Оленка, побачивши величезний гарбуз, що виріс у бабусі на городі; «Ех…»- сумно зітхає хлопчик, який побачив дірку на штанях; «Ах!» - лякається дівчинка, що розбила чашку.
Розглядаємо стан голосової функції у дошкільників в залежності від логопедичного висновку.
Переважна більшість дітей з дислалією має нормальний за силою та висотою голос, лише у дітей із функціональною дислалією при в’ялій артикуляції відмічається дещо назальний цого відтінок.
Серед дошкільників, особливо у початковий період начання, є такі, що мають слабкий і тихий голос, який обумовлюється типом темпераменту. Індивідуальними психологічними особливостями, зокрема невпевненістю у власних силах та сором’язливістю.
Дошкільники з ринолалією
Діти із функціональною відкритою ринолалією мають недостатню розмежованість носової та ротової порожнини під час фонації та вимови ротових фонем, ніс разом із ротом перетворюється на парний резонатор, що надає носовий відтінок голосу – його тембр стає назалізованим. Порушення резонансу, опущення м’якого піднебіння також утворюють назалізований голос.
Дошкільники з функціональною закритою ринолалією мають назальний відтінок голосу. Астенізовані хворобою ( частими простудними захворюваннями, аденоїдними розрощеннями, ГРВІ) діти гугнявлять, звикають до систематичного носового резонансу і навіть після повного відновлення функції піднебінно-глоткового зімкнення продовжують говорити гугняво. У дошкільників з відкритою ринолалією навіть після хейло- та уранопластики певною мірою зберігається порушення тембру голосу. Голос у таких дошкільників слабкий, глухий, монотонний, має надмірну відкриту назалізацію. Чеський дослідник М.Зеєман(9) відмічав, що голос таких дітей на першому році життя не відрізняється від голосу немовлят без анатомічних вад артикуляційного апарату, а змінюється тембр ( саме відкритий носовий відтінок) з’являється при лепеті, коли дитина починає промовляти перші приголосні. Слід відмітити, що порушення голсу у дітей пояснюється ще й тим, що гортань під час промовляння звуків бере на себе додаткову функцію мовно рухового органу, що в свою чергу негативно впливає на стан голосових зв’язок.
Дошкільники з дизартрією
Дошкільники з дизартрією, переважно псевдобульбарною спастичної форми, мають погано модульований, тихий, інколи з носовим відтінком, голос. Спастичне скорочення м’язів мовного апарату, що відмічається за цієї форми, має порушення вібрації голосових зв’язок, що надає голосу дитини слабкості, дещо приглушеності, хрипкості та виснажуваності.
У дітей зі стертою дизартрією голос теж тихий, слабкий. Монотонний, виснажуваний, з великою кількістю зайвих призвуків, особливо назалізації. В значній мірі фонація у таких дошкільників є форсованою та напруженою. Причинами таких порушень можуть бути недостатність пропріоцептивної імпульсаціїї від органів голосоутворення до дихання ( аферентна патологія), так і обмеженість довільних рухів голосових зв’язок та м’язів діафрагми(еферентна патологія).
Діти з тахілалією мають слабкий і монотонний голос із носовим відтінком, нерідко форсований. Часті симптоми перенапруження голосу оглушують дитину, а затинання надають нечіткості вимові.
Дошкільники з дистоніями спостерігаються в невеликій кількості. Ці діти мають порушення висоти, тембру, сили голосу різного ступеню вираженості. Переважно це хлопчики з проявами гіперактивності, що зазвичай галасливі та емоційні. Тембр голосу таких дошкільників, першочергово залежить від їх емоційного та фізичного стану, а також від координації дихального апарату з ротоносоглотковим резонатором та функцій голосових зв’язок. Крик супроводжується твердою атакою, що провокує перенапруження голосових зв’язок та утворення на їх вільних краях невеликих ущільнень – «вузликів крикунів». Основною причиною такого прояву є зниження тонусу голосових зв’язок, інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, застудні захворювання у дошкільників, які схильні до істероневротичних та/ чи невротичних реакцій. Виходячи з вищевказаного, ці діти потребують проведення з ними цілеспрямованої колекційної роботи, що включає вправи на зміну способу голосоведіння, укріплювання дихальної та голосової мускулатур.
Стан сформованості дихальної функції.
Мовленнєве дихання регулюється дихальним центром довгастого мозку та є основою голосоутворення, формування мовленнєвих звуків та мелодики, що підтверджує необхідністі його обстеження.
Дослідження типу та обсягу дихання дітей п’ятого року життя із ФФНМ здійснюється за такими критеріями: грудне, черевне, діафрагмально-грудне, діафрагмальне, поверхневе, верхньо-ключичне, глибок, неритмічне, ритмічне, шумне. Визначається характер мовленнєвого вдиху ( ротовий, носовий, повехнєвий, глибокий) та видиху( слабкий, сильний, пощтовхоподібний, плавний, диференційований, недиференційований). Фіксується також тривалість вдиху (видиху), де особлива увага звертається на короткий вдих та нетривалий видих. Адже саме це негативно пливає на якість мовлення.
Дошкільники з дислалією утворюють слабкий видихуваний повітряний струмінь, що порушує вимову свистячих, шиплячих та сонорних приголосних. Зазначається, що язик у неправильному положенні змінює напрямок видихуваного повітряного струменя та призводить до спотворенної звуковимови, що свідчить про тісний взаємозв’язок усіх відділів периферичного мовного апарату.
Дошкільники з ринолалією
У дошкільників із функціональною відкритою ринолалією, присутнє неповне перекриття носової порожнини, внаслідок чого у роті не утворюється необхідний повітряний тиск та здійснюється витік повітря через носові ходи. Повітряний тиск у ротовій порожнині настільки слабкий, що унеможливлює вимову звуку [р] .
Так як у дітей із задньою закритою ринолалією утруднене носове дихання, а у дошкільників із функціональною закритою ринолалією воно збережене, мовленнєве дихання має порушення в обох випадках та значно утруднює формування правильної звуковимови. Слід зазначити, що готична форма піднебіння зустрічається в більшості випадків у тих дітей, які мають довготривале порушення носового дихання.
У дошкільників із вродженною відкритою ринолалією при незрощенні або вкороченні піднебіння фіксується короткий неекономний видих через рот та носові ходи. Крім відсутності диференціації носового та ротового видиху, у дітей переважає поверхневий ключичний тип дихання, що є нерівномірним і прискореним. Також фіксується, що дошкільники в багатьох випадках замість утворення плавного, цілеспрямованого струменя при відкритому роті використовують видих із глотки, таким чином, у мовленні дітей проявляються атипові компенсаторні артикуляції, їхфарінгеальні та глоткові реалізації. Внаслідок виходу повітряного струменя у носову порожнину відбувається скорочення фонаційного видиху. А внаслідок за своєю тривалістю видих дорівнює вдиху, а інколи коротший за нього, що значно заважає вимові звуків.
Дошкільники з дизартрією
У дошкільників з псевдобульбарною дизартрією, у багатьох випадках її спастичною формою, спостерігається спотворення мовленнєвого дихання, що є наслідком порушень іннервації дихальної мускулатури.Спастичний стан м’язів мовленнєвого апарату та шиї дає значне порушення резонаторних властивостей глотки. Під час зміни величини глотково- носового та глотко-ротового отворів внаслідок надмірного напруження глоткових м’язів та мускулатури, які піднімають м’яке піднебіння, виникає носовий відтінок голосу. Разлагодження роботи м’язів, які здійснюють вдих та видих, првокує вимову на вдиху, що в свою чергу ще більше порушує координаціюнад дихальних рухів, порушує довільний контроль між диханням, фонацією та артикуляцією у дітей. Внаслідок чого, пі час мовлення дихання у дошкільників зазвичай прискорене, його ритм не координується смисловим змістом фрази; після промовляння окремих слів чи складів діти часто роблять судомні довдихи. Порушення дихальної функції у дітей ускладнюється слабким тонусом м’язів губ, зокрема круового м’яза рота та частими захворюваннями дихальних шляхів.
Дошкільники зі стертою формою дизартрії зазвичай починають вимову на вдиху, що порушує узгодженість між диханням, артикуляцією та фонацією в цілому. Видих у таких дітей короткий, а повітря виходить через ніс.
Дошкільники з тахілалілею внаслідок прискореного темпу мовлення, наче похапцем вдихають повітря в себе, що робить вимову ще більш незрозумілою.
Дошкільники з дистонією замінюють слабкий струмінь видихуваного повітря підвищеним напруженням м’язів голосових зв’язок. Причиною розвитку дистонії можуть бути аденоїдні розрощення у носі, що заважають диханню носом та спонукають дихати ротом.
Холодне неочищене повітря призводить до виникнення хронічних запальних процесів у слизовій оболонці гортані, що робить голос слабким та хрипким.
Порушення дихальної функції проявляється як наявністю у дітей серцево-судинних захворювань, загальною фізичною ослабленістю, так і недостатньою увагою дорослих до вимови дітей.
Для дошкільників із ФФНМ характерні такі порушення дихальної функції:
а) надмірно глибокий вдих, додаткові вдихи;
б) короткий та/ чи слабкий видих, недостатня його плавність;
в) несвоєчасне наповнення легень повітрям і нераціональне його використання;
г) прискорений темп дихання;
ґ) спів падання вдиху з початком мовлення;
д) звичне ротове дихання чи змішаний його тип.
Значні труднощі у формуванні зубно-щелепної системи дитини та її мовлення в цілому викликає саме ротове дихання. Як наслідок частих запальних процесів та ГРВІ у носовій порожнині ( найчастіше аденоїдних розрощень) фіксується утруднене проходження повітряного струменя через носові проходи, яке згодом стає шкідливою звичкою. У таких дітей рот завжди напіввідкритий, під час дихання яскраво виражене напруження крил носа.
Дошкільники постійно облизують губи, що призводить до формування хейліту ( від грец.cnells –губа) – обвітрення червоної облямівки губ.
Внаслідок ротового дихання поступово видозмінюється верхня щелепа – яка звужується, спотворюється форма носових ходів, викривляється перетинка, виникають утруднення у змиканні губ,порушується гігієна рота внаслідок того, що слина стає більш в’язкою, що в свою чергу призводить до запалення пародонта та карієсу, а це спричинює погіршення звуковимови. Необхідно відмітити, що у дошкільників із різними логопедичними висновками можуть бути такі. Які напружуються під час вдиху,- витягують голву, піднімають плечі та брови.
Причинами такого напруження можуть бути:
а) надмірна старанність,бажання дитини якнайкраще виконати запропоноване завдання;
б) внутрішня скутість, сором’язливість;
в) порушення іннервації м’язів дихального, голосового та/ чи артикуляційного апаратів.
Діти з ослабленим вдихом та видихом внаслідок нераціональної витрати повітря мають тихий голос. Малюкам важко відтворювати складнопідрядні речення: вони не домовляють слів у кінці речень або промовляють їх пошепки, відтворюють у прискореному темпі без дотримання логічних пауз, з причини поповнення легень повітрям у середині речення.
Таким чином, у дошкільників п’ятого року життя із ФФНМ анатомо-фізіологічні передумови мовленнєвої функції виявляються порушеними, що і є однією з вагомих причин відставання у розвитку фонетико-фонематичної складової мовлення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9