Ім'я файлу: Лекція 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 1268кб.
Дата: 01.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
крафін.docx
Лекція 5.docx
Розширення: docx
Розмір: 1268кб.
Дата: 01.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
крафін.docx
Лекція 5.docx
Лекція 1.
Слюсарні і слюсарно-збиральні роботи
Занняття 1: Різка металу. Обпилювання металу.
Загальні відомості. Напилки
Обпилюванням називається операція з обробки металів та інших матеріалів зняттям незначного шару напилками вручну або на обпилювальних верстатах.
Напилками слюсар надає деталям потрібної форми і розмірів, припасовує деталі одну до одної, підготовляє кромки деталей для зварювання та виконує інші роботи.
За допомогою напилків обробляють площини, криволінійні поверхні, пази, канавки, отвори будь-якої форми, поверхні, розміщені під різними кутами, тощо. Припуски на обпилювання залишають невеликими - від 0,5 до 0,25 мм. Точність обробки обпилюванням становить 0,2-0,05 мм (в окремих випадках - до 0,001 мм).
Ручна обробка напилком зараз значною мірою замінена обпилюванням на спеціальних верстатах, але повністю витіснити ручне обпилювання ці верстати не можуть, оскільки підгінні роботи при складанні та монтажі обладнання часто доводиться виконувати вручну.
Напилки. Напилок (рис. 1.7.1) - це стальний брусок певного профілю і довжини, на поверхні якого є насічки (нарізки), що утворюють западини і гострозаточені зубці, у перерізі мають форму клина. Напилки виготовляють зі сталі У10А або У13А (допускається легована хромиста сталь ШХ15 або 13Х), після насічення піддають термічній обробці.
Рис. 1.7.1. Слюсарний напилок загального призначення:
1 - носок; 2 - робоча частина; 3 - ненасічена ділянка; 4 - заплечико; 5 - хвостовик; 6, 8 - широка та вузька сторони; 7 - ребра
Напилки поділяють за розміром насічки, її формою, довжиною та формою бруска.
Види й основні елементи насічки. Насічка на поверхні напилка утворює зубці, що знімають стружку з оброблюваного матеріалу. Зубці напилків виготовляють на пилконасічних верстатах за допомогою спеціального зубила, на фрезерних верстатах - фрезами, на шліфувальних верстатах - спеціальними шліфувальними кругами, а також накатуванням, протягуванням на протяжних верстатах (протяжками) і на зубонарізних верстатах. Кожним із зазначених способів насікається свій профіль зубця. Проте незалежно від способу виготовлення кожен зубець має задній кут α, кут загострення β і передній кут γ (рис. 1.7.2).
Рис. 1.7.2. Зубці напилка:
а - насічені; б - дістали фрезеруванням або шліфуванням; в - дістали протягуванням
У напилків з насіченими зубцями (рис. 1.7.2, а) з від’ємним переднім кутом (γ = -12--15°) і порівняно великим заднім кутом (α = 35-40°) забезпечується достатній простір для розміщення стружки. Кут загострення, що утворюється при цьому (β = 62-70°), забезпечує міцність зубця.
Напилки із зубцями, утвореними фрезеруванням або шліфуванням (рис. 1.7.2, б), мають додатний передній кут (γ = 2-10°). У них кут загострення невеликий і відповідно менше зусилля різання. Велика вартість фрезерування та шліфування обмежує застосування цих напилків.
Для напилка із зубцями, утвореними протягуванням (рис. 1.7.2, в), кути становлять γ = -5°, β = 55°, α = 40°.
Протягнутий зубець має западину з плоским дном. Ці зубці краще врізуються в оброблюваний метал, що значно підвищує продуктивність праці. Крім того, напилки з такими зубцями стійкіші, оскільки зубці не забиваються стружкою.
Чим менше насічок на 1 см довжини напилка, тим більший зубець. Розрізняють напилки з одинарною, або простою (рис. 1.7.3, а), з подвійною, або перехресною (рис. 1.7.3, б), точковою, або рашпільною (рис. 1.7.3, в), і дуговою (рис. 1.7.3, г) насічками.
Рис. 1.7.3. Насічки напилків:
а - одинарна (проста); б - подвійна (перехресна); в - точкова (рашпільна); г - дугова
Рис. 1.7.4. Типи напилків:
а - плоский; б - плоский гостроносий; в - квадратний; г - тригранні; д - круглі; е - напівкруглий; ж - ромбічний; и - ножівкові
Плоскі, квадратні, тригранні, напівкруглі, ромбічні та ножівкові напилки виготовляють з насічними і нарізними зубцями.
Ножівкові напилки виготовляють лише за спеціальним замовленням, а їх та ромбічні напилки лише з насічками № 2, 3, 4 і 5 завдовжки відповідно 100-250 мм і 100-315 мм.
Напилки спеціального призначення виготовляють для обробки кольорових сплавів, виробів з легких сплавів і неметалевих матеріалів, а також таровані та алмазні.
Напилки для обробки кольорових сплавів на відміну від слюсарних загального призначення мають інші, раціональніші для даного конкретного сплаву кути нахилу насічок і глибшу та гострішу насічку, що забезпечують високі продуктивність і стійкість напилків. Напилки випускаються лише плоскими і загостреними з насічкою № 1 і призначаються для обробки бронзи, латуні, дюралюмінію. Напилки для обробки бронзи, латуні і дюралюмінію мають подвійну насічку - верхня виконана під кутами 45, 30 і 50°, а нижня - відповідно під кутами 60, 85 і 60°. Маркують напилки літерами ЦМ на хвостовику.
Напилки для обробки виробів з легких сплавів і неметалевих матеріалів. Напилки загального призначення, що застосовуються при обробці виробів з легких і м’яких сплавів (алюмінію, дюралюмінію, міді, бабіту, свинцю) і неметалевих матеріалів (пластмаси, гетинаксу, текстоліту, органічного скла, деревини, гуми тощо), мають дрібну насічку, тому при роботі швидко забиваються стружкою і виходять з ладу. Застосовують напилки зі спеціальною державкою, що дає змогу запобігти зазначеним недолікам. Напилки мають розміри 4 × 40 × 360 мм і насічку у вигляді дугових канавок для виходу стружки при значно зменшеному крокові порівняно з драчовими напилками загального призначення. Продуктивність роботи такими напилками підвищується у 2-3 рази.
Таровані напилки застосовують в усіх випадках, коли потрібно перевіряти твердість у малодоступних для алмазного наконечника приладу частинах виробу (бічний профіль зуба зубчастого колеса, різальні леза фрези тощо) і безпосередньо в цеху біля робочого місця терміста. Напилки таруються на певну твердість залежно від твердості виробу. Вони відрізняються від відповідних нормалізованих напилків підвищеною і стабільною якістю.
Алмазні напилки застосовують для обробки і доведення твердосплавних частин інструмента і штампів. Алмазний напилок - це металевий стрижень з перерізом потрібного профілю та робочою поверхнею, на яку нанесено тонкий алмазний шар. Алмазне покриття на робочій частині виготовляють різної зернистості для попереднього й остаточного доведення.
Надфілі. Невеликі напилки, які називаються надфілями, застосовують для лекальних, граверних робіт, а також для зачищання важкодоступних місцях (отворах, кутах, коротких ділянках профілів тощо).
Рис. 1.7.5. Надфілі:
а - прямокутний тупоносий; б - прямокутний гостроносий; в - квадратний тупоносий; г - тригранний тупоносий; д - тригранний гостроносий; е - круглий тупоносий; ж - напівкруглий тупоносий; и - овальний тупоносий; к - ромбічний тупоносий; л - ножівковий; м - пазовий; н - елементи надфіля (L - робоча частина, l - довжина рукоятки, d - діаметр рукоятки, b - ширина профілю, h - товщина надфіля)
Надфілі мають таку саму форму, що й слюсарні напилки (рис. 1.7.5, а-м). Виготовляють надфілі зі сталі У13 або У13А (допускається У12 або У12А). Довжина надфілів дорівнює 80, 120 і 160 мм. На робочій частині надфіля на довжині 50, 60 і 80 мм наносять насічку зубців. Надфілі мають перехресну (подвійну) насічку (рис. 1.7.1): основну - під кутом λ = 25° і додаткову - під кутом ω = 45°; вузька сторона надфіля має одинарну насічку (основну).
Залежно від кількості насічок, що припадають на кожні 10 мм довжини, надфілі поділяють на п’ять типів - № 1, 2, 3, 4 і 5. Залежно від типу надфілі мають від 20 до 112 насічок на 10 мм довжини. На рукоятці кожного надфіля нанесено номер насічки: № 1-20-40; № 2-28-56; № 3, 4 і 5-40-112 насічок на 10 мм довжини.
Елементи надфіля показано на рис. 1.7.5, н.
Алмазні надфілі застосовують для обробки твердосплавних матеріалів, різних видів кераміки, скла, а також для доведення різального твердосплавного інструмента. Надфілі виготовляють з природних і синтетичних алмазних порошків різної зернистості з прямокутною, квадратною, круглою, напівкруглою, овальною, тригранною, ромбічною й іншою формою поперечного перерізу. При обробці надфілями поверхні мають шорсткість Rа = 0,32…0,16.
Рашпілі призначені для обробки м’яких металів (свинцю, олова, міді тощо) і неметалевих матеріалів (шкіри, гуми, деревини, пластичної маси), коли звичайні напилки непридатні через те, що насічка їх швидко забивається стружкою і вони перестають різати. Залежно від профілю рашпілі загального призначення (рис. 1.7.6) поділяють на плоскі (тупоносі й гостроносі), круглі й напівкруглі з насічкою № 1 і 2, завдовжки 250-350 мм. Зубці рашпіля мають великі розміри і місткі канавки перед кожним зубцем.
Рис. 1.7.6. Рашпілі
Машинні напилки (стрижневі - для обпилювальних верстатів зі зворотно-поступальним рухом) малих розмірів закріплюють у спеціальних патронах, а напилки середніх розмірів мають з обох сторін хвостовики таких самих профілів для їх закріплення, що й слюсарні напилки, з такою самою насічкою, як і напилки загального призначення.
Обертові напилки (борнапилки, дискові та пластинчасті) застосовуються для обпилювання й зачищання поверхонь на спеціальних обпилювальних верстатах.
Борнапилки (рис. 1.7.7) - це фасонні головки з насічками або фрезерованими зубцями. Виготовляють їх суцільними (з хвостовиками) і насадними (накручують на оправку).
Рис. 1.7.7. Обертові борнапилки:
а - борнапилки; б, в - дискові
Борнапилки мають кутову, кулясту, циліндричну, фасонну й інші форми. Ними обробляють фасонні поверхні.
Дискові напилки застосовують для зачищання відливків, поковок, зняття задирок на заточувальному верстаті. Диски виготовляють діаметром 150-200 м, завтовшки 10-20 мм. Зубці - фрезеровані або насічені.
Диски закріплюють за допомогою пристрою.
Рукоятки напилків. Догляд за напилками та їх вибір
Рукоятки напилків. Щоб було зручно тримати напилок під час роботи, на його хвостовик насаджують рукоятку, виготовлену з клена, ясена, берези, липи або пресованого паперу (останній краще, оскільки не розколюється).
Поверхня рукоятки має бути гладенькою, відполірованою, а довжина - відповідати розмірам напилка. Розміри рукояток подано в довідниках.
Діаметр отвору рукоятки не слід робити більшим за ширину середньої частини хвостовика напилка, а глибина отвору має відповідати довжині хвостовика. Отвір для напилка просвердлюють або випалюють.
Щоб рукоятка не розколювалася, на її кінець насаджують стальне кільце.
Для насаджування напилка його хвостовик вставляють в отвір рукоятки і, тримаючи напилок за насічену частину правою рукою, не дуже сильно ударяють головкою рукоятки об верстак (рис. 1.7.8, а) або молотком по рукоятці (рис. 1.7.8, б). Щоб зняти рукоятку з напилка, її міцно охоплюють лівою рукою, а правою молотком наносять два-три несильних удари по верхньому краю кільця, після чого напилок легко виходить з отвору. Зняти рукоятку з напилка можна також за допомогою лещат (рис. 1.7.8, в).
Рис. 1.7.8. Насадження (а, б) і зняття (в) рукоятки напилка
Як відомо, дерев’яні рукоятки для напилків мають ряд недоліків: при насадженні, незважаючи на наявність металевого кільця, часто розколюються, не завжди забезпечують щільність насадження, в результаті чого рукоятка під час роботи може зісковзувати, нанести травми. Крім того, якщо рукоятка насаджена на напилок певного розміру, то насаджувати на напилок меншого розміру її вже не можна, оскільки через різницю розмірів хвостовиків важко забезпечити щільність насадження. Тому на робочому місці слюсаря потрібно мати всі напилки в насадженими рукоятками, що не завжди зручно.
Заслуговує на увагу універсальна швидкозмінна рукоятка для напилків з конічним хвостовиком. Розмір хвостовика напилка, а відповідно, і розмір самого напилка суттєвої ролі не відіграють. Тому на робочому місці слюсаря може бути п’ять-шість рукояток для насадження їх на напилки, потрібні для виконання даної роботи.
Рукоятка влаштована таким чином. Всередину пластмасового корпуса (власне рукоятки) запресовано металевий стакан, дінцем якого є гайки з термообробленою різьбою. У стакан вміщено пружину і втулку з пазом. Від обертання і випадання з рукоятки втулку утримує штифт, загвинчений у стакан. Відносно стакана втулка може мати тільки поступальний рух. Щоб насадити рукоятку на напилок, її надягають на хвостовик і обертають, при цьому гайки нагвинчуються на хвостовик. Другою точкою опори хвостовика є втулка, притискувана пружиною; причому положення втулки в стакані залежить від розмірів хвостовика напилка.
На виробництві застосовують також довговічну дерев’яну рукоятку для напилка, у якій комбінованим свердлом з кільцевою фрезою одночасно свердлять отвір для хвостовика, напилка і втулки. В отвір, зроблений кільцевою фрезою, вставляють втулку, виготовлену з трубки. Втулка запобігає розколюванню рукоятки навіть при сильних ударах у момент закріплення напилка. Після тривалого користування рукояткою у розпрацьований отвір можна вставити дерев’яну пробку. Зовні на рукоятку надягають штампований ковпачок з отвором.
Інша конструкція довговічної змінної рукоятки запропонована новатором Козловським. Рукоятка складається з двох пластмасових частин. Корпус - пустотілий. Численні отвори у стінці корпуса зменшують масу рукоятки і створюють потрібну вентиляцію, що запобігає проковзуванню корпуса у руці. У передній частині корпуса є внутрішній конус і різьба, в яку вгвинчується капронова цанга. Хвостова частина цанги виконана у формі піраміди, розрізаної на чотири частини, що дає змогу пелюсткам деформуватися відповідно до профілю хвостовика напилка, забезпечуючи тим самим надійне затискування. Після вигвинчування рукоятки капронові пелюстки відновлюють первинну форму.
Рукоятку використовують для закріплення напилків з різними хвостовиками. Щоб закріпити рукоятку на напилку, достатньо хвостовик напилка ввести до упору в отвір трохи викрученої цанги і, тримаючи напилок однією рукою, іншою обертати корпус рукоятки, здійснюючи тим самим затискування.
Безпечні в роботі напилки з рукояткою, нагвинченою на хвостовик (рис. 1.7.9). Конструкція такого напилка дає змогу використовувати змінні полотна, що мають на двох боках різні насічки, і швидко замінювати їх.
Рис. 1.7.9. Безпечна рукоятка напилків
Догляд за напилками. При роботі з напилками слід дотримуватися таких правил:
- оберігати напилки навіть від незначних ударів, які можуть пошкодити зубці; зберігати напилки на дерев’яних підставках у положенні, яке виключає доторкання їх між собою;
- для захисту від корозії не допускати попадання на них вологи; темний колір свідчить, що напилок окислився або погано загартований (нові напилки мають світло-сірий колір);
- оберігати напилки від забруднення мастилом і наждачним пилом; замащені напилки не ріжуть, а ковзають, тому не слід протирати їх рукою, оскільки на руці завжди є жирова плівка; наждачний пил забиває западини зубців, тому напилок погано ріже;
- для захисту від забивання стружкою м’яких і в’язких металів напилки перед роботою натирають крейдою;
- для уникнення передчасного спрацювання напилків перед обпилюванням заготовок, поверхні яких покриті іржею, останню слід видалити механічним способом - за допомогою металевих щіток або спеціальної шліфувальної машинки;
- не оброблювати напилком матеріали, твердість яких така сама, як у напилка, або перевищує її, оскільки це призведе до викришування зубців; при обробці поверхонь з ливарною кіркою або з наклепом слід спочатку зрубати кірку чи наклеп зубилом і лише після цього починати обпилювання;
- застосовувати напилки лише за призначенням;
- новим напилком краще оброблювати спочатку м’які метали, а після деякого затуплення - тверді; це подовжує строк експлуатації напилка;
- періодично очищати напилок від стружки; час від часу постукувати носком напилка об верстак для очищення його від ошурків.
Напилок очищають кордовою щіткою (рис. 1.7.10, а), одна сторона якої (дротяна) служить для видалення частинок металу, що застрягли у западинах насічки, інші (щетинна) - для завершення очищення. Переміщують щітки вздовж насічки.
Рис. 1.7.10. Чищення напилка:
а - кордовою щіткою; б - скребачкою з м’якого металу
У ручку щітки вставлено металевий стрижень з розплющеним кінцем (називається прочисткою); він служить для видалення тих частинок, що залишилися після очищення дротяною щіткою. Якщо немає щіток, то зубці напилка очищають також спеціальними скребками з алюмінію, латуні або іншого м’якого металу (рис. 1.7.10, б). Твердий стальний чи мідний дріт для цього не використовують, оскільки перший псує насічку, а другий обміднює зубці.
Замащені напилки чистять спочатку шматком березового вугілля (вздовж рядів насічки), а потім щіткою. Сильно замащені напилки миють у гасі або бензині.
1 2 3 4