Курсової роботи дуже

1 2 3

Ім'я файлу: Дизартрія.docx
Розширення: docx
Розмір: 72кб.
Дата: 02.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Бурага C.М. 11.06.doc
Boiarynova_systema_otsiniuvannia.docx
Метеонавігаційна радіолокаційна станція регіонального літака.doc

Зміст
ВСТУП……………………………………………………………………………..3

Глава 1. Теоретичні аспекти дизартрії……………………………..5

1.1 Причини і симптоматика дизартрії………………………………………….5

1.2 Прийоми обстеження дошкільнят зі стертою формою дизартрії……..…..8

1.3 Логопедичний висновок, як головний аспект при складанні методики…13

Глава 2. логопедична робота з корекції зі стертою формою дизартрії……………………………………………………………………….18

2.1 Мета та завдання експерименту ……………………………………………18

2.2. Матеріал для обстеження мовлення………………………………….……19

2.3. Результати констатуючого експерименту…………………………………22

2.4. Логопедичні ігри при корекції дизартрії………………………………….23

2.5. Контрольний експеримент…………………………………………………29

Висновок……………………………………………………………..………32

Список літератури………………………………………………………..34

ВСТУП
Поширеним мовним порушенням серед дітей дошкільного віку є стерта дизартрія, яка має тенденцію до значного зростання. Вона часто поєднується з іншими мовними розладами (заїканням, загальним недорозвитком мовлення та ін.) Це мовна патологія, що виявляється у розладах фонетичного та просодичного компонентів мовленнєвої функціональної системи, і що виникає внаслідок невираженого мікроорганічних ураження головного мозку.

Термін «стерта» дизартрія вперше був запропонований О.А. Токарєвої, яка характеризує прояви «стертою дизартрії» як легкі (стерті) прояви «псевдобульбарної дизартрії», які відрізняються особливою складністю подолання. З кожним роком логопедична наука розвивається і вносить різні корективи до методик, документацію і т.д. Але, тим не менш, досвід авторів минулих сторіч залишається незмінним, будучи базою для розвитку даної науки в цілому.

Тема курсової роботи дуже актуальна, оскільки порушення мовлення різноманітні і існують різні методи корекції.

Мета даної курсової роботи - вивчити методику логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку з корекції стертої форми дизартрії.

Завдання:

Вивчити причини і симптоматика дизартрії;
Розглянути прийоми обстеження дошкільнят зі стертою формою дизартрії;
Зробити логопедичний висновок, як головний аспект при складанні методики;
Проаналізувати підготовчий етап;
Проаналізувати етап формування первинних вимовних умінь і навичок;
Проаналізувати етап формування комунікативних умінь і навичок.

Об’єкт дослідження – вимовні можливості дошкільнят зі стертою формою дизартрії.

Предмет дослідження – особливості подолання стертої дизартрії у дітей дошкільного віку за допомогою ігри, вправи та завдання, що використовуються при корекції порушення м'язового тонусу в мускулатурі артикуляції, дихання, голосоутворення, звуковимови, обмеженої рухливості м'язів артикуляції.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань, досягнення мети використано загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення науково-теоретичних та емпіричних даних), методи емпіричного дослідження (аналіз результат діяльності, спостереження, опитування, констатувальний експеримент).

Практична значущість роботи: підібрані ігри, вправи та завдання можуть бути використані не тільки в дошкільному, а й у шкільному віці, а також при корекції мовлення дітей з інтелектуальною та сенсорною недостатністю.

Структура роботи: складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ 1

Теоретичні аспекти дизартрії

1.1. Причини і симптоматика дизартрії
Нині однією з актуальних проблем дітей дошкільного віку є порушення мовлення, зокрема дизартрія, яка значно зростає. Дизартрія — розлад мови, голосу та просодії, спричинений відсутністю іннервації м’язів (дихання, голосу, артикуляції) мовного апарату. Нерозбірлива мова при дизартрії зумовлена порушенням артикуляції, мовного дихання, звукоутворення. Страждає і просодична сторона мови, тобто сила, темп, ритм, інтонація тощо звуку. [5, с. 146]

Під дизартрією розуміють таке порушення промови, що викликано зміною нервової регуляції мовного апарату, у якому страждає вимова. Враховуючи те, що останніми роками збільшується частка патологічних вагітностей, знижується загальний рівень здоров'я матерів та їх дітей, проблема порушень мовлення стає дедалі актуальнішою.

Причинами дизартрії є:

внутрішньоутробні інфекції;
тяжкі токсикози у період вагітності у матері;
родова травма;
перенесені інфекції центральної нервової системи (менінгіти, енцефаліти);
ішемія головного мозку у новонароджених;
вади розвитку нервової системи;
тяжкі спадкові захворювання

Представляючи собою результат руху, людська мова висловлює думки характерними діями і словами, що вимовляються або зображуваними. Самостійним процесом мова є в артикуляції, що розглядається як руховий акт, пов'язаний із зовнішнім апаратом мови, а так само з периферичними центральними нервовими апаратами, за допомогою яких і виникають різноманітні правильні зовнішні та внутрішні рухи, що утворюють звуки, склади, слова. Усі розлади артикуляції у сучасній літературі називають дизартричними розладами мови.

Причини дизартрії:

внутрішньоутробні інфекції;
тяжкий токсикоз матері під час вагітності;
родова травма;
перенесені інфекції центральної нервової системи (менінгіт, енцефаліт);
ішемія головного мозку у новонароджених;
розлади нервової системи;
серйозні спадкові захворювання.

Основною ознакою дизартрії, що відрізняє її від інших порушень вимови, є те, що в цьому випадку страждає не вимова окремих звуків, а вся вимовна сторона мови. Дизартрія може виявлятися різною мірою вираженості: як і важкої, і у легкій формі. Тяжка форма найчастіше розглядається в рамках дитячого церебрального паралічу та є його компонентом. Більш легкі форми дизартрії (інші назви: стерта форма, дизартричний компонент) виявляються менш вираженою мірою порушення рухів органів артикуляційного апарату, загальної та дрібної моторики, а також у порушеннях вимовної сторони мови, яка виявляється зрозумілою для оточуючих, але характеризується нечіткістю. Патологоанатомічні зміни при дизартріях описані багатьма і зводяться до пошкоджень кори головного мозку в передній ділянці прецентральної звивини, в передній центральній звивині, пошкоджених екстрапірамідної системи, лобно-мозочкових систем та сполучних їх волокон, мозочка, ядер черепно-мозкових нервів у довгастому мозку. Залежно від локалізації ураження клінічні прояви дизартрії, клінічні прояви дизартрії будуть неоднаковими [6, c. 123].

У сучасній літературі більшість дослідників виділяють такі форми дизартрії:

- кіркова дизартрії;

- підкіркова дизартрія;

- мозочкова дизартрія;

- бульбарна дизартрія;

- псевдобульбарна дизартрія.

При всіх формах дизартрії порушено артикуляційну моторику: порушено м'язовий тонус, характер яких залежить, перш за все, від локалізації ураження мозку. Виділяють такі його форми в мускулатурі артикуляції: спастичність артикуляційних м'язів - постійне підвищення тонусу в мускулатурі язика, губ, в лицьовій і шийній мускулатурі. Підвищення м'язового тонусу може бути локальнішим і поширюватися тільки на окремі м'язи язика.

При значно підвищеному м'язовому тонусі язик напружений, відтягнутий назад, спинка його вигнута, піднята вгору, кінчик язика не виражений. Напружена спинка язика, піднесена до твердого піднебіння, сприяє пом'якшенню приголосних звуків, саме тому особливістю артикуляції при спастичності м'язів язика є палаталізація, що може сприяти фонематичному недорозвиненню. Підвищення м'язового тонусу в круговому м'язі рота призводить до спастичної напруги губ, щільного змикання рота. Підвищення м'язового тонусу в м'язах обличчя та шиї ще більше обмежує довільні рухи в апараті артикуляції [8, c.89].

Обмежена рухливість м'язів артикуляції залежить від зміненого м'язового тонусу, паралічів та парезів артикуляційної мускулатури. При недостатній рухливості м'язів артикуляції порушується звуковимова. При ураженні м'язів губ страждає вимова, як голосних, і приголосних звуків. Дитина не може витягнути губи вперед, округлити їх, розтягнути кути рота в сторони, підняти верхню губу і опустити нижню і виконати цілий ряд інших рухів. Обмеження рухливості губ нерідко порушує артикуляцію в цілому, тому що ці рухи змінюють розмір і форму присінка рота, тим самим впливаючи на резонування всієї ротової порожнини.

Може відзначатися обмежена рухливість м'язів язика, недостатність підйому кінчика язика вгору в ротовій порожнині. У цих випадках страждає вимова більшості звуків. Також негативний вплив на стан звуковимови, що його обтяжує, є обмежена рухливість м'язів м'якого піднебіння (натягують і піднімають його: піднебінно-глоточних і піднебінно-мовних м'язів). При парезах цих м'язів підйом піднебінної фіранки в момент промови утруднення, відбувається витік повітря через ніс, голос набуває носового відтінку, спотворюється тембр мови, недостатньо виражені шумові ознаки звуків мови.

Дизартрія є симптомом важкого ураження головного мозку або недорозвинення бульбарної або псевдобульбарної природи, що може вражати кілька мозкових систем: кортикальну бульбарну (або пірамідальну), мозочкову, ретикулярну формацію, коркову прецентральну та постцентральну мовні рухові зони. Розлад дизартрії може бути симптомом ДЦП.
1.2. Прийоми обстеження дошкільнят зі стертою формою дизартрії
У літературі зазначається, що дизартрії можуть бути різного ступеня вираженості.

Для розробки прийомів логопедичного обстеження дошкільнят, які страждають стертими формами дизартрії, були використані в адаптованому варіанті матеріали, опубліковані в роботах Н.С. Жукової, Є.М. Мастюкова, Т.Б. Філічева, Л.С. Волкової.

Для розробки прийомів логопедичного обстеження дошкільнят, які страждають стертими формами дизартрії, були використані в адаптованому варіанті матеріали, опубліковані в роботах Н.С. Жукової, Є.М. Мастюкова, Т.Б. Філічева, Л.С. Волкової. Обстеження включало наступні розділи [2]:

Дані, взяті з особистих справ, з розмови з батьками, вихователями.

Вік дитини, час надходження до дитячого закладу, дата надходження до логопедичної групи, записані дані про батьків та сімейний стан, психолого-педагогічні характеристики, надані вчителем.

Анамнез (експертна оцінка).

Виявляється:

наявність спадкового обтяження;
яка кількість вагітностей;
перебіг вагітності в першій і другій половині;
плач дитини;
вага і зріст;
дата виписки з пологового будинку;
характеристика раннього постнатального розвитку;
харчування.

Ранній психомоторний розвиток (коли почав тримати голову, сидіти, стояти, ходити, коли з’явилися перші зуби).

Розвиток мовлення (гавкіт, час і характер гавкання, перші слова, вирази, під час розвитку мови, мовне середовище).

Захворювання, перенесені в ранньому віці (до року і після): соматичні, інфекційні, інсульт, черепно-мозкова травма, фебрильні судоми.

Ось анамнестичні дані, які можна вважати нормою:

Спадщина не обтяжується, перша вагітність не може бути раніше ніж через рік після попередньої. Нормальний перебіг вагітності при відсутності хвороб і стресових ситуацій. Загальна діяльність була виконана вчасно та без ускладнень. Дитина враз крикнула. Зріст і вага були в нормі. Післяпологовий, ранній психомоторний і мовний розвиток в нормі. Лактація, відсутність соматичних, інфекційних захворювань, захворювань нервової системи, забиття, черепно-мозкові травми.

Анамнез, обтяжений незначно:

Вагітність настала раніше ніж через рік після попередньої. Легкий токсикоз під час вагітності. Перший крик дитини після оплесків. Неускладнений перебіг соматичних та інфекційних захворювань на ранніх стадіях розвитку, змішане вигодовування.

Анамнез, обтяжений значно:

Спадковість вагітної (наявність нервово-психічних захворювань у батьків, хронічні захворювання у матері). Ускладнені перебіги вагітності (токсикози в першій і другій половині вагітності, ризик викидня, соматичні та інфекційні захворювання, фізичні та психічні травми під час вагітності, контакти з хворими домашніми тваринами). Передчасні пологи, патологія пологів (неякісні пологи, стрімкі, затяжні, зневоднені пологи, допомога матері). Резус-конфлікт. Асфіксія (біла, синя). Відмінності у вазі та зростанні новонароджених. Відмінності в ранньому постнатальному розвитку (слабкий смоктальний рефлекс, рясна блювота під час годування). Штучне вигодовування. Затримка психомоторного та мовного розвитку. Тяжкі загальні соматичні та інфекційні захворювання, інсульт, черепно-мозкова травма, судомне очікування, розлади нервової системи.

Стан біологічного слуху.

Дані бралися з ув'язнення лікаря - оториноларинголога. Для обстеження відбиралися діти з нормальним слухом.

Будова артикуляторного апарату.

Дослідження проводили за методикою, наявною в логопедичних методиках. Оглянуто всі секції артикуляційного апарату. Спостерігали характеристики будови губ, зубів, язика, прикусу, твердого та м’якого піднебіння. Оцінка стану артикуляційного апарату: «добре», якщо не спостерігалося змін, «задовільно», якщо є невеликі відмінності в будові, «незадовільно», якщо є значні або грубі відмінності в будові.

Стан загальної моторики.

Дослідження визначило моторні навички, координацію рухів, пов’язані з ними рухи та статику. Звернули увагу на наявність гіперкінезів, нав'язливих рухів, орієнтації тіла та деяких інших особливостей. Відзначено особливості природних рухів (біг, ходьба, стрибки на одній, двох ногах) та рухів, що виконуються під час виконання завдань (розстібання та закріплення гудзиків): перехід від дверей до вікна, розмах правою (лівою) рукою; кинути, зловити м'яч, вдарити ячмінь об підлогу, зловити його; катати м’яч по підлозі взявшись за руки; підняти руки, витягнути вперед, розвести, опустити; стиснути пальці, розвести їх, покласти долоні на ребро, повернути долоні вгору). Записувалося, як дитина справлялася із завданнями в моделі, за словесною інструкцією, по пам’яті. При оцінці результатів враховувалися обсяг, точність і самостійність виконуваних рухів: «добре», якщо практика повністю відпрацьована, дії самостійні, з нормальною координацією рухів; «задовільно», якщо практика не повністю розроблена, є затримка розвитку, дія не повністю самостійна, неузгоджена; «незадовільно» якщо порушується практика, дії виконуються тільки за допомогою дорослого, координація рухів сильно порушується.

Стан мовної моторики.

Досліджували моторику, координацію, розвиток мімічної та мовної мускулатури. Тест проводили згідно з інструкцією (усміхнутися зубочисткою; підняти, зморщити брови, закрити обидва ока, правий, лівий; витягнути губи вперед, витягнути посмішку, звузити язик (щипнути), розширити (плече); кінчик ваш язик до верхньої губи, опустіть його до нижньої губи, облизайте кінчик язика верхню, нижню губу, рухайте язиком справа наліво в кутку рота («маятник»), постукайте язиком Рухові навички артикуляційний апарат оцінювався наступним чином: «вміння розвинені повністю «якщо всі завдання виконано,» навички не повністю розвинені», якщо виконання було недостатнім або окремі завдання не виконувались. гладко, пропорційно, «координація порушена», якщо є цих показників порушено.

Активний словник.

Перевіряли кількість і якість активної лексики, наявність узагальнюючих понять, знання антонімів, вміння добирати прикметники слів, правильно називати предмет.

Граматична будова мови (функції клопоту та словотворення)

Досліджуючи функцію словозміни, з’ясувалась здатність іменників змінюватися за числами і відмінками; дієслова минулого - за родом, за теперішнім - за числами; у роді та числі іменників і прикметників уміння узгоджувати іменники (один, два, п’ять) з іменниками; правильно вживати прийменники в мові. Під час перевірки функції словотворення перевірялася правильність утворення зменшувальної форми іменника, відносних прикметників, префіксальних дієслів, цуценят свійських та диких тварин (однини та множини).

Мова спілкування.

Досліджено стан відповідної інтерв’юеру форми мовлення (бесіди); складання розповіді за сюжетом картинок; складання казкового опису гри (предмету), переказ прочитаного оповідання.

Комплексний підхід до подолання дизартрії передбачає медико-психолого-педагогічний вплив на дитину зусиллями різних спеціалістів: медиків (невролога, лікаря з ЛФК, фізіотерапевта та ін.) – на первинну неврологічну симптоматику, психолога – на вищі психічні функції, психічні стани та процеси, логопеда – на комунікативно-мовленнєву сферу.

Його ефективність залежить від своєчасного (раннього) початку та систематичного впровадження.

Комплексний підхід до боротьби з дизартрією складається з двох напрямків:

1) клінічні (медичні);

2) психолого-педагогічний.

Медичне втручання повинно проводитися регулярно: спа, голковколювання, аромотерапія, трави тощо).

Додаткові засоби для нетрадиційних методів реабілітаційної роботи: дельфінотерапія, іпотерапія, канінотерапія, арт-терапія, сенсорна інтеграція, пісочна терапія тощо.

Лікувальна дія дизартрії спрямована на боротьбу або зменшення прояву неврологічних симптомів, які є первинними за структурою синдрому (порушення артикуляції, мовленнєвого дихання та голосових розладів).
1.3. Логопедичний висновок, як головний аспект при складанні методики
Важливе місце в структурі корекційно-логопедичної роботи посідає етап обґрунтування логопедичного висновку, що є закономірним результатом первинного огляду. Точне, правильно сформульоване умовивід дозволяє логопеду направити дитину до відповідної спеціальної групи для навчання, підібрати найбільш ефективні шляхи подолання мовленнєвих порушень, здійснити індивідуальний підхід, організувати фронтальну роботу з дітьми, визначити динаміку мовлення та прогноз. розлад. Результат усіх корекційних робіт безпосередньо залежить від вміння точно діагностувати порушення мовлення. Ця залежність наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Первинне логопедичне обстеження	Обґрунтування логопедичного укладання	Перспективне планування	Вибір шляхів подолання дефекту
1 етап	2 етап	3 етап	4 етап

Л.С. Виготський розрізняв такі рівні діагнозу:

1 2 3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас